Китаєв Олексій Васильович. Розробка інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємства (на прикладі конверсії підприємств Шосткинського промислового вузла)

Краткое описание

Китаєв Олексій Васильович. Розробка інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємства (на прикладі конверсії підприємств Шосткинського промислового вузла): дисертація канд. екон. наук: 08.08.01 / Сумський держ. ун-т. - Суми, 2003. : табл

Китаєв О.В. Розробка інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємства (на прикладі конверсії підприємств Шосткинського промислового вузла). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Сумський державний університет, Суми, 2003.
У дисертації досліджено економічну сутність і трансформацію теоретичних та науково-методичних підходів до оцінки еколого-економічного рівня підприємства. Виконана систематизація наукових концепцій, принципів та методів оцінки еколого-економічного рівня підприємства, визначені основні напрямки їх удосконалення.
Удосконалені науково-методичні підходи до інтегральної оцінки техніко-еколого-економічного рівня підприємства. Вперше обгрунтовано впровадження показника еколого-економічний рейтинг підприємства”, сформульвані головні вимоги до системи техніко-організаційних та соціально-економічних показників оцінки еколого-економічного рівня підприємства. Запропоновані порядок формування інформаційної базі і визначення еколого-економічного рейтингу підприємства.
Набули подальшого розвитку принципи управління природокористуванням на основі інтегральної оцінки техніко-еколого-економічного рівня підприємства. Запропоновані методи обґрунтування розподілу централізованих державних природоохоронних капіталовкладень між підприємствами галузі. Вперше запропоновано процедуру визначення екобалансу території, як окремої системи моніторингу, спрямованого на стале зниження забруднення довкілля шляхом прийняття та практичної реалізації оперативних і стратегічних рішень.

Узагальнення науково-методичних та практичних результатів, викладених у дисертації, дозволили зробити наступні висновки:
1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає у вдосконаленні організаційно-економічного механізму управління реалізацією природоохоронних програм на підприємствах хімічної галузі військово-промислового комплексу, методів інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємств як інформаційної основи визначення ефективних напрямків фінансування природоохоронних заходів, розробки механізму стимулювання природоохоронної діяльності на підприємствах в умовах переважно державного управління ними.
2. Комплексну оцінку рівня екологічності підприємства пропонується визначати на основі його еколого-економічного рейтингу, який слід розглядатися як процес ранжування підприємств, відповідно до оцінки їх еколого-економічного рівня.
3. Доведено, що при формуванні системи оцінки еколого-економічного рейтингу підприємств, повинні бути забезпечені наступні головні вимоги: врахування причинно-наслідкових системних зв'язків; перевагу слід віддавати відносним показникам; забезпечення органічного зв'язку між показниками; дія показників повинна бути односпрямованною; система показників повинна розглядатися як елемент (підсистема) більш складних систем.
4. В основу оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства має бути покладене порівняння підприємств по кожному показнику, що відображає стан еколого-економічного функціонування (розвитку), з еталонним, визначеним як середнє значення по групі технологічно подібних підприємств.
5. Обгрунтовані основні напрямки удосконаленя системи управління природокористуванням на основі оцінок еколого-економічного рейтингу. Оскільки казенні заводи знаходяться в державній власності, головним напрямком використання оцінок є обґрунтування розподілу централізованих державних природоохоронних капіталовкладень між підприємствами галузі.
6. Екологічно орієнтована трансформація системи управління підприємствами галузі, може бути досягнута лише за умови взаємопов’язаних дій як контролюючих державних органів, так і фінансових інституцій, які повинні реально, через фінансові механізми, стимулювати промислові підприємства дотримуватись затверджених природоохоронних норм. З цією метою пропонується впровадження процедури визначення екобалансу території, під яким слід розуміти еколого-економічний моніторинг місцевості та підприємств, спрямований на стале зниження навантаження на довкілля шляхом прийняття та практичної реалізації оперативних і стратегічних рішень.