Гультай Михайло Мирославович. Інститут конституційної скарги: світовий досвід та перспективи впровадження в Україні

Краткое описание

Гультай Михайло Мирославович. Інститут конституційної скарги: світовий досвід та перспективи впровадження в Україні.- Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.02, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2014.- 467 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

ГУЛЬТАЙ МИХАЙЛО МИРОСЛАВОВИЧ

УДК 342.562

ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОЇ СКАРГИ:
СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ
В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Петришин Олександр Віталійович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА У МЕХАНІЗМІ
ДОСТУПУ ДО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВОСУДДЯ
ТА ЇЇ СУЧАСНІ МОДЕЛІ…………………………………………………….…18
1.1. Поняття та форми індивідуального доступу до конституційного правосуддя в умовах сучасного конституціоналізму…………………….......18
1.2. Типові моделі конституційної скарги …………………………………….44
1.3. Основні властивості конституційної скарги та
елементи правового механізму її функціонування…………………………...66
1.4. Формування доктрини конституційної скарги в Україні ……………...83
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...108
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ПРИРОДА КОНСТИТУЦІЙНОЇ СКАРГИ………114
2.1. Особливості правової природи конституційної скарги
та її функціонального призначення…………………………………………...114
2.2. Конституційна скарга як засіб захисту прав людини та
впровадження європейських стандартів правозахисту…………………….122
2.3. Роль конституційної скарги у реалізації функцій демократії………...147
2.4. Значення конституційної скарги для забезпечення
верховенства права……………………………………………………………...157
2.5. Конституційна скарга як інститут конституційного права…………...173
2.6. Інститут конституційної скарги як спосіб вирішення
конституційно-правового спору……………………………………………….183
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...195
РОЗДІЛ 3. СВІТОВИЙ ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ
ІНСТИТУТУ КОНСТИТУЦІЙНОЇ СКАРГИ…………………………….…200
3.1. Національні моделі конституційної скарги: загальний огляд………..200
3.2. Функціонування конституційної скарги у
Федеративній Республіці Німеччина………………………………………….225

3.3. Особливості інституту конституційної скарги
в Австрійській Республіці………………………………………………………247
3.4. Модель конституційної скарги у Королівстві Іспанія:
процедура amparo…………………………………………………………...……254
3.5. Особливості національної моделі конституційної скарги
у Республіці Польща ……………………………………………………………263
3.6. Досвід запровадження конституційної скарги
у Російській Федерації…………………………………………………………..273
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...292
РОЗДІЛ 4. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОСТУП ДО
КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ
ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ………………………….299
4.1. Роль Конституційного Суду України у механізмі
захисту прав і свобод людини і громадянина………………………………...299
4.2. Особливості індивідуального доступу до конституційного
правосуддя в Україні. Інститут конституційного звернення……………...319
4.3. Модель конституційної скарги для України
та перспективи її правової регламентації…………………………………... 343
4.3.1. Нормативна конституційна скарга як
оптимальна модель для України…………………………………………..343
4.3.2. Елементи правового механізму функціонування
української моделі конституційної скарги……………………………….351
4.3.3. Закріплення інституту конституційної скарги
у Конституції України……………………………………………………...365
4.3.4. Законодавчі аспекти запровадження
інституту конституційної скарги в Україні………………………………376
Висновки до розділу 4…………………………………………………………...385
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………391
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….398

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні соціально-правові умови розвитку української державності ознаменували початок нового етапу становлення вітчизняного конституціоналізму, який покликаний забезпечити подальше впровадження конституційних цінностей та принципів у державно-правову практику й утвердження конституційного правопорядку, побудованого на взаємній довірі та відповідальності між особою і державою. Цьому сприяють визнані конституційно-правові інститути, серед яких одне з чільних місць посідає конституційна скарга як апробований багатьма країнами світу ефективний засіб захисту основоположних прав людини, зміцнення верховенства права та розбудови демократії. Визнання доцільності та ефективності інституту конституційної скарги провідними країнами, з одного боку, і очевидна необхідність послідовного розвитку й удосконалення конституційної юстиції в Україні – з другого, обумовлюють актуальність цієї проблеми та нагальну необхідність її наукового дослідження. У той же час питання запровадження інституту конституційної скарги в Україні має вирішуватися з урахуванням національного досвіду конституційного правосуддя та особливостей індивідуального доступу до нього.
Проблематика конституційної скарги в системі конституційної юстиції виступає об’єктом вивчення багатьох зарубіжних науковців, серед яких – німецькі правознавці: Р. Арнольд, К. Барлі, К. Грасхоф, П. Кірххоф, Дж. Лімбах, О. Люхтерхандт, Т. Маунц, К. Хессе, Х.-П. Шнайдер; російські дослідники: М. Баглай, М. Бондар, М. Вітрук, Г. Гаджиєв, Б. Ебзеєв, В. Зорькін, Д. Керимов, В. Кряжков, Ю. Кудрявцев, О. Кутафін, Л. Лазарєв, В. Лучин, A. Мазуров, Г. Мальцев, Ж. Овсепян, В. Туманов; інші відомі європейські конституціоналісти: Ф. Абдуллаєв, Г. Арутюнян, Б. Банашак, Б. Біерляйн, Дж. Букіккіо, А. Вашкевич, Л. Гуерра, А. Доманська, К. Екхартд, П. Міклашевич, А. Нуссбергер, Г. Папуашвілі, П. Пацолай, Д. Педедзе, М. Саф’ян, Є. Танчев, Р.-К. Урбайтіс. Це не лише відомі вчені, а й голови та судді конституційних судів, представники Комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії), чиї наукові здобутки мають неабияку доктринальну та прикладну цінність.
Серед вітчизняних дослідників, які зробили найбільш помітний внесок у розвиток проблеми індивідуального доступу до конституційного правосуддя в умовах сучасного конституціоналізму, – Ю. Барабаш, В. Бринцев, А. Георгіца, П. Євграфов, В. Кампо, М. Козюбра, А. Колодій, А. Крусян, З. Лунь, О. Мироненко, О. Петришин, В. Погорілко, П. Рабінович, М. Савенко, А. Селіванов, М. Селівон, С. Серьогіна, В. Скомороха, О. Скрипнюк, А. Стрижак, В. Тацій, М. Тесленко, В. Тихий, П. Ткачук, Ю. Тодика, Т. Цимбалістий, В. Шаповал, С. Шевчук та ін.
Останніми роками в Україні було захищено чимало дисертацій, присвячених різним аспектам становлення та функціонування конституційного судочинства у нашій державі й інших країнах світу, над якими працювали І. Алексєєнко, Т. Бринь, І. Васильєва, В. Гергелійник, О. Завалевська, К. Каращук, М. Кельман, О. Кузьменко, О. Намясенко, І. Переш, В. Пліско, І. Сліденко, Ю. Токаєва, Г. Христова, Є. Черняк та ін. Однак у жодній із вітчизняних дисертаційних робіт інститут конституційної скарги не виступав безпосереднім предметом дослідження, хоча у більшості з них відповідна проблематика розглядалась поряд з іншими засобами конституційного контролю.
Попри підвищений останніми роками інтерес до проблеми конституційної скарги у правовій доктрині України, сучасний стан її наукової розробки характеризується фрагментарністю, певною концептуальною невпорядкованістю та не завжди ґрунтується на єдиній теоретичній і методологічній базі. Це свідчить про відсутність у вітчизняній юриспруденції комплексного узгодженого бачення інституту конституційної скарги та науково обґрунтованих перспектив його запровадження в Україні. Наведене дає підстави для висновку про актуальність і доцільність дисертаційної роботи для розвитку вітчизняної конституційно-правової науки та практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як розділ науково-дослідної роботи кафедри державного будівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого згідно з пріоритетними напрямами фундаментальних досліджень. Вона є частиною цільової комплексної програми «Конституційно-правові проблеми забезпечення верховенства права у функціонуванні механізму публічної влади в Україні» (номер державної реєстрації 0111U000966). Тема дисертації затверджена вченою радою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (протокол № 1 від 9 вересня 2011 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка цілісної концепції конституційної скарги в умовах сучасного конституціоналізму, а також визначення науково обґрунтованих перспектив запровадження цього конституційно-правового інституту в Україні з урахуванням світового досвіду його функціонування та особливостей вітчизняного механізму індивідуального доступу до конституційного правосуддя. Окреслена мета дослідження зумовила постановку та вирішення таких завдань:
– визначити роль інституту конституційної скарги в умовах сучасного конституціоналізму;
– з’ясувати сучасний стан розвитку конституційно-правової доктрини України стосовно проблематики конституційної скарги;
– узагальнити на основі першоджерел світовий досвід виникнення, становлення та розвитку інституту конституційної скарги;
– уточнити поняття конституційної скарги, а також надати поняття інституту конституційної скарги;
– визначити місце конституційної скарги у механізмі індивідуального доступу до конституційного правосуддя, виокремити моделі конституційної скарги та надати їх порівняльну характеристику;
– розкрити правову природу конституційної скарги, різні аспекти її функціональної характеристики, а також вплив, який конституційна скарга справляє на розвиток демократичної держави, утвердження верховенства права, гарантування конституційних прав і свобод людини;
– обґрунтувати категорію правового механізму функціонування конституційної скарги, визначити його основні елементи, розкрити їх особливості та варіативність з урахуванням іноземного досвіду;
– уточнити сучасну роль Конституційного Суду України у механізмі забезпечення та захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина та шляхи її підвищення;
– визначити особливості індивідуального доступу до конституційного правосуддя в Україні та значення конституційної скарги як засобу його вдосконалення;
– розробити оптимальну модель конституційної скарги для України, яка виходить із найкращих взірців світового досвіду її запровадження та належним чином адаптована до сучасних вимог вітчизняного конституційного правопорядку, розкрити основні елементи правового механізму її функціонування;
– визначити перспективи запровадження конституційної скарги у системі конституційного правосуддя України, розробити пропозиції стосовно її закріплення у конституційному законодавстві України, внесення відповідних змін та доповнень до Конституції України у світлі конституційно-правової реформи, що триває.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з функціонуванням інституту конституційної скарги у механізмі доступу до конституційного правосуддя.
Предметом дослідження є інститут конституційної скарги у правовій доктрині, світовий досвід функціонування конституційної скарги та перспективи її впровадження у конституційний правопорядок України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить комплексний багаторівневий підхід, який передбачає використання філософських, загальнонаукових, спеціальних та власно-юридичних методів пізнання при вивченні феномену конституційної скарги у правовій доктрині, конституційному законодавстві та юридичній практиці. Використання діалектичного методу дозволило виявити закономірності функціонування та розвитку інституту конституційної скарги у різних регіонах світу, тенденції його запровадження у країнах Східної Європи, СНД та Балтії, що мають близькі до України конституційно-правові традиції, простежити еволюцію моделей конституційної скарги під впливом різноманітних факторів. Цей метод також надав можливість розкрити складні багатогранні взаємозв’язки між різними за своєю соціальною сутністю та значеннями у правовій системі політико-правовими феноменами та конституційною скаргою, зокрема, визначити її роль в утвердженні конституціоналізму, забезпеченні верховенства права, розвитку демократії, засобів контролю громадян за діяльністю державних органів. У результаті застосування діалектичного прийому сходження від абстрактного до конкретного було спочатку окреслено типові моделі конституційної скарги, а потім розкрито різноманітність їх прояву на прикладах різних країн.
Фундаментальну методологічну базу дисертаційної роботи не було обмежено діалектичним підходом, а розширено через використання новітніх філософських методів дослідження. Так, застосування феноменологічного методу дозволило розкрити онтологічну природу та основні властивості конституційної скарги як багатоаспектного правового феномену. Оперування синергетичним методом дослідження дозволило віднайти особливості тих чи інших варіантів конституційної скарги та відшукати випадковості, які обумовлюють унікальність національних моделей такої скарги, шляхів розвитку та перетворень національних систем індивідуального доступу до конституційного правосуддя. Герменевтичний метод використовувався у процесі тлумачення положень міжнародно-правових документів, а також конституційного законодавства України та іноземних країн, вивчення правових позицій органів конституційного контролю в аспекті функціонування національних моделей конституційної скарги та інших форм прямого доступу до конституційного правосуддя. Антропологічний підхід виступив ключовим методом дослідження в аксіологічному вимірі, оскільки за його допомогою розкрито ціннісний потенціал конституційної скарги як ефективного засобу захисту прав і свобод людини, показано її роль у впровадженні європейських правозахисних стандартів, досліджено можливості впливу людини на конституційний правопорядок за допомогою інституту індивідуальної скарги.
Не менш значущими у методологічному арсеналі дослідження виявились загальнонаукові, спеціальні та власно-юридичні методи дослідження. Так, історичний метод використовувався при висвітленні історії становлення моделей конституційної юстиції, а також розвитку інституту конституційної скарги у різних країнах світу. Структурно-функціональний метод застосовувався при визначенні функціональних характеристик конституційної скарги, а також функціонального призначення Конституційного Суду України. Принципово важливим виявився системний метод дослідження, який був використаний для вивчення механізму індивідуального доступу до конституційного правосуддя, виокремлення різних форм такого доступу та визначення серед них місця конституційної скарги. Цей метод також дозволив розробити концепцію правового механізму функціонування інституту конституційної скарги та визначити його елементи.
При вивченні досвіду зарубіжних країн щодо запровадження конституційної скарги активно використовувався порівняльно-правовий метод дослідження. Наукову достовірність та новизну результатів здійсненого дослідження обумовило застосування єдиних критеріїв порівняння, якими стали предмет, суб’єкти, підстави конституційної скарги, вимоги до її прийнятності, інші виокремлені автором елементи правового механізму її функціонування. Порівняльно-правовий метод також дозволив здійснити компаративне дослідження інституту конституційного звернення фізичних та юридичних осіб щодо офіційного тлумачення Конституції України і законів України та конституційної скарги. При змістовному аналізі текстів юридичних актів використовувався формально-догматичний метод. Для оцінки діяльності конституційних судів в аспекті кількості розглянутих ними конституційних скарг, відсотку скарг, що приймаються до розгляду, та ін., застосовувався статистичний метод.
Усі висновки, що зроблено у дисертації, ґрунтуються на використанні логічних прийомів дослідження (аналіз, синтез, індукція, дедукція, доказ і спростування, узагальнення тощо). Окрему роль у світлі мети та завдання роботи було відведено прийомам моделювання й прогнозування, на підставі яких розроблено оптимальну модель конституційної скарги для України, а також визначено перспективи її впровадження у конституційне законодавство та юридичну практику.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці провідних зарубіжних та вітчизняних фахівців із проблематики конституційної скарги, конституційного правосуддя та інших проблем конституційного права, а також теорії держави і права, філософії права, державного будівництва, адміністративного права, політології. Нормативну та емпіричну основу дослідження складають міжнародно-правові акти, практика Європейського суду з прав людини, доповіді Венеціанської Комісії, конституції та інші акти конституційного законодавства іноземних держав, практика їх органів конституційного контролю, Конституція та чинне законодавство України, акти Конституційного Суду України, матеріали преси та інтернет-ресурси, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою в Україні самостійною комплексною науково-дослідною працею, в якій розроблено цілісну концепцію конституційної скарги в умовах сучасного конституціоналізму та обґрунтовано перспективи запровадження в Україні цього конституційно-правового інституту з урахуванням світового досвіду його функціонування та особливостей вітчизняного механізму індивідуального доступу до конституційного правосуддя.
У межах системного вирішення означеної наукової проблеми запропоновано такі нові наукові положення, висновки і рекомендації:
уперше:
– встановлено роль інституту конституційної скарги в умовах сучасного конституціоналізму, яка полягає у забезпеченні прямого індивідуального доступу до конституційного правосуддя з метою захисту конституційних прав і свобод, можливості зворотного впливу індивідів та їх об’єднань на публічну владу у разі державного свавілля, сприяння утвердженню демократії та верховенства права;
– доведено, що європейська доктрина конституційної скарги проявляє себе в усіх рисах, які характеризують правову доктрину. Вітчизняна доктрина конституційної скарги тільки формується і ще не розкрила себе в усіх проявах. Ідея конституційної скарги перебуває на етапі схвалення її громадськістю та державою й перетворення на один із напрямів конституційно-правової реформи;
– сформульовано поняття інституту конституційної скарги, який становить сукупність конституційно-правових норм, що визначають підстави провадження за конституційною скаргою, особливості правового статусу його учасників, предмет оскарження, а також регулюють відносини, пов’язані зі складанням, поданням, допуском до розгляду, відкриттям провадження, розглядом й ухваленням рішення за конституційними скаргами та правовими наслідками таких рішень;
– розроблено конструкцію правового механізму функціонування конституційної скарги, визначено та охарактеризовано його елементи, до яких належать суб’єкти, наділені правом звернення з конституційною скаргою, предмет (об’єкт) конституційної скарги, її підстави, умови прийнятності, юридичні наслідки рішень органів конституційного контролю, ухвалених за результатами розгляду таких скарг, а також сфера їх дії у часі, просторі та за колом осіб;
– визначено правову природу конституційної скарги на двох взаємопов’язаних значеннєвих рівнях: як соціально-юридичного явища, що впливає на реалізацію прав людини, функціонування демократичної держави і верховенства права, а також як власне правового феномену, що характеризує її роль у системі права та законодавства (статичний аспект) й у вирішенні конституційно-правових спорів (динамічний аспект);
– розкрито розуміння конституційної скарги не лише як засобу захисту прав людини, а й як інституту демократії, прояву дії верховенства права, інституту конституційного права, способу вирішення конституційно-правового спору;
– узагальнено правові позиції Конституційного Суду України з питань доступу до конституційного правосуддя;
– визначено спільні та відмітні особливості конституційної скарги та конституційного звернення щодо тлумачення Конституції України й законів України як єдиної у своєму роді форми прямого індивідуального доступу до конституційного правосуддя, що значною мірою відбиває самобутність української моделі конституційної юстиції;
– обґрунтовано переваги моделі нормативної конституційної скарги для України, визначено її оптимальну національну модель, яка передбачає право громадян України, іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб після вичерпання всіх інших національних засобів правового захисту подати скаргу до Конституційного Суду України щодо конституційності законів України чи інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, у випадках, коли застосування цих актів у конкретній справі призвело до порушення закріплених у Конституції України прав і свобод скаржників, розроблено елементний склад правового механізму її функціонування, а також пропозиції щодо її закріплення у Конституції України та Законі України «Про Конституційний Суд України»;
удосконалено уявлення й положення:
– про особливості індивідуального доступу до конституційного правосуддя за різних моделей конституційної юстиції;
– про конституційну (індивідуальну) скаргу як письмове звернення індивідів, їх об’єднань або юридичних осіб до органу конституційної юрисдикції про необхідність перевірки конституційності законів чи інших правових актів органів публічної влади, які порушують конституційні права та свободи особи у зв’язку з конкретною справою;
– про систему засобів прямого та опосередкованого індивідуального доступу до конституційного правосуддя, співвідношення між різними формами прямого індивідуального доступу (серед яких – публічна скарга (асtіо рорularis), квазіпублічна скарга (quasi асtіо рорularis), індивідуальна пропозиція, процедура amparo, повна та нормативна конституційна скарга), особливості типових моделей конституційної скарги та їх основні властивості;
– про коло основних прав і свобод, порушення яких виступає підставою для подання конституційної скарги;
– про елементи правового механізму функціонування конституційної скарги у країнах – засновницях її різних моделей (Федеративній Республіці Німеччина, Австрійській Республіці, Королівстві Іспанія), а також країнах, що мають близькі до України правові традиції (Республіці Польща, Російській Федерації);
– про роль Конституційного Суду України у механізмі захисту прав людини, особливості захисту ним конституційних прав і свобод при реалізації його повноважень, урахування міжнародних стандартів правозахисту при здійсненні конституційного судочинства;
набули подальшого розвитку:
– положення про елементи верховенства права та засоби його забезпечення, інститути демократичної держави, обсяг конституційних прав і свобод, інститути конституційного права та їх структуру, особливості конституційно-правових спорів;
– узагальнення досвіду правової регламентації інституту конституційної скарги у конституціях та законах про конституційні суди країн, що представляють різні регіони світу;
– уявлення про право на конституційну скаргу як складову права на судовий захист, національну конституційну судову процесуальну гарантію прав людини;
– аргументи на користь різних моделей конституційної скарги з точки зору запровадження ефективних національних «фільтрів» на шляху до Європейського суду з прав людини;
– пропозиції щодо більш ефективного використання потенціалу судів загальної юрисдикції та омбудсмена як опосередкованих форм індивідуального доступу до конституційного правосуддя в Україні, а також органічного поєднання інститутів конституційного звернення та конституційної скарги у процесі її запровадження;
– рекомендації щодо змін у структурній організації Конституційного Суду України у зв’язку із запровадженням конституційної скарги (зокрема, створення окремої колегії суддів у справах за конституційними скаргами), а також щодо процедури приймання та розгляду таких скарг з урахуванням світового досвіду.
Практичне значення одержаних результатів. Запропонована дисертантом цілісна концепція конституційної скарги з відповідним науковим обґрунтуванням перспектив та умов її запровадження у правову систему України є внеском автора у розвиток конституційно-правової науки та практики.
Сформульовані у дисертації висновки, положення та рекомендації можуть бути використані у:
– науково-дослідній роботі – для подальшого розвитку національної доктрини конституційної скарги та наукового обґрунтування шляхів її впровадження у конституційне законодавство та державно-правову практику;
– правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного конституційного законодавства України: внесення змін та доповнень до Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України», відповідних положень процесуальних кодексів, а також Регламенту Конституційного Суду України;
– сфері правореалізації – для вдосконалення практики розгляду судами України справ, пов’язаних із захистом конституційних прав і свобод, а також активізації інститутів громадянського суспільства у здійсненні ними суспільного контролю за діяльністю державних інституцій за допомогою правових засобів;
– навчальному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників із курсів конституційного права, конституційних прав і свобод людини і громадянина, конституційної юрисдикції та викладанні цих навчальних дисциплін, а також для розробки та викладання спецкурсів із проблематики конституційної скарги;
– правовиховній роботі – для підвищення правової культури представників держави та громадянського суспільства, розвитку правової ідеології суспільства на основі загальнолюдських конституційних цінностей і доктрин.
Результати та матеріали дослідження були позитивно оцінені та впроваджені у діяльність Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина (Акт про впровадження від 2 жовтня 2013 р.), практику Конституційного Суду України (Акт про впровадження від 16 жовтня 2013 р.), а також стали основою для розробки та викладання спецкурсу «Конституційна скарга: світовий досвід та перспективи впровадження в Україні» у Київському університеті права Національної академії наук України (Акт про впровадження від 30 жовтня 2013 р. ).
Особистий внесок здобувача. Положення та висновки, що містяться у дисертації, є результатом самостійного, особистого дослідження автора. У співавторстві з І. Кияницею опубліковано такі наукові статті: «Гарантування Конституційним Судом України окремих особистих прав і свобод людини» (здобувачу належить аналіз відповідних правових позицій Конституційного Суду України, а також їх оцінка з точки зору кола прав і свобод, що підлягають захисту в порядку конституційного судочинства), «Правова визначеність у рішеннях Конституційного Суду України» (здобувачем проаналізовано тлумачення Конституційним Судом України принципу правової визначеності, його відповідність європейським стандартам та зв’язок із верховенством права).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювались на засіданнях вченої ради Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, кафедри державного будівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Конституція України – основа розбудови правової демократичної соціальної держави та формування правової системи» (23–24 червня 2011 р., м. Харків), «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (11 квітня 2013 р., м. Київ); всеукраїнському «круглому столі» «Конституція України у ціннісному вимірі» (до 16-ї річниці прийняття Конституції України, 25 червня 2012 р., м. Київ); міжнародних науково-практичних конференціях: «Публічна влада в Україні та конституційно-правовий механізм її реалізації» (28 вересня 2011 р., м. Харків), «Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу» (до 15-ї річниці створення Конституційного Суду України, 16 вересня 2011 р., м. Київ), «Особистість. Суспільство. Право» (15 березня 2012 р., м. Полтава), «Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» (15 вересня 2012 р., м. Одеса), «Правові засади гарантування та захисту прав і свобод людини і громадянина» (23 листопада 2012 р., м. Полтава), «Питання захисту прав людини і громадянина органами конституційної юрисдикції у сучасних умовах» (з нагоди 17-ї річниці Конституції України, 20–21 червня 2013 р., м. Ялта), «Сучасні тенденції в конституційному правосудді: співвідношення між національним та міжнародним правом» (5–7 вересня 2013 р., м. Вільнюс, Литовська Республіка); на ХIV Міжнародному конгресі європейського та порівняльного конституційного права (22–25 березня 2012 р., м. Регенсбург, ФРН).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у 37 наукових публікаціях, у тому числі в одній монографії, 22 наукових статтях у фахових наукових виданнях України, 5 наукових статтях у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію, 9 доповідях та тезах доповідей, опублікованих у матеріалах наукових і науково-практичних конференцій, та інших публікаціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці цілісної концепції конституційної скарги в умовах сучасного конституціоналізму, а також визначенні науково обґрунтованих перспектив її запровадження в Україні з урахуванням світового досвіду функціонування такої скарги та особливостей вітчизняного механізму індивідуального доступу до конституційного правосуддя. Головні теоретичні, методологічні та практичні результати дослідження викладені у таких висновках:
1. Розвиток сучасного конституціоналізму вимагає конституційного визнання та забезпечення реалізації прав і свобод осіб через запровадження юридичних інструментів взаємної відповідальності людини та держави, суспільного контролю над органами публічної влади та правомірністю їх рішень, дій чи бездіяльності. Одне з першорядних місць серед таких засобів посідає конституційна скарга, яка є формою прямого індивідуального доступу до конституційного правосуддя, забезпечує можливість зворотного впливу індивідів та їх об’єднань на публічну владу в разі державного свавілля, сприяє утвердженню демократії та верховенства права.
2. За широкого підходу терміном «конституційна скарга» охоплюються всі моделі прямого індивідуального доступу до конституційного правосуддя. До них належать засоби, які ініціюють здійснення органами конституційної юрисдикції абстрактного контролю, тобто контролю поза зв’язком із конкретною справою (публічна скарга, «квазіпублічна скарга», «індивідуальна пропозиція»), а також звернення, пов’язані з розглядом конкретної справи: моделі повної та нормативної конституційної скарги. У буквальному розумінні індивідуальна скарга зводиться до повної та нормативної конституційної скарги, які ініціюють конкретний конституційний контроль.
3. Теоретичну основу дисертаційної роботи становить розуміння конституційної скарги як письмового звернення індивідів, їх об’єднань або юридичних осіб до органу конституційної юрисдикції про необхідність перевірки конституційності законів чи інших правових актів органів публічної влади, які порушують конституційні права і свободи суб’єктів такої скарги у зв’язку з конкретною справою. Поняття «конституційна скарга» та «індивідуальна скарга» можуть вживатись як синоніми, однак, слід ураховувати особливості російської національної моделі, де індивідуальна скарга, разом із колективною, є різновидами конституційної скарги.
4. Інститут конституційної скарги становить сукупність конституційно-правових норм, які визначають підстави провадження за конституційною скаргою, особливості правового статусу його учасників, предмет оскарження, а також регулюють відносини, пов’язані зі складанням, поданням, допуском до розгляду, відкриттям провадження, розглядом й ухваленням рішення за конституційними скаргами та правовими наслідками таких рішень.
5. Системоутворюючою категорією, яка дозволяє виявити особливості національних моделей конституційної скарги, розглянути їх за єдиною логічною схемою та забезпечує можливість їх порівнювання, виступає категорія «правовий механізм функціонування конституційної скарги», що охоплює такі основні елементи: 1) підстава для подання конституційної скарги, якою виступає порушення гарантованих Основним Законом прав осіб актами, діями чи бездіяльністю уповноважених органів державної влади або місцевого самоврядування (точніше – конституційно-правовий спір про порушення таких прав і свобод); 2) суб’єкти, які наділені правом звернення з конституційною скаргою до органу конституційної юрисдикції (фізичні особи та юридичні особи приватного права, тією мірою, якою вони є носіями конституційних прав і свобод); 3) предмет (об’єкт) конституційної скарги, тобто коло юридичних актів, які підлягають оскарженню щодо їх неконституційності; 4) умови прийнятності конституційної скарги, до яких належать: використання всіх інших правових можливостей захисту порушених прав і свобод; дотримання встановлених строків звернення з конституційною скаргою; вимоги щодо юридичного представництва, сплати державного мита за подання конституційної скарги, добросовісного користування своїм правом на таку скаргу, форми скарги; 5) юридичні наслідки рішень органів конституційного контролю, ухвалених за результатами розгляду таких скарг, а також сфера їх дії у часі, просторі та за колом осіб.
6. Європейська доктрина конституційної скарги виявляє себе в усіх рисах, що характеризують правову доктрину, серед яких: науковість, письмова форма вираження, загальна відомість та визнання науковою спільнотою, а також втілення у законодавчих приписах, що обумовлює її офіційний характер та практичне впровадження. Вітчизняна доктрина конституційної скарги перебуває на етапі свого формування, хоча ще не розкрила себе в усіх проявах. Сучасний стан наукової розробленості ідеї конституційної скарги та перспектив її впровадження в Україні характеризується фрагментарністю, певною концептуальною невпорядкованістю та не завжди ґрунтується на єдиній теоретико-методологічній базі. Ідея конституційної скарги перебуває на етапі схвалення громадськістю та державою й перетворення на один із напрямів конституційно-правової реформи.
7. Правова природа конституційної скарги вимагає її аналізу на двох взаємопов’язаних значеннєвих рівнях. На першому рівні конституційна скарга може бути розглянута як соціально-юридичне явище, що сприяє утвердженню справедливого суспільного порядку, просуванню країни на шляху розбудови демократичної, правової, соціальної держави. На цьому рівні конституційна скарга виступає як засіб захисту прав людини та гарантія їх реалізації, як інститут демократії та як прояв дії верховенства права. Другий рівень відображає значення конституційної скарги як власне правового феномену, який включає статичний і динамічний аспекти її розуміння. Статичний аспект відтворює бачення конституційної скарги як інституту конституційного права, що закріплюється у відповідному інституті законодавства, а динамічний – роль цього інституту як способу вирішення конституційно-правового спору.
8. Конституційна скарга дозволяє особі реалізувати право на судовий захист у порядку конституційного судочинства. Право на конституційну скаргу є одним із процесуальних прав, які забезпечують можливість ефективного захисту прав і свобод, одночасно виступаючи гарантіями їх реалізації. У системі юридичних гарантій прав людини інститут конституційної скарги належить до національних конституційних судових процесуальних гарантій.
9. Конституційна скарга і конституційна юстиція у цілому виступають вагомим важелем розбудови демократії, забезпечення відповідальності державної влади перед суспільством. Прямий доступ до конституційного правосуддя має значення для реалізації усіх функцій демократії, однак найбільш значущим є зв’язок цього інституту з контрольною функцією демократії.
10. Як засіб забезпечення верховенства права конституційна скарга є суттєвою гарантією відповідності позитивного права основоположним принципам права і правам людини. Інститут конституційної скарги виступає як прояв і чинник дії верховенства права за умови дотримання низки нормативних, процедурних та інституційних вимог. Серед останніх передусім слід назвати: демократичний державно-правовий режим, існування незалежного органу конституційної юрисдикції, збалансоване поєднання ідеї доступності конституційного правосуддя із встановленням обґрунтованих критеріїв прийнятності скарги.
11. До суто юридичних аспектів правової природи конституційної скарги належить її розуміння як інституту конституційного права, який унормовує відносини у сфері індивідуального доступу громадян до конституційного правосуддя; є складовою галузі конституційного права і частиною комплексного інституту судового конституційного процесу; становить логічно замкнуту, відокремлену сукупність норм; функціонує у системі конституційного права відносно автономно. Цей інститут має публічно-правовий, галузевий, процесуальний, правоохоронний, функціональний характер. Розуміння інституту конституційної скарги як способу вирішення конституційно-правового спору дозволяє визначити учасників такого спору, матеріальні та процесуальні підстави провадження за конституційною скаргою, а також стадії такого провадження.
12. В Україні запроваджено механізм прямого та опосередкованого індивідуального доступу до конституційного правосуддя, однак він не є досконалим. Передусім недостатньо ефективно використовується потенціал судів загальної юрисдикції та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини як опосередкованих форм індивідуального доступу; у громадян відсутня можливість особисто ініціювати вилучення із системи законодавства приписів, що суперечать Конституції та порушують права людини.
13. Конституційне звернення є досить ефективним засобом прямого індивідуального доступу до конституційного правосуддя в Україні з метою захисту конституційних прав і свобод фізичних і юридичних осіб. Конституційне звернення значною мірою відбиває самобутність української моделі конституційного правосуддя, будучи характерним аспектом її ідентичності. Вирішуючи питання щодо запровадження в Україні конституційної скарги, слід забезпечити логічний та послідовний розвиток індивідуального доступу до конституційного правосуддя та розробити модель конституційної скарги, яка стане «продовженням» ідеї конституційного звернення й не передбачатиме його скасування.
14. При визначенні перспектив запровадження конституційної скарги необхідно враховувати світовий досвід її функціонування та забезпечити його належну адаптацію з урахуванням особливостей конституційної юстиції України. Передусім слід оцінити «класичний» досвід європейських країн – засновниць різних моделей конституційної скарги (ФРН, Австрійської Республіки, Королівства Іспанія), а також держав, що мають близькі до України правові традиції (Республіки Польща та РФ), де цей конституційно-правовий інститут був запроваджений не так давно, але вони вже встигли напрацювати розвинуту практику його функціонування. Більшість країн Східної Європи, Балтії та СНД, які стають на шлях уведення інституту конституційної скарги, віддають перевагу різним модифікаціям моделі нормативної конституційної скарги.
15. При запровадженні інституту конституційної скарги потрібно також ураховувати правові позиції Конституційного Суду України з питань доступу до конституційного правосуддя. Орган конституційної юрисдикції виходить із того, що: 1) звернення до Конституційного Суду має бути обґрунтованим і стосуватись прав особисто заявника; 2) прямий доступ до конституційного правосуддя не повинен розглядатись як свого роду еквівалент касаційної інстанції у судах загальної юрисдикції; 3) прямий доступ до конституційного правосуддя не має підміняти захист особами своїх прав, свобод і законних інтересів у судах загальної юрисдикції; 4) Конституційний Суд не є суб’єктом нормотворчості, отже, прямий доступ фізичних і юридичних осіб до конституційного правосуддя не може розглядатися як спосіб «доопрацювання» незрозумілих або нечітко сформульованих законодавчих норм.
16. У консолідованому вигляді оптимальна модель конституційної скарги передбачає право громадян України, іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб після вичерпання всіх інших національних засобів правового захисту подати скаргу до Конституційного Суду України щодо конституційності законів України чи інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, у випадках, коли застосування цих актів у конкретній справі призвело до порушення закріплених у Конституції України прав і свобод скаржників.
17. Запропонована модель є моделлю нормативної конституційної скарги, що пов’язана з розглядом конкретної справи. За нею оскарженню підлягатиме лише нормативно-правовий акт, покладений в основу ухвалення індивідуального акта (передусім судового рішення), тоді як сам остаточний правозастосовний акт у разі задоволення конституційної скарги буде переглянуто судами загальної юрисдикції чи іншими уповноваженими суб’єктами у встановленому законом порядку. Така модель дозволить розумно обмежити кількість звернень до Конституційного Суду України, сприятиме його розвантаженню та забезпечить повною мірою належне розмежування конституційної та загальної юрисдикцій.
18. Запровадження інституту конституційної скарги потребуватиме внесення змін до Конституції України, що дозволить закласти конституційну модель такої скарги, визначити основи правового механізму її функціонування. Ураховуючи логіко-структурну композицію Основного Закону України, а також досвід нормативної регламентації конституційної скарги в іноземних країнах, конституційне закріплення цього правового інституту вимагає внесення змін та доповнень до статей 55 та 150 Конституції України.
19. Деталізація конституційної моделі індивідуальної скарги, нормативне врегулювання елементів правового механізму її функціонування, процедури її приймання та розгляду, виконання рішень Конституційного Суду України за цими скаргами вимагають внесення змін та доповнень до Закону України «Про Конституційний Суд України». Передусім ці зміни мають стосуватися статей 13, 38, 45, 47, 55 Закону. Крім того, слід доповнити главу 6 «Звернення до Конституційного Суду України» Закону окремими статтями, присвяченими конституційній скарзі, та розділ ІІІ «Особливості конституційного провадження» Закону окремою главою, яка визначить особливості конституційного провадження за такою скаргою. Процедурні питання провадження за конституційним скаргами мають бути врегульовані Регламентом Конституційного Суду України та, за потреби, уточнені у правових позиціях органу конституційного правосуддя.
20. Можливість перегляду остаточних рішень судів чи інших правозастосовних органів, які набули чинності, а також присудження скаржникові справедливої компенсації у разі порушення його прав дозволить визнати конституційну скаргу ефективним засобом захисту прав людини в Україні, вичерпання якого у відповідних випадках буде умовою прийнятності заяв осіб до Європейського суду з прав людини. Запровадження інституту конституційної скарги сприятиме посиленню захисту основоположних прав і свобод та уніфікації європейських і національних стандартів правозахисту за допомогою конституційного судочинства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллаев, Ф. Защита конституционных прав и свобод граждан в порядке подачи индивидуальных жалоб в Конституционный Суд Азербайджанской Республики [Текст] / Ф. Абдуллаев // Конституционное правосудие. – 2009. – № 2. – С. 93–97.
2. Абросимова, Е. Проблемы свободного доступа к правосудию в Российской Федерации [Текст] / Е. Абросимова // Конституц. право: восточноевроп. обозрение. – 2001. – № 3. – С. 173–181.
3. Автономов, А. С. Секретариат Конституционного Суда России: фильтр для отсеивания необоснованных жалоб или тормоз конституционного правосудия? [Текст] / А. С. Автономов // Журн. конституц. правосудия. – 2009. – № 5 (11). – С. 26–30.
4. Алексеев, А. С. Начало верховенства права в современном государстве [Текст] / А. С. Алексеев // Вопросы права : журн. науч. юриспруденции. – 1910. – Кн. 2. – С. 5–16.
5. Алексеев, С. С. Структура советского права [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
6. Алексєєнко, І. Г. Інститут конституційної скарги в системі конституційного правосуддя [Текст] / І. Г. Алексєєнко // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту. – 2002. – № 2 ( 19). – С. 71–76.
7. Арнольд, Р. Приєднання Європейського Союзу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і наслідки цього кроку для ситуації в галузі основних прав у Європі [Текст] / Р. Арнольд // Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу : матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 верес. 2011 р. / Конституц. Суд України ; відп. ред. А. С. Головін. – К. : Логос, 2011. – С. 84–89.
8. Арутюнян, Г. Г. Индивидуальная конституционная жалоба: европейские тенденции системного развития [Текст] / Г. Г. Арутюнян // Конституционализм: уроки, вызовы, гарантии : сб. избр. публ. и выступлений на междунар. форумах, посвящ. дан. проблематике. – Киев : Логос, 2011. – С. 75–88.
9. Арутюнян, Г. Г. Індивідуальна конституційна скарга: європейські тенденції системного розвитку [Текст] / Г. Г. Арутюнян // Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу : матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 верес. 2011 р. / Конституц. Суд України ; відп. ред. А. С. Головін. – К. : Логос, 2011. – С. 66–77.
10. Арутюнян, Г. Г. Конституционализм: уроки, вызовы, гарантии [Текст] : сб. избр. публ. и выступлений на междунар. форумах, посвящ. дан. проблематике / Г. Г. Арутюнян. – Киев : Логос, 2011. – 308 с.
11. Арутюнян, Г. Г. Конституционный контроль: характер функционирования и развития системы [Електронний ресурс] : монография / Г. Г. Арутюнян. – М., 1997. – Режим доступу: http://www.concourt.am/Books/harutunyan/ monografia/ kontr-6.html.
12. Арутюнян, Г. Г. Слагаемые конституционализма: верховенство права, стабильное развитие [Текст] / Г. Г. Арутюнян // Конституционализм: уроки, вызовы, гарантии : сб. избр. публ. и выступлений на междунар. форумах, посвящ. дан. проблематике. – Киев : Логос, 2011. – С. 12–32.
13. Арутюнян, Г. Г. Современные вызовы гарантирования права человека на конституционное правосудие / Г. Г. Арутюнян // Конституционализм: уроки, вызовы, гарантии : сб. избр. публ. и выступлений на междунар. форумах, посвящ. дан. проблематике. – Киев : Логос, 2011. – С. 106–117.
14. Бакірова, І. О. Конституційне звернення та конституційна скарга: переваги та недоліки [Текст] / І. О. Бакірова // Бюл. М-ва юстиції України. – 2008. – № 1. – С. 93–102.
15. Банашак, Б. Права особистості та їхній захист у конституціях деяких країн [Електронний ресурс] / Б. Банашак // Гельсінський Фонд з Прав Людини. – Варшава, 2004. – Режим доступу: http://edu.helsinki.org.ua/library/ rightstoday/ prava-osobistost-ta-kh-i-zakhist-u-konstituts-yakh-deyakikh-kra-n
16. Барабаш, Ю. Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права [Текст] : монографія / Ю. Г. Барабаш. – Х. : Право, 2008. – 220 с.
17. Барли, К. Конституционная жалоба в Германии [Текст] / К. Барли // Вестн. Конституц. Суда Азерб. Респ. – 2003. – № 1. – С. 86–92.
18. Барский, В. Правовая природа судебного конституционного контроля в Украине [Текст] / В. Барский // Юрид. вестн. – 1998. – № 1. – С. 48–49.
19. Барциц, И. Н. Источники служебного права : учебник. [Текст] / И. Н. Барциц, С. В. Бошно. – М. : Изд-во РАГС, 2007. – 272 с.
20. Батурина, С. В. Традиции российской правовой доктрины [Текст] : автореф. дис…. канд. юрид. наук : 12.00.01 / С. В. Батурина. – Краснодар, 2008. – 28 с.
21. Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования [Текст] / Г. Дж. Берман ; пер с англ. Н. Р. Никоновой при участии Н. Н. Деева. – 2-е изд. – М. : Изд-во МГУ : ИНФРА- М – НОРМА, 1998. – 624 с.
22. Бернхем, В. Вступ до права до правової системи США [Текст] / В. Бернхем. – К. : Україна, 1999. – 554 с.
23. Библиография по конституционному правосудию [Текст] /авт. - сост. М. А. Митюков. – 2-е изд., изм., перераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2011. – 1120 с.
24. Біерляйн, Б. Конституційно-правовий захист основоположних прав: можливості та межі доступу окремої особи [Текст] / Б. Біерляйн // Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу : матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 верес. 2011 р. / Конституц. Суд України ; відп. ред. А. С. Головін. – К. : Логос, 2011. – С. 90–99.
25. Білуха, М. Т. Методологія наукових досліджень [Текст] : підручник / М. Т. Білуха. – К. : АБУ, 2002. – 480 с.
26. Бобровнік, С. В. Правовий конфлікт і юридичні колізії [Текст] / С. В. Бобровнік // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2003. – № 4. – С. 3–10.

27. Бойко, Т. С. Институт конституционной жалобы в обеспечении конституционных прав и свобод граждан [Текст] / Т. С. Бойко// Обеспечение непосредственного действия конституционных норм о правах и свободах граждан: опыт, проблемы, перспективы: сб. докл. и тез. выступл. на науч.-практ. конф., Минск, 17 ноября 1998 г. – Минск, 1998. – С. 33–34.
28. Бондар, М. Інститут конституційної скарги: співвідношення приватних і публічних начал (з практики Конституційного Суду Російської Федерації) [Текст] / М. Бондар // Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу : матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 верес. 2011 р. / Конституц. Суд України ; відп. ред. А. С. Головін. – К. : Логос, 2011. – С. 100–115.
29. Бондарь, В. С. Судебный конституционализм в России в свете конституционного правосудия [Текст] / В. С. Бондарь. – М. : Норма : ИНФРА-М, 2011. – 544 с.
30. Бреславська, М. М. Конституційне право на індивідуальну скаргу до органів влади як ефективний спосіб поновлення прав і свобод людини [Текст] / М. М. Бреславська // Конституційні читання : тези наук. доп. і повідомл. міжнар. студ. наук. конф. – Х., 2008. – С.180–182.
31. Бринцев, В. Д. Судовий конституціоналізм в Україні: доктрина і практика формування [Текст] : монографія : у 2 кн. / В. Д. Бринцев. – Х. : Право, 2013. – Кн. 1. – 392 с.
32. Бринь, Т. О. Конституційна скарга в механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина [Текст] / Т. О. Бринь // Пробл. законності: республік. міжвід. наук. зб. – Х., 2006. – Вип. 82. – С.16–20.
33. Бринь, Т. О. Конституційний Суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Т. О. Бринь. – Х., 2010. – 190 с.
34. Букіккіо, Д. Вітальне слово учасникам Міжнародної конференції «Вплив практики Європейського суду з прав людини на національне конституційне судочинство» [Текст] / Д. Букіккіо // Вісн. Конституц. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 7–8.
35. Бурлай, Є. Принцип «економії закону» як практична передумова реалізації принципу верховенства права [Текст] / Є. Бурлай // Укр. право. – 2006. – № 1. – С. 80–84.
36. Василевич, Г. А. Проблема становления и развития конституционной жалобы в Республике Беларусь [Текст] / Г. А. Василевич // Вестн. Конституц. Суда Респ. Беларусь. – 2003. – № 3. – С. 44–46.
37. Васильев, А. А. Правовая доктрина как источник права : историко-теоретические вопросы [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. А. Васильев. – Красноярск, 2007. – 28 с.
38. Васильєв, С. В. Правова доктрина - джерело процесуального права [Текст] / С. В. Васильєв // Актуальні питання інноваційного розвитку : Наук.-практ. журн. – 2012. – № 2. – С. 70–76.
39. Вашкевич, А. Е. Институт конституционной жалобы в Республике Польша: организационно-правовые проблемы рассмотрения [Текст] / А. Е. Вашкевич // Теоретические и практические аспекты, связанные с индивидуальной конституционной жалобой в европейской модели конституционного правосудия : сб. материалов Междунар. науч.-практ. конф. (13–14 мая 2010 г.). – Минск : БДП, 2010. – С. 96–105.
40. Вересова, Н. А. Нормотворческая функция Федерального Конституционного Суда Федеративной Республики Германии и Конституционного Суда Российской Федерации (сравнительно-правовой анализ) [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Н. А. Вересова. – СПб., 2008. – 19 с.
41. Верховенство права [Текст] : доп., схвал. Венеційською Комісією на 86-му пленар. засіданні 25–26 берез. 2011 р. // Право України. – 2011. – № 10. – С. 168–184.
42. Виступ Голови Верховної Ради України В. Литвина на міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми застосування практики Європейського Суду з прав людини в правовій системі України» [Текст] // Голос України. – 2011. – № 119. – С. 3.
43. Виступ Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на Міжнародній конференції «Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу» з нагоди 15-ї річниці Конституційного Суду України у рамках головування України в Комітеті міністрів Ради Європи 16 вересня 2011 р. в Києві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/153893
44. Витрук, Н. В. Конституционное правосудие в России (1991–2001 гг.): очерки теории и практики [Текст] / Н. В. Витрук. – М. : Городец-издат, 2001. – 508 с.
45. Витрук, Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс [Текст] : учеб. пособие / Н. В. Витрук. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 376 с.
46. Витрук, Н. В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное право и процесс [Текст] : учеб. пособие / Н. В. Витрук. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2005. – 527 с.
47. Витрук, Н. В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное право и процесс [Текст] : учеб. пособие / Н. В. Витрук. – М. : Норма : ИНФРА-М, 2010. – 592 с.
48. Відносини між конституційним судом та омбудсменом у контексті захисту прав і свобод людини [Текст] : зб. доп. / Р. Лавін, М. Савенко, Ф. Морріон та ін. – К. : Інтертехнологія, 1999. – 136 с.
49. Вітальне слово Голови Венеціанської Комісії Ради Європи Дж. Букіккіо [Текст] // Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу: матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 верес. 2011 р. / Конституц. Суд України ; відп. ред. А. С. Головін. – К. : Логос, 2011. – С. 24–27.
50. Владиченко, С. Д. Конституційна скарга як важливий інструмент захисту прав і свобод людини [Текст] / С. Д. Владиченко // Актуальні проблеми конституційного права та державотворення : зб. наук. пр. : [присвяч. 70-й річниці з дня народження першого голови Конституційного Суду України Л. П. Юзькова]. – Хмельницький, 2008. – Ч. 1. – С. 177–178.
51. Владиченко, С. Д. Проблеми формування ефективного механізму захисту прав і свобод людини Конституційним Судом України [Текст] / С. Д. Владиченко // Бюл. М-ва юстиції України. – 2005. – № 6. – С. 76–82.
52. Вовк, Д. Правова традиція: розуміння у контексті співвідношення з правовою системою і правовою культурою [Текст] / Д. Вовк // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2012. – № 2. – С. 42–52.
53. Вовк, Д. Принцип верховенства права в Україні: проблеми визначення та дії [Текст] / Д. Вовк // Юрид. вісн. – 2003. – № 3. – С. 110–114.
54. Вовк, Д. Проблеми визначення і дії принципу верховенства права в Україні [Текст] / Д. Вовк // Право України. – 2003. – № 11. – С. 127–130.
55. Волвенко, П. В. Діяльність Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції України: теоретичний аспект [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / П. В. Волвенко. – К., 2006. – 226 с.
56. Вороненков, Д. Н. Конституционный контроль как средство демократизации российской государственности [Текст] / Д. Н. Вороненков // Конституция Российской Федерации: доктрина и практика : материалы науч.-практ. конф., посвящ. 15-летию Конституции Рос. Федерации и 60-летию Всеобщ. декларации прав человека (Санкт-Петербург, 13–14 нояб. 2008 г.) / отв. ред. В. Д. Зорькин. – М., 2009. – С. 302–319.
57. Всеобщая декларация прав человека [Електронний ресурс] : принята резолюцией 217 А (III) Ген. Ассамблеи ООН от 10 дек. 1948 г.– Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/declhr.shtml
58. Вступне слово Голови Конституційного Суду України Анатолія Головіна на Міжнародній конференції «Захист прав людини органами конституційної юстиції: можливості і проблеми індивідуального доступу» з нагоди 15-ї річниці Конституційного Суду України у рамках головування України в Комітеті міністрів Ради Європи 16 вересня 2011 р. в Києві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/ article/153893
59. Гаджиев, Г. Индивидуальная конституционная жалоба как наиболее эффективная защита прав и свобод человека [Текст] / Г. Гаджиев // Вестн. Конституц. Суда Азерб. Респ. – 2001. – № 3. – С. 67–70.
60. Гамбаров, Ю. Задачи современного правоведения [Текст] / Ю. Гамбаров // Журн. М-ва юстиции. – 1907. – № 3. – С. 49–82.
61. Гарантия прав человека. О внедрении института конституционной жалобы на Украине (интервью с С. Шевчуком) [Текст] // Юрид. практика. – 2010. – 9 марта (№ 10 (637)). – С. 17.
62. Гваладзе, Р. Институт конституционной жалобы как влиятельное средство защиты прав и свобод [Текст] / Р. Гваладзе // Вестн. Конституц. Суда Азерб. Респ. – 2001. – № 3. – С. 62–67.
63. Георгіца, А. Принцип верховенства права як принцип сучасного вітчизняного конституціоналізму [Текст] / А. Георгіца // Укр. право. – 2006. – № 1. – С. 45–49.
64. Герасимова, Е. Конституционная жалоба как полномочие Конституционного Суда России и Федерального конституционного суда Германии: сравнительно-правовой анализ [Текст] / Е. Герасимова // Сравнит. конституц. обозрение. – 2010. – № 4. – С. 87–101.
65. Голик, Н. М. Конституционная жалоба – гарантия защиты прав и свобод граждан в практике конституционного правосудия Российской Федерации [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Н. М. Голик. – М., 2008. – 25 с.
66. Головатий, С. Верховенство права (правовладдя): як його тлумачить Венеційська комісія [Текст] / С. Головатий // Право України. – 2011. – № 10. – С. 154–167.
67. Головатий, С. Верховенство права [Текст] : у 3 кн. / С. Головатий. – К. : Фенікс, 2006. – Кн. ІІІ : Верховенство права: Український досвід. – С. 1277–1747.
68. Головатий, С. П. Верховенство права: Ідея. Доктрина. Принцип [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / С. П. Головатий. – К., 2009. – 44 с.
69. Головатий, С. Тріада європейських цінностей – верховенство права, демократія, права людини як основа українського конституційного ладу [Текст] / С. Головатий // Право України. – 2011. – № 5. – С. 159–174.
70. Головін, А. Вплив рішень Конституційного Суду України на правовий порядок у державі в аспекті захисту конституційних прав і свобод [Текст] / А. Головін // Вісн. Конституц. Суду України. – 2013. – № 3. – С. 81–89.
71. Головін, А. Захист основоположних прав людини і громадянина під час надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень [Електронний ресурс] / А. Головін. – Режим доступу: http://www.zakon. org.ua/article/123.
72. Головін, А. Окремі питання, пов’язані з запровадженням інституту конституційної скарги у вітчизняному законодавстві [Текст] / А. Головін // Право України. – 2013. – № 1–2. – С. 244–253.
73. Головін, А. С. Захист прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя у рішеннях Конституційного Суду України [Текст] / А. С. Головін. – К. : Логос, 2011. – 307 с.
74. Головін, А. С. Права людини: інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України [Текст] / А. С. Головін. – К. : Логос, 2012. – 369 с.
75. Гольдман, А. Конституционные жалобы в законодательстве стран СНГ: Выступление советника Председателя Конституционного Суда Азербайджанской Республики [Текст] / А. Гольдман // Бюл. Конституц. Суда Азерб. Респ. – 1999. – № 3. – С. 89–94.
76. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/1798-12 .
77. Господство права и правосудие переходного периода в конфликтных и постконфликтных странах [Електронний ресурс] : докл. Ген. секретаря ООН от 23.08.2004 г. – Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N04/395/31/PDF/N0439531.pdf?OpenElement.
78. Государственное право Германии [Текст] : в 2 т. : пер. с нем. / Изд. Й. Изензее, П. Кирххоф. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – Т. 1. – 311 с.
79. Государственное право Германии [Текст] : в 2 т. : пер. с нем. / Изд. Й. Изензее, П. Кирххоф. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – Т. 2. – 320 с.
80. Грасхоф, К. Принцип верховенства права в конституційному судочинстві [Текст] / К. Грасхоф // Вісн. Конституц. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 33–38.
81. Гуерра, Л. Л. Индивидуальные апелляционные жалобы в конституционный суд: некоторые аспекты проблемы в Испании и Беларуси [Текст] : пер. с англ. / Л. Л. Гуерра // Дайджест. Конституционное правосудие в странах СНГ. – 2003. – 22 (Ч. 1). – С. 27–32.
82. Гулак, О. Н. Конституционная жалоба как важный элемент реализации права на судебную защиту [Текст] / О. Н. Гулак // Теоретические и практические аспекты, связанные с индивидуальной конституционной жалобой в европейской модели конституционного правосудия : сб. материалов Междунар. науч.-практ. конф. (13–14 мая 2010 г.). – Минск : БДП, 2010. – С. 169–174.
83. Гультай, М. Вплив практики Європейського суду з прав людини на здійснення конституційного судочинства: шляхи оптимізації [Текст] / М. Гультай // Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини : зб. наук. ст. Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 15 верес. 2012 р.) / за ред. С. В. Ківалова ; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 311–324.
84. Гультай, М. До питання про необхідність впровадження конституційної скарги в Україні [Текст] / М. Гультай // Вісн. Конституц. Суду України. – 2010. – № 6. – С. 114–124.
85. Гультай, М. Досвід функціонування інституту конституційної скарги у Федеративній Республіці Німеччина та перспективи його запровадження в Україні [Текст] / М. Гультай // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2011. – № 3 (66). – С. 55–67.
86. Гультай, М. Інститут конституційної скарги в конституціях європейських держав [Текст] / М. Гультай // Вісн. Конституц. Суду України. – 2012. – № 2. – С. 130–139.
87. Гультай, М. Конституційна скарга як інститут конституційного права [Текст] / М. Гультай // Слово нац. школи суддів України. – 2012. – № 1 (1). – С. 111–120.
88. Гультай, М. М. Гарантування Конституційним Судом України окремих особистих прав і свобод людини [Текст] / М. М. Гультай, І. Кияниця // Вісн. Конституц. Суду України. – 2011. – № 2. – С. 82–92.
89. Гультай, М. М. До питання про оптимальну модель інституту конституційної скарги в Україні [Текст] / М. М. Гультай // Публічна влада в Україні та конституційно-правовий механізм її реалізації : матеріали наук.-практ. конф. (28 верес. 2011 р., м. Харків). – Х., 2011. – С. 37–40.
90. Гультай, М. М. Ідея конституційної скарги у сучасній конституційно-правовій доктрині України [Текст] / М. М. Гультай // Часоп. Київ. ун-ту права. – К., 2012. – № 2. – С. 85–90.
91. Гультай, М. М. Інститут конституційної скарги в аспекті ціннісного підходу до розуміння Конституції [Текст] / М. М. Гультай // Огляд матеріалів круглого столу «Конституція України у ціннісному вимірі» (до 16-ї річниці прийняття Конституції України) // Вісн. Конституц. Суду України. – 2012. – № 5. – С. 109–110.
92. Гультай, М. М. Інститут конституційної скарги в умовах сучасного конституціоналізму [Текст] / М. М. Гультай // Конституція України – основа розбудови правової демократичної соціальної держави та формування правової системи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (23–24 черв. 2011 р.). – Х., 2011. – С. 252–255.
93. Гультай, М. М. Інститут конституційної скарги у Російській Федерації: основні особливості та тенденції розвитку [Текст] / М. М. Гультай // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2012. – № 4 (71). – С. 145–158.
94. Гультай, М. М. Класичні моделі конституційної скарги на прикладі Австрії та Іспанії [Текст] / М. М. Гультай // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х., 2012. – № 2 (69). – С. 62–74.
95. Гультай, М. М. Конституционная жалоба как институт демократии: украинский контекст [Текст] / М. М. Гультай // Вестн. Конституц. Суда Респ. Беларусь. – 2012. – № 3. – С. 99–105.
96. Гультай, М. М. Конституційна скарга в системі засобів індивідуального доступу до конституційного правосуддя [Текст] / М. М. Гультай // Наук. вісн. Акад. муніципал. упр. Серія «Право». – К., 2011. – № 2. – С. 235–245.
97. Гультай, М. М. Конституційна скарга у механізмі доступу до конституційного правосуддя : [Текст] монографія / М. М. Гультай. – Х. : Право, 2013. – 424 с.
98. Гультай, М. М. Конституційна скарга як інститут демократії [Текст] / М. М. Гультай // Віче. – 2012. – № 14. – С. 15–18.
99. Гультай, М. М. Конституційна скарга як прояв дії верховенства права [Текст] / М. М. Гультай // Право України. – 2012. – № 9. – С. 316–324.
100. Гультай, М. М. Конституційна скарга як спосіб вирішення конституційно-правового cпору [Текст] / М. М. Гультай // Віче. – 2012. – № 20. – С. 8–11.
101. Гультай, М. М. Конституційна скарга: європейський досвід та пропозиції щодо її закріплення в Конституції України [Текст] / М. М. Гультай // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2011. – № 4 (67). – С. 29–38.
102. Гультай, М. М. Модель конституційної скарги в Республіці Польща та її переваги в контексті розвитку конституційної юстиції України [Текст] / М. М. Гультай // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2012. – № 1 (68). – С. 55–65.
103. Гультай, М. М. Модель конституційної скарги для України: питання оптимізації [Текст] / М. М. Гультай // Віче. – 2013. – № 4. – С. 5–8.
104. Гультай, М. М. Особенности индивидуального доступа к конституционному правосудию в Украине [Текст] / М. М. Гультай // Вестн. Конституц. Суда Респ. Беларусь. – 2013. – № 1. – С. 117–126.
105. Гультай, М. М. Особливості функціонування інституту конституційної скарги у Федеративній Республіці Німеччина [Текст] / М. М. Гультай // Віче. – 2011. – № 17. – С. 20–24.
106. Гультай, М. М. Повна чи нормативна конституційна скарга: пошук національної моделі [Текст] / М. М. Гультай // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2013. – № 1 (72). – С. 24–33.
107. Гультай, М. М. Права і свободи людини, що підлягають захисту за допомогою конституційної скарги: варіантність підходів [Текст] / М. М. Гультай // Правові засади гарантування та захисту прав і свобод людини і громадянина : зб. наук. ст. та тез наук. по