Копчак Оксана Олегівна. Механізми виникнення та прояви втоми у хворих на розсіяний склероз, методи діагностики та лікування

Краткое описание

Копчак Оксана Олегівна. Механізми виникнення та прояви втоми у хворих на розсіяний склероз, методи діагностики та лікування: дис... канд. мед. наук: 14.01.15 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2005.

Копчак О.О. Механізми виникнення та прояви втоми у хворих на розсіяний склероз, методи діагностики та лікування. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2005.
У дисертації визначені особливості клінічних проявів втоми у хворих на РС залежно від демографічних та клінічних параметрів захворювання. Уточнені механізми виникнення симптому втоми у хворих на РС. На підставі даних клініко-МР-томографічного та електрофізіологічного дослідження встановлено, що втома частіше виникає при множинному ураженні демієлінізуючим процесом структур головного мозку; у разі її наявності виявлені порушення нейрофізіологічних процесів у сенсо-моторних ділянках кори головного мозку. Виявлено взаємозв’язок виникнення симптому втоми з розладами прооксидантно-антиоксидантної рівноваги. Запропоновані критерії об’єктивізації симптому втоми з допомогою структурованих анкетних шкал.
Розроблений підхід до лікування хворих на РС з проявами втоми з використанням антиоксидантно-нейропротективної терапії є патогенетично обґрунтованим, дозволяє зменшити вираженість проявів втоми, стабілізувати неврологічні функції, нормалізувати порушену прооксидантно-антиоксидантну рівновагу у пацієнтів.

У дисертації наведене узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні особливостей клінічних проявів втоми у хворих на розсіяний склероз (РС), розробці критеріїв її діагностики, уточненні механізмів виникнення, а також оптимізації терапевтичної тактики, спрямованої на зниження ступеня тяжкості проявів втоми, уповільнення прогресування цього симптому та причинного чинника демієлінізуючого процесу.
За результатами клініко-неврологічного обстеження з використанням структурованих анкетних шкал прояви втоми виявлені у 80% хворих на РС. Симптом втоми характеризується відчуттям втрати енергії, надзвичайного виснаження, яке не пов’язане з м’язовою слабкістю і наростає протягом дня, виявляється навіть на ранніх етапах захворювання за умови мінімальної інвалідизації. Встановлено, що втома тісно пов’язана з температурним фактором, поглиблюється у разі гіпертермії, досить часто є першим симптомом демієлінізуючого процесу, одним з проявів загострення захворювання.
Фізична втома у хворих на РС часто поєднується з розумовою, яка за даними нейропсихологічних тестів справляє негативний вплив на когнітивні функції: зниження короткочасної вербальної та семантичної пам’яті, уваги, швидкості сенсомоторних реакцій, розумової працездатності, негайної та відстроченої пам’яті.
За результатами клініко-неврологічного і магнітно-резонансно-томографічного дослідження встановлено, що симптом втоми у хворих на РС виникає у разі множинного ураження демієлінізуючим процесом білої та сірої речовини головного мозку і частіше супроводжує локалізацію вогнищ демієлінізації в перивентрикулярно-субкортикальних ділянках півкуль великого мозку та ураження цих ділянок у поєднанні з мозолистим тілом або з лобовими частками мозку, або з мозковим стовбуром, що зумовлює порушення функціональних зв’язків кори півкуль головного мозку з підкіркою, ретикулярною формацією, відповідальних за активацію кори, регуляцію загального тонусу, енергетичне та емоційне забезпечення.
За даними електрофізіологічного дослідження у хворих на РС з проявами втоми виявлено гіперактивацію кіркових структур та зменшення впливу інгібіторних механізмів у сенсо-моторних ділянках кори головного мозку, що відповідають за моторне програмування та виконання довільних рухів. Центральні механізми розвитку втоми у хворих на РС визначаються також патобіохімічними процесами, зумовленими гіперпродукцією вільних радикалів та зниженням активності системи антиоксидантного захисту клітин.
Порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у хворих на РС з симптомом втоми, порівняно з пацієнтами без такого, супроводжуються вираженішою активацією вільнорадикального окиснення, переважанням у крові первинних і вторинних продуктів ПОЛ (вільних радикалів) над здатністю антиоксидантних систем їх елімінувати, тобто ознаками оксидантного стресу. Вільнорадикальне пошкодження клітин поглиблюється, а ефективність системи антиоксидантного захисту знижується у разі трансформації ремітуючого РС у ремітуючо- прогресуючий і, особливо, у вторинно- прогресуючий тип перебігу. Стадія загострення РС проявляється поглибленням проявів втоми і ознак окиснювального стресу, у стадії ремісії вираженість цих порушень помірна.
Запропоновані критерії об’єктивізації ступеня вираженості симптому втоми у хворих на РС з використанням структурованих анкетних шкал ефективно оцінюють його кількісні прояви у балах, що дозволяє об’єктивно методом математично-статистичної обробки визначити вираженість феномену втоми у пацієнтів. Вираженість втоми у пацієнтів достовірно зростає зі збільшенням їх віку, за умови ремітуючо-прогресуючого та вторинно-прогресуючого типів перебігу РС.
Мультифакторіальний характер патофізіологічних механізмів розвитку втоми у хворих на РС визначає необхідність застосування у лікуванні терапевтичних засобів, які впливають на різні ланки виникнення демієлінізуючого процесу, формуваня втоми; показана ефективність використання у комплексному лікуванні засобів з антиоксидантно-нейропротективною активністю (берлітіон, солкосерил) у поєднанні з неомідантаном.
Комплексна терапія хворих на РС з використанням неомідантану сприяє суттєвому зменшенню проявів втоми без супутнього депресивного стану; за умови поєднання його з втомою ефективність лікування підвищується при застосуванні антидепресантних засобів.