КАЙДАШ ОЛЕСЯ ЮРІЇВНА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБИ УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
На правах рукопису
КАЙДАШ ОЛЕСЯ ЮРІЇВНА
УДК: 342.736
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ РІШЕНЬ
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
12.00.07 адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Коваль Микола Васильович
кандидат юридичних наук,
професор
Ірпінь 2016
2

ЗМІСТ
ВСТУП...3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНО-
ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ РІШЕНЬ
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ..13
1.1. Поняття та зміст права особи на звернення до Європейського суду з
прав людини.13
1.2. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини та форми
їх реалізації в Україні..52
1.3. Система адміністративно-правового забезпечення реалізації рішень
Європейського суду з прав людини в Україні..84
Висновки до розділу 192
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО
МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ РІШЕНЬ
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ...97
2.1. Особливості нормативно-правового регулювання реалізації рішень
Європейського суду з прав людини в України97
2.2. Суб’єкти адміністративно-правового забезпечення реалізації рішень
ЄСПЛ в Україні.127
2.3. Адміністративні процедури виконання рішень Європейського суду з
прав людини в України144
2.4. Проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації рішень
Європейського суду з прав людини в України та шляхи їх вирішення..156
Висновки до розділу 2..167
ВИСНОВКИ.173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ178
ДОДАТКИ196
3

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Вивчення стану забезпечення прав і
свобод людини є однією з найбільш актуальних проблем юридичної науки,
оскільки ст. 3 Конституції України проголошує людину, її життя і здоров'я, честь
і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю та покладає
на державу обов'язок щодо підтримання стабільності громадського життя,
дотримання прав і свобод людини. Першочерговим завданням цього напряму
державної діяльності є впровадження в національне законодавство
демократичних засад його функціонування, особливо у контексті європейської
інтеграції України.
Серед правових приписів, що регулюють права людини в Україні,
важлива увага приділяється нормам права, що регламентують засоби захисту
порушених прав і свобод людини, які застосовуються як в адміністративному,
так і в судовому порядку, зокрема і щодо охорони і захисту прав і свобод людини
міжнародними судовими установами.
Оскільки процедури впровадження в українську дійсність рішень
Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є достатньо складними і
потребують злагодженої роботи всіх державних інституцій, на законодавчому
рівні було зафіксовано систему інституційних та процедурно-процесуальних
чинників, що регулюють порядок виконання та застосування рішень ЄСПЛ і
запобігання новим порушенням Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод (далі Конвенція) та протоколів до неї.
З моменту ратифікації Україною Конвенції та протоколів до неї,
громадяни почали масово направляти відповідні заяви про порушення державою
їхніх прав і свобод. В останні роки наша держава, посідає перше місце за
кількістю справ, які перебувають на розгляді у ЄСПЛ. Згідно зі статистичними
4
даними на 31 грудня 2015 року на розгляді у Європейському суді перебувало
загалом 64 850 справ проти держав-підписантів Конвенції і протоколів до неї, з
яких 13 850 справ, стосуються України, а це - 21,4 % від загальної кількості
справ, що розглядалися ЄСПЛ, в той же час, щодо Італії то це - 10100 заяв
(14,4%), Росії - 10000 (14,3%), Туреччини - 9500 (13,5%), Румунії - 3400 (4,9%).
Щороку на виконання рішень ЄСПЛ в Україні з держбюджету
виділяються мільйони гривень на покриття позовів, які вона програла у
Європейському суді з прав людини. Очевидно, що однією із причин цього є
незадовільне адміністративно-правове забезпечення реалізації рішень ЄСПЛ.
Неналежне виконання рішень національних судів, або надмірно довге їх
виконання, безпосередньо пов’язане з поданням скарг від громадян України до
ЄСПЛ, про що свідчать як річні звіти Урядового уповноваженого України з прав
людини у Європейському суді, так і моніторинг правозахисниками цього
питання.
Інституції Ради Європи також констатують проблеми виконання рішень
ЄСПЛ Україною. Відповідно до звіту, підготовленого Комітетом Міністрів Ради
Європи, у 2014 році Україна суттєво зменшила виплати у справах програних
позивачам в ЄСПЛ, накопичивши через це значну заборгованість. У квітні 2015
року уряд України наголошував, на необхідності покращення механізму
виконання судових рішень. Пропонувалося часткове погашення боргів з виплат
за судовими рішеннями (як національними, так і ЄСПЛ), а саме 7,5 млрд грн.
боргу, за рахунок фінансових казначейських векселів строком обігу до семи
років (стаття 20 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік»). Однак
цей механізм має численні недоліки, насамперед те, що виплати за векселями
передбачаються протягом семи років, що є дуже великим періодом.
Отже, держава вживає певних заходів спрямованих на удосконалення
інституційних і процедурних засад забезпечення реалізації рішень ЄСПЛ, але
рівень реалізації рішень Суду є недостатнім. Вивченню різних аспектів захисту
прав і свобод людини приділяють увагу і українські науковці. Однак, як свідчить
5
аналіз їхніх наукових розвідок, досі відсутні дослідження, у яких би ґрунтовно
розглядалися проблеми, пов’язані з реалізацією рішень Європейського суду з
прав людини на стадіях їхнього виконання та застосування в Україні. Українське
законодавство не передбачає жодних ефективних засобів для усунення затримки
виконання судових рішень, що й зумовило необхідність розроблення цієї
наукової проблеми.
Науково-теоретичним підґрунтям аналізу проблематики, пов’язаної з
організацією реалізації рішень Європейського суду з прав людини є наукові
праці: А. Берлача, М. Буроменського, В. Буткевича, С. Головатого,
І. Голосніченка, В. Денисова, Р. Ігоніна, В. Євінтова, Н. Каменської,
Н. Карпачової, М. Коваля, Т. Коломоєць, В. Колпакова, І. Криницького,
Р. Куйбіди, Д. Кулеби, В. Лутковської, М. Манукяна, М. Матузова, В. Мицика,
О. Овчаренка, А. Олійника, В. Паліюка, Д. Приймаченка, П. Рабіновича,
О. Рябченко Ю. Шемшученка та інших.
Тлумачення права взагалі та інтерпретації застосування Конвенції із
захисту прав людини і основоположних свобод 1950 року Європейським судом
досліджувалися такими українськими фахівцями, як В. Ватаманюк, В. Зайцев, В.
Мармазова, А. Парехта, С. Шевчук та інші.
Проблемою виконання рішень та застосування практики Європейського
суду з прав людини свого часу займалися В. Телипко, С. Щербак, С. Фурса,
Є. Фурса та інші.
Окремі аспекти проблеми останніми роками розглядали науковці з теорії
та історії держави і права (О.Соловйов, 2011 р.), цивільного права (С. Якимчук,
2015 р.), кримінального права (Ю. Хімяк, 2011 р.), міжнародного права (В.
Капустинський, 2006 р., В. Кононенко, 2009 р., Н. Севастянова, 2011 р., Т.
Анцупова, С. Бурма, У. Коруц - 2015 р.) та інші.
Ці питання досліджували й зарубіжні науковці такі, як Ж-Л. Бержель, В.
Бертам, А. Венгеров, Є. Врублевський, Л. Гусейнов, Ю. Ільїн, Є. Лукашева, Ф.
Тетчер, В. Туманов та інші.
6
Актуальність дослідження полягає у тому, що хоча Україною прийнято
низку законів і підзаконних актів, зокрема спеціальний Закон України «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
(від 23.02.2006р.), розроблено та затверджено Стратегію реформування
судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів, але з позиції
адміністративно-правової науки питання, пов’язані з реалізацією рішень
Європейського суду з прав людини на стадіях їхнього виконання й застосування
вітчизняними науковцями не досліджувались, незважаючи на їхню важливість.
Адже судовий захист тільки тоді має позитивні наслідки для особи, коли
прийняте судом справедливе рішення виконується беззастережно і в повному
обсязі. Це стосується і рішень прийнятих Європейським судом з прав людини по
відношенню до держави Україна, це і визначило вибір даної проблеми для
дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертації сформульована відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку
правової науки на 2011 2015 роки, затверджених постановою загальних зборів
Національної академії правових наук України від 24.10.2010 р. № 10-14, а її
результати спрямовані на реалізацію Засад державної політики України в галузі
прав людини, затверджених постановою Верховної Ради України від 17.06.99 р.
№ 757- XIV, Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від
18.03.2004 р. № 1629- IV, Національної стратегії у сфері прав людини,
затвердженої Указом Президента України від 25.08.2015 р. № 501 -2015 р.
Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради
Національного університету державної податкової служби України
26.10. 2011р. (протокол №7) та розглянута Координаційним бюро Національної
академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності,
коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за
спеціальністю 12.00.07.
7
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб
на основі досягнень науки адміністративного права, чинного вітчизняного та
міжнародного законодавства, а також узагальнення практики його застосування
дослідити поняття, зміст та процедури адміністративно-правового забезпечення
реалізації рішень ЄСПЛ та сформувати на цій основі науково обґрунтовані
пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання реалізації рішень ЄСПЛ.
Відповідно до вказаної мети поставлено такі завдання:
визначити поняття та зміст права особи на звернення до ЄСПЛ;
з’ясувати правову природу рішень Європейського суду з прав людини
та визначити форми їх реалізації;
обґрунтувати поняття адміністративно-правового забезпечення
реалізації рішень ЄСПЛ в Україні;
встановити особливості нормативно-правового регулювання реалізації
рішень Європейського суду з прав людини в України;
з’ясувати систему суб’єктів адміністративно-правового забезпечення
реалізації рішень ЄСПЛ в Україні;
охарактеризувати адміністративні процедури виконання рішень ЄСПЛ в
Україні;
визначити проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації
рішень Європейського суду з прав людини в Україні та запропонувати шляхи їх
вирішення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі
правового регулювання реалізації рішень Європейського суду з прав людини в
Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення
реалізації рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є комплекс
загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, об’єднаних
системним підходом до вивчення досліджуваної проблеми. Використання
8
діалектичного методу дало змогу з’ясувати, що: по-перше, право людини і
громадянина на звернення до Європейського суду з прав людини знаходиться в
органічному зв’язку з нормами національного й міжнародного права, а також з
державою; по-друге, адміністративно-правовий механізм реалізації рішень
Європейського суду з прав людини постійно вдосконалюється (розвивається).
Для формування визначення поняття досліджуваної проблеми реалізації рішень
Європейського суду з прав людини в Україні використовувався метод
порівняльного правознавства (п.1.1, 1.2, 1.3), та формально-логічні методи аналіз
і синтез використовувалися у процесі аналізу нормативних джерел дослідження.
За допомогою цих методів стало можливим виявлення недоліків чинного
законодавства та формулювання пропозицій щодо його вдосконалення
(п.2.2 ,2.4). Для визначення змісту адміністративно-правового механізму
реалізації рішень Європейського суду з прав людини використовувався
спеціально-юридичний метод (п. 2.1, 2.3, 2.4). З метою з’ясування питання щодо
посилання суддів національного суду на рішення Європейського суду з прав
людини під час розгляду ними справ у судах використовувались системно-
функціональний та соціологічний методи (п.1.1, 1.3). Інтегральний та
формально-юридичний методи сприяли достовірності визначення ступеня
використання рекомендацій міжнародних правових інститутів у процесі
формування адміністративно-правового забезпечення реалізації рішень
Європейського суду з прав людини (п.2.1, 2.2, 2.4)
Нормативно-правову базу дисертаційного дослідження складають:
Конституція України, міжнародно-правові акти з прав людини, зокрема
Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод, протоколи до неї,
Регламент Європейського суду з прав людини та практика застосування його
рішень, інші правові документи Ради Європи, закони України й підзаконні акти.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали статистичної звітності
щодо стану реалізації рішень Європейського суду з прав людини в Україні, дані
відомчої, судової та адміністративної практики їх застосування.
9
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є
одним із комплексних досліджень адміністративно-правового забезпечення
реалізації в Україні рішень Європейського суду з прав людини. У результаті
проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і
висновків. Основні з них такі:
уперше:
запропоновано авторське визначення поняття «адміністративно-правове
забезпечення реалізації рішень ЄСПЛ в Україні» як сукупності регулятивних та
охоронних адміністративно-правових засобів, що застосовуються
уповноваженими на те органами (посадовими особами) з метою виконання
рішень ЄСПЛ в Україні, шляхом відновлення порушених прав і свобод особи,
забезпечення відшкодування моральних і матеріальних збитків, завданих
правопорушеннями, та вживання превентивних заходів, які унеможливлюють у
майбутньому вчинення порушень прав і свобод людини, передбачених у
Конвенції та у протоколах до неї, в межах застосування рішень ЄСПЛ в
адміністративний практиці;
доведено, що в поточному законодавстві України необхідно
врегулювати питання з якого моменту та після кінцевого рішення якої
національної інстанції слід рахувати шестимісячний строк відведений на подачу
заяви (скарги) відносно порушення державними інституціями прав і свобод
людини передбачених в Європейський Конвенції та в протоколах до неї;
обґрунтовано адміністративно-правову природу процедур виконання
рішень ЄСПЛ, встановлено їх види та особливості здійснення;
удосконалено:
рекомендації щодо аналізу змісту Закону України «Про органи та осіб,
які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
від 02.06.2016 р., шляхом включення норми про призначення компенсації особі
за тривале невиконання рішення ЄСПЛ, відповідно до рекомендації
Європейського суду та Комітету Міністрів Ради Європи
10
зміст принципу доступності правосуддя, шляхом віднесення до його
обов’язкових вимог наявності можливості звернення до міжнародних судових
установ у справах про оскарження рішень, дій та бездіяльності органів
(посадових осіб) публічної адміністрації;
класифікацію суб’єктів адміністративно-правого забезпечення реалізації
рішення ЄСПЛ в Україні та обґрунтовано, що відповідно форм реалізації рішень
ЄСПЛ їх доцільно поділяти на суб’єктів, що забезпечують: а) виконання
рішення ЄСПЛ; б) вжиття заходів загального характеру; в) застосування рішень
ЄСПЛ у сфері законодавства та в адміністративній практиці;
формулювання пропозицій до проекту Закону України «Про Державний
бюджет на 2017 рік», а саме щодо зменшення строку обігу фінансових
казначейських векселів з семи років на менший період;
дістали подальшого розвитку:
наукові положення щодо змісту права особи на звернення до ЄСПЛ у
частині визнання цього права основною вимогою реалізації принципу
доступності правосуддя та невід’ємною складовою правового статусу людини в
Україні;
наукові підходи щодо правової природи рішень ЄСПЛ, у частині
визнання їх джерелом тлумачення матеріальних та процесуальних норм
адміністративного права;
пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства з
метою належного застосування рішень ЄСПЛ в адміністративній практиці
органів публічної адміністрації.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони
становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес. Сформульовані у
дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути
використані у різних сферах діяльності, зокрема:
11
у правотворчій для удосконалення норм адміністративного
законодавства, інших нормативно-правових актів з метою покращення
адміністративно-правового регулювання забезпечення реалізації рішень ЄСПЛ;
у науково-дослідній роботі як підґрунтя для проведення подальших
наукових досліджень у сфері адміністративно-правового забезпечення реалізації
рішень Європейського суду з прав людини (довідка Науково-дослідного
інституту МВС України від 10.12.2015 р.);
у правозастосовній діяльності для удосконалення діяльності суб’єктів
адміністративно-правового забезпечення реалізації рішень Європейського суду з
прав людини в Україні (акт впровадження у практичну діяльність сектору
правової роботи та правової освіти навчально-практичного центру «Юридична
клініка» Національного університету ДПС України від 10 жовтня 2015 року, акт
впровадження у практичну діяльність громадської організації «Центр правового
захисту та правової освіти» № 14 від 11. 05. 2016 р.);
у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін
«Адміністративне право», «Адміністративний процес», для підготовки
навчального та науково-методичного забезпечення з цих дисциплін (акт
впровадження в освітній процес Університету державної фіскальної служби
України від 28.09.2016 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем
самостійно. Сформульовані у дисертаційній роботі висновки, пропозиції та
рекомендації обґрунтовані здобувачем особисто на підставі власних досліджень
автора. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не
використовувалися.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Наукові висновки
роботи доповідалися на засіданні кафедри адміністративного права і процесу та
митної безпеки Університету державної фіскальної служби України та
апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми
впровадження інформаційних технологій в економіці» (м. Ірпінь, 2324 квітня
12
2009 року); «Право і держава в умовах глобалізації та регіоналізації» (м. Ірпінь,
14 жовтня 2011 року); «Юридична наука і практика: виклик часу» (м. Київ, 12
березня 2015 року); «Сучасна адміністративно-правова доктрина захисту прав
людини» (м. Харків, 1718 квітня 2015 року); науково-практичному семінарі
«Інформаційні ресурси ДПС України в механізмі реалізації (відмивання) доходів,
одержаних злочинним шляхом та ухиленням від сплати податків» (м. Ірпінь 1
червня 2012 року); перших міжнародно-правових читаннях пам’яті В. І. Євінтова
(м. Ірпінь, 26 січня 2012 року).
Публікації. Теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє
відображення в одинадцяти публікаціях за тематикою дослідження, із них три
опубліковано у фахових виданнях, затверджених МОН України, одна в
електронному фаховому виданні та одна у зарубіжному фаховому виданні.
Опубліковано шість тез виступів на науково-практичних конференціях,
науковому семінарі та правових читаннях.
Структура дисертації. Структура дисертації відображає мету та завдання
дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів,
висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (167
найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, з
них 177 основний текст.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення
наукового завдання, що полягає у визначенні сутності й особливостей
адміністративно-правового забезпечення реалізації рішень ЄСПЛ в Україні. За
результатом проведеного дослідження, сформульовано ряд висновків,
пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Основні з них такі:
1. Адміністративно-правове забезпечення реалізації рішень ЄСПЛ в
Україні вимагає створення належного правового підґрунтя цієї діяльності,
додаткових заходів адміністративно-правового й організаційного характеру,
визначення її суб’єктів та процедур.
2. Право особи на звернення до ЄСПЛ являє собою сукупність
встановлених і гарантованих як національним, так і міжнародним
законодавством, правомочностей, що полягають у можливості подання заяви
(скарги) до міжнародної регіональної судової установи з метою захисту та
відновлення порушених публічною адміністрацією прав і свобод особи. Право на
звернення особи до Європейського суду з прав людини є невід’ємною складовою
адміністративно-правового статусу людини і громадянина, а також вимогою
принципу доступу до правосуддя з метою захисту порушених прав і свобод
особи національними інституціями публічної адміністрації.
3. Рішення ЄСПЛ в Україні мають подвійну правову природу, що залежить
від суб’єкта та способу їх реалізації. У діяльності органів публічної адміністрації
такі рішення можуть виступати джерелами тлумачення матеріальних та
процесуальних норм адміністративного права під час здійснення
правозастосовної діяльності та джерелами відповідних норм під час
нормотворчості. У діяльності судів такі рішення виконують роль прецедентів та є
обов’язковими до застосування в аналогічних категоріях справ.
174
4. Формами реалізації рішень ЄСПЛ в України доцільно визначати
виконання та застосування. Виконання рішень ЄСПЛ являє собою вчинення ряду
процедурних дій щодо: забезпечення доступу до рішення ЄСПЛ як зацікавлених
осіб, так і громадськості шляхом повідомлення про прийняття ЄСПЛ
остаточного рішення у справі, перекладу та оприлюднення такого рішення;
звернення рішення до виконання у частині виплати відшкодування та
застосування заходів індивідуального і загального характеру. Застосування
рішення ЄСПЛ передбачає його використання як джерела тлумачення
матеріальних та процесуальних норм адміністративного права в адміністративній
практиці та під час здійснення правосуддя та як джерела норм адміністративного
права у правотворчості.
5. Нормативно-правове регулювання реалізації рішень ЄСПЛ здійснюється
на двох рівнях: національному та міжнародному. З огляду на те, що чинне
міжнародне та вітчизняне законодавство визначає лише загальні процедурні
правила виконання та застосування рішень ЄСПЛ в Україні, виникає
необхідність підзаконного процедурного регулювання цієї діяльності, що
сприятиме забезпеченню реалізації рішень ЄСПЛ у діяльності органів публічної
адміністрації, ефективному застосовуванні заходів індивідуального характеру.
Виконання рішень ЄСПЛ у частині виплати відшкодування та вжиття заходів
загального характеру вимагає закріплення відповідних процедур на рівні законів
України.
6. Суб’єктами адміністративно-правового забезпечення реалізації рішень
ЄСПЛ в Україні є органи виконавчої влади України, уповноважені спеціальним
законом здійснювати заходи щодо виконання рішень ЄСПЛ, впровадження таких
рішень у правотворчу та правозастосовну діяльність органів публічної
адміністрації. Адміністративно-правовий статус названих суб’єктів визначає їхнє
правове положення у відносинах виконання та застосування рішень ЄСПЛ як
щодо міжнародних судових установ, так і щодо органів публічної адміністрації
та громадян під час реалізації рішень ЄСПЛ. Він складається з таких елементів:
175
цільового, що визначає мету і завдання органу виконавчої влади під час
реалізації рішень ЄСПЛ, структурно-організаційного, що визначає особливості
побудови, підпорядкування та взаємодії конкретного суб’єкта з іншими органами
виконавчої влади під час реалізації рішень ЄСПЛ в Україні, та компетенційного,
що визначає предмет відання, територіальні межі та власне повноваження
суб’єкта щодо забезпечення реалізації рішень ЄСПЛ в Україні.
7. Адміністративна процедура реалізації рішень ЄСПЛ в Україні являє
собою врегульовану нормами адміністративного законодавства послідовність
юридично значущих дій органів публічної адміністрації, встановлену і
гарантовану державою на підставі і в межах прийнятих міжнародних
зобов’язань, з метою оперативного, своєчасного та повного виконання рішень
ЄСПЛ в Україні. Адміністративні процедури реалізації рішень ЄСПЛ поряд із
загальними ознаками, притаманними будь-якій адміністративній процедурі,
наділені й рядом специфічних, притаманних лише їм характеристикам, що
залежать від форми реалізації рішень ЄСПЛ та дозволяють здійснити видовий їх
поділ на процедури виконання рішень ЄСПЛ та процедури застосування рішень
ЄСПЛ.
8. Рішення Європейського суду з прав людини мають застосовуватися по
відношенню до держави Україна тільки за наявності порушення національними
публічними інституціями певних умов, а саме: а) порушення повинно бути
пов’язане з недотриманням прав і свобод передбачених у Конвенції і протоколах
до неї: б)таке порушення вчинено після ратифікації Україною Конвенції і
протоколів до неї; в) повинні бути вичерпані всі на національному рівні
юридичні захисти порушених прав і свобод; г) заява(скарга) в ЄСПЛ повинна
бути подана в строк не пізніше шести місяців з дня прийняття остаточного
рішення по ній державною інституцією на національному рівні; д) заява(скарга)
по даному питанню подається вперше до міжнародної судової інстанції..
9. Серед проблемних питань адміністративно-правового забезпечення
виділено: 1) недостатність процедурного регулювання такої форми реалізації
176
рішень ЄСПЛ, як застосування таких рішень в адміністративній практиці;
2) відсутність законодавчого визначення поняття «кінцева інстанція, яка
вичерпує усі національні засоби правового захисту в Україні», строк звернення
особи до ЄСПЛ, строк набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного на території
України; 3) відсутність законодавчо визначених процедур стягнення коштів,
виплачених державою стягувачеві на підставі рішення ЄСПЛ з особи, винної у
порушенні прав і свобод особи, що призвели до порушення Конвенції та
відповідного прийняття рішення проти України; 4) відсутність механізмів
залучення органів місцевого самоврядування до процедур застосування рішень
ЄСПЛ в Україні.
10. На підставі аналізу наукової літератури й законодавства зарубіжних
країн запропоновано:
з метою вдосконалення процедур реалізації особою права на звернення
до ЄСПЛ внести зміни до статті 1 та 3 Закону України «Про звернення
громадян», зокрема у статтю 1«та звертатися з заявою (скаргою) за захистом
своїх прав, свобод та законних інтересів до відповідних міжнародних судових
установ чи до відповідних інституцій міжнародних організацій, членом або
учасником яких є держава Україна» і далі за текстом. Статтю ж 3 «Основні
терміни, що вживаються в цьому Законі» доповнити частиною п’ятою в такій
редакції: «У разі незгоди з рішенням компетентного державного органу, який є
кінцевою інстанцією, що вичерпує всі національні засоби правового захисту прав
і свобод особи в Україні, кожен, хто перебуває під її юрисдикцією, має право в
строк до шести місяців звернутися за захистом своїх прав і свобод до
відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів
міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна»;
з метою вдосконалення форм реалізації рішень ЄСПЛ в Україні
доповнити статтю 1 Закону України «Про виконання рішень і застосування
практики Європейського суду з прав людини» пунктом такого змісту:
«застосування практики це юридично-владна діяльність спеціально
177
уповноважених на те органів і посадових осіб щодо вирішення завдань,
започаткованих у Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод і
протоколів до неї та зазначених у рішеннях, ухвалах Європейського суду з прав
людини та ухвалах Європейської Комісії при здійсненні національними судами
правосуддя та використання їх положень в адміністративній практиці суб’єктів
публічного адміністрування»;
удосконалити зміст Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють
примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016,
включивши норми про призначення компенсації особі за тривале невиконання
рішення Суду відповідно до рекомендації Європейського суду та Комітету
Міністрів Ради Європи.
Д О Д А Т К И (див.)
178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. №
30. Ст. 141.
2. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства: в 2-х т., т. 1 / И. Я.
Фойницкий. СПб. : Альфа, 1996. 552 с.
3. Градовский А. Д. Собрание сочинений: в 9-ти т., т. 2 / А. Д. Градовский.
СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1899. 492 с.
4. Духовський М. В. Русский уголовный процессъ / М. В. Духовський.
М.: Складъ изданія в книжномъ магазинъ М. В. Клюкина, 1905. 472 с.
5. Яблочков Т. М. Учебник русского гражданского судопроизводства / Т.
М. Яблочков. 2-е изд., доп. Ярославль: Книгоизд-во Гассанова, 1912. 630 с.
6. Гордон В. М. Система русского гражданского судопроизводства:
(конспект лекций) / В. М. Гордон. Ярославль: Тип. Губерн. Правления, 1902.
Вып. 1. 79 с.
7. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації:
монографія / О. М. Овчаренко. Харків: Право, 2008. 304 с.
8. Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса / Е. В. Васьковский. Т.
1. М.: Изд. бр. Башмаковых, 1913. 691 с.
9. Рязановский В. А. Единство процесса: учеб. пособие / В. А. Рязановский.
М.: Изд. дом «Городец», 2005. 80 с.
10. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації:
монографія / О. М. Овчаренко. Х. : Право, 2008. 304 с.
11. Jacob H. Access to Justice In England // Access to Justice. Milan, 1979.
Vol. 1.
12. Cappelletti M., Garth В. Access to Justice: The Worldwide Movement to
Make Rights Effective: A General Report // Access to Justice. Milan, 1979. Vol. 1.
P. 5124.
179
13. Блакенбург Э. Юристы и правовые инновации в Германии и США
(сравнительный анализ) / Э. Блакенбург // Государство и право. 1997. С. 100
108.
14. Cappelletti M., Garth В. Access to Justice: the World wide Movement to
Make Rights Effective: A General Report // Access to Justice. Milan, 1979. Vol. 1.
P. 5124.
15. Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского
судопроизводства / В. М. Семенов. М.: Юридична література, 1982. 152 с.
16. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах :
дис. канд. юр. наук : 12.00.03 / Н. Ю. Сакара. Харків, 2006. 209 с.
17. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов; под ред. Н. Ю.
Шведовой. 23-е изд., испр. М.: Рус. яз., 1991. 917 с.
18. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т., т. 1 / В.
Даль. М.: Рус. яз., 1981. 699 с.
19. Великий тлумачний словник сучасної української мови 170 000 слів /
уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. 1440 с.
20. Івченко А. І. Тлумачний словник української мови / А. І. Івченко;
худож.-оформл. І. В. Осипов. Харків: Фоліо, 2006. 540 с.
21. The American Century Dictionary / Edited by Urdang L. WarnerBooks,
1997. 692 p.
22. Black’s Law Dictionary. St. Paul, Minn.: West 1. Publishing Co., 1990.
1657 p.
23. Англо-русский юридический словарь / сост.: С. Н. Андрианов, А. С.
Берсон, А. С. Никифоров. 2-е изд., стереотип. М.: РУССО, 1998. 512 с.
24. Improving Access to Justice [Електронний ресурс]. Режим доступу: http
// www.worldbank.org.htm.
25. Про міжнародні договори: Закон України: від 29 червня 2004 року №
1906-IV // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 50. Ст. 54031;
180
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст.
141.
26. Про судоустрій України: Закон України: від 15 грудня 1992 року //
Відомості Верховної Ради України. 2002. № 2728. Ст. 180.
27. Про судоустрій і статус суддів: Закон України: від 7 липня 2010 року №
2453-VI // Відомості Верховної Ради України. 2010. № 4142, № 43, № 4445.
Ст. 529, в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII //
Відомості Верховної Ради України. 2015. № 18, № 1920. Ст. 132.
28. Про судоустрій і статус суддів : Закон України: від 2 червня 2016 року
№ 1402-VIII // Урядовий кур’єр. 2016. № 162. 31 серпня.
29. Загальна декларація прав людини 1948 року // Приватне життя і поліція.
Концептуальні підходи. Теорія та практика / авторський колектив; відп. ред. Ю.
І. Римаренко. К.: КНТ, 2006. 740 с. (Серія: Людина. Суспільство. Поліція).
30. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року:
Ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня
1973 року № 2148-VIII // Міжнародні документи по правам людини. Харків:
РИФ «Арсин, ЛТД», 2000. С. 6485.
31. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод //
Відомості Верховної Ради України. 1997. № 40. Ст. 263.
32. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і
зловживань владою: від 29 листопада 1985 року // Права человека и
судопроизводство: собр. междунар. док. OSCE; Vena; Warshava, 1997. C. 231.
33. Права человека: сборник универсальных и региональных
международных документов / составитель Л. Н. Шестаков. М.: Изд-во МГУ,
1990. 201 с.; Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його
реалізації: монографія / О. М. Овчаренко. Харків: Право, 2008. 304 с.
34. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення
правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила) / Г. М. Омельяненко /
181
Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація
кримінально-процесуальної форми: навч. посіб. К.: Атіка, 2002. С. 75102.
35. Конвенція про статус біженців: від 14 грудня 1950 року / Правова
регламентація статусу біженців і осіб, які шукають притулку: навч. посіб. / за заг.
ред. М. Ю. Черкеса, С. А. Погрібного. О.: Латстар, 2002. С. 119139.
36. Про незалежність, дієвість та роль суддів: Рекомендація Комітету
Міністрів Ради Європи № R (94) 12 // Вісник Верховного Суду України. 1997.
№ 4 (6). С. 1011.
37. Про альтернативи судовому розгляду спорів між органами виконавчої
влади і приватними особами: Рекомендації № R (2001) 9 Комітету Міністрів Ради
Європи: від 5 вересня 2001 року // Конституционное право:
Восточноевропейськое обозрение. 2002. № 3 (40). С. 111113.
38. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская
социальная хартия: право и практика / Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак. М.: Изд-
во МНИМП, 1998. 600 с.
39. Пушкар П. В. Концепція справедливості у судовому розгляді / П. В.
Пушкар // Держава і право: зб. наук. пр. «Юрид. і політ. науки». К.: ІДП НАН
України, 2002. Вип. 17. С. 377382.
40. Максимов С. И. Справедливость и эффективность как критерии оценки
права / С. И. Максимов // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб. /
відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. Вип. 49. С. 195
204.
41. Толочко О. Право на справедливий судовий розгляд (стаття 6 ЄКПЛ) у
світлі українського законодавства та правозастосовної практики / О. Толочко //
Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика
застосування, український контекст / за ред. О. Л. Жуковської. К. : ЗАТ
«ВІПОЛ», 2004. 960 с.
42. Левченков О. І. Права і свободи в державах перехідного періоду:
пріоритети та перспективи (спроба філософсько-правового аналізу сучасного
182
стану в Україні та Росії / О. І. Левченков, О. Б. Левченкова // Філософія і право:
культурно-історичні аспекти взаємодії: монограф. / О. М. Литвинов, М. Ф.,
Максимов, О. М., Єроменко та ін.; О. М. Литвинова; МВС України, Луган. держ.
ун-т внутр. справ ім. Є. О Дідоренка. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Є. О
Дідоренка, 2010. 312 с.
43. Алексеев С. С. Теория права: учебник / С. С. Алексеев. М. :
Издательство БЕК, 1994. 224 с.
44. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной
деятельности / А. Т. Боннер. М.: Рос. право, 1992. 320 с.
45. Вязов А. Л. Принцип справедливости в современном российском
правоприменении (теоретико-правовое исследование): дис. канд. юрид. наук:
12.00.01 / А. Л. Вязов. М., 2001. 156 с.
46. Чечина Н. А. Категория справедливости в советском гражданском
процессуальном праве / Н. А. Чечина, А. И. Экимов // Материальное право и
процессуальные средства его защиты: межвуз. темат. сб. Калинин, 1981. С.
1921.
47. Жилин Г. А. Конституционные основы правосудия по гражданским
делам и его эффективность / Г. А. Жилин // Проблемы доступности и
эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве:
материалы Всерос. науч.-практ. конф., г. Москва, 31.0101.02.2001. М.: ООО
Юрид. фирма «Лиджист», 2001. С. 272282.
48. Ролз Д. Теорія справедливості / Д. Ролз; пер. з англ.
О. Мокровольського. К. : Основи, 2001. 822 с.
49. Георг Ломанн. Соціальні права людини та питання справедливості.
Філософія прав людини / Георг Ломанн, Штефан Госепат; за ред. Ш. Госепат, Г.
Ломанн; пер. з нім. О. Юдіна та Л. Доронічевої. К.: Ніка-Центр, 2008. 320 с.
50. Конституції нових держав Європи та Азії / упоряд. С. Головатий. К.:
Укр. Правн. Фундація; вид-во «Право», 1996. 544 с.
183
51. Международные акты о правах человека. Сборник документов. М.:
Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. 784 с.
52. Про звернення громадян: Закон України: від 2 жовтня 1996 року //
Відомості Верховної Ради України. 1996. № 47. Ст. 256.
53. Антипов В. И. Научно-практический комментарий Закона Украины
«Об обращениях граждан / В. И. Антипов. К.: НВЦ «Правові джерела», 1997.
137 с.
54. Словарь иностранных слов и выражений / авт.-сост. Е. С. Зенович. М.:
Олимп; ООО «Фирма» Издательство АСТ», 1998. 608 с.
55.Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тис. слів і
словосполучень / уклад. О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К.: Довіра, 2006. 789
с.
56. Ожегов С. И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / С. И. Ожегов;
под ред. д-ра филос. наук, проф. Н. Ю. Шведовой. 14-е изд., стереотип. М.:
Рус. яз., 1983. 816 с.
57. Словарь русского языка: в 4-х т. / АН СССР, Ин-т рус. яз.; под ред.
А. П. Евгеньевой. 3-е изд., стереотип. М.: Русский язык, 19851988. Т. 3: П
Р. 1987. 752 с.
58. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. 3-е
изд. М.: Сов. энциклопедия, 1985. 1600 с.
59. Энциклопедический юридический словарь / под общ. ред.
В. Е. Крутских. 2-е изд. М.: ИНФРА-М, 1999. 368 с.
60 Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В Д. Зорькина,
В. Е. Крутских. М.: ИНФРА-М, 1999. 790 с.
61. Юридична енциклопедія: в 6 т. Т. 4: НП / редкол.:
Ю. С. Шемшученко (голов. ред.) та ін. К.: Укр. енцикл., 2002. 720 с.
62. Великий енциклопедичний юридичний словник / за редакцією акад.
НАН України Ю. С. Шемшученка. К.: ТОВ «Вид. «Юридична думка», 2007.
992 с.
184
63. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки /
Й. Ф. Андерш, С. А. Воробйова, М. В. Кравченко та ін. К.: Наук. думка, 1994.
600 с.
64. Права человека: учебник для вузов / ответ. ред. член-корр. РАН, д.ю.н.
Е. А. Лукашева. М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА ИНФРА-М), 2000.
573 с.
65. Липачова Л. М. Реалізація конституційного права людини та
громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського
суду з прав людини: монографія / Л. М. Липачова. Д.: Юрид. акад. М-ва внутр.
справ; Ліра ЛТД, 2005. 216 с.
66. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та
основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7
та 11 до вказаної Конвенції : Закон України: від 17 липня 1997 року // Відомості
Верховної Ради України. 1997. № 40. Ст. 263; 1997. № 2223. Ст. 197;
2004. № 3. Ст. 76; 2006. № 26. Ст. 216.
67. Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини //
Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика /
авторський колектив; відп. ред. Ю. І. Римаренко. К.: КНТ, 2006. 740 с.
(Серія: Людина. Суспільство. Поліція).
68. Буроменський М. В. Звернення до Європейського суду з прав людини:
практика Суду і особливості українського законодавства / М. В. Буроменський.
Харків: Фоліо, 2000. 32 с.
69. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод: збірник
законодавчих і нормативних актів станом на 11 жовтня 2012 року / упорядник Ю.
І. Руснак. К.: Центр учбової літератури, 2912. 116 с.
70. Конвенція про захист прав людини та основних свобод (з поправками,
внесеними відповідно до положень Протоколу № 11) // Практика Європейського
суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 1999. № 2. С. 1532.
185
71. Карташкин В. А. Как подать жалобу в Европейский суд по правам
человека. Комментарий к правилам обращения в органы Совета Европы по
защите прав человека / В. А. Карташкин. М.: Издательская группа НОРМА
ИНФРА-М, 1998. 96 с.
72. Гомьен Д. Европейская Конвенция о правах человека и Европейская
социальная Хартия: право и практика / Д. Гомьен, Д. Харрис, П. Зваак. М.:
МНИМП, 1998. 598 с.
73. Международные акты о правах человека. Сборник документов. М.:
Издательская группа НОРМА ИНФРА-М, 1999. 784 с.
74. Липачова Л. М. Реалізація конституційного права людини та
громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейському
суду з прав людини: дис. наук. ступ. к.ю.н. / Л. М. Липачова. Дніпропетровськ,
2002. 190 с.
75. Проект Адміністративно-процедурного кодексу Україні //
Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і
пропозиції для України / автор упоряд. В. П. Тимощук. К.: Факт, 2003. 496 с.
76 Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України: від
06.07.2005 № 2747-VІ [Електронний ресурс]. Режим доступу : www.rada.gov.ua.
77. Конвенція про захист прав людини та основних свобод (із поправками,
внесеними відповідно до положень Протоколу № 11) // Практика Європейського
суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 1999. № 2. С. 1532.
78. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з
прав людини: Закон України: від 22 лютого 2006 року № 3477-IV // Відомості
Верховної Ради України. 2006. № 30. Ст. 260.
79. Регламент Європейського суду з прав людини. Страсбург, 10 червня
2010 рік [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://document. ua/reglamentevropeiskogo-
sudu-z-prav.
80. Про використання терміна скарга (заява) як правової термінології. Див.
наприклад, ст. 93. Дисциплінарне провадження щодо судді. У редакції цієї статті
186
використовується термін «право на звернення зі скаргою (заявою) щодо
поведінки судді», яка може мати наслідок дисциплінарної відповідальність судді
і яку може подати будь-яка особа-учасник розгляду справи тим чи іншим суддею
/ Про судоустрій і статус суддів: Закон України: від 7 липня 2010 року № 2453-VI
// Відомості Верховної Ради України. 2010. № 4142, № 43, № 4445. Ст.
529.
81. Шептулин А. П. Система категорий диалектики / А. П. Шептулин.
М. : Наука, 1967. 375 с.
82. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. 5-е изд. М. :
Политиздат, 1987. 590 с.
83. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия / Н. И. Матузов.
Саратов : Изд-во Саратовского университета, 1972. 291 с.
84. Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод
людини: від 4 листопада 1950 року зі змінами, внесеними Протоколом № 11 //
Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика / автор.
колектив; відп. ред. Ю. І. Римаренко. К. : КНТ, 2006. 749 с. (Серія : Людина.
Суспільство. Поліція).
85. Дешко Л. М. Правова природа рішень Європейського суду з прав
людини / Л. М. Дешко, О. В. Боднар // Правовий часопис Донецького
університету. 2008. № 2(20). С. 7680.
86. Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини та
основоположних свобод Європейським суду з прав людини : навч. посіб. / автор.
кол.: М. В. Мазур, С. Р. Тагієв, А. С. Беніцький, В. В. Костріцький; відп. ред.
к.і.н., доцент В. М. Карпунов. Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. 594 с; Авер’янов
В. Б. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове
забезпечення реалізації та захисту / В. Б. Авер’янов, М. А. Бояринцева, І. А.
Кресіна, Д. М. Лук’янець. К.: Наук. вироб. підприємство «Вид. «Наукова
думка» НАН України, 2007. С. 262268; Козюбра М. І. Тенденції розвитку
джерел права України в контексті європейських правоінтеграційних процесів /
187
М. І. Козюбра // Наукові записки Національного університету «Києво-
Могилянська академія». 2004. Т. 26. (Серія: Юрид. науки); Кононенко В.
Рішення Європейського суду з прав людини як прецедент тлумачення Конвенції
про захист прав людини та основних свобод / В. Кононенко // Право України.
2008. № 3. С. 1314 та інші.
87. Третьяков Д. Застосування практики Європейського суду з прав
людини в Україні / Д. Третьяков // Віче. 2007. № 910. С. 4144.
88. Павлік В. Методика застосування положень Конвенції про захист прав
людини і основних свобод (деякі аспекти цього питання) / В. Павлік // Досвід
застосування Європейської конвенції з прав людини в судочинстві України та
Польщі: матер. наук.-практ. конф. / упоряд. О. П. Корнієнко. К.: Видавництво
«А.П.Н.», 2006.
89. Зайцев Ю. Потреба використання практики Європейського суду з прав
людини / Ю. Зайцев // Практика Європейського суду з прав людини : Рішення.
Коментарі. 2002. № 3. С. 513.
90. Шишкіна Є. В. Деякі аспекти правової природи рішень Європейського
суду з прав людини / Є. В. Шишкіна // Право України. 2005. № 4. С. 102
104.
91. Тимченко Л. Д. Международное право : учеб. / Л. Д. Тимченко 3-є
изд., стереотип. Харьков : Консум; Нац. ун-т внутр. дел, 2004. 333 с.
92. Волосюк П. В. Значение решений Европейского суда по правам
человека в уголовном праве России: автореф. дисс. на соиск. науч. степени канд.
юрид. наук / П. В. Волосюк. Ростов-на-Дону, 2007. Научная библиотека
диссертаций и авторефератов disserCat [Электронный ресурс]. Режим доступа:
http://www.dissercat. com/content/znachenie-reshenii-evropeiskogo-suda-po-pravamcheloveka-
v-ugolovnom-prave-rossii#ixzz4JlSWZnql.
93. Зайцев Ю. Заборона катування право на розслідування / Ю. Зайцев //
Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 2005. № 4.
С. 9.
188
94. Зимненко Б. Л. Решения Европейского суда по правам человека и
правовая система Российской Федерации / Б. Л. Зимненко // Моск. журн.
междунар. права. 2004. № 3(55). С. 7388.
95. Климович О. Застосування прецедентної практики Європейського суду
з прав людини судами України / О. Климович // Адвокат. 2002. № 2. С. 34
41.
96. Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод / М. Сапунцев // Стислий виклад договорів Ради Європи. К., 2000. 80
с.
97. Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод, який гарантує деякі права і свободи, що не передбачені в Конвенції та у
Першому протоколі до неї // Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи.
Теорія та практика / автор. колектив; відп. ред. Ю. І. Римаренко. К. : КНТ, 2006.
749 с. (Серія: Людина. Суспільство. Поліція).
98. Віденська конвенція про право міжнародних договорів схвалена та
подана на розгляд Постановою Ради Міністрів Української РСР: від 26 березня
1986 року № 102. Рішення про приєднання до Конвенції із застереженнями
затверджено Указом Президії Верховної Ради Української РСР: від 14 квітня
1986 року № 2077-XI // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1986. №
17. Ст. 343.
99. Міжнародний суд ООН. Статут. Ст. 38 частина перша пункт "d"
[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.un.org/ ru/icj/ statut.shtml#
chap2.
100. Парехта А. А. Специфіка застосування рішень Європейського суду з
прав людини у правовій системи України / А. А. Парехта // Вісник Вищої ради
юстиції. 2013. № 1(13). С. 117131.
101. Рабінович П. М. Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав
людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини) / П. М.
Рабінович, С. Є. Федик // Праці Львівської лабораторії прав людини і
189
громадянина, державного будівництва та місцевого самоврядування Академії
правових наук України / редкол. : П. М. Рабінович (голов. ред.) та ін. Л., 2004.
145 с.
102. Туманов В. А. Европейский суд по правам человека. Очерк
организации и деятельности / В. А. Туманов. М., 2001. 304 с.
103. Середа Т. М. Практика Європейського суду з прав людини як джерело
судового правозастосування / Т. М. Середа // Вісник Вищої ради юстиції. 2013.
№ 1. С. 133140.
104. Дудаш. Т Юридична природа рішень Європейського суду з прав
людини (загальнотеоретичний аспект) / Т. Дудаш // Право України. 2010.
№ 2. С. 173179.
105. Ершов В. В. Прецеденты толкования Европейского суда по правам
человека / В. В. Ершов // Российское правосудие. 2007. № 1(9). С. 2233.
106. Кайдаш Л. Ю. Про питання застосування Європейської конвенції з
прав людини та практики Європейського суду з прав людини як нормативних
актів національного законодавства / Л. Ю. Кайдаш, М. В. Коваль // Право та
управління. 2012. № 2. С. 396402.
107. Про Конституційний Суд України: Закон України: від 16 жовтня 1996
року // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 49. Ст. 272.
108. Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових
виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення : Закон України: від 22
вересня 2005 року № 2899-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2005. №
52. Ст. 565; 2006. № 26. Ст. 213; 2009. № 49. Ст. 730.
109. Про Державну фіскальну службу України: Постанова Кабінету
Міністрів України: від 21 травня 2014 року № 236 [Електронний ресурс].
Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/236-2014-%D0%BF.
110. Школьный словарь иностранных слов: пособие для учащихся /
В. В. Одинцов и др.; под ред. В. В. Иванова. М.: Просвещение, 1983. 207 с.
190
111. Энциклопедический словарь. Современная версия. М.: Изд-во
Эксмо, 2003. 672 с.
112. Енциклопедія Бізнесмена, Економіста, Менеджера. Наукове видання /
під ред. Р. Дяківа. К.: Вид. ТзОВ «КНИГОДРУК», 2000. 704 с.
113. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4-х
томах. Т. 3: ПР. М.: Изд. «ОЛМА-ПРЕСС». 574 с.
114. Марчук В. М. Нариси з теорії права: навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В.
Ніколаєва. К.: Істина, 2004. 304 с.
115. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навч.
видання / П. М. Рабінович. 2-ге вид. зі змін. й допов. К., 1994. 238 с.
116. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т. /
ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). К. : Юрид. думка, 2007. Т. 1: Загальна
частина. 592 с.
117. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс :
підруч. / Т. О. Коломоєць. К. : Юрінком Інтер, 2011. 576 с.
118. Курс адміністративного права України: підруч. / В. К. Колпаков, О. В.
Кузьменко, І. Д. Пастух, В. Д. Сущенко та ін. 2-ге вид., перероб. і допов. К. :
Юрінком Інтер, 2013. 872 с.
119. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: підручник / О. Ф. Скакун. К.:
Алетра; КНТ; ЦУП, 2009. 520 с.
120. Румянцев О.Г. Юридический энциклопедический словарь /
О. Г. Румянцев, В. Н. Додонов. М.: ИНФРА-М, 1997. 384 с.
121. Адміністративне право України : словник термінів / за заг. ред. Т. О.
Коломоєць, В. К. Колпакова; Держ. вищ. навч. закл. «Запоріз. нац. ун-т». К. : Ін
Юре, 2014. 520 с.
122. Школик А. М. Порівняльне адміністративне право : навч. посіб. для
юрид. ф-тів та ф-тів міжнародних відносин / А. М. Школик. Л.: ЗУКЦ, 2007.
307 с.
191
123. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України: від
07.12.1984 № 8073-Х [Електронний ресурс]. Режим доступу : www.rada.gov.ua.
124. Фурса С. Я. Закони України «Про державну виконавчу службу», «Про
виконавче провадження», «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини». Науково-практичний коментар / С. Я.
Фурса, Є. І. Фурса, С. В. Щербак. К.: Видавець Фурса С. Я.; КНТ, 2008. 1172
с.
125. Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар законів України «Про
виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», «Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» /
В. Е. Теліпко. К. : Центр учбової літератури, 2011. 616 с.
126. Олійник А. Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення
основних свобод людини і громадянина в Україні : монографія / А. Ю. Олійник.
К. : Алерта; КНТ; Центр навчальної літер, 2008. 472 с.
127. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку
XXI століття) : монографія / В. В. Галунько, В. І. Олефір, М. П. Пихтін, О. О.
Онищук, Ю. В. Гридасов, М. М. Новіков, У. О. Палієнко, І. А. Дьомін, О. М.
Єщук; за заг. ред. В. В. Галунька. Херсон : ВАТ «Херсонська міська друкарня»,
2010. 378 с.
128. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання
теорії і практики: автореф. на здоб. наук. ступ. к.ю.н. / К. Г. Волинка. К., 2000.
18 с.
129. Юридична енциклопедія : в 6 т. / ред. Ю. С. Шемшученко. К. : Вид.-
во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. Т. 2: ДИ. 741 с.
130. Большой юридический словарь / В. А. Белов, В. В. Бойцов и др.; А. Я.
Сухарев, В. Е. Крутських (ред.). 2-е изд., перераб. и допол. М.: ИНФРА-М,
2000. 704 с.
131. Вівчаренко О. Проблеми гарантій охорони права власності на землю в
Україні / О. Вівчаренко // Право України. 2003. № 12. C. 8893.
192
132. Вівчаренко О. Право власності на землю в Україні (актуальні
проблеми) / О. Вівчаренко. Івано-Франківськ, 1998. 179 с.
133. Голосніченко І. П. Прогалини у правовому регулюванні порушення
провадження в справі про адміністративне правопорушення / І. П. Голосніченко
// Право України. 2003. № 7. С. 7377.
134. Цимбалюк М. Формування правосвідомості громадян у процесі
реформування інституту власності / М. Цимбалюк // Право України. 2003. №
9. С. 5761.
135. Козьяков І. Проблеми теорії та практики застосування статі 187 КПК
України / І. Козьяков // Право України. 2003. № 4. С. 5762.
136. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та
громадянина : навч. пос. / І. О. Ієрусалімова та інші. К. : Знання, 2007. 223 с.
137. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами
адміністративного права / І. П. Голосніченко. К. : Вища школа, 1991. 207 с.
138. Стеценко С. Г. Адміністративне право України / С. Г. Стеценко. К. :
Атіка, 2007. 624 с.
139. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості
Верховної Ради Української РСР. 1984. додаток № 51. ст. 1122.
140. Резолюція (77)