КОМПЛЕМЕНТАРНО-ЦІЛІСНА КОНЦЕПЦІЯ ПРАВОРОЗУМІННЯ (АСПЕКТИ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ)

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЛУК’ЯНОВА ГАЛИНА ЮРІЇВНА

УДК 340.12

КОМПЛЕМЕНТАРНО-ЦІЛІСНА КОНЦЕПЦІЯ ПРАВОРОЗУМІННЯ
(АСПЕКТИ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Кельман Михайло Степанович
кандидат юридичних наук, професор

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…................................................................................................
3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОРОЗУМІННЯ.…………………………………...

11
1.1. Стан наукової розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі.……………………………………….
11
1.2. Методологія дослідження.…....................................................... 38
Висновки до розділу 1......................................................................... 56

РОЗДІЛ 2. НАУКОВЕ РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ПРАВА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ...............................................................................

59
2.1. Праворозуміння в системі юридичного знання.……………… 59
2.2. Типи праворозуміння в сучасній теорії права……………........ 70
2.3. Розуміння сутності права як пізнавальна діяльність.....……… 94
2.4. Методологічний пошук синтезу типів праворозуміння...……. 107
Висновки до розділу 2........................................................................ 131

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕМЕНТАРНО-ЦІЛІСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОРОЗУМІННЯ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА..……………………….

134
3.1. Глобалізаційні передумови універсалізації право-розуміння……………………………………………………………………...
134
3.2. Залежність комплементарності праворозуміння від гетерогенності джерел права………………………………………………...
153
3.3. Національні передумови формування комплементарно-цілісної концепції праворозуміння в сучасній Україні….………………...
170
Висновки до розділу 3…..................................................................... 182
ВИСНОВКИ…...................................................................................... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…........................................ 190

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасній юридичній науці триває дискурс навколо проблем модернізації правової доктрини Української держави, викликаний зміною суспільно-політичної парадигми. Пошук сучасних підходів до права, перегляд та аналіз уже відомих у теорії права, а також розробка нових моделей праворозуміння – це найважливіші наукові напрями досліджень, які потрібно проводити на шляху формування сучасної теорії держави і права. Процес переосмислення багатьох юридичних понять, зокрема права, визначає формулювання й розробку основних теоретичних конструкцій і моделей правового регулювання.
Плюралізм підходів до права, розмаїтість моделей його розуміння цілком адекватні сучасному розвитку гуманітарних наук і не є ознакою кризи або особливістю юриспруденції. Таке ж різноманіття позицій спостерігається і в питаннях про зміст і поняття суспільства, політики, влади в політології, соціології, культурології. Правознавці досі не знайшли загальноприйнятної відповіді на запитання «що таке право?». Розбіжності дослідницьких інтерпретацій, що стосуються природи права, сприяють представникам державної влади в дотриманні ліберального стандарту оцінки соціальних явищ, зокрема права. Тим часом ліберальне правове мислення і праворозуміння не завжди сприйнятливі для правової культури українського суспільства і цивілізаційної специфіки держави.
Аналіз сучасної юридичної літератури засвідчив, що під час розгляду важливих проблем загальнотеоретичної науки, акцентуючи увагу на питаннях пізнання сутності права, автори публікацій демонструють полярні позиції в методологічних підходах до праворозуміння. Чимало науковців (С. Алексєєв, В. Бабаєв, В. Баранов, Л. Бутько, А. Венгерова, В. Гойман, В. Графський, С. Гусарєв, В. Дудченко, В. Казимирчук, В. Карташов, М. Кельман, Д. Керімов, М. Козюбра, В. Кудрявцев, Ю. Кудрявцев, Ε. Кузнєцов, В. Лазарев, В. Лапаєва, Р. Лівшиц, В. Любашиць, Р. Лукич, C. Максимов, В. Малахов, А. Малько, М. Матузов, А. Мордовцев, П. Недбайло, В. Нерсесянц, Ю. Оборотов, Н. Оніщенко, Г. Остроумов, О. Петришин, А. Піголкін, В. Плавич, С. Поленіна, А. Поляков, П. Рабінович, О. Ратінов, Ю. Решетов, Р. Ромашов, Н. Рулан, Ч. Сабо, І. Сенякін, В. Сирих, І. Тімуш, В. Толстих, М. Цвік, А. Черданцев та ін.) пропонують власні моделі інтегративного праворозуміння, засновані на теорії природного права, на синтезі різних підходів до права або захищають позиції класичного юридичного позитивізму в контексті вивчення різних проблем теорії і філософії права.
Однак фундаментальною базою вивчення сутності розуміння права, його методології, теоретико-правових аспектів, порівняння різних моделей праворозуміння, аналізу суб’єктів, структури й типології праворозуміння, безумовно, треба вважати праці таких класиків філософської і правової думки, як: Т. Аквінський, М. Алексєєв, Г. Гегель, Г. Гроцій, С. Дністрянський, Е. Εрліх, І. Ільїн, Б. Кістяківський, Ж. Марітен, Р. İєрінг, І. Кант, Дж. Локк, Л. Петражицький, Р. Паунд, В. Соловйов, П. Сорокін, К. Савіньї, Л. Тихомиров, Є. Трубецькой, А. Хом’яков, Д. Хом’яков. Теоретичні положення, обґрунтовані в їхніх творах, послужили підставою вибору теми цього дослідження. Незважаючи на широкий науковий дискурс стосовно аспектів праворозуміння, що вважається вихідною категорією юриспруденції, усе ж низка питань, пов’язаних з теоретико-методологічним аналізом праворозуміння, досі маловивчені. З уваги на перехід до нової парадигми права потрібно сформувати нову комплементарно-цілісну концепцію праворозуміння.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження узгоджується з Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2011–2015 рр., що були затверджені Національною академією правових наук України 24 вересня 2010 р., а також безпосередньо пов’язана з темами, програмами науково-дослідних робіт Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є концептуалізація праворозуміння в комплементарно-цілісному вимірі – різновиду інтегрального типу праворозуміння, тобто наукового пізнання і пояснення права як своєрідного і відносно самостійного, цілісного системного явища.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– сформулювати поняття, визначити критерії класифікації типів праворозуміння, методологію їх дослідження, ціннісну природу й особливості наукового, професійного та буденного праворозуміння;
– з’ясувати специфіку праворозуміння як пізнавальної діяльності;
– охарактеризувати методологічні принципи праворозуміння, дослідити можливості синтезу різних його типів;
– викласти суть обґрунтування комплементарно-цілісної концепції праворозуміння;
– довести необхідність інтеграції комплементарно-цілісної концепції праворозуміння в умовах сучасних глобалізаційних процесів;
– розкрити методологічні й концептуальні засади праворозуміння на основі інтегрального підходу до пізнання права.
Об’єкт дослідження – правове мислення як матеріально зумовлене суспільне явище.
Предмет дослідження – комплементарно-цілісна концепція праворозуміння в теоретико-методологічному контексті.
Методи дослідження. Комплементарний підхід до праворозуміння передбачає діалог і взаємозв’язок між різними концепціями і напрямами праворозуміння сучасної юридичної науки. Вихідна засада такого діалогу полягає в тому, що право визнається цілісним, багатоаспектним, системним явищем, а отже, його дослідження вимагає застосування різних методів, що відповідають плюралістичному сприйняттю правової дійсності.
Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Найбільш значущим є діалектичний метод пізнання, який дав змогу дослідити окреслені проблеми в єдності їхнього соціального змісту та юридичної форми, сприяв системному аналізові феномену права та правових явищ в умовах розвитку сучасного суспільства (2.1, 2.2, 2.4, 3.1). Метод історизму використано в дослідженні феномену права та залежності його змісту від умов соціально-економічного життя (1.1, 2.2, 3.1). На основі методу моделювання право розглянуто як модель – своєрідний мисленнєво-уявний об’єкт, що матеріалізований у текст, який у процесі вивчення замінює об’єкт-оригінал, зберігаючи його типові ознаки (1.1, 2.4, 3.1, 3.2). Метод класифікації використано для відображення специфіки окремих типів праворозуміння, в яких узагальнено все розмаїття правових ідей, поглядів, концепцій і теорій праворозуміння (1.2, 2.2, 3.2, 3.3). Порівняльний метод застосовано для порівняння права з іншими соціальними явищами, а також порівняння різних конкурентних концепцій праворозуміння (2.2, 2.3). Усвідомленню цінності права в системі соціального регулювання покликаний сприяти аксіологічний підхід (2.1, 2.4). Антропологічний підхід до права використано для визначення цінності людини у правовій реальності та комплексного осмислення феноменів людини і права, що виявляється в дослідженні права в людському вимірі (2.1, 2.3, 3.2). Застосування феноменологічного методу пізнання права дозволило сформувати цілісний погляд на право на сучасному етапі розвитку науки (1.1, 2.3, 2.4, 3.3). Завдяки герменевтичному методу поняття «право» розглянуто з позиції двох мовознавчих підходів: етимологічного та семантичного (2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1). Інтегративний метод допоміг подолати предметні полярності всередині домінантних типів праворозуміння і наблизитись до інтеграції, спрямованої на нову, загальнометодологічну єдність традицій та інноваційних методологічних підходів (2.4, 3.1, 3.2, 3.3). За допомогою системно-структурного методу розглянуто праворозуміння як цілісну систему (2.1, 2.3). Синергетична методологія сприяла вивченню права в його нових формах існування на межі XX–XXI ст., у процесі уніфікації та інтеграції, що є неодмінним наслідком світової глобалізації (2.4, 3.3). Діяльнісний підхід дав змогу охарактеризувати спрямованість права, його норм та інститутів на досягнення фактичних результатів, тих цілей, які ставить перед собою законодавець тощо (2.1, 2.3). Цивілізаційний підхід продемонстрував той факт, що ставлення до права зумовлюється станом суспільного розвитку, його змістом і тим, які соціальні фактори в цьому суспільстві є детермінантними (2.4, 3.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше сформульовано й обґрунтовано загальнотеоретичні аспекти комплементарно-цілісної концепції праворозуміння. Відтак на основі аналізу теоретико-методологічних підходів до характеристики розмаїття типів праворозуміння та осмислення теоретичних аспектів наукового розуміння сутності права самостійно сформульовано й обґрунтовано низку положень, що мають теоретичне і практичне значення, зокрема:
уперше:
– концептуалізовано наукове пізнання і пояснення права як своєрідного та відносно самостійного, цілісного системного явища духовного життя суспільства у форматі науково обґрунтованої комплементарно-цілісної концепції праворозуміння;
– представлено й обґрунтовано комплементарно-цілісну концепцію праворозуміння, яка є новим напрямом у розвитку і вітчизняної, і зарубіжної правової думки, являє собою цілісний спосіб наукового розуміння сутності права як системного історико-культурного явища, що виникає у формі безперервної соціальної комунікації, має текстуальну (семіотичну), аксіологічну, феноменологічну, функціональну та діяльнісну складову;
– встановлено, що на формування комплементарно-цілісної концепції праворозуміння істотний вплив мають глобалізаційні передумови універсалізації праворозуміння;
– доведено, що комплементарно-цілісне праворозуміння належить до інтегрального типу, за якого системне пізнання сутності права об’єктивно спрямовує на інтеграційний підхід, здатний подолати предметні полярності усередині всіх типів праворозуміння і консолідувати загальнонаукову методологічну єдність позитивістських, природно-правових та соціологічних пізнавальних моделей;
– обґрунтовано національні особливості формування комплементарно-цілісної концепції праворозуміння в Україні;
– введено в науковий обіг і дано визначення поняття «комплементарно-цілісне праворозуміння» як цілісного концепту наукового розуміння сутності права, різновиду інтегрального типу праворозуміння;
удосконалено:
– наукове пояснення різноманітності підходів до праворозуміння й зумовленості плюралізму у трактуванні цього поняття;
– визначення поняття типу праворозуміння як деякого образу, виразу права, що характеризується сукупністю найбільш загальних його сутнісних властивостей (теоретична складова) та ознак ціннісного ставлення до нього (практична складова);
– типологізацію праворозуміння з урахуванням нових правових девіацій правосвідомості;
набули подальшого розвитку:
– концептуальні поняття системного забезпечення правового розвитку, що дає змогу обґрунтовувати ідею правового плюралізму як стрижневу для різних правових культур та цивілізацій;
– положення щодо розуміння сутності права як наукового пізнання і пояснення феномену права;
– методологія дослідження переходу від легістського до лібертарного розуміння сутності права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розв’язанні актуальної для вітчизняного правознавства проблеми – обґрунтовано загальнотеоретичні аспекти формування праворозуміння та його комплементарно-цілісну концепцію, що становить науково-теоретичний і практичний інтерес. Зокрема, висловлені положення та висновки дослідження можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – як підстава й основа для подальшого дослідження розмаїття типів праворозуміння і важливих категорій українського правознавства;
– сфері нормотворчості – у процесі формування законодавцем правової політики і в законопроектній діяльності;
– навчальному процесі – для поглибленого викладання окремих курсів навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Історія вчень про державу і право», «Філософія права» (акт впровадження № 48 від 20.09.2012 р.), під час написання відповідних підручників та посібників.
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки й рекомендації, викладені в дисертації, є самостійним доробком автора. Наукові ідеї та розробки оприлюднено без співавторів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях та семінарах, зокрема: ІІ Регіональному круглому столі «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 18 лютого 2011 р.); Звітній науковій конференції факультету економічної безпеки «Економічна безпека і право: проблеми та шляхи вирішення» (м. Львів, 25 лютого 2011 р.); Звітній науковій конференції факультету з підготовки слідчих (м. Львів, 25 березня 2011 р.); Звітній науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 30 вересня 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 17 лютого 2012 р.); Звітній науковій конференції факультету громадської безпеки «Актуальні аспекти підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки» (м. Львів, 24 лютого 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми діяльності ДСБЕЗ та підготовки фахівців для її підрозділів» (м. Львів, 2 березня 2012 р.); Звітній науково-практичній конференції факультету з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції «Актуальні проблеми діяльності кримінальної міліції та підготовки фахівців для її підрозділів» (м. Львів, 6 квітня 2012 р.)
Основні положення і висновки дослідження було обговорено та схвалено на засіданнях кафедри загальної теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертаційної роботи викладено у тринадцяти публікаціях, з яких п’ять – наукові статті, опубліковані у фахових наукових виданнях, та вісім – у збірниках тез виступів і доповідей, виголошених на науково-практичних заходах.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 208 сторінок, з них 189 сторінок – основний текст і 19 – список використаних джерел (197 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі аналітичного осмислення розмаїття типів праворозуміння і з уваги на вплив глобалізаційних трансформацій на державотворчі процеси, враховуючи положення чинного національного законодавства, реалізовано поставлену мету – обґрунтовано концептуалізацію праворозуміння в комплемнтарно-цілісному вимірі. У підсумку сформульовано низку узагальнень, теоретичних положень, пропозицій, які мають важливе наукове та прикладне значення.
1. З’ясовано, що оскільки сучасне право в новому тисячолітті набуває нових, принципово відмінних рис, що викликано масштабними глобалізаційними змінами, які вимагають, зокрема, адекватного забезпечення правопорядку, збереження і зміцнення фундаментальних юридичних цінностей, максимального рівня правової культури тощо, розуміння сутності права набуває особливого значення.
2. Для розуміння сутності феномену права в юриспруденції розробляється і використовується багато найрізноманітніших засобів, методів, висувається чимало ідей і пропозицій. Наявність такого багатоманіття у сприйнятті, трактуванні та інтерпретації праворозуміння істотно ускладнює комунікативні можливості взаєморозуміння між прихильниками конкретних підходів, що деякою мірою негативно позначається на концептуалізації визначальних понять і категорій, на встановленні їх співвідношення. Характерна для сучасного періоду розвитку правознавства своєрідна методологічна криза полягає в тому, що, відійшовши від класичної методології дослідження, вітчизняна наука дедалі частіше перебуває в пошуку шляхів ефективного переходу до нової парадигми права, за якою розуміння сутності права, або праворозуміння, як одна з вихідних категорій юриспруденції буде пов’язана з наддержавною сутністю людини.
3. Сучасна наука про право характеризується розмаїттям типів праворозуміння, тобто наукового пізнання і пояснення права як своєрідного та відносно самостійного, цілісного системного явища соціально-культурного і духовного життя суспільства. Тож під типологією праворозуміння слід розуміти поділ за найважливішими ознаками на відповідні складові такого цілісного системного явища, як праворозуміння, що є формою пізнання сутності й ролі права в регулюванні суспільних відносин, заснованій на науковому обґрунтуванні правових явищ, належній правовій культурі й адекватній рівню інтелектуального розвитку суспільства правосвідомості громадян. Тип праворозуміння частково зумовлений світоглядом людини, тобто її самовизначенням щодо свого місця в соціумі та взаємовідносин з ним. Через вибраний тип праворозуміння формалізується спосіб сприйняття суб’єктом. Задекларовані сучасною юриспруденцією типи праворозуміння можна структурно розмістити в межах трьох основних напрямів наукового пізнання права (залежно від загальнотеоретичного їх осмислення), що відображені у природно-правових, нормативістських і соціологічних концепціях.
4. Правомірним визнано положення, за яким право вважається теоретичною конструкцією, що існує у свідомості людини та допомагає зрозуміти деякі явища об’єктивної дійсності. Цілісне знання про право, одержане за допомогою міждисциплінарного синтезу, охарактеризовано через такі аспекти. По-перше, якою не була б ця концепція розширеною, взаємодоповнювальною, комплексною, вона є предметною за змістом, тому дослідження не виходить за межі предметної сфери вивчення. По-друге, науковий синтез досягається через індуктивне нагромадження потрібної інформації, тож в основі наукового пізнання завжди лежить індуктивний метод. З огляду на це, досліджуючи право, потрібно вивчати необхідний матеріал з відповідних суміжних галузей наукового знання, зокрема історії, філософії, соціології, економіки, політології, економіки, культурології. По-третє, синтез наукового знання про право значно розширює і поглиблює наші уявлення про правову дійсність. Нині юридична наука в пошуках такої концепції праворозуміння, яка була б адекватною особливостям сучасної правової реальності. У межах постнекласичних підходів дедалі частіше науковці схиляються до універсалізації, що дає змогу враховувати основні засади різних типів праворозуміння і частково відповідає принципу плюралізму.
5. Підтверджено, що оскільки обов’язковими елементами структури праворозуміння є суб’єкт (громадянин, юрист-практик, учений-правознавець), об’єкт (право, юридична норма, законодавчий акт) та зміст (знання суб’єкта про його права й обов’язки, їхня оцінка і суб’єктивне ставлення до них), то правопізнавальні процеси істотно впливають на конвергенцію принципів справжнього права, що сприяє демократизації праворозуміння, адже від сутнісного його осмислення залежить сприйняття й оцінка правової реальності. У цьому контексті правосвідомість розглянуто як світоглядно особистісний чинник активного впливу праворозуміння на регулювання суспільно-правових відносин. Його ефективне функціонування досягається завдяки усвідомленню суб’єктами праворозуміння потреби домінування права в суспільних відносинах, завдяки дотриманню діяльнісної правомірної поведінки. Процес формування правосвідомості детермінований спонуканням суб’єкта (індивіда, людини) через життєві потреби усвідомлено ставитися до об’єктивних і суб’єктивних умов свого існування в реальному правовому просторі, появою в нього емоційної, підвищеної уваги до сфери життєдіяльності, у якій він хотів би реалізувати свої здібності й можливості, усвідомленням суб’єктом власних соціальних інтересів і соціальних експлікацій потребових домагань інших людей щодо традиційно визнаних та суспільно установлених моральних і правових норм, завдяки яким існують і піддаються правовому регулюванню суспільні відносини. Доведено, що на основі праворозуміння суб’єкт робить свідомий вибір (або відбір) тих нормативних та законодавчих цінностей, яких він, можливо, навіть попри неприйняття їх, готовий дотримуватися задля того, щоб досягти бажаного соціально-правового статусу й відігравати відповідну роль у суспільно-правових відносинах. Саме пізнавальний (гносеологічний) аспект праворозуміння виявляється у свідомому прагненні суб’єкта сформувати і виявити свої погляди, судження, ставлення до правових норм у конкретній правомірній (або неправомірній) поведінці та діяльності, впливаючи на поведінку інших, відтворюючи або реконструюючи наявні суспільно-правові відносини.
6. Доведено, що сучасні тенденції універсалізації та уніфікації права, а отже і праворозуміння, які сформувалися й розвиваються в умовах загальнопланетарної глобалізації, досить виразно виявляються насамперед у намаганні виробити загальний, всеохопний підхід до феномену права, при цьому зберігаючи недоторканною і непорушною ідею права. Враховуючи важливість знаходження у цій ситуації адекватного теоретичного постулату, концептуалізовано наукове пізнання і пояснення права як своєрідного та відносно самостійного, цілісного явища духовного життя суспільства у форматі науково обґрунтованої концепції праворозуміння. Принцип комплементарності правових систем означає техніко-юридичну відповідність механізму дії права декількох правових систем, завдяки якому між ними можуть виникнути прямі державно-правові зв’язки, а також міжособистісна взаємодія. У широкому розумінні це взаємна відповідність протилежних за характером джерел права основних правових систем (романо-германської та англосаксонської).
7. В умовах, коли світові інтеграційні процеси супроводжуються широкою правовою інтеграцією, у сучасному вітчизняному праворозумінні робляться спроби подолати кордони окремих класичних типів праворозуміння і сформувати цілісну правову концепцію більш концентрованого, всеосяжного визначення права та правових явищ.
Така концепція повинна не просто інтегрувати окремі аспекти буття права, а й ґрунтуватися на інтерпретації права як багатоаспектної структури, забезпечити синтез тих складових права, які характеризуються різними, нерідко альтернативними чи навіть конкурентними природно-правовими, нормативістськими та соціологічними концепціями і теоріями права. Безумовно, це позначається на нинішньому розвитку концепцій праворозуміння, адже сучасна вітчизняна правова думка еволюціонує в напрямі вироблення особливої комплементарно-цілісної концепції праворозуміння, що є закономірним процесом відповіді на всесвітній процес глобалізації і трансформації правових систем. Ця концепція формується на основі діалогу різних шкіл правового знання і має на меті утворити цілісну концепцію права, звільнену від основних недоліків правової теорії епохи так званого «радянського модерну» та «перехідного періоду», адже такі концепції були нав’язані владою, характеризуються однобічністю, примітивізмом та значною заідеологізованістю.
8. Представлено й обґрунтовано комплементарно-цілісну концепцію праворозуміння, що являє собою цілісний спосіб наукового розуміння права як системного соціально-культурного явища, яке виникає у формі безперервної соціальної і правової комунікації, має текстуальну (семіотичну), аксіологічну, феноменологічну, функціональну та діяльнісну складові. Встановлено, що на формування цієї концепції істотно впливають масштабні глобалізаційні процеси, що призводять до серйозних трансформацій у правовій сфері. Доведено, що комплементарно-цілісне праворозуміння належить до інтегрального типу, за якого системне пізнання сутності права об’єктивно спрямовує на використання інтегративного підходу, здатного подолати предметні полярності всередині всіх типів праворозуміння і консолідувати загальнонаукову методологічну єдність позитивістських, природно-правових та соціологічних пізнавальних моделей. Виявлено національні особливості формування комплементарно-цілісної концепції праворозуміння в Україні. Уведено в науковий обіг і дано визначення поняття «комплементарно-цілісне праворозуміння» як цілісного концепту наукового розуміння сутності права, інтегрального типу праворозуміння.
Усебічна характеристика якісних властивостей феномену права та загальної системи права, а також зв’язків між її правовими елементами, розвиток інших інтеграційних концепцій праворозуміння з урахуванням динамічних змін у суспільному й державному житті можуть бути предметом подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алаіс С. І. Проблема праворозуміння в основних школах права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : cпец. 12.00.01 / Софія Іванівна Алаіс; Національна академія внутрішніх справ України. – К. , 2003. – 18 с.
2. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения : [монография] / Сергей Сергеевич Алексеев; изд. 2-е, перераб. и доп.. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 608 с.
3. Алексеев С. С. Государство и право: учебное пособие / Сергей Сергеевич Алексеев. М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 152 с.
4. Алексеев С. С. Линия права : [монография] / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2006. – 461 с.
5. Алексеев С. С. Право : азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования : [монография] / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
6. Алексеев С. С. Самое святое, что есть у Бога на Земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху / [за ред. С. С. Алексеева]. – М. : НОРМА, 1998. – 416 с.
7. Алексеев С. С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность : [монография] / С. С. Алексеев. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 176 с.
8. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
9. Алексеев С. С. Право и правовая система / С. С. Алексеев // Правоведение. – 1980. № 1. – С. 27 39.
10. Андрусяк Т. Г. До питання про співвідношення праворозуміння та правової думки / Тарас Григорович Андрусяк // Альманах права : Праворозуміння та право реалізація: від теорії до практики. Вип. 2. – К. : Інтитут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2011. – С. 66–67.
11. Антология мировой правовой мысли: [в 5-ти т.] / ответственный редактор Н. А. Крашенинникова. – М. : Мысль, 1999. – Т. 3 : Европа, Америка: XVII XX вв. – 829 с.
12. Афанасьев В. Г. Системность и общество : [монография] / Виктор Григорьевич Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 368 с.
13. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) : [монография] / Михаил Иосифович Байтин; [изд. 2-е, доп.]. – М. : ООО ИД «Право и государства», 2005. – 544 с.
14. Балинська О. М. Право як знакова модель / Ольга Михайлівна Балинська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3. – С. 365–372.
15. Балинська О. М. Проблеми теорії держави і права: навчально-методичний посібник / О. М. Балинська, Т. З. Гарасимів. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ., 2008. – 320 с.
16. Бандура О. О. Основні риси діалектики аксіології та гносеології права / О. О. Бандура // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 42–49.
17. Бандура О. О. Правознавство у системі наукового знання: Аксіологічно-гносеологічний підхід : монографія / О. О. Бандура. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – 272 с.
18. Бачинін В. А. Філософія права: [підручник] / В. А. Бачинін, В .С. Журавський, М. І. Панов. – К. : Ін Юре, 2003. – 472 с.
19. Бережнов А. Г. Теоретические проблемы правопонимания и формирования содержания права / Александр Геннадьевич Бережнов // Проблемы теории государства и права: [учебное пособие] / под ред. М. Н. Марченко. – М. : Юристъ, 2001. – 656 с.
20. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Гарольд Джон Берман; [пер. с англ.]; 2-е изд. – М. : Изд-во МГУ: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1998. – 624 с.
21. Бехруз Х. Праворозуміння, розуміння права і правова система / Х. Бехруз // Право України. – 2010. – № 4. – С. 143–147.
22. Блауберг И. В. Философский принцип системности и системный поход / И. В. Блауберг, В. Н. Садовский, Б. Г. Юдин // Вопросы философии. – 1978. – № 8. – С. 39–52.
23. Бурлай Є. В. Дуалізм «природного» та «позитивного» в праві як філософсько-правова проблема / Є. В. Бурлай // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 83–85.
24. Бурлай Є. В. Право як тип соціального регулювання: естетичний аспект / Є. В. Бурлай // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська Академія». – Том 26. Юридичні науки. – 2004. – С. 14–17.
25. Варга Ч. Філософія права, теорія права і майбутнє теоретико-правової думки / Чаба Варга // Філософія права і загальна теорія права. – 2012. – № 1. – С. 116–130.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел.] – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
27. Виклик глобалізації : [збірн. наук. праць] / ред. О. Гомілко. – К. : Стилос, 2001. – 206 с.
28. Гегель Г.-В.Ф. Сочинения / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; [в 14 т]. – М. : Государственное издательство политической литературы, 1929. – Т. 1. – 473 с.
29. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель; [пер. с нем.]. – Том 1. – Харьков : Фолио, 2000 – 534 с.
30. Генис А. 2001 : сюрпризы глобализации / А. Генис // Иностранная литература. – 2002. – № 1. – С. 233–238.
31. Глобализация и развитие законодательства: очерки / кол. авт., отв. ред.: А. С. Пиголкин, Ю. А. Тихомиров. – М.: Городец. – 464 с.
32. Глобалізація і безпека розвитку: [монографія] / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін. ; керівник авт. колективу і наук. ред. О. Г. Білорус. – К. : КНЕУ, 2001. – 733 с.
33. Горбатенко В. П. Справедливість як соціально-правова цінність / В. П. Горбатенко // Проблеми філософії права. – 2003. – Т.1. – С. 150–153.
34. Графский В. Г. Интегральная (общая, синтезирующая) юриспруденция как теоретическое и практическое знание // Наш трудный путь к праву: Материалы философско-правовых чтений памяти академика В. С. Нерсесянца / В. Г. Графский. – М. : Норма, 2006. – С. 140–165.
35. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии / Эдмунд Гуссерль. – М. : Дом интеллектуальной книги, 1999. – Т. 1 : Общее введение в чистую феноменологию. – 1999. – 336 с.
36. Ґадамер Г.- Ґ. Істина і метод: [у 2 т.] / Ганс-Георг Гадамер; [пер. з нім.] – К. : Юніверс, 2000. – Том 1: Герменевтика І: Основи філософcької герменевтики. – 464 c.
37. Ґадамер Г. - Ґ. Різноманітність мов і розуміння світу / Ганс-Георг Гадамер // Герменевтика і поетика: вибрані твори; [пер. з нім.]. – К. : Юніверс, 2001. – 280 с.
38. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози – М. : Международные отношения, 1997. – 400 с.
39. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : [в 4-х т.] / Владимир Иванович Даль; [под. ред. И.А. Бодуэна де Куртенэ]; репринт. изд. – М. : Русский язык, 1990. – Т. 3: «П». – 555 с.
40. Дідич Т. О. Розуміння, творення та реалізація права: діалектика взаємозв’язку / Тарас Олегович Дідич // Альманах права. Праворозуміння та право реалізація : від теорії до практики. Науково-практичний журнал. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2011. – Вип. 2. – С. 91–94.
41. Договір про запровадження Конституції для Європи : Проект (2003/C169/01) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
42. Доповідь Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй про роботу Організації на 54 Сесії Генеральної Асамблеї // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/documen/gadocs/54
43. Дудаш Т. І. Праворозуміння : герменевтичне дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : cпец. 12.00.01 / Тамара Іванівна Дудаш ; Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2008. – 20 с.
44. Дудченко В. В. Правова реальність: до постановки проблеми / В. В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права: [збірник наукових праць]. – 2004. – Вип. 22. – С. 10–15.
45. Дудченко В. В. Традиція правового розвитку : плюралізм правових вчень: [монографія] / Валентина Віталіївна Дудченко. – Одеса : Юридична література, 2006. – 302 с.
46. Евдеева Н. В. Интегративные теории правопонимания в современной России : автореф. диссерт. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Наталья Владимировна Евдеева ; Нижегородский университет им. Н.И. Лобачевского. – Нижний Новгород, 2005. – 26 с.
47. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки: послання Президента України до Верховної Ради України від 30.04.2002 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
48. Жаровська І. М. Доступність права : теоретико-правові проблеми : [монографія] / Ірина Мирославівна Жаровська. – Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2007. – 208 с.
49. Железнова Н. Д. Правопонимание и судебная практика : теоретические проблемы взаимодействия : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : cпец. 12.00.01 / Надежда Дмитриевна Железнова ; Нижегородский университет им. Н.И. Лобачевского. – Нижний Новгород, 2001. – 31 с.
50. Загальна теорія держави і права: [підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків : Право, 2002. – 432 с.
51. Загальна теорія держави і права: навчальний посібник / за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 c.
52. Зидентоп Л. Демократия в Европе / Ларри Зидентоп; [пер. с англ.]; под ред. В. Л. Иноземцева. – М.: Логос, 2001. – 312 (+XLVII) с.
53. Иноземцев В. Л. Философия глобальных проблем. Вторые Фроловские чтения. Глоболизация наивная мечта XXI века / В. Л. Иноземцев // Человек. – 2003. – №3. – С. 38–44.
54. История государственно-правовых учений: [учебник] / отв. ред. В. В. Лазарев. – М.: Спарк, 2006. – 672 с.
55. Кант И. Сочинения: [в 6 т.] / Иммануил Кант; [под общ. ред. Я. Ф. Асмуса, А. Я. Гулыги, Т. И. Ойзермана.]. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4, ч. 1–2. – 494 с.
56. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: [підручник] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
57. Керимов Д. А. Методология права : предмет, функции, проблемы философии права / Джангир Аббасович Керимов ; [4-е изд.] – М. : Изд-во СГУ, 2008. – 521 с.
58. Керимов Д. А. Методологические функции философии права / Д. А. Керимов // Государство и право. – 1995. – № 9. – С. 15–22.
59. Кистяковский Б. А. В защиту права (интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистяковский // Вехи. Сборник статей о российской интеллигенции. – М. : Юристъ, 2009 – 504 с.
60. Кістяківський Б. О. Вибране. [Бібліотека часопису «Філософська ісоціологічна думка», серія «Українські мислителі»] / Богдан Олександрович Кістяківський; [переклад з російської Л. Г. Малишевської; упорядкування, передмова і примітки Л. П. Депенчук]. – К. : Абрис, 1996. – 512 с.
61. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. 2005. – Том ІІІ. – № 1–2. – С. 32–44.
62. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права / А. А. Козловський. – Чернівці : Рута, 1999. – 295 с.
63. Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10–21.
64. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Николай Иванович Кондаков; отв. ред Д. П. Горский ; [2-е, исправл. и дополн. изд.]. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
65. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Офіційний вісник України вiд 01.10.2010. – № 72/1 (Спеціальний випуск). – Ст.15.
66. Корчевна Л. О. Проблема різноджерельного права : дослід порівняльного правознавства : [монографія] / Любов Олександрівна Корчевна. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 360 с.
67. Костенко А. Н. Социальный натурализм как методологический принцип юридической глобалистики / Александр Николаевич Костенко // Наукові праці: Політичні науки. Правознавство: Том 69. – 2007. – Вип. 56. – С. 219–223.
68. Костенко О. М. Основне питання правознавства з позиції соціального натуралізму / Олександр Миколайович Костенко // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 72–78.
69. Костенко О. М. Принцип натуралізму в юридичній науці і кримінології / Олександр Миколайович Костенко // Правова система України: теорія і практика: тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції (м. Київ, 7 8 жовтня 1993 р.) / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького АН України. – Київ, 1993. – С. 390–392.
70. Кохановский В. П. Философия: учебное пособие / В. П. Кохановский, Л. В. Жаров, В. П. Яковлев. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2003. – 224 с.
71. Кравець В. М. Типи праворозуміння як методології основних філософсько-правових дискурсів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : cпец. 12.00.12 / Віталій Михайлович Кравець ; Національна академія внутрішніх справ України. – К. , 2003. – 23 с.
72. Кувалдин В. Б. Глобальный мир: экономика, политика, международные отношения : [учеб. пособие] / В. Б. Кувалдин. – М. : Магистр, 2009. – 207 с.
73. Кузнєцов В. І. Філософія права. Історія та сучасність : [навчальний посібник] / Володимир Іванович Кузнєцов. – К.: ВД «Стилос»: ПІД «Фоліант», 2003. – 382 с.
74. Култыгин В. П. Незападные концепции глобализации / В. П. Култыгин // Личность. Культура. Общество. – Том 4. – 2002. – Вып. 1–2. – С. 80–103.
75. Куров С. В. Глобализация и образование – правовой аспект / С. В. Куров // Глобализационные процессы в сфере права: проблемы правового развития в России и СНГ: материалы научно-практической конференции, ( г. Москва, 19–20 апреля 2001 г.) / МГУ. – М. : Юристъ , 2001. – С. 28–32.
76. Лапаева В. В. Типы правопонимания: правовая теория и практика: [монография] / Валентина Викторовна Лапаева. – М. : Российская академия правосудия, 2012. – 579 с.
77. Лейст О. Э. Содержание и критика основных концепций права / Олег Эрнестович Лейст // Советское государство и право. – 1991. – № 12. – С. 3–11.
78. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права : монография / О. Э. Лейст; под ред. проф. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2008. – 452 с.
79. Лившиц Р. З. Теория права: учебник / Роман Зиновьевич Лившиц; [2-е изд.] – М.: БЕК, 2001. – 224 с.
80. Лісабонський договір про внесення змін в Угоду про Європейський Союз й Угоду про заснування Європейського Співтовариства від 13.12.2007 р. / Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community // Official Journal of the European Union. – 2007. − Volume 50. – Р. 1–271.
81. Ллойд Д. Идея права: Репрессивное зло или социальная необходимость // Денис Ллойд; [пер. с англ. М. А. Юмашева, М. А. Юмашева]; науч. ред. М. А. Юмашев; изд. 3-е. – М. : Книгодел, 2006. – 416 с.
82. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, XXI век / И. И. Лукашук. – М. : Спарк, 2000. – 279 c.
83. Лук’янець В. С. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури: монографія / В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко, Л. В. Озадовська. – К. : ВІПОЛ, 2000. – 304 с.
84. Макбрайн У. Глобализация и межкультурный диалог / У. Макбрайн // Вопросы философии. – 2003. – № 1. – С. 80–87.
85. Максимов С. И. Правовая реальность : опыт философского осмысления : [монография] / С. И. Максимов. – Х. : Право, 2002. – 328 с.
86. Максимов С. І. Правова реальність як предмет філософського осмислення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: cпец. 12.00.12 / Сергій Іванович Максимов; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 37 с.
87. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праве: теоретико-информационный аспект : [монография] / А. В. Малько; [под ред. Н. И. Матузова]. – Саратов : Изд-во СГУ, 1994. – 184 с.
88. Мамут Л. С. Правосознание / Л. С. Мамут // Общественное сознание и его формы / [предисл. и общ. ред. В. И. Толстых]. – М. : Политиздат, 1986. – 367 с.
89. Мартышин О. В. Совместимы ли основне типы понимания права? / О. В. Мартышин // Государство и право. – 2003. – № 6. – С. 13–21.
90. Марченко М. Н. Государство и право в условиях глобализации : [монография] / Михаил Николаевич Марченко. – М. : Проспект, 2009. – 400 с.
91. Марченко М. Н. Об основных тенденциях развития права в условиях глобализации / М. Н. Марченко // Государство и право. – 2009. – № 6. – С. 5–11.
92. Марченко М. Н. Правовая система Европейского Союза: [монография] / М. Н. Марченко, Е. М. Дерябина. – М. : Норма : ИНФРА-М, 2012. – 704 с.
93. Марченко М. Н. Проблемы общей теории государства и права: учебник; [в 2-х томах]. / М. Н. Марченко; 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – Т. 2: Право. – 656 c.
94. Марчук В. М. Основні поняття та категорії права : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – К. : Істина, 2001. – 144 с.
95. Міжнародне право : [навчальний посібник] / Г. О. Анцелевич, О. О. Покрещук. – К.: Алерта, 2003 – 410 с.
96. Мірошниченко М. Методологічна основа системно-інформаційного підходу / М. Мірошниченко // Право України. – 2007. – № 3. – С. 24–26 .
97. Монтеск’є Ш.-Л. Про дух законів / Шарль-Луї Монтеск’є // Невичерпність демократії. – К.: Український письменник, 1994 – 344 с.
98. Муравский В. А. Актуально-правовой аспект правопонимания / В. А. Муравский // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 13–18.
99. Нерсесянц В. С. Процессы универсализации права и государства в глобализирующемся мире // Владик Сумбатович Нерсесянц // Государство и право. – 2005. – № 5. – С. 38–47.
100. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: [учебник] / Владик Сумбатович Нерсесянц. – М. : НОРМА, 2010. – 560 с.
101. Нерсесянц В. С. Философия права: учебник для вузов / Владик Сумбатович Нерсесянц. – М.: НОРМА, 2005. – 656 с.
102. Новейший философский словарь / [гл. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов]. – Минск : Изд. В. М. Скакун, 1998. – 896 с.
103. Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовий сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права): монографія / Юрій Миколайович Оборотов – Одеса : Юрид. л-ра, 2002. – 280 с.
104. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии: [монография] / Юрий Николаевич Оборотов. – Одесса : Юридична література, 2001. – 420 с.
105. Оборотов Ю. Праворозуміння як аксіоматичне начало (постулат) права / Ю. Оборотов // Право України. – 2010. – № 4. – 49–55.
106. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Сергей Иванович Ожегов; [под ред. докт. филол. наук, проф. Н. Ю. Шведовой]; изд. 22-е, стереотип. – М. : Русский язык, 1990. – 921 с.
107. Оль П. А. Правопонимание: от плюрализма к двуединству : монография / П. А. Оль. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 243 c.
108. Ольшанский Д. В. Политико-психологический словарь : [учебное пособие для студентов гуманитарных специальностей высших учебных заведений] / Д. В. Ольшанский. М. : Академический Проект, Деловая книга, 2002. – 576 с.
109. Оніщенко Н. Гармонізація правової системи України: основні напрями та тенденції / Н. Оніщенко // Юридична газета. – 2006. – №18 (78). – С. 18.
110. Оноре Т. Про право. Короткий вступ : монографія / Тоні Оноре; [пер. з англ. Н. Комарової]. – К. : Сфера, 1997. – 124 с.
111. Онуфрієнко О. В. Релятивізм у праворозумінні : термінологічні аспекти / Олексій Володимирович Онуфрієнко // Держава та регіони. Серія: Право. – 2008. – № 2. – С. 12–16.
112. Петрова Л. Якій філософії права навчають у вузі / Л. Петрова // Право України. – 2003. – № 8. – С. 145–149.
113. Пиголкин А. С. Теория государства и права: учебник / А. С. Пиголкин, А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев ; под ред. А. С. Пиголкина, Ю. А. Дмитриева ; [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Высшее образование, 2008. – 743 с.
114. Платон. Собрание сочинений : [в 3-х тт.] / перевод А. Н. Егунова. – М.: Мысль, 1971. – Т. 3. – 687 с.
115. Поленина С. В. Взаимодействие глобализации на правовую систему России / С. В. Поленина, О. А. Гаврилов, Н. П. Колдаева, Е. Г. Лукьянова, Е. В. Скурко // Государство и право. – 2004. – № 3. – С. 5–15 .
116. Поляков А. В. В поисках интегрального типа правопонимания / А. В. Поляков // История государства и права. – 2003. – № 6. – С. 7–8.
117. Поляков А. В. Общая теория права: [учебник] / А. В. Поляков, Е. В. Тимошина. – СПб. : Издательский Дом Санкт-Петербургского государственного университета, 2005. – 472 с.
118. Поляков А. В. Общая теория права: проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода : [курс лекций] / Андрей Васильевич Поляков. – СПб. : Издательский Дом Санкт-Петербургского государственного университета, 2004. – 864 с.
119. Поляков А. В. Философия права Льва Петражицкого / А.В. Поляков // Кодекс: Правовой науч.-практический журнал. – 2000. – № 1. – С. 10–11.
120. Правовая система России в условиях глобализации и региональной интеграции: теория и практика / [отв. ред. С. В. Поленина]. – М. : Формула права, 2006. – 558 с.
121. Праворозуміння – фундамент юридичної науки та практики : [Інтерв’ю доктора юридичних наук, професора, академіка НАПрН України П. Рабіновича – головному редакторові журналу «Право України», доктору юридичних наук, професору, академіку НАПрН України О. Святоцькому] // Право України. – 2010. – № 4. – С. 4–9.
122. Проблемы общей теории права и государства: учебник / [под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – 2-е изд., пересмотр. – М. : Норма : ИНФРА-М, 2010 – 816 с.
123. Пролєєв С. Людство перед викликом глобалізації / С. Пролєєв // Виклик глобалізації. – К. : Стилос, 2001. – С. 9–16.
124. Пухта Г. Курс римского гражданского права / Перевод с последнего немецкого издания проф. Рудорффа. – М. : Типография «Соврем. изв.», 1874. – Т. 1. – 370 с.
125. Рабінович П. М. Герменевтика і правове регулювання / Петро Мойсейович Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 2. – C. 61–71.
126. Рабінович П. М. Наука філософії права: до характеристики предмета й методології / П. М. Рабінович // Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. – С. 22–26.
127. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : [навч. посібник] / П. М. Рабінович ; [вид 6-е.]. – Харків : Консум, 2002. – 160 с.
128. Рабінович П. Праворозуміння «природне» та «легістське» : неминуче співіснування / П. Рабінович // Право України. – 2009. – № 3. – С. 65–70.
129. Рабінович П. Сутність праворозуміння / П. Рабінович // Право України. – 2007. – № 9. – С. 3–6.
130. Разлогов К. Э. Глобальная и/или массовая? / Кирилл Эмильевич Разлогов // Общественные науки и современность. – 2003. – № 2. – С. 143–156.
131. Ралько В. В. Трансформация правовых систем : основные научные подходы, перспективы процесса / Василий Васильевич Ралько // Государство и право. – 2010. – №1. – С. 111–115.
132. Ролз Дж. Теорія справедливості / Джон Ролз; [перекл. з англ. О. Мокровольського]. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 882 с.
133. Садовский В. Н. Основание общей теории систем. Логико-методологический анализ / Вадим Николаевич Садовский. – М. : Наука, 1974. – 279 с.
134. Селіванов В. М. Право і влада суверенної України: Методологічні аспекти: [монографія] / В. М. Селіванов ; наук. ред. О. Д. Святоцький. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2002. – 724 с.
135. Селіванов В. М. Право у дзеркалі філософії / В. М. Селіванов // Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. – С. 67–71.
136. Селіванов В. Проблема методологічної обґрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики / В. Селіванов // Право України. – 1999. – № 1. – С. 20–26.
137. Сіммондз Н. Рефлексивність та ідея права / Н. Сіммондз // Філософія права і загальна теорія права. – 2012. – № 1. – С. 13–26.
138. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : [підручник] / Ольга Федорівна Скакун; [пер. з рос.]. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
139. Скоробогатов А. В. Современные концепции правопонимания : [учебно-практическое пособие] / Андрей Валерьевич Скоробогатов. – Казань : Институт экономики, управления и права, 2010. – 158 с.
140. Сливка С. С. Вступ до методології філософії права: методичні вказівки для самостійної роботи для студентів магістратури / Степан Степанович Сливка. – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – 24 с.
141. Советский энциклопедический словарь : [изд. четвёртое, испр. и доп.] / гл. ред. А. М. Прохоров. – М. : Сов. энциклопедия, 1990. – 1294 с.
142. Субочев В. В. Законные интересы : монография / В. В. Субочев; [под ред. А. В. Малько]. – М. : Норма, 2008. – 496 с.
143. Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тис. слів і словосполучень / [уклали : О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк]. – К. : Довіра, 2006. – 789 с.
144. Таманага Б. Верховенство права : Історія. Політика. Теорія : [монографія] / Браян Таманага; пер. з англ. А. Іщенко. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 206 с.
145. Тарахонич Т. І. Праворозуміння як теоретичне підґрунтя дослідження правового регулювання / Тетяна Іванівна Тарахонич // Правова держава. – 2010. – Вип. 21. – С. 80–87.
146. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько; [изд. 2-е, дополн. и перераб.]. – М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
147. Теорія держави і права : академічний курс / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
148. Теорія держави і права : основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції : [навч. посіб.] / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
149. Тихомиров Ю. А. Правовая сфера общества и правовая система / Ю. А Тихомиров // Журнал российского права. – 1998. – № 4–5. – С. 7–15.
150. Тихомирова Л. В. Юридическая энциклопедия / Л. В. Тихомирова, М. Ю. Тихомиров; под ред. М. Ю. Тихомирова; [изд. 6-е, дополн. и перераб.]. – М. : Изд. Тихомирова М. Ю., 2009. – 1088 с.
151. Тімуш І. До питання про «основну методологічну дилему» в юриспруденції» / Ірина Сергіївна Тімуш // Право України. – 2008. – № 6. – С. 51–56.
152. Тімуш І. С. Інтегральний погляд на право : [монографія] / І. С. Тімуш. – К. : Атіка, 2009. – 284 с.
153. Тімуш І. С. Методологічний аспект інтегративного підходу до правознавства / І. С. Тімуш // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1 (68). – С. 33–40.
154. Тойнби А. Цивилизация перед судом истории: [сборник] / А.Тойнби; [пер. с англ.]. – М.: Изд. гр. «Прогресс»: «Культура». – СПб. : Ювента, 1995. – 480 с.
155. Токарська А. С. Правова комунікація в контексті посткласичного праворозуміння : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.12 / Антоніна Семенівна Токарська ; Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2008. – 38 с.
156. Толстик В. А. От плюрализма правопонимания к борьбе за содержание права / Владимир Алексеевич Толстик // Государство и право. – 2004. – № 9. – С. 13–21.
157. Третьякова О. Д. Когеренция правовых систем (на примере конституций США, Афганистана и Филиппин) / Ольга Дмитриевна Третьякова // Российский следователь. – 2008. – №10. – С. 37–40.
158. Ударцев С. Ф. О некоторых тенденциях глобальной эволюции государства и права / Сергей Федорович Ударцев. – Караганда : Болашак–Баспа, 2004. – 52 с.
159. Фальковський А. О. Плюралізм підходів як чинник утвердження постнекласичного етапу розвитку методології юриспруденції / А. О. Фальковський // Актуальні проблеми політики : збірник наукових праць / керівник авт. кол. С. В. Ківалов; відп. за вип. Л. І. Кормич. – Одеса : Фенікс, 2011. – Вип. 42. – С. 62–71.
160. Філософія : [навч. посіб.] / [Л. Б. Губерський, І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко та ін.] ; за ред. І. Ф. Надольного ; [5-те вид., стер.]. – К. : Вікар, 2005. – 516 с.
161. Філософія права : [навчальний посібник] / [О. О. Бандура, С. А. Бублик, М. Л. Заінчковський та ін.] ; за заг. ред. М. В. Костицького, Б. Ф. Чміля. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
162. Філософський енциклопедичний словник / [під гол. ред. В. І. Шинкарука]. – К. : Абрис, 2002. – 742 с.
163. Френч Г. Виклики екологічної глобалізації / Гіларі Френч // Стан світу – 2000 : Доповідь Інституту Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого суспільства. – Київ : Інтелсфера, 2000. – С. 203–223.
164. Фуллер Л. Л. Мораль права : [монографія] / Лон Л. Фуллер; [пер. з англ. Н. Комарової]; вид. 2-е. – К. : Сфера, 1999. – 232 с.
165. Хайдеггер М. Бытие и время / Мартин Хайдеггер; [пер. с нем. В. В. Бибихина]; 2-е изд., испр. – СПб. : Наука, 2002. – 452 с. – (Серия «Слово о сущем»).
166. Хайек Фридрих Август фон. Право, законодательство и свобода : Современное понимание либеральных принципов справедливост