ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВІДНОШЕНЬ ГЕОГРАФІЧНОГО І СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ЧИННИКІВ В ЯВИЩІ РЕГІОНАЛЬНОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ (НА ПРИКЛАДІ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

Мартинюк Тетяна Володимирівна

УДК 781 (78.01)

ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВІДНОШЕНЬ ГЕОГРАФІЧНОГО І СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ЧИННИКІВ В ЯВИЩІ РЕГІОНАЛЬНОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ (НА ПРИКЛАДІ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ)

Спеціальність 17.00.01 теорія і історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства

Науковий консультант:
доктор мистецтвознавства,
член-кореспондент
Академії мистецтв України,
професор
Котляревський Іван
Арсенійович

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП.. ..5

РОЗДІЛ I. Принцип поліцентричної інтеграції як системоутворювальний
фактор геосоціокультурної динаміки Північного Приазов’я
ХІХ - початку ХХ століть............................................................37

РОЗДІЛ II. Проблема цілісності системи музичної культури Запорізької
області ХХ століття в типології взаємовідношень її
географічного та соціокультурного чинників .......................119

РОЗДІЛ III. Поліетнічність як джерело регіоналізації музичної культури
Північного Приазов’я ХІХ - ХХ століть..214

РОЗДІЛ IV. Професіоналізм музичної культури Північного Приазов’я
ХІХ - ХХ століть як визначальний фактор її
регіоналізації... 300
4.1. Народне музичне мистецтво Північного Приазов’я та його
наукова професіоналізація у контексті українського
культурного універсуму............................................................300
4.2. Соціоестетичні портрети діячів музичної культури
Запоріжжя....................................................................................348

ВИСНОВКИ..........................................................................................................427
Список використаних джерел.........................................................438
Додатки.............................................................................................................492

Перелік умовних позначень і скорочень.
Б. будинок;
БК будинок культури;
вик. виконує; виконавець;
вол. волость;
вул. вулиця;
год. година;
губ. губернія;
д. дія;
ДОДА Дніпропетровський обласний державний архів;
засл. заслужений;
ЗДМУ ім. П.Майбороди Запорізьке державне музичне училище ім. П.Майбороди;
ЗДПІ Запорізький державний педагогічний інститут;
ЗОВУФК Запорізьке обласне відділення українського фонду культури;
ЗОДА Запорізький обласний державний архів;
ІМФЕ ім. М.Т.Рильського Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім М.Т.Рильського НАН України.
ін. інший, інша, інше, інші;
к. картина;
кв. квартира;
кер. керівник;
МДПІ Мелітопольський державний педагогічний інститут;
МДПУ Мелітопольський державний педагогічний університет;
м. місто;
навч. рік навчальний рік;
нар. артист народний артист;
НСКУ Національна спілка композиторів України;
н.е. нашої ери;
ООСК обласне об’єднання самодіяльних композиторів;
обл. область;
обр. обробка;
окр. округ;
ПК палац культури;
пер. переклад;
пов. повіт;
повнаросвіта повітова народна освіта;
повполітпросвіта повітова політпросвіта;
пр. прем’єра;
прим. примірник;
пров. провулок;
р-н район;
реж. режисер;
р. рік, року;
р. н. року народження;
смт селище міського типу;
с. село, селище;
сл. слова;
СК Спілка композиторів;
СТДУ Спілка театральних діячів України;
ст. станція;
ст. століття, століть;
ст. викладач старший викладач;
студ. студент, студентка;
тис. тисяча;
укр. народна пісня українська народна пісня;
УФК Український фонд культури;
хв. хвилин;
худ. художник;
худ. кер. художній керівник;
ЦДРКА Центральний державний республіканський Кримський архів.

ВСТУП

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Науковий інтерес до питань історії, теорії розвитку музичної культури як соціального феномену, регіональних особливостей становлення музичної культури України, відродження забутих сторінок музичного життя регіонів держави, повернення із забуття композиторських, виконавських персоналій, дослідження еволюції державної політики щодо розвитку музичної культури регіонів та ін. значно зростає в період існування України як незалежної держави. Актуальність цих питань посилюється у зв’язку з тенденціями і перспективами державного культурно-мистецького розвитку сьогодення.
Методологічні пошуки в галузі наукової реконструкції культурно-історичного процесу в різних регіонах стають традиційними для гуманітарних наук кінця ХХ початку ХХІ ст. На думку М.Поповича, Всесвітньою конференцією з культурної політики 1982 р. під егідою ЮНЕСКО досягнуто ясність у тлумаченні поняття культура”, а саме: культура розуміється як комплекс характерних матеріальних, духовних, інтелектуальних й емоційних рис суспільства, що містить у собі не тільки різні мистецтва, але і спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій та вірувань [563;3].
Процеси розвитку музичної культури України, в тому числі концертно-театрального і музично-просвітницького життя, музичної освіти її регіонів та історичних центрів Києва, Харкова, Львова, Одеси, Катеринослава останніми десятиріччями неодноразово перебували в полі дослідження українських музикознавців і тому досить глибоко і детально висвітлені.
Українська музична історія периферійних регіонів країни - невеликих міст, селищ і на сьогодні лишається мало дослідженою. (Сучасна інтерпретація культури України передбачає вагомість відкриття нового культурного простору з перспективи периферії, маргіналії, меншості, тобто через врахування автономних локальних моделей розвитку). Північне Приазов’я, на жаль, також належить до їх числа. Отже, пропонована робота присвячена дослідженню становлення музичної культури його частини сучасної Запорізької області (в ХІХ ст. - 1920 р. ХХ ст. її нинішній території відповідали Олександрівський повіт Катеринославської і Мелітопольський та Бердянський повіти Таврійської губерній). Цей регіон є надзвичайно складним для вивчення через специфічність загальної історії розвитку, демографічної структури, способів життя, матеріальної та духовної культури населення тощо. Навіть географічне визначення Запорізької обл. подвійне: фізична географія відносить цей регіон до Півдня України (нині Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області, автономна республіка Крим), а економічна до Південного сходу (Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області) держави. Всі означені особливості загального розвитку регіону породжують певні труднощі не тільки в науковій інтерпретації подій мистецько-культурного життя краю в історичній ретро- і перспективі, але і в реальному пошуку і відродженні інформації про розвиток музичної культури регіону. Він вважається істориками, істориками культури, істориками музики регіоном, мало розвиненим порівняно з іншими, навіть сусідніми, областями країни.
Переважна більшість наявних досліджень про Запоріжжя присвячена історії, етнографії, музичній етнографії, народознавству краю. Дослідженням краю ХІХ ст. та межі ХІХ початку ХХ ст. (П.Дзякович, М.Данилевський, М.Державін, К.Вернер, А.Клаус, Я.Новицький, Д.Семенов, С.Харізоменов, Д.Яворницький та ін.) загалом притаманний історико-етнографічний характер. Незважаючи на певну вибірковість дослідників у сприйнятті етнокультурної панорами Південного Сходу та Півдня Росії (Я.Новицький, Д.Яворницький Запоріжжя козацьке; М.Державін болгарські колонії Таврії; А.Клаус, М.Данилевський німецькі колонії Півдня), більшість розвідок віддзеркалюють іманентні регіональні риси Запоріжжя. Сучасна генерація науковців-дослідників Північного Приазов’я (Б.Михайлов, М.Крилов, А.Крилова, С.Орлянський, В.Орлянський, С.Воловник, О.Заматаєва, В.Завалішин, О.Замуруйцев, В.Калоянов, О.Карагодін, О.Ігнатуша, І.Щупак, С.Пачев, Л.Чернова та ін.) продовжують історико-етнографічний напрям дослідження краю та специфізують останні зануренням у проблеми історичної географії, краєзнавства, етнічної динаміки краю останніх століть. Але у розмаїтті краєзнавчої літератури майже не зустрічається інформація про процеси, що відбувалися у сфері музичної культури краю.
Спеціальних наукових досліджень, присвячених вивченню музичної культури Запорізької області (Північного Приазов’я), не знайдено. Тому бібліографічною базою дисертації стали не лише краєзнавчі дослідження, але й джерела, що додатково сприяють формуванню загального уявлення про геосоціокультурну динаміку Північного Приазов’я. До таких можна віднести дореволюційну регіональну періодику (газети Александровские отклики”, Александровский вестник”, Александровский голос”, Мелитопольские ведомости”, видавались в Олександрівську і Мелітополі; Die Friedensstimme”, Botschafter”, видавались у Гальбштадті та Бердянську та ін.), на сторінках якої постійно відбивалася інформація про музичне, театральне життя Олександрівського, Мелітопольського, Бердянського повітів, а також друкувалася інформація про діяльність закладів музичної освіти. До цих же питань, а також щодо сфери освіти населення у повітах Північного Приазов’я сягала інформація масиву губернської періодики межі століть (Вестник Юга”, Днепровская молва”, Добра порада”, Екатеринославская земская газета”, Екатеринославские губернские ведомости”, Екатеринославский листок”, видавалися у Катеринославі; Крымский вестник”, Севастополь, Крымский курьер”, Русская ривьера”, Ялта; Тавричанин”, Южные ведомости”, Таврические губернские ведомости”, Сімферополь). Преса, що складає масив регіональної періодики упродовж останніх десятиліть ХХ ст. (Запорізька Січ”, Запорізька правда”, Индустриальное Запорожье”, Миг”, Азовский вестник”, Новий день”, Наш город”, Улица Заречная”, Педагог”, Інтелект” та ін.), регулярно й детально висвітлює події і факти культурного життя краю і тому також слугує додатковим джерелом для наукових спостережень. Але в різноманітних поглядах на мистецькі події неможливо повністю простежити ознаки глибинних закономірностей в галузі культуротворення.
Основною, раніше недрукованою, джерелознавчою масою для написання дисертації стали архівні документи, що зберігаються у фондах ЦДРКА, ДОДА, ЗОДА, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. В дисертації оприлюднені відомості про діяльність театрів, концертне життя краю упродовж ХІХ початку ХХ ст., що зафіксовані Канцелярією Таврійського губернатора, Губернським Таврійським правлінням та ін. інституціями. Діловодство народних училищ Таврійської губернії, а також друковані матеріали (протоколи засідань, звіти) роботи Олександрівської, Мелітопольської, Бердянської повітових та земських управ стали джерелом для вивчення питання розповсюдження на територіях краю усіх ланок державної освіти.
Ознайомлення з фондами ДОДА, ЗОДА сприяло окресленню в дисертації становища регіональної музичної культури в ХХ ст. (архівні справи Запорізької обласної філармонії, Запорізького обласного українського музично-драматичного театру, української оперетково-драматичної трупи Оріховського театру, Мелітопольської повітової показової консерваторії, Мелітопольського державного українського музично-драматичного театру, обласного управління культури, Запорізького, Мелітопольського, Бердянського, Приазовського, Якимівського, Оріховського відділів культури, Запорізького державного музичного училища ім. П.І.Майбороди). Архіви інституцій містять детальну інформацію про їх функціонування в регіоні, переважно, упродовж тривалого часу, що визначає культурне обличчя” краю в загальноукраїнському процесі. Інституції ЗОДА, ДОДА, більш молоді” порівняно з ЦДРКА, але в невеликому обсязі, поряд із названою інформацією про музичну культуру краю в ХХ ст., також містять справи, стосовні етнічного різнобарв’я регіону. Вони стали частковою базою для дослідження в дисертації питань музичної культури російських німців і менонітів, освіти в болгарських колоніях Північного Приазов’я і діяльності Преславського (болгарського) музично-драматичного театру.
Діяльність навчальних музичних закладів Північного Приазов’я, ЗОВУФК в дисертації відображена на підставі справ архівів ЗДМУ ім. П.І.Майбороди, Мелітопольського училища культури, Мелітопольської ДМШ №1, МДПУ, ЗОВУФК. Строкатість архівних джерел, оприлюднених в дисертації, розводить знайдену інформацію про регіон між різними полюсами, які яскраво окреслюють актуальні наукові проблеми щодо музичної культури Північного Приазов’я, підштовхують дослідницький пошук до створення теорії музичної культури даного регіону.
Інформаційними джерелами для дослідження питання музичної культури російських менонітів є розробки канадських істориків, мистецтвознавців спадкоємних вихідців територій колоній Молочна (Молочанський р-н Запорізької обл.) (П.Фрізен, Г.Гьорц, Д.Епп, Дж.Фрізен, В.Берг, Дж.Тевз, П.Леткеманн), нотні збірки, методичні розробки, надруковані видавництвами, розташованими на територіях краю; фотоматеріали, надані Mennonite Heritage Centre Archives (Канада). Досвід канадського музикознавства уособлює локалізованість музичної культури російських менонітів. Такий науковий підхід майже не відображає механізму вплетіння цієї культури в російський культурний простір ХІХ початку ХХ ст.
Опрацювання документів Рукописних фондів ІМФЕ ім. М.Т.Рильського сприяє виробленню погляду на процес наукової професіоналізації народного музичного мистецтва Північного Приазов’я у контексті української фольклористики, також з урахуванням етнічної специфіки регіону. Це підтверджують матеріали експедицій, здійснених до Запорізького краю К.В.Квіткою, М.П.Гайдаєм, О.Середюком та фольклористами сучасної генерації В.І.Наулком, Г.В.Довженок, В.Я.Самохваловим, Н.С.Шумадою, М.М.Гайдаєм, В.К.Борисенко та ін., які своїми результатами, теоретичними спостереженнями та висновками, розчиненими у наукових розвідках вчених, органічно вливаються у загальноукраїнський фольклористичний процес, поповнюють його зміст уявленнями про специфічні риси фольклору Північного Приазов’я. Певні положення вчених, що увійшли у науковий доробок українських фольклористів, прогнозують теоретичний висновок про регіоналізацію музичної культури Північного Приазов’я, але в характері окремої, розрізненої інформації про неї.
Архівні джерела, опрацьовані в дисертації, а також масив друкованих досліджень, торкаються визначальної характеристики музичної культури Північного Приазов’я. Північне Приазов’я поліетнічна географічна зона, що викликає наявність локальних етнічних культурних явищ, а також народжує певні типи культурних діалогів. Визначальні етнічні характеристики соціокультурного шару краю виокремлюються за допомогою розвідок з питань культури окремих етносів, культурного субстрату нації та ін. (Абдуллін А.Х., Артюх І., Балінова С., Бахтиярова Ч., Бондарчик В.К., Василенко А.Н., Везнєв І., Вольф Е., Гайдай М.М., Деміденко Л.А., Державін М.С., Задорожнюк М.І., Іпатов О.М., Калоянов В.В., Карагодін О.І., Пачев С.І., Клібанов О., Козодой Р., Конєва Я.П., Шумада Н.С., Копатанов В.І., Крестьянінов В.Ф., Макаренко О., Мельникова Н.П., Мосяков В., Мохов В.В., Наулко В.І., Нешев Г., Прилипко Я.П., Суслова Т.О., Чернишова Г.М., Чернова Л.Є., Шолохова О.В. та ін.). Багатий досвід стосовно вивчення цих та ін. питань етногенезу припускає фокусування цієї інформації на етнічні особливості Північного Приазов’я.
Найважливіший вплив на концепцію дослідження спричинили теоретико-методологічні роботи різних напрямів. Залучені позиції системного дослідження явищ (Блауберг В.І., Юдін Е.Г., Уйомов В.І.), питання інтеграції в науці (Клепко С.Ф., Кохановський В.П.), теорії культури (Маркарян Е.С., Мамонтов С.П., Кравченко О.І., Шейко В.М.), соціокультурної динаміки (Сорокін П.О., Піча В.М., Сохор А.Н., Михайлова Л.І.), теорії історії (Шпенглер О., Друскін М., Мірошниченко С.В.), теорії географії (Арманд Д.Л., Мільнов Ф.М., Нутенко Л.Я., Саушкін Ю.Г.), національного й інтернаціонального в культурі (Артеменко В., Ляшенко І.Ф., Правдюк О., Попович М., Римаренко Ю.І.) та ін. Усі вони сприяли виробленню окремих методологічних орієнтацій в досліджені.
Звернемося до стислої довідки про історію і музичну культуру Північне Приазов’я до ХІХ ст. На території сучасної Запорізької обл. знаходиться унікальна пам’ятка стародавньої історії людства епохи палеоліту. Це Кам’яна Могила (з 1954 р. вона є державним історико-археологічним заповідником), яка свідчить про перебування стародавньої людини на території сучасної Мелітопольщини понад 10000 р. тому назад. Місцезнаходження пам’ятки (нині поряд з с. Терпінням Мелітопольського р-ну) та її зовнішній вигляд (нагромадження піщаникових плит) у 1890 р. обстежені археологом М.І.Веселовським; ним же виявлені стародавні наскельні зображення (петрогліфи), які є зображеннями зірок, сцен полювання, риболовства, скотарства, хліборобства давньої людини. Епоха неоліту (8-3 тис. до н.е.) характеризується наявністю на землях регіону процесів, притаманних степам Євразії (пам’ятки часу поселення давніх людей поряд з селищами Терпіння, Семенівка Мелітопольського р-ну та ін., знайдені археологами). Бронзовий вік розвитку людства відомий на території краю розселенням кочових племен, яким прийшли на зміну з 1-го тис. до н.е. кіммерійці, потім скіфи (7 ст. до н.е.). Приазов’я відома на Україні скарбниця багатьох скіфських курганів; на одному з них, Мелітопольському, в 1954 р. були знайдені гробниці скіфської знаті (золоті прикраси, золота оббивка футляру для луку і стріл із зображенням Ахілла шедеври античної культури). Долина річки Молочної стала місцем сарматських курганів (кінець 1-го тис. до н.е.), з 4-го ст.н.е. Приазов’я займають гуни, далі - алани, хазари, печеніги, половці, поселення українського племені сіверян. В часи Київської Русі і феодальної роздрібленості українська колонізація степової частини Лівобережжя переривалася нашестям кочових орд. Згодом територія стає частиною одного з улусів Золотої Орди. В літописі Повість временних літ Нестор описує битву в квітні 1103 р. на річці Сутені (Молочні Води) війська Володимира Мономаха з половцями.
Кримське ханство (1443 р.), незалежне від Золотої Орди, утримувало в своїх володіннях і землі Запоріжжя, а в 1475 р. воно й саме підпадає під владу Туреччини. В цей час відбувається масова колонізація південних земель, а утворена в кінці ХV ст. Запорізька Січ стає осередком людей , які основували нові колонії та, щоби відрізнятися від панських підданих, називали себе козаками [319; 51, цит. за: С.Грондським]. Запорізька Січ стала оплотом у боротьбі українського козацтва з мусульманською й католицькою експансією, а також базою для подальшої колонізації земель краю.
Середньовіччя вважають часом виникнення й розповсюдження музичної творчості на Запоріжжі. Музика, танці, пісні були відомі всім давнім народам, що населяли ці землі. Велика гілка музичного мистецтва краю творчість кобзарів та пов’язані з нею думи - своєрідні історичні літописи. Запорізька Січ була загальноукраїнським центром музичної пісенності. В ній існували спеціальні музичні школи, відбувалася професійна підготовка співаків і музикантів (січова школа вважається моделлю освітнього закладу того часу, в ній існувало особливе відділення для співаків, яке згодом перетворилось в окрему школу вокальної музики і церковного співу [193; 3]).
На думку О.М.Посунька, південна (степова) Україна в багатьох відношеннях є унікальним регіоном нашої держави. Тривалий час територія мала назву Дике поле через її недостатню заселеність. Початок активної регульованої урядом колонізації цих степів припадає на ХVІІІ ст. [570; 3]. Інтенсивна колонізація краю на південному сході сягнула Кінських Вод і Донця. На будівництво Української лінії” між Донцем і Дніпром вислано близько 70 тис. українських козаків. Олександрівськ, як фортеця цієї лінії, заснований у 1770 р. В 1774 р. після договору між Росією і Туреччиною Кримське ханство підпадає під владу Росії.
Ліквідації Запорізької Січі передував ряд державних заходів. Один з них активний наступ на її території, що сягнули південніше річок Тясмину і Орелі, який супроводжувався спорудженням фортець і впровадженням іноземних поселень, що відмежовували Запоріжжя від Лівобережної та Правобережної України [570; 3]. З ліквідацією Запорізької Січі у 1775 р. Олександрівськ віднесено до Азовської губернії, а з 1785 р. перейменовано у посад і віднесено до складу Новомосковського, а згодом Павлоградського повіту Новоросійської губ.
8.04.1783 р. імператриця Катерина ІІ підписала маніфест Про прийняття півострова Кримського, острова Тамана і всієї Кубанської сторони під Російську державу”. Таврійська губернія, яка тимчасово була створена імператрицею роком пізніше, залучила до своїх територій і новостворений Мелітопольський повіт. З кінця ХVІІІ ст. населення краю зростало дуже швидко. Переселенці українці, ногайці, росіяни, білоруси, молдавани, німці, шведи, французи, італійці, греки, вірмени, татари та ін. ставали постійним населенням регіону і назавжди визначили його етнічну різнобарвність.
Таким чином, на початок ХІХ ст. сформувалася більшість територій сучасної Запорізької обл. (Бердянський пов. виникне у складі Таврійської губ. пізніше, у 1842 р.), а також визначилися адміністративні (губернські) і культурні центри земель міста Катеринослав і Сімферополь, які знаходилися поза їх межами.
Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертацію виконано за перспективним тематичним планом науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського на 2000-2006 рр. (тема: Українська музична культура: культурологічні, соціологічні, художньо-естетичні, педагогічні та виконавські аспекти”). Тема роботи затверджена Вченою радою НМАУ ім. П.І.Чайковського (протокол № 8 від 24.06.2003 р.). Робота також є частиною досліджень Регіональної лабораторії комплексного краєзнавства МДПУ (протокол № 1, від 9.09.1999 р.), Мелітопольського краєзнавчого музею, ЕГФ Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського (протокол № 2 від 7.10.2002 р.).
Мета дисертаційного дослідження - наукове відтворення етапів процесу регіоналізації музичної культури Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст.
Головні теоретичні завдання роботи:
1. Виявити характер взаємовідношень географічного та соціокультурного чинників в геосоціокультурній динаміці Північного Приазов’я ХІХ початку ХХ ст.
2. Визначити типологію взаємовідношень географічного та соціокультурного чинників в історії музичної культури Запорізької області ХХ ст.
3. Віднайти домінантні типи етнокультурних діалогів ХІХ та ХХ ст. в музичній культурі краю.
4. Висвітлити характер і зміст регіонального впливу на розвиток української музичної фольклористики.
5. Дослідити обсяг і рівень професіоналізації музичної культури Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст. за допомогою серії соціоестетичних портретів діячів музичної культури.
6. Підтвердити регіональне значення музичної культури Північного Приазов’я використанням географічних способів районування.
7. Визначити онтологію розвитку музичної культури досліджуваного регіону.
8. На підставі викладеного матеріалу сформулювати визначення пропонова-них нових понять: регіональна константа”, константа в регіональній музичній культурі”, константа в музичній культурі Північного Приазов’я”.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є музична культура Північного Приазов’я (Запорізької області) ХІХ ХХ ст. Предметом дослідження обране вивчення музичної культури Північного Приазов’я як регіональної на підставі розуміння Запорізької області як регіону південного та південно-східного ареалів України.
Матеріал дослідження. Вивчення геосоціокультурної динаміки частини Північного Приазов’я України допускає залучення будь-якої історичної, історіографічної, етнографічної, географічної, культурологічної, соціологічної, мистецтвознавчої інформації про регіон, що дозволяє виявити або проілюструвати ті чи інші соціокультурні закономірності. Конкретним матеріалом дисертації є музична культура Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст. як регіональне явище. Даний матеріал репрезентує історико-теоретичні аспекти взаємовідношень географічного і соціокультурного чинників в явищі регіональної музичної культури.
Методологічні основи дослідження. Дослідження музичної культури Запорізької обл. і територій, що співпадали із сучасними раніше, охоплює тривалий часовий період. Тому для наукового пошуку найдоцільнішим є метод спостереження над матеріалом, а історичний підхід та створення умовної періодизації сприятимуть більш глибокому розкриттю внутрішніх і зовнішніх особливостей культурного розвитку регіону. Періодизація зумовлена змінами в адміністративно-територіальному розподілі земель на Запоріжжі з часу створення Олександрівського пов. (1806 р.) та призначенням м. Олександрівська повітовим містом Катеринославської губернії (до 1802 р. Новоросійської).
ХІХ ст. розглядається в роботі як єдиний тривалий історичний період (перший, 1806 1920 р.р.) із загальним становленням територій сучасної Запорізької області (див. додатки А, Б, В) і наявністю двох адміністративних і культурних центрів поза межами досліджуваних територій.
Характер змін адміністративно-територіального поділу земель на Запоріжжі, що відбувався в ХХ ст., свідчить про їх інтенсивність порівняно з ХІХ ст. При збереженні загальної території цього регіону України кілька разів упродовж століття мігрували внутрішні межі районів (відповідно інколи змінювались й самі назви районів); мікротериторіальні утворення роздрібнювалися й зливалися разом; в динамічному стані знаходилася ідея територіальної централізації; система супідрядності центрів та ін. Запорізька обл. визначилася і затвердилася як окреме регіональне структурне утворення в цей історичний період із зафіксованою назвою. Тенденції і частота адміністративно-територіальних процесів, що відбувалися на підставі державних постанов, стосовних регіону, дозволяють згрупувати їх в 4 історичні підперіоди, об’єднані в єдиний тривалий період (другий, 1920 сьогодення). Отже, розвиток регіону в досліджуваному другому періоді визначатиме стан музичної культури Запорізької обл. з наявністю адміністративного і культурного центру в межах досліджуваних територій (див. додаток В1).
Дослідження музичної культури Запорізької обл. (ХХ ст.) і належних сучасній Запорізькій обл. територій (ХІХ с

Список литературы

ВИСНОВКИ.

В дисертації досліджувалася музична культура Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст. Тривалий час її існування розглядався автором у різних площинах: в історичній (розділи 1,2), етнічній (розділ 3), фольклористичній (розділ 4.1), соціоестетичній (розділ 4.2). Усі зазначені та використані підходи до досліджуваного матеріалу, оперування розвиненою методологією сучасного теоретичного та історичного музикознавства, суміжних наук дозволили різними шляхами дійти висновку, що музична культура Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст. є складною геосоціокультурною інтегрованою цілісністю з індивідуальним шляхом розвитку. В регіоні відбулося формування сфери музичної культури.
Генеральна ідея роботи виявлення типів взаємовідношень географічного та соціокультурного чинників регіональної музичної культури, детермінованих особливостями історичного розвитку музичної культури краю простежувалася у кожному із розділів дослідження та ілюструвалася історичними фактами. Опублікований автором архівний матеріал, інформація, отримана у роботі з географічною, історичною, етнографічною літературою про регіон, з періодикою, в якій висвітлюється музичне життя краю, при особистих зустрічах з митцями Запоріжжя, дозволили відтворити етапи геосоціокультурного руху регіону. Їх графічне зображення у схемі розвитку музичної культури Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст. (див.додаток Ш) допомагає концентровано простежити за онтологією явища регіональної музичної культури як процесу регіоналізації музичної культури Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст.
Так, перший період, зображений на схемі, ілюструє його початковий етап, заснований на принципі поліцентричної інтеграції. Упродовж ХІХ початку ХХ ст. становищу географічної диференціації територій Північного Приазов’я відповідає процес становлення регіональної музичної культури. У ньому спостерігається розвиненість фольклору і етнічних культур, часткова професіоналізація, яка знайшла відображення у непропорційній розвиненості структурних рівнів системи музичної культури: її домінантною стають рівні виконавство” і сприйняття”. Спосіб і форми розвитку музичної культури досліджуваних територій регіонально визначені на рівні поліетнічності краю, а також трансплантовані з губернських центрів і активно тиражуються на усіх територіях Північного Приазов’я, обминаючи офіційні адміністративно-територіальні кордони ХІХ ст. Загальна характеристика даного етапу розвитку регіональної музичної культури наступна: поширення основних форм професійної музичної культури ХІХ-ХХ ст. володіє емерджентними властивостями, а саме розвиток регіональної музичної культури визначається контекстуальними зв’язками між губернськими центрами і повітами. Воно існує як продовження” культурних процесів у губернських центрах, а території краю поєднуються відсутністю центру, отримуючи вплив 2-х культурних центрів, що знаходяться поза їх межами. І геодинаміка, і соціокультурна динаміка етапу доходять до певного рівня в руханні до централізації, за яким розпочинається емансипація соціокультурного фактору. Він визначає загальний рівень регіональної музичної культури упродовж періоду, що дозволяє скористатися засадами галузевого індивідуального районування щодо музичної культури Північного Приазов’я.
Цей період розвитку музичної культури регіону визначається концентрацією фольклорної та поліетнічної культурної інформації усередині регіону і вбиранням зовнішньої культурної інформації в сфері професійної музичної культури. Його можна визначити як кумулятивний етап духовного руху Запорізького краю, в якому типологічні (ареальні) риси регіональної музичної культури співіснують з класифікаційними (індивідуальними) і дещо домінують над останніми (процес інтеріорізації).
Наступні періоди, зображені на схемі, ілюструють продовження процесу регіоналізації музичної культури Північного Приазов’я та її автономізацію в культурних ареалах Південного Сходу, Півдня та загальноукраїнського процесу. Упродовж 1920-1922 рр. відбувається своєрідна спроба” утворення регіону, починається процес автономізації регіональної музичної культури. Усі соціокультурні процеси групуються в межах зовнішніх кордонів краю і характеризуються загальною інтенсифікацією внутрішньо-регіональної діяльності. Географічна концентрація ілюструє етап фіксування крапки”. Система отримує єдиний центр (м.Запоріжжя як культурний і адміністративний центр регіону), її структура визначилася і відстоялася. Активізацію культурних процесів схематично зображено як взаємодію з різноспрямованими тяжіннями і зв’язками від декількох повітових центрів один до одного, обмежену зовнішніми кордонами краю - земель, географічно концентрованих. Зміст музичної культури краю визначається домінуванням контекстуальних зв’язків між повітовими центрами і селищами повітів усередині регіону. Система оживає” зсередини, зовнішні кордони вже визначені, але підкорені динамиці внутрішнього адміністративного упорядкування. Районування проводиться за галузевими індивідуальними ознаками.
Геодинаміка краю продовжує логіку попереднього періоду в руханні до централізації, а онтологія соціокультурної динаміки переривається” історичними подіями часу. Розвиток музичної культури розпочинається спочатку, відбувається втрата рівня розвитку попереднього періоду. Даний період характеризується частковою професіоналізацією регіональної музичної культури, в якому її типологічні риси врівноважуються класифікаційними.
Упродовж 1922-1939 рр. відбувається динамізація регіональної музичної культури, яку можна відобразити у вигляді двоспрямованого процесу: з одного боку спостерігається укрупнення і стабілізація культурного значення м. Запоріжжя із збереженням форм культурного життя за принципом районний центр село”, група районів села”, а з іншого активізація впливу на Запорізький регіон м. Дніпропетровська як культурного і адміністративного центру. Обидва чинники географічний і соціокультурний знаходяться у стані рухання, але соціокультурний фактор продовжує логіку попереднього періоду, а географічний перериває онтологію останнього. Організація системи музичної культури краю є бінарною, більш складною порівняно з попереднім періодом, що дозволяє скористатися як галузевим, так і компонентним районуванням музичної культури Запорізької обл. Домінують такі соціокультурні зв’язки: район - село” з додаванням зв’язку обласний центр периферія”. У регіональній музичній культурі даного часу спостерігаємо часткову професіоналізацію, але більш розвинену, ніж раніше. Типологічні риси музичної культури взаємодіють з класифікаційними.
Упродовж 1939-1962 рр. відбувається остаточна професіоналізація музичної культури Запорізької обл. Вона співпадає із стабілізацією зовнішніх адміністративно-територіальних процесів. Визначаються і починають домінувати класифікаційні риси регіональної музичної культури, які детермінуються її усталеними географічними показниками: м. Запоріжжя як адміністративний і культурний центр впливає на зміст і форми музичної культури в регіоні, а її розповсюдження в зовнішніх межах відбувається пропорційно, у вигляді своєрідних рівнозначних кіл. Районування компонентне індивідуальне, взаємодія гео- і соціокультурних чинників односпрямована: перший дещо запізнюється як черговий виток процесу адміністративно-територіальної централізації.
Нарешті, упродовж 1962 р.- сьогодення в розвитку регіональної музичної культури спостерігаємо етап її повної професіоналізації, стабілізації високого рівня професіоналізму у всіх сферах, переважання класифікаційних рис над типологічними. Усе це, одночасно з географічною концентрацією територій, представляє сформоване обличчя” регіону і ілюструє позарегіональний вплив музичної культури Запоріжжя або процес екстраполяції регіональної музичної культури назовні, який визначився останніми десятиліттями. Районування компонентне індивідуальне, обидва чинники зливаються й взаємодіють разом.
Проведене дослідження тривалого періоду історії музичної культури Північного Приазов’я з використанням науково-дослідницького підняття” над масивом історичного, краєзнавчого матеріалу, часовими процесами уособлює в роботі певні методологічні зрушення. Так, концепція дисертації має очевидні зіткнення з проблемами історіографії як завданням сучасного етапу мистецтвознавства щодо створення теоретичної історії музики” або теорії історії” [168; 259]. За визначенням М.Друскіна музичної історіографії як науки, джерелами знань з історії музики виступають тексти нотні і книжні, рукописні і друковані пам’ятники музичного мистецтва та відомості про соціальне функціонування музики, її види та жанри, крупних діячів (підкреслено нами. Т.М.) тощо”, а виявлення, розширення знань, рівно як і методів, форм їх пояснення” є основою розвитку історії музики” [там також].
Здійснене теоретичне відтворення процесу регіоналізації музичної культури Північного Приазов’я ХІХ ХХ ст. відповідає методологічній настанові, що міститься у статті М.Друскіна, про зіткнення історичної і теоретичної зон дослідження. Воно виявляється в дослідницькому тяжінні до усвідомлення, виведення певних закономірностей з огляду джерел, перелічення фактів [168; 290].
Проведене спостереження над історією музичної культури Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст. дозволяє в теоретичній площині роботи скористатися методом редукції для введення в науковий обіг для розвитку галузі регіональних досліджень 3-х нових понять: регіональна константа”, константа в регіональній музичній культурі”, константа в музичній культурі Північного Приазов’я”.
Правом на зведення як основою операції редукції [251; 86] скористаємось, співставляючи пари понять: регіон регіональна константа; регіональна музична культура константа в регіональній музичній культурі; музична культура Північного Приазов’я константа в музичній культурі Північного Приазов’я. Так, в першій парі, право на теоретичне зведення надає наявність багатьох регіонів держави із спільними принципами адміністративно-територіального розподілу. У другій - право на зведення надає злиття спільних принципів адміністративно-територіального районування і загальних особливостей музичної культури як феномену загальнолюдської культури. В третій парі понять право на зведення надає злиття загальних рис адміністративного районування з особливими рисами музичної культури Північного Приазов’я (Запорізької обл.) як регіону України.
Пропоновані нові поняття регіональної константи, константи в регіональній музичній культурі, константи в музичній культурі Північного Приазов’я (Запорізької обл.) є редукованими аналогами відповідних опорних родових понять, створених за допомогою операції моделювання. Створення редукованого аналогу будь-якого явища є народженням ізоморфного прообразу останнього з взаємно-однозначною відповідністю між елементами, функціями, властивостями і відношеннями. (Ізоморфізм уявляє собою відношення типу рівності. Звідси виникає його методологічне значення як засобу обгрунтування правомірності перенесення знань, отриманих при вивченні однієї ізоморфної системи, на іншу” [692; 203]. Це положення народжує семантичну перевагу нововведених понять над їх суміжними (опозиційними в рамках родового універсуму) для подальшого їх наукового застосування. Вони, внаслідок їх ізоморфної організації, дають можливість відштовхнутись від них при вивченні аналогічних об’єктів будь-які регіони України, інших держав, музична культура будь-якого регіону країни). В створенні редукованих аналогів явищ регіону, регіональної музичної культури, музичної культури Північного Приазов’я (Запорізької обл.) можна використовувати моделювання їх структури і моделювання їх поведінки.
Таким чином, визначення й тлумачення нововведених понять отримують наступний вигляд.
Регіональна константа це геосоціокультурний образ регіону, результат теоретичного інтегрування (редукований аналог) найбільш характерних, істотних ознак явища регіону, локалізованих і обмежених часом його розвитку. Умовами для знаходження змісту поняття регіональної константи є наявність стабільних, повторюваних, цілеспрямованих характеристик різних площин культури (історичної, соціоестетичної, етнічної та ін.), взаємодіючих з явищем адміністративно-територіальної динаміки. Змістом поняття є концентрація найбільш важливих, стійких в часі аспектів цієї взаємодії. Обсягом поняття, загального, є сукупність різновидів регіональних констант, утворена особливостями історико-культурного розвитку великих територій в тривалому часі.
Константа в регіональній музичній культурі це її геосоціокультурний образ, результат теоретичного інтегрування (редукований аналог) істотних рис регіональної музичної культури, локалізованих в часі. Умовами для знаходження змісту поняття константи в регіональній музичній культурі є наявність: стабільних (подібних), історично-повторюваних характеристик музичних цінностей, створених і збережених в даному регіоні; подібності і безперервності в історичному процесі діяльності в регіоні із створення, збереження, відтворення, розповсюдження, сприйняття й використання музичних цінностей; подібності в характеристиках суб’єктів творчості, розповсюдження, сприйняття, що проживають в регіоні; подібності в функціонуванні установ, соціальних інститутів та ін., розташованих в даному регіоні. Змістом поняття є концентрація найбільш важливих, стійких в часі типологічних характеристик південносхідного та південного культурного ареалів. Обсягом поняття є сукупність різновидів констант в регіональних музичних культурах, утворена специфікою розвитку музичної культури в кожному окремому районі (регіоні) країни. За обсягом поняття загальне.
Константа в музичній культурі Північного Приазов’я (Запорізької обл.) - це її геосоціокультурний образ, результат теоретичного інтегрування (редукований аналог) істотних рис музичної культури Північного Приазов’я (Запорізької обл.) як регіону України, локалізованих в часі. Умовами для знаходження змісту поняття є сукупність стабільності, історичної повторюваності характеристик музичних цінностей, створених упродовж досліджуваного часу в краї і форм їх збереження; безперервності діяльності із створення, збереження, відтворення, розповсюдження, сприйняття, використання музичних цінностей в Північному Приазов’ї (Запорізькій обл.); подібності характеристик суб’єктів цієї діяльності, що проживають в Північному Приазов’ї (Запорізькій обл.), в функціонуванні організацій, соціальних інститутів та ін., розташованих на території Північного Приазов’я (Запорізької обл.). Змістом поняття є концентрація найбільш важливих, стійких в часі класифікаційних характеристик музичної культури краю. Обсягом поняття константи в музичній культурі Північного Приазов’я (Запорізької обл.), одиничного, одноелементного, є конкретна якість різновиду константи в регіональній музичній культурі, утворена в даному місці України.
Отже, проведені спостереження над історією музичної культури Північного Приазов’я ХІХ-ХХ ст. свідчать про інтенсивний рух досліджуваної геосоціокультурної цілісності, поступове набуття музичною культурою регіону індивідуальних рис. А музична професіоналізація, що відбулася протягом досліджуваного часу, підтверджує індивідуальність, неповторність історико-культурного розвитку Північного Приазов’я в культурних ареалах Півдня і Південного Сходу України, а також загальноукраїнського культурно-мистецького процесу взагалі.
Наступне методологічне зрушення, що відбувається в дисертації, торкається питання виходу ідей дослідження до метатеорії як теорії, що аналізує структуру, методи та властивості будь-якої іншої теорії предметної або об’єктної [692; 361]. Процес формалізації як необхідний етап виникнення метатеорії використаний при створенні 3-х пропонованих нових понять. Вони є формальними аналогами відповідних об’єктних теорій.
Перспективи подальшого розвитку наукових досліджень у напрямку, поданому в дисертації, можна передбачити як в теоретичній, так і практичній площинах дослідження.
Універсальними властивостями для використання в дослідженнях культурологічного, соціокультурницького, історико-теоретичного напрямків мистецтвознавства, певних напрямків інших гуманітарних наук володіє використана в роботі методологія з принциповою орієнтацією автора на ідею поліморфізму знань. Остання пояснює об’єднання в дисертації різних, у тому числі немистецтвознавчих методів, які допомагають виробленню об’єктивного дослідницького погляду на особливості геосоціокультурного руху регіону, обминаючого певні наукові стандарти, що склалися у розгляді історико-культурних явищ. Методи, які складають методологічну основу дисертації, в їх пропонованій комбінації принципово дозволяють дослідити будь-які онтологічні тенденції будь-яких тривалих історичних процесів, пояснити логічні етапи, перспективні лінії досліджуваних явищ, не залишаючи поза увагою тупікові, або й навіть ретроспективні моменти еволюції.
Зокрема такі можливості щодо емансипації дослідницького погляду на історичний розвиток соціокультурних феноменів надає використаний в роботі редукціоністсько-холістський метод, застосований у сфері історико-теоретичного музикознавства вперше. Він є достатньо перспективним для подальшого наукового застосування при поясненні онтології будь-яких часових процесів.
Застосований історичний підхід, що є вже сталою науковою традицією культурології й музикознавства, з урахуванням матеріалу роботи фіксує нову дослідницьку можливість в його використанні. Джерелом для створення періодизації розвитку геосоціокультурної динаміки Запоріжжя стають не іманентні властивості культурного розвитку краю, а адміністративно-територіальні процеси. Така початкова методологічна позиція, в більшому ступені притаманна немистецтвознавчим науковим галузям, видається необхідною для вирішення перелічених завдань дослідження і стає додатковим методологічним підґрунтям для виявлення змісту соціокультурного руху регіону. Вона є перспективною для дослідження будь-яких регіональних явищ як певних просторових феноменів і локальних моделей культурного розвитку.
Методологічні настанови логіки та її окремих галузей (модальна, логіка часу, зміни) є також вже прийнятими в мистецтвознавстві для пояснення внутрішніх змін у часових процесах і у такому ж застосуванні, як в пропонованому дослідженні, можуть використовуватися у подібних наукових розробках.
Новаційними методологічними рисами і широкими подальшими перспективами в музикознавчій теорії та історії регіоніки володіють застосовані кардинальні позиції географічної теорії районування: визначення району, 2 види практики районування, 2 види географічної диференціації, ознаки району тощо тобто усталені види, типи, принципи, методи, способи районування. Вони, беззаперечно, повинні слугувати методологічною і поняттєвою основою будь-якого регіонального дослідження і тому можуть активно використовуватися у подальшому.
Для дослідження явищ художньої, музичної культури будь-якого регіону є важливі поняття регіональної культури, культурного ареалу, регіону, регіоналізму та ін; визначені досвідом культурології й використані у дисертації. Вони доповнюються поняттями музичної культури, регіональної музичної культури, процесу регіоналізації, музичної культури Північного Приазов’я і новоствореними - регіональна константа”, константа в регіональній музичній культурі”, константа в музичній культурі Північного Приазов’я” і можуть використовуватися в подальшому у наукових регіональних дослідженнях як дослідницький робочий апарат.
Концепція дослідження опирається на суто культурологічні методи. Один з них системний культурологічний з використанням схеми музичної культури А.Сохора є універсальним дослідницьким способом ієрархічно, стисло, компактно аналізувати глобальні явища, тривалі історичні процеси в аспектах їх структури, функціонування, поведінки. Він може застосовуватися у подальшому при аналізі будь-яких системних феноменів і полегшувати, систематизувати дослідницьке занурення у матеріал. Автору дисертації він допоміг вийти на проблеми цілісності регіональної музичної культури ХХ ст. і підтвердити її як регіональну, а у комбінуванні з філософськими методами редукціонізму і холізму відобразити принцип поліцентричної організації геосоціокультурної динаміки краю у ХІХ ст.
Надзвичайно перспективними для подальшого розвитку видаються здійснені у дослідженні виходи в методологічній сфері до теорії історії музичної культури і метатеорії, які відкривають широкі можливості для серії подібних у суміжних культурологічних, мистецтвознавчих досліджень. Можливим для репродукування видається як пропонований механізм методологічних зрушень, так і подальший розвиток поняттєвого рівня, створення і введення в науковий обіг понять теорії історії та метатеорії, відштовхуючись від поданих в роботі.
Можливості для подальшого розвитку ідей, започаткованих в дисертації, створює інформаційний масив кожного з розділів, тобто практична частина роботи. Для істориків-музикознавців, культурологів, етнографів відкриваються перспективи до наступного зібрання і оприлюднення архівних документів щодо розвитку музичної культури, освіти, мистецького життя краю, повернення із забуття творчих імен, знаходження потужних важелів еволюції регіональної музичної культури. Серією окремих етнокультурних дисертаційних досліджень зміг би стати науковий розвиток розділу про поліетнічну специфіку музичної культури приазовського краю.
Таким чином, матеріал пропонованого дослідження, його методологія можуть бути використані як підґрунтя для подальшого наукового розвитку в музичній культурології, теорії та історії культури, соціології культури, соціології музики, теорії музики, історії музики, музичній фольклористиці, етнографії та ін. гуманітарних науках. Здобута інформація про музичну культуру Північного Приазов’я ХІХ ХХ ст. поповнює кількісний масив історії української музики, історії української культури знаннями про специфіку південно-східного і південного культурних ареалів України.

Список використаних джерел

1. Абдуллин А.Х. Татарская народная песня (тематика, жанры и некоторые особенности народного исполнительства): Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.03. Л., 1971. - 17 с.
1. Аверченко И. Завершая сезон // Индустриальное Запорожье. 15.05. 1987 г. 4 с.
2. Аксёнова Л.А. Молдавское народное музыкальное творчество: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.03. М., 1960. - 17 с.
3. Александровские отклики. - 18.10. 1916 г. - № 634.
4. Александровские отклики. - 6.12.1916 г. - № 675.
5. Александровские отклики. - 8.12.1916. - № 676.
6. Александровские отклики. - 9 .12.1916 г. - № 677.
7. Александровские отклики. - 10.12.1916 г. - № 678.
8. Александровские отклики. - 11.12.1916 г. - № 679.
9. Александровские отклики. - 13.12.1916 г. - № 680.
10.Александровские отклики. - 14 .12.1916 г. - № 681.
11.Александровские отклики. - 15.12.1916 г. - № 682.
12.Александровские отклики. - 16.12.1916 г. - № 683.
13.Александровские отклики. - 17.12.1916 г. - № 684.
14.Александровские отклики. - 18.12.1916 г. - № 685.
15.Александровские отклики. - 21.12.1916 г. - № 687.
16.Александровские отклики. - 23.12.1916 г. - № 689.
17.Александровские отклики. - 24.12.1916 г. - № 690.
18.Александровские отклики. - 25.12.1916 г. - № 691.
19.Александровские отклики. - 29.12.1916 г. - № 692.
20.Александровские отклики. - 30.12. 1916 г. - № 693.
21.Александровские отклики. - 31.12.1916 г. - № 694.
22.Александровский вестник. - Воскр., 8.04. 1912 г. - № 116.
23.Александровский вестник. - Воскр., 14.10.1912 г. - № 234.
24.Александровский вестник. - Ср., 11.09.1913 г. - № 474.
25.Александровский вестник. - Воскр., 5.01.1914 г. - № 537.
26.Александровский вестник. - Ср., 15.01.1914 г. - № 544.
27.Александровский вестник. - Птн., 20.05.1916 г. - №1113.
28.Александровский вестник. - Ср., 28.12.1916 г. - № 1207.
29.Александровский вестник. - Птн., 5.05. 1917 г. - № 1261.
30.Александровский голос. - Ср., 17.10.1912 г. - №161.
31.Андриевский Ф.Н. Статистический справочник Таврической губернии /Под ред. М.Е.Бененсона. Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, 1915. - 118 с.
32.Анкеты артистов украинской труппы при Унаробразе. ЗОДА, ФР 3667, оп.1, о.з.76, арк. 1 23.
33.Арманд Д.Л. Наука о ландшафте (Основы теории и логико-математические методы). - М.: Мысль, 1973. 288 с.
34.Артёменко В. Национальный образ мира/опыт музыковедческой интерпретации понятия //Київське музикознавство: Вип. 2-й: Проблеми музичної інтерпретації: Зб.статей /Київське держ. муз. училище ім. Р.М.Глієра; Упоряд. В.Г.Москаленко. К., 1999. - С.23-34.
35.Артюх И. Переселение евреев на территорию Запорожского округа в 20-х г. ХХ в //Еврейское население Юга Украины. Ежегодник. Харьков-Запорожье: Еврейский мир, 1998. - С.147-154.
36.Бай Ю. Учитель прекрасного // Педагог. 21.11.1980 р. - №42 (329).
37.Бакуров К.Д., Петков С.И. Болгарские колонисты юга Украины (историографический обзор) // Болгарське населення півдня України. - Вип. 1.- Запоріжжя, 1993. - С.5-9.
38.Балинова С. Страницы истории украинско-болгарских музыкальных связей // Единение народов единение культур: украинско-болгарские культурные связи: история и современность / К Х международному съезду славистов.- К.: Наукова думка, 1987. - С.60-69.
39.Банін О.О., Канчавелі А.Г. Дослідження К.В.Квітки про українську і російську народну інструментальну музику // Народна творчість та етнографія. - 1978.- №1. - С.28-38.
40.Бахтиярова Ч. Национальное и интернациональное в татарской музыке //Музыка и современность. - Вып. 6. М.: Музыка, 1969. - С.179-231.
41.Бачинський Л.О., Кащеєва-Квітка Г.М. Видатний український музикознавець-фольклорист К.В.Квітка //Народна творчість та етнографія. - 1958. - № 4. - С.55-59.
42.Беднов В. А. Материалы по истории церковного устройства на Запорожье. (Из Архива Екатеринославской консистории) //Летопись Екатеринославской ученой архивной комисии. - Екатеринослав, 1908. Вып. 4. - С.31 - 130.
43.Бекиров Джафер. Бала фольклоры. Акъмесджит Таврия” Нетрияты, 1993. 111 с.
44.Белов Василий. Лад. М.: Молодая гвардия, 1989. - 420 с.
45.Berg Wesley. Music Among The Mennonites of Russia // Mennonites in Russia, 1788-1988: essays in honour of Gerhard Lohrehs. - CMBC Publications Winnipeg, Manitoba, 1989. - P.203-219.
46.Береговский М. Еврейский музыкальный фольклор /Под общ. ред. М.Винера. Т. 1. М.: Госмузиздат, 1934. - 268 с.
47.Береговський М. Музика в побуті караїмів. Розвідка. - Рукописні фонди ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, Ф6, о.з. 41, б.д., арк. 1 31.
48.Бібліографія українського народознавства: У 3-х томах /Інститут народознавства НАН України. - Т. 1: Фольклористика /Упоряд. М. Мороз.- Львів, 1999. Кн.1. - 496 с.
49.Бібліографія українського народознавства: У 3-х томах /Інститут народознавства НАН України. - Т. 1: Фольклористика /Упоряд. М.Мороз. - Львів, 1999. - Кн.2. - 1104 с.
50.Білоусова З., Овод В. Поділись багатством // Педагог. 8.06.1984 р. 4 с.
51.Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Понятие целостности и его роль в научном познании. - М.: Знание, 1972. - 47 с.
52.Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. - М.: Наука, 1973. - 4 с.
53.Блинов А. Сім’я Дворжаків // Запорізька правда. 15.05.1970 р.
54.Боглевская О. Валентина Редя: Мой имидж это я сама” // Миг. 26.06.1997 г. 4 с.
55.Боева Н. Исполнитель, слушатель, сцена// Индустриальное Запорожье. 1.10.1988 г. 4 с.
56.Боева Н. Классика и современность// Индустриальное Запорожье. 20.02.1987 г. 4 с.
57.Боева Наталья. Огоньки Валентины Реди” // Миг. 9.12.1999 г. 4 с.
58.Боева Н. Под знаком Чайковского // Индустриальное Запорожье. 29.05.1990 г. 4 с.
59.Болгарське населення півдня України: Дослідження і документи. Вип.1. Запоріжжя, 1993. 139 с.
60.Бондарчик В.К. До проблеми етногенезу білорусів і критика теорії Балтського субстрату”// Народна творчість та етнографія. - 1976.- №1.- С.63-69.
61.Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди греків Приазов’я // Під одним небом: Фольклор етносів України/ Упор.: Л.К.Вахніна, Л.Г.Мушкетик, В.А.Юзвенко. - К.: Наукова Думка, 1996. - С.69-78.
62.Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні / історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. М.М.Пазяк. - К.: Наукова думка, 1988. - 192 с.
63.Борисенко В.К. Етнографічні матеріали /описи традиційного та сучасного весілля, зібрані під час експедиційного відрядження в різних селах Донецької та Запорізької області/ 1975-1977 рр. Рукописні фонди ІМФЕ ім М.Т.Рильського, ф.14 5, о.з. 453, арк. 1-77.
64.Борисенко В.К. Нова весільна обрядовість у сучасному селі/ на матеріалах південно-східних районів України/ Відп. ред.Б.В.Попов. К.: Наукова думка, 1979. - 134 с.
65.Борисенко В.К. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців: Навчальний посібник / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - К.: Унісерв, 2000. - 192 с.