Калюга Євгенія Василівна. Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика)

Краткое описание

Калюга Євгенія Василівна. Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика): Дис... д- ра екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2002. - 470 арк. - Бібліогр.: арк. 386-414

Калюга Є.В. Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.04 Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. Київський національний економічний університет, Київ, 2002.
В дисертації досліджено теоретичні основи економічного контролю, що розглядаються як результат еволюції контролю, обумовленого зміною основ економічного життя та розвитком державного устрою країни. Визначена методика оцінювання помилок і ризику економічного контролю та особливості його проведення в комп’ютерному середовищі. Обґрунтовано організаційно-методологічні аспекти реформування державного і податкового контролю, державної і внутрішньої контрольно-ревізійної служб. Визначено організаційні аспекти внутрішньогосподарського контролю, встановлено особливості його моделювання та перспективи розвитку. Розкрито методологічні аспекти проведення ревізії, як форми економічного контролю.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в реформуванні економічного контролю в Україні. Доведено, що теоретичні і практичні пропозиції мають позитивне значення і сприятимуть підвищенню рівня контрольно-ревізійної роботи. Теоретично поглиблено та запропоновано вирішення поставлених наукових задач, а саме: обґрунтовано економічний контроль як система, яка діє з метою ефективного розвитку ринкових перетворень в суспільстві; удосконалено теоретичні основи контролю; запропоновано здійснювати тестування статей звітності для оцінювання ризику помилок під час проведення ревізій та перевірок; внесено пропозицію щодо визначення Рахункової палати найвищим органом державного фінансового контролю і створення міністерства державного фінансового контролю; запропоновано шляхи реформування державного і податкового контролю, державної і внутрішньої контрольно-ревізійної служб, внутрішньогосподарського контролю; обґрунтовано проведення ревізій і перевірок для всіх суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності; удосконалено методологічні аспекти проведення комплексної ревізії.
Головні науково-теоретичні і практичні результати дисертації полягають у наступному:

Показано, що перехід до ринкової економіки супроводжується поступовим впровадженням в усі сфери діяльності елементів регулювання, спрямованих на ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що і обумовлює необхідність застосування економічного контролю.

Доведено, що предмет економічного контролю необхідно пов’язати зі стадіями розширеного відтворення виробництва. Об’єктом контролю є фізичні і юридичні особи, суб’єктами контролю державні, відомчі, внутрішньогосподарські органи, що контролюють діяльність підприємств. Метод економічного контролю являє собою систему прийомів і способів комплексного взаємозалежного дослідження операцій і процесів діяльності підприємства з погляду законності, вірогідності, економічної ефективності, господарської доцільності та документальної обґрунтованості. Визначено, що у процесі контролю суб’єктів господарювання функції контролю виконуються працівниками підприємства, а більшість з них, особливо в умовах застосування комп’ютерної техніки, машинами.
Запропонована класифікація економічного контрою за різноманітними ознаками відображає внутрішній зв’язок і спосіб його організації, взаємодію елементів, процесів, явищ як між собою, так і з зовнішнім середовищем. Відповідно це дає можливість розподілити його за: видами на зовнішній (державний, незалежний) і внутрішній (відомчий, внутрішньогосподарський), часом здійснення (попередній, поточний, наступний), формами проведення (ревізія, тематична перевірка, рахункова перевірка, рахунково-аналітична, аудиторська перевірка), джерелами інформації (документальний і фактичний). При проведенні будь-якої форми економічного контролю результати його повинні оформлятися: ревізії актом, тематичної перевірки довідкою (доповідною запискою), камеральної та рахунково-аналітичної перевірки актом, аудиторської перевірки аудиторським висновком.

У процесі дослідження доведено, що під час проведення будь-якої форми економічного контролю для оцінки достовірності звітності необхідно застосовувати принцип матеріальності” помилок: розраховувати максимально допустиму суму помилки, розподілити її в межах контрольованого об’єкта, визначити фактичну суму помилки і узагальнити її по всім об’єктам, порівняти максимально допустиму суму помилки з фактично встановленою і визначити ступінь матеріальності. Помилки поділити на матеріальні (суттєві) і нематеріальні (несуттєві).

Обґрунтовано, що основним оціночним показником під час проведення контролю є істотність інформації. При цьому завжди є ризик визначити достовірною звітність і з істотними, і з незначними викривленнями. Величина цих ризиків залежить від рівня істотності, для чого потрібно на законодавчому рівні визначити поріг істотності, відповідно до якого перевіряючий не повинен нести відповідальність за невиявлені помилки в установлених межах загального контрольного ризику (визначається як алгебраїчна сума внутрішнього, контрольного ризику і ризику невиявлення).

Реформування державного фінансового контролю, здійснювати наступним чином:

3.1. Визначити в запропонованому законі Про фінансовий контроль в Україні” статус найвищого органу державного фінансового контролю, (місце, структуру, права, обов’язки органу та його працівників) і покласти його на Рахункову палату.
3.2. З метою усунення дублювання, а також упровадження цілеспрямованості, розширення і поглиблення контрольних функцій запропоновано на базі ГоловКРУ створити міністерство державного фінансового контролю.
3.3. Покласти функції контролю за доходною частиною бюджетів України: на державних підприємствах на структурний контрольно-ревізійний підрозділ; на інших підприємствах на приватні аудиторські фірми.

Реформування податкового контролю здійснювати за наступними напрямами:

4.1. Контроль за додержанням податкового законодавства здійснювати на підприємствах після перевірки їхньої фінансово-господарської діяльності державною контрольно-ревізійною службою і відображення такої перевірки в акті, а також розширяючи спільне проведення ревізій.
4.2. Для координації роботи по реєстрації платників податків, усунення порушень і зловживань, пов’язаних з масовим утворенням і використанням фіктивних фірм, внести зміни в чинне законодавство в частині надання дозволу на запровадження ліцензування діяльності з реєстрації юридичних осіб.
4.3. Розширити сферу застосування ідентифікаційного номера платника податку шляхом узаконення присвоєння його і усім народженим дітям. Ідеальним підходом було б, коли ідентифікаційний номер відповідав би номеру свідоцтва про народження, і щоб за цим номером ідентифікувалася особа за всіма її документами.
4.4. Для скорочення витрат часу податківців на справлення податків необхідно: встановити єдиний строк здачі всієї податкової звітності до податкового органу; запровадити єдину податкову декларацію з податку на прибуток для юридичних осіб і здачу її в електронній формі; перейти від суцільних до вибіркових камеральних перевірок; сукупний дохід фізичних осіб розраховувати податковими інспекціями на підставі отриманих даних про доходи; перейти на застосування для платників податків єдиних особових рахунків; узаконити тривалість процедур стягнення мінімальної суми податкової заборгованості.

Реформування державної контрольно-ревізійної роботи здійснювати по наступним напрямам:

5.1. Внести зміни до Закону Про державну контрольно-ревізійну службу” в частині надання права проводити ревізії і перевірки суб’єктів підприємницької діяльності, які отримують бюджетні кошти; забезпечити для ревізорів правовий та соціальний захист; надати право застосовувати фінансові санкції до порушників за нецільове використання бюджетних коштів; внести зміни до Кримінального кодексу України про те, що працівники контрольно-ревізійних органів, які проводили ревізію або перевірку за завданням правоохоронних органів, не можуть викликатися до суду або залучатися до судового процесу як свідки.
5.2. Встановити в законодавчому порядку як критерій оцінки ефективності роботи наступні показники: рівень попередження порушень фінансової дисципліни та окупність здійснених витрат на утримання служби.

Реформування внутрішнього контролю проводити по наступним напрямкам:

6.1. Створити відповідні контрольно-ревізійні служби та укомплектувати їх фахівцями необхідної кваліфікації відповідно до потреб (із розрахунку, щоб кожне підприємство перевірялося один раз у три роки);
6.2. Підвищити ефективність використання робочого часу ревізорів на підставі застосування в їхній роботі найбільш ефективних методичних прийомів контролю (тестування статей звітності, добір об’єктів для перевірки, застосування ймовірно-статистичних методів вибірки тощо);
6.3. Забезпечити систематичне проведення комплексних ревізій та підвищити їх рівень:
6.3.1. методичним забезпеченням в методичних рекомендаціях до підготовки типової програми комплексної ревізії окреслювати лише основні напрями контрольно-ревізійної роботи на об’єкті, а під час її проведення вносити відповідні коригування; акт (довідка) за результатами ревізій (перевірок) повинен відображати більш суттєві фінансово-господарські порушення і не носити описового характеру;
6.3.2. організаційним забезпеченням передбачити у Порядку про внутрішній фінансовий контроль” порядок вилучення Прокуратурою у підприємства документів незалежно від того, за чиїм дорученням проводиться ревізія чи перевірка; зняти чинну на сьогодні жорстку регламентацію граничного терміну ревізії 30 днів, якого не вистачає для завершення роботи; строки проведення ревізії і склад ревізійної групи визначати диференційовано з урахуванням обсягу запланованих робіт і у разі необхідності мати можливість вносити відповідні коригування.
6.4. З метою об’єктивного відображення результатів внутрішнього контролю удосконалити статистичну звітність; для цього присвоїти кожному міністерству (комітету, відомству) код, за яким щокварталу (щороку) враховувати обсяг виконаної роботи; відображати окремо кількість ревізій і перевірок, проведених на підприємствах, які перебувають на самостійному балансі та з часткою державного і комунального майна; чисельність ревізорів (з урахуванням освіти) за штатом і фактично в центральному апараті і підпорядкованих йому підприємствах.
6.5. Передати функції зовнішнього контролю щодо проведення ревізій у системі внутрішнього контролю ревізійному департаменту у складі міністерства державного фінансового контролю та змінити внутрішню організаційну структуру контрольно-ревізійної служби і передбачити її в складі відділи: ревізій та перевірок; економічного аналізу; профілактики економічних правопорушень. Водночас надати додаткові повноваження контрольно-ревізійній службі щодо підприємств різних форм власності в межах завдань за програмами ревізій (перевірок) підвідомчих підприємств. При цьому підвищити відповідальність керівників галузевих управлінь за стан справ на підпорядкованих їм підприємствах щодо економічних правопорушень і злочинів, виявлених державними контролюючими органами (ГоловКРУ, Державною податковою адміністрацією, Генеральною Прокуратурою) і оцінювати їхню роботу не тільки за обсягами виробництва, якістю продукції, а й за збитками, спричиненими економічними правопорушеннями.

Ефективним напрямом удосконалення є попередній і поточний внутрішньогосподарський контроль, який спрямований на попередження відхилень від заданих критеріїв усіма службами підприємства.

В Україні в практичній роботі застосовуються описувані моделі, в країнах з розвиненою економікою роз’яснювальні, прогностичні та прийняття рішень. Отже наукового обґрунтування і розв’язання потребують: використання інформації про витрати виробництва, створення механізму нейтралізації впливу інфляційних процесів та застосування облікових цін; подолання несистемності оперативного контролю витрат виробництва; підвищення достовірності та зниження собівартості випущеної і реалізованої продукції.

Для повного розкриття об’єктів внутрішньогосподарського контролю в практичній роботі доцільно використовувати функціональні або організаційні моделі, які об’єднують увесь комплекс логічних прийомів вивчення операцій (блок способів виявлення розкрадань, блок інформаційного змісту розкрадань, блок пошукових програм).

На підставі аналітичної деталізації та групування витрат необхідно виділити наступні об’єкти контролю: місця виникнення витрат; центри витрат; суб’єкти контролю центри відповідальності.
Контроль витрат за місцями їх формування доцільно здійснювати одним із двох способів: шляхом застосування принципу подвійного запису на взаємопов’язаних рахунках або на підставі використання спеціальних регістрів.

В умовах переходу до ринкових відносин роль і значення ревізії не принижуються, а зростають завдяки відображенню за її наслідками достовірної інформації про дійсний стан справ суб’єктів господарювання.

З метою подальшого розвитку теорії економічного контролю та удосконалення його практичних аспектів, доцільно класифікувати ревізії за наступними ознаками: відомча належність і призначення; організаційні ознаки і час здійснення; повнота охоплення перевіркою; обсяги операцій і процесів, що перевіряються; зміст і призначення.

Удосконалити методику проведення комплексних ревізій доцільно здійснювати на підставі моделювання, що дає змогу виділити основні інформаційні, технологічні та інші зв’язки всередині та поза підприємством, розробити оптимальну організацію контрольно-ревізійної роботи з урахуванням мінімізації витрат, підвищення їх якості та оперативності.
Застосування комп’ютерної техніки під час проведення ревізії дозволяє виконувати логічні операції, здійснювати програмований контроль змісту господарських операцій із визначенням відхилень. Створення інформаційної безпеки і забезпечення захисту інформації в комп’ютерній мережі надасть можливість реалізувати законодавчі, адміністративні, організаційні та програмно-технічні заходи.