Колбіна І ветта Валеріївна. Морфометричні властивості еритроцитів, показники гемодинаміки і варіабельності серцевого ритму у хворих на стабільну стенокардію напруги та їх зміни під впливом метаболічної терапії

Краткое описание

Колбіна І ветта Валеріївна. Морфометричні властивості еритроцитів, показники гемодинаміки і варіабельності серцевого ритму у хворих на стабільну стенокардію напруги та їх зміни під впливом метаболічної терапії : Дис... канд. наук: 14.01.11 - 2005.

Колбіна І.В. Морфометричні властивості еритроцитів, показники гемодинаміки і варіабельності серцевого ритму у хворих на стабільну стенокардію напруги та їх зміни під впливом метаболічної терапії.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя, 2004.
Дисертація присвячена вивченню клінічних особливостей, параметрів центральної і периферичної гемодинаміки, варіабельності серцевого ритму та морфофункціональних властивостей еритроцитів у хворих на стабільну стенокардію ІІІ функціонального класу та їх динаміки у ході базисної терапії і комбінації її з мілдронатом.
В роботі демонструється висока антиангінальна, гемодинамічна активність базисної терапії ІХС. Обґрунтована комбінація базисної терапії з мілдронатом, який потенціює антиангінальний ефект, покращує постнавантажувальні характеристики, толерантність до фізичних навантажень та функціональні властивості еритроцитів. Встановлений тісний кореляційний зв’язок між показниками гемодинаміки, варіабельності серцевого ритму і внутрішньоклітинним вмістом катехоламінів в еритроцитах.

Дисертація присвячена одному з актуальних питань кардіології: встановленню ролі симпато-адреналової системи, морфометричних властивостей еритроцитів і їх здатності депонувати інсулін у хворих на стабільну стенокардію III ФК та їх змінам під впливом мілдронату на фоні базисної терапії.
Для хворих на стабільну стенокардію III ФК характерна депресія насосної функції лівого шлуночка, що проявляється достовірним зменшенням ударного об’єму на 23%, ударного індексу на 22%, хвилинного об’єму кровообігу на 20%, серцевого індексу на 23%, потужності лівого шлуночка на 21,6% та супроводжується достовірним підвищенням витрати енергії на одне скорочення на 10% і загального периферичного опору судин на 41%, у тому числі достовірне зменшення порогової потужності на 57%, подвійного добутку на 35%, часу роботи на велоергометрі на 33% і зростання енергетичного рівня порогового навантаження на 34,3%.
Напруження регуляторних механізмів ритму серця у хворих на стабільну стенокардію III ФК супроводжується переважанням центральної симпатичної регуляції серцевого ритму зі зниженням вагусної і гуморальної регуляції і проявляється достовірним збільшенням амплітуди моди на 37% і індексу вегетативного напруження Баєвського на 82%.
Формування стабільної стенокардії III ФК характеризується збільшенням процентного вмісту деструктивних форм еритроцитів і зниженням вмісту в них гемоглобіну. Під впливом комбінованої терапії з мілдронатом виявляється вірогідне зменшення площі еритроцитів і фактора їхньої сферичності в порівнянні з застосуванням базисної терапії.
У хворих на стабільну стенокардію III ФК були зареєстровані протилежні зміни вмісту депонованих катехоламінів й інсуліну в еритроцитах, вірогідно нижчим, в порівнянні з контрольною групою, був вміст депонованих катехоламінів на 19% і підвищення вмісту інсуліну на 6%. Лікування мілдронатом має істотну перевагу перед базисною терапією в здатності поліпшувати депонуючі властивості еритроцитів, що проявляється в збільшенні інтенсивності депонування ендогенних катехоламінів і зниженні рівня депонованого інсуліну.

Комбінація базисної терапії з мілдронатом у хворих на стабільну стенокардію III ФК вірогідно підсилює антиангінальну ефективність базисного лікування, приводить до росту толерантності до фізичних навантажень і покращує якість життя пацієнтів.
Базисна терапія та сполучення її з мілдронатом достовірно поліпшують скорочувальну здатність міокарда лівого шлуночка та знижують активність центральної ланки симпато-адреналової системи, одночасно витрата енергії на одне скорочення і постнавантажувальні характеристики зменшуються вірогідно більше у хворих на стабільну стенокардію III ФК під впливом комбінованої терапії.
Збільшення порогової потужності і часу виконання фізичних навантажень після лікування мілдронатом у групі хворих на стабільну стенокардію III ФК були достовірно вище, а зниження енергетичних витрат на виконання порогового навантаження більш суттєвим, ніж після застосування традиційного лікування.