ХОЛІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕГРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ СИСТЕМОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

На правах рукопису

УСТЕНКО АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 658:005:005.74:005.57

ХОЛІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕГРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ СИСТЕМОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант:
Загорський Володимир Степанович,
член-кореспондент НАН України,
доктор економічних наук, професор

Івано-Франківськ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕРИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.……………………..

17
1.1. Інтегративна соціально-економічна система підприємства та система управління…………………………………………………………..
17
1.2. Проблеми управління виробничими системами в інформаційну еру ринкової економіки та інформація як новий фактор виробництва……....
34
1.3. Ринок інформаційних продуктів та перспективи інформування і комунікацій в системі управління підприємством………………………...
56
1.4. Структурно-функціональна модель процесу праці як основа уніфікації інформування і комунікацій в управлінні……………………...
73
1.5. Створення інформаційного ресурсу довготривалих ситуаційних моделей управління підприємствами………………………………………
111
Висновки до розділу 1………………………………………………………. 151
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ СТАНУ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ ІНФОРМУВАННЯ І КОМУНІКАЦІЙ……………………………………..

155
2.1. Система показників та методи оцінки рівня інформування управлінських працівників………………………………………………….
155
2.2. Аналіз потоків інформації, комунікацій та документації в структурі управління……………………………………………………………………
169
2.3. Комплексна та експертна оцінка цінності управлінської інформації…………………………………………………………………….
176
2.4. Стратегічні інформаційні карти як форма представлення економічного об’єкта………………………………………………………..
210
2.5. Аналіз системи управління підприємством та її підсистем…………. 220
Висновки до розділу 2.………………………………………………………
250
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНА ПІДСИСТЕМА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ………………………………………
253
3.1. Сучасні уявлення про процес і функції управління підприємством……………………………………………………………….
253
3.2. Класифікатор загальних функцій системи управління підприємством……………………………………………………………….
277
3.3. Специфічні функції і завдання управління підприємством…………. 290
Висновки до розділу 3.……………………………………………………… 304
РОЗДІЛ 4. ЗАСОБИ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ЯК ІСЕС……………………………………………….
305
4.1. Методологія формування концептуальних моделей управління виробництвом………………………………………………………………..
305
4.2. Система управління виробництвом (експериментальні моделі)……. 314
4.3. Інформаційно-документальна система управління виробничими процесами…………………………………………………………………….
328
Висновки до розділу 4………………………………………………………. 332
РОЗДІЛ 5. УНІФІКОВАНА ІНФОРМАЦІЙНО-КЕРУЮЧА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ – УІКСУП (КОНЦЕПТУАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ)…………………...

333
5.1. Загальна будова автоматизованої УІКСУП………………………….. 333
5.2. Інформаційне забезпечення УІКСУП…………………………………. 341
5.3. Контури динамічних моделей УІКСУП (система моделей загалом).............................................................................................................
365
5.4. Засоби реалізації функцій УІКСУП…………………………………… 371
5.5. УІКСУП як комплекс якісно перспективних засобів управління підприємствами та її ефективність…………………………………………
392
Висновки до розділу 5………………………………………………………. 404
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………… 407
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..………………………………. 416
ДОДАТКИ …………………………………………………………………... 456

ВСТУП

Актуальність теми. Холізм (від др.- грец. "цілий, цілісний") в широкому розумінні — позиція у філософії і науці з проблеми співвідношення частини і цілого, що витікає з якісної своєрідності і пріоритету цілого по відношенню до його частин. У вузькому розумінні під холізмом розуміють "філософію цілісності", розроблену південноафриканським філософом Я. Сметсом, який ввів у філософську мову термін "холізм" у 1926 році, спираючись на слова з "Метафізики" Арістотеля: "ціле більше, ніж сума його частин". Інтерес до ідей холізму знову зріс у XX столітті у зв’язку з кризою класичної картини світу і розквітом герменевтики. Власне, в цей час і з’явився термін — у "філософії цілісності" Я. Сметса.
Системність, єдність і цілісність матеріального світу та його багатогранних властивостей свідчить про те, що він повинен бути адекватно відображений у свідомості людини, тобто такими ж властивостями єдності і цілісності повинна володіти пізнавальна (наукова) модель людини, її виробнича та управлінська діяльність.
Нова парадигма наукового мислення, холістична, цілісна система характеризується такими змінами стосовно традицій: перехід від "частини" до цілого, цілісності; від "структури" до "процесу"; від "будови" до "мережі"; від "об’єктивної" до "епістемологічної" науки; від "істини" до "наближеного опису".
Трансформація індустріальної ери в еру інформаційних послуг, становлення нового технологічного способу виробництва на основі інформації та знань докорінно змінюють структуру економіки, місце і роль людини та її праці і більше, ніж будь-коли, потребують якісних змін в технології управління. Головною проблемою більшості підприємств є якість менеджменту та рівень забезпечення релевантними інформаційними ресурсами, виробами і продуктами.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю прискорення і використання результатів науково-технічного прогресу (НТП), насамперед у сфері реформування управління загалом і у виробничих системах частково, за для підвищення ефективності та якості життєдіяльності підприємств як цілісних інтегративних соціально-економічних систем (ІСЕС) через інформатизацію та комп'ютеризацію; прискоренням адаптації керівників до ринкових умов, динамізації процесів у зовнішньому середовищі, гіперконкуренції і глобалізації через розробку та впровадження адаптивних систем і технологій управління в контексті забезпеченням релевантною інформацією та ефективними комунікаціями; подальшою розробкою науково обґрунтованих уявлень про теорію і практику управління виробничими системами як складними ІСЕС для підвищення якості та ефективності управління у мінливому конкурентному середовищі; розробкою адаптивних економіко-організаційних, функціональних та інформаційних моделей організаційного управління підприємством як ІСЕС, орієнтованих на потреби ринку, через реалізацію техніко-економічних показників (ТЕП) і критеріїв ефективності та якості функціонування об’єкта і суб’єкта управління як цілісного організму; можливості формування, використання і розвитку цілісного системного підходу управління на підприємствах а також в інших соціально-економічних системах (СЕС) через уніфікацію технологій інформування і комунікацій.
Недостатнє наукове та практичне опрацювання визначених проблем, з одного боку, і постійно зростаюче значення релевантної управлінської інформації для ефективного функціонування підприємства, з іншого, посилює актуальність теми дослідження та обґрунтовує потребу застосування специфічних моделей та методів у практиці вітчизняного менеджменту.
Проблемам управління, інформування керівників підприємств, інформаційного та комунікаційного менеджменту, створення і використання інформаційних систем, економічним питанням інформаційної діяльності присвячені праці таких зарубіжних авторів, як Р. Баззел, Р. Бенджамінг, С. Бір, Р. Браун, К. Вайзман, Н. Вінер, Б. Голдстайн, Д. Давенпорт, Дж. Картер, Д. Кокс, Д. Маккарті, К. Маршал, Р. Нолан, М. Нотовідігро, М. Паркер, Ш. Паффер, Г. Попель, Дж. Уорд, С. Чарльз, К. Черрі та ін.; серед російських та українських науковців подібними питаннями займалися Р. Абдулаєв, Т. Алімова, Е. Афанасьєв, Е. Балашов, Я. Берсуцький, І. Благун, В. Бондар, Г. Бритченко, В. Буєв, В. Версан, Е. Вілкас, Е. Волков, Ю. Горський, В. Громов, А. Денісов, О. Дьомін, В. Загорський, Г. Захарчин, Г. Калитич, Ю. Канигін, А. Коломнін, О. Лесюк, Е. Маймінас, В. Матвєєв, М. Мелкумян, В. Новак, В. Овчинников, Ю. Пахомов, Д. Пузанков, Ю. Симоненко, Ю. Сосін, В. Топіха, А. Чухно, В. Ярошенко та ін. Їхні наукові підходи відрізняються здебільшого ступенем повноти врахування тих чи інших груп факторів, які повинні братися до уваги при управлінні підприємствами, і за допомогою яких оцінюєть¬ся вплив на ефективність їх діяльності. При цьому, відсутність єдиного теоретичного підходу до дослідження проблем управління інтегративною соціально-економічною системою підприємства ускладнює їх аналіз і спричиняє відсутність дієвих практичних рекомендацій щодо вдосконалення інформування та комунікацій в економічних об’єктах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України і є результатом таких комплексних наукових тем: "Основні напрямки підвищення ефективності виробництва в нафтовій, газовій і нафтопереробній промисловості в умовах інтенсивного розвитку економіки", ІФНТУНГ, 1990 – 1995 р. (державний реєстраційний номер 01860082275); "Розробка рекомендацій щодо ринкових перетворень у нафтогазовому комплексі України", ІФНТУНГ, 2000 р. (державний реєстраційний номер 01954004041); "Теорія і практика управління соціально-економічними процесами в галузевих та регіональних суспільних системах", ІФНТУНГ, з 2010 р. – по даний час (державний реєстраційний номер 0109U008787); "Моделювання соціально-економічного розвитку територій", ЛРІДУ НАДУ, 2011 – 2012 рр. (державний реєстраційний номер 0111U002140).
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є розробка концепції, теоретичних положень і рекомендацій щодо управління ІСЕС підприємства для підвищення якості управління.
Мета дослідження зумовила постановку і вирішення таких завдань:
- дослідити та узагальнити наукові підходи концептуально-організаційних проблем управління ІСЕС підприємства та її основних підсистем;
- представити управління як систему, її базові підсистеми та елементи;
- обґрунтувати інформацію як новий фактор сучасного виробництва, розкрити особливості формування ринку інформаційних ресурсів, продуктів та виробів і встановити перспективні напрямки розвитку управління українськими підприємствами;
- розробити структурно-функціональну модель процесу праці на підприємстві як основу побудови уніфікації інформування і комунікацій в управлінні економічним об’єктом за основними процесами, елементами і функціями;
- визначити основні підсистеми та уніфіковані елементи інформаційних відносин суб’єкта управління, об’єкта управління і зовнішнього середовища як універсального "коду" комунікацій в управлінні;
- запропонувати підхід до оцінки та аналізу стану управління, забезпечення управлінською інформацією та ефективності комунікацій між суб’єктом та об’єктом управління на підприємствах західного регіону в контексті субстанційного, функціонального, структурного і стратегічного їх рівня;
- визначити основні вимоги (принципи), яким повинна відповідати сучасна система техніко-економічного управління ІСЕС підприємства в умовах ринкової економіки;
- розробити класифікатор основних, специфічних функцій та завдань управління як основу переходу від функціонального до процесного методу управління;
- запропонувати схематичну будову моделей основних функцій єдиного циклу управління виробництвом як цілісним економічним організмом в ІСЕС;
- визначити основні поняття і понятійний апарат конструктивної основи уніфікованої системи управління ІСЕС підприємства та розробити конструктивну основу (ідеологію) і контури створення уніфікованої інформаційно-керуючої системи управління ІСЕС підприємства (УІКСУП) – інформаційний модуль;
- запропонувати будову ідентифікатора управління як логіку комунікацій між суб’єктом та об’єктом управління в умовах конкурентного середовища і відповідну мову спілкування (лексико-граматичний фонд), побудовану за факторно-параметричним принципом, яка з певною достатньою повнотою описує відносини в процесі управління як довготривалого (міжгалузевого) так і короткотривалого (галузевого) використання;
- визначити джерела та ефектоутворюючі чинники ефективності управління ІСЕС підприємства.
Об’єктом дослідження є процеси управління ІСЕС підприємства (концептуально-організаційний аспект).
Предмет дослідження – концептуальні, теоретико-методологічні та методичні положення щодо холістичного (цілісного) управління ІСЕС підприємства на засадах уніфікації інформації і комунікацій.
Методи дослідження. Основним теоретичним підґрунтям дослідження є концептуальні положення економічної теорії, економіки і організації виробництва, фундаментальні основи теорії управління, теорії систем. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові і спеціальні методи: історизму, аналізу, синтезу, наукової класифікації і групування – для уточнення і впорядкування термінології в понятійному апараті уніфікації управління: для дослідження змісту та сутності категорій "елементарне перетворення" (п. 1.5), "уніфікована інформаційно-керуюча система" (п. 5.1), "структурно-функціональна модель процесу праці" (п. 1.4), "лексико-граматичний фонд управління" (п. 5.4), "довготривалі моделі управління систем" (п. 1.5) тощо; наукової аналогії, структурного аналізу та синтезу – для побудови концептуальних моделей дисертаційного дослідження: моделі "генетичного" інформаційного коду для системного менеджера (п. 2.4), довготривалих моделей систем управління (п. 1.5), системи моделей управління виробництвом (п. 4.2), динамічних моделей УІКСУП (п. 5.3) тощо; опитування і спостереження – для виявлення інформаційної орієнтації управлінського персоналу (п. 2.3); експертних оцінок і техніко-економічного аналізу – для оцінювання рівня інформування суб’єкта управління на досліджуваних підприємствах та організаціях (п. 2.3); системного підходу – для визначення концептуальних засад уніфікації управління, а також складу підсистем системи управління та елементного набору керованої і керуючою підсистем, для формування підходу трирівневої оцінки рівня ефективності системи управління (пп. 2.1 – 2.5); комбінаційного групування – для визначення напрямів системної оцінки управлінської інформації (п. 2.1); наукової абстракції – для визначення взаємозв’язку показників та наочної ілюстрації досліджуваних залежностей (розділи 1 – 5); структурного аналізу – для оцінки рівня інформування управління у розрізі процесів, які приводять до успішної реалізації місії (цілей) підприємства (організації), а також для представлення керуючої та керованої підсистем як сукупності взаємозалежних універсальних елементів (п. 1.1, п. 2.3, п. 2.5, пп. 3.1 – 3.3); логіко-історичного узагальнення – для аналізу стану інформування управління соціально-економічними системами (підприємств, організацій, установ тощо) при визначенні теоретико-методологічних основ розвитку і становлення концепції уніфікації управління підприємствами (п. 2.5, п. 5.1); порівняння – для вибору стійкого контексту елементного складу суб’єкта управління, об’єкта управління і зовнішнього середовища (мікрорівень), оцінки рівня якості інформації та комунікацій для різних рівнів управління підприємством щодо вибору пріоритетності аспектів розвитку у внутрішньому і зовнішньому середовищі, адаптації інформаційно-керуючих моделей в реальних об’єктах (пп. 5.1 – 5.5); індукції та дедукції – для аналізу елементів системи управління (п. 1.5), а також різних виробничих систем реального світу як цілісного організму і перехід до аналізу їх підсистем, компонентів та елементів для з’ясування і побудови ефективних комунікацій та зв’язків (пп. 4.1 – 4.3); моделювання – для представлення у спрощеній формі концептуальної структурно-функціональної моделі процесу праці на підприємстві (п. 1.4), довготривалих моделей систем основних функцій управління (п. 1.5), уніфікованої інформаційно-керуючої системи управління підприємством (п. 5.3) тощо; статистичного і техніко-економічного аналізу – в процесі обробки результатів тестування та анкетування керівників і представників різноманітних соціально-економічних систем: підприємств, організацій, наукових і бізнес структур, сфери послуг, громадських організацій тощо (п. 2.3); економіко-математичного моделювання – для формалізації вартості інформації, інформаційної цінності управлінської інформації, методики оптимізації інформаційного масиву для релевантних інформаційних виробів та продуктів для якісного управління, моделі інформаційних потоків і залежності цінності інформації від її початкового рівня (п. 2.1); функціонального аналізу – для встановлення пріоритетних (ключових) чинників впливу на рівень якості управління (п. 2.5, п. 5.5) тощо.
Інформаційну базу дослідження склали: правові і нормативні акти Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, публікації вітчизняних і зарубіжних учених, первинні дані про результати господарської діяльності підприємств та організацій, матеріали особистих досліджень, власні ідеї і розробки автора.
Наукова новизна дослідження полягає у розробленні та розвитку теоретико-методологічних та методичних засад уніфікації управління ІСЕС підприємства. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її новизну та є предметом захисту, полягають у такому:
вперше:
- запропонована концепція уніфікації управління, загальний задум якої полягає в тому, що підприємство розглядається як цілісний організм, найпростіша форма якого, як неподільний елемент, може бути представлена у вигляді структурованого інформаційно-інтеграційного модуля (СІІМ), що як "ген", несе в собі всі риси загальної будови економічного об’єкта і всі засоби реалізації процесу управління в конкурентному середовищі, а саме: економіко-організаційні та функціональні; організаційно-структурні, формально-логічні, математико-програмні, техніко-технологічні, інформаційно-документальні;
- розроблено підхід, при якому координаційне місце в системі цілісного управління відокремлене і належить функції "Нагромадження досвіду – Пам’ять", яка інтегрує і пов’язує усі основні і специфічні функції циклу в єдину систему і цілеспрямовано здійснює збір, нагромадження, класифікацію, аналіз, узагальнення, передачу і використання за призначенням управлінської інформації. Три рівні "пам’яті" виконують взаємопов’язані дії: нагромадження і зберігання досвіду (минуле), прогностична інформація (майбутнє), довготривалі моделі (інструменти) функцій (сьогодення);
- запропоновано моделі функцій управління підприємством в єдиному топологічному циклі: "Нагромадження досвіду – Пам’ять" – нормативно-технологічне забезпечення; "Розробка і прийняття управлінських рішень. Планування"; "Організація виконання програми дій"; "Аналіз", "Контроль і регулювання", що дозволило впровадити методологію створення УІКСУП як цілісним інтегративним (горизонтально і вертикально) структурно-функціональним утворенням, зорієнтованим на потреби ринку, та контури мови спілкування (ЛГФ) для інформації та комунікації в контексті "суб’єкт управління – об’єкт управління – зовнішнє середовище" в системі відносин управління підприємством як ІСЕС, представленою за факторно-параметричним принципом, де визначений обмежений, але достатній склад елементів довготривалого призначення (міжгалузевого) та короткотривалого (галузевого), що на практиці дозволяє за формою і змістом проектувати адекватну систему комунікацій, використовуючи субстанційний, функціональний, структурний та стратегічний формат;
удосконалено:
- понятійний апарат у сфері управління підприємством, де, на відміну від існуючого, уточнено і впорядковано наступні терміни: "елементарне перетворення", "ІСЕС", "інформаційне досьє підприємства як ІСЕС", "короткотривалі моделі управління", "ресурс довготривалих моделей", ЛГФ, "стандартна структурна комірка", "структурно-функціональна модель процесу праці", "уніфікована інформаційно-керуюча система – УІКС", "цілісність підприємства як ІСЕС";
- підхід до уніфікації суб’єкта та об’єкта управління, при якому, на відміну від існуючих, виділено основні елементи як базові параметри при інформатизації відносин внутрішнього середовища при адаптації до зовнішнього середовища (мікрорівень), що в сукупності представляють відповідний "код" інформатизації управління і мінімальний, але достатній інформаційний масив (досьє);
- метод критичних ключових факторів успіху, на відміну від традиційного застосування, в частині його пристосування до оцінки інформаційного забезпечення керівників в процесі управління, а також метод стратегічних інформаційних карт в частині принципу інформаційного подання підприємства як ІСЕС (субстанційний, функціональний, структурний, стратегічний); системний аналіз управління за підсистемами підприємства;
- будову документальної підсистеми системи управління, на відміну від відомої, в частині її форми в контексті структурно-функціональної моделі процесу праці і змісту адекватного ТЕП-1-6: управління економікою нормативних технічних-технологічний процесів (ТЕП-1); управління економікою фаз господарською діяльності (ТЕП-2); управління економікою запасів, ресурсів, заділів (ТЕП-3); управління синтетичними інтегрованими показниками ІСЕС підприємства (ТЕП-4); економіка управління (ТЕП-5); специфічні за вимогою користувачів (ТЕП-6); маркетингові показники (ТЕП-7);
отримали подальший розвиток:
- теоретичні та методичні положення вивчення рівня інформованості керівників, де запропонована трирівнева системна діагностика ІСЕС управління підприємством на локальному (елемент), системному (виробнича система), загальносистемному (конкурентне середовище) рівнях;
- системний підхід в частині уніфікації підсистем та елементів при реалізації цілісної концепції, де взаємопов’язані в єдиний модуль: глобальні та часткові цілі і процеси їх реалізації за стадіями господарювання; особисті та речові фактори (ресурси) та канонічна технологія; загальні та специфічні функції управління; підприємство як ІСЕС; організаційна структура управління; техніка та технологія управління; зовнішнє конкурентне середовище;
- підходи до вивчення інформаційного забезпечення та орієнтації персоналу управління в частині комбінації з методами маркетингових досліджень (семантичний диференціал, анкета оцінювання менеджерів, бланк якості управлінської інформації, інформаційне досьє), що дало змогу виявити позитивні і негативні сторони інформування і комунікацій підприємств;
- класифікатори специфічних функцій, функціональних комплексів задач і завдань управління виробництвом – в контексті орієнтації на фази господарської діяльності;
- методика оцінки рівня інформатизацій управління як ІСЕС, в якій визначені джерела та ефектоутворюючі чинники: часовий, раціоналізації, оптимізації, достовірності і точності, інтеграції, соціальний, маркетинговий і синергетичний.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, викладені у дисертації, доведено до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій для уніфікації інформації і комунікацій в управлінні СЕС. Зокрема, впроваджено в практику діяльності СЕС такі розробки: структурно-функціональна модель процесу праці та функціональне обґрунтування адекватної системи управління процесом праці на підприємстві; моделі управління специфічними функціями за стадіями господарювання на фоні багатопланової функції "Нагромадження досвіду – Пам’ять", що дозволяє забезпечувати ефективне інформування менеджерів; контури уніфікованої інформаційно-керуючої системи для підприємств і науково-промислових об’єднань; системний підхід до управління може використовуватися для підготовки фахівців з державного управління (за напрямками "Механізм економічної політики", "Регіональна соціально-економічна політика"); принципи організації ефективних структур управління в умовах продуктивного інформування і комунікацій в конкурентному середовищі; запропонована інтегративна система управління може бути впроваджена в різних СЕС, що може сприяти підвищенню якості управління і забезпечити значний економічний ефект (Національне агентство України з питань державної служби – довідка № 11/37-32 від 27.11.12); результати наукового дослідження були враховані при розробці ефективних методів роботи з бюджетними організаціями-споживачами природного газу (НАК "Нафтогаз України" Дочірня компанія "Укртрансгаз" філія Управлінням магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Мринське виробниче управління підземного зберігання газу – довідка № 21-8/17 від 07.11.12); запропоновані моделі основних функцій управління та контури інформаційно-документальної системи враховані при визначенні основних стратегічних завдань економічного і соціального розвитку області до 2015 року за напрямом "Стійкий розвиток економіки", зокрема, щодо розвитку виробничих систем, туристично-рекреаційного комплексу, зв’язку і телекомунікацій (Івано-Франківська обласна державна адміністрація, Департамент економіки – довідка № 04/26-21 від 08.01.13); запропонований факторно-параметричний підхід до опису інформаційного фонду управління та уніфікована інформаційно-керуюча система стали інтелектуальним підґрунтям розробки і прийняття якісних управлінських рішень в умовах стратегічного розвитку інформатизації західного регіону, моделі основних функцій управління та контури інформаційно-документальної системи знайшли відображення при реалізації маркетингової стратегії туризму Івано-Франківської області, теоретичні положення роботи представлені в науково-методичному посібнику "Стратегічний маркетинг пріоритетних напрямків розвитку Івано-Франківщини" (НГО "Асоціація економічного розвитку Івано-Франківщини" – довідка № 3/UNG від 14.03.2008 р.); окремі теоретичні положення дисертаційного дослідження використовувалися у науковому супроводі підготовки проекту Стратегії економічного та соціального розвитку Івано-Франківської області, зокрема, запропонована концепція уніфікації управління, модель "генетичного управлінського коду", методика оцінки рівня інформатизацій управління як ІСЕС (наказ № 49/1 від 20.06.03 на виконання Розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 503 від 04.06.03 "Про розробку проекту Стратегії економічного та соціального розвитку області"); знайшли практичне застосування пропозиції та рішення щодо побудови сучасних систем управління та вирішення взаємопов’язаного комплексу проблем, в тому числі: економічного обґрунтування проекту, моделювання та алгоритмізації управлінських процесів, створення відповідних документально-інформаційних систем, забезпечення єдності економіко-організаційного, техніко-технологічного, функціонального, алгоритмічного, програмного, маркетингового забезпечення елементів системи управління та їх підсистем, розробка і використання органічних структур управління в умовах функціонування єдиних (уніфікованих) високопродуктивних інтегративних інформаційно-керуючих систем (Всеукраїнська спілка вчених-економістів – довідка № 1-02 від 20.02.13); результати дослідження були використані для вдосконалення засобів і методів управління, а саме, структурно-функціональною підсистемою з метою деталізації понять та відносин, що дозволило покращити організаційну структуру управління, запропонована логіка інформатизації (суб’єкт управління – об’єкт управління – зовнішнє середовище) забезпечила типізацію і топологію інформаційних потоків за відповідними базами даних: "Персонал", "Засоби виробництва", "Технологія", "Фінанси", "Запаси", "Виробнича структура", "Продукти праці", логіка інформаційної системи на практиці дала змогу підвищити ефективність забезпечення керівників релевантною інформацією, що, в свою чергу, підвищило якість управлінських рішень, контури запропонованої інформаційно-керуючої системи знайшли місце в плані соціально-економічного розвитку для вибору і реалізації економічної стратегії (Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" – довідка № 26-79 від 30.08.12); результати дисертаційної роботи були використані для підвищення якості управління, зокрема, через удосконалення методів управління, структуризації інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень на основі впровадження автоматизованої системи управління ресурсами підприємства (SAP ERP) по таких модулях: управління фінансами (SAP FI), контролінг (SAP CO), управління збутом (SAP SD), управління матеріальними потоками (SAP MM), управління персоналом (SAP HR), техобслуговування та ремонт устаткування (SAP PM), базисна система; ідентифікатор систем, як модель відносин керуючої і керованої підсистем, покладений в основу покращення комунікацій та зв’язків між рівнями та ланками організації (SAP ERP Human Capital Management, SAP ERP HCM); методологія структури уніфікованої інформаційно-керуючої системи як цілісного об’єкта покладена в основу розробки стратегії розвитку в конкурентному середовищі ("Прикарпаття Обленерго" – довідка № 17/4-25-38 від 17.12.12); результати дослідження були використані для вдосконалення управління виробничими процесами, використовуючи уніфікацію інформації і побудову ефективних комунікацій як всередині організації, так і між організацією та зовнішнім середовищем; запропонований класифікатор управлінських функцій та їх моделі сприяли розробці заходів щодо покращення методів управління і були задіяні в процесі формування стратегії соціально-економічного розвитку ("Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській обл." ("УКРАВТОДОР") – довідка № 09-7/59 від 14.03.12). Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу при викладанні дисциплін "Основи менеджменту", "Маркетинговий менеджмент", "Теорія систем і системний аналіз в менеджменті", "Управлінська діагностика" та для дипломного проектування за спеціальністю 7.03060101 – Менеджмент організацій і адміністрування (довідка про впровадження № 46-106-38 від 04.04. 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення дисертаційної роботи, її висновки і рекомендації розроблені та обґрунтовані особисто автором. З наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які становлять індивідуальний внесок автора. Участь автора у колективних опублікованих роботах конкретизована у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Наукові і практичні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на таких міжнародних і Всеукраїнських конференціях та семінарах: "Розвідка і розробка нафтових і газових родовищ" (Республіканська міжвідомча науково-технічна конференція, м. Львів, 1992 р.); Міжнародна наукова конференція на базі ТАНГ (м. Тернопіль, 1998 р.); Перша Всеукраїнська науково-практична конференція "Україна наукова "2001" (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); "Івано-Франківщина – поступ у майбутнє" (науково-практична конференція, м. Івано-Франківськ, 2004 р.); "Наука і освіта 2005" (VIII Міжнародна науково-практична конференція, м. Дніпропетровськ, 2005 р.); "Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці і освіті" (VII Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Кривий Ріг, 2007 р.); "Теорія і практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем" (Всеукраїнська конференція, м. Івано-Франківськ, 2007 р.); "Теорія і практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем" (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Яремче, 2009 р.); "Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку" (Міжнародна науково-практична конференція, м. Павлоград, 2010 р.); "Інформаційно-аналітичні аспекти еволюційного розвитку економіки України в контексті світових тенденцій" (Всеукраїнський науково-практичний семінар студентів, аспірантів та молодих вчених, м. Тернопіль, 2011 р.); "Теорія та практика стратегічного управління розвитком галузевих і регіональних суспільних систем" (ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Івано-Франківськ, 2011 р.); "Key instruments of human co-existence organization: economics and law" (ХІІ Міжнародна науково-практична конференція, м. Лондон, м. Київ, 2011 р.); "Інформаційно-аналітичні аспекти еволюційного розвитку економіки України у контексті світових тенденцій" (Всеукраїнська міжвузівська науково-практична конференція, м. Івано-Франківськ, 2012 р.); "Economic and legal management procedures of overcoming the social crisis" (ХХVІІ Міжнародна науково-практична конференція, м. Лондон, 2012 р.), "Вчені Прикарпаття – сталому розвитку краю" (обласна науково-практична конференція, м. Івано-Франківськ, 2012 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 65 праць загальним обсягом 251,8 д.а. (з яких автору особисто належить 128,4 д.а.), у тому числі: 4 одноосібні наукові монографії, 2 навчальні посібники з грифом Міністерства освіти і науки України (у співавторстві), 1 науково-практичний посібник (у співавторстві), 6 навчальних посібників для вищих навчальних закладів (у співавторстві), 26 статей у наукових фахових виданнях, 18 публікацій у матеріалах конференцій, 8 публікацій в інших наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, 8 додатків, списку використаних джерел з 488 найменувань і містить 45 таблиць і 105 рисунків. Основний текст викладено на 415 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної науково-практичної проблеми розробки концепції, теоретичних положень і рекомендацій щодо управління ІСЕС підприємства для підвищення якості управління. В роботі викладені результати методологічних обґрунтувань і практичних висновків автора у сфері формування сучасної парадигми управління ІСЕС та обґрунтована уніфікована система управління підприємствами в конкурентному середовищі, що дасть змогу вирішити взаємопов’язаний комплекс проблем, зокрема, економічне обґрунтування проекту, моделювання та алгоритмізація управлінських процесів, створення відповідних документально-інформаційних систем, забезпечення єдності економіко-організаційного, техніко-технологічного, функціонального, алгоритмічного, програмного, маркетингового забезпечення елементів системи управління та їх підсистем, а також розробка і використання органічних структур управління в умовах функціонування єдиних (уніфікованих) високопродуктивних інтегративних інформаційно-керуючих систем. Виконані дослідження дали змогу зробити такі узагальнення та висновки:
1. Доведено, що ІСЕС є сукупністю відносин керованої (об’єкт управління) і керуючої (суб’єкт управління) підсистем, які визначаються чітко визначеними цілями, засобами їх реалізації, умовами (нормативами, нормами, показниками, критеріями тощо), кругообігом фондів, ресурсами, запасами в певному конкурентному середовищі. Виробниче підприємство є складною ІСЕС, яка, з одного боку, підпорядковується або входить до складу системи більш високого ієрархічного рівня (територіальної та національної системи господарювання, галузі або підгалузі промисловості), а з іншого – відіграє інтегративну роль щодо здійснення функцій цілевизначення, координації та керівництва діяльністю виробничих підсистем більш низького рівня, які належать до її внутрішнього складу (підрозділи, групи та окремі працівники). ІСЕС підприємства складається із соціальної, фінансово-економічної, технічної, технологічної, організаційно-управлінської, маркетингової та інформаційно-методичної основних підсистем. Розуміння того, що підприємства є складними відкритими системами, в які входить кілька взаємозалежних підсистем, допомагає менеджерові позбутися однобічного діагностування проблем і прийняття коригувальних дій. Застосування системного підходу до управління виробництвом дасть можливість менеджерам побачити підприємство в єдності складових його частин, які нерозривно пов’язані із зовнішнім середовищем.
2. Запропоновано підхід до опису системи управління як комплексу, що включає цільову, забезпечувальну, функціональну, керуючу, керовану, науково-методичну та зовнішню підсистеми, які сприяють ухваленню та реалізації конкурентоспроможних управлінських рішень, спрямованих на задоволення заданої ринкової потреби; як комплексної системи забезпечення конкурентоспроможності підприємства в конкурентному середовищі. Виділено складові підсистем системи управління, зокрема, цільова підсистема включає такі основні напрямки: методичне забезпечення конкурентоспроможності товарів (послуг); маркетинг у формуванні ринкової стратегії; цінова політика; управління якістю товару; політика ресурсозбереження; методи нормування ресурсів; методика прогнозування організаційно-технічного розвитку виробництва; методика планування соціального розвитку колективу; охорона оточуючого середовища тощо. Забезпечувальна підсистема загалом охоплює такі види забезпечення: методичне; ресурсне; інформаційне; юридично-правове; техніко-технологічне. До функціональної підсистеми належать основні функції управління: аналіз-орієнтація; планування (стратегічне планування, прогнозування), в т.ч. прийняття рішень; організування; облік; контроль; регулювання та спеціальні функції – оперативне планування, організація процесів, реалізація продукції тощо. Керуюча підсистема (суб’єкт управління) – це керуюча ланка, елемент чи сукупність елементів системи управління, що впливає на керовану підсистему або її елементи в контексті свідомо вибраної мети. Керована підсистема (об’єкт управління) – це ланка, елемент, сукупність елементів, що керуються системою управління; усе те, що сприймає керуючі впливи і певним чином на них реагує (у виробничих системах – це відокремлені ланки: цехи, дільниця, свердловина тощо). Наукова підсистема забезпечує реалізацію продуктивних сил суспільства, забезпечує прогрес і здійснення науково-технічних революцій. Наука управління – це впорядкована сукупність знань про об’єкт управління та суб’єкт управління і процеси подальшого їх вдосконалення через науково-дослідницьку діяльність. Зовнішня підсистема (середовище) – це сукупність об’єктів і сил, зміна яких впливає на підприємство як СЕС, а також тих об’єктів, чиї властивості змінюються в результаті поведінки системи.
3. Досліджено, що на сучасному етапі затверджується суспільство нового зразка з характерним, новим виробничим ресурсом — інформацією і знанням та новим інституціональним середовищем, яке забезпечує ефек¬тивнішу діяльність людини у виробництві і суспільстві. Інформація і знання як якісно новий виробничий ресурс іс¬тотно змінюють місце і роль людини у процесі виробництва та у розвит¬ку суспільства загалом. Український ринок інформаційного продукту розвивається, формується його структура, визначається коло учасників і порядок їх взаємодії, виникають нові типи інформаційних продуктів та інформаційних систем. Існує ряд проблем, які гальмують підвищення ефективності економічної системи через інформаційний фактор, що також обмежує розвиток ринку інформаційного продукту. Постійне ускладнення процесів управління сучасними організаціями вимагає удосконалення в технологічних процесах опрацювання управ¬лінської інформації, що спонукає розвиток технологій автоматизованих інформаційних систем опрацювання управлінської інформації, які бурх¬ливо розвиваються тривалий період часу, синхронно з розвитком можли¬востей обчислювальної техніки та програмного забезпечення. Інформаційні системи управління можуть стати могутніми інстру¬ментами для створення більш конкурентоспроможних та ефективних органі¬зацій. Вони можуть використовуватися, щоб перепроектувати організації, трансформуючи їхню структуру, сферу дії, засоби повідомлення і меха¬нізми управління роботою, трудовими процесами, виробами і послугами.
4. Запропоновано структурно-функціональну модель процесу праці на підприємстві як вихідну підставу для його концептуального опису, основу уніфікації. Управління було розглянуто як специфічний процес праці і показано, яким чином у такій системі взаємодіють економіко-організаційне, функціональне, інформаційне, математичне і технічне забезпечення. Виявлено, що в цій взаємодії сполучною підставою є структурно-функціональна інваріантність економіко-організаційної природи процесу праці. Сукупність цих положень, спільних для процесів праці та систем управління ними, нами розглянуто з точки зору економіста та менеджера як вихідну методологічну основу для створення сучасних систем управління саме для процесів виробничої діяльності людини. Розроблено уніфіковані довготривалі моделі систем управління підприємствами і продемонстровано їх адаптацію в ринкових умовах функціонування сучасних реальних об'єктів і процесів. Досліджено деякі питання стратегії вибору цілей і питання моделювання цієї діяльності. Розглянуто, як в конкретних доцільних реалізаціях проявляються елементи штучного інтелекту, у чому суть процесу його розвитку, і як ці процеси у всіх конкретних застосуваннях підкоряються одній єдиній стратегії. Показано, яким чином універсальна стратегія створення систем, які несуть елементи штучного інтелекту, виявляється тим законом, підпорядкування якому при побудові таких систем позбавляє від неповноти і надлишковості одночасно. Описано при цьому практичну реалізацію основної концепції у різних сферах трудової діяльності людей і показано, яку користь в управлінні можна отримати, підпорядковуючись цьому закону. Викладено основні принципи системного підходу до створення ресурсу довготривалих ситуаційних моделей управління підприємствами як ІСЕС.
5. Доведено, що ефективність управління ІСЕС підприємства складається із трьох взаємозалежних і взаємопов’язаних складових частин (рівнів): локальний (змістовий, елементний) рівень, наприклад, "кількість інноваційних рішень"; системний (корпоративний) рівень, наприклад, "продуктивність підприємства"; загальносистемний (порівняльний) рівень, наприклад, "конкурентоспроможність". На сьогоднішній день в управлінні немає систематизованих і однозначно відпрацьованих методів отримання релевантної (корисної) інформації щодо уявлення, що є пріоритетними об’єктами управління, як краще представити суб’єкт управління, щоб він був адекватний об’єкту, як отримати інформацію із зовнішнього середовища і як її своєчасно оновлювати, раціонально використовувати не тільки інформаційні, а й інші ресурси тощо. Тому запропоновано представлення "управлінського інформаційного коду" як сукупності релевантної інформації про суб’єкт управління, об’єкт управління і зовнішнє середовище, як цілісну систему відносин, яка може бути описана відповідною мовою спілкування (людина – людина, людина – машина, машина – машина). Суб’єкт управління, об’єкт управління і середовище можуть бути представлені у вигляді універсальних складових елементів, які є типовими для СЕС. Відсутність інформації про хоча б один із них ставить під сумнів системне уявлення щодо управлінської ситуації і робить неповноцінною (вразливою) систему управління. Успішність управління залежить від рівня достовірності і швидкості оновлення такої релевантної інформаційної системи комунікацій і зв’язків: "суб’єкт управління – об’єкт управління – зовнішнє середовище" (принцип "інформаційної достатності" управління).
6. Здійснено системний аналіз стану управління підприємствами західного регіону в контексті інформування і комунікацій. Проведено оцінку управлінської інформації на основі визначення основних коефіцієнтів "завантаження" інформацією та методами дисконтування грошових потоків, капіталізації грошових потоків і обчислення вартості вхідної інформації; здійснено аналіз потоків інформації, документації та структури управління і виявлено, що існуючі потоки інформації не відповідають сучасним вимогам, які висуваються до системи управління в рамках АСУ і комп'ютерного забезпечення; запропоновано економіко-математичну модель, яка дає змогу визначити залежність цінності інформації від її початкового рівня в часовій динаміці; адаптовано метод критичних ключових факторів успіху для оцінки управління підприємствами на основі інформованості менеджерів, що дозволило виділити критичні дії, з яких повинна починатися практична робота щодо вдосконалення інформаційної системи управління на досліджуваних підприємствах та організаціях; проведено експертну оцінку якості управлінської інформації на основі розробленого семантичного диференціалу, анкети особистого опитування та бланку оцінки властивостей інформації, яка засвідчила недостатній рівень інформованості менеджерів стосовно внутрішнього та зовнішнього середовища досліджуваних підприємств та організацій; запропоновано концепцію стратегічних інформаційних карт як принцип інформаційного подання підприємства як соціально-економічної системи, як наочний спосіб представлення інформації про ключові аспекти його діяльності (внутрішнє середовище – об’єкт і суб’єкт управління, зовнішнє середовище – мікро- і макрорівень), запропоновано уніфікований склад елементів об’єкта управління, суб’єкта управління, факторів зовнішнього середовища (мікро- і макрорівень), продемонстровано на прикладі конкретних елементів суб’єкта управління, об’єкта управління і зовнішнього середовища (мікро- і макрорівня), яким чином повинна формуватися інформаційна стратегічна карта.
7. Виявлено, що сучасна система техніко-економічного управління ІСЕС досліджених підприємств не відповідає вимогам ринкової економіки. Зокрема, виділено ряд проблем (на загальносистемному, системному і локальному рівнях), серед яких основними є нерозвиненість і неконкурентоспроможність вітчизняних управлінських інформаційних систем, процеси нелегального копіювання і використання програм та інших інформаційних продуктів; слабкість основних суб’єктів українського інформаційного ринку; можливий розрив і конфлікт між "інформаційною елітою" і споживачами та користувачами інформаційних продуктів (загальносистемний рівень); незадоволені потреби підприємств в релевантній інформації, яка зможе інтегрувати хаотичне середо¬вище та отримати максимум користі зі своєї інформаційно-обчислювальної інфраструктури, заснованої на інтегрованому інформаційному просторі; постійне ускладнення процесів управління сучасними підприємствами, що вимагає удосконалення в технологічних процесах опрацювання управ¬лінської інформації; відсутність єдиних інтегрованих інформаційних систем управління для задоволення всіх потреб керівництва в інформації; невідповідність існуючих потоків інформації сучасним вимогам, що висуваються до системи управління; наявність невиправданого дублювання даних в переважаючому обсязі документів, їхній низький коефіцієнт ефективності; необхідність сучасного інформаційного забезпечення, методичної і методологічної уніфікації у відповідності до побудови адаптивних організаційних структур управління (системний рівень); безсистемність збору та обробки інформації, несвоєчасність її надходження, непоінформованість менеджерів; відсутність спеціалізованих досліджень ринку та можливостей власного підприємства; відсутність уваги з боку менеджерів до таких важливих на сьогодні складових, як персонал, ринок, умови бізнесу, знання тощо; недостатність переважній більшості опитаних менеджерів отримуваної ними інформації для виконання управлінських функцій і прийняття управлінських рішень; незадовільна організація робочого місця менеджерів тощо (локальний рівень). Вищезазначене вимагає зміни інформаційної орієнтації керівників та покращення якості отримуваної ними управлінської інформації.
8. Проаналізовано сучасні визначення "процесу управління" та уявлення про "функції управ¬ління". Досліджено деякі питання генезису і класифікатора функцій управління. При цьому виконано спільне дослідження архітектури поведінкового акту та функцій управління процесом праці. Розглянуто можливу класифікацію функцій управлінського процесу і конструктив¬ну схему процесу управління в цілому. Розроблено принципову схему класифікації специфічних функцій управління. В ході вирішення цього завдання розглянуто об’єктивні підстави (цілі, технологія, фактори, специфічні за формами процеси виробничо-господарської діяльності і загальні функції управління), що зумовлюють склад і зміст специфічних функ¬цій управління. Далі розроблено принципову схему класифікацій специфічних функцій управління. Потім досліджено окремі специфічні функ¬ції та їх зміст при спільному розгляді з комплексами завдань, що реалізовують ці функції. Розроблено конструктивну схему класифікатора функціональних завдань управління. У цій частині дослідження розглянуто укрупнену класифікацію функціональних завдань, що рекомендується для використання як базовий класифікатор багатогалузевого призначення.
9. Розроблено системи моделей управління виробництвом як цілісним економічним організмом в ІСЕС, зокрема, нормативно-технологічного забезпечення та управління стадіями господарської діяльності, а також адекватну уніфіковану інформаційно-документальну систему. Запропонована методологія створення уніфікованих інформаційно-керуючих систем для управління виробництвом як цілісним структурно-функціональним утворенням. Така система моделей, а також адекватна інформаційно-документальна система розглядаються як можливий шлях реалізації ідеї створення уніфікованих проектних рішень для управління технологічними процесами при поєднанні на одному підприємстві різних типів виробництва і різних видів руху предметів праці. Запропоновані моделі були б адаптивні до інформаційної різноманітності, що характеризує економіко-організаційну природу сучасних підприємств. В результаті отримано основні рішення методологічного і прикладного характеру, як основи створення проектів адаптивних систем управління виробництвом та його уніфікації щодо інформування і комунікацій. Прикладним і методологічним рішенням надано системності та адаптивності до різних економіко-організаційних і технологічних особливостей конкретних промислових підприємств регіону.
10. Обґрунтовано концепцію уніфікованої інформаційно-керуючої системи, центральною ідеєю якої є забезпечення єдності та адекватності економіко-організаційного, функціональ¬ного, інформаційного і документального, алгоритмічного і програмного, технічного і технологічного елементів си¬стеми управління підприємством. Розроблено підхід до глобального логічного представлення підприємства як цілісної системи, що складається з опису системи управління даними (інформацією) і функціональної системи, так що перше стає основою для створення проблемно-орієнтованого системного програмного забезпечення, а друге — підставою для створення проблемно-орієнтованого функціонального програмного забезпечення, підхід, при якому всі зв’язки і залежності між обома частинами програмного забезпечення можуть бути визначені, і на цій підставі може бути забезпечена довготривала взаємна незалежність системного і функціональ¬ного програмістів. Встановлена закономірність, що визначає залежність і необхідність врахування динамічних змін конкурентного середовища, зростання впливу множини факторів на виробничу систему, що в свою чергу вимагає адекватної будови підприємства як об’єкта управління та адекватної системи управління ним в контексті посилення як вертикальної, так і горизонтальної інтеграції для підвищення якості і конкурентоспроможності.
11. Запропоновано контури побудови лексико-граматичного фонду (ЛГФ) для управління ІСЕС як раціонального засобу спілкування між людьми, людиною та машиною і машинною обробкою даних для цілеспрямованої реалізації управлінських відносин і прийняття якісних рішень із використанням високорозвинутої пам’яті та раціональних систем циркуляції (потоків) інформації. ЛГФ, як унікальна мова "суб’єкт управління – об’єкт управління", поза процесом управління, сучасними складними відносинами керованої і керуючої систем цінності не представляє. Його корисність виявляється в ході використання за призначенням. Запропоновано контури будови таких інформаційних відносин, які в подальшому можна вдосконалювати як в ширину, так в глибину (деталізація), як за змістом, так і за формою сучасних систем ЛГФ. З цієї точки зору значущість фонду виявляється при розгляді процесу управління як інформаційного процесу, охоплюючи субстанційний, структурний, функціональний і стратегічний формат.
12. Виявлено, що основними критеріями прийнятності запропонованого проекту уніфікації управління ІСЕС на основі інформування і комунікацій є: економічна ефективність, соціальна цінність, методологічна і організаційна доцільність, довгострокова життєздатність, різноманітність галузевого використання, техніко-технологічна здійсненність і професійна необхідність. До основних джерел ефекту від впровадження УІКСУП належать вдосконалення і оптимізація управління підприємствами як ІСЕС та їх підсистемами; широке застосування принципів побудови УІКСУП в різних галузях економіки, а також систем державного управління. До видів можливих ефектів, які можуть бути прораховані від реалізації проекту належать: часовий (трудомісткості), раціоналізації, оптимізації, достовірності і точності, інтеграції, соціальний. Існує також можливість говорити про маркетинговий і синергетичний ефект. Підходячи до визначення ефективності, запропоновано оцінювати разом три рівні: локальний (одиничний, елементний); системний (корпоративний, синтетичний); загальносистемний (порівняльний, відносний). Такий підхід забезпечує системність і дозволяє цілісно оцінити доцільність даного проекту (відповідні розрахунки проводилися на стадії впровадження).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации / Р. Ф. Абдеев. – М., 1994 – 336 с.
2. Абдулаев Р. Интеллектуальный мир, модель экономического пространства и законы идеальной экономики / Р. Абдулаев. – Спб. : Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1995. – 86 с.
3. Аврех Г. Л. Затраты и результаты: беседы об экономике / Г. Л. Аврех. – М. : Наука, 1990. – 192 с.
4. Автоматизированная система управления / Под ред. О. В. Козловой. – М. : Мысль, 1970. – 405 с.
Т. 1. – 1970. – 405 с.
5. Агенбегян А. Г. Управление предприятием: вопросы теории и практики / А. Г. Агенбегян. – М. : Экономика, 1979. – 447 с.
6. Айламазян А. К. Информатика и теория развития / А. К. Айламазян, Е. В. Стась. – М. : Наука, 1989. – 174 с.
7. Акоф. Р. Основы исследования операций = Fundamentals of Operations Research : монография / Р. Акоф, М. Сасиени ; пер. В. Я. Алтаев ; ред. И. А. Ушаков ; авт. предисл. В. Я. Алтаев. – М. : Мир, 1971. – 534 с. : ил.
8. Александров Л. Компьютер – менеджеру / Л. Александров // Коммерческий вестник. – 1992. – № 7–8. – С. 28–29.
9. Алтынов Д. Информационное шоссе в Германии наиболее наезжено / Д. Алтынов // Комерсант-DAILY. –1995. – 22.02.95.
10. Алымов А. Н. Управление производством в современных условиях / А. Н. Алымов, А. П. Савченко, В. Г. Коренев. – К. : Наукова думка, 1973. – 272 с.
11. Амбарцумян В. А. Философские вопросы науки о Вселенной / В. А. Амбарцумян. – Ереван : Изд-во АН АССР, 1973. – 426 с.
12. Андреева Т. Изменения и внутрифирменные коммуникации / Т. Андреева // Менеджмент и менеджер. – 2004. – № 3. – С. 31 – 34.
13. Андрианова Г. В. Прогресс культуры и информатизация общества / Г. В. Андрианова // Философия и перестройка : ежегодник философского общества СССР 1987 – 1988 : статья. – М. : Наука. – 1989. – С. 169–181.
14. Андрусяк П. В. Інформаційне забезпечення створення та реалізації маркетингової стратегії і організація стратегічних PR-кампаній / [П. В. Андрусяк, Н. В. Гасюк, С. В. Мар’єнко та ін.] // Стратегічний маркетинг пріоритетних напрямків розвитку Івано-Франківщини (організаційно-методичні засади) : науково-практичний посібник : стаття. – Івано-Франківськ : АЕРІФ. – 2006. – С. 77 – 86.
15. Анохин П. К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса / П. К. Анохин. – М. : Медицина, 1968. – 547 с.
16. Анохин П. К. Физиология и кибернетика. В сб. "Философские вопросы кибернетики" / П. К. Анохин. – М. : Соцэкгиз, 1961. – С. 262 – 305.
17. Антипенко Л. Г. Информация и управления: Философско-методологические аспекты / Л. Г. Антипенко, В. И. Кремянский. – М. : Наука, 1985. – 285 с.
18. Арбиб М. Метафорический мозг / М. Арбиб ; пер. с англ. – М. : Мир, 1976. – 296 с.
19. Аристотель. Сочинения : в 4-х т. Т. 2 / Аристотель ; ред. З. Н. Микеладзе ; Академия Наук СССР, Институт философии: Философское наследие. – М. : Мысль, 1978. – 687 с.
20. Арская Л. П. Японские секреты управления / Л. П. Арская. – М. : Универсум, 1991. – 118 с.
21. Архипов В. Е. Принципы эффективного менеджмента и маркетинга / В. Е. Архипов. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 48 с.
22. Архипов И. О "точках опоры" в оценке эффективности информационных систем / И. Архипов // Компьютер-Информ. – 1999. – № 14 (61). – С. 12–14.
23. АСУТП наращивания кремневых эпитаксиальных структур / И. Д. Антонихин, А. И. Беляев, Ю. А. Бычков [и др.] // Электронная промышленность. –1974. – № 1. – С. 28–31.
24. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. (Опыт системного исследования) / В. Г. Афанасьев. ; изд. 2-е, доп. – М. : Политиздат, 1980. – 392 с.
25. Афанасьев В. Г. Научно-техническая революция, управление, образование / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1972. – 431 с.
26. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с.
27. Афанасьев В. Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
28. Афанасьев Э. В. Эффективность информационного обеспечения управления / Э. В. Афанасьев, В. Н. Ярошенко. – М. : Экономика, 1987. – 111 с.
29. Бажан И. И. Информационные системы менеджмента / И.И. Бажан. – М.: ТУ-ВШЕ, 2000. – 688 с.
30. Баззел Р. Информация и риск в маркетинге / Р. Баззел, Д. Кокс, Р. Браун. –М. : Финстатинформ, 1993. – 240 с.
31. Байков Н. Организация и эффективность управления производством / Н. Байков, Ф. Русинов. – М. : Московский рабочий, 1973. – 340 с.
32. Балашов Е. П. Проектирование информационно-управляющих систем / Е. П. Балашов, Д. В. Пузанков. – М. : Радио и связь, 1987. – 182 с.
33. Баранов М. Прогнозування інформаційних потоків в Україні / М. Баранов // Економіка України. – 1996. – № 2. – 86 с.
34. Бек Н. Н. Статистические методы оптимизации в экономических исследованиях / Н. Н. Бек, Д. И. Голенко. – М. : Статистика, 1971. – 136 с.
35. Белановский С. А. Факторы эффективности управленческого труда в промышленности / С. А. Белановский. – М. : Наука, 1988. – 167 с.
36. Белкин В. Д. Экономические измерения и планирование / В. Д. Белкин. – М. : Мысль, 1972. – 303 с.
37. Беркли-Ален М. Забытое искусство слушать / М. Беркли-Ален. – СПб. : Питер Пресс, 1997. – 256 с.
38. Берсуцкий Я. Г. Информационные ресурсы предприятия / Я. Г. Берсуцкий // Разработка и функционирование информационных программных комплексов. – Донецк, 1986. – С. 9–15.
39. Берталанфи Л. Общая теория систем – критический обзор / Л. Берталанфи // Исследования по общей теории систем. Сб. ст. – М. : Прогресс, 1969. – 460 с.
40. Бигель Д. Ж. Управление производством. Количественный подход / Д. Ж. Бигель ; пер. с англ. Л. Г. Дубицкого. – М. : Мир, 1973. – 304 с.
41. Бизянов Е. Е. Функция полезности экономической информации: особенности построения и применения / Е. Е. Бизянов // Бизнес-информ. – Харьков. – 2011. – № 9. – С. 23–26.
42. Бир С. Кибернетика и управление / С. Бир. – М. : Энергия, 1971. – 117 с.
43. Бир С. Кибернетика и управление производством / С. Бир. – М. : Наука, 1965. – 392 с.
44. Бир С. Мозг фирмы / С. Бир. ; пер. с англ. – М. : Либроком, 2009. – 416 с.
45. Биюль А. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей: пер. с нем. / А. Биюль, П. Цёфель. – Спб.: ДиаСофтЮП, – 2001. – 608 с.
46. Благун І. С. Багатопараметрична модель управління прибутком підприємства / І. С. Благун, С. М. Мацола // Галицький економічний вісник. – 2009. – №3(24). – С. 109 – 114.
47. Благун І. С. Еволюція розвитку інформаційних систем управління виробничо-економічними системами / І. С. Благун, В. Д. Марчук // Сучасні проблеми прогнозування соціально-економічних процесів: концепції, моделі, прикладні аспекти: монографія / за ред. О.І. Черняка, П.В. Захарченка. – Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2012. – С. 366 – 378.
48. Блох И. И. Основные понятия теории информации / И. И. Блох. – Л.: 1959. – 138 с.
49. Блюменау Д. И. Информация и информационный сервис / Д. И. Блюменау. – М. : Наука, 1989. – 190 с.
50. Бобрышев Д. Н. Организация управления разработками новой техники / Д. Н. Бобрышев. – М. : Экономика, 1971. – 167 с.
51. Бовыкин В. И. Новый менеджмент / В. И. Бовыкин. – М. : Экономика, 1997. – 551 с.
52. Борманн Д. Менеджмент. Предпринимательская деятельность в рыночной экономике / Д. Борманн, Л. Воротина, Р. Федерманн. – Гамбург, 1992. – 906 с.
53. Бран П. Экономика стоимости / П. Бран. – Кишинев, 1992. – 188 с.
54. Брижко В. М. Ліцензування прав на інформаційні ресурси / В. М. Брижко, Ю. К. Бабанов, Л. С. Марченко. – К. : Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України, 1997. – 256 с.
55. Бритченко Г. И. Совершенствование информационных потоков в управлении предприятием / Г. И. Бритченко. – Киев-Донецк: Вища школа, 1978. – 96 с.
56. Брусак Р. Л. Організаційно-економічні та правові механізми забезпечення сталого розвитку територіальної громади : монографія / [Р. Л. Брусак, І. О. Дробот, В. С. Загорський та ін.]. – Львів : Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, 2009. – 348 с.
57. Брю Г. Шесть сигм для менеджеров / Брю Грег. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 270 с.
58. Буряк П. Інформаційні аспекти інтеграції українських підприємств в ринок Європейського Союзу / П. Буряк, С. Лондар, О. Вальдрат // Вісник ТАНГ. – 1997. – № 1. – С. 110 – 113.
59. Ванинский А. Я. Компьютерный анализ хозяйственных ситуаций / А. Я. Ванинский. – М. : Финансы и статистика, 1991. – 78 с.
60. Вартанов А. С. Экономическая диагностика деятельности предприятий: организация и методология / А. С. Вартанов. – М. : Финансы и статистика, 1991. –70 с.
61. Васильев Ю. П. Управление внутрифирменной системой информации США / Ю. П. Васильев. – М. : Экономика, 1984. – 254 с.
62. Ваше преуспевание – в ваших руках / Д. Карнеги, Л. Дж. Питер, С. Н. Паркинсон, А. Блох ; пер. с англ. – М. : Республика, 1993. – 447 с.
63. Вашкунсемуш А. Игнорируемая компания / А. Вашкунсемуш // Менеджмент и менеджер. – 2010. – № 7–8. – С. 3.
64. Введение в информационный бизнес / Под ред. В. П. Тихомирова, А. В. Ворошилова. – М. : Финансы и статистика, 1996. – 238 с.
65. Вейсман А. Стратегия маркетинга : 10 шагов к успеху / Арнольд Вейсман ; пер.с нем. Н. А. Врублевская. – М. : Экономика, 1995. – 344 с.
66. Версан В. Г. Информация и качество: Опыт проектирования систем управления / В. Г. Версан, А. Г. Коломнин. – М. : Экономика, 1989. – 79 с.
67. Вершников Г. Внедрение системы автоматизации: основные проблемы и задачи / Г. Вершников // Менеджмент и менеджер. – 2010. – №5–6. – С. 36 – 41.
68. Веснин В. Р. Основы менеджмента / В. Р. Веснин. – М. : Проспект, 2011. – 320 с.
69. Вилкас Э. И. Решения: теория, информация, моделирование / Э. И. Вилкас, Е. З. Майминас. – М. : Радио и связь, 1981. – 328 с.
70. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. – М., 1958. – 370 с.
71. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Н. Винер ; пер. с англ. И. В. Соловьева и Г. Н. Поварова ; под ред. Г. Н. Поварова. – 2-е издание. – М. : Наука; Главная редакция изданий для зарубежных стран, 1983. – 344 с.
72. Винер Н. Мое отношение к кибернетике. Ее прошлое и будущее [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://grachev62.narod.ru/wiener/w58.htm
73. Винер Н. Наука и общество / Н. Винер // Вопросы философии ; пер. с английского М. К. Мамардашвили. – 1961. – № 7. – С. 117–122.
74. Винер Н. Я – математик [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://grachev62.narod.ru/wiener/i_am_a_mathematician.html#pg8
75. Виханский О. С. Проблемы развития управления общественным производством / О. С. Виханский. – M. : MГУ, 1991. – 140 с.
76. Вишняков Г. В. Информационный сектор и его место в экономике США: научно-аналитический обзор / Г. В. Вишняков. – М. : МГУ, 1990. – 354 с.
77. Водин Р. Носитель информации не менее важен, чем ее содержание / Р. Водин // Комерсант-DAILY. – 1995. – 4 июля.
78. Вознесенский В. А. Статистические методы планирования эксперимента в технико-экономических исследованиях / В. А. Вознесенский. – М. : Статистика, 1974. – 192 с.
79. Волков Е. А. Информатизация управления (Социально-экономичный аспект) / Е. А. Волков. – М. : Финансы и статистика, 1990. – 224 с.
80. Воробьев Г. Г. Информационная культура управленческого труда / Г. Г. Воробьев. – М. : Экономика, 1971. – 33 с.
81. Вудкок М. Раскрепощенный менеджер / М. Вудкок, Д. Фрэнсис. – М. : Дело, 1991. – 320 с.
82. Галасюк В. Синергетический эффект стоимости при слияниях и поглощениях / В. Галасюк // Менеджмент и менеджер. – 2004. – № 5. – С. 15 – 19.
83. Галушка И. Управления экономикой / И. Галушка ; пер. со словац. – М. : Политиздат, 1985. – 222 с.
84. Гамрат-Курек Л. И. Экономика инженерных решений в машиностроении / Л. И. Гамрат-Курек. – М., 1986. – 256 с.
85. Гастев А. К. Как надо работать : Практическое введение в науку организации труда / А. К. Гастев. – изд. 3-е. – М., 2011. – 480 с.
86. Гвишиани Д. М. Компьютерная революция и информатизация общества / Джермен Гвишиани, Анатолий Ракитов. – М. : Философское общество СССР. Секция методологические и социальные проблемы информатизации, 1990. – 301 с.
87. Гвишиани Д. М. Организация и управление / Д. М. Гвишиани. – изд. 3-е, перераб. – М. : Наука, 1998. – 332 с.
88. Геронимус Ю. В. Игра, модель, экономика / Ю. В. Геронимус. – М. : Знание, 1989. – 208 с.
89. Гжечновська А. Оплата информационных услуг и продукции в условиях трансформации польской экономики / А. Гжечновська // Інформація і ринок. – 1996. – № 4. – С. 23 – 25.
90. Гиндиг А. Интегрированные системы автоматизации – основа информационной системы предприятия / А. Гиндиг // Менеджмент и менеджер. – 2003. – № 8. – С. 40 – 45.
91. Глушков В. М. Введение в АСУ / В. М. Глушков. – К. : Техника, 1974. – 310 с.
92. Годин В. В. Управление информационными ресурсами: 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации". Модуль 17 / В. В. Годин, И. К. Корнеев. – М. : ИНФРА, 2000. – 352 с.
93. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала : опыт лучших промышленных фирм США, Японии и стран Западной Европы: [В 2 т. ] / В. В. Гончаров. – М. : МНИИПУ, 1998– .–
Т. 1. – 3-е изд., доп. – 1998. – 816 с.
Т. 2. – 3-е изд., доп. – 1998. – 784 с.
94. Горский Ю. М. Информационные системы управления и моделирования / Ю. М. Горский. – М. : Наука, 1978. – 266 с.
95. Гребнев Е. Т. Новые информационные технологии при переходе к рынку: проблемы и решения / Е. Т. Гребнев, В. П. Ремизов // Пищевая промышленность. – 1991. – № 10.
96. Громов В. И. Национальные информационные ресурсы: проблемы промышленной эксплуатации / В. И. Громов. – М. : Наука, 1984. – 240 с.
97. Гужва В. М. Еволюція інформаційних систем управління підприємством: від планування матеріальних ресурсів до динамічного моделювання виробництва / В. М. Гужва // Вісник ТАНГ. – 2000. – № 10. – С. 71–79.
98. Гурнов И. Алгоритм проектирования организационной структурой / И. Гурнов // Менеджмент и менеджер. – 2011. – С. 32–37.
99. Гутштейн А. И. Кибернетика в экономическом регулировании производства / А. И. Гутштейн. – М. : Экономика, 1972. – 207 с.
100. Дадаян В. С. Математика в экономике / В. С. Дадаян. – М. : Наука, 1965. – 60 с.
101. Дельгадо Х. Мозг и сознание / Х. Дельгадо ; пер. с англ. – М. : Мир, 1971. – 264 с.
102. Демин А. И. Информационная теория экономики: Макромодель / А. И. Демин. – изд. 3-е. – М. : КомКнига, 2010. – 352 с.
103. Демин А. И. Парадигма дуализма: Пространство – время, информация – энергия / А. И. Демин. – М. : ЛКИ, 2007. – 320 с.
104. Денисенко Е. Стратегии эффективного развития / Е. Денисенко // Менеджмент и менеджер. – 2003. – № 10. – С. 15 – 20.
105. Денисов А. А. Информационные основы управления / А. А. Денисов. – М. : Энергоатомиздат, 1983. – 180 с.
106. Денисов Ю. Д. Информационные ресурсы в японской экономике / Ю. Д. Денисов. – М. : Наука, 1991. – 188 с.
107. Джонсон Дж. Эконометрические методы / Джонсон Дж. ; пер с англ. А. А Рывкин. – М., 1980. – 444 с.
108. Дип С. Верный путь к успеху: 1600 советов менеджерам / С. Дип, Л. Сесмен. – М. : Вече "Персей" АСТ, 1995. – 384 с.
109. Доброу Ф. Машинная обработка данных для популяции амбулаторных пациентов. В кн.:"Вычислительные системы и автоматическая диагностика сердечных заболеваний" / Ф. Доброу ; пер. с англ. – М. : Мир, 1974. – С. 304–321.
110. Долгин А. Манифест новой экономики. Вторая невидимая рука рынка / А. Долгин. – М. : АСТ, 2010. – 224 с.
111. Дрейфус Х. Что не могут вычислительные машины. Критика искусственного разума / Х. Дрейфус ; пер. с англ. – М. : Прогресс, 1978. – 334 с.
112. Дружинин Н. К. Математическая статистика в экономике / Н.К. Дружинин. – М. : Статистика, 1971. – 340 с.
113. Друкер П. Управління у час глибоких змін / П. Друкер // Синергия. – 2001. – № 1 (2). – С. 3–7.
114. Друкер П. Ф. Управление, нацеленное на результаты / П. Ф. Друкер ; пер. с англ. – М. : Технологическая школа бизнеса, 1994. – 189 с.
115. Друкер П. Ф. Энциклопедия менеджмента / П. Ф. Друкер ; пер. с англ. – М. : Вильямс, 2004. – 432 с.
116. Друкер П. Ф. Эффективное управление / П. Ф. Друкер. – М. : Гранд, 1998. – 288 с.
117. Дубинска Э. Управленческие информационные системы / Э. Дубинска, М. Мизла // Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 2. – С. 114–120.
118. Дудкіна О. До проблем інформаційного забезпечення регіонального управління / О. Дудкіна // Вісник ТАНГ. – 2000. – № 7. – С. 78–80.
119. Дудорин В. И. Управление опытным производством с применением ЭВМ / Дудорин В. И., Кудряев В. А., Румянцев В. С. – М. : Экономика, 1969. – 112 с.
120. Дудорин В. И. Моделирование в задачах управления производством / В. И. Дудорин. – М. : Статистика, 1980. – 232 с.
121. Думлер С. А. Управление производством и кибернетика / С. А. Думлер. – М. : Машиностроение, 1969. – 424 с.
122. Душинский В. В. Оптимизация технологических процессов в машиностроении / В.В. Душинский, Е.С. Пуховский, С.Г. Радченко ; под ред. Г. Э. Таурита. – Киев : Техника, 1977. – 176 с.
123. Евенко Л. И. Организация как система. Теория и практика американского менеджмента / Л. И. Евенко. – М., 1992. – 166 с.
124. Економіка знань: виклики глобалізації та України / за заг. ред. А. П Гальчинського, С. В. Льовочкіна, В. П. Сименожинка. – К. : Нац. І