Кітура Оксана Євгенівна. Вікові особливості переносимості та ефективності бета-адреноблокаторів у хворих із застійною серцевою недостатності

Краткое описание

Кітура Оксана Євгенівна. Вікові особливості переносимості та ефективності бета-адреноблокаторів у хворих із застійною серцевою недостатності. : Дис... канд. наук: 14.01.11 - 2005.

Кітура О. Є. Вікові особливості переносимості та ефективності бета-адреноблокаторів у хворих із застійною серцевою недостатності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2005.
Мета дослідження оптимізація застосування селективних -адреноблокаторів (-АБ) метопрололу і бісопрололу у пацієнтів із помірною та тяжкою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) на основі порівняння їх переносності та ефективності залежно від віку і наявності фібриляції передсердь. Обстежено 129 хворих віком 38 74 роки із ХСН ІІІ ІV функціональних класів, фракцією викиду лівого шлуночка менше 35 %. Встановлено, що переносність -АБ, швидкість досягнення цільових доз залежить від віку. Цільових доз метопрололу і бісопрололу частіше досягали пацієнти молодого віку, пацієнти похилого віку швидше досягають цільових доз бісопрололу. Імовірними предикторами досягнення цільової дози -АБ є початковий рівень артеріального тиску, а також рівень норадреналіну в сироватці крові. Ефективність -АБ залежала від величини досягнутої середньодобової дози препарату. Виявлено, що покращання асоційованої зі станом здоров’я якості життя та дистанції 6-хвилинної ходьби відбувається повільніше у хворих похилого віку. Наявність фібриляції передсердь не перешкоджає досягненню цільових доз метопрололу. Достовірної різниці динаміки клініко-функціональних показників залежно від фонового ритму не виявлено. Позитивні клінічні та гемодинамічні ефекти метопрололу і бісопрололу не залежать від етіології ХСН.

Дисертація містить нове вирішення актуальної задачі кардіології оптимізація застосування селективних b-адреноблокаторів метопрололу тартрату і бісопрололу у хворих з помірною і тяжкою ХСН, залежно від віку, на основі оцінки їх переносності та ефективності в умовах тривалого лікування.

Переносність метопрололу і бісопрололу, а також швидкість досягнення цільових доз у пацієнтів з ХСН IIIIV функціональних класів NYHA залежать від віку. Протягом тримісячного періоду титрування цільові дози метопрололу рідше досягалися в групі хворих з ХСН похилого віку. Пацієнти з помірною і тяжкою ХСН похилого віку швидше досягають цільових доз при застосуванні бісопрололу, ніж метопрололу.
Переносність метопрололу і бісопрололу пацієнтами з ХСН усіх вікових груп залежить від початкових рівнів систолічного і діастолічного артеріального тиску, початкового рівня норадреналіну в сироватці крові. Досягнення цільових та наближених до цільових доз -АБ асоціювалося з вищим рівнем артеріального тиску, нижчим рівнем норадреналіну.
Ефективність метопрололу і бісопрололу у пацієнтів з помірною і тяжкою ХСН у всіх вікових групах залежала від досягнутої середньодобової дози препарату. У пацієнтів, які досягли цільових та наближених до цільових доз -АБ, більш вираженими були позитивні зміни клінічних показників, стану гемодинаміки, систолічної функції лівого шлуночка, вмісту норадреналіну в сироватці крові.
Клініко-гемодинамічні ефекти -АБ не залежали від ішемічного чи неішемічного походження ХСН. Достовірної різниці динаміки показників клінічного стану, насосної функції лівого шлуночка, рівнів катехоламінів під впливом терапії -АБ залежно від етіології ХСН не виявлено.
Незалежно від віку пацієнтів, застосування метопрололу дозволяло покращити систолічну функцію серця, збільшити дистанцію 6-хвилинної ходьби, покращити асоційовану із станом здоров’я якість життя, зменшити рівні катехоламінів у сироватці крові. Покращання АСЗЯЖ та зростання ДШХ відбувалося повільніше у хворих похилого віку.
Наявність ФП не перешкоджає досягненню цільових доз метопрололу і не спричиняє збільшення частоти побічних ефектів. Терапія метопрололом хворих із ХСН і ФП забезпечувала поліпшення клінічного стану хворих, якості життя, систолічної функції серця, зниження рівня катехоламінів. Виразність цих ефектів достовірно не відрізнялася від таких у пацієнтів із збереженим синусовим ритмом.
При порівнянні ефективності метопрололу і бісопрололу у хворих із ХСН IIIIV функціональних класів достовірної різниці динаміки показників гемодинаміки, асоційованої зі станом здоров’я якості життя, морфофункціональних показників лівого шлуночка та вмісту катехоламінів не виявлено. Порівняно з метопрололом, лікування бісопрололом дозволяло відчутніше збільшити дистанцію 6-хвилинної ходьби. Приріст дистанції 6-хвилинної ходьби через 3 місяці в групі бісопрололу був на 5,5 % (p>0,05) більшим, порівняно з застосуванням метопрололу. При подальшому лікуванні в групі бісопрололу приріст ДШХ був більш вираженим на 9,1 % (р<0,05) через 6 місяців та на 14,6 % (р<0,05) через 12 місяців, порівняно з групою метопрололу.