Хвесик Юлія Михайлівна. Податкові механізми в системі природокористування: теорія і практика

Краткое описание

Хвесик Юлія Михайлівна. Податкові механізми в системі природокористування: теорія і практика : дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2005

Хвесик Ю.М. Податкові механізми в системі природокористування: теорія і практика Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 економіка природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2005.
В дисертації теоретично обґрунтовано парадигму раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу на основі запровадження ефективних податкових механізмів, які базуються на врахуванні специфіки природокористування та особливостей системи плати за спеціальне використання природних ресурсів. У роботі поглиблено теоретико-методологічні підходи до формування на нових засадах податкової політики, удосконалено фіскальні методи управління природокористуванням, методичні підходи до оцінки ефективності системи оподаткування. Визначено місце і роль загальнодержавних податків, зокрема, рентних платежів, плати за спеціальне використання природних ресурсів та екологічних зборів. Обґрунтовано шляхи підвищення ефективності податкової системи щодо врегулювання відносин в області природокористування і охорони довкілля.

У дисертації удосконалені науково-методичні та правові засади податкової політики України в системі природокористування та обґрунтовані шляхи підвищення ефективності використання природних ресурсів. Результати проведеного дослідження дають змогу зробити висновки концептуального, теоретичного та прикладного спрямування, основними з яких є наступні.
1. Податкова політика взагалі і в системі природокористування зокрема відіграє дуже важливу роль в державі. При цьому слід зважати на необхідність широкого розуміння сутності податків, які включають усі види доходів, що акумулюються державою на регулярній основі за допомогою належного їй права примусовості. Податки є об’єктивною необхідністю, оскільки обумовлені вони потребами поступального розвитку суспільства. Проте, на сьогоднішній день має місце полярність підходів в теорії оподаткування, однак важко спростувати факт, що податкова політика нейтральна до економічних процесів і її подальший розвиток безумовно викликатиме необхідність пошуку адекватних методів та норм податкових відносин. Виходячи з цього методологічно обґрунтованим положенням, на нашу думку, є те, що завдання підвищення ефективності оподаткування в цілому і в системі природокористування зокрема завжди стоятиме в площині конкретних умов функціонування економічної системи.
2. В основі податкової політики є акумуляція та використання фінансових коштів на цілі, що відповідають інтересам держави в конкретних суспільно-економічних умовах і концентрованим потребам всього суспільства. Саме поєднання інтересів держави та платників податків є свідченням наявності єдиного національного державного інтересу.
При формуванні податкової системи і проведенні податкової політики в сфері природокористування доцільною є комбінація прямих і непрямих податків, знаходження меж оптимального співвідношення між цими двома, вкрай необхідними структуроформуючими елементами оподаткування.
Податкова система має включати чотири взаємодіючі елементи: сукупність законодавчо встановлених обов’язкових податків, зборів, платежів; принципи, форми, методи встановлення або відміни тих чи інших податків, платежів, зборів; принципи взаємовідносин податкової служби і об’єктів оподаткування; виконавчу структуру податкової служби, яка забезпечує надходження податкових платежів до бюджету.
Податкова політика повинна бути простою, законодавчо забезпеченою, формувати модель справедливого оподаткування, сприяти підвищенню економічної ефективності і досягненню світових соціальних стандартів.
3. Податкове регулювання є однією із важливих складових фіскальної політики держави, форма управління економікою, важливий економічний інструмент стимулювання та регулювання виробництва, раціонального природокористування, забезпечення соціальних гарантій.
Створення сучасної податкової системи є одним з основних пріоритетів економічної політики держави. Це має бути внутрішньо організована, функціонально взаємоузгоджена і взаємодоповнююча, цілеспрямована інституція, що базується на науково обґрунтованих та історично перевірених принципах податкової політики. Проте вона потребує постійної адаптації до умов перехідної економіки, має забезпечувати повну гармонію інтересів, а тому повинна реформуватись на основі досконалого податкового законодавства.
Обтяжливість податкової системи України в цілому і податків в галузі природокористування визначається не величиною податкових ставок, а насамперед, нерівномірністю податкового навантаження, заплутаністю й нестабільністю податкового законодавства, вузькістю господарських оборотів, деформаціями грошової сфери та фінансів підприємств. Податкові пільги практично не спрямовані на стимулювання економічного зростання та інвестиційно-іноваційних процесів, продовжується фіскалізація податкової політики.
4. Фіскальні механізми для природних ресурсів повинні будуватися з врахуванням того, що держава являється їх власником та володіє правами на розробку, наприклад, корисних копалин. В зв’язку з цим доречним є акцент на рентному податку на природні ресурси, дієвому інструменті стягування частини ренти з природних ресурсів, що являє собою доход понад вартість капіталу для користувача. Цей податок вважається більш досконалим фіскальним інструментом, наприклад, в порівнянні з роялті, оскільки він не чинить викривленої дії на інвестиції. Крім цього він сприяє забезпеченню прибутків і не може завдати державі збитків. В цілому слід зауважити, що рентний податок на природні ресурси може відіграти свою роль у стягуванні рентних платежів, проте він не повинен служити основним фіскальним інструментом вилучення доходу від власності на природні ресурси.
5. Екологічні податки можуть сприяти вирішенню задач податково-бюджетної політики, оскільки вони дозволяють отримувати заданий об’єм податкових доходів при найменших втратах ефективності, ніж у випадку використання інших методів мобілізації засобів у бюджет. В зв’язку з цим встановлено, що екологічні закони приносять подвійну вигоду” оскільки вони знижують соціальні витрати погіршення стану довкілля, а також дозволяють знизити ставки інших податків, пов’язаних з соціальними витратами.
Ефективна система оподаткування має включати загальне погодження та громадський консенсус з питань кількості та якості громадських послуг. Проте ідеальною вона може бути у випадках, коли в ній втілені такі основні принципи, а саме: ефективність, неупередженість, об’єктивність та справедливість.
6. Функції податкового законодавства в ідеальній системі полягають у встановленні умов, за яких суспільство було б захищеним, економіка розвивалася та збиралися необхідні кошти на забезпечення громадських потреб. Особливі функції податкового законодавства полягають у досягненні національного консенсусу щодо загальної структури податків і саме ним повинні визначатися загальні податкова база, ставки, пільги тощо.
Принципи ефективності, рівності, об’єктивності і справедливості мають бути включені в усі податкові закони і кожний закон з оподаткування має бути порівнюваним і кодованим таким чином, щоб і платники податків, і податкові інспектори могли розуміти дійсні вимоги.
7. Податкова система завжди включала довгострокові функції щодо перерозподілу ресурсів, що виражаються перш за все в дії на сукупний баланс споживання інвестиційних ресурсів за допомогою податкових або цінових механізмів і, в меншій мірі, функції перерозподілу по скороченню соціальних перекосів в розподілі доходів. Роль податкових систем, яка все частіше проявляється в останні роки в деяких промислово розвинених країнах, реалізується шляхом коректування податків на енергоносії з врахуванням екологічних завдань.
Податкова політика має сприяти забезпеченню рівноваги між фіскальною та регуляторною функціями податків, довгостроковому економічному зростанню та якісному оновленню національної економіки на основі поступових трансформацій чинного законодавства, зниження ставок оподаткування з одночасним розширенням податкової бази. Головними її інструментами, які б позитивно впливали на систему управління економікою, мають бути об’єктивні податки, податкові пільги і спеціальні податкові програми.
8. Політика в системі оподаткування природокористування повинна ґрунтуватись на засадах оптимізації кількості податків, доцільності скасування зборів та обов’язкових платежів, витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення, обґрунтованого зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування, стимулювання об обмеженого кола пріоритетних галузей та видів діяльності шляхом збереження економічно і екологічно обґрунтованих пільг. Доцільним є забезпечення збільшення обсягів рентних платежів та плати за користування природними ресурсами з урахуванням встановлення чітких та прозорих критеріїв та методик надання податкових преференцій, запроваджуючи функціональний підхід до податкового регулювання, тобто надання піль не за галузевим принципом, а як заохочення за виконання господарської діяльності і важливих державних функцій.
9. Податкова політика в цілому і системі природокористування зокрема, повинна бути динамічною, інструментом економічної політики, удосконалюватись і трансформувались одночасно зі зміною соціально-економічних та екологічних умов в країні, сприяти пожвавленню економічного зростання та компенсації втрат податкових надходжень за рахунок зростання податкової бази, підвищення добробуту населення, структурній перебудові економіки, заохоченню інвестиційної та інноваційної діяльності, стимулювати розвиток зайнятості і самозайнятості.
Основними критеріями, які мають бути покладені в основу податкової політики, є економічна ефективність і соціальна справедливість, гнучкість для забезпечення оптимізації інтересів держави з інтересами товаровиробників і інших платників податків.
Ефективною податкова політика в системі природокористування може бути у вигляді селективної моделі, яка б була спрямована на підтримку, в першу чергу, прогресивних виробництв і їх технологічне оновлення.