КОМПЕТЕНТНА ПРАВОВА КУЛЬТУРА В МЕХАНІЗМІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ЦЕЛУЙКО Михайло Федорович

УДК 340:008(477)

КОМПЕТЕНТНА ПРАВОВА КУЛЬТУРА В МЕХАНІЗМІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА

12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
к.ю.н., професор
Завальнюк В.В.

Одеса – 2012

Зміст
ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1. КОМПЕТЕНТНА ПРАВОВА КУЛЬТУРА У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПРАВОВІЙ НАУЦІ 2
1.1. Основні концепції правової культури у вітчизняній правовій науці 2
1.2. Компетентна правова культура: поняття, види та структура 2
1.3. Компетентна правова культура юристів 2
Висновки до розділу 1 2
РОЗДІЛ 2. КОМПЕТЕНТНА ПРАВОВА КУЛЬТУРА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 2
2.1. Компетентна правова культура при здійсненні законодавчої влади в Україні 2
2.2. Компетентна правова культура при здійсненні виконавчої влади в Україні 2
2.3. Компетентна правова культура при здійсненні судової влади в Україні 2
Висновки до розділу 2 2
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КОМПЕТЕНТНОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В МЕХАНІЗМІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА 2
3.1. Витоки правового нігілізму в компетенції державних службовців та правотворців України, можливості його профілактики і подолання 2
3.2. Напрями вдосконалення компетентної правової культури учасників законотворчого процесу та їх професійної підготовки 2
3.3. Зарубіжний досвід компетентної правової культури в механізмі формування та реалізації права та можливості його використання в Україні 2
Висновки до розділу 3 2
ВИСНОВКИ 2
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 2

ВСТУП
Актуальність теми. Україна зі здобуттям незалежності взяла курс на побудову правової держави. Це потребує переоцінки минулого досвіду та кардинального реформування всіх сфер суспільного життя, у тому числі й механізму формування та реалізації права. На жаль, слід констатувати, що за роки незалежності реформи в Україні не завжди давали очікуваних результатів, і навіть породили ряд негативних державно-правових явищ: розбалансованість державної системи, протистояння владних структур, корупцію, хабарництво, безвідповідальність на різних рівнях державної влади тощо.
Вирішення зазначених державно-правових проблем значною мірою залежить від змін в організації державної влади і правового життя України, а також від якісного стану компетентної правової культури представників влади в механізмі формування та реалізації права.
Формування правової держави в Україні потребує нагальної переоцінки та нового бачення таких основоположних понять, як правотворення, праворозуміння, правозастосування, які також тісно пов’язані з проблемою компетентної правової культури при здійсненні державної влади в Україні.
Для сьогодення актуальним вбачається напрям теоретико-правового дослідження питання як компетентної правової культури взагалі, так і компетентної правової культури представників владних структур у механізмі формування та реалізації права в Україні, зокрема.
Уявляється, що процес удосконалення компетентної правової культури при здійсненні державної влади в Україні в механізмі формування та реалізації права буде сприяти затвердженню сучасної правової думки та мислення, перегляду юридичних догм і стереотипів, розвитку законодавчої діяльності.
Компетентна правова культура в механізмі формування та реалізації права є фактором досягнення позитивних результатів у правовій сфері. Вона сприяє юридичному забезпеченню процесу перетворень у формуванні та реалізації права, досягненні якісного правового стану соціальних відносин.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Запропоноване наукове дослідження передбачає вивчення напрямків державної та правової політики України, що спрямовані на її інтеграцію в Європейський Союз.
Наукове дослідження пов’язане з адміністративною реформою в Україні, що проводиться відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в Україні», метою якої є удосконалення системи і структури державних органів, приведення їх у відповіданість до сучасних вимог та умов.
Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного університету «Одеська юридична академія», зокрема, у рамках теми науково-дослідної роботи кафедри теорії держави та права «Наступність та оновлення як тенденція розвитку держави і права сучасної України» (державний реєстраційний номер – 0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у науковому осмисленні та теоретико-правовому аналізі компетентної правової культури при здійсненні державної влади в Україні в механізмі формування та реалізації українського права.
Відповідно до мети було поставлено такі завдання:
розкрити основні підходи до компетентної правової культури у вітчизняній юриспруденції;
проаналізувати поняття, види та структуру компетентної правової культури;
дослідити компетентну правову культуру юристів;
здійснити аналіз та визначити стан компетентної правової культури при здійсненні законодавчої влади в Україні;
дослідити та визначити рівень компетентної правової культури при здійсненні виконавчої влади в Україні;
проаналізувати зміст компетентної правової культури при здійсненні судової влади в Україні;
установити витоки правового нігілізму компетенції державних службовців та правотворців України, можливості його профілактики і подолання;
виявити напрями удосконалення компетентної правової культури учасників законотворчого процесу та їх компетентної підготовки в Україні;
охарактеризувати зарубіжний досвід компетентної правової культури в механізмі формування та реалізації права та визначити можливості його використання в Україні.
Об'єктом дослідження є сфера теоретико-практичних проблем, які виникають у процесі формування та реалізації компетентної правової культури в Україні.
Предметом дослідження є компетентна правова культура при здійсненні державної влади в Україні у загально-теоритичному аспекті.
Методи дослідження. Методологію дослідження становлять принципи, підходи та загальнонаукові методи пізнання, які базуються на засадах об’єктивності, системності, всебічного урахування всіх складових елементів та проявів, явищ і процесів, що вивчаються. Досліджено окремі принципи і напрями реалізації компетентної правової культури в процесі будівництва правової держави. На основі принципу об'єктивності досліджено використовування різних статистичних та інформаційних даних, матеріалів міжнародних та вітчизняних конференцій, результати соціалогогічних досліджень.
В основу дослідження покладено системний підхід до аналізу юридичних проблем у динаміці компетенції та формуванні компетентної правової культури та її ролі у механізмі дії права.
Використовувалися різні методи дослідження, головним серед яких був діалектичний метод, який дав можливість розглядати правові програми у єдності їх соціального змісту та юридичної форми, дозволив відстежити їх розвиток і взаємний вплив. За його допомогою досліджено зміст, види, структуру компетентної правової культури, компетентну правову культуру при здійсненні державної влади в Україні, а також з’ясовано проблеми, які виникають у процесі її формування та реалізації (п.п. 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Виявлення взаємозв’язку й розмежування сфери компетентної правової культури, регулювання відносин, суб’єктом яких є копетенція різних гілок влади, здійснювалися за допомогою методу системного аналізу (п.п. 1.3, р.2). Історичний метод дозволив дослідити досвід формування компетентної правової культури в Україні (п.п. 1.1, 1.2). За допомогою догматичного методу тлумачились правові норми, які використовуються у правовому регулюванні компетенції (р. 2, п.п. 3.1, 3.2). Метод логічного аналізу сприяв вивченню моделі відносин, що виникають між сторонами при реалізації компетенції (п.п. 3.1, 3.2). Порівняльно-правовий метод забезпечив можливість враховувати тенденції розвитку компетентної правової культури в механізмі формування та реалізації українського права (п. 3.3).
Науково-теоритичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, які займалися питаннями правової культури, компетентної правової культури, формування та реалізації права, правотворення, правозастосування, правореалізації, правосвідомості, правового нігілізму. Слід назвати таких учених, як: Е. В. Аграновська, М. А. Антонович, О. А. Ануфрієнко, Н. Г. Багдасарьян, Г. І. Балюк, А. А. Баталов, П. М. Батура, В. М. Бебік, П. А. Білий, В. М. Боер, Е. В. Бичкова, М. М. Вопленко, Г. І. Гавриленко, Л. М. Герасіна, П. П Глущенко, В. І. Гойман, Н. Л. Гранат, Г. Ф. Гринюк, В. В. Дєдкова, О. В. Дручек, О.С. Дьоміна, О.Н. Євтушенко, М.Г. Жуган, В.І. Іванов, Л.В. Іванова, І.В. Іщук, М.С. Каган, Т.О. Калиновська, О.С. Каневський, А.І. Квітка, М.М. Кейзеров, А.Л. Керімов, Б.А. Кистяковський, А.Ф. Крижанівській, О.Т. Ковальов, В.І. Козлачков, М.І. Козюбра, С.О. Козуліна, О.Р. Копієвська, Т.В. Корчагіна, Л. І. Костенко, В.Н. Кудрявцев, М.М. Куцик, В.А. Лапшов, С.М. Легуша, А.Л. Ликас, Р.С. Мартинюк, А.В. Марченко, А.М. Мірошниченко, О.Ф. Мельничук, О.О. Менюк, Г.В. Назаренко, Ю.М. Оборотов, І.Ю. Онопчук, І.В. Осика, С.С. Павлов, А.І. Паньков, Н.О. Плішкіна, І.І. Поляков, І.В. Працюк, Р.А. Ромашов, В.П. Сальников, А.П. Семитко, Р.А. Сербін, Т.Н. Синюкова, В.А. Скуратівській, М.М. Скуріхін, С.С. Сливка, М.Б. Смоленський, Г.Н. Соколова, Б. Таманага, Ю.О. Тополь, Ю.А. Тихомиров, М.П. Требін, С.В. Третяк, Н.В. Філик, Н.Ч. Цакадзе, В.М. Шаповал, В.Ю. Швачка, В.В. Шишко, О.О. Ющенко, О.І. Ющик, A. Джетинхоф, Н.Чомски, Д. Нілкен, Е.Фельдман, В. Гесснер.
Теоретичну базу дослідження становлять: спеціальна юридична література із загально-теоритичної юриспруденції теорії держави і права, інших галузей юриспруденції, а також із політології, філософії та соціології. Крім того, використано матеріали ряду науково-практичних конференцій, присвячених цій проблемі.
Емпіричною базою дослідження стали соціологічні, у тому числі статистичні дані, які відображають стан компетентної правової культури в механізмі формування та реалізації українського права.
Нормативну основу становлять Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти, міжнародні акти та акти Європейського Союзу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дослідження присвячено трактуванню компетентної правової культури як соціокультурному явищу в механізмі формування та реалізації українського права. Уточнено взаємодію культури, права та компетентної правової культури в процесі розвитку суспільства.
Внесено конкретні рекомендації щодо вдосконалення законодавства, сформульовано пропозиції щодо підвищення рівня компетентної правової культури населення. У роботі по-новому осмислено ряд теоретичних положень трактування компетентної правової культури.
Дисертація являє собою комплексне дослідження місця і ролі компетентної правової культури у правовій системі.
Результати дослідження компетентної правової культури на основі різних методологічних підходів, отримані відповідно до цілей і завдань дисертаційного дослідження, дозволили вперше відтворити в цілісності цей об'єкт дослідження з урахуванням закономірностей його розвитку, а саме:
уперше:
здійснено спробу в узагальненому вигляді визначити правові основи компетентної правової культури в механізмі формування та реалізації українського права, її недоліки та можливі шляхи їх подолання;
сформульовано та проаналізовано особливості поняття компетентної правової культури, розкрито її функції та показано їх вплив на розвиток права; проаналізовано співвідношення рівня компетентної правової культури та інформаційних технологій;
визначено напрями удосконалення компетентної правової культури учасників законотворчого процесу та їх професійної підготовки, серед яких: гідна матеріальна забезпеченість, невідворотне покарання за зловживання своїм службовим становищем з боку суспільства і держави, ефективна система відповідальності чиновників перед суспільством, законодавче обмеження термінів перебування при владі посадових осіб, відкритість діяльності державного апарату і конкурсне заміщення посад, доведення до логічного завершення справ про посадові злочини, а також зміна законодавства у бік зменшення владних повноважень посадових осіб, зведення їх діяльності від дозвільної до оперативно-реєструючої тощо;
удосконалено:
поняття компетентної правової культури, що розглядається як складна, багатопланова форма (різновид) правової культури, яка характеризується ступенем і характером правового розвитку та правосвідомості суб'єкта (особистості) та яка є результатом і способом професійної діяльності зі створення й реалізації правових цінностей.;
визначення компетентної правової культури при здійсненні законодавчої влади в Україні, як рівня сукупності знань та якісної правотворчої діяльності державних службовців представницьких і законодавчих органів з підготовки, прийняття та опублікування нормативно-правових актів, що здійснюється в рамках Конституції України;
визначення компетентної правової культури при здійсненні виконавчої влади в Україні, як рівня сукупності знань та діяльності відповідних посадових осіб, які володіють високим рівнем правосвідомості та професіоналізмом по виданню та грамотній реалізації нормативних актів управління, прийняттю конкретних управлінських рішень оперативного характеру, здійсненню систематичного контролю за виконанням Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України;
визначення компетентної правової культури при здійсненні судової влади в Україні, як рівня сукупності знань та діяльності відповідних органів і посадових осіб щодо здійснення правосуддя, конституційного нагляду і судового контролю, а також питання, щодо забезпечення відповідності новоствореного законодавства органів державної влади чинному законодавству й реалізації конституційного права на судовий захист прав і свобод громадян, що заснована на суворому дотриманні принципів законності;
твердження того, що правовий нігілізм компетенції держслужбовців та правотворців в Україні має повністю негативний характер, але при цьому не йдеться про характер правового нігілізму в цілому, оскільки він як родове поняття має позитивну рису, свідчить, наскільки право затребуване суспільством;
питання, щодо компетентної правової культури при здійсненні державної влади в Україні, що визначається як якісний стан правового життя суспільства, та виражається у високому рівні правосвідомості і правової діяльності при здійсненні державної влади, спрямованої на виконання завдань і функцій держави, утвердження прав і свобод людини і громадянина, яка являє сенс і зміст усіх напрямків їхньої діяльності;
набули подальшого розвитку:
ідея, що правовий нігілізм державних службовців та правотворців – явище, яке притаманне українській державності. Його основні риси: радикалізм, масовість поширення, різноманіття способів відторгнення норм права;
пропозиція щодо профілактики (нейтралізації) правового нігілізму компетенції держслужбовців та правотворців в Україні, що передбачає запровадження певних нововведень: гідна матеріальна забезпеченість держслужбовців та правотворців, відкритість діяльності державного апарату, ефективна система відповідальності чиновників перед суспільством, конкурсне заміщення державних посад, зміну законодавства в бік зведення владних повноважень чиновників від дозвільної діяльності до оперативно-реєструючої, досконале законодавство, ефективний контроль за законністю діяльності держслужбовців та правотворців;
сформульовано зміни до діючого законодавства:
внести зміни до Закону України «Про державну службу» у п. 1 ст. 1 Державна служба і державні службовці та викласти його в такій редакції : «Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави у межах своєї компетенції …та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів».
Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається внесенням пропозицій і формулюванням висновків, які можуть бути використані для вдоско¬налення чинного законодавства. Реалізація цих пропозицій сприятиме підвищенню рівня компетентної правової культури в Україні. Матеріали дисертації надають можливість отримати цілісну уяву про компетентну правову культуру.
Практична цінність результатів дослідження визначається внесенням пропозицій і формулюванням висновків, які можуть бути використані для вдоско¬налення чинного законодавства. Викладені та обгрунтовані в дисератції висновки, положення та пропозиції можуть бути використані у (при):
законотворчій діяльності – при вдосконаленні діючого законодавства у сфері державної служби;
правозастосовчій практиці – при співпраці судових органів та посадових осіб;
навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та посібників з теорії держави і права, історії політичних і правових учень, а також спеціальних навчальних курсів;
проведенні правового виховання громадян – з метою підвищення рівня компетентної правової культури та правосвідомості населення.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри держави та права Національного університету «Одеська юридична академія».
Окремі положення проблеми, одержані узагальнення та висновки були оприлюдені на: науково-практичній конференції «Техніко-технологічні та економіко-правові аспекти комплексної безпеки організації та розвитку підприємництва і бізнесу» (Чернігів, ЧІІБіП МНТУ ім. Ю. Бугая, 22 березня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих науковців» (лютий 2012 р.), юридичній науково-практичній інтернет-конференції «Правопорядок у державному та суспільному розвитку: національний і міжнародний вимір» (лютий 2012 р.), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД» (м. Переяслів-Хмельницький, березень 2012 р.), міжнародній науковій інтернет-конференції молодих правників Національного університету «Одеська юридична академія» «Новітні наукові дослідження держави і права – 2012» (м. Одеса, 2012 р.), VІ міжвузівській накуково-практичній конференції ЧІІБіП МНТУ імені Ю. Бугая «Техніко-технологічні та економіко-правові аспекти комплексної безпеки організації та розвитку підприємництва і бізнесу» (Чернігів, березень 2012 р.), VІ міжвузівській накуково-практичній конференції ЧІІБіП МНТУ імені Ю. Бугая «Техніко-технологічні та економіко-правові аспекти комплексної безпеки організації та розвитку підприємництва і бізнесу» (Чернігів, березень 2012 р.)
Публікації. Основні висновки та результати дисертації опубліковано в 13 роботах, 5 із яких надруковано у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук.
Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження структура роботи включає вступ, три розділи, які містять дев’ять підрозділів, висновки до кожного розділу, загальні висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок. Із них основного тексту 220 сторінок. Список використаних джерел містить 300 найменуваннь і розташований на 29 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Стан компетентної правової культури держави є показником зрілості її правової системи. Науковці виокремлюють декілька підходів до трактування поняття «компетентна правова культура», до числа яких належать антропологічний, соціологічний, філософський підходи. Найбільш вдалим, як уявляється, є антропологічний (діяльнісний) підхід, згідно з яким правова культура – це процес і результат творчої діяльності людини у сфері права. Він характеризується створенням і затвердженням правових цінностей.
2. Компетентна правова культура – це рівень знань і об'єктивне ставлення суспільства до права; сукупність правових знань у вигляді норм, переконань і установок, створюваних у процесі життєдіяльності, що регламентують правила взаємодії особистості, соціальної, етнічної, професійної групи, суспільства, держави, які оформлені у вигляді законодавчих актів. Вона проявляється у праці, спілкуванні й поведінці суб'єктів взаємодії, формується під впливом системи культурного та правового виховання та навчання, являє собою систему цінностей, досягнутих людством у галузі права та належить до правової реальності даного суспільства: рівня правосвідомості, режиму законності та правопорядку, стану законодавства, стану юридичної практики тощо. Високий рівень компетентної правової культури є показником правового прогресу. Компетентна правова культура є результатом соціально-правової активності окремих особистостей, колективів та інших суб'єктів права; вона є відправним моментом, базою для такого роду активності і для правової культури особистості в цілому. Компетентна правова культура характеризуєтся рівнем правосвідомості окремої соціальної групи, а також рівнем реального здійснення нею вимог чинного права.
3. Установлено, що особливе значення для держави і суспільства має компетентна правова культура, в якій переплетені професіоналізм і професійна етика. Вона відіграє при цьому головну роль у діяльності будь-якого представника юридичної професії. Ця проблема посідає більш ніж скромне місце у практичній діяльності.
4. Під компетентною правовою культурою розуміється складна, багатопланова форма (різновид) правової культури, яка характеризується ступенем і характером правового розвитку та правосвідомості суб'єкта (особистості) та є результатом і способом професійної діяльності зі створення й реалізації правових цінностей.
5. Компетентна правова культура при здійсненні законодавчої влади в Україні – це здійснювана в рамках Конституції України якісна правотворча діяльність державних службовців представницьких і законодавчих органів у процесі підготовки, прийняття й опублікування нормативно-правових актів.
6. Компетентна правова культура при здійсненні виконавчої влади в Україні – це перш за все діяльність відповідних посадових осіб, які володіють високим рівнем правосвідомості та професіоналізмом у виданні та грамотній реалізації нормативних актів управління, прийнятті конкретних управлінських рішень оперативного характеру, здійснення систематичного контролю за виконанням Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України.
7. Компетентна правова культура при здійсненні судової влади в Україні – це діяльність відповідних органів і посадових осіб щодо здійснення правосуддя, конституційного нагляду і судового контролю, удосконалення законодавства, а також щодо забезпечення відповідності новоствореного законодавства органів державної влади чинному законодавству й реалізації конституційного права на судовий захист прав і свобод громадян, заснована на суворому дотриманні принципів законності.
8. Правовий нігілізм державних службовців та правотворців – це різновид правового нігілізму особистості, який полягає у свідомому відторгненні чиновником права й вибору іншого способу регулювання суспільних відносин з використанням службового становища та владних повноважень.
9. Небезпечними наслідками для всієї держави є заперечення закону державними службовцями, які одночасно є і причиною, і наслідком розбалансування державного механізму. Найбільш небезпечними з них є такі: втрата взаєморозуміння між державою і громадянами, провокування громадян до зловживання своїми правами, заохочення антиправових цінностей, мотивація антиправової агресії, пасивність особи чиновника, її відчуженість від активної, творчої участі в державно-правовому розвитку.
10. Правовий нігілізм державних службовців та правотворців – явище традиційно характерне для української державності. Його основні риси: масовість поширення, різноманіття способів відторгнення права, радикалізм. Це негативне явище в Україні спричинене рядом факторів, які можна класифікувати так: особистісно-психологічні причини; історичні причини, державно-правові причини.
11. Профілактика (нейтралізація) правового нігілізму та компетентної деформації держслужбовців та правотворців в Україні передбачає запровадження певних нововведень: гідна матеріальна забезпеченість держслужбовців та правотворців, відкритість діяльності державного апарату, ефективна система відповідальності чиновників перед суспільством. Сюди ж можна віднести: конкурсне заміщення державних посад, зміну законодавства у бік зведення владних повноважень чиновників від дозвільної діяльності до оперативно-реєструючої, досконале законодавство, ефективний контроль за законністю діяльності держслужбовців та правотворців.
12. З метою підвищення рівня компетентної правової культури при здійсненні державної влади в Україні в механізмі формування та реалізації права Україні необхідною є модернізація систем юридичної освіти, професійної юридичної освіти й виховання, яка повинна бути орієнтована на: підвищення якості освітніх програм у галузі юриспруденції; посилення антикорупційної складової при викладанні навчальних дисциплін.
13. Пропонується ряд заходів щодо створення необхідних умов розвитку компетентної правової культури у сфері правотворчості (формування права): підвищити рівень професіоналізації законодавчої діяльності, посилити рівень надання населенню права законодавчої ініціативи, поширити знання у галузі юридичної техніки, широко публічно висвітлювати законопроектну діяльність, посилити юридичну відповідальність за порушення прав і свобод громадян; у сфері правозастосування (реалізація права): створити ефективну процедуру ліцензування юридичних професій, надалі удосконалювати судову систему в рамках захисту прав і свобод громадян та забезпечення прямої дії норм Конституції України, проводити практичні семінари для службовців державних органів, створити консультативні ради при юридичних відомствах.
14. Досягнення високого рівня компетентної правової культури держслужбовців і громадян у цілому – це завдання, розтягнуте у часі. Цілком можливо, що для цього буде потрібно не одне десятиліття, напружені зусилля декількох поколінь. Передовий зарубіжний правовий досвід свідчить, що право-культурний вигляд суб'єктів державної влади, їх ставлення до права все ж піддаються позитивному коригуванню.
15. У зв'язку з необхідністю вдосконалення законодавчого процесу необхідно створити умови й надати гарантії підготовки різними групами фахівців альтернативних законопроектів, здійснення їх наукової експертизи, а в разі необхідності – проведення соціологічних опитувань, референдумів.
16. З метою формування більш високого рівня культури правотворчості та правозастосування в Україні пропонується скоординувати взаємодію законодавчих і виконавчих органів державної влади в процесі підготовки і прийняття та реалізації законів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Alex Jettinghoff, 'State Formation and Legal Change: On the Impact of International Politics', in David Nelken and Johannes Feest, (eds), note 10, 99-116.
2. Chomsky N. Goverment and Democracy. Pittsburgh. University of Pittsburgh Press. 1996. – P. 3–18.
3. David Nelken. Comparing Legal Cultures. – 1997. – P. 58–88.
4. David Nelken. Towards a Sociology of Legal Adaptation,' in David Nelken and Johannes Feest (eds), note 10, 4–55.
5. Eric Feldman. Law and Society Review. – 1997. – P. 651–702.
6. Grenwood, Е. Attributes of a Profession, Social work / E. Grеnwood. – NY, 1957. – P. 44–45.
7. Toеquеvillе A. Democracy in America; Law and Freedom. New York. Cambridge University Press. 1999. P.24–27.
8. Volkmar Gessner, Armin Hoeland, and Casba Varga (eds). European Legal Cultures (1996).
9. Агафонов С. А. Окремі аспекти взаємодії Президента та Верховної Ради України як вищих органів державної влади / С. А. Агафонов // Мат. наук.-практ. конф. «Парламентаризм в Україні: теорія і практика». – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001. – С. 127–132.
10. Аграновская Е. В. Правовая культура и обеспечение прав личности / Е. В. Аграновская, Е. А. Лукашева. – М. : Юрид. лит., 1988. – С. 188.
11. Адміністративне право України / [за заг. ред. Т. О. Коломієць]. – К. : Істина, 2009. – 480 с.
12. Александрова Л. Т. О культуре труда / Л. Т. Александрова, Кызылбаева // Культура труда как фактор повышения эффективности общественного производства: тез. докл. межотраслевой науч.-практ. конф. – Уфа, 1979. – С. 81–89.
13. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. T. 1 / С. С. Алексеев. – М., 1981. – 354 с.
14. Алексеев С. С. Проблемы теории государства и права / С. С. Алексеев. – Свердловск, 1974. – Т. 1. – С. 179–180.
15. Анализ факторов, определяющих социальную ситуацию в органах внутренних дел [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.mvd.ru/files/1324.pdf
16. Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан / М. Антонович // Право України. – 2003. – № 12. – С. 75–79.
17. Ануфрієнко О. А. Професійно-політична культура юриста (філософсько-правовий аналіз) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12 / Ануфрієнко О. А. ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 215 с.
18. Ануфрієнко О. А. Професійно-політична культура юриста (філософсько-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / О. А. Ануфрієнко; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 18 с.
19. Арутюнов С. А. Этнографическая наука и культурная динамика. Исследования по общей этнографии / С. А. Арутюнов. – Минск, 1983. – С. 31–34.
20. Бабаев В. К. Теория государства и права в схемах и определениях / В. К. Бабаев, В. М. Баранов, В. А. Толстик. – М., 1998. – 251 с.
21. Багдасарьян Н. Г. Профессиональная культура инженера: механизмы освоения / Н. Г. Багдасарьян. – М., 1998. – 258 с.
22. Балакина Т. И. История русской культуры (IX – нач. XX в.) : учеб. пособ. / Т. И. Балакина. – М., 1993. – С. 3.
23. Баллер Э. А. Коммунизм. Культура. Человек / Э. А. Баллер. – М., 1979. – 256 с.
24. Балюк Г. И. Взаимосвязь правовой культуры и социалистической демократии / Г. И. Балюк. – К., 1984. – 48 с.
25. Баранов В. М. Истинность норм советского права / под ред. М. И. Байтина. – Саратов, 1989. – С. 352–357.
26. Баталов А. А. Профессиональное мышление: философские проблемы : дис. ... д-ра филос. наук : спец. 09.00.01 – Диалектический и исторический материализм / Баталов А. А. – Свердловск, 1986. – 240 с.
27. Батура П. М. Профессиональная культура молодежи села: проблемы и перспективы / П. М. Батура. – Минск, 1989. – 142 с.
28. Бевз Т. А. Політичні партії як основа політичного простору демократичного суспільства / Т. А. Бевз // Наукові записки. – К., 2009. – Вип. 44: Курасівські читання-2009. – С. 116–126.
29. Безбородий В. О. Правова культура співробітників органів внутрішніх справ / В. О. Безбородий // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. – 1999. – Вип. 10. – С. 55–58.
30. Безбородий В. О. Правова культура як засіб підвищення ефективності управлінської діяльності / В. О. Безбородий // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. – 2001. – Вип. 15. – С. 8–10.
31. Безбородий В. О. Формування компетентної правової культури керівників органів внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 / В. О. Безбородий; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2001. – 18 c.
32. Безбородий В. О. Формування компетентної правової культури керівників органів внутрішніх справ : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Безбородий В. О.; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2001. – 168 с.
33. Бердяев Н. А. Философия неравенства // Собрание сочинений. Т. 4. – Париж: YMCA-Пресс, 1990. – 598 с.
34. Береза С. В. Правова культура: поняття та загальна характеристика / С. В. Береза // Держава і право. Серія. Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип. 28. – С. 89–94.
35. Береза С. В. Правова культура: сутнісна характеристика / С. В. Береза // П’яті юридичні читання «Проблеми верховенства права: теорія і практика». – К., 2009. – С. 71–73.
36. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність / П. Білий // Право України. – 1997. – № 12. – С. 75–77.
37. Білоскурська О. В. Правосвідомість та правова культура як невід’ємні складові конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України / О. В. Білоскурська // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Серія. Правознавство. – 2010. – Вип. 525. – С. 28–32.
38. Боер В. М. Правовая информатизация общества и социология правового сознания / В. М. Боер. – М., 2001. – 197 с.
39. Боер В. М. Правовая информированность и формирование правовой культуры личности : автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 - Теория и история государства и права / В. М. Боер. – М., 1993. – 178 с.
40. Божок Г. Д. Правова культура юриста: етичні аспекти / Г. Д. Божок // Юридичний вісник Причорномор’я. – 2011. – № 1. – С. 346–355.
41. Братасюк В. Правова культура: залежність рівня її розвитку від зрілості особистісного начала / В. Братасюк // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – Тернопіль, 1999. – С. 147–151.
42. Бычкова Е. В. Правовая культура в англосаксонской правовой семье (теоретико-правовое исследование): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 - Теория и история права и государства; история правовых учений / Бычкова Екатерина Васильевна. – Коломна, 2003. – 25 с.
43. Вавренюк О. С. Деякі питання виміру показників злочинності в Україні [Електронний ресурс] / О. С. Вавренюк. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dtr/pravo/2009_2/files/pravo_02_09_Vavrenuk.pdf
44. Верховна Рада України: низька довіра до великих повноважень. Результати соціологічного та експертного опитувань [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://parlament.org.ua/upload/docs/Sociology1.pdf
45. Вичев В. Нравственная культура руководителя / В. Вичев. – М., 1988. – 158 с.
46. Вишнякова М. Ю. Особливості української правової культури / М. Ю. Вишнякова, Л. Г. Удовика // Запорізькі правові читання: тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції. – Запоріжжя : ЗНУ, 2009.
47. Вітман К. М. Правова культура як засіб правового впливу / К. М. Вітман // Правова культура і підприємництво. – К.; Донецьк, 1999. – С. 115–117.
48. Власенко Н. А. Язык права / Н. А. Власенко. – Иркутск, 1997. – 176 с.
49. Євгеньїв С.А. Внутренний дефолт // Независимая газета. – 2002. – 20 февр.
50. Волошина М. С. Профессиональная инкультурация в образовании: теория и практика: монография / М. С Волошина. – Новокузнецк : ИПК, 2001. – 114 с.
51. Вопленко H. H. Причины ошибок в правоприменении / Н. Н. Вопленко // Советское государство и право. – 1982. – № 4. – С. 103–108.
52. Вопленко Н. Н. Правосознание и правовая культура: учебное пособие / Н. Н. Вопленко. – Волгоград, 2000. – 52 с.
53. Габелюк Л. В. Правова культура: проблеми та перспективи становлення в сучасній Україні / Л. В. Габелюк // Питання культурології. – 2005. – Вип. 21. – С. 24–29.
54. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура / Г. Гавриленко // Право України. – 1993. – № 1. – С. 26–30.
55. Ганзенко О. О. Правова культура особи в умовах розбудови правової держави Україна (значення, проблеми, шляхи вирішення) / О. О. Ганзенко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 2(7). – С. 279–284.
56. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук / Г. В. Ф. Гегель. – М., 1977. – Т. 1: Наука логики. – 471 с.
57. Гелюта A. M. Социальный облик рабочего-интеллигента / A. .M. Гелюта, В. И. Староверов. – М., 1977. – 181 с.
58. Генезенко О. О. Загальний світогляд особи та її правова культура / О. О. Ганезенко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3 (8). – C. 271–276.
59. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні : монографія / Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань [та ін.]; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Право, 2009. – 351 с.
60. Глиняный В. П. История государства и права зарубежных стран / В. П. Глиняный. – X.: Одіссей, 2003. – Ч. 1. – С. 594–633.
61. Глущенко П. П. Правовая культура как средство подготовки юриста-государственника / П. П. Глущенко // Ученые записки юридического факультета. – Вып. 2. – СПб., 1997. – С. 21.
62. Гойман В. И. Правовой нигилизм: пути преодоления / В. И. Гойман // Советская юстиция. – № 9. – 1990.
63. Головченко В. Особливості формування правової культури молоді / В. Головченко // Право України. – 2004. – № 10. – С. 120–124.
64. Голосніченко І.П. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави / І. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4. – С. 24.
65. Горбунова Л. М. Правова культура як фактор ефективного впливу на розвиток законодавства / Л. М. Горбунова // Правова держава. – 2007. – Вип. 18. – С. 25–33.
66. Гранат Н. Л. Правовое сознание и правовая культура / Н. Л. Гранат // Юрист. – 1998. – № 11/12.
67. Гранат Н. Л. Профессиональная культура в правоприменительной деятельности органов внутренних дел / Н. Л. Гранат, Р. Х. Макуев. – М., 1994. – С. 11–35.
68. Гранат Н. Л. Профессиональное сознание и социалистическая законность в деятельности органов внутренних дел / Н. Л. Гранат. – М., 1984.
69. Гринюк Р. Ф. Правова культура і її роль у становленні та розвитку правової держави / Р. Ф. Гринюк // Держава і право. – 2003. – Вип. 20. – С. 31–39.
70. Данількевич М. І. Правова культура та правовий нігілізм в Україні / М. І. Данількевич // Розвиток демократії і демократична освіта в Україні. – К., 2007. – С. 219–223.
71. Дедкова В. В. Роль парламенту у формуванні правової культури громадян / В. В. Дедкова // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції. – К. : Верховна Рада України. Інститут законодавства, 2001.
72. Демічева В. В. Правова культура та правосвідомість: взаємозв’язок та взаємовплив / В. В. Демічева // Держава і право. Серія. Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип. 28. – С. 119–125.
73. Демічева В. В. Правова культура як феномен сучасної правової дійсності / В. В. Демічева // Держава і право. Серія. Юридичні і політичні науки. – 2008. – Вип. 40. – С. 21–26.
74. Дєдкова В. В. Правова культура співробітників правоохоронних органів як фактор забезпечення прав і свобод людини та громадянина / В. В. Дєдкова // 50-річчя Загальної декларації прав людини. – К., 1998. – С. 67–68.
75. Дмитрієнко І. В. Українська правова культура як критерій якісного стану українського суспільства / І. В. Дмитрієнко // Держава і право. Серія. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 35. – С. 63–71.
76. Дослідження корупції у судовій системі: суди загальної юрисдикції / Компанія «Management Systems International» (MSI) у співробітництві з дослідницькою компанією «InMind». – К., 2008. – С. 4.
77. Дружилов С. А. Психологические проблемы формирования профессионализма и профессиональной культуры специалиста / С. А. Дружилов. – Новокузнецк : ИПК, 2000. – 127 с.
78. Дручек О. В. Правовий нігілізм: підходи до розуміння / О. В. Дручек // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 140–144.
79. Дьоміна О. С. Проблеми формування правової культури в Україні в умовах трансформації політичного режиму / О. С. Дьоміна // Держава і право. Серія. Юридичні та політичні науки. – 2006. – Вип. 31. – С. 39–44.
80. Ельчанинов А. История религии / А. Ельчанинов, П. Флоренский, В. Эрн. – М., 2005. – С. 168, 175.
81. Євтушенко О. Н. Принципи поділу влади та його вплив на формування демократичної моделі державної влади: зарубіжний досвід і Україна / О. Н. Євтушенко // Наукові праці. – Т. 10. – № 97. – С. 89–93.
82. Жуган М. Г. Конституційно-правовий зміст поняття «Президент України – гарант Конституції» / М. Г. Жуган // Збірник наукових праць. – Х., 2008. – Вип. 10. – С. 11–17.
83. Загальна теорія держави і права / за ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 317 с.
84. Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік : Закон України від 20 травня 2010 року № 2278-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 33. – Ст. 470.
85. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
86. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 07.10.2010 р. № 2591-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
87. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
88. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
89. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст. 425.
90. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, № 43, № 44–45. – Ст. 529.
91. Засідання Міжвідомчої робочої групи з питань протидії корупції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article;jsessionid=B4CC9673AF6628D7F9DCE221D9918BBA?art_id=89181&cat_id=88800
92. Иванов В. Некоторые аспекты правового нигилизма на современном этапе республики Украины / В. Иванов. – Бельцы, 2006. – С. 862.
93. Иванова Л. В. Профессиональная культура управления: сущность, структура, динамика (культурологический аспект) : дис. … канд. филос. наук : спец. 09.00.11 – соціальна філософія / Л. В. Иванова. – М., 1993. – 171 с.
94. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин. – М., 1991. – 194 с.
95. Ион Э. Проблемы культуры и культурной деятельности / Э. Ион. – М., 1969. – С. 93.
96. Ільясов Р. Правова культура – елемент формування державного службовця / Р. Ільясов // Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування. – К., 1996. – С. 205–206.
97. Іова В. Ю. Формування правової культури особистості на засадах духовності / В. Ю. Іова // Шкільна бібліотека. – 2005. – № 9. – С. 93–103.
98. Іщук І. В. Правовий нігілізм як явище правової дійсності: природа, сутність та шляхи подолання / І. В. Іщук // Держава і право. Серія. Юридичні і політичні науки. – 2009. – Вип. 43. – С. 87–92.
99. Каган М. С. Философия культуры / М. С. Каган. – СПб. : Петрополис, 1996. – 415 с.
100. Каган М. С. Человеческая деятельность: опыт системного анализа / М. С. Каган. – М., 1974. – 328 с.
101. Калиновська Т. О. Поняття нормативно-правових актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, їх юридична природа та ознаки / Т. О. Калиновська // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 4. – С. 168–174.
102. Каминская В. И. Правосознание как элемент правовой культуры / В. И. Каминская, А. Р. Ратинов // Правовая культура и вопросы правового воспитания. – М., 1974. – С. 42–43.
103. Каневський О. Принципи розподілу влади в механізмі сучасної демократичної держави / О. Каневський. – Севастополь : Вид-во СевДПУ, 1999. – 47 с.
104. Карташов В. Н. Теория государства и права. Начальный курс / В. Н. Карташов. – Кострома, 2000. – С. 148–150.
105. Квітка А. І. Ментальні передумови правового нігілізму народу України / А. І. Квітка // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: матеріали V Всеукраїнської наукової конференції правників-початківців, присвяченої пам'яті видатних учених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копейчикова. – О. : Фенікс, 2008. – С.45–48.
106. Кейзеров Н. М. Политическая и правовая культура (методологические проблемы) / Н. М. Кейзеров. – М., 1983. – 232 с.
107. Келле В. Ж. Деятельность и общественные отношения / В. Ж. Келле // Деятельность: теория, методология, проблемы : сб. науч. трудов / сост. И. Т. Касавин. – М., 1990. – 224 с.
108. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества / Д. А. Керимов. – М., 1991. – 160 с.
109. Ким М. П. Проблемы развития социалистической культуры (некоторые теоретические аспекты) / М. П. Ким // Культура развитого социализма: Некоторые вопросы теории и практики : сб. статей. – М., 1978. – С. 45–46.
110. Кистяковский Б. А. В защиту права (интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистяковский // Вехи. Из глубины. – М., 1991. – С. 122–124.
111. Кісіль З. Р. Професійна деформація державних службовців як передумова виникнення корупції / З. Р. Кісіль // Науковий вісник. – Львів, 2007. – Вип. 1. – С. 268–278.
112. Кічук Я. Правова культура як психолого-педагогічний феномен / Я. Кічук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. Праць. – Серія. Педагогіка та психологія. – Чернівці, 2003. – Вип.190. – С. 86–91.
113. Клименко В. В. Професія – основний засіб матеріального і духовного існування людини / В. В. Клименко // Проблеми сучасної психології. – Кам’янець-Подільський, 2009. – Вип. 6, ч.1. – С. 308–321.
114. Клімова Г. П. Правова культура українських громадян як чинник формування правопорядку в суспільстві / Г. П. Клімова // Практична філософія перед викликами сучасності. – Х., 2011. – С. 182–190.
115. Ключевский В. О. Курс русской истории: соч. в 4 т. / В. О. Ключевский. – М., 1906–1915. – Т. 1. – С. 386–387.
116. Ковалев О. Г. Профессиональная культура сотрудника уголовно- исполнительной системы (психолого-педагогические вопросы и проблемы формирования) / О. Г. Ковалев, С. Н. Емельянов. – М. : Права человека, 2003. – С. 13–16.
117. Коваленко І. І. До питання про функції правової культури / І. І. Коваленко, Т. А. Цувіна // Наукові записки Харківського університету повітряних сил. – 2009. – № 2(33). – С. 84–90.
118. Коган Л. Н. Очерки теории социалистической культуры / Л. Н. Коган, Ю. Р. Вишневский. – Свердловск, 1972. – № 3.
119. Коган Л. Н. Социологический аспект изучения культуры / Л. Н. Коган // Социол. исслед. – 1976. – № 1. – С. 53–61.
120. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х.: Фоліо, 2008. – 640 с.
121. Козлачков В. И. Освоение профессиональной культуры в современных условиях : автореф. дис. на соискание науч.степени д-ра филос. наук : спец. 22.00.08 – Соціологія управління / Козлачков В. И. – М., 1991.
122. Козуліна С. О. Пріоритетні напрями реалізації державної політики щодо підвищення правової культури населення України / С. О. Козуліна // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету : збірник. – Вип.2. – О. : Фенікс, 2005. – С. 97–101.
123. Козюбра М. Конституційний ідеалізм та конституційний нігілізм як прояви дефіциту правової культури / М. Козюбра // Наукові записки. – К., 2006. – Т. 53. – С. 3–7.
124. Комбаров В. С. Профессиональная культура как способ реализации личности : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филос. наук : спец. 22.00.08 - Социология управления / B. C. Комбаров. – Томск, 1985.
125. Константий О. Щодо проблеми правової культури суддів як умови забезпечення прав і свобод особи в Україні / О. Константий // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 1. – С. 57–67.
126. Конституція України / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парламентське видавництво, 2007. – 64 с.
127. Копієвська О. Р. До проблеми формування правової культури особи в Україні / О. Р. Копієвська // Держава і право. – 2006. – Вип. № 34. – С. 104–110.
128. Копієвська О. Р. Правове регулювання відносин у сфері культури / О. Р. Копієвська // Право України. – 2004. – № 8. – С. 82–85.
129. Корінний М. М. Короткий енциклопедичний словник з культури / М. М. Корінний, В. Ф. Шевченко. – К. : Україна, 2003. – 384 с.
130. Кормич Л. І. Правова освіта і правова культура: проблеми сучасного українського суспільства / Л. І. Кормич // Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного інституту ОДУ). – Одеса, 1997. – С. 43–47.
131. Корчагина Т. В. Правовое воспитание учащихся в образовательном процессе профессионально-технических училищ : автореф. дис. на соскание науч.степени канд пед. наук : спец. 13.00.01 – Общая педагогика Количество cтраниц: 158 / Т. В. Корчагина. – М., 1997.
132. Костенко Л. Закон про закони: теорія права в нормативному акті / Л. Костенко // Юридичний журнал. – 2004. – № 5.
133. Костенко О. М. Конституція і правова культура громадян / О. М. Костенко // Матеріали наук. - практ. конф. «Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи», 25 червня 1997 р., Київ. – Х., 1998. – С. 104–106.
134. Костенко О. М. Конституція і правова культура громадян: що головніше? / О. М. Костенко // Державно-правова реформа в Україні. – К., 1997. – С. 64–66.
135. Кочетов Г. М. Воспроизводство профессиональной культуры : концептуальная постановка задачи: автореф. дис. на соискание науч.степени д-ра филос. наук : спец. 13.00.0 - Теория и методика профессионального образования / Г. М. Кочетов. – Томск, 1975.
136. Крестовська Н. М. Теорія держави і права: Елементарний курс / Н. М. Крестовська, Л. Г. Матвєєва. – 2-ге вид. – Х. : Одіссей, 2008. – 442 с.
137. Крижанівський А. Ф. Правова культура на перетині постмодерну і глобалізації / А. Ф. Крижанівський // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 1. – С. 8–13.
138. Кримський С. Б. Під сигнатурою Софії / Сергій Кримський. – К. : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. – 367 с.
139. Кудрявцев В. Н. Право как элемент культуры / В. Н. Кудрявцев // Право и Власть. – М., 2000. – С. 245.
140. Курышев Е. Ю. Рецепция в праве. Вопросы теории: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 - Теория и история государства и права / Е. Ю.Курышев. – Саратов, 2006.
141. Куцик М. М. Судова влада в системі поділу влади у контексті її самостійності / М. М. Куцик // Держава і право. – 2006. – Вип. 34. – С.153–159.
142. Лазарев В. В. Общая теория права и государства : учеб. для вузов / В. В. Лазарев. – М., 2002. – С. 203.
143. Лапшов В. А. Профессиональная культура офицера российской армии: монография / В. А. Лапшов. – М., 1999. – С. 38–42.
144. Легуша С. М. Стан та перспективи формування правової свідомості та правової культури громадян в період державотворення в Україні / С. М. Легуша // Держава і право : зб. наук. праць. Вип. 12. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001.
145. Лемак В. В. Загальна теорія держави і права / В. В. Лемак. – Ужгород, 2003. – 251с.
146. Ликас А. Л. Культура правосудия / А. Л. Ликас. – М., 1990. – С. 54.
147. Лубкей Н. Державна митна служба України: проблеми реалізації фіскальних та регулюючих повноважень / Н. Лубкей // Вісник ТНЕУ. – 2009. – № 1. – С. 126–135.
148. Макаренко Л. О. Правова культура як один із визначальних чинників реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні / Л. О. Макаренко // Вісник. – Запоріжжя, 2006. – № 2. – С. 7–14.
149. Макаренко Л. О. Правова культура як фактор створення та збереження правових цінностей / Л. О. Макаренко // Правова держава. – 2010. – Вип. 21. – С. 110–119.
150. Маринченко В. Преса про судову систему [Електронний ресурс] / В. Маринченко. – Режим доступу : http://pravosuddia.net/?part_id=43&new_id=1362&action=detail&n_year=&n_month=12.
151. Мартинюк Р. С. Виконавча влада в системі поділу влади в Україні / Р. С. Мартинюк // Держава і право. Серія. Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип. 28. – С. 662–668.
152. Марченко А. В. Політичний радикалізм як передумова виникнення тероризму / А. В. Марченко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – 2009. – № 15. – С. 478–481.
153. Марченко Л. Правова культура має виховуватися змалечку / Л. Марченко // Право України. – 2004. – № 2. – С. 156.
154. Медведь Г. М. Формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 - Теорія та методика професійної освіти / Г. М. Медведь. – К., 2010. – С. 10.
155. Мелех Л. В. Правова культура правозастосувача як фактор зміцнення законності – мета побудови правової держави / Л. В. Мелех // Науковий вісник. – Львів, 2007. – Вип. 1. – С. 338-347.
156. Мельник М. Політична корупція: сутність, чинники, засоби протидії [Електронний ресурс] / М. Мельник // Інформаційно-аналітичні матеріали до фахової дискусії «Політична корупція в Україні: стан, чинники, засоби протидії». – К.: Центр ім. Разумкова, 2009. – Режим доступу: http://www.uceps.org/files/news_project/PRZH_Corruption_2009.pdf.
157. Мельничук О. Ф. Правовий нігілізм в українському суспільстві / О. Ф. Мельничук // Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії: матеріали Другої міжнародної науково-практичної конференції. Частина І. – Вінниця: Міжрегіональна академія управління персоналом, 2001. – С.70-73.
158. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура / О. Менюк, О. Костенко // Право України. – 2001. – № 4. – С. 21-24.
159. Мишин А. А. Принцип разделения властей в конституционном механизме США / А. А. Мишин. – М., 1983. – С. 5.
160. Мірошниченко А. М. Чи потрібен Закон України «Про нормативно-правові акти»? [Електронний ресурс] / А. М. Мірошниченко, Ю. Ю. Попов // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 362-372. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09mamnpa.pdf.
161. Модель И. М. Профессиональная культура (социологический аспект): автореф. дис. ... канд. филос. наук : спец. 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури / И. М. Модель. – Свердловск, 1983.
162. Момот М. О. Правова культура як феномен суспільного буття / М. О. Момот // Митна справа. – 2011. – № 1(73). – С. 172-177.
163. Морозов А. С. Правова культура як компонент підготовки фахівців сучасного стандарту / А. С. Морозов // Педагогічний альманах. – Херсон, 2009. – Вип. 4. – С. 145-150.
164. Морозов А. С. Правова культура як професійна якість майбутнього працівника міліції / А. С. Морозов // Херсон. держ. пед. ун-т. Збірник наукових праць. Пед. науки. – Херсон, 1998. – Вип. 5. – С. 178-181.
165. Морфология культуры. Структура и динамика / Г. А. Аванесова, Э.В. Быкова и др. – М., 1994. – С. 34.
166. Мурашин Г. О. Судова влада в конституційному аспекті розподілу влад / Г. О. Мурашин // Держава і право. Серія. Юридичні і політичні науки. – 2000. – Вип.5. – С. 98-105.
167. Мяловицька Н. Парламентський контроль в Україні / Н. Мяловицька. – С. 158-159
168. Назаренко Г. В. К вопросу о понятии правовой культуры / Г. В. Назаренко // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 275-279.
169. Невечеря С. О. Політична ідеологія і правова культура: діалог і заперечення / С. О. Невечеря // Практична філософія перед викликами сучасності. – Х., 2011. – С. 209-216.
170. Никитин А. Ф. Школьный юридический словар / А. Ф.Никитин. – М., 2004. – С. 240.
171. Нинюк М. А. Моральна культура державних службовців: сутність, стан та особливості формування: автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління: 25.00.01 – теорія та історія державного управління / М. А. Нинюк; Українська академія державного управління при Президентові України. – К., 2000. – 20 с.
172. Новгородцев П. И. Об общественном идеале / П. И. Новгородцев. – М., 1991. – С. 137.
173. Обеспечение законности в деятельности органов внутренних дел. – М., 1993. – С. 39.
174. Оборотов Ю. М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 - Теория и история государства и права / Ю. М. Оборотов; Одеська національна юридична академія. – О., 2003. – 38 с.
175. Общая теория права: курс лекций / под общ. ред. проф В. К. Бабаева. – Нижний Новгород: Нижегородская ВШ МВД Российской Федерации, 1993. – С. 495-512.
176. Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2009 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://court.gov.ua/sudova_statystyka/e575747457/.
177. Онопчук І. Ю. Юридичний науковий потенціал України в забезпеченні державно-правової реформи (аналіз та прогноз) / І. Ю. Онопчук // Проблеми державно-правової реформи в Україні. – 1997. – Вип. 3. – С. 153-165.
178. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
179. Павлов С. С. Правова культура України в генезисі світових цивілізацій / С. С. Павлов // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. Вип. 34. – Одеса: Юридична література, 2007. – С. 59-67.
180. Паньков А. І. Русофобська «Правда»: відсутність правової свідомості чи правовий нігілізм? / А. І. Паньков // Актуальні проблеми політики. Вип.22. – Одеса, 2004. – С. 20-26.
181. Підтримка належного урядування: проект протидії корупції в Україні (UPAC). Технічний документ – Аналітичний звіт щодо корупційних ризиків у сферах надання адміністративних послуг та контрольно-наглядової діяльності публічної адміністрації в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/21894#4.
182. Пінська О. С. Поняття, види та функції правової культури / О. С. Пінська // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 1 (52).
183. Пінська О. С. Правова культура як особливий вид культури / О. С. Пінська // VII Международная научно-практическая конференция «Научные исследования-2011». Вып. 2. – Горловка, 2011. – С. 82-85.
184. Плішкіна Н. О. Питання формування громадської думки у дзеркалі проблем взаємодії міліції та засобів масової інформації / Н. О. Плішкіна // Наук. вісн. Дніпропетр. юрид. ін-ту МВС України. – 2001. – № 1 (4). – С. 320-330.
185. Плотніков П. Деякі проблеми правової соціалізації особистості та шляхи їх вирішення / П.А. Плотніков // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 1. – С. 79-89.
186. Площенко В. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура / В. Площенко // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип.13. – Львів, 2002. – С.55-59.
187. Подберезький М. К. Проблема формування національної правової культури: монографія / М. К. Подберезький, М. П. Васильєва, Я. К. Яковенко. – Харків: Енеїда, 2003. – 168 с.
188. Подмарков В. Г. Введение в промышленную социологию / В. Г. Подмарков. – М., 1973. – С. 114, 318.
189. Познышев С. В. Элементарный учебник русского уголовного процесса / С. В. Познышев. – М., 1913. – С. 87.
190. Полемина С. В. Качество закона и совершенствования правотворчества / С. В. Полемина // Советское государство и право. – 1987. – №7. – С. 12.
191. Поляков I. I.