КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄС: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГОША Ірина Олегівна

УДК 342.41

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄС: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ВОЛОШИН Юрій Олексійович,
доктор юридичних наук, професор

Маріуполь – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Глобалізація та правові системи сучасності в контексті конституційного розвитку держав
1.1 Вплив глобалізації на розвиток конституційного права в контексті взаємодії правових систем ..............................................................................
11
1.2 Рівні сучасного права та їх співвідношення .......................................... 31
Висновки до Розділу 1 .................................................................................... 58

РОЗДІЛ 2. Взаємодії правових систем в доктрині конституційного права
2.1 Взаємодія правових систем: гносеологічний аналіз ............................. 59
2.2 Рецепція у конституційному праві як форма взаємодії національних правових систем ..............................................................................................
95
2.3 Конституційно-доктринальні засади гармонізації правових систем ...............................................................................................................
119
Висновки до Розділу 2 .................................................................................... 144

РОЗДІЛ 3. Особливості гармонізації законодавства України та ЄС: конституційно-правовий аспект
3.1 Конституційно-нормативні основи взаємодії правової системи України та ЄС (рівні гармонізації) ................................................................
146
3.2 Удосконалення правової системи України в контексті гармонізації із законодавством ЄС та сучасної конституційної реформи .........................
156
Висновки до Розділу 3 .................................................................................... 165

ВИСНОВКИ ................................................................................................... 166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................... 174

ВСТУП

Актуальність теми. Процес глобалізації, що вперше яскраво проявився в кінці ХІХ ст. в економіці, одразу дався взнаки і в сфері права. Особливо активно глобалізація в праві проявилась після Другої світової війни, коли було створено глобальні (ООН) та локальні (ЄС) міжнародні організації. Співпраця в такого роду організаціях потребувала вироблення та сприйняття національними правовими системами, спочатку загальних стандартів права, а потім – більш детального регулювання відповідних областей співпраці. Таким чином стали затребувані організаційні та нормативні механізми, які б приводили національні правові системи до певного єдиного стандарту, який би дозволяв та полегшував співпрацю в межах таких організацій.
Україна з моменту проголошення нею незалежності однозначно задекларувала сприйняття європейських правових цінностей. В практичній площині цей потяг виявився в прийнятті принципово нової Конституції 1996 року, яка в значній мірі сприйняла європейський та світовий конституційний досвід, у вступі в Раду Європи та активні співпраці з Європейським Союзом. Починаючи з 1994 року і до сьогодні, відносини з цим інтеграційним утворенням мають принциповий характер для України.
З моменту укладення Угоди про партнерство і співробітництво з ЄС, проблемою що набула першочергової важливості стало приведення правової системи України у відповідність до європейських стандартів, оскільки саме це дозволяло активізувати та оптимізувати співпрацю. Не слід також забувати прагнення України до вступу в ЄС, що передбачає виконання одного з Копенгагенських критеріїв членства – відповідність законодавства.
Питання про гармонізацію законодавства набуває особливої актуальності через підписання та можливу ратифікацію Угоди про асоціацію, яка стала черговим кроком по зближенню України та ЄС. Однак асоціація вимагає більш тісної співпраці, а отже більшої відповідності законодавства. Саме тому питання гармонізації законодавства України та ЄС стає вирішальним фактором по практичній реалізації цього акту, та запорукою ефективної співпраці України та ЄС.
Починаючи з кінця 90-х років ХХ ст. в Україні приділялась значна увага питанню гармонізації законодавства, про що свідчить ряд указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, робота спеціалізованих установ на кшталт Центру європейського права та порівняльного правознавства. Створена певна нормативна база, яка відображає розуміння в необхідності проведення відповідної роботи. Однак евентуальний вступ в дію Угоди про асоціацію, вимагає інтенсифікації робіт у цьому напрямку.
Українські дослідники права неодноразово звертались до проблем співпраці України та ЄС, у т. ч. і в частині гармонізації законодавства, однак переважна більшість досліджень використовувала методологію та інструментарій міжнародного права. Конституційно-правові аспекти процесів гармонізації законодавства України та ЄС в якості самостійного дослідження не виступали.
Питання взаємодії правових систем сучасності постійно знаходиться в полі зору сучасних дослідників про що свідчать роботи С. Алексєєва, Т. Аллана, Ж. Бержеля, Х. Бехруза, М. Богдана, Р. Давіда, К. Жоффре-Спінозі, О. Зайчука, П. Круза, Г. Кельзена, Д. Кларка, Х. Кьотца, О. Кресіна, О. Кутафіна, Д. Ллойда, Н. Марченка, А. Мєдушевського, Ю. Оборотова, В. Оксамитного, Н. Оніщенко, П. Рабіновича, Р. Ромашова, Ф. Решетнікова, А. Саідова, О. Скакун, Б. Топорніна, Ю. Тіхомірова, Л. Фрідмена, М. Хавронюка, К. Цвайгерта, В. Четверніна, Ю. Шемшученка, та ін.
З позицій міжнародного права проблеми гармонізації в правових системах досліджувались українськими та зарубіжними дослідниками, зокрема Е. Апперс, Б. Бабіним, Т. Беранжер, М. Бертран, В. Бігуном, М. Буроменським, В. Буткевичем, О. Вишняковим, Г. Де Бурка, В. Денісовим, Г. Друзенком, Т. Качкою, П. Крейг, В. Копійкою, І. Лукашуком, О. Мережком, В. Муравйовим, З. Опейда, Р. Петровим, Ж. Рідо, А. Татамом, Д. Федорчуком, Т. Хартлі, Л. Ентіним та ін.
Окремі аспекти конституційно-правової взаємодії правових систем в контексті гармонізації правових систем, в т.ч. законодавства України та ЄС, містяться в працях таких дослідників, як С. Авак’ян, М. Баймуратов, О. Батанов, Ю. Бисага, Ю. Волошин, А. Георгіца, Ж.-П. Жаке, А. Колодій, І. Кравєц, Ж. Марку, Х. Приходько, М. Савчин, А. Соколов, П. Стецюк, О. Фрицький, В. Чіркін, Р. Єнгібарян, А. Шайо, В. Шаповал, С. Шевчук та ін.
За останні роки в Україні захищено ряд дисертаційних досліджень, які містять науковий аналіз окремих аспектів гармонізації законодавства ЄС та України, зокрема робота І. Куровської, однак всі вони викладали даний процес з позицій виключно особливостей міжнародного права.
Віддаючи належне проведеним дослідженням і беззаперечному внеску авторів у розробку даного напрямку, необхідно відзначити відсутність комплексних робіт у галузі конституційного права, присвячених гармонізації законодавства України та ЄС. Крім того, слід констатувати відсутність у вітчизняній науці конституційного права компаративно-правового переосмислення категорії гармонізація, в контексті євро інтеграційних процесів, та відносин ЄС з державами не членами цього об’єднання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось як складова частина комплексної теми кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного гуманітарного університету «Актуальні конституційні та міжнародно-правові проблеми становлення, розвитку та функціонування публічної влади в Україні в умовах міждержавної інтеграції» (державний реєстраційний номер 0108U008427).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у встановленні особливостей процесу конституційно-правового забезпечення гармонізації законодавства України та ЄС в контексті теорії взаємодії правових систем та прикладних аспектів цього процесу.
Мета дослідження зумовлює постановку таких завдань:
– з’ясувати особливості впливу глобалізації на процеси взаємодії правових систем сучасності;
– проаналізувати теоретичні та практичні засади взаємодії правових систем відповідно до рівнів сучасного права;
– уточнити особливості категорії «правова система» в сучасному праві;
– розкрити доктринальний та функціонально-праксеологічний аспект категорії «гармонізація», встановити особливості її природи, систему її елементів та взаємозв’язків між ними;
– дослідити видову характеристику категорії «гармонізація»;
– провести аналіз ретроспективи нормативного співробітництва України та Європейського Союзу;
– з’ясувати особливості процесу конституційно-правового забезпечення гармонізації законодавства України та Європейського Союзу;
– обґрунтувати та визначити етапність гармонізації законодавства України та Європейського Союзу;
– розробити рекомендації по удосконаленню практичного та теоретичного забезпечення процесу гармонізації законодавства України та Європейського Союзу.
Об’єктом дослідження є правові відносини, пов’язані з процесом гармонізації в сучасних правових системах.
Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання гармонізації як способу взаємодії правових систем України та Європейського Союзу.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує досягнення сформульованих мети і завдань дослідження та достовірність отриманих результатів.
Так, спеціально-юридичний метод було використано для встановлення зовнішніх ознак таких правових явищ, як «рівень права», «правова система», «конституціалізація», «гармонізація», їх спільних рис та відмінностей одне від одного, формулювання дефініцій, що склали понятійно-категоріальний апарат дослідження.
Логіко-семантичний метод дозволив встановити особливості категорій «правова система», «гармонізація», тощо (підрозділ 1.2; підрозділ 2.1).
Структурно-функціональний метод дозволив застосувати його дослідницький потенціал для вивчення структури і функцій категорії «гармонізація» (підрозділ 2.1).
Використання евристичного потенціалу історико-правового методу дозволило вивчити динаміку та внутрішню логіку процесу гармонізації законодавства України та Європейського Союзу (підрозділ 3.1).
Системний метод дав можливість комплексно розглянути механізми гармонізації законодавства України та Європейського Союзу (підрозділ 3.2).
За допомогою функціонального методу було визначено основні властивості та функціональні ознаки гармонізації (підрозділ 2.2).
На основі методу порівняльно-правового аналізу було встановлено особливості функціонування різних рівнів сучасного права (підрозділ 1.1).
У дослідженні використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи.
Нормативно-правова основа дослідження. В дисертації використовуються Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, установчі договори ЄС, законодавство ЄС, акти міжнародного права.
Емпірична основа дослідження. У дисертації використані матеріали періодичної преси, інтернет-ресурсів, тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці конституційного права комплексним теоретико-практичним дослідженням конституційно-правового забезпечення гармонізації законодавства України та ЄС. Новизна проявляється як в самому підході до дослідження даної тематики, так і в запропонованих автором вирішеннях теоретичних і практичних проблем пов’язаних з гармонізацією законодавства різних правових систем.
Найбільш значимі результати, що характеризують особистий внесок дисертанта в постановці проблематики гармонізації законодавства України та ЄС, а також її вирішення, можна сформулювати таким чином:
вперше:
– надано визначення «правового гомеостату», якості, що визначає здатність правової системи до гармонізації;
– запропоновано періодизацію процесу гармонізації законодавства України та ЄС, що включає в себе два взаємопов’язані етапи;
– сформульовано позицію щодо взаємозв’язку елементів гармонізації, зокрема, мети, предмету, об’єкту, наслідків;
– запропоновано класифікацію різновидів гармонізації, зокрема, внутрішню і зовнішню гармонізацію; одно, двох та багатосторонню гармонізацію; конституційну гармонізацію, гармонізацію законодавства та гармонізацію підзаконних актів;
– проаналізовано Угоду про асоціацію між Україною та ЄС (2012) в контексті гармонізації законодавства України до законодавства ЄС;
– запропоновано вирізняти рівні гармонізації законодавства України та ЄС, зокрема, гармонізація принципів права, гармонізація нормативних актів, гармонізація окремих норм;
вдосконалено:
– розуміння гармонізації, як одного із різновидів процесу, який полягає в сукупності заходів правового характеру, щодо усунення суперечностей, подолання розбіжностей, узгодження протиріч між різнорідними і навіть протилежними (конфліктними) елементами, між двома і більше правовими системами з метою забезпечення їх належної взаємодії, згідно вимог рівня такої взаємодії;
– визначення гармонізації, як способу оновлення (модернізації) правової системи;
– розуміння гармонізації, як однієї з форм взаємодії правових систем;
– функціональну характеристику гармонізації з виділенням таких функцій, як приведення правової системи в відповідність з існуючими стандартами в праві; засіб удосконалення правової системи в цілому та окремих її елементів; оновлення (модернізація) правової системи; засіб зближення правових систем;
– розуміння конституціоналізації суспільних відносин з огляду на взаємодію правових систем;
– наукові підходи до визначення змісту відмінностей та особливостей правових систем;
– обґрунтування доцільності створення організаційної системи по гармонізації законодавства України та ЄС;
дістало подальшого розвитку:
– теоретичні підходи до розуміння механізму взаємодії правових систем сучасності;
– вчення про вплив глобалізації на конвергенцію правових систем сучасності;
– розуміння рецепції, як форми взаємодії правових систем;
– вчення про основний закон, як акт установчої влади та основу правової системи.
Практичне значення одержаних результатів. Основні висновки дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі й сприятимуть подальшому поглибленню розуміння та вивчення ролі гармонізації в зближенні та взаємодії правових систем.
Результати проведеного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях, при розробці навчальних курсів «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Порівняльне правознавство», «Право ЄС» та відповідних спецкурсів для студентів юридичних спеціальностей.
Крім того, сформульовані положення та висновки дисертації можуть бути використані для удосконалення чинних нормативних актів України, які регулюють діяльність пов’язану з гармонізацією законодавства України та ЄС.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного університету; на Міжнародному науково-практичному семінарі «Legal Implications of Better Regulation: European and Ukrainian Approaches» (сертифікат від 18 жовтня 2011 р.); III Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів і молодих учених (м. Маріуполь, 2011 р.); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Особливості інтеграції України у світовий економічний та політико-правовий простір» (м. Маріуполь, 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Національне та міжнародне право як інструменти забезпечення державної та глобальної стабільності» (м. Львів, 2011 р.); XIV Підсумковій науково-практичній конференції викладачів МДУ (м. Маріуполь, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (м. Маріуполь, 2012 р.); VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Особливості інтеграції України у світовий економічний та політико-правовий простір» (м. Маріуполь, 2012 р.). Тези доповідей на зазначених конференціях опубліковані.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 5 статтях, 4 з них надруковано у фахових виданнях, 1 стаття надрукована у виданні, що включено до міжнародної наукометричної бази даних «Index Copernicus International» (Польща) та 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена цілями і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, з яких список використаних джерел – 20 сторінок (238 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Визначальний вплив на зміст політико-правових та економічних передумов, що обумовлюють взаємозв’язок правових систем у сучасному світі, надає феномен глобалізації, що особливо чітко намітився на рубежі XX–XXI ст. Як стверджують дослідники, «в сучасних умовах перед правом постає ще одне важливе завдання – проблема управління глобалізацією, гармонізацію її процесів. Право виступає як інструмент глобалізації і одночасно засобом управління її процесами. Зазначені обставини обумовлюють глибокі зміни як внутрішньодержавного, так і міжнародного права, включаючи і характер їх взаємодії» . Ця позиція підтримується і іншими дослідниками, зокрема вказується, що сьогодні «юридичні правила насправді це способи управління окремими аспектами глобалізації, вони відіграють ключову роль в забезпеченні якомога більш широкого використання її переваг».
Сучасний розвиток України цілковито відбувається в дусі глобалізацій них процесів, одним з наслідків яких є співпраця з Європейським Союзом, яка в свою чергу, вимагає в якості беззаперечної умови проведення робіт по гармонізації законодавства. При цьому, аналіз процесу гармонізації в сучасних правових системах в контексті їх взаємодії, та окремий випадок – гармонізація законодавства України та Європейського Союзу, дозволяє зробити ряд наступних висновків,пропозицій та узагальнень.
1. Вивчення природи процесів взаємодії правових систем дозволяє стверджувати, що здатність правових систем до взаємодії та гармонізації обумовлена іманентною властивістю, яку можна визначити як правовий гомеостат. Суть його полягає в здатності систем які мають схильність до самоорганізації, підтримувати необхідні для такої системи параметри. Аналіз природи національної правової системи дозволяє стверджувати, що вона має деякі ознаки саме такого роду систем, що описуються синергетичними моделями. Це підтверджується такими її ознаками:
- правова система відноситься до відкритих систем, оскільки здатна до обміну інформаційними потоками та співпраці з іншими системами;
- має значну кількість внутрішніх елементів (підсистем);
- має здатність до стаціонарного режиму функціонування.
Разом з тим в контексті гармонізації, правова система виявляє якості адаптивних систем, тобто таких, що здатні змінювати параметри свого функціонування, аж до зміни структури, з метою збереження дієздатності свого функціонування та/або досягнення нею оптимальних параметрів та адекватного рівня функціонування. Причому з токи зору теорії систем та теорії управління, правову систему можна віднести до систем, що само організуються, тобто здатних змінювати структуру регулятора та пошукових систем. Крім цього правова система це відкрита система, тобто така що взаємодіє з середовищем, обмінюючись з ним інформаційними та іншими потоками.
Власне цими якостями правової системи обумовлена її здатність до гармонізації з іншими правовими системами однакової якості. Правовий гомеостат та здатність правової системи до самоорганізації та саморегуляції впливають на її внутрішню саморегуляцію. Однак, необхідність модернізації та розвитку правової системи детермінують особливості впливу зовнішніх чинників, в т.ч. таких що викликають гармонізацію. Таким чином, навіть саморегуляція правової системи обумовлюється зовнішніми чинниками.
2. Зважаючи на фундаментальні розбіжності в розумінні права та закону слід розрізняти категорії «гармонізація права» та «гармонізація законодавства». Гармонізація права відбувається на рівні імплементації принципів (основоположних начал) права, тоді як гармонізація законодавства має наслідком приведення у відповідність норм законів. В умовах функціонування сучасних правових систем гармонізація права відбувається на рівні конституційного регулювання, оскільки сучасні конституції містять необхідний перелік принципів для функціонування правової системи. Гармонізація законодавства означає його несуперечливість в частині способу та методу регулювання суспільних відносин актами вищої юридичної сили (законами).
3. З точки зору природи, гармонізація в правових системах є одним із різновидів процесу, який полягає в сукупності заходів правового характеру, щодо усунення суперечностей, подолання розбіжностей, узгодження протиріч між різнорідними і навіть протилежними (конфліктними) елементами, між двома і більше правовими системами з метою забезпечення їх належної взаємодії, згідно вимог рівня такої взаємодії. Рівень взаємодії (співробітництва) визначає об’єм та характер гармонізації. Між ними існує пряма залежність. Чим тісніша взаємодія, тим більший об’єм гармонізованого законодавства.
Дослідження процесу гармонізації правових систем дозволяє виділити ряд етапів або фаз, серед яких ключовими є:
- усвідомлення необхідності та доцільності удосконалення взаємодії правової системи шляхом гармонізації її з іншою правовою системою;
- виявлення кількісних та якісних параметрів гармонізації, які включають в себе правові сфери гармонізації, інститути, нормативні акти та окремі норми;
- внесення відповідних змін згідно визначеного об’єму та параметрів гармонізації;
- адаптація змін у правові системі.
4. Гармонізація як процес, що відбувається всередині національної правової системи має декілька основних рівнів. Вищий рівень гармонізації, це гармонізація на рівні принципів права. Без гармонізації принципів неможлива гармонізація на нижчих рівнях, оскільки гармонізуватись можуть лише правові системи, що мають однакові або подібні параметри на рівні принципів їх функціонування та побудови. Наступний рівень – гармонізація відповідних сфер суспільних відносин та правових інститутів. І нижчий рівень – гармонізація відповідних норм.
5. Видова характеристика гармонізації може включати в себе декілька предметів для виділення класифікацій. З огляду на кількість сторін, що приймають участь в гармонізації, та впливу гармонізації на правові системи, слід виділяти односторонню гармонізацію – коли зміни відбуваються лише в одні правові системі. По суті, одностороння гармонізація означає запозичення та/або імплементацію певних стандартів та норм. Двостороння гармонізація означає взаємний вплив на правові системи двох учасників цього процесу. Багатостороння гармонізація означає більшу кількість учасників.
З огляду на систему нормативних актів правових систем слід відрізняти конституційну гармонізацію, гармонізацію законодавства та гармонізацію актів нижчої за закони, юридичної сили.
6. В результаті аналізу процесів гармонізації в державах ЄС та гармонізації законодавства України та ЄС необхідно вказати на наявність гармонізації внутрішньої і зовнішньої. Під внутрішньою гармонізацією ми розуміємо процес що проходить всередині складної правової системи (ЄС) необхідний для належного її функціонування. Так директиви та рамкові рішення є типовими актами гармонізації законодавства ЄС, для належного функціонування цієї правової системи, яка в свою чергу складається з автономних правових систем (держав-членів). Оскільки Україна та ЄС є автономними правовими системами між ними також можлива гармонізація, але зовнішня, оскільки Україна не є частиною ЄС. Таким чином, можна зробити висновок про те, що гармонізація законодавства можлива лише між автономними суб’єктами, що мають суверенітет в частині створення власного законодавства.
7. В процесі гармонізації слід вирізняти основні її елементи. До останніх ми відносимо мету гармонізації, предмет гармонізації, об’єкт (об’єкти) гармонізації, наслідки гармонізації.
Під метою гармонізації слід розуміти приведення правової системи (систем) у відповідність одна до одної та/або до певних стандартів та/або до певного рівня.
Предметом гармонізації є певні сфери суспільних відносин, що потребують схожого режиму регулювання.
Об’єктом гармонізації є відповідні нормативні акти та/або окремі норми, що потребують відповідних змін або запровадження.
Наслідками або результатами гармонізації є приведення правових систем у відповідність одна одній, відсутність суперечностей між нормами правових систем, а отже належний рівень функціонування правових систем з огляду на внесені зміни в ході гармонізації.
8. Природа процесу гармонізації дозволяє стверджувати що вона є одним із проявів процесів модернізації в праві, оскільки одним із наслідків гармонізації є функціонування оновленої (зміненої) правової системи. Принципова відмінність гармонізації як способу оновлення правової системи полягає, по-перше в зовнішньому характері впливу, оскільки в даному випадку одна правова система діє на іншу. По-друге, гармонізація, як правило зводиться до приведення у відповідність норм або нормативних актів (несуперечливість), в регулюванні тих самих суспільних відносин. В такому випадку мова йде про запозичення моделі регулювання суспільних відносин однією правовою системою у іншої. Незалежно від того скільки суб’єктів приймають участь в процесі гармонізації, завжди існує один взірець (правова система, стандарти), що запозичується (сприймається) іншими суб’єктами. В цьому зв’язку тип відносин аналогічний взаємодії двох систем з різним енергетичним балансом, де рівновага встановлюється лише у випадку перетікання енергії від системи з більшим потенціалом, до системи з меншим.
9. В прагматичному аспекті виділяються такі основні функціональні характеристики гармонізації:
- оновлення (модернізація) правової системи. Гармонізація виступає одним із способів оновлення правової системи, оскільки призводить до модифікації існуючих правових норм та появи нових;
- засіб зближення правових систем, оскільки наслідки (результат) гармонізації завжди включають в себе аналогічність регулювання відповідних сфер суспільних відносин;
- засіб конвергенції правових систем, оскільки гармонізація законодавства, завжди призводить до взаємного проникнення норм однієї правової системи у іншу;
- приведення правової системи в відповідність з існуючими стандартами в праві. В ході гармонізації як правило запозичуються та удосконалюють норми, що відзначаються кращою якістю регулювання суспільних відносин. Такого роду норми нерідко відображають стандарти в праві;
- засіб усунення колізій та конфліктів між правовими нормами та інститутами різних правових систем;
- засіб удосконалення правової системи в цілому та окремих її елементів. Незалежно від параметрів гармонізації, в ході цього процесу правова система набуває нових якостей. Можна стверджувати, що наслідком гармонізації є функціонування суспільних відносин на якісно новому рівні, що є наслідком удосконалення правових норм. Причому це стосується як функціонування норм всередині правової системи, так і зовні, в відносинах, що регулюють взаємодію правових систем.
Зважаючи на функціональні характеристики гармонізації, можна стверджувати, що вона є прикладом однієї з форм взаємодії правових систем сучасності.
10. Оскільки приклади автаркії щодо національних правових систем практично відсутні (виключення, Північна Корея) а їх співіснування вимагає гармонізації, то остання є прикладом постійно функціонуючих процесів в глобальному праві. Створення міжнародної системи права, та кількох локальних систем вимагає від держав постійного удосконалення їх взаємодії, яка проявляється у тому числі в гармонізації норм національних правових систем. Приклад Європейського союзу показує як гармонізація виступає інструментом інтеграції, а досвід держав-кандидатів свідчить про важливість гармонізації, як інструменту наближення до існуючих правових стандартів.
11. Використання терміну «адаптація» до процесів, що пов’язані з взаємним пристосуванням правових систем потребує уточнення в силу наступних аргументів. Під адаптацією в праві, розуміється процес пристосування національної правової системи до умов зовнішнього середовища, тобто глобальної правової системи, або будь-якої з її частин наприклад локального міжнародного права (ЄС), у випадку взаємодії цих систем. Правова адаптація це завжди вимушений процес, оскільки від того наскільки він успішний, залежить нормальне функціонування правової системи та її розвиток. Це в свою чергу примушує адаптувати правову систему до зовнішніх умов. В цілому правова адаптація є наслідком взаємодії двох і більше правових систем. Ми пропонуємо розрізняти адаптацію і гармонізацію в праві в частині вольового моменту. Якщо гармонізація це добровільний крок правової системи (вступ до ЄС) то адаптація має вимушений характер оскільки від адаптивності правової системи напряму залежить її виживання та нормальне функціонування.
12. Дослідження особливостей взаємодії правових систем сучасності дозволяє вести мову про конституціоналізацію такої взаємодії. Причому в даному випадку термін «конституціоналізація» можна вживати в широкому та вузькому сенсі. В широкому сенсі під конституціоналізацією взаємодії правових систем слід розуміти відображення взаємодії в сфері конституційно правових відносин. В вузькому сенсі – мова йде про відображення взаємодії в конституціях на рівні відповідних принципів. Конституціоналізація взаємодії правових систем є способом закріплення відповідних тенденцій з огляду на необхідність досягнення відповідних результатів в сфері взаємодії та конвергенції правових систем.
13. Етапи гармонізації законодавства України та Європейського Союзу корелюють та обумовлюються угодами, що Україна укладає з ЄС. Така позиція ґрунтується на тому факті, що кожна з угод визначає об’єм співробітництва, відповідні сфери та умови співробітництва, а вони в свою чергу, об’єм необхідної гармонізації нормативно-правових актів. З цієї точки зору автор виділяє два можливих етапи. Перший – обумовлений дією Угоди про партнерство і співробітництво 1994 року, і другий, у відповідності вимог Угоди про асоціацію.
14. Аналіз історії нормативно правого регулювання гармонізації законодавства України та ЄС, дозволяє розробити ряд рекомендацій та пропозицій для удосконалення цього процесу. В сфері законотворчості, можна запропонувати ряд заходів, які убезпечать нормативно правові акти, що приймаються, від появи конфліктних з законодавством ЄС норм. Зокрема, пропонується:
- наділити профільні комітети Верховної Ради України правом вето на законодавчі акти, у випадку якщо вони містять норми, які суперечать нормам ЄС, у відповідних сферах співробітництва;
- запропонувати спеціальну експертизу проектів нормативних актів, щодо їх відповідності стандартам законодавства ЄС. Така експертиза проводиться органами, що здійснюють нормотворчу діяльність. З цією метою в їх складі створюються відповідні організаційні структури;
- рекомендувати Конституційні асамблеї, яка розробляє проект змін до Конституції України, врахувати більш тісну співпрацю України та ЄС, відповідно до Угоди про співробітництво, маючи на увазі стратегію можливого вступу України до ЄС, використовуючи досвід конституційної модернізації нових держав-членів ЄС, відобразити в нормах проекту відповідні зміни, зокрема в частині декларування прав і свобод, інституту власності, прокуратури, інституціоналізації судової влади.
В практичні сфері організації процесу гармонізації законодавства України та ЄС:
- удосконалити статус департаменту в системі виконавчої влади який відповідає за процес приведення у відповідність законодавства ЄС та України;
- відновити роботу та удосконалити статус спеціального центру, який відповідає за офіційний переклад актів законодавства ЄС;
- розробити та реалізувати спеціальну програму по підготовці кваліфікованих кадрів, для професійної гармонізації законодавства України та ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами членами. Закон України від 10.11.1994 № 237/94-ВР
3. Про захист національного товаровиробника від демпінго¬вого імпорту. Закон України // Відомості Верховної Ради Ук¬раїни. - 1999.- № 9-10.
4. Про захист національного товаровиробника від субсидо¬ваного імпорту. Закон України // Відомості Верховної Ради України.-1999.-№ 12-13.
5. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Закон України від 21.11.2002 № 228-IV
6. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Закон України від 18.03.2004.
7. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. Угоду ратифіковано Законом № 237/94-ВР від 10.11.94
8. План дій "Україна - Європейський Союз" Європейська політика сусідства. Схвалений Радою зі співробітництва 21 лютого 2005 р. та Кабінетом Міністрів України, 12.02.2005 р.
9. Порядок денний асоціації Україна - ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію. Схвалена 23 листопада 2009 р.
10. Про Представництво України при Європейських Співтова¬риствах (Європейському Союзі): Указ Президента України від 21.04.1997 р. №3 54/97 // Офіційний Вісник України. - 1997. - № 17.
11. Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовари¬ствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Євро¬пейським Союзом). Указ Президента України від 24.02.1998 р. № 148/98 // Офіційний Вісник України. - 1998. - № 8.
12. Про затвердження стратегії інтеграції України до Євро¬пейського Союзу. Указ Президента України від 11.06.1998 р. № 615/98 // Урядовий Кур'єр. - 1998. - № 114-115.
13. Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади. Указ Президента України від 09.02.1999 р. № 145 // Офіційний Вісник України. - 1999. - № 6.
14. Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Указ Прези¬дента України від 30.08.2000 р. № 1033/2000 // Методично-нор¬мативний посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. - К., 2000.
15. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу. Указ Президента України від 14.09.2000 р. № 1072/2000 // Ме¬тодично-нормативний посібник з питань адаптації законодав¬ства України до законодавства Європейського Союзу. - К., 2000.
16. Про перейменування Міністерства економіки України. Указ Президента України від 21.08.2001 №724/2001
17. Про Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Указ Президента України від 30.08.2002. №791/2002
18. Про Положення про Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Указ Президента України від 30.01.2003. №48/2003
19. Про Уповноваженого України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Указ Президента України від 26.02.2003. №169/2003
20. Про перелік центральних органів виконавчої влади відповідальних за здійснення завдань визначених Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу. Розпорядження Президента України від 27.06.1999. №151/99-рп
21. Питання організації виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС». Указ Президента України від 21.08.2004 № 965/2004
22. Про Конституційну Асамблею. Указ Президента України від 17.5.2012 № 328/2012
23. Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки»
24. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації цілей державної політики щодо реалізації цілей державної політики в сфері європейської та євроатлантичної інтеграції. Рішення Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції від 6.02.2003.
25. Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фіто санітарних норм та міжнародних і європейських стандартів. Постанова Кабі¬нету Міністрів України від 19.03.1997 № 244
26. Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Постанова Кабі¬нету Міністрів України від 12.06.98 р. № 852 // Методично-нор¬мативний посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. - К., 2000.
27. Положення про Українську частину Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 р. № 1074 // Урядовий Кур'єр.-1998. - № 139-140.
28. Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.1998 р. № 1773 // Офіційний Вісник України. - 1998. - № 45.
29. Про центр перекладів актів європейського права. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1353
30. Про концепцію адаптації законодавства України до зако¬нодавства Європейського Союзу. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. № 1496 // Офіційний Вісник України. - 1999. - № 33.
31. Про затвердження тимчасового Регламенту Кабінету Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 5.06.2000 № 915
32. Про утворення Управління з питань європейської інтеграції у структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 5.09.2001 № 1141
33. Про утворення Центру європейського та порівняльного права. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 716
34. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1365
35. Про утворення Державного департаменту з питань адаптації законодавства. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 №1742
36. Про утворення Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 649
37. Регламент Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Затверджено рішенням третьої Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 5 листопада 1999 року.
38. Положення про порядок організації роботи центральних органів виконавчої влади з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Затверджено рішенням третьої Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 5 листопада 1999 року.
39. Положення про підкомісії Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Затверджено рішенням третьої Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 5 листопада 1999 року.
40. Положення про порядок підготовки плану роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Затверджено рішенням третьої Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 5 листопада 1999 року.
41. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, схвалена Європейською радою 11 грудня 1999 року.
42. Декларація тисячоліття ООН. Прийнята резолюцією 55/2 Генеральною Асамблеєю 8 вересня 2000 р. Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitdecl.shtml
43. Підсумковий документ Всесвітнього саміту 2005 р. Принятий резолюцією 60/1 Генеральною Асамблеєю від 16 вересня 2005 р. Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/outcome2005.shtml
44. «Повестка дня для мира: превентивная дипломатия, миротворчество и поддержание мира», (А/47/277- S/24111). 17 червня 1992 р. Режим доступу: www.un.org/ru/siteindex/agenda_peace.pdf
45. Статут Ради Європи. 5/.05.1949. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_001
46. Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union Charter of Fundamental Rights of the European Union (OJ C 83, 30.3.2010). Режим доступу: http://www.consilium.europa.eu/documents/treaty-of-lisbon?lang=en
47. Association Agreement Between The European Union and its Member States, of The One Part, And Ukraine, of The Other Part. Режим доступу: http://glavcom.ua/pub/2012_11_19_EU_Ukraine_Association_Agreement_English.pdf
48. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит.,1981. – 335 с.
49. Аннерс Э. История европейского права / Э. Аннерс ; [пер. со швед.]. – М.: Наука, 1994. – 389 с.
50. Арутюнян Г. Г. Правовая глобализация и некоторые тенденции развития / Г. Г. Арутюнян // Московский юридический форум «Глобализация, государство, право, XXI век». – М. : Издательский дом Городец, 2004. – 240 с.
51. Басу Д. Основы конституционного права Индии / Д. Басу. – М. : Прогресс, 1986. – 660 с.
52. Бачило И. Л. Проблемы гармонизации в законодательстве / И. Л. Бачило // Журнал российского права. – 2000. – № 8. – С. 84–92.
53. Богачова О. До питання стратегії законотворчості: Україна та Європейський Союз / О. Богачова, М. Федорін // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом. – К., 2005. – Вип. 4. – С. 9–12.
54. Борискина О. Н. Последствия глобализации для развития национальных правовых систем: пути и способы преодоления возникающих проблем / О. Н. Борискина // История государства и права. – 2008. – № 17. – С. 6–8.
55. Борхардт Клаус-Дитер. Европейская интеграция. Происхождение и развитие Европейского Союза / Клаус-Дитер Борхардт. – [4-е изд.]. – М., 1996. – 106 с.
56. Бондарь Н. С. Власть и свобода на весах конституционного правосудия: защита прав человека Конституционным Судом Российской Федерации / Бондарь Н. С. – М. : Юстицинформ, 2005. – 592 с.
57. Большой юридический словарь. М.: ИНФРА-М, 2007. – 858 с.
58. Василенко В. А. Основы теории международного права / Василенко В. А. – К. : Вища школа, 1988. – 288 с.
59. Васильев А. М. О системах советского и международного права / А. М. Васильев // Советское государство и право. – 1985. – № 1. – С. 64–72.
60. Вишняков А. Адаптация к правовым условиям Европейского Союза: Как быть? / А. Вишняков // Бизнес. – 1999. – № 12. – С. 86–90.
61. Верещетин В. С. Примат международного права в мировой политике / В. С. Верещетин, Р. А. Мюллерсон // Советское государство и право. – 1989. – № 7. – С. 3–11.
62. Володин А. Г. Глобализация: истоки, тенденции, перспективы / А. Г. Володин, П. К. Широков // Полис. – 1999. – № 5. – С. 83-93.
63. Волошин Ю. О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти / Волошин Ю. О. – К. : Логос, 2010. – 427 с.
64. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права / Гавердовский А. С. – К. : Вища школа, 1980. – 318 с.
65. Гаврилин Д. А. Теории соотношении международного и внутригосударственного права и их отражение в практике государств / Д. А. Гаврилин // Российский ежегодник международного права, 1998–1999. СПб., 1999. – С.130–140.
66. Гаврилов В. В. Понятие и взаимодействие международной и национальных правовых систем / Гаврилов В. В. – Владивосток : Дальневосточный гос. университет, 2005. – 214с.
67. Гаврилов В. В. Понятие международной и национальной правовых систем / В. В. Гаврилов // Журнал российского права. – 2001. – № 14. – С. 98–112.
68. Гернфельд Г.-Г. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства ЄС: дороговказ для України? / Г.-Г. Гернфеотд // Український правовий часопис. – 2003. – Вип. 2. – С. 24–27.
69. Гурка М. Розвиток законодавства з метою вступу до ЄС: приклад Польщі / М. Гурка // Український правовий часопис. – 1998. – № 2. – С. 26–31.
70. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. – М. : Междунар. отношения, 1996. – 399 с.
71. Дмитрук В. Н. Теория государства и права / Дмитрук В. Н. – М. : Амалфея, 1999. – 221 с.
72. Дроздов С. Окремі аспекти інтегрування України в європейське та світове співтовариство / С. Дроздов // Право України. – 1998. – № 9. – С. 10–12.
73. Европейское право / [под ред. Л. М. Энтина]. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2000. – 720 с.
74. Зубрилин В. И. Суверенитет государств и сотрудничество в области прав человека / В. И. Зубрилин // Международное право в современном мире. – М., 1991. – С. 75-83.
75. Игнатенко Г. В. Международное и советское право: проблемы взаимодействия правовых систем / Г. В. Игнатенко // Советское государство и право. – 1985. – № 1. – С. 73–81.
76. Ильин И. А. Понятие права и силы: опыт методологического анализа : в 10 т. / Ильин И. А. – М. 1994.– 103
77. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье. – М. : БГК им. И. Бодуэна, 1998. – 352 с.
78. Капустин А. Я. Европейский союз: интеграция и право / Капустин А. Я. – М. : Изд-во РУДН, 2000. – 436 с.
79. Квачадзе М. О. Эксперименты в сфере генной инженерии и правовые вопросы / М. О. Квачадзе // Московский журнал международного права. – 1999. – № 3. –С. 3–10.
80. Клемин А. В. Европейский Союз и государства-участники: взаимодействие правовых порядков / Клемин А. В. – Казань. 1996. – 192 с.
81. Клименко Б. М. Проблема эффективности международного права / Б. М. Клименко //Советский журнал международного права. – 1991. – № 2. – С. 3–17.
82. Конституция и законодательство. М.: Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ, 2003. - 374 с.
83. Копиленко О. Міжнародний досвід правового моделювання і його значення для гармонізації законодавства України в аспекті її євроінтеграції / О. Копиленко, Г. Мурашин // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом. – К., 2005. – Вип. 4. – С. 5–8.
84. Костюк С. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС: стан, проблеми та перспективи [Електронний ресурс] / С. Костюк. – Режим доступу :
http://www.razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=138
85. Королев М. А. Наднациональность с точки зрения международного права / М. А. Королева // Московский журнал международного права. – 1997. – № 2. – С. 3–20.
86. Крил Х. Г. Становление государственной власти в Китае. Империя Западная Чжоу / Крил Х. Г. – СПб. : Евразия, 2001. – 480 с.
87. Кривонос Р. Інтеграція велить не квапитись i не впадати у відчай / Р. Кривонос // Віче. – 1996. – № 12. – С. 96–101.
88. Кузьо М. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом: особливі взаємини, засновані на цінностях [Електронний ресурс] / М. Кузьо. Режим доступу :
http://euinfocentre.rada.gov.ua/euinfocentre/control/uk/publish/article?...
89. Курс международного права: в 7 т. Т.1. М.: Наука, 1989. – 358 с.
90. Курс международного права: в 6 т. Т. 3. М.: Наука, 1967. – 451 с.
91. Кушель Г.-Д. Гармонізація законодавства: досвід держав членів ЄС і країн Східної Європи / Г.-Д. Кушель // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом. – К., 2005. – Вип. 4. – С. 59–60.
92. Левин Д. Б. Актуальные проблемы теории международного права / Левин Д. Б. – М. : «Наука», 1974. – 264 с.
93. Левин Д.Б. Основные проблемы современного международного права / Левин Д.Б. / Под ред. Д.А. Гайдукова. - М.: Госюриздат, 1958. - 275 с.
94. Ледях И. А. Хартия основных прав Европейского Союза / И. А. Ледях // Государство и право. – 2002. – № 1. – С. 51–58.
95. Лексин В. H. Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития / В. Н. Лексин, А. Н. Швецов. – М., 2000. – 193 с.
96. Лукашук И. И. Международное право в судах государств / Лукашук И. И. – СПб. : Россия-Нева, 1993. – 302 с.
97. Лукашук И. И. Взаимодействие международного и внутри государственного права в условиях глобализации / И. И. Лукашук // Журнал российского права. – 2002. – № 3. – С. 115–128.
98. Лукашук И. И. Мировой порядок XXI века / И. И. Лукашук // Международное публичное и частное право. – М. : Юрист, 2002. – № 1. – С. 4–10.
99. Лукашук И. И. Глобализация, государство и право, ХХI век / Лукашук И. И. – М. : Спарк, 2000. – 280 с.
100. Лукьянова Е. Г. Основные тенденции развития российского права в условиях глобализации / Е. Г. Лукьянова // Государство и право. – 2004. – № 7. – С. 84–89.
101. Макогон Б. В. Общая характеристика процессов глобализации в правовой сфере / Б. В. Макогон // История государства и права. – 2007. – № 3. – С. 2–4.
102. Мамут Л. С. Метаморфозы восприятия государства. Проблемы ценностного подхода в праве: традиции и обновление / Мамут Л. С. – М. : ИГП РАН, 1996. – С. 56-67.
103. Мамут Л. С. Социальное государство с точки зрения права / Л. С. Мамут // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 5–146
104. Марочкин С. Ю. Вопросы эффективности норм международного права / С. Ю. Марочкин // Советский ежегодник международного права. 1988. – М. : Наука, 1989. – С. 12–23.
105. Марченко М. Н. Сравнительное правоведение / Марченко М. Н. – М. : Зерцало, 2001. – 560 с.
106. Матузов Н. И. Правовая система и личность / Матузов Н. И. – Саратов : Изд-во, 1987. – 294 с.
107. Международное право [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://ru.wikipedia.org /wiki/….
108. Международное публичное право : учебник / [Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Г. К. Дмитриев и др.]. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект 2004. – 928 с.
109. Международное частное право : учебник / [Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Г. К. Дмитриев и др.]. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект 2004. – 688 с.
110. Мере Жерар. Принцип суверенітету / Жерар Мере. – Львів : Кальварія, 2003. – 213 с.
111. Методично-нормативний посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / – К. , 2000. – 120 с.
112. Мисюєвич М. М. Правове врегулювання етапів співробітництва між Україною та Європейським Союзом / М. М. Мисюєвич // Держава і право. – 1997. – № 1. – С. 128–132.
113. Молчанов М. Л. Дискуссионные аспекты проблемы «национальный интерес» / М. Л. Молчанов // Полис. – 2000. – № 1. – С. 7–22.
114. Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції / В. Муравйов // Український правовий часопис. – 2003. – Вип. 2 (7). – С. 3–23.
115. Муравйов В. Міжнародний досвід наукового забезпечення законотворчого процесу / В. Муравйов // Спільна сесія секції … з питань розвитку правової системи та наукового забезпечення законотворчого процесу. – К. : Парламентське вид-во, 2005. – С. 111–156.
116. Мюллерсон P. A. К вопросу о праве Европейских сообществ / Р. А. Мюллерсон // Вестник МГУ. Серия 11: Право. – 1982. – № 5. – С. 47–57.
117. Мюллерсон Р. А. Соотношение международного и внутригосударственного права / Мюллерсон Р. А. – М. : Международные отношения, 1982. – 136 с.
118. Мюллерсон Р. А. Национально-правовая имплементация международных норм / Р. А. Мюллерсон // Советский ежегодник международного права. 1979. – М. : Наука, 1980. – С. 125–141.
119. Неновски Н. Преемственность в праве / Н. Неновски. – М. : Юрид. литература, 1977. – 168 с.
120. Общая теория права и государства : учебник / [под ред. B. В. Лазарева]. – М.: Юристь, 1996. – 472 с.
121. Осятынский В. Парадоксы конституционного заимствования / В. Осятынский // Сравнительное конституционное обозрение. – 2004. – № 3 (48). – С. 53–67.
122. Очерки сравнительного права / [составление, пер. и вступ. статья В. А. Туманова]. – М.: Прогресс, 1981. – 250 с.
123. Право Європейського Союзу / [за ред. Р. Петрова]. – К. : Істина, 2010. – 372 с.
124. Право Европейского Союза / [под ред. С. Ю. Кашкина]. – М. : Юрайт, 2010. – 1120 с.
125. Перегудов С. В. Новейшие тенденции в изучении отношений гражданского общества и государства / С. В. Перегудов // Полис. – 1998. – № 1. – С. 137–148.
126. Петров Р. А. Зближення i гармонізація законодавства в праві Європейського Союзу та міжнародному праві / Р. А. Петров, Т. С. Кисельова // Правничий Часопис Донецького університету. – 2000. – № 2 (5). – C. 29–35.
127. Петров Р. А. Пряма дія та труднощі механізму застосування права Європейського Союзу / Р. А. Петров // Правничий Часопис Донецького університету. – 1997. – № 1. – С. 23–27.
128. Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського союзу : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Ірпінь, 16 квітня 2004 р.). – Ірпінь, 2004. – 268 с.
129. Право и идеология / [отв. ред. И. А. Исаев]. – М. : МЮИ, 1991. – 58 с.
130. Правова система. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/% D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0
131. Приянчук I. Місце України у формуванні європейського правового простору / І. Приянчук // Право України. – 1998. – № 7. – С. 68–71.
132. Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / [под общ. ред. Е. Б. Кубко, В. В. Цветкова]. – К. : Юринком Интер, 2003. – 528 с.
133. Пшеничнов М. А. Конституция России и международное право: проблемы взаимодействия : дис. ... канд. юрид. наук . / Пшеничнов М. А. – Нижний Новгород, 2002. – 209 с.
134. Раянов Ф. М. Проблемы теории государства и права (юриспруденции) : [учеб. курс] / Раянов Ф. М. – М. : Право и государство, 2003. – 304 с.
135. Розвиток співробітництва Україна – Європейський Союз. Збірка. - К.: 2004. – 236 с.
136. Рулан И. Юридическая антропология / И. Рулан. – М. : НОРМА, 1999. – 310 с.
137. Саидов А. Х. Концепция «европейского правового пространства»: проблемы и перспективы / А. Х. Саидов // Московский журнал международного права. – 1992. – № 3. – С. 59–72.
138. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / А. Х. Саидов ; [под ред. В. Туманова]. – М. : Юрист, 2000. – 448 с.
139. Синюков В. Н. Российская правовая система. Введение в общую теорию / Синюков В. Н. – М. : НОРМА, 2010. – 672 с.
140. Скомороха В. Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики / Скомороха В. Є. – К. : МП Леся, 2007. – 715 с.
141. Скшидло Вєслав. Актуальні конституційні проблеми у Польщі