Гончарова Яна Анатоліївна. Діагностика і лікування хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію

Краткое описание

Гончарова Яна Анатоліївна. Діагностика і лікування хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію: Дис... канд. мед. наук: 14.01.15 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. - Донецьк, 2002. - 138арк. - Бібліогр.: арк. 120-138.

Гончарова Я.А. Діагностика і лікування хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ, 2002.
Дисертація присвячена удосконаленню існуючих і розробці нових діагностичних критеріїв хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію, а також поліпшенню методів її лікування. На підставі ретельного обстеження і лікування 60 хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію різного віку й етіології було уточнено клінічну картину, удосконалені діагностичні критерії за допомогою ЕМГ-дослідження неврогенної аміотрофії. Визначений характер неврогенних порушень при больових синдромах плечового сплетіння (мієлінопатія, аксонопатія, змішана форма) та імунологічних змін. У залежності від результатів розроблена диференційна терапія, яка містіть в собі ацилизін, дексаметазон, метаболічні препарати (мілдронат, АТФ-лонг, L-карнітин) та імуномодулятори (спленін). Ефективність цієї терапії доведена статистично.

1. За результатами дисертаційного дослідження, подано теоретичне узагальнення і запропоновано нове рішення важливої наукової задачі діагностики, лікування і прогнозування перебігу неврогенної аміотрофії плечового поясу. Мета була досягнута об'єднанням критеріїв ранньої діагностики досліджуваного захворювання і його терапії шляхом проведення цілеспрямованих інструментальних (електронейроміографії, допплерографії) та імунологічних досліджень
2. Неврогенна аміотрофія плечового поясу являє собою самостійне захворювання периферичної нервової системи з визначеними хворобопровокуючими чинниками (переохолодження і перенесені інфекційні захворювання) та чітко окресленою клінічною картиною, що має характерну стадійність і послідовну зміну фаз. Для першої гострої (алгічної) стадії характерне виникнення вираженого болю в області плечового поясу. Другій стадії притаманне зменшення больового синдрому, що супроводжується розвитком атрофій м'язів плечового поясу, переважно в дельтоподібному, двоголовому і надостному м'язах.
3. Рецидивування є характерною ознакою даного захворювання. Воно починається з поновлення інтенсивного больового синдрому, помітного і швидкого прогресування наявної раніше аміотрофії, появи нових аміотрофій і виникнення імунного дисбалансу.
4. Голчасте ЕМГ-дослідження дозволяє розділити хворих з больовим синдромом плечового поясу на групу хворих з неврогенною аміотрофією і на групу з патологією корінця і/чи мотонейронів. Стимуляційне ЕНМГ є основною методикою ранньої діагностики НА у фазі алгії. Для мієлінопатії при неврогенній аміотрофії характерне зниження ШПЗ більше ніж на 40%, а амплітуди М-відповіді не більше ніж 20%. Для аксонопатії типовим є зниження ШПЗ не більше ніж на 25%, а амплітуди М-відповіді не менше ніж на 60%, характерним для змішаної форми (аксоно-мієлінопатія) є ШПЗ від 25% до 40%, і амплітуди М-відповіді від 20% до 60%.
5. При допплерографії у хворих на НА визначається дистонія з підвищенням чи зниженням тонусу стінок магістральних артерій, дефіцитом кровообігу по них, а також дистонії магістральних він верхніх кінцівок з помірно вираженим венозним застоєм.
6. Для хворих на НА у гострій і підгострій стадії захворювання характерна перевага Т-супресорної активності над її Т-хелперною активністю, а також кількісне зниження В-клітин при їхньому функціональному дисбалансі за рівнем імуноглобулінів М і G і приєднання аутоімунного процесу за показниками циркулюючих імунних комплексів.
7. Диференційованою терапією гострого періоду НА є тимчасова іммобілізація, протибольові і протизапальні препарати, курси фізіотерапії, при мієлінопатії кортикостероїди; фолієва кислота, метіонін, вітамін В12, при аксонопатії мілдронат, розчин прозерину чи галантаміну. Розроблена схема диференціального лікування приводить до зниження тривалості захворювання, виразності залишкових явищ після видужання, сприяє запобіганню рецидивів і прискорює реабілітацію хворих.