Колосов Євген Володимирович. Роль матриксних металопротеїназ у формуванні гіпертензивного серця

Краткое описание

Колосов Євген Володимирович. Роль матриксних металопротеїназ у формуванні гіпертензивного серця : дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Харківський держ. медичний ун- т. - Х., 2006.

Колосов Є.В. Роль матриксних металопротеїназ у формуванні гіпертензивного серця. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. Кардіологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2006 р.
Дисертація присвячена оптимізації та удосконаленню діагностики ремоделювання екстрацелюлярного матриксу міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) на підставі вивчення характеру змін у системі матриксної металопротеїнази-1 (ММП-1) за допомогою визначення дистанційних маркерів фіброзу.
Показано, що у пацієнтів з АГ відзначається зниження активності ММП-1, а ступінь вираженості цих змін впливає на формування різних типів геометричного ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ).
На підставі наявності потужних кореляційних зв’язків між рівнями плазмених маркерів фіброзу та структурно-функціональними показниками ЛШ удосконалено діагностичні критерії стосовно оцінки стану системи ММП-1 та порушень метаболізму сполучної тканини міокарда у хворих на АГ. Обґрунтовано положення про те, що рівень латентної форми ММП-1 відображує ступінь вираженості інтерстиціального фіброзу міокарда.
Більш значуще накопичення інтерстиціального колагену в екстрацелюлярному матриксі міокарда спостерігається у хворих на АГ з гіпертрофічними типами ремоделювання ЛШ та наявністю супутнього ожиріння.

У хворих на АГ порушення функціонування системи ММП-1, яке вивчалося на підставі дослідження дистанційних маркерів фіброзу (неактивна форма ММП-1, ТІМП-1, специфічний маркер активності ММП-1 СТП-І, ОФІК), призводить до змін в екстрацелюлярному матриксі міокарда, що, в свою чергу, залучаються до структурно-функціональної перебудови міокарда, а вираженість цих порушень впливає на формування певних варіантів геометричного ремоделювання ЛШ.
Виявлено особливості структурно-функціонального стану ЛШ та гемодинаміки у хворих на АГ з різними моделями геометрії. У групі пацієнтів з НГЛШ відзначається невелике підвищення ЗПСО за незмінних параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки. КРЛШ характеризується збільшенням ВТСЛШ, зниженням УО, найвищими значеннями ЗПСО та найнижчими значеннями ХО. При КГЛШ спостерігається збільшення ВТСЛШ, найбільше підвищення рівня АТ, помірне підвищення ЗПСО. Пацієнтам з ЕГЛШ притаманні найвищі значення ХО, нормальний ЗПСО, збільшення розмірів порожнини ЛШ, помірне потовщання стінок ЛШ, збільшення ІВМН.
Встановлено потужні вірогідні кореляційні зв’язки між рівнем ОФІК та такими ехокардіографічними показниками як ІММЛШ, ММЛШ та КДР. Наявність цих взаємозв’язків дозволяє виділити певні особливості формування різних типів геометричного ремоделювання ЛШ. При КРЛШ зміни внутрішньосерцевої та системної гемодінамики формуються переважно за рахунок гіпертрофії кардіоміоцитів. КГЛШ є змішаним варіантом ремоделювання, при якому спостерігаються як достатній інтерстиціальний фіброз, так і виражена гіпертрофія кардіоміоцитів. При ЕГЛШ фіброзний компонент ремоделювання є найбільш вираженим.
Наявність супутнього ожиріння у хворих на АГ з гіпертрофічними типами ремоделювання асоціюється з вірогідно більш вираженим у кількісному відношенні інтерстиціальним фіброзом міокарда порівняно з групами пацієнтів з ГЛШ і без ожиріння.
Виявлено кореляційні зв’язки між рівнем проММП-1 плазми крови та ІММЛШ, іКДР, ТМШП, ТЗСЛШ (r=0,73, r=0,64, r=0,40, r=0,38, усі р<0,05). Таким чином, підвищене утворювання проММП-1 у пацієнтів з АГ відображує ступінь перебудови позаклітинного матриксу міокарда.
У плазмі крові хворих на ГХ з усіма типами структурно-геометричного ремоделювання ЛШ, порівняно зі здоровими особами, відзначається вірогідне підвищення рівня ТІМП-1 та зниження концентрації СТП-І, що свідчить про зменшення загальної активності ММП-1, проявом якої є пригнічення процесів деградації колагену І типу та подальше його накопичення в позаклітинному матриксі міокарда.
У загальній виборці хворих на АГ рівень СТП-І плазми крові негативно корелює з показником ВТСЛШ (r=-0,41, p<0,05), підтверджуючи існування механізму, який направлений на запобігання подальшого прогресування гіпертрофії кардіоміоцитів за рахунок зменшення деградації колагену І типу.
При АГ розвиток та прогресування функціонального класу ХСН пов’язано з порушенням метаболізму сполучної тканини (зниженням активності ММП-1 та наростанням накопичення колагену І типу в екстрацелюлярному матриксі міокарда).