Грунти заплав малих і середніх річок півнІчно-західного Причорномор’я

Краткое описание

Одеський державний сільськогосподарський інститут

На правах рукопису

Михайлюк Віктор Іванович

УДК 631.4:551.4

Грунти заплав малих і середніх річок півнІчно-західного Причорномор’я

Спеціальність 11.00.05 біогеографія і географія грунтів

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Науковий консультант
Позняк Степан Павлович,
доктор географічних наук, професор

Одеса - 2001

ЗМІСТ

Вступ ................................................................................................................................. 3
Розділ 1. ІСТОРІЯ І ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ГРУНТІВ ЗАПЛАВ МАЛИХ І
СЕРЕДНІХ РІЧОК ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я............................. 11
Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ ДОЛИННИХ
ЛАНДШАФТІВ ПРИЧОРНОМОР’Я. ОБ’ЄКТ І методика досліджень........ 17
2.1. Малі та середні річки північно-західного Причорномор’я:
фізико-географічний нарис ........................................................................ 17
2.2. Методика досліджень ...................................................................................... 22
Розділ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ І ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ ГРУНТІВ .................. 30
3.1. Географічні закономірності факторів диференціації
грунтового покриву і класифікація заплав на їх підставі ............... 30
3.2. Профільно-генетична класифікація грунтів заплав малих і
середніх річок північно-західного Причорномор’я ......................... 44
3.3. Факторно-еволюційна модель заплавного грунтоутворення ............ 69
Розділ 4. Галогенез у долинах малих і середніх річок
північно-західного Причорномор’я ............................................... 76
4.1. Закономірності географії та динаміки мінералізації і
складу солей у підгрунтових водах ......................................................... 79
4.2. Типи соленакопичення у грунтах ................................................................ 86
4.3. Фактори соленакопичення у заплавних грунтах і підгрунтових
водах ................................................................................................................... 93
4.4. Природа і морфологія новоутворень солей та особливості
формування сольових профілів у грунтах заплав малих і
середніх річок північно-західного Причорномор’я ........................ 106
Розділ 5. Елементарні грунтові процеси і географія їх
функціонування .................................................................................................. 144
5.1. Гумусоутворення і гумусонакопичення ................................................ 145
5.2. Глеєутворення ................................................................................................. 158
5.3. Осолонцювання і солонцево-ілювіальний процес ............................. 173
5.4. Злитогенез як ландшафтно-механогеохімічний процес і
злитизація як елементарний грунтовий процес .............................. 184
Розділ 6. Особливості генези і морфолого-аналітична
характеристика грунтів .................................................................................. 201
6.1. Лучноземи ясногумусові ............................................................................. 201
6.2. Лучноземи зернисті ....................................................................................... 224
6.3. Стратоземи ....................................................................................................... 246
6.4. Глейоземи ......................................................................................................... 255
6.5. Злитоземи ......................................................................................................... 275
6.6. Солончаки ........................................................................................................ 300
Розділ 7. Особливості грунтоутворення при осушенні і зрошенні
грунтів ........................................................................................................... 318
7.1. Процеси соленакопичення при осушенні заплав ................................. 319
7.2. Вплив осушення на гумусний стан грунтів ........................................... 331
7.3. Динаміка складу вбирних катіонів в осушуваних грунтах .............. 333
7.4. Зрошення лучноземів мінералізованими водами: термодинамічні
потенціали грунтових реакцій і буферні властивості грунтів .... 337
Розділ 8. Еколого-агромеліоративна класифікація і оцінка
заплавних земель і грунтів ............................................................... 352
Висновки .............................................................................................................................. 360
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................................ 367

ВСТУП

Малі та середні річки, через велику їх кількість, являють собою один із найважливіших елементів географічного середовища. Оптимізація природокористування в долинах річок немислима без знань грунтових умов і ландшафтно-геохімічних процесів у заплавах.
Долинні ландшафти Причорномор’я унікальні за специфічним складом грунтового покриву і різноманітною генетичною природою грунтів. Вони також є майже єдиним місцем, де збереглися природні біогеоценози, і, у той же час, відносяться до об’єктів інтенсивного антропогенного впливу значна частина русел обвалована і спрямлена, на багатьох масивах заплав улаштована осушувальна мережа, схили долин і заплави інтенсивно використовуються у сільськогосподарському виробництві. При цьому, на відміну від зональних грунтів, що активно досліджувалися грунтознавцями, гідроморфним грунтам Причорномор’я не приділялася належна увага і до грунтових досліджень автора було тільки декілька публікацій (Н.Б.Вернандер, 1951; Л.Г.Пекаторос, 1967, 1968, 1970) щодо їх характеристики і проблем меліорації. Відсутні систематика і дослідження з питань географії грунтів, є значні прогалини в теорії генези і еволюції грунтів, невивчені грунтові та ландшафтно-геохімічні процеси, відсутній локальний та регіональний моніторинг спостереження, оцінка і прогноз змін властивостей грунтів.
У генетичному грунтознавстві питання генези заплавних (алювіальних) грунтів, їх класифікації, меліорації та сучасної еволюції мають дискусійний характер. Разом з тим, сьогодні піддані корекції принципи загальної класифікації грунтів, запропоновані основи диференціації географії грунтів, є розуміння необхідності параметризації функціональних особливостей грунтоутворення як передумови всебічної математизації науки. З цих причин грунти заплав також заслуговують великої уваги і серйозного систематичного вивчення, тому що, крім вагомого господарського значення, вони представляють вдячний об'єкт для опрацювання багатьох теоретичних питань грунтознавства.
Отже, актуальність обраної теми визначається відсутністю єдності поглядів за всіма аспектами проблем генези, географії і еволюції заплавних грунтів, слабкою вивченістю грунтів заплав малих та середніх річок північно-західного Причорномор’я при їх вагомій ресурсно-екологічній ролі.
Правильна оцінка властивостей і потенційних можливостей грунтового покриву, моніторинг стану заплавних земель дозволить оптимізувати природокористування в долинах річок, визначити доцільність освоєння заплавних земель, збільшити продуктивність угідь, що вже знаходяться у використанні, вирішити екологічні проблеми ефективного функціонування грунтів.
Зв’язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з Національною програмою охорони земель на 1996-2010 роки” і проводилося у відповідності до НТП Родючість грунтів” на 1996-2000 роки номер державної реєстрації завдання UA01002174P. Дисертаційна робота є складовою частиною наукової теми Еколого-меліоративні проблеми використання земель півдня України”, що виконується кафедрою меліорації і грунтознавства Одеського державного аграрного університету. Номер державної реєстрації: 001U001744 від 24.IV.2001 року.
Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є розробка наукових основ удосконалення заходів раціонального використання грунтів долин малих та середніх річок північно-західного Причорномор’я. Основні завдання роботи полягають у:
-розробці теорії грунтоутворення в заплавах малих та середніх річок північно-західного Причорномор’я;
-встановленні якісних відмінностей між заплавними грунтами, розробці нових принципів класифікації заплавних грунтів, розробці таксономічного списку грунтів;
-удосконаленні діагностики грунтів і морфолого-аналітичній характеристиці основних типів грунтів у відповідності до нових принципів їхньої класифікації;
-встановленні географічних закономірностей прояву і особливостей функціо-нування елементарних грунтових і ландшафтно-геохімічних процесів, що визначають диференціацію грунтового покриву, розвиток і еволюцію заплавних грунтів.
У практичному аспекті поставлено завдання організувати моніторинг агроекологічного стану осушених і зрошуваних грунтів та розробити критерії доцільності використання заплавних земель.
Об’єктом дослідження є грунти заплав малих та середніх річок північно-західного Причорномор’я, а предметом, відповідно, їх екологія, систематика, діагностика, географія, оцінка, моніторинг, використання. Дослідження проводилися в межах двох геоморфологічних районів Західно-Причорноморської плоскохвилястої і Дністро-Бузької лесової рівнин в заплавах річок Когильник (базовий об’єкт у першому районі), Барабой (базовий об’єкт малої річки), Великий Куяльник (базовий об’єкт у другому районі), а також річок-балок системи Сухого лиману, Тилігул, Сосик та інших.
Методи дослідження. Робота виконана на основі системного методичного підходу і поєднання концепцій еволюції грунтів і елементарних грунтових процесів з ландшафтно-геохімічним аналізом грунтоутворення. Основним є порівняльно-географічний метод, що включав в себе вивчення грунтових катен та окремих опорних розрізів у тісному зв’язку з факторами грунтоутворення. У роботі використані методи грунтових ключів, морфологічний, що включав мікро і субмікроморфологічний аналіз, порівняльно-аналітичний, грунтових монолітів для моделювання грунтових процесів у польових і лабораторних умовах. Дослідження кінетики сучасного грунтоутворення в заплавах річок реалізувалися методом грунто-во-режимних спостережень, що проводилися з 1979 по 1999 роки на окремих ключ-ділянках і ключ-профілі стаціонару Когильник”. Для аналізу речовинного складу грунтів використаний комплекс традиційних фізичних, хімічних та фізико-хімічних аналітичних методів, зокрема рентгенометричний, іонометричний, грунтових витяжок. Аналітичні дані і картографічні матеріали були піддані математичній обробці та аналізу в програмах Excel та ArcView GIS.
Наукова новизна отриманих результатів. Розроблена концепція грунтоутворення і формування структури грунтового покриву в заплавах малих і середніх річок північно-західного Причорномор’я, яка відображає взаємопов’язаність функціонування основних елементарних грунтових і ландшафтно-геохімічних процесів в умовах просторово-часової неоднорідності природних та антропогенних факторів. На основі концепції реалізований підхід до заплавних грунтів як до складних полігенетичних і поліхронних утворень, що відображають давні етапи літо- і педогенези та геоморфолого-геологічну будову річкових долин, зонально-фаціальні та локальні умови, природну трансформацію чинників грунтоутворення і різнобічний антропогенний вплив. На підставі розробленої факторно-еволюційної моделі заплавного грунтоутворення у грунтознавстві запроваджуються поняття грунтові часові катени” (пропонуються їх класифікація та моделі) і потенціал грунтоутворення”.
Вперше проведена систематика грунтів заплав малих і середніх річок північно-західного Причорномор’я з використанням не загальноприйнятого факторно-екологічного принципу, а розробленої профільно-генетичної класифікації заплавних грунтів.
Для заплав малих і середніх річок північно-західного Причорномор’я вперше проаналізовані географічні закономірності галогенези як ландшафтно-геохімічного процесу і запропоновані математичні моделі соленакопичення у грунтах і підгрунтових водах.
Запропонована теорія злитогенези, як ландшафтно-механогеохімічного процесу, який розвивається в псевдоавтоморфних умовах заплавних ландшафтів, а також дістала подальший розвиток авторська фізико-механічна концепція злитизації, як елементарного грунтового процесу, з вичлененням стадій його розвитку.
Вперше для грунтів заплав малих і середніх річок північно-західного Причорномор’я встановлений комплект основних елементарних грунтових процесів із характеристикою особливостей їх прояву і запровадженням поняття географія функціонування елементарних грунтових процесів”. Встановлені особливості гумусоутворення, гумусонакопичення і вуглефікації рослинних решток у грунтах за виділеними трьома типами умов гуміфікації в заплавах. Встановлені основні типи глеєутворення і запропонована оцінка інтенсивності розвитку глейового процесу на основі співвідношення окисно-відновної буферності у зональних (чорноземах) і досліджуваних грунтах. Встановлений механізм осолонцювання глейоземів, який полягає в зниженні натрій-кальцієвого потенціалу за рахунок мобілізації натрієвих сполук і виводу активного кальцію із грунтового розчину у сульфідно-глейовому середовищі.
На підставі запропонованого поняття механогеохімічний генератор” пояснюється генетична природа грунтів із елювіально-ілювіально-диференційованим профілем солончаків і стратоземів, що вперше описані у досліджуваному регіоні.
На підставі започаткованих вперше грунтово-режимних досліджень у заплавах малих і середніх річок північно-західного Причорномор’я виявлені основні тенденції функціонування елементарних грунтових процесів засолення, осолонцювання, гумусонакопичення при осушенні та зрошенні грунтів.
Практичне значення отриманих результатів. Існуючий факторно-екологічний принцип систематики грунтів вимагає корекції. Запропонована класифікація заплавних грунтів може бути частиною профільно-генетичної класифікації грунтів України.
Запропоновані принципи класифікації і діагностики грунтів, систематика грунтів заплав малих та середніх річок північно-західного Причорномор’я, результати морфолого-аналітичних досліджень грунтів можуть бути використані при повторному обстеженні грунтового покриву України.
Запропоновані принципи ступеневої еколого-агромеліоративної класифікації заплавних земель та грунтів і отримані показники властивостей грунтів, що обумовлюють доцільність використання заплавних земель, призначені для використання при веденні земельного кадастру, обгрунтування напрямків цільового використання і охорони земель, консервації і трансформації угідь.
20-річні спостереження сезонної динаміки, аналіз еволюції і прогноз агроекологічного стану осушених і зрошуваних грунтів можуть стати базою для опрацювання прийомів їх раціонального використання і охорони.
Результати досліджень використані у Регіональній комплексній програмі розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь Одеської області у 2001-2005 роках і прогнозі до 2010 року”.
Особистий внесок здобувача. Автору належать розробка програми досліджень та її виконання, польові дослідження, значна частина аналітичної роботи, узагальнення і аналіз вихідної інформації, теоретичні розробки, висновки і рекомендації по використанню грунтів. У статтях із співавторами автору належать аналітичні дані і 50% узагальнюючої інформації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на VІІ і VІІІ з’їздах Всесоюзного товариства грунтознавців (Ташкент, 1985; Новосибірськ, 1989), на ІІ, ІІІ, ІV з’їздах грунтознавців і агрохіміків України (Харків, 1986; Львів, 1990, Херсон, 1994), на науково-технічній конференції Шляхи удосконалювання науково-технічного прогресу в сільськогосподарському виробництві”, Одеса, 1985; Всесоюзній науковій конференції, присвяченій 150-річчю агрогрунтознавства в Петербургському-Ленінградському університеті (Ленінград, 1986); Всесоюзній науковій конференції Мікроморфологія і родючість грунтів”, Москва, 1989; Міжнародній науковій конференції Зрошувальні меліорації їх розвиток, ефективність і проблеми”, Херсон, 1993; Міжнародному науковому семінарі Сучасні проблеми охорони і відтворення грунтової родючості: екологія, економіка, право”, Одеса, 1994; науковій конференції Проблеми географії України”, Львів, 1994; Міжнародній науково-практичній конференції Екологічні проблеми Одеського регіону і їхнє рішення”, Одеса, 1994; Міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-ій річниці з дня заснування Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції (Одеса, 1996); конференції Грунти України: екологія, еволюція, систематика, окультурення, оцінка, моніторинг, географія, використання”, Харків, 1996; Міжнародній конференції Сучасні проблеми охорони земель”, Київ, 1997; X Міжнародній Нараді з мікроморфології грунтів, Москва, 1996; Міжнародній конференції з проблем освіти в області економіки навколишнього середовища і екології (Дніпропетровськ, 1999); Міжнародній науковій конференції Генеза, географія, та екологія грунтів”, Львів, 1999; VІІІ з’їзді Українського географічного товариства (Луцьк, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття”, Львів, 2001; Всеукраїнській науково-практичній конференції Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення”, Харків, 2001.
Публікації. Результати дисертації опубліковані у 57 працях, в т.ч. у монографії, 9 статей у наукових журналах, 22 статті у збірниках наукових праць, 18 тез і доповідей конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Вперше на основі системного підходу, поєднання концепцій елементарних грунтових процесів і еволюції грунтів з ландшафтно-геохімічним аналізом грунтоутворення, проведенні дослідження однієї із складових частин грунтового покриву півдня України грунтів заплав малих та середніх річок Причорномор’я. Оцінка властивостей і потенційних можливостей грунтового покриву долин річок, наслідків впливу меліоративних заходів на процеси грунтоутворення є науковою основою оптимізації долинного землекористування.
2. Грунти долин малих і середніх річок є полігенетичними і поліхронними утвореннями, що відображають давні етапи педо- і літогенези, геоморфолого-геологічну будову річкових долин, зонально-фаціальні і локальні умови, природну трансформацію чинників грунтоутворення і антропогенний вплив. Серед основних факторів функціонування певних структур грунтового покриву в заплавах річок виділяються ті, що обумовлюють формування літологічного профілю грунтів, процеси гумусонакопичення, оглеювання і засолення. Найбільш потужним чинником диференціації грунтового покриву заплав є галогенез, що проявляється в різних типах і ступенях соленакопичення і має місцеві особливості прояву в залежності від зонально-кліматичних та геоморфолого-геологічних умов долинно-заплавних ландшафтів.
3. У долинах малих і середніх річок та річок-балок Причорномор’я майже не відбуваються заплавно-алювіальні процеси, і грунтоутворення на їх заплавних терасах має багато спільних рис із гідроморфним позазаплавним. Запропонована схема профільно-генетичної класифікації (сімейства грунтів - літогенні групи грунтів - типи грунтів) дозволяє об’єднати синлітогенні (алювіальні, делювіальні) і постлітогенні (позазаплавні) типи грунтів з однаковими ознаками, властивостями і будовою.
У долинно-заплавних ландшафтах північно-західного Причорномор’я визначено шість сімейств грунтів стратоземи, лучноземи, глейоземи, злитоземи, солончаки і агроземи, які поділені на 18 типів грунтів, виділених на основі діагностичних горизонтів, що в поєднанні з іншими генетичними горизонтами та ознаками формують відповідні типи будови грунтових профілів.
Діагностику поширених у долинно-заплавних ландшафтах динамічних грунтових утворень доцільно проводити на основі поняття грунтової часової катени, яка являє собою певний грунтовий ареал, де циклічно або поступально грунт змінюється таким чином, що виникає необхідність зміни його класифікаційної належності. Виділені циклічні глейово-солончакові і поступальні злитоморфні грунтові часові катени.
4. Галогенез є одним із головних ландшафто-утворюючих процесів у заплавах річок північно-західного Причорномор’я. Мінералізація і склад підгрунтових вод, ступінь і тип засолення заплавних грунтів є взаємозалежними характеристиками і особливості їх динамічної рівноваги мають місцеві і географічні закономірності. Основним типом соленакопичення для найбільш поширеного діапазону мінералізації підгрунтових вод (3-25 г/л) і звичайних для заплав засолених грунтів є хлоридно-сульфатний. При цьому для підгрунтових вод характерний магнієво-натрієвий склад, а для грунтів кальцієво-натрієвий. Найпоширенішою і моногенетичною формою соленакопичення є утворення солончакуватих грунтів із сезонно-пульсуючим солевмістом і диференційованим за співвідношенням SO4/Cl елювіально-ілювіальним сольовим профілем. Основними мінеральними формами солей, що знаходяться у твердій фазі грунтів є мірабіліт, тенардит, галіт, гіпс, кальцит. Типи і роди досліджених грунтів мають індивідуальні особливості морфології сольових новоутворень, будови грунтово-сольової маси, будови сольового профілю, складу і динаміки солей.
5. Злитогенез є ландшафтно-механогеохімічним процесом, що на сучасному етапі активно поширюється у заплавах долин і дельт річок у зв’язку з природно-антропогенним їх осушенням. У північно-західному Причорномор’ї злитогенез відбувається в акумулятивних ландшафтах з відкладами болотно-старичної фації за умови монтморилонізації порід, оглеювання, злитизації, вертисолізації та виникнення літогенного водного режиму самоекранування грунтів від підгрунтових вод потужною монтморилонітово-глинистою товщею і циклічного поверхневого перезволоження-пересихання у створених псевдоавтоморфних умовах.
6. Елементарні грунтові процеси гумусоутворення і гумусонакопичення, засолення, осолонцювання і солонцево-ілювіальний, глеєутворення і злитизація складають основу комплекту ЕГП долинно-заплавного грунтоутворення у північно-західному Причорномор’ї:
а) накопичення й трансформація органічної речовини у заплавних грунтах визначається типом умов гуміфікації і відбувається у формі: 1) накопичення детриту; 2) накопичення власне гумусової речовини і 3) вуглефікації рослинних решток. Морфологія гумусу і гумусовий стан грунтів залежить від особливостей засолення і оглеювання грунтів;
б) у гідроморфних ландшафтах північно-західного Причорномор’я проявляється типовий, сульфідний і прихований глей. З точки зору меліоративної практики гідроморфні грунти, що характеризуються широким спектром окисно-відновних режимів від домінування окиснювального до сірководневого середовища, доцільно поділяти за типами інтенсивності розвитку оглеювання на основі співвідношення окисно-відновної буферності між зональними автоморфними і гідроморфними грунтами. У заплавах малих і середніх річок виділяються: 1) грунти, стійкі до розвитку відновних процесів; 2) грунти, слабостійкі до розвитку відновних процесів; 3) грунти з мобільними реакціями відновлення і сповільненими реакціями оксидації;
в) у долинах річок розповсюджені грунти із підвищеною по профілю часткою увібраного натрію, яка має високу ступінь залежності від вмісту натрієвих легкорозчинних солей і розвитку глейового процесу. У той же час елювіально-ілювіальна будова є рідкісною, але може бути у легких за гранулометричним складом грунтах, переважно із сульфатно-хлоридним типом засолення. Осолонцювання грунтів має декілька механізмів. Для всіх грунтів характерний процес вирівнювання натрій-кальцієвого потенціалу грунтового розчину і твердої фази грунтів. Відсутність содопрояву в умовах глибокого анаеробіозису дозволяє зробити висновок про несуттєвість ролі чинника біохімічного утворення соди в осолонцюванні глейоземів. Осолонцювання глейових грунтів обумовлене зниженням натрій-кальцієвого потенціалу через підвищення активності натрій-іону у відновлювальному середовищі та хімічне вбирання кальцію при відновленні сірчанокислих солей. Солонцево-ілювіальний процес у грунтах із сприятливими умовами ілімеризації забезпечується сезонно-пульсуючим соленакопиченням і відбувається циклічно, разом із сезонними осолонцюванням та самомеліорацією грунтів;
г) злитизація є стадійним процесом спрямованої зміни вихідної мікробудови грунтів, що складається із фаз субзлитості цементації грунтової маси в процесі чергування періодів відновлення і оксидації і власне злитості посилення щільності енергії когезії за рахунок незворотного мікрооструктурення (масового формування пакетів орієнтованих глинистих мінералів) при чергуванні гідратації - набухання та дегідратації - усадки грунтової маси.
7. Основу грунтових комбінацій заплав малих та середніх річок північно-західного Причорномор’я складають грунти із специфічними генетичними особливостями, морфологією, складом і властивостями:
а) лучноземи ясногумусові з незначним (біля 2%) вмістом гумусу і лучноземи зернисті типові, глеюваті та злиті, які є основним компонентом делювіально-лучних і алювіально-лучних заплав і характеризуються потужним ізогумусовим із вираженою структурністю профілем, що може відображати процеси олучніння, засолення, злитизації і оглеювання;
в) глейоземи мулуваті, злито-криптоглейові, зернисті та ясногумусові, що в залежності від літо- і гідрологічних умов характеризуються індивідуальною будовою, специфічними мінералогічним складом, морфологією і складом гумусу, складом грунтового вбирного комплексу та фізичними властивостями;
г) сімейство злитоземів, що включає типи алювіальних злитоземів структурно-монолітних і дисперсно-монолітних, виділених за будовою і властивостями злитого горизонту. При їх специфічній генезі, що полягає у розвитку процесів злитизації у псевдоавтоморфних умовах, вони характеризуються своєрідними мінералогічним складом, фізичними і фізико-хімічними властивостями, окисно-відновним, водним, який характеризується як літогенний, та сольовим режимом, що визначається верховодкою і слабо залежить від підгрунтових вод.
д) солончаки, що є переважно дериватами глейоземів, поширені в пониззях річок. Специфічність солончакових ландшафтів полягає у формуванні западинно-горбкуватого мікрорельєфу, у комплексності рослинного покриву, в утворенні контрастних за вмістом гумусу, солей і солонцюватістю мікроареалів грунтів.
е) стратоземи примітивно-шаруваті, що утворюються в результаті сучасних заплавно-алювіальних процесів та шарувато-ясногумусові, що мають реліктову двочленну будову і специфічні, завдяки їй, водно-сольовий та окисно-відновний режими, властивості і ознаки. Їх своєрідність полягає у виразній полігенетичності посиленні реліктової літологічної шаруватості багатокомпонентною диференціацією за рахунок сучасних солонцево-ілювіального і елювіально-глейового процесів, пульсуючого соленакопичення.
8. Солонцеві (елювіально-ілювіальні) профілі у заплавах не є моногенетичними. Для гирлових областей із сульфатно-хлоридним типом засолення характерні полігенетичні грунти із властивостями так званих солончаків-солонців”, що визначаються як солончаки ілювіально-солонцеві. Алювіальний процес і пульсуючий характер соленакопичення в комплексі є механогеохімічним генератором, що забезпечує дію солонцево-ілювіального та глейово-ілювіального процесів і формування у долинах річок грунтів із елювіально-ілювіально-диференційованою будовою.
9. Трансформація комплексу грунтових процесів і еволюція заплавних грунтів визначаються характером антропогенного впливу та генетичними особливостями грунтів. В цілому, масштабне осушення заплав у пониззях середніх річок, при неможливості зниження рівня підгрунтових вод нижче критичної глибини і відсутності умов для зрошення (промивання), є екологічно і економічно не раціональним через неможливість якісної зміни сольового режиму в лучноземах та вторинне засолення і злитизацію глейоземів.
Зрошення засолених заплавних грунтів підвищує їх продуктивність, незважаючи на негативні тенденції вторинне засолення поверхневих горизонтів при зменшенні загального солевмісту, зниження буферності та посилення рухомості гумусу. Характер трансформації властивостей зрошуваних грунтів залежить від величини розходження термодинамічних показників у системі поливні води грунти”.
10. У грунтовому покриві гідроморфних ландшафтів північно-західного Причорномор’я є рідкісні за розповсюдженням та унікальні за генезою і властивостями грунти, що потребують охорони.
Землекористування при значному поширенні засолених, заболочених та потенційно злитих грунтів у долинах річок повинно базуватися на еколого-біосферній концепції відновлювального земле- і природокористування, застосуванні адаптивно-ландшафтних систем землеробства для збереження природного різноманіття грунтів і збільшення площ екологостабілізуючих угідь, які функціонують за природними аналогами при мінімальному антропогенному впливі.

Рекомендації щодо використання наукових висновків
При повторному обстеженні і картографуванні грунтового покриву України рекомендується використати профільно-генетичну класифікацію заплавних грунтів із відповідними принципами діагностики грунтів, що передбачають відмову від факторно-екологічних підходів і визначення таксономічних одиниць на основі твердо встановлених однозначних критеріїв. Ввести у номенклатурний список грунтів степової зони України зазначені у схемі профільно-генетичної класифікації типи алювіальних і алювіально-делювіальних грунтів. Для діагностики лабільних грунтових тіл і прогнозування грунтоутворення рекомендується використовувати поняття грунтова часова катена (ГЧК).
У проектах осушення заплав степової зони необхідно передбачати широкий розвиток злитогенези у так званих псевдоавтоморфних умовах”, що виникають завдяки самоекрануванню глинистих грунтів від підгрунтових вод, та вторинне засолення глейоземів злитоморфних часових катен, що характеризуються накопичувальним незворотним типом балансу солей.
При грунтово-меліоративних дослідженнях і прогнозуванні грунтоутворення доцільно використовувати картограми інтенсивності функціонування елементарних грунтових процесів. Оцінку інтенсивності розвитку глейового процесу, одного із найважливіших показників доцільності використання грунтів, необхідно проводити на підставі співвідношення ОВ-буферності у заплавних і зональних (чорноземах) грунтах.
Іригаційну оцінку річкових вод з їх динамічними мінералізацією і хімічним складом, що використовуються для зрошення заплавних солонцювато-засолених грунтів, доцільно проводити на основі порівняння вапняного і натрій-кальцієвого потенціалів у поливних водах і грунтах.
Оцінку і облік земель при веденні земельного кадастру доцільно проводити на основі еколого-агромеліоративної класифікації земель, що передбачає виділення категорій напрямку використання земель, класів грунтів за факторами, що лімітують родючість, агромеліоративних груп і підгруп за піддатливістю меліоративному впливу і характеру необхідних агротехнічних і меліоративних заходів, які здатні зменшувати негативний вплив несприятливих факторів.

Список використаних джерел

1. Александрова Л.Н. Органическое вещество почвы и процессы его трансформации. - Л.:Наука, 1980. - 288 с.

2. Андреева Н.П., Николаева С.А. О содоустойчивости почв нижней дельты Кубани // Проблемы диагностики и мелиорации солонцов. - Новочеркасск, 1981.- С.132-137.

3. Антипов-Каратаев И.Н. Вопросы происхождения и географического распространения солонцов СССР // Мелиорация солонцов в СССР.- М.:Изд-во АН СССР, 1953.- С.11-226.

4. Антипов-Каратаев И.Н., Келлерман В.В., Хан Д.В. О почвенном агрегате и методах его исследования. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. - 83 с.

5. Аринушкина Е.В. Руководство по химическому анализу почв. Изд. 2-е, перераб. и доп. - Изд-во МГУ, 1970. - 488 с.

6. Афанасьев Д.Я., Билык Г.И., Костяковский А.Б., Котов М.И. Растительный и животный мир юга Украинской ССР и Северного Крыма. - Киев: Изд-во АН УССР, 1952. - 88 с.

7. Афанасьев Т.В., Шеремет Б.В., Матекина Н.П. Математический подход к классификации аллювиальных почв гумидных ландшафтов // Вестн. Моск. ун-та.Сер. 17: Почвоведение, 1989.- №3.- С. 3-11.

8. Ахтырцев Б.П., Яблонских Л.А. Гумусное состояние аллювиальных луговых почв лесостепи // Почвоведение, 1995.- № 12.- С. 1460-1468.

9. Базилевич Н.И. Водная миграция и баланс химических веществ в почвах // Структура, функционирование и эволюция систем биоценозов Барабы. Т.2.- Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1976. - С.167-183.

10.Базилевич Н.И., Панкова Е.И. Характеристика засоленных почв // Засоленные почвы европейской части СССР и Закавказья. Тр. Почвенного ин-та им. В.В. Докучаева. - М., 1973. -С. 21-203.

11. Башкиров Г.С., Водопьянов П.А., Гузь П.К., Михайлюк В. И. и др. Предотвращение социальных напряжений в регионе Сасыкского водохранилища путем организации информационного мониторинга // Экологические проблемы Одесского региона и их решение / Труды международ. научно-практич. конференции.- Одесса, 1994.- С. 165-169.

12. Бейдеман И.Н., Преображенский А.О. Взаимообусловленность развития почв и растительности в Кура-Араксинской низменности // Труды ботанического ин-та им. В.Л. Комарова. Серия 3: Геоботаника, 1957.- Вып.11.- С.118-164.

13. Беседин П.Н. Особенности засоления почв Центральной Ферганы // Распределение движения солей в орошаемых почвах и методы регулирования солевых процессов. - М.:Почв. ин-т, 1981.-С.51-58.

14. Біланчин Я.М. Моніторинг грунтів та досвід організації його на масивах зрошення Одещини // Вісник Львів. ун-ту. Сер. Географічна. Вип. 23: Генезис, географія і екологія грунтів. - Львів: Простір М, 1998. - С. 39-45.

15. Благовидов Н.Л. Сущность окультуривания подзолистых почв // Почвоведение, 1954.- № 2.- С.46-60.

16. Блажный Е.С. Почвы дельты реки Кубани и прилегающих пространств. - Краснодар: Краснодар. кн. изд-во, 1971. - 276 с.

17. Бобков В.П. К характеристике некоторых физико-химических свойств пойменных луговых темноцветных слитых почв Волго-Ахтубинской поймы // Почвоведение, 1961. - № 7. - С.67-72.

18. Бобков В.П. Об устойчивости почв и грунтов к содовому засолению // Почвоведение, 1969. -№ 8. - С. 65-73.

19. Болышев Н.Н. О природе слитости иллювиального горизонта слитых черноземов // Вестн. Моск. ун-та, 1948.- № 10.- С. 181-194.

20. Болышев Н.Н. Генезис слитых почв черноземной и каштановой зон // Почвоведение, 1965.- № 6.- С. 53-64.

21. Большая Куяльницкая Система лиманного орошения с предварительным осушением Ивановского района Одесской области. Приложение. Часть 4: Материалы почвенно-мелиоративных изысканий к техническому проекту. - Одесса, 1974. - 96 л.

22. Быстрицкая Т.Л. Генезис слитых почв долин рек Урала и Кубани (в их среднем течении) // Почвоведение, 1962. - № 9. - С.59-68.

23. Быстрицкая Т.Л., Тюрюканов А.Н. Черные слитые почвы Евразии. - М.: Наука, 1971. - 256 с.

24. Вадюнина А.Ф., Корчагина З.А. Методы исследования физических свойств почв. 3-е изд., перераб. и доп.- М.: Агропромиздат, 1986.- 416с.

25. Варалляи Д., Мироненко Е.В. Влага в почвах, подверженных засолению и осолонцеванию // Моделирование процессов засоления и осолонцевания почв. - М.: Наука, 1980. - С. 39-107.

26. Вендеров С.Л., Коронкевич Н.И., Субботин А.И. Проблемы малых рек // Вопросы географии. Сб. 118: Малые реки. - М.: Мысль, 1981. - С. 11-18

27. Вернандер Н.Б. Почвы речных долин юго-западной части Украины // Труды Укр. ин-та соц. земледелия, 1951. - Т.6. - С. 5-14.

28. Вильямс В.Р. Собрание сочинений: В 12-ти томах. - М.:Сельхозгиз, 1948-1953 / Т.5.- Почвоведение, 1950.- 624 с.

29. Владыченский С. А. Генезис почв Волго-Ахтубинской поймы и Волжской дельты // Почвоведение, 1954. - № 9. - С. 1-11.

30. Возбуцкая А.Е. Химия почв. Изд. 3-е, доп. и перераб. - М.: Высшая школа, 1968. - 428 с.

31. Волобуев В.Р. О слитых черноземах // Почвоведение, 1948. - № 11. - С. 67-677.

32. Волобуев В.Р. Генетические формы засоления почв Кура-Араксинской низменности. - Баку: Изд-во АН Азерб.ССР, 1965. - 248 с.

33. Воронова Е.П. Процессы почвообразования и классификация пойменных почв степной зоны Центрально-Черноземной полосы // Почвоведение, 1960. - № 7. - С. 43-52.

34.Воронова Е.П. Экологические аспекты пойменного почвообразования // Труды Кубан.с.-х. ин-та, 1983. - Вып.226(254). - С. 140-153.

35.Высоцкий Г.Н. Глей // Почвоведение, 1999.- № 10.- С. 1189-1195.

36.Вэрнер А.Р., Орловский Н.В. О роли сульфат-редуцирующих бактерий в солевом режиме почв Барабы // Почвоведение, 1948. - № 9. - С. 553-561.

37.Галстян А.Ш. Роль ферментов в процессах образования соды в почвах // Почвоведение, 1967. - № 5. - С. 89-96.

38.Гедройц К.К. Коллоидная химия в вопросах почвоведения // Почвоведение, 1999.- № 9.- С. 1061-1067.

39.Геннадиев А.Н. Почвы и время: модели развития. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 232 с.

40.Герасимов И.П. Использование понятий об элементарных почвенных процессах для генетической диагностики почв // Труды X Междунар. конгресса почвоведов. Т.6, часть 2. - М., 1974. - С. 482-489.

41.Герасимова М.И. Некоторые особенности глеевых явлений в кислых лесных почвах и их номенклатура (на примере почв Предкарпатья) // Почвоведение, 1970. - № 7. - С. 14-21.

42.Глазовская М.А. Геохимия природных и техногенных ландшафтов СССР: Учеб. пособие для студ. геогр. спец. вузов. М.: Высш. шк., 1988. 328с.

43.Гоголев И.Н., Волошин И.Н. О генетической природе магниево-солонцеватых почв // Совершенствование приемов и методов мелиорации почв / Тез. докл. на Всесоюзн. научно-техн. совещании (25-29 мая 1976 г.).- Ростов, 1976. - М, 1976.- С. 8-9.

44.Годельман Я.М. Неоднородность почвенного покрова и использование земель. М.: Наука, 1981.- 200с.

45.Горбунов Н.И. Минералогия и физическая химия почв. - М.: Наука, 1978. - 293 с.

46.Горохов М.И., Чигиринцев И.П. К вопросу об изучении физико-химических свойств пойменных слитых почв // Труды Воронеж. гос. ун-та, 1968.- Т. 65.- Вып.1.- С. 213-217.

47.Гринченко Т.А., Перерва И.Н. Оценка эволюции плодородия на основе сводного показателя качества почв // Тезисы докл. 3 съезда почвоведов и агрохимиков Украинской ССР / Почвоведение. Харьков, 1990. С.48-51.

48.Гринь Г.С. Засоленные почвы Украинской ССР, их происхождение // Тр. Харьков. с.-х. ин-та им. В.В.Докучаева, 1962.- Т.39(76).- С.8-102.

49.Гринь Г.С. Галогенез лессовых почво-грунтов Украины. - К.: Урожай, 1969. - 218 с.

50.Губин С. В. Диагностика начальных этапов изменения луговых почв с помощью микроморфологического метода // Микроморфологическая диагностика почв и почвообразовательных процессов. - М.:Наука, 1983. С. 121-129.

51.Дараб К., Редли М. Химические и физико-химические аспекты проблемы засоления и осолонцевания почв // Моделирование процессов засоления и осолонцевания почв. - М.: Наука, 1980. - С. 108-157.

52.Димо Н.А., Лунева Р.И. Слитые черноземы центральной части Молдавии // Труды почв. ин-та им. Н.А. Димо, 1960. - Вып.4. - С. 19-36.

53.Дмитриев Е.А. Математическая статистика в почвоведении. - М.:Изд-во Моск. ун-та, 1972. - 264 с.

54.Добровольский Г.В. Классификация пойменных почв лесной зоны // Почвоведение, 1958. - № 8. - С. 93-101.

55.Добровольский Г.В., Федоров К.Н., Стасюк Н.В. Геохимия, мелиорация и генезис почв дельты Терека. - М.:Изд-во Моск. ун-та, 1975. - 247 с.

56.Добровольский Г.В., Шоба С.А. Растровая электронная микроскопия почв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. - 144 с.

57.Докучаев В.В. К вопросу о почвах Бесарабии // Почвоведение, 1900. №1. С.1-22.

58.Достовалова Е.В., Турсина Т.В. Морфогенетические особенности слитых черноземов Ставропольского края и их изменения в результате орошения // Микроморфология антропогенно измененных почв. - М.: Наука, 1988. - С. 114-123.

59.Дурасов А.Н., Марченко В.Ф. Групповой состав гумуса основных почв Казахстана // Почвоведение, 1967. - № 9. - С. 125-135.

60.Дюшофур Ф. Основы почвоведения. Эволюция почв. (Опыт излучения динамики почвообразования): Перев. с франц.- М.: Прогресс, 1970. - 592 с.

61.Егоров В.В. Схема классификации дельтовых почв аридных областей СССР // Почвоведение, 1958. - № 11. - С. 19-26.

62.Егоров В.В. Почвообразование и условия проведения оросительных мелиораций в дельтах Арало-Каспийской низменности. - М.: Изд-во АН СССР, 1959. - 296 с.

63.Егоров В.В., Попов А.А. Почвы поймы Дона и их рациональное использование // Сельскохозяйственное использование пойм южных рек Европейской части СССР. - М., 1975.- С. 19-30.

64.Елисеева Н.В. Физические свойства и режим влажности слитых черноземов Западного Предкавказья // Почвоведение, 1983. - № 4. - С. 56-63.

65.Елисеева Н.В., Умарова А.Б., Зубкова Т.А. Конференция по слитым почвам (Майкоп, 6-13 сентября 1998 г.) // Почвоведение, 1999.- № 5.- С. 663-666.

66.Жанталай П.І. Діагностика ущільнення зрошуваних чорноземів у зв'язку з великомасштабними грунтовими дослідженнями // Вісник Львів. ун-ту. Сер. Географічна. Вип. 23: Генезис, географія і екологія грунтів. - Львів: Простір М, 1998. - С/ 148-152.

67.Зайдельман Ф.Р. Естественное и антропогенное переувлажнение почв. Деградация, использование, охрана. - Санкт-Петербург: Гидрометеоиздат, 1992. - 287 с.

68.Зайдельман Ф.Р. Глееобразование - глобальный почвообразовательный процесс // Почвоведение, 1994.- № 4.- С. 21-31.

69.Зайдельман Ф.Р. Процесс глееобразования и его роль в формировании почв // Генеза, географія та екологія грунтів: Зб.наук.праць.-Львів,1999.- С. 34-37.

70.Зборищук Н.Г., Розанов Б.Г. О происхождении слитости некоторых аллювиальных почв дельты Днестра // Вестник МГУ. Сер. почвовед, 1984. - № 1. - С. 3-9.

71.Зимовец Б.А. О происхождении, накоплении и перераспределении солей в комплексных почвах Прикаспийской низменности // Почвоведение, 1970. - № 5. - С. 12-25.

72.Зимовец Б. А. Экология и мелиорация почв сухостепной зоны. М., 1991.- 249 с.

73.Зимовец Б. А. Уточнение классификации засоленных почв России // Почвоведение, 1995. - № 1. - С. 84-92.

74.Золотарева Б.И. Гидрофильные коллоиды и почвообразование. - М.: Наука, 1982. - 59 с.

75.Зонн С. В. О генетических особенностях коричневых, красных и черных слитых гидроморфных почв Индии // Почвоведение, 1967. - № 2. - С. 11-24.

76.Иванова Е.Н. Генезис и эволюция засоленных почв в связи с географической средой // Почвы СССР. Т.І. - М.-Л., 1939.- С. 349-403.

77.Иозефович Л.И. О возрасте и эволюции гидроморфных почв в связи с их использованием. - Сельколхозгиз, 1931. - 64 с.

78.Карнаухов И.И. О биогенном процессе содонакопления в заболоченных почвах юга Средней Сибири // Изв. Биолого-географ. НИИ Иркутск. гос. ун-та. Сер. почвовед. и биол., 1969. - Т.16. - С. 3-22.

79.Кауричев И.С. Группировка почв по окислительно-восстановительному режиму // Докл. ТСХА, 1979. - Вып. 253. - С. 49-54.

80.Кауричев И.С., Латфулина Г.Г., Савич В.И. Окислительно-восстановительная буферность почв // Изв. ТСХА, 1974. - № 2. - С. 75-85.

81.Кауричев И.С., Тарарина Л.Ф. Об окислительно-восстановительных условиях внутри и вне агрегатов серой лесной почвы // Почвоведение, 1972. - № 10. - С. 39-42.

82.Кауричев И.С., Латфулина Г.Г. Изменение окислительно-восстановительной буферности почв под влиянием некоторых факторов // Изв. ТСХА, 1976. - № 3. - С. 105-113.

83.Кауричев И.С., Орлов Д.С. Окислительно-восстановительные процессы и их роль в генезисе почв. - М.: Колос, 1982. - 247 с.

84.Качество природной воды для орошения. Агрономические критерии. - ДСТУ 2730-94. - Госстандарт Украины. - Киев. - 13 с.

85.Качинский Н.А. Природа механической прочности и водопрочности почвенной структуры в связи с ее генезисом // Вестник МГУ. Сер. биол., почвовед., геол., геогр., 1958. - № 1. - С. 3-13.

86.Келаберда Т.Н., Другов А.Н. О систематике и классификации почв, образованных в процессе техногенеза // Почвоведение, 1983. -№ 11.-С.17-21.

87.Керзум П.А., Васильчикова С. И., Горбунова Р.Г., Захарченко А.Ф. К вопросу о влиянии восстановительно-окислительных процессов на солевой состав луговых почв // Труды Тадж. НИИ почвоведения, 1972. - Т.15. - № 1. - С. 83-95.

88.Кирошка И.В. Почвы поймы реки Ботны и их сельхохозяйственное использование: Автореф. дисс канд. биол. наук. - Кишинев, 1963. - 27 с.

89.Кирюшин В.И., Лебедева И.Н. Влияние засоления и солонцеватости черноземных почв Казахстана на состав гумуса и некоторые свойства гуминовых кислот // Почвоведение, 1975. - №4. - С. 38-49.

90.Классификация и диагностика почв СССР. - М.: Колос, 1977. -224 с.

91.Классификация почв России. - М.: Почв. ин-т им. В.В. Докучаева, 1997.- 236с.

92.Ковда В.А. Солончаки и солонцы. - М.: Изд-во АН СССР, 1937. - 246 с.

93.Ковда В.А. Солонцы // Почвы СССР. Т.І. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1939, С. 229-348.

94.Ковда В.А. Происхождение и режим засоленных почв. Т.І. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1946. - 573 с.

95. Ковда В.А. Происхождение и режим засоленных почв. Т.2. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1947. - 376 с.

96. Ковда В.А. Основы учения о почвах. Книга 1.- М.: Наука, 1973.- 448 с.

97. Ковда В.А., Егоров В.В. Некоторые закономерности почвообразования в приморских дельтах // Почвоведение, 1953. - № 9. - С. 14-25.

98. Ковда И.В., Моргун Е.Г., Алексеева Т.В. Формирование и развитие почвенного покрова гильгай (на примере Центрального Предкавказья) // Почвоведение, 1992.- № 3.- С. 19-34.

99. Козловский Ф. И. Некоторые формы элементарного почвообразовательного процесса засоления в орошаемых почвах // Процессы почвообразования и эволюция почв. - М.: Наука, 1985. - С. 10-35.

100. Козловский Ф.И., Корнблюм Э.А. Мелиоративные проблемы освоения пойм степной зоны. - М.: Наука, 1972. - 220 с.

101. Кондорская Н.И. Ареалы современных солевых аккумуляций в почвах СССР // Почвоведение, 1967.- № 4.- С. 44-54.

102. Кононова М.М. Органическое вещество почвы. - М.: Изд-во АН СССР, 1963. - 314 с.

103. Корнблюм Э.А. Превращение глинистых минералов при почвообразовании в Волго-Ахтубинской пойме // Почвоведение, 1967. - № 11. - С. 107-122.

104. Корнблюм Э.А., Козловский Ф.И. Слитые почвы Волго-Ахтубинской поймы как аналог черных слитых почв тропиков и субтропиков // География и классификация почв Азии.- М.:Наука, 1965. - С. 165-178.

105. Костенков Н.М. Окислительно-восстановительные условия и динамика поглощенных катионов в рисовых почвах // Труды Приморского сельскохозяйственного института. Том 18: