К Р У Т І Й Катерина Леонідівна Теорія і практика формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку (на матеріалі морфології і словотворення)

Краткое описание

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д.УШИНСЬКОГО

На правах рукопису

К Р У Т І Й Катерина Леонідівна

УДК 372. 461

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНО
ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
(на матеріалі морфології і словотворення)

13.00.02 теорія і методика навчання (українська мова)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
БОГУШ Алла Михайлівна,
доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член АПН України

Київ 2005

З М І С Т

ВСТУП .........................................................................................................

6

РОЗДІЛ 1.

ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГРАМА­ТИЧНО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ ..............................

19

1.1.

Сутність феномену граматична правильність мовлення” ......

19

1.2.

Граматична норма як складова мовленнєвої культури ............

36

1.3.

Аналіз теоретичних і практичних проблем осново­центричного аспекту дослідження словотвору .....................

46

1.4.

Урахування закономірностей формування семантики українських деад’єктивів під час навчання мови дошкіль­ників .............................................................................................

54

Висновки з першого розділу .......................................................

66

РОЗДІЛ 2.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАН­НЯ ГРАМАТИЧНО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ..............................................

70

2.1.

Психофізіологічні механізми граматичного структурування у мовленнєвій діяльності дитини дошкільного віку ...............

70

2.2.

Ґенезис граматичної будови мови дитини дошкільного віку

84

2.3.

Становлення механізмів оволодіння морфологією і слово­творенням у дітей ......................................................................

116

2.4.

Дитячі оказіоналізми як продукт мовної системи ....................

125

Висновки з другого розділу ........................................................

138

РОЗДІЛ 3.

ЗМІСТОВИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ В ДОШКІЛЬНИКІВ ......

141

3.1.

Граматична правильність як базовий рівень формування мовної особистості в дошкільному віці .....................................

141

3.2.

Теоретико-методологічні засади формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку .....................

147

3.3.

Аналіз чинних програм дошкільних навчальних закладів щодо формування граматично правильного мовлення в дітей

169

Висновки з третього розділу .......................................................

177

РОЗДІЛ 4.

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ ГРАМАТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ ДІТЬМИ ДОШКІЛЬ­НОГО ВІКУ ................................................................................

180

4.1.

Аналіз стану методичної роботи з педагогічними кадрами щодо формування граматично правильного мовлення дітей ..

180

4.2.

Умови проведення діагностичного обстеження мовлення дітей молодшого, середнього і старшого дошкільного віку ...

187

4.3.

Особливості практичного засвоєння дітьми правил морфології та способів словотворення відприкметникових іменників ......................................................................................

201

4.4.

Особливості засвоєння дітьми відприкметникових прикметників ................................................................................

222

4.5.

Особливості засвоєння дітьми відприкметникових дієслів ....

242

4.6.

Особливості засвоєння дітьми відприкметникових прислів­ників ..............................................................................................

257

4.7.

Ґендерні відмінності у формуванні граматично правильного мовлення в дошкільників ............................................................

268

4.8

Порівняльна характеристика рівнів практичного засвоєння дітьми правил морфології і способів словотворення ...............

280

4.9.

Типові граматичні помилки в мовленні дітей дошкільного віку .........................................................................

293

4.9.1.

Аналіз морфологічних і словотвірних помилок щодо засто­сування дітьми відприкметникових іменників у нестиму­льованому та стимульованому мовленні ..................................

293

4.9.2.

Аналіз морфологічних і словотвірних помилок щодо засто­сування дітьми відприкметникових прикметників у нести­мульованому та стимульованому мовленні ..............................

297

4.9.3.

Аналіз морфологічних і словотвірних помилок щодо засто­сування дітьми відприкметникових дієслів у нестимульова­ному та стимульованому мовленні ............................................

301

4.9.4.

Аналіз словотвірних помилок щодо застосування дітьми відприкметникових прислівників у нестимульованому та стимульованому мовленні ..........................................................

306

4.9.5.

Причини граматичних помилок у мовленні дітей дошкіль­ного віку ........................................................................................

308

Висновки з четвертого розділу ...................................................

312

РОЗДІЛ 5.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНО ПРА-ВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ .............................................................................................

316

5.1.

Лінгводидактична модель формування граматично правиль­ного мовлення в дошкільників ...................................................

316

5.2.

Особливості організації і проведення експериментальної роботи в різних вікових групах .................................................

327

5.3.

Формування граматично правильного мовлення в дітей на пропедевтично-превентивному етапі реалізації дидактичної моделі ...........................................................................................

332

5.4.

Формування граматично правильного мовлення в дітей на репродуктивно-диференційованому етапі реалізації дидак­тичної моделі ..............................................................................

343

5.5.

5.6.

Формування граматично правильного мовлення в дітей на нормативно-адаптивному етапі реалізації дидактичної моделі ............................................................................................
Формування граматично правильного мовлення в дітей на діяльнісно-творчому етапі реалізації дидактичної моделі .....

351

363

5.7.

Порівняльна характеристика рівнів сформованості грама­тично правильного мовлення в дітей дошкільного віку ..........

370

Висновки з п’ятого розділу .........................................................

378

ВИСНОВКИ ....................................................................................................

381

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................

391

ДОДАТКИ ........................................................................................................

1-62

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЕГ експериментальна група;
КГ контрольна група;
М.д.в. молодший дошкільний вік;
С.д.в. середній дошкільний вік;
Ст.д.в. старший дошкільний вік;
4 р.ж. четвертий рік життя;
5 р.ж. п’ятий рік життя;
6 р.ж. шостий рік життя;
7 р.ж. сьомий рік життя;
ПВ прогнозована відповідь;
ДМ дитяче мовлення.

Список литературы

В И С Н О В К И

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці й теоретичному обґрунтуванні лінгводидактичної моделі і методичної системи формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку.
У дослідженні представлено принципово новий концептуально-методичний підхід до проблеми формування граматичної правильності мовлення в дітей дошкільного віку, що розглядається як базовий рівень формування мовної особистості в дошкільному віці; науково обґрунтовано й апробовано модель формування граматично правильного мовлення, що поєднує такі компоненти: спільну (партнерську) діяльність, спеціально організовану навчально-мовленнєву діяльність і самостійну мовленнєву діяльність дитини, доведено ефективність використання моделі.
Уперше процес формування граматично правильного мовлення вивчався не лише в умовах навчально-мовленнєвої діяльності, але й у ситуаціях нестимульованого мовлення. У процесі дослідження було систематизовано й узагальнено стадії становлення мовно-мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку.
Формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку приводить до засвоєння ними практичних знань про мову, оволодіння граматичним чуттям мови і граматичною правильністю мовлення.
Феномен граматичної правильності мовлення розглядається як явище, взяте в його цілісності, неповторності, в єдності з його сутністю, що набувається дитиною в процесі мовленнєвого досвіду.
Під процесом формування граматично правильного мовлення розуміємо практичне засвоєння дітьми дошкільного віку граматичної будови мови як чіткої системи мовних одиниць і правил їх функціонування у сфері морфології, словотворення та синтаксису, а також активне їх застосування під час мовленнєвого спілкування.
Навчання граматично правильного мовлення розглядається як вплив на мовлення дітей у повсякденному житті (опосередковане навчання) і на заняттях (пряме навчання). У повсякденному житті дорослий сприяє мовленнєвому розвитку дитини (здійснює мовленнєвий супровід) у партнерській діяльності.
Навчально-мовленнєва діяльність дитини дошкільного віку це спеціально організований дорослими процес, основою якого є систематизована форма спілкування, що забезпечує мовленнєвий розвиток дошкільника. Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку це процес набуття оптимального щодо віку кола лінгвістичних уявлень, граматичних умінь і навичок, розвиненість мовлення, сформованість мовленнєвої активності, самостійність у наслідуванні мови та остенсивному оволодінні лінгвістичною інформацією, вміння використовувати різноманітні засоби спілкування.
Індивідуальний мовленнєвий розвиток підпорядковується загальній закономірності він знаходиться під впливом двох головних факторів, що взаємодіють внутрішнього (програма спадкоємності) і зовнішнього (навколишнє середовище).
Різні явища граматичної будови мови (морфології, словотворення, синтаксису) дитина дошкільного віку засвоює по-різному, на кожному віковому етапі є свої відмінності досягнення і невдачі. Так, спочатку дитина оволодіває у молодшому та середньому дошкільному віці системою словозміни відмінювання, дієвідмінювання, а потім у старшому способами словотворення. Критичне ставлення до своїх мовленнєвих дій, точне знання норм словотворення починає складатися лише на початку сьомого року життя. Саме свідомий вибір дитиною дошкільного віку необхідних граматичних засобів у процесі побудови зв’язного висловлювання дає їй змогу вільно користуватися мовними засобами під час спілкування. На засвоєння дітьми елементів граматичної системи мови впливають два основних чинники: залежність від простоти або складності мовного явища та ступеня його комунікативної значущості.
У процесі дослідження було з’ясовано критерії сформованості граматично правильного мовлення в дітей: активне вживання відприкметникових утворень у мовленні згідно з правилами морфології й словотворення, усвідомлення їх у конкретній ситуації та поза нею, пояснення значення слова, творення похідних слів, усвідомлення словотворчої семантики. Це дало підстави визначити рівні сформованості граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку, а саме: високий, достатній, середній, нижче від середнього, низький.
Аналіз стану методичної роботи з педагогічними кадрами щодо формування граматично правильного мовлення дітей, які відвідують дошкільні навчальні заклади, засвідчив, що більшість вихователів усвідомлює важливість і необхідність організації навчально-мовленнєвої діяльності, а також величезні невикористані мовно-мовленнєві потенції дошкільників. Педагоги приділяють недостатньо уваги пропедевтично-превентивним заходам щодо запобігання морфологічним і словотвірним помилкам у мовленні дошкільників, здебільшого підходять до розв’язання проблеми тільки з позиції відпрацювання окремих граматичних умінь і навичок, ігнорують необхідність формування граматично правильного мовлення за всією сукупністю підсистем (морфологія, словотворення, синтаксис).
Отже, виявилась суперечність між потенційними можливостями дошкільників щодо засвоєння граматичної будови мови, з одного боку, та недостатньою розробленістю методики формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку, з іншого.
Кількісний і якісний аналіз результатів констатувального експерименту показав, що залежно від мети й змісту навчання, рівня сформованості граматично правильного мовлення взаємозв’язок самостійної мовленнєвої і навчально-мовленнєвої діяльностей у різних дітей виявився по-різному. Так, якщо до високого рівня сформованості граматично правильного мовлення (за визначеними уніфікованими критеріями засвоєння дітьми відприкметникових іменників) було віднесено 6,9% дітей експериментальної і контрольної груп, то достатнього рівня досягли 10,4% дітей експериментальної і контрольної груп, середнього і нижче від середнього рівнів по 12,1% дітей обох груп, а низького рівня сформованості було виявлено 58,5% дітей ЕГ (58,6% дітей КГ).
За визначеними уніфікованими критеріями засвоєння дітьми відприкметникових прикметників розподіл мав такий вигляд: високий рівень сформованості констатовано у 3,0% дошкільників експериментальної групи (у 3,2% дітей КГ), показники достатнього і середнього рівнів були близькі 15,8% дітей ЕГ (17,0% дітей КГ) і 15,6% ЕГ (14,5% КГ).
У порівнянні із засвоєнням відприкметникових іменників є достатньо великі розбіжності в засвоєнні відприкметникових прикметників дітьми нижче від середнього і низького рівнів. Дошкільників, які мали показники нижче від середнього рівня засвоєння дериватів, було 34,6% в ЕГ і 35,8% у КГ, тоді як низький рівень засвоєння мали 31,0% дітей ЕГ і 29,5% КГ.
За визначеними уніфікованими критеріями засвоєння дітьми відприкметникових дієслів розподіл за рівнями різнився від попередньо наведених даних, проте суттєвої різниці не виявлено. Так, до високого рівня засвоєння згаданих дериватів було віднесено 3,0% дітей ЕГ (2,75% в КГ), достатнього рівня досягло 6,7% дітей ЕГ і 6,75% дітей КГ, середній рівень засвоєння було констатовано у 12% дітей як експериментальної, так контрольної груп, нижче від середнього рівня в експериментальній групі було 30,0% дітей (30,5% у КГ), тоді як низький рівень засвоєння мали 48,3% дітей ЕК і 48,0% КГ. Показовими є одержані дані щодо засвоєння дітьми відприкметникових прислівників.
У порівнянні з іншими відприкметниковими утвореннями, прислівники були найбільш уразливою категорією щодо засвоєння дошкільниками (за визначеними уніфікованими критеріями): до високого рівня було віднесено лише 2,0% дітей ЕГ (1,75% дітей КГ), достатнього і середнього рівнів засвоєння досягли відповідно 4,5% дітей ЕГ (4,93% КГ) і 6,3% дітей ЕГ (6,52% КГ).
Нижче від середнього і низького рівнів засвоєння згаданих похідних було відповідно 48,0% і 39,2% дітей ЕГ (47,5% і 39,3% КГ).
За умов стихійного становлення граматично оформленого рідного мовлення процес відбувається надзвичайно повільно, а дитина може надовго затриматися на певній стадії мовно-мовленнєвого розвитку. Доведено, що для дитини дошкільного віку на перших стадіях не існує мовленнєвої діяльності окремо від предметної, тому об’єктом її орієнтування є не мовленнєва діяльність, а єдине смислове ціле, подія, яка подана у реченні (іноді фразі, дискурсі).
На наступних стадіях змінюється ставлення дитини до мовленнєвої дійсності. Ця дійсність уже є особливою, відмінною від предметної. Для всіх стадій мовно-мовленнєвого розвитку дитини типовим є обмежений і нестійкий характер орієнтації на ті чи інші сторони мовної дійсності, коли дошкільник орієнтується або на семантичний, або на формальний бік мовлення.
Наприкінці старшого дошкільного віку ґендерні відмінності у вживанні дітьми відприкметникових утворень є найбільш суттєвими. Причину активного застосування в мовленні відприкметникових утворень дівчатками вбачаємо як у психологічних особливостях, так і гендерних настановах дорослих, які їх оточують (активне вживання іменників і прикметників із гіпокористично-демінутивними суфіксами).
Стрижнем експериментальної системи є лінгводидактична модель і методика формування граматично правильного мовлення, що здійснювались у чотири взаємопов’язані етапи: пропедевтично-превентивний, репродуктивно-диференційований, нормативно-адаптивний і діяльнісно-творчий, на кожному з них у мовлення дітей дошкільного віку послідовно вводилися граматичні категорії. Система формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку значно складніша, ніж у молодших школярів.
Було виокремлено етапність у роботі щодо формування граматично правильного мовлення, а також принципи, засоби, методи і прийоми формування граматично правильного мовлення в дошкільників на кожному із зазначених етапів.
Ефективність проведеного експериментального навчання було з’ясовано в процесі контрольного експерименту. Порівняльний аналіз рівнів сформованості граматично правильного мовлення в дітей експериментальних і контрольних груп засвідчив позитивний вплив запропонованої методики формування граматично правильного мовлення.
З усіх показників, що аналізувалися (іменники, прикметники, дієслова, прислівники), найбільш значним був приріст показника високого рівня у порівнянні двох груп (ЕГ і КГ). Аналіз рівня засвоєння відприкметникових іменників засвідчив позитивні зрушення: 7,4% дітей експериментальних груп (на констатувальному етапі 3,0%) і 3,5% у контрольних групах (на констатувальному етапі 3,2%). Значні зміни відбулися також у засвоєнні відприкметникових прислівників: 5,1% дітей експериментальних груп (на констатувальному етапі 2,0%) і 1,8% у контрольних групах (на констатувальному етапі 1,75%).
На достатньому рівні також відбулися позитивні зміни (на прикладі відприкметникових іменників): у контрольному експерименті показник ЕГ 19,1% (на початок експерименту 10,4%), а КГ 11,7% (на початок експерименту 10,4%), проте слід зазначити, діти високого і достатнього рівня частіше демонстрували приклади словесних інновацій, ніж інші діти.
Середній рівень сформованості граматично правильного мовлення також зазнав кількісних змін. Так, на середньому рівні після проведення формувального експерименту (на прикладі іменників) перебувало 27,5% дітей ЕГ (констатувальний експеримент 12,1%) і 14,3% дітей КГ (констатувальний експеримент 12,1%). Аналіз засвоєння відприкметникових утворень (іменники, прикметники, дієслова, прислівники) свідчить про значні зрушення. Так, якщо на початку експериментальної роботи ці показники були відповідно 12,1%, 15,6%, 12,0%, 6,3%, то на прикінцевому етапі ці результати становили відповідно 27,5%, 25,8%, 25,3%, 15,6%.
Як засвідчили експериментальні дані, позитивні зміни відбулись у кількісних показниках щодо належності дітей до рівня, нижче від середнього. В експериментальних групах на рівні, нижчому від середнього, після проведення формувального експерименту (на прикладі відприкметникових іменників, прикметників, дієслів, прислівників) було відповідно 7,5% (на констатувальному етапі було 12,1%), 20,4% (було 34,6%), 21,8% (було 30%), 39,3% (було 48,0%). У контрольних групах відповідно 12% (було 12,0%), 34,3% (було 35,8%), 29,8% (було 30,5%), 46,9% (було 47,4%).
Особливі зрушення відбулися в мовленні дітей з низьким рівнем сформованості граматично правильного мовлення, що навчалися за експериментальною програмою. Так, в експериментальних групах на низькому рівні після проведення формувального експерименту (на прикладі відприкметникових іменників, прикметників, дієслів, прислівників) було відповідно 33,2% (на констатувальному етапі було 58,5%), 19,1% (було 31,0%), 30,2% (було 48,3%), 28,6% (було 39,2%). У контрольних групах відповідно 54,9% (було 58,6%), 29,0% (було 29,5%), 46,0% (було 48,0%), 39,2% (було 39,3%).
Певні позитивні зрушення у всіх рівнях контрольних груп можна пояснити природними задатками дітей, а також особливостями впливу традиційних методик, за якими працювали вихователі контрольних груп. Можливість організації роботи щодо формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку не викликає сумніву. Доцільність організації навчання на тому чи іншому віковому етапі та досягнення високого і достатнього рівня сформованості граматично правильного мовлення в дітей експериментальної групи зумовлено вимогами державних документів до компетентності дошкільника в мовленнєвій діяльності.
Аналіз результатів експериментальної роботи дав змогу виявити закономірності формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку:
1) продуктивність та ефективність засвоєння граматичних категорій іменника залежить як від морфологічних особливостей цієї частини мови (рід, число, відмінок), так і від рівня сформованості мовних і мовленнєвих умінь і навичок у дітей;
2) засвоєння граматичних категорій прикметника більшою мірою, ніж засвоєння лексики, пов’язане з когнітивним розвитком дитини, її мовленнєвою активністю і самостійністю, тобто існує кореляція між збагаченням лексики й засвоєнням правильних граматичних форм;
3) темпи засвоєння відприкметникових іменників, прикметників, дієслів (їх кількісна і якісна характеристики) залежать від рівня усвідомлення дітьми семантико-словотвірної структури деад’єктивних прикметників із певним словотвірним значенням, тоді як темпи засвоєння відприкметникових прислівників залежать від рівня усвідомлення дітьми незмінюваності цієї частини мови;
4) мовленнєва активність і практичне застосування правил морфології, а також способів словотворення залежать безпосередньо від усвідомлення дітьми дошкільного віку семантико-словотвірної структури вживаних відприкметникових іменників, деад’єктивних прикметників, відприкметникових дієслів; практичне застосування прислівників залежить безпосередньо від усвідомлення дітьми можливостей і засобів реалізації словотвірного потенціалу;
5) засвоєння семантико-словотвірних значень структури деад’єктивних прикметників із словотвірними значеннями неповний вияв ознаки” і сильний вияв ознаки”, відприкметникових дієслів із словотвірними значеннями набувати ознаки” і наділяти ознакою” має певні труднощі. Причиною виникнення цих труднощів є обмеженість лексики (а звідси й сенсорного досвіду), а також психологічні особливості кожного вікового періоду;
Засвоєння граматичної будови рідної мови має певну послідовність: спочатку засвоюється все типове, всі продуктивні форми зі сфери морфології і словотворення; все не типове, виняткове, екстраординарне, що порушує норми системи мови, дитиною відкидається, витискується з мовлення; поступово мовні зразки переймаються цілісно шляхом наслідування мовлення людського оточення.
У результаті дослідження визначено тенденції формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку: щоденний досвід мовленнєвого спілкування виступає внутрішнім тлом, на якому формується усвідомлення дитиною мовних явищ у процесі її участі в різних видах діяльності.
Доведено, що діти молодшого й середнього дошкільного віку назви носіїв ознак утворюють від основ прикметників здебільшого за допомогою суфіксальних морфем. Ядро цієї словотвірної категорії становлять словотвірні типи із суфіксами -ок, -ик, -ець, -к(а), -иц(я).
У мовленні дітей усіх вікових груп найчисленнішими серед відприкметникових іменників є утворення зі словотвірним значенням носій ознаки”. Дошкільники утворюють переважно моносемічні слова.
У мовленні дітей середнього і старшого дошкільного віку більшість утворень у межах словотвірного значення неповний вияв ознаки” мають однакові значення і різняться сферою й частотою вживання або емоційним забарвленням. Мовлення дітей молодшого дошкільного віку має більш емоційне забарвлення завдяки деад’єктивам із суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк-.
Серед утворених дітьми дошкільного віку відприкметникових дієслів переважають деад’єктиви із суфіксами -і-, -ну- зі словотвірним значенням набувати ознаки”, для дітей молодшого дошкільного віку становлять труднощі спроби утворити дієслово з словотвірним значенням наділяти ознакою”. У мовленні дітей середнього і старшого дошкільного віку переважають прикметникові утворення зі словотвірним значенням набувати ознаки”, що виражають зовнішні ознаки чогось або когось, які здебільшого різняться сферою й частотністю вживання або емоційним забарвленням.
Для дітей усіх вікових груп труднощі становлять утворення відприкметникових дієслів зі словотвірним значенням наділяти ознакою”. Аналіз уживання дітьми молодшого дошкільного віку прислівників показав, що серед утворюваних ними відприкметникових дериватів переважають суфіксальні, утворені за допомогою суфікса -о(-е); конфіксів -по--ому; з-(с-)-а(-у); на--о. У мовленні дітей середнього і старшого дошкільного віку спостерігається більшість утворень, що виникли шляхом додавання суфіксів -о(-е), -и; конфіксів по--ому, з-(с-)-а(-у), на--о, за--ки.
Урахування результатів експерименту дає підстави вважати, що робочу гіпотезу підтверджено, мети досягнуто, оскільки процес формування граматично правильного мовлення став ефективним завдяки особливої організації навчально-мовленнєвої діяльності, в якій поєдналися структурний, когнітивний, граматичний і комунікативний аспекти, а також створення культурного мовленнєвого середовища, в якому граматична правильність мовлення як базовий рівень мовної особистості цілеспрямовано формувалася впродовж усього перебування дитини в дошкільному навчальному закладі.
Виконане дослідження не претендує на остаточне розв’язання піднятої проблеми. Актуальними в перспективі видаються напрями дослідної роботи щодо вивчення кількісних і якісних зрушень у мовно-мовленнєвому розвитку дітей, що відбувається в процесі засвоєння синтаксичного ладу мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверихин Г. Обучение грамматически правильной речи // Дошк. восп. 1965. № 6. С.24-26.
2. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. М.; Л.: Наука, 1964. 105 с.
3. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. Л.: Наука, 1988. 238 с.
4. Айдарова Л.И. Формирование лингвистического отношения к слову у младших школьников // Вопр. психологии. 1964. № 5. С. 55-71.
5. Айдарова Л.И. Возможности ребенка и школьная грамматика // Нач.школа. 1964. № 10. С.25-28.
6. Айдарова Л.И., Савельева Т.М. О возможности овладения младшими школьниками методом лингвистического анализа // Вопр. психологии. 1972. № 3. С.85-95.
7. Айдарова Л.И., Горская Л.Я., Цукерман Г.А. Психологические проблемы введения первоклассников в ситуацию исследования родного языка // Вопр. психологии. 1976. № 2. С.83-95.
8. Айдарова Л.И. Психологические проблемы обучения младших школьников русскому языку. М.: Педагогика, 1978. 144 с.
9. Аксарина Н.М. Важнейшие факторы развития речи детей раннего возраста // Вопросы педагогики раннего детства / Под ред. Н.Аксариной и Е.Радиной. М.: Просвещение, 1964. С.31-59.
10. Алексеева М.М., Яшина В.И. Методика развития речи и обучения родному языку дошкольников: Учебное пособие для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений. М.: Академия, 1998. 400 с.
11. Алексюк А.М. Методи навчання і методи учіння. К.: Знання, 1980. 48 с.
12. Алмаев Н.А. Психологические основания выбора слов при построении речи: Автореф. дис канд. псих. наук: 19.00.01. М., 1997. 25 с.
13. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. М.: Медицина, 1968. 547 с.
14. Анохин К.В. Молекулярные сценарии консолидации долговременной памяти // Журн. высш. нерв. деят. 1997. Т.47. Вып. 2. С. 261-279.
15. Антонець М. Про дидактичну майстерність учителя // Поч. школа. 1998. № 9. С. 15-18.
16. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С.3-19.