Канюка Ірина Михайлівна. Принцип процесуальної економії в кримінальному судочинстві України

Краткое описание

Канюка Ірина Михайлівна. Принцип процесуальної економії в кримінальному судочинстві України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2015.- 256 с.

Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Одеська юридична академія»

На правах рукопису

Канюка Ірина Михайлівна

УДК 343.131(477)

ПРИНЦИП ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЇ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:

Романюк Андрій Богданович

кандидат юридичних наук,

доцент

Одеса– 2015

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..………………..……………….…… 4
ВСТУП………………………………………………………………………..….. 5
РОЗДІЛ 1. ПРИНЦИП ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЇ
У СИСТЕМІ ЗАСАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ …………. 15
1.1. Правова природа ідеї процесуальної економії
у кримінальному судочинстві ………………………….....….……………..… 15
1.2. Поняття та зміст процесуальної економії у кримінальному
провадженні ..…................................................................................................... 30
1.3. Співвідношення принципу процесуальної економії з іншими
засадами кримінального провадження ……………......……………….…....... 46
Висновки до першого розділу ……………………………………………........ 63
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ
ЕКОНОМІЇ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ В ЗАГАЛЬНОМУ ПОРЯДКУ …………………..….. 66
2.1. Форми реалізації процесуальної економії, характерні для
всіх стадій кримінального провадження …....................................................... 66
2.2. Процесуальна економія під час досудового розслідування ………….… 90
2.3. Реалізація принципу процесуальної економії в судових стадіях кримінального провадження ……………………………………................… 110
Висновки до другого розділу ……………………….………………..…..….. 139
РОЗДІЛ 3. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ
ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИЯВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ
ЕКОНОМІЇ ....................................................................................................... 142
3.1. Диференціація кримінально-процесуальної форми: поняття
та значення ......................................................................................................... 142

3.2. Кримінальне провадження на підставі угод як вияв реалізації засади процесуальної економії………………………..……………………….......… 153
3.3. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
в контексті реалізації принципу процесуальної економії ………...……....... 175
3.4. Спрощений порядок провадження щодо кримінальних проступків …. 185
3.5. Перспективи запровадження заочного провадження в Україні ………. 194
Висновки до третього розділу ……………………………………………….. 205
ВИСНОВКИ ……………………………………………..………………….... 208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 214
ДОДАТКИ ………………………………………………….……………….... 239

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

абз. – абзац
ВС СРСР – Верховний Суд Союзу Радянських Соціалістичних Республік
ВССУ – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних
і кримінальних справ
ВС України, ВСУ – Верховний Суд України
ЄРДР – Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
КАСУ, КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України
КК України – Кримінальний кодекс України
КПК РФ – Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації
КПК Польщі – Кримінально-процесуальний кодекс Польщі
КПК України, КПК 2012 року – Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року
КПК України 1960 року – Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року
п. – пункт
пп. – підпункт
Пленум ВС України – Пленум Верховного Суду України
Проект КПК – Проект Кримінального процесуального кодексу України
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ст. – стаття
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦВК УРСР – Центральний виконавчий комітет Української Радянської Соціалістичної Республіки
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективність кримінального судочинства визначається його здатністю досягати поставлених перед ним цілей та завдань. У той же час на сучасному етапі кримінально-процесуальна політика країн всього світу зустрічається зі складними викликами. З одного боку спостерігається перманентне збільшення рівня злочинності, яке супроводжується зростанням її організованості, професійності, активнішим використанням досягнень науково-технічного прогресу, що тягне за собою збільшення кількості кримінальних проваджень, ускладнення досудового розслідування та судового провадження. З іншого боку, сучасний кримінальний процес характеризується посиленням значення забезпечення гарантій прав, свобод та законних інтересів особи у рамках кримінального провадження, що у свою чергу вимагає від осіб, відповідальних за здійснення провадження, додаткових зусиль для його організації. Ці дві визначальні, але певною мірою суперечливі тенденції, визначають суттєве зростання навантаження на правоохоронну та судову системи держави. При цьому ці явища спостерігаються в умовах обмеження можливостей держави стосовно фінансування, матеріального та кадрового забезпечення боротьби зі злочинністю і, у тому числі, кримінально-процесуальними засобами. Тому екстенсивний шлях розвитку сучасної кримінально-процесуальної системи через зростання видатків на її утримання, виділення додаткових матеріальних та людських ресурсів видається нереальним та безперспективним. Інша справа – інтенсивний шлях оптимізації системи кримінального судочинства, який полягає у пришвидшенні, спрощенні та здешевленні кримінально-процесуальної процедури шляхом відмови від її невиправданих ускладнень і процедурних рудиментів, шляхом ширшого використання сучасних досягнень науки та техніки, запровадження диференціації кримінально-процесуальної форми у залежності від виду та тяжкості кримінальних правопорушень та інших обставин провадження, але за умови дотримання при цьому гарантій прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Всі ці вимоги, які стоять перед державою та суспільством у сфері розробки та реалізації кримінально-процесуальної політики, суттєво посилюють вплив та значення однієї з ключових ідей розвитку кримінального судочинства – ідеї процесуальної економії, спрямованої на забезпечення його спрощення, скорочення та здешевлення. Значення цих процесів на сучасному етапі розвитку кримінального судочинства визначають необхідність ставлення до цієї ідеї як повноцінного принципу (засади) кримінального провадження.
В юридичній літературі проблема процесуальної економії, зазвичай, розглядалася у контексті дослідження проблем ефективності, економічності чи раціональності процесу. Значний внесок у розкриття природи, сутності та змісту процесуальної економії як засади судочинства здійснили вчені-цивілісти Є.В. Васьковський, М.А. Гурвич, В.О. Рязановський, В.В. Тихонович, А.О. Ференс-Сороцький. Питання процесуальної економії підіймалися й зарубіжними та вітчизняними фахівцями у галузі кримінального судочинства – С.В. Бажановим, Л.В. Головком, Ю.М. Грошевим, А.П. Гуляєвим, П.С. Елькінд, А.С. Кобліковим, В.Т. Маляренком, В.Т. Нором, С.Д. Оспановим, П.Ф. Пашкевичем, М.М. Полянським, М.І. Порубовим, С.В. Серебровою, О.В. Смирновим, Ю.І. Стецовським, М.С. Строговичем, В.Т. Томиним, І.Я. Фойницьким, Ю.К. Якимовичем, М.Л. Якубом та іншими.
Тривала робота над проектом нового Кримінального процесуального кодексу України та його прийняття у 2012 році виступили справжнім каталізатором наукових досліджень у зазначеному напрямку. Зокрема, значну увагу науковців та практиків привертають питання диференціації кримінально-процесуальної форми, одним із завдань якої є спрощення та пришвидшення провадження у кримінальному судочинстві.
Відносно недавно в українській та російській кримінально-процесуальній науках було захищено кандидатські дисертації І.О. Сопронюк (2011 рік) та О.Ю. Смоліна (2010 рік), предметом яких були питання принципу процесуальної економії у кримінальному провадженні.
Втім, ці роботи можна визнати єдиними дослідженнями на подібну тематику у рамках кримінальної процесуальної науки. Крім того, дисертація І.О. Сопронюк підготовлена на основі кримінального процесуального законодавства, яке втратило чинність у 2012 році і при цьому суттєво відрізняється від чинного якраз у частині реалізації принципу процесуальної економії, а робота О.Ю. Смоліна ґрунтується на законодавстві та реаліях кримінального судочинства Російської Федерації.
Тому потреба у дослідженні шляхів оптимізації кримінально-процесуальної форми методами процесуальної економії залишається актуальною, що й обумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації виконана з урахуванням основних положень “Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів”, схваленої указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року, “Концепції реформування кримінальної юстиції”, затвердженої указом Президента України від 08 квітня 2008 року № 311/2008, Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2011-2015 рр., рекомендованих відділеннями Академії правових наук України (п.6). Проведення дослідження цієї теми здійснювалось в межах науково-дослідної роботи “Політика Української держави у сфері боротьби зі злочинністю” Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (державний реєстраційний номер 0110U001541). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 5 від 31 січня 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у з’ясуванні сутності принципу процесуальної економії, її ролі та місця в системі принципів (засад) сучасного кримінального судочинства та розробці науково-обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства у напрямку спрощення та скорочення кримінального провадження.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
– з’ясувати правову природу та зміст ідеї процесуальної економії у кримінальному провадженні;
– обґрунтувати наявність підстав для віднесення ідеї процесуальної економії до системи засад кримінального провадження України;
– визначити місце та значення принципу процесуальної економії в системі кримінально-процесуальних принципів;
– з’ясувати способи та специфіки прояву принципу процесуальної економії у кримінальному провадженні;
– виявити прояви процесуальної економії, які характерні для всього кримінального провадження, а також окремих його стадій;
– дослідити вплив принципу процесуальної економії на запровадження у кримінальному провадженні диференційованих процесуальних форм;
– розробити пропозицій щодо удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства з точки зору реалізації принципу процесуальної економії.
Об’єктом дослідження є система принципів сучасного кримінального провадження України, еволюція та сучасний стан нормативного закріплення та реалізації принципу процесуальної економії у кримінальному провадженні.
Предметом дослідження є поняття та сутність принципу процесуальної економії та його реалізація в сучасному кримінальному провадженні.
Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. В основу дисертації покладений діалектичний метод, який дав можливість дослідити ідею процесуальної економії у процесі її становлення і розвитку.
Зі спеціальних методів дослідження у дисертації використано логіко-семантичний метод при з’ясуванні понять “економія”, “швидкість”, “оперативність” тощо (підрозділи 1.1., 1.2.); системно-структурний метод при дослідженні внутрішньої побудови елементів принципу процесуальної економії, визначення місця даної засади в системі засад кримінального провадження (підрозділ 1.3.); порівняльно-правовий при аналізі норм кримінально-процесуального законодавства України та зарубіжних країн, котрі забезпечують процесуальну економію у судочинстві, що дало можливість запропонувати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України (розділи 2. 3); історико-правовий при висвітленні ґенези розвитку засади процесуальної економії у кримінальному провадженні (підрозділи 1.1., 3.1.); формально-юридичний у ході аналізу норм чинного кримінального процесуального законодавства України та практики їх застосування щодо реалізації принципу процесуальної економії, завдяки чому обґрунтовано і сформульовано зміни і доповнення до КПК України (розділи 2, 3); статистичний метод (щодо вивчення та узагальнення судової практики та статистичних даних). Усі методи дослідження використовувались у їх діалектичному взаємозв’язку, що забезпечило переконливість і достовірність наукових результатів.
Теоретичну основу дисертації становлять роботи вітчизняних та зарубіжних науковців у галузі теорії держави і права, кримінального процесуального права, цивільного процесуального права та інших процесуальних наук, історії держави і права України та історії держави і права зарубіжних країн.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України, кримінальне процесуальне законодавство, законодавчі акти з інших галузей права України, міжнародно-правові акти в галузі прав людини, кримінальне процесуальне законодавство зарубіжних країн, постанови Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних так кримінальних справ, рішення Європейського суду з прав людини, проекти КПК України.
Емпіричну базу наукового дослідження склали матеріали судової статистики та практики органів досудового розслідування, 164 кримінальних проваджень (справ) місцевих та апеляційних судів Івано-Франківської, Закарпатської, Київської та Харківської областей, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Верховного Суду України, Європейського Суду з прав людини; результати проведеного опитування 84 суддів, 54 прокурорів, 36 слідчих, 72 адвокатів та 38 науковців.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми дисертації та полягає в тому, що вона є одним із перших в Україні комплексним науковим дослідженням поняття та змісту засади процесуальної економії та її реалізації в сучасному кримінальному провадженні.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд положень, узагальнень, висновків та пропозицій, які виносяться на захист:
уперше:
 запропоновано розуміння процесуальної економії як різновиду більш загальної ідеї економії ресурсів, яка є внутрішньо необхідною засадою будь-якої свідомої систематичної людської діяльності;
 виведено правову природу ідеї процесуальної економії з вимоги забезпечення ефективного кримінального судочинства;
 досліджено співвідношення засади процесуальної економії з іншими принципами кримінального провадження на основі нового кримінального процесуального законодавства;
 розглянуто використання досягнень науково-технічного прогресу в кримінальному провадженні у контексті реалізації принципу процесуальної економії в сучасному кримінальному провадженні. Зокрема, запропоновано конкретизувати вимоги щодо стандартів якості відеоконференцзв’язку, а також розширення використання науково-технічних засобів у сфері судових викликів та повідомлень;
 запропоновано ряд змін до чинного кримінального процесуального законодавства з метою підвищення його ефективності.
удосконалено:
– визначення поняття засади процесуальної економії, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється у спосіб, що забезпечує раціональне та економне використання зусиль, часу та витрат його учасників з метою своєчасного виконання завдань, визначених у ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України;
 вчення про розумні строки кримінального провадження. Зокрема доведено, що порушення вимоги розумності строків можливе і при дотриманні граничних строків провадження, а неефективність даного правового інституту викликана відсутністю дієвого механізму притягнення суб’єктів провадження до відповідальності за порушення вимоги про розслідування та розгляд справи у розумні строки, у тому числі у вигляді закриття кримінального провадження;
 обґрунтування тези про те, що відмова від стадії порушення кримінальної справи на користь реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань всіх повідомлень та заяв про кримінальні правопорушення викликана у тому числі й реалізацією принципу процесуальної економії;
 положення про доцільність відмови від обов’язкового проведення підготовчого судового засідання у кожному провадженні, надавши право судді самому вирішувати питання про доцільність цього судового засідання.
набуло подальшого розвитку:
 положення про принциповий статус ідеї процесуальної економії для кримінального провадження;
 обґрунтування тези про відмежування засади процесуальної економії від інших принципів кримінального провадження та їх взаємозв’язок;
 уявлення про роль принципу процесуальної економії у формуванні особливих порядків кримінального провадження, спрямованих на спрощення та скорочення процесуальної форми;
 обґрунтування тези про необхідність надання права сторонам угоди про примирення укладати дану угоду в судовому провадження крім письмової форми також і в усній формі із занесенням її умов секретарем судового засідання до спеціального протоколу;
 положення про невиправданість обов’язкового досудового розслідування у всіх провадженнях у формі приватного обвинувачення;
 положення про доцільність запровадження в українському кримінальному судочинстві заочного провадження, у порядку якого у визначених законом випадках розглядалися б справи про кримінальні правопорушення осіб, які ухиляються від явки до суду.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані в результаті дослідження висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані у:
 правотворчій сфері – в роботі над вдосконаленням чинного кримінального процесуального законодавства щодо реалізації процесуальної економії;
 правозастосуванні – у практичній діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду при здійсненні повноважень, визначених КПК;
 навчальному процесі – при читанні лекцій та проведенні семінарських і практичних занять з курсів “Кримінальний процес України”, а також з курсу “Актуальні проблеми кримінального процесу і криміналістики” та спеціальних курсів (акт впровадження у навчальний процес Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника 31 травня 2011 року № 157-15/1375);
 науково-дослідницькій сфері – для подальшого дослідження та вирішення проблем реалізації принципу процесуальної економії у кримінальному провадженні.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота підготовлена на кафедрі кримінального права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та обговорена на її засіданнях.
Основні положення та висновки дисертації апробовані на науково-практичних конференціях, а саме: Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Львів, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українське правосуддя: здобутки та перспективи” (м. Чернівці, 2008 р.); Другій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (м. Киїів, 2009 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Законодавство кримінально-правового напрямку: стратегія, тактика, техніка. Шості юридичні читання” (м. Одеса, 2009 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина” (м. Чернівці, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики” (м. Одеса, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Правова політика Української держави” (м. Івано-Франківськ, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів “Вдосконалення правового захисту прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Правові проблеми зміцнення української державності” (м. Одеса, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Політика у сфері боротьби зі злочинністю: актуальні проблеми сьогодення” (м. Івано-Франківськ. 2011 р.); Другій всеукраїнській науково-практичній конференції “Правова система України: сучасний стан та актуальні проблеми” (м. Івано-Франківськ, 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у двадцяти одній публікації, вісім з яких – у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, що входять до переліку, затвердженого Міністерством освіти і науки України, одна стаття – у міжнародному виданні та дванадцять – у тезах повідомлень на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати наступні теоретичні та практичні висновки, які відображають основні положення роботи і запропонувати пропозиції щодо удосконалення кримінального процесуального законодавства у контексті реалізації принципу процесуальної економії.
1. Ідея процесуальної економії є проявом більш широкої ідеї економії зусиль (енергії, затрат тощо), яка є властивою для різних сфер матеріального і нематеріального буття. Ідея економії зусиль є рушійною силою самоорганізації будь-якої відкритої системи, у тому числі й кримінального судочинства.
2. Кримінально-процесуальна діяльність є видом соціальної діяльності, спрямованої на встановлення винних у вчиненні кримінальних правопорушень, притягнення їх до кримінальної відповідальності та відновлення порушених кримінальними правопорушеннями прав фізичних та юридичних осіб. І як будь-яка інша соціальна діяльність, кримінальне судочинство у процесі історичного розвитку отримує свою технологію (регламент, алгоритм) – процесуальну форму. Одним із засобів удосконалення процесуальної форми у напрямку підвищення її ефективності є ідея процесуальної економії.
3. Процесуальна економія – це ідея, спрямована на підвищення ефективності процесуальної форми шляхом її раціоналізації через пришвидшення, спрощення та здешевлення. Ідея процесуальної економії є невід’ємною вимогою до кримінально-процесуальної діяльності незалежно від суспільно-політичних умов, у яких здійснюється кримінальне провадження.
4. Для визнання за ідеєю процесуальної економії статусу принципу у сьогоднішніх реаліях є ряд соціально-економічних передумов: безпрецедентне збільшення навантаження на систему кримінального судочинства, викликане зростанням рівня злочинності, іншими негативними криміногенними тенденціями у поєднанні з вимогами суворого дотримання принципів верховенства права, законності під час кримінального провадження, а також жорстке обмеження можливостей держави виділяти додаткові ресурси на потреби судочинства. Завдяки визнанню процесуальної економії принципом кримінального судочинства ця ідея може впливати на кримінальне судочинство в напрямку його інтенсивного, а не екстенсивного розвитку.
5. Ідея процесуальної економії на сучасному етапі розвитку кримінального судочинства має всі ознаки, які дозволяють віднести її до переліку засад (принципів) кримінального провадження. Таким чином, засада процесуальної економії – це керівна ідея кримінального судочинства, спрямована на оптимізацію кримінально-процесуальної форми та раціоналізацію кримінально-процесуальної діяльності шляхом їх пришвидшення, спрощення та здешевлення.
6. Зміст засади процесуальної економії доцільно розкрити в окремій статті Кримінального процесуального кодексу України: “Кримінальне провадження здійснюється у спосіб, що забезпечує раціональне та економне використання зусиль, часу та витрат його учасників з метою своєчасного виконання завдань, визначених у статті 2 цього Кодексу”.
7. Принцип процесуальної економії реалізовується у кримінальному процесі не заради економії ресурсів, вона не є самоціллю. Даний принцип є одним із цілої системи принципів, яка спрямована на спільне досягнення поставлених перед кримінальним судочинством завдань. Водночас принцип процесуальної економії встановлює рівновагу між окремими принципами, обмежує їх дію, зазнаючи аналогічних впливів з боку інших засад, що в кінцевому результаті дає позитивний ефект на процес правового регулювання.
8. Ідеєю процесуальної економії пронизані всі інститути кримінального судочинства. В одних випадках процесуальна економія в системі мотивів формування певного інституту відіграє другорядну роль, а в інших – ключову.
9. Одним з найважливіших механізмів забезпечення швидкого процесу є визначення у законі граничних процесуальних строків кримінального судочинства, порушення яких буде свідчити про його неефективність і стане підставою для юридичної відповідальності винних у їх недотриманні.
10. Ефективним засобом забезпечення швидкості кримінального судочинства є вимога розумності строків кримінального провадження. З огляду на це визначена у КПК засада розумності строків є елементом принципу вищого порядку – принципу процесуальної економії.
11. З метою підвищення ефективності інституту процесуальних строків необхідним є прийняття окремого закону, який би передбачав відшкодування учасникам процесу шкоди, заподіяної порушеннями процесуальних строків.
12. Використання науково-технічних засобів є одним за найперспективніших напрямків пришвидшення та спрощення кримінального судочинства. Хоча використання наукових досягнень у кримінальному процесі є виявом реалізації таких засад судочинства, як з’ясування істини та забезпечення прав, свобод та законних інтересів особи, проте значну роль у впровадженні нових технологій у кримінальне судочинство завжди відігравала ідея процесуальної економії.
13. З метою процесуальної економії доцільно розширити використання науково-технічних засобів у сфері судових викликів та повідомлень, а також розширити можливості автоматизованої системи “Електронний суд”, яка повинна працювати у двосторонньому режимі – як в напрямку від суду до учасників кримінального провадження, так і навпаки. Учасники кримінального провадження повинні отримати право надсилати клопотання, заяви, а в перспективі й апеляційні та касаційні скарги до суду в електронній формі, знайомитися з матеріалами кримінального провадження он-лайн.
14. Відмова від такої традиційної для вітчизняного кримінального провадження стадії судочинства, як порушення кримінальної справи, має у своїй основі поряд з іншими й міркування процесуальної економії. Завдяки цьому усувається дублювання дій, що проводилися при дослідчій перевірці і процесуальних дій, зменшується ймовірність порушення прав потерпілих, а разом з тим і процесуальних витрат, пов’язаних з їх відновленням.
15. З метою запобігання випадкам штучного затягування з повідомленням особи про підозру, коли це робиться для того, щоб не допустити формального порушення строків досудового розслідування, учасникам процесу слід надати право на включення ухвалою слідчого судді періоду, протягом якого особа перебувала у стані фактично підозрюваного, до строку досудового розслідування.
16. Для посилення ефекту від встановлення граничних строків досудового розслідування необхідно передбачити можливість настання процесуальної відповідальності за їх порушення у вигляді закриття кримінального провадження.
17. В цілях процесуальної економії пропонується відмовитися від обов’язкового проведення підготовчого судового засідання у кожному провадженні, надавши право судді вирішувати питання про його доцільність.
18. Доцільно передбачити право суду у справах, які очевидно не будуть вирішені за одне судове засідання в силу складності та об’ємності провадження, не викликати на перше судове засідання свідків та експертів.
19. У виникненні диференційованих форм кримінального провадження, спрямованих на спрощення та скорочення процедури, вирішальну роль відіграє якраз принцип процесуальної економії, для якого такий вплив буде вищим проявом його реалізації.
20. До наявних в Україні диференційованих видів кримінального провадження, які містять суттєвий елемент процесуального спрощення, належать: а) провадження на підставі угод, б) провадження у формі приватного обвинувачення; в) провадження щодо кримінальних проступків. Крім того, у світовій практиці зустрічаються й інші види спрощених та скорочених порядків кримінального провадження – заочне провадження, наказне провадження, сумарне провадження тощо.
21. Доцільно з метою спрощення процесу передбачити можливість й укладення угоди про примирення в усній формі із занесенням заяв сторін такої угоди до протоколу. При цьому ж необхідно передбачити можливість для потерпілого та підозрюваного (обвинуваченого) домовлятися про укладення мирової угоди самостійно або з допомогою обраного за взаємною згодою посередника (медіатора).
22. Чинний КПК України необхідно доповнити статтею 475-1 “Значення відомостей, що містяться в угоді про визнання винуватості” такого змісту: “Відомості, зазначені сторонами в угоді про визнання винуватості, затвердженій вироком суду, стосовно будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду або для слідчого чи прокурора під час іншого кримінального провадження”.
23. Не відповідає принципу процесуальної економії обов’язковість досудового розслідування у всіх провадженнях у формі приватного обвинувачення. Слід передбачити у КПК можливість звернення потерпілого із заявою про вчинення кримінального правопорушення безпосередньо до суду, та надати право суду за згодою потерпілого направляти заяву разом з матеріалами кримінального провадження прокурору для проведення досудового розслідування, якщо цього вимагають обставини провадження.
24. Кримінальне провадження щодо кримінальних проступків, що прийшло на зміну протокольній формі досудової підготовки матеріалів, передбачає спрощення як досудового, так і судового провадження, з огляду на меншу суспільну небезпечність кримінальних проступків порівняно зі злочинами. Проте до прийняття відповідного закону про відповідальність за кримінальні проступки доцільно передбачити у КПК коло злочинів невеликої тяжкості, провадження щодо яких має здійснюатися у спрощеній формі.
25. З метою процесуальної економії доцільним є запровадження в українському кримінальному судочинстві ще один диференційований вид кримінального провадження – заочне провадження, у порядку якого розглядалися б справи про кримінальні правопорушення осіб, що ухиляються від явки до суду. При цьому умовою постановлення заочного вироку повинно бути перебування особи у розшуку не менше, ніж шість місяців, вжиття всіх заходів до повідомлення особи про висунуті щодо неї обвинувачення, а обвинувачений повинен мати право оскаржити заочний вирок в особливому порядку – до того ж суду, який його постановив, що матиме наслідком перегляд вироку у повному обсязі в загальному порядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авенариус Р. Философия как мышление о мире согласно принципу наименьшей меры сил / Р. Авенариус. – М. : КомКнига, 2007. – 50 с.
2. Аврах Я. С. Некоторые вопросы эффективности защиты на предварительном следствии / Я. С. Аврах // Вопросы эффективности советского уголовного процесса. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1976. – С. 75–89.
3. Алексєєв О. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів / О. Алексєєв // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С. 31–34.
4. Андрійчук О. В. Процесуальні строки у цивільному процесі України. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.В. Андрійчук. – К., 2009. – 19 с.
5. Арсеньев В. Д. О едином порядке судопроизводства по уголовным делам и пределах его дифференциации / В. Д. Арсеньев // Труды Иркутского ун-та. – 1970. – Т. 85. – Вып. 10, ч. 4 :. – С. 87–100. – (Серия юридическая, “Вопросы борьбы с преступностью”).
6. Баганець О. Новий Кримінальний процесуальний кодекс України порушує принцип верховенства права / О. Баганець // Дзеркало тижня. – 2013. – № 11.
7. Бартовщук О. Судовий розгляд в розумні строки: мрії чи реальність? [Електронний ресурс] / О. Бартовщук. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/6788.
8. Басков В. И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов / В. И. Басков. – М. : Юрид. лит., 1989. – 176 с.
9. Бедь В. В. Юридична психологія : [навч. посібник] / В. В. Бедь. – К. : МАУП, 2004. – 436 с.
10. Бобечко Н. Р. Концептуальні питання апеляційного та касаційного провадження за чинним КПК України: необхідність нового підходу : матеріали ХІІІ регіон. наук.-практ. конф. [“Проблеми державотворення і захисту прав людини”], (Львів, 8-9 лют. 2007 р.) / Н. Р. Бобечко / Львів : Юрид. фак-т Львів. націон. ун-ту ім. І. Франка, 2007. – С. 511–514.
11. Быковская Е. В. Уголовное судопроизводство по делам частного обвинения: проблемы правовой регламентации и их решение : автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность / Е. В. Быковская. – М., 2006. – 24 с.
12. Вандышев В. В. Уголовный процесс : [курс лекций] / В. В. Вандышев. – СПб. : Питер, 2002. – 528 с.
13. Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – М. : Изд-ие бр. Башмаковы, 1913. – Т. I : Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия. – 703 с.
14. Великий тлумачний словник української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
15. Верещак В. М. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві / В. М. Верещак // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 41–43.
16. Висновок Головного науково-експертного управління на проект Закону України № 3665 від 28.01.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=34272.
17. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на проект Закону України «Про медіацію» від 25.05.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39689.
18. Висновок комітету Верховної Ради України з питань правосуддя на проект Закону України «Про медіацію» від 15.06.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4.
19. Витримуємо строки // Закон і Бізнес. – 01.12–07.12.2012. – № 48 (1087).
20. Власова Г. П. Види кримінального процесу: історично-правові аспекти [Електронний ресурс] / Г. П. Власова // Право і Безпека. – 2010. – № 5 (37). – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2010.
21. Воронов А. А. «Установление истины» не есть критерий законности. / А. А. Воронов // Закон и право. – 2004. – № 7. – С. 27–30.
22. Галкин А. Судебный контроль за сроками рассмотрения дел / А. Галкин, Н. Богатырев // Российская юстиция. – 2000. – № 7. – С.41–42.
23. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном английском праве / Л. В. Головко // Правоведение. – 1998. – № 3. – С. 103–113.
24. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве : [монография] / Л. В. Головко. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 544 с.
25. Городовенко В. В. Реалізація принципів судової влади в КПК України 2012 р.: концептуальний аналіз / В. В. Городовенко // Адвокат. – 2012. – № 7 (142). – С. 9–14.
26. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі : науково-практичний посібник / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – 2-е вид., стереот. – К. : КНТ, Видавець Фурса С. Я., 2007. – 272 с.
27. Грошевий Ю. М. Проблеми спеціалізації процесуальних процедур / Ю. М. Грошевий // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесульного кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 26–30.
28. Гудима Д. Новий Кримінальний процесуальний кодекс: справді демократизація чи осучаснення інквізиції? / Д. Гудима. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.facebook.com/notes/дмитрий-гудыма/новий-кримінальний-процесуальний-кодекс-справді-демократизація.
29. Гуляев А. П. Единый порядок предполагает дифференциацию / А. П. Гуляев // Соц. законность. – 1975. – № 3. – С. 64–65.
30. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе / А. П. Гуляев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 192 с.
31. Гурвич М. А. Принципы советского гражданского процессуального права / М. А. Гурвич // Труды Всесоюзного юридического заочного института. – М., 1965. – Т. 3. – С. 3–61.
32. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) : [навч. посібник] / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. – К. : Знання, 2005. – 655 c.
33. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / К. Ф. Гуценко, Л. В. Головко, Б. А.Филимонов. – Изд. 2-е, доп. и испр. – М. : Зерцало-М, 2002. – 528 с.
34. Денисюк П. Д. Протокольна форма дізнання : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Денисюк Петро Дмитрович. – Харків, 2006. – 169 с.
35. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса. Вопросы теории и практики / Т. Н. Добровольская. – М. : Юрид. лит., 1971. – 200 с.
36. Дьяченко В. И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов / В. И. Дьяченко. – М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1985. – 31 с.
37. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С. В. Мочерного. – К. : Феміна, 1995. – 368 с.
38. Еникеев З. Д. Механизм уголовного преследования : [учеб. пособие] / З. Д. Еникеев. – Уфа : Изд-во Башкирского ун-та, 2002. – 116 с.
39. Єфремов С. Новий КПК та його відповідність основним засадам (принципам) кримінального судочинства / С. Єфремов // Юридичний Вісник України. – 2012. – № 16 (877). – 21–27 квітня.
40. Жмудь В. Запровадження процедури медіації (примирення) у законодавстві України / В. Жмудь // Відновне правосуддя. – 2008. – № 2. – С. 23–25.
41. Загальна теорія держави і права / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків : Право, 2002. – 432 с.
42. Заїка С.О. Строки у кримінальному процесі України в контексті європейських стандартів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С. О. Заїка. – К., 2006, – 20 с.
43. Зауваження до проекту Кримінального процесуального кодексу України (реєстраційний № 9700) : Головне юридичне управління Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=42312&pf35401=21.
44. Зауваження та пропозиції до проектів законів України «Про медіацію» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування медіації» : Правове управління Верховного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/3adf2d0e52f68d76c2256c080037bac9/cf1.
45. Иеринг Р. Юридическая техника / Р. Иеринг ; пер. с нем. Ф. С. Шендорфа. – СПб., 1905. – 105 с.
46. Калиновский К. Б. Основные виды уголовного судопроизводства : [учеб. пособие] / К. Б. Калиновский. – СПб. : Изд-во юрид. ин-та, 2002. – 63 с.
47. Калиновский К. Б. Уголовный процесс современных зарубежных государств : [учеб. пособие] / К. Б. Калиновский. – Петрозаводск : Изд-во ПетрГУ, 2000. – 48 с.
48. Каминская В. И. Охрана прав и законных интересов граждан в уголовно-процессуальном праве / В. И. Каминская // Советское государство и право. – 1968. – № 10. – С. 28–35.
49. Канюка И. М. Реализация принципа процессуальной экономии на стадии апелляционного пересмотра судебных решений по новому УПК Украины./ И. М. Канюка // Право и политика.– 2013. – № 2. – С. 150–155.
50. Канюка І. М. Вимога дотримання розумних строків у кримінальному судочинстві України як прояв дії принципу процесуальної економії / І. М. Канюка, А. Б. Романюк // Прикарпатський юридичний вісник. – Івано-Франківськ, 2012. – Вип. 2. – С. 252–266.
51. Канюка І. М. Відеоконференцзв’язок як засіб процесуальної економії в кримінальному судочинстві України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та аспірантів [“Вдосконалення правового захисту прав та основних свобод людини і громадянина”], (Івано-Франківськ, 23 квіт. 2010 р. / І. М. Канюка  Івано-Франківськ : Прикарпатський націон. ун-т ім. В. Стефаника, 2010.  С. 84–86.
52. Канюка І. М. Диференціація форм кримінального процесу : матеріали Всеукр. міжвуз. наук.-практ. конф. [“Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні”], (Івано-Франківськ, 11 квіт. 2008 р.) / І. М. Канюка.  Івано-Франківськ, 2008.  С. 172–174.
53. Канюка І. М. Значення принципу процесуальної економії в слідчій діяльності : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 70-річчю Прикарпатського націон. ун-ту ім. В. Стефаника [“Правова політика Української держави”], (Івано-Франківськ, 19–20 лют. 2010 р. / І. М. Канюка.  Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпатського націон. ун-ту ім. В. Стефаника, 2010. – Т. 2.  С. 226–229.
54. Канюка І. М. Інститут медіації в кримінальному процесі як захід профілактики та засіб процесуальної економії : матеріали Міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених [“Законодавство кримінально-правового напрямку: стратегія, тактика, техніка. Шості юридичні читання”], (Одеса, 24 квіт. 2009 р) / І. М. Канюка. – Одеса, 2009. – С. 223–226.
55. Канюка І. М. Наказне провадження та принцип презумпції невинуватості у кримінальному судочинстві України: проблеми та перспективи правового регулювання / І. М. Канюка // Вісник Академії адвокатури України. – 2010.– № 3(19). – С. 117–121.
56. Канюка І. М. Поняття принципу процесуальної економії : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф [“Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики”], (Одеса, 9 жовт. 2009 р.) – Одеса, 2009. – С. 427–430.
57. Канюка І. М. Поняття та історичний розвиток заочного провадження в кримінальному судочинстві України : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [“Правові проблеми зміцнення української державності”], (Одеса, 19–20 листоп. 2010 р.) / І. М. Канюка. – Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2010. – С. 116–118.
58. Канюка І. М. Принцип процесуальної економії при ознайомленні обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи / І. М. Канюка // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ. – 2010. – № 5(72) . – С. 213–223.
59. Канюка І. М. Прискорення та спрощення кримінально-процесуальних процедур як засоби реалізації принципу процесуальної економії / І. М. Канюка // Судова апеляція. – 2011. – № 1(22) – С. 99–104.
60. Канюка І. М. Співвідношення принципу процесуальної економії та принципу встановлення об’єктивної істини у справі / І. М. Канюка // Наше право. – 2010. – № 3. – С. 91–94.
61. Канюка І. М. Угода про визнання вини у кримінальному процесі України: за і проти / І. М. Канюка // Наше право.  2009.  № 3. – С. 86–88.
62. Канюка І. М. Угода про визнання вини як варіант спрощення кримінального процесу : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф [“Українське правосуддя: здобутки та перспективи”], (Чернівці, 16 трав. 2008 р.) / І. М. Канюка. – Чернівці : Рута, 2008. – С. 424–431.
63. Карпов Н. С. Місце і роль альтернатив кримінальному переслідуванню в системі засобів боротьби зі злочинністю / Н. С. Карпов // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журн. – 2006. – № 13. – С. 59–72.
64. Карташов В. Н. Юридическая техника, тактика, стратегия и технология (к вопросу о соотношении) / В. Н. Карташов // Проблемы юрид. техники : сб. ст. / под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород, 2000. – С. 16–23.
65. Каткова Т. В. Проблемы реализации принципа непосредственности исследования доказательств на досудебном следствии : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Каткова Татьяна Васильевна. – X., 1997. – 195 с.
66. Катькало С. И. Судопроизводство по делам частного обвинения / С. И. Катькало, В. З. Лукашевич. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 208 с.
67. Кількість процесуальних компромісів у кримінальному процесі перевищила 5 тисяч. – Генпрокурор [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unn.com.ua/uk/news/1206613-kilkist-protsesualnikh-kompromisiv-u-kriminalnomu-protsesi-perevischila–5-tisyach-genprokuror.
68. Кім Ю. Компроміс із прокурором / Ю. Кім // Закон і Бізнес. – № 21 (1060). – 19.05 – 25.05.2012.
69. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [навч. посібник] / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
70. Кокорев Л. Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Л. Д. Кокорев. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1964. – 74 с.
71. Комісарчук Р. В. Концептуальні основи криміналістичної технології / Р. В. Комісарчук // Право та управління. – 2011. – № 4. – C. 132–140.
72. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. / Рада Європи // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32.
73. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
74. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве / В. М. Корнуков. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1978. – 136 с.
75. Котнюк Ю. Мифы единого реестра [Электронный ресурс] / Ю. Котнюк // Судебно-юридическая он-лайн газета. – Режим доступа : http://sud.ua/newspaper/2012/12/03/45044-mifi-edinogo-reestra.
76. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О. Ю. Костюченко. – К., 2005. – 21 с.
77. Краткий словарь физических терминов / сост. А. И. Болсун, рец. М. А. Ельяшевич. – Мн. : Вышэйшая школа, 1979. – 416 с.
78. Кримінальний процес : [підручник] / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
79. Кримінальний процесуальний кодекс України : закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI // Офіційний Вісник України. – 2012. – № 37. – Cт. 1370.
80. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – X. : Право, 2012. – 768 с.
81. Кримінально-процесуальний кодекс України : закон України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
82. Кудин Ф. М. Достаточность доказательств в уголовном процессе / Ф. М. Кудин, Р. В. Костенко. – Краснодар : КГАУ, 2000. – 160 с.
83. Кулиш М. В. Чрезвычайное законодательство в советском государстве (1917–1941 гг.) : автореф. дисс. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / М. В. Кулиш. – Краснодар, 2005. – 28 с.
84. Курта Є. О. Історичний аналіз розвитку норм, які передбачають компроміс на досудовому слідстві / Є. О. Курта // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2004. – № 2. – С. 277–282.
85. Лапкин А. В. Прокурор в договорных процедурах в уголовном судопроизводстве: реалии и перспективы [Электронный ресурс] / А. В. Лапкин // ЛОМОНОСОВ–2012 : материалы Международного молодежного научного форума. – М. : МАКС Пресс, 2012. – Режим доступа : http://lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2012/1961/31928_08b1.pdf.
86. Либус И. А. Эффективность защиты в советском уголовном процессе / И. А. Либус // Советское государство и право. – 1974. – № 3. – С. 91–95.
87. Лише ухваленням прецедентних рішень забезпечити єдність практики в цілому неможливо // Закон і Бізнес. – 2012. – 29.08–07.09. – № 35 (1074).
88. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право. Курс лекцій : [навч. посібник] / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2005. – 456 с.
89. Луспеник Д. Высший Суд «дает добро» ВСУ. Несовершенство процедуры допуска к производству Верховного Суда / Д. Луспеник // Юридическая практика. – 2011. – 02.08. – № 6.
90. Мазалов А. Г. Гражданский иск в уголовном процессе / А. Г. Мазалов. – М. : Юридическая литература, 1967. – 199 с.
91. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія, практика / В. Т. Маляренко. – К. : Ін Юре, 2004. – 544 с.
92. Маляренко В. Т. Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-процесуальному законодавстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / В. Т. Маляренко. – Харків, 1999. – 19 с.
93. Маляренко В. Т. Щодо строків кримінального процесу / В. Т. Маляренко // Право України. – 2000. – № 1. – С. 17–22.
94. Мармаш В.Я. Попередній розгляд справи судом апеляційної інстанції у кримінальному судочинстві України : автореф. ... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. Я. Мармаш. – К., 2010. – 21 с.
95. Махов В. Н. Юристы США о сделке о признании вины / В. Н. Махов, М. А. Пешков // Право и политика. – 2002. – № 7. – С. 73–82.
96. Микитин Ю. І. Відновне правосуддя у кримінальному процесі: міжнародний досвід та перспективи розвитку в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Ю. І. Микитин. – К., 2010. – 19 с.
97. Михайловский И. В. Судебное право как самостоятельная юридическая наука (К вопросу о системе юридических наук) / И. В. Михайловский. – СПб. : Т-ва «Обществ. Польза», 1908. – 16 с.
98. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. Н. Шибіко. – К. : Либідь, 1992. – 431 с.
99. Мопертюи П. Соотношения между общими принципами покоя и движения / Пьер Мопертюи // в Сб. статей классиков науки. Под редакцией Полака Л.С., М., «Физматгиз», 1959 г.
100. На уровень новых требований // Соц. законность. – 1985. – № 10. – С. 3–7.
101. Навроцька В. Поняття принципу (засади) кримінального процесу / В. Навроцька // Вісник Львівського університету.. – 2009. – Вип. 48. – С. 304–311. – (Серія юридична).
102. Назаров В. В. Виникнення кримінально-процесуальних конфліктів та способи їх усунення на стадії попереднього розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / В. В. Назаров. – К., 2000. – 18 с.
103. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Г. Атаманюк та ін.] – К. : Форум, 2001. – 393 с.
104. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / [А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров, М. І. Мельник]. – К. : Канон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
105. Нескороджена Л. Л. Мирова угода та угода про визнання вини: можливість їх застосування в кримінальному процесі України / Л. Л. Нескороджена // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 58–60.
106. О единстве и дифференциации уголовного судопроизводства. Отклики читателей // Соц. законность. – 1975. – № 2. – С. 50–53.
107. О компенсации за нарушение права на судопроизводство в разумный срок или права на исполнение судебного акта в разумный срок : Федеральный закон Российской Федерации от 30 апреля 2010 г. N 68-ФЗ // Российская газета. – 2010. – № 5173. – 4 мая.
108. Осмотр места происшествия : [практ. пособие] / под ред. Дворкина А. И. – М. : Юристъ, 2001. – 336 с.
109. Оспанов С. Д. Концептуальная детерминированность реализации принципа процессуальной экономии в уголовном судопроизводстве / С. Д. Оспанов // Предупреждение преступности. – 2002. – № 1 (3). – С. 16–19.
110. Острогляд О. В. Здійснення адвокатом захисту у стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Острогляд Олександр Васильович. – Івано-Франківськ, 2007. – 194 с.
111. Парфило О. А. Примирення винного з потерпілим – компроміс у кримінальному процесі / О.А. Парфило // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5.– С. 94–98.
112. Парфило О. А. Щодо визначення поняття кримінально-процесуального компромісу : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [“Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства”], (Запоріжжя, 14–15 травня 2002 р.) / О. А. Парфило. – Запоріжжя : Юридичний ін-т МВС України, 2002. – Ч. 2. – С. 62–65.
113. Пашин С. А. Проблемы доказательственного права / С. А. Пашин // Судебная реформа: юридический профессионализм и проблемы юридического образования. Дискуссии. – М., 1995. – 196 с.
114. Пашкевич П. Ф. Процессуальные формы уголовного судопроизводства нужно дифференцировать / П. Ф. Пашкевич // Социалистическая законность. – 1974. – № 9. – С. 54–56.
115. Пашкевич П. Ф. Процессуальный закон и эффективность уголовного судопроизводства / П.Ф. Пашкевич. – М. : Юридическая литература, 1984. – 176 с.
116. Пашковський М. І. Відеоконференція у кримінальному судочинстві / М. І. Пашковський // Правове життя сучасної України : тези доповідей Міжнар. наук. конф. професорсько-викладацького і аспірантського складу, 21–22 травня 2010 року. – Одеса, 2010. – С. 587–589.
117. Петровская Е. Нужно ли изменять процессуальную форму в уголовном судопроизводстве / Е. Петровская // Соц. законность. – 1974. – № 8. – С. 65–66.
118. Петрухин И. Л. Понятие оптимальности и эффективности правосудия / И. Л. Петрухин // Проблемы социалистической законности. – Харьков : Изд-во «Выща школа», 1980. – Вып. 6. – С. 126–134.
119. Петрухин И. Л. Сделки о признании вины чужды российскому менталитету / И. Л. Петрухин // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 35–36.
120. Пєсцов Р.Г. Заочне провадження у кримінальному судочинстві України : автореф. на здобуття наук. ступ. канд. юрид наук. за спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Р. Г. Пєсцов. – Ірпінь, 2012. – 21 с.
121. Пєсцов Р. Г. Історичний розвиток інституту заочного провадження в кримінальному процесі України / Р. Г. Пєсцов // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – Вип. 11. – С. 90–96. – (Серія 18 : “Економіка і право”).
122. Пилипчук П. П. Апеляційне провадження у кримінальних справах / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 2 – С. 55–57.
123. Пойда А. Новий КПК: складніший, ніж здається; гуманніший, ніж кажуть / А. Пойда // Дзеркало тижня. – 08.11.2013. – № 1.
124. Полянский Н. Н. Очерки общей теории уголовного процесса / Н. Н. Полянский. – М. : Кооперативное издательское т-во «Право и жизнь», 1927. – 127 с.
125. Попелюшко В. О. Ще раз про спрощену процедуру правосуддя : матеріали Наук.-практ. конф. [“Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи”], (Харків, 18–19 квіт. 2002 р.) / В. О. Попелюшко. – К., 2002. – С. 246–248.
126. Порубов Н. И. Научная организация труда следователя / Н. И. Порубов. – Минск : Вышэйш. шк., 1970. – 262 с.
127. Пояснювальна записка до проекту Кодексу України кримінального процесу № 9700-1 від 13.01.2013 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1f35.
128. Пояснювальна записка до проекту Кримінального процесуального кодексу України № 9700 від 13.01.2013 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?i11.
129. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; упоряд. та авт. нарису К. А. Вислобоков ; відп. ред. та авт. передм. Ю. С. Шемшученко. – К., 1997. – 547 с.
130. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України № 3477-IV від 23.02.2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 792.
131. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу кримінальних справах : Закон України № 529-VI від 16.06.2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 2. – Ст. 065.
132. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права особи на досудове провадження, розгляд справи судовим органом або виконавче провадження протягом розумного строку : законопроект № 3665 від 28.01.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada. gov.ua.
133. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України : Закон України № 2670-ІІІ від 12.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 4. – Ст. 234.
134. Про внесення змін до наказу ДСА України від 31травня 2013 року : Наказ Державної судової адміністрації № 81 від 14.06.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dsa.court.gov.ua/userfiles/Nakaz%2081.pdf.
135. Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод : лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223–1679/0/4–12 від 15.11.2012 р.
136. Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 6. – ст. 343.
137. Про реалізацію пілотного проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу : Наказ Державної судової адміністрації № 105 від 07.09.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dsa.court.gov.ua/dsa/14/N1052012/.
138. Про реалізацію проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу : Наказ Державної судової адміністрації № 72 від 31.05.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dsa.court.gov.ua/dsa/14/N722013.
139. Про Регламент Верховної Ради України : Закон України // Офіційний Вісник України. – 2010. – № 12. – Ст. 565.
140. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» : указ Президента України № 311/2008 від 08.04.2008 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.
141. Проект Кодексу України кримінального процесу № 9700-1 2012 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/ webproc4_1?pf3511=42318.
142. Проект Кримінального процесуального кодексу України № 9700 від 13.01.2012 р. [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://w1.c1.rada.
gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=42312.
143. Проект Кримінального процесуального кодексу України / підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – Спецвипуск. – С. 13–245.
144. Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 1233 від 13.12.2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada. ov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=31115.
145. Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 3456д від 18.11.2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov. a/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=26190.
146. Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 3456 від 29.04.2003 р. [Електронний ресурс].