КОРЕКЦІЯ ОСОБИСТІСНИХ ДИСГАРМОНІЙ ПСИХОДИНАМІЧНО НЕКОНГРУЕНТНИХ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Помиткіна Любов Віталіївна

УДК 159. 92: 37.011.32

КОРЕКЦІЯ ОСОБИСТІСНИХ ДИСГАРМОНІЙ

ПСИХОДИНАМІЧНО НЕКОНГРУЕНТНИХ СТАРШОКЛАСНИКІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук,
професор Рибалка Валентин Васильович

Київ 2004

З М І С Т
ВСТУП ...4
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ КОРЕКЦІЇ ДИСГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ....13
1.1. Поняття гармонійного та дисгармонійного розвитку особистості у психолого-педагогічних дослідженнях .13
1.2. Психолого-педагогічні підходи до проблеми гармонізації розвитку учнівської молоді .................................. .........................30
1.3. Характеристика особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників та шляхи їх корекції ....53
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І ..62
РОЗДІЛ ІІ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ДИСГАРМОНІЙ ПСИХОДИНАМІЧНО НЕКОНГРУЕНТНИХ СТАРШОКЛАСНИКІВ......65
2.1. Програма і методи констатуючого експерименту з виявлення особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників .......65
2.2. Модифікація методики комплексної психодіагностики особистості старшокласника ....................69
2.3. Розробка концептуальної моделі виявлення, інтерпретації та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників 79
2.4. Результати комплексного психодіагностичного обстеження особистості психодинамічно неконгруентних старшокласників ....119
2.4.1. Мотиваційно-типологічна неконгруентність учнів ..........................................121
2.4.2. Характеро-типологічна неконгруентність старшокласників ...........................129
2.4.3. Емоційно-типологічна неконгруентність старшокласників..............................133
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ ...137
РОЗДІЛ ІІІ
КОРЕКЦІЯ ОСОБИСТІСНИХ ДИСГАРМОНІЙ ТА ГАРМОНІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОДИНАМІЧНО НЕКОНГРУЕНТНИХ СТАРШОКЛАСНИКІВ ................139
3.1. Диференціальна програма психолого-педагогічної корекції та нормалізації розвитку старшокласників з особистісними дисгармоніями неконгруентного типу...............................139
3.1.1. Диференціальний підхід до психологічного консультування старшокласників з особистісними дисгармоніями ..........145
3.1.2. Тематичний план психологічної просвіти батьків психодинамічно неконгруентних старшокласників .....154
3.1.3. Сценарії психологічного тренінгу учнів ............................158
3.1.4. Застосування соціально-психолого-індивідуальних амортизаторів як засобів гармонізації психодинамічно неконгруентної особистості у ході психологічної компенсації ............................................................................................................165
3.1.5. Взаємодія психолога і вчителя у роботі з корекції та гармонізації особистісного розвитку старшокласників .............................168
3.2. Результати експериментальної перевірки диференціальної програми психолого-педагогічної корекції особистісних дисгармоній старшокласників ..........................176
3.3. Методичні рекомендації вчителям та батькам щодо гармонізації розвитку особистості старших школярів ......185
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ .......189
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК ....192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...196
ДОДАТОК А.223
ДОДАТОК Б..................................................................................................................232

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасна система національної освіти покликана сприяти особистісному становленню людини нового покоління, збереженню та зміцненню психічного й фізичного здоров’я учнів. Формування гармонійно розвиненої особистості визнається важливим стратегічним завданням Державної національної програми Освіта” (Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти, Закону України Про загальну середню освіту”. Його розв’язання в умовах діяльності психологічної служби загальноосвітнього навчального закладу вимагає психолого-педагогічного обгрунтування процесу гармонійного зростання особистості старшокласників. Адже, відповідно до Положення про психологічну службу в системі освіти, робота шкільного психолога спрямована не тільки на розв’язання навчальних проблем, але й на забезпечення процесу особистісного розвитку школярів.
Слід зазначити, що навчально-виховна діяльність не завжди сприяє гармонійному розвитку особистості учня. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах профільного навчання, яке інтенсифікує діяльність старшокласників, що нерідко призводить до надмірного інтелектуального та фізичного напруження, появи особистісних дисгармоній у школярів. Результати наукових досліджень свідчать, зокрема, про те, що в умовах швидкої інформатизації освітнього простору особистісний розвиток старшокласників супроводжується такими проявами дисгармоній, як перевтома, підвищена тривожність, внутрішньоособистісна конфліктність, акцентуації характеру, загроза суїциду тощо.
Як наслідок, у значної частини школярів погіршується фізичне та психічне здоров’я, зокрема, виникає девіантність поведінки, знижується зір, викривлюється постава, з’являються психосоматичні захворювання, що зумовлює необхідність подальшого пошуку психолого-педагогічних засобів гармонізації особистісного розвитку учнів.
У зв’язку з цим, актуальною є потреба у розгортанні досліджень проблеми корекції дисгармонійного розвитку особистості школяра в умовах навчального закладу. Одним із основних показників гармонійності особистості є взаємовідповідність, конгруентність її якостей, яку з різних позицій досліджували В.М.Бехтєрєв, О.Ф.Лазурський, Л.С.Виготський, К.Роджерс, Г.С.Костюк, П.В.Лушин та інші психологи. Конгруентна особистість (в дослівному перекладі відповідна”, узгоджена”) єдина і цілісна у своїх почуттях, їх сприйнятті та висловлюванні про них, не має психологічних захистів” і може бути такою, якою в глибині душі вона є.
У дослідженнях В.В.Рибалки була виділена психолого-типологічна або психодинамічна неконгруентність особистості - невідповідність у психодинамічному плані базових якостей особистості підструктурі психофізіологічних властивостей, зокрема, темпераменту як фундаменту особистості. Наявність цього виду неконгруентності призводить до гострих особистісних проблем, патогенних тенденцій, психосоматичних та патопсихологічних відхилень у підлітків.
Виявлення та корекція особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників є складною психолого-педагогічною проблемою. Її складність зумовлена, перш за все, тим, що особистість - багатокомпонентна ієрархічна система, яка перебуває у процесі постійного розвитку та саморозвитку через долання різноманітних суперечностей.
Незважаючи на широке вживання термінів гармонія” та дисгармонія”, гармонійний розвиток”, особистісні дисгармонії”, неконгруентність особистості”, ці поняття недостатньо конкретизовано, не визначено психологічні критерії конгруентності особистості. Актуальною залишається потреба в розробці сучасних засобів корекції особистісних дисгармоній учнів, пов’язаних із психодинамічною неконгруентністю.
Таким чином, проблема виявлення та корекції особистісних дисгармоній учнівської молоді, пов’язаних з неконгруентністю, вимагає поглибленого вивчення та психолого-педагогічного обгрунтування. Враховуючи актуальність та недостатній рівень розробки даної проблеми, було визначено таку тему дослідження: Корекція особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження пов’язане з проблемною темою НДР на 2002-2004 роки відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти” (РК № 0102U000399).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 27 березня 2003 р., протокол №6 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 27 травня 2003 р., протокол №5.
Об'єкт: особистість старшокласника в процесі розвитку у загальноосвітньому навчальному закладі.
Предмет: психолого-педагогічні умови виявлення і корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників.
Мета: наукове обгрунтування методичних підходів і засобів гармонійного розвитку особистості старшокласників в умовах загальноосвітнього навчального закладу на основі експериментального дослідження чинників виникнення і засобів корекції психодинамічної неконгруентності учнів.
Концептуальна ідея дослідження: корекція особистісних дисгармоній є важливою складовою психологічного забезпечення гармонійного розвитку особистості старшокласника і може ефективно здійснюватися за умов застосування відповідних засобів комплексної психодіагностики особистості, інтерпретації емпіричних даних щодо виявлення психодинамічної неконгруентності, застосування спеціальної психологічної освіти та методів психологічного корекційного впливу, спрямованих на розв’язання особистісних проблем неконгруентних учнів, надання їм адекватної психологічної допомоги у професійному та життєвому самовизначенні.
Гіпотеза: а) особистісні дисгармонії психодинамічно неконгруентних старшокласників можуть виникати внаслідок неузгодженого розвитку або саморозвитку базових особистісних якостей у загальній структурі особистості в умовах неадекватного способу життя та навчальної діяльності; б) створення психолого-педагогічних умов для гармонійного розвитку, активізації процесів самопізнання, самовдосконалення, свідомого професійного самовизначення, покращання психічного та фізичного здоров’я учнів вимагає своєчасного виявлення та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників.
Відповідно до мети та гіпотези сформульовано такі завдання:
1. Уточнити психолого-педагогічний зміст понять гармонії та дисгармонії особистісного розвитку старшокласників у контексті визначення психолого-типологічної конгруентності та неконгруентності особистості.
2. Здійснити аналіз психолого-педагогічних підходів до проблеми гармонізації особистісного розвитку психодинамічно неконгруентних старшокласників.
3. Розробити концептуальну модель виявлення, інтерпретації та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників та апробувати відповідний психодіагностичний інструментарій.
4. Здійснити розробку та експериментальну перевірку диференціальної програми психолого-педагогічної корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників.
Методологічну основу дослідження становлять: принципи детермінізму, єдності психіки і діяльності та розвитку психіки; теорії індивідуальних типологічних відмінностей; концепції розвитку особистості у професійній діяльності; філософські положення про єдність природного і набутого, індивідуального та соціального; принципи відповідності індивідуально-типологічних властивостей особистості її способу життя.
Теоретичну основу дослідження складають концептуальні положення про особистість та її психічний розвиток у дослідженнях таких філософів, психологів, педагогів, як Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, В.Г.Кремень, О.І.Кульчицька, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, В.О.Моляко, Н.Г.Ничкало, К.К.Платонов, В.В.Рибалка та ін.; психолого-педагогічні ідеї щодо розвитку гармонійної особистості таких вчених, як Г.О.Балл, І.Д.Бех, Н.Ф.Каліна, Г.С.Костюк, В.Ф.Моргун, Г.Олпорт, К.Роджерс, Б.Й.Цуканов та ін.; теоретичні і методичні положення стосовно розвитку особистості в умовах професійного самовизначення та професійної підготовки учнівської молоді, викладені у працях С.У.Гончаренка, І.А.Зязюна, Н.Г.Ничкало, О.М.Отич, Є.О.Клімова, Д.Ф.Крюкової, Н.І.Литвинової, В.І.Панченка, П.С.Перепелиці, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткіна, Л.П.Пуховської, О.П.Рудницької, В.В.Синявського, С.О.Сисоєвої, Б.О.Федоришина, Є.В.Єгорової; концептуальні положення про діяльність шкільного психолога, що розроблені О.Ф.Бондаренком, С.В.Васьківською, Ю.З.Гільбухом, Л.В.Долинською, І.В.Дубровіною, З.Г.Кісарчук, О.І.Кульчицькою, С.Д.Максименком, В.Г.Панком, Н.В.Чепелєвою, Т.С.Яценко та ін.
Методи дослідження: теоретичні методи теоретичного аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних, за допомогою яких проведено теоретико-методологічний аналіз філософського принципу гармонії та дисгармонії особистості, визначено основні критерії конгруентного розвитку особистості; емпіричні методи аналізу продуктів діяльності, спостереження, опитування, тестування, констатуючий експеримент, що були використані з метою вивчення психологічного механізму, критеріїв, форм і прийомів визначення особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників; розвивальні формуючий психолого-педагогічний експеримент, за допомогою якого перевірялася ефективність концептуальної моделі виявлення, інтерпретації та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників; обробки та інтерпретації методи статистичної обробки даних, що були використані з метою кількісної і якісної інтерпретації та узагальнення результатів експерименту.
Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи протягом 1999-2004 рр.
На першому етапі (1999-2000 рр.) проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблеми, здійснено аналіз психолого-педагогічних підходів до проблеми гармонізації особистісного розвитку старшокласників.
На другому етапі (2001-2002 рр.) здійснювалася розробка, апробація та адаптація психодіагностичного й психокорекційного інструментарію, визначалися показники і критерії конгруентності особистісного розвитку учнів, проводився констатуючий експеримент.
На третьому етапі (2003-2004 рр.) здійснювався формуючий експеримент із застосуванням психоконсультативних, психокорекційних та психорозвивальних методів, спрямованих на виявлення і корекцію дисгармоній особистості психодинамічно неконгруентних старшокласників, узагальнювалися матеріали експериментального дослідження, які оформлено у вигляді дисертації.
Експериментальна база дослідження: загальноосвітні навчальні заклади №221, №304, ліцей «Поліграфіст» та Природничо-науковий ліцей №145 м. Києва.
Дослідженням було охоплено 590 учнів старших класів, з яких 394 брали участь у констатуючому, а 196 у формуючому експерименті.
Наукова новизна дослідження: вперше уточнено психологічні характеристики гармонійного розвитку особистості, пов’язані з психодинамічною неконгруентністю старшокласника; розроблено концептуальну модель виявлення, інтерпретації та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників; отримано експериментальні дані, які дозволили визначити зони конгруентності та неконгруентності особистості учня; удосконалено психодіагностичний інструментарій, спрямований на виявлення неконгруентності особистості; набули подальшого розвитку уявлення про конгруентність особистості; впроваджено нові підходи щодо корекції та запобігання дисгармонійних проявів в особистісному розвитку старшокласників.
Теоретичне значення роботи полягає: в поглибленні психологічних знань з проблеми гармонізації особистісного розвитку старшокласників; науковому обгрунтуванні психолого-педагогічних критеріїв конгруентного розвитку особистості; створенні концептуальної моделі виявлення, інтерпретації та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників; подальшому дослідженні соціально-психолого-індивідуальних коректорів та компенсаторів як засобів гармонізації психодинамічно неконгруентної особистості учня.
Практичне значення роботи полягає: у розробці системи психолого-педагогічних засобів виявлення та корекції дисгармоній особистісного розвитку психодинамічно неконгруентних учнів старших класів, впровадженні в шкільну практику психодіагностичних та психорозвивальних методів, спрямованих на покращання психічного розвитку старшокласників, науковому обгрунтуванні та розробці методичних рекомендацій психолого-педагогічним працівникам, батькам і самим старшокласникам щодо гармонізації особистісного розвитку школярів.
Результати дослідження впроваджено в роботу психологічної служби гімназії №153 ім.О.С.Пушкіна (довідка №4 від 16 січня 2004 р.) м.Києва, у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів №254 (довідка №51 від 15 січня 2004 р.), №173 (довідка №3 від 15 січня 2004 р.).
Особистий внесок автора полягає в уточненні наукових уявлень про гармонійний розвиток психодинамічно неконгруентних підлітків; модифікації методики комплексної психодіагностики особистості старшокласника як засобу виявлення особистісних дисгармоній; розробці концептуальної моделі виявлення, інтерпретації та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників; розробці диференціальної програми психолого-педагогічної корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників.
У працях, написаних у співавторстві, дисертанту належить розробка корекційно-розвивальних занять щодо гармонізації особистісного розвитку дітей.
Вірогідність результатів забезпечена: теоретико-методологічним обгрунтуванням концептуальних положень, використанням комплексу сучасних дослідницьких методів, адекватних меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки респондентів, застосуванням статистичних методів обробки та якісної інтерпретації результатів дослідження.
На захист виносяться:
1. Концептуальна модель виявлення, інтерпретації та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників.
2. Теоретичне обгрунтування зон конгруентності та неконгруентності у психодинамічній характеристиці особистості старшокласників з різними типами темпераментів.
3. Диференціальна програма психолого-педагогічної корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовано у формі доповідей та виступів на п’яти Міжнародних наукових конференціях (Харків - 2000р., Полтава - 2000р., Київ - 2001р., СумиБердянськ - 2002р., Київ - 2003р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції Стан та перспективи професійної орієнтації трудового і професійного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів” (м.Бориспіль, 2002р.), звітній науковій конференції Теоретичні і методичні проблеми неперервної професійної освіти” Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ-Львів, 2001р.), Міжнародному науково-практичному семінарі Духовне та моральне виховання дітей в умовах сучасної школи” (м.Київ, 2001р.), трьох науково-практичних семінарах (Київ - 2001р., Київ - 2003 р., Глухів - 2003р.), Всеукраїнському методологічному семінарі Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи” (м.Глухів, 2004р.), на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, педагогічних радах загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва (Природничо-науковий ліцей № 145, ліцей Поліграфіст”, ЗНЗ № 221, ЗНЗ № 304).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлені в 16 опублікованих працях, з них 14 праць написано без співавторів, у тому числі: 4 статті опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 статей у збірниках наукових праць та журналах; 4 статті у збірниках матеріалів конференцій, 2 брошури з навчальними та методичними матеріалами.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (361 найменування, з них 33 іноземними мовами), 2-х додатків на 32 сторінках. Робота містить 52 таблиці на 28 сторінках та 11 малюнків на 7 сторінках. Загальний обсяг дисертації 256 сторінок, основна її частина займає 195 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
1. Поняття гармонії особистості слід розуміти як внутрішню і зовнішню упорядкованість, узгодженість, цілісність психічних властивостей і процесів. Відповідно до нього, дисгармонія особистості це часткове або повне порушення принципу гармонійності в її розвитку. Часткова дисгармонія особистості спостерігається у період швидкої інформатизації і технократизації суспільства, інтелектуалізації, дефіциту емоційності, що виникає на цій основі, неадекватного виховання і самовиховання особистості. Гармонійний розвиток особистості - співрозмірний, збалансований, домірний розвиток окремих підструктур у загальній психологічній структурі особистості, а саме підструктур спілкування, спрямованості, характеру, самосвідомості, досвіду, інтелекту, психофізіології. Значна частина особистісних дисгармоній старшокласників детермінується невідповідністю у психодинамічному плані ряду якостей особистості підструктурі психофізіологічних властивостей, зокрема, темпераменту, як фундаменту особистості. Психолого-типологічна конгруентність виступає як важлива особистісна передумова вибору профільного навчання, професійного становлення підлітків, їх способу життя.
2. Аналіз психолого-педагогічних підходів до проблеми гармонізації особистісного розвитку учнів дозволив зробити висновок, що процес гармонійного розвитку особистості старшокласника доцільно здійснювати в контексті особистісного підходу за умов впровадження відповідного психолого-педагогічного забезпечення процесу виявлення й корекції особистісних дисгармоній школярів.
3. Відповідно до завдань дослідження розроблено методичні підходи до виявлення особистісних дисгармоній неконгруентних старшокласників, визначено шляхи і методи виявлення типових дисгармоній, розроблена та апробована методика діагностики особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних учнів. Аналіз експериментальних даних дозволив визначити зони конгруентності та неконгруентності учнів, перехідні зони, які покладено в основу концептуальної моделі виявлення, інтерпретації та корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників. Розроблена модель включає алгоритми пошуку особистісних дисгармоній неконгруентних учнів для 4 типологічних груп (холероїдів, сангвіноїдів, меланхолоїдів та флегматоїдів).
4. Аналіз експериментальних даних показав наявність психодинамічної неконгруентності у 72% старшокласників. Експериментально досліджувалося три види психолого-типологічної неконгруентності: мотиваційно-типологічна (коли рівень розвитку спрямованості особистості не враховує особливостей темпераменту), емоційно-типологічна (коли характеристики емоційності не відповідають критеріям нормативної емоційності для певного типу темпераменту), характеро-типологічна (коли показники екстраверсії-інтраверсії не відповідають очікуваним проявам для певного типу темпераменту) у двох їх типах пролонгованому та інверсійному (тобто надмірно вираженому або протилежному до нормативного виду конгруентності).
5. Для корекції особистісних дисгармоній старшокласників була розроблена диференціальна програма психолого-педагогічної корекції з використанням поетапно конкретизованого індивідуально-групового підходу і включала такі етапи: мотиваційно-підготовчий, індивідуально-консультаційної роботи з учнями і вчителями, психологічної просвіти батьків, групової тренінгової корекції учнів. В основу розробки програми покладено принципи етичності, комплексності та диференціації, принцип особистісного підходу у дослідженні конгруентності, принцип цілепокладання, принцип зворотного зв’язку. Стратегія диференціальної корекційно-розвивальної роботи передбачає повернення неконгруентної особистості до більшої конгруентності та компенсацію залишкової неконгруентності психологічними амортизаторами.
6. Для гармонійного конгруентного розвитку особистості слід використовувати такі психологічні амортизатори як: природні, що знаходяться батьками і дітьми інтуїтивно, спонтанно, шляхом спроб і помилок”; справжні: любов в усіх її проявах, плідна творчість, духовні пошуки, мистецтво, позитивні емоції трудового, навчального успіху, психологічний клімат у сім`ї, в шкільному оточенні, гумор, адекватна фізична культура, толерантність, улюблене хобі тощо; внутрішні: наявність духовних особистісних ідеалів, в окремих випадках релігійність; усвідомлювані: цілеспрямовано сформований сенс життя, мета, гуманістичні цінності, рефлексії, самопізнання і самовдосконалення; систематичні: довготривалі, що діють впродовж усього життєвого шляху; комплексні: що охоплюють усі визначені види і типи психодинамічної неконгруентності; здоровий конгруентний спосіб життя.
7. Встановлено, що не всі дисгармонії, спричинені психодинамічною неконгруентністю, підлягають корекції в силу різних причин, приміром, таких, як стійкість неадекватної у психодинамічному плані мотивації саморозвитку школярів, негативного впливу установок і стереотипів сімейного середовища. Разом із цим, не всі учні із психодинамічною неконгруентністю приречені на психосоматичні відхилення і захворювання відповідно до типу темпераменту, що пояснюється наявністю у сім’ї власних соціально-психолого-індивідуальних амортизаторів (компенсаторів). Ці фактори створюють ефект природної психологічної компенсації, вони несвідомо сприяють гармонізації особистісного розвитку дитини і мають бути підсилені у ході консультаційної роботи з учнями.
8. У результаті впровадження диференціальної програми психолого-педагогічної корекції особистісних дисгармоній відбулися істотні зміни в особистісному розвитку та поведінці старшокласників: спостерігалося повернення неконгруентних учнів до рівня психодинамічної конгруентності, намітилася тенденція до покращання успішності навчання; психологічного клімату у сім’ї; поліпшення фізичного і психічного здоров’я. У цілому, вдалося значно знизити неконгруентність як прояв дисгармонійного розвитку учнів експериментальної групи. У випадках, коли неконгруентність набула у підлітків фіксованого характеру, їм пропонувались адекватні психологічні амортизатори.
9. Підтверджено, що своєчасне виявлення та психологічна корекція особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників сприяють розгортанню процесів самопізнання, самовдосконалення, свідомого професійного самовизначення, покращання психічного та фізичного здоров’я учнів.
Результати дослідження проблеми можуть бути використані для розробки навчальних програм професійної підготовки практичних психологів, педагогів. Розроблено методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, гімназій та ліцеїв.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів цієї складної проблеми. Подальші дослідження проблеми корекції особистісних дисгармоній психодинамічно неконгруентних старшокласників можуть бути спрямовані на пошуки шляхів психодіагностики та психокорекції неконгруентності між іншими, незадіяними нами у дослідженні підструктурами особистості, зокрема, підструктурами самосвідомості, інтелекту, спілкування, досвіду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашкіна Н.В. Організація навчально-виховного процесу у вальдорфській школі (Німеччина). Початкова школа. Науково-методичний журнал. - К.: Преса України, №1, 1993 63с.
2. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. Каз. ГУ, 1987. 261 с.
3. Адлер А. Индивидуальная психология // История зарубежной психологии. М.: Наука, 1986. С.131-140.
4. Азаров Ю.П. Радость учить и учиться. М.: Политиздатт, 1989. 335 с.
5. Айві Ален. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта. Навчальний посібник. - К.: Сфера, 1998. - 342 с.
6. Айви А., Айви М., Саймэн-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство. М., 1999.
7. Айзенк Г.Ю. Проверте свои способности: Пер с англ. М.: Педагогика-Пресс, 1992. 178 с.
8. Активные методы в работе школьного психолога / Под ред. И.В.Дубровиной. М.: Просвещение, 1990. 348с.
9. Александров А.А. Современная психотерапия. Курс лекций СПб.: «Академический проект», 1997. 335 с.
10. Алёшина Ю.Е. Консультативная беседа // Введение в практическую социальную психологию. М., 1996.
11. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике Педагогическая симфония. В школу с шести лет. / Педагогический поиск / Сост. И.Н.Баженова. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Педагогика, 1990. - 560с.
12. Ананьев Б.Г. Комплексное изучение человека и психологическая диагностика. Вопросы психологии, 1968, №6, С. 21-33.
13. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. // Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. М.: Педагогика, 1980. 232с.
14. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. - М.: Просвещение, 1989. - 224 с.
15. Антонова О.Г. Формування у школярів позитивної житттєвої орієнтації // Психолого-педагогічні проблеми гуманізаціїї освіти. Київ-Рівне, 1997. - С.58-61.
16. Анциферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системе // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981.
17. Баб’як Т. Вправи з психокорекції / Корекційна робота психолога / Упоряд. О.Главник. К.: Шкільний світ, 2002.- С.45-54.Балл Г.О. Гуманізація освіти як джерело особистісної свободи // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Ред. кол. Н.Софій, І.Єрмаков, та ін.- К.: Контекст, 2000. - С.94.
18. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений. Пер. с англ. Ю Брянцевой и Б.Красовского. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. 512 с.
19. Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-Український щорічник. Київ-Ченстахова, 2000. С.217-232.
20. Бендлер Р. и др. Симейная психотерапия. Воронеж, НПЩ Модэк”. 1993. - 128 с.
21. Белоус В.В. Проблема типа темперамента в современной дифферинциальной психофизиологии // Психологический журнал, 1981. Т.2. - №1. С.45-55.
22. Березин Ф.Б. Психологическая и психофизиологическая адаптация человека. Л., 1988.
23. Бернс Р. Развитие Я”- концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 416 с.
24. Бех І.Д. Цінності як ядро особистості. Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. Зб. / За заг. Ред. О.В.Сухомлинської, ред. П.Р.Ігнатенка, Р.П. Скульського, упор.О.М.Павліченка. - К., 1997. - 224с.
25. Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становления. Ровно, редакционно-издательский отдел управления по печати, 1991. 146 с.
26. Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок. М.: Статистика, 1980. 278 с.
27. Бібліографічний покажчик наукових праць (1993-2000 рр.) / ІПППО АПН України / За ред. І.А.Зязюна, Н.Г.Ничкало Ніжин: Редакційно-видавничий відділ, 2000. 145 с.
28. Блонский П.П. Развитие мышления школьника. - М: Учпедгиз, 1933. 25 с.
29. Блонський П.П. Трудовая школа, 1979, - С.111-112.
30. Богданович В.И. Психокоррекция в повседневной жизни. СПб.: РЕСПЕКС, 1994. 432 с.
31. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М.: Инф.-изд. дом «Филинь», 1996. 472 с.
32. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. (Психологическое исследование). - М.: Просвещение, 1968. - 464с.
33. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1979. - № 2. С.23-34.
34. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Учб. посібник для студ. ст. курсів психол. факульт. та від-нь ун-тів. Х.: Фоліо, 1996. 237 с.
35. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика: - К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
36. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика. Упражнения. Игры. СПб. РЕСПЕКС, 1996. 376 с.
37. Бреслав Г.М. Эмоциональные отклонения как первичный показатель деформации процесса формирования личности // Личность в системе общественных отношений. М., 1983. Ч.2. С. 274 - 276.
38. Бурлачук Л.Ф. Морозов С.М. Словник-довідник з психологічної діагностики. - К.: Наукова думка, 1989. - 200с.
39. Бучек Л.І. Аналіз емоційної стійкості як прояву особливостей саморегуляції особистості: Дис.канд.психол.наук: 19.00.01. К., 1993. 204 с.
40. Венгер А.А., Десятникова Ю.М. Групповая работа со старшеклассниками, направленная на их адаптацию к новым социальным условиям // Вопросы психологии. 1995. - №1. С.25-33.
41. Вернадский В.И. Письма к Н.Е.Вернадской (1988-1889). - М.: Наука. 1988.
42. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
43. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М., 1976.
44. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Основы дефектологии / Под ред. Т.А.Власовой. М.: Педагогика, 1983. Т.5. 368 с.
45. Выготский Л.С. Развитие личности и мировозрения ребенка. Психология личности. Тексты. - М.: 1982 - С.161 - 165.
46. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.4. Детская психология / Под ред. Д.Б.Эльконина. - М.: Педагогика, 1984. 432 с.
47. Гарбузов В.И. Практическая психотерапия, или как вернуть ребенку и подростку уверенность в себе, истинное достоинство и здоровье. Санкт-Петербург: АО «Сфера», 1994. 160 с.
48. Гiльбух Ю.З. Темпеpамент i пiзнавальнi здiбностi школяpа (Дiагностика, педагогiка). - Київ: 1992. - 216 c.
49. Гиппенрейтер Ю.Б., Капягина Т.Б., Козлова Е.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии // Вопросы психологии, 1993, № 4 - С.63.
50. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М.: Прогресс, 1976. 237 с.
51. Глассер У. Школы без неудачников. Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. В.Я.Пилиповского. М.: Прогресс, 1991. 184 с.
52. Говорун Т.В. Формирование межличностных отношений во временном коллективе подростков: Диссканд. психол. наук: 19.00.07. К., 1977. 198с.
53. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М., 1988.
54. Гончаренко С.У. Методика як наука. Хмельницький: Вид-во ХГПК, 2000. 30с.
55. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям. К.: АПН, 1995. 48 с.
56. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.- К.: Либідь, 1997-376с.
57. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. Киев: Наук. думка, 1995. 128 с.
58. Готовність учня до профільного навчання / Упоряд. В.Рибалка. За заг. ред. С.Максименка, О.Главник. - К.: Мікрос-СВС, 2003. 112 с.
59. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - 2-е изд.-Л.: Изд-во Ленинградского университета. 1988. - С.392.
60. Гриценко Л.І. Цінності педагогічної спадщини А.С.Макаренка в контексті зарубіжних концепцій виховання / Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. О.В.Сухомлинської, ред. П.Р.Ігнатенка, Р.П. Скульського, упор.О.М.Павліченка. - К., 1997. - 224с.
61. Грищенко О.А., Іванова Т.В. Культура педагогічного спілкування: Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Кн. для вчителя / За ред. Г.О.Балла, О.В.Киричука, Р.М.Шамелашвілі. К.: ІЗМН, 1997. -136 с.
62. Диагностика и регуляция эмоциональных состояний: В 2-х т. М.: Изд-во МГУ, 1990. Т.1. 214 с. Т.2. 156 с.
63. Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога / Под ред. И.В.Дубровиной. М.: Просвещение, 1987. 266 с.
64. Диянкова И.В. Проблемы ведения психокоррекционных групп с детьми // Возможности практической психологии в образовании / Под ред. Л.С.Бурлаковой. М.: УЦ «Перспектива», 1998. С.56-87.
65. Додонов Б.И. Гармоническое развитие и типологическое своеобразие личности // Психология формирования и развития личности.- М., 1981. - С.303.
66. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины, 1989. 175 с.
67. Донцов А.И. Психология коллектива (Методологические проблемы исследования): Учеб. пособие. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984, - 208с.
68. Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подростковом возрасте // Вопросы психологии. 1982. - № 2. С.25-38.
69. Дранищева Э.И. Принцип непрерывного личностного совершенствования как часть профессионального роста в подготовке подростков-лидеров // Творча особистість у системі неперервної освіти: Мал-ли Міжнар. наук. конф. 16-17 травня 2000 року / За ред.: С.О.Сисоєвої, О.Г.Романовського. Харків: ХДПУ, 2000. С. 185-187.
70. Дружинин В.Н. Эксперементальная психология. - СПб.: Питер, 2000.
71. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. - М.: Педагогика, 1991. - 230 с.
72. Журба К.О. Виховання духовності в сучасній родині // Педагогіка і психологія. - 1998. - №4. - С. 192.
73. Елисеев О.П. Конструктивная типология и психодиагностика личности / Под ред. В.Н.Панферова. Псков: Издат. Псковского обл. ИУУ, 1994. 280 с.
74. Етичний кодекс психолога. Тернопіль, 1996. 14с.
75. Ефремцева С.А. Тренiнг спiлкування для старшокласникiв / За ред. Ю.З.Гiльбуха. - К.: Iн-т психологiї АПН України, 1994. - 80 с.
76. Загальна психологія: Навчальний посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук - К.: АПН, 1999.
77. Занюк С. Психология мотивации. К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2001. 352 с.
78. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. Л., 1982. 142 с.
79. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод. посіб. К.: МАУП, 2000. 312 с.
80. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність як мистецька дія: Посібник для вчителів.- Рідна школа, 1995, №7-8, С.31-50.
81. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. Навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. Київ: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу. -1997. 302 с.
82. Изучение мотивации поведения детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович, Л.В.Благонадежиной. М.: Наука, 1972. 351 с.
83. Іонова О.М. Вальдорфська педагогіка: теоретико-методичні аспекти. - Харків, Бізнес Інформ”, 1997. - 300с.
84. Исурина Г.Л. Механизмы психологической коррекции личности в процессе групповой психотерапии в свете концепций отношений // Групповая психотерапия / Под ред. Б.А.Карвасарского, С.Ледер. М.: Медицина, 1990.
85. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. - К.: Наукова думка, 1996.
86. Калина Н.Ф. Лингвистическая психотерапия. К.: Ваклер, 1999. 282с.
87. Калошин В.Ф. Як Б.Франклін удосконалював себе? / Практична психологія та соціальна робота / Науково-практичний та соціально-популярний журнал. 1999. - № 5. С. 40.
88. Карлгрен Ф. Воспитание к свободе / Пер. с нем.- М.: Московский центр вальдорфской педагогики, 1992.- 272с.
89. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция: Испр. недостатков характерра у детей и подростков: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1992. 223 с.
90. Кісарчук З.Г. Психологічне консультування // Основи практичної психології. К., 2001. С. 267-283.
91. Класний керівник у сучасній школі: Метод. посіб / В.М.Оржеховська, О.І.Пилипенко та ін. К.: Інститут змісту і методів навчання, 1996- 156с.
92. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. Казань, 1969.
93. Клягин В.С. Значение типа нервной системы для диагностики системы управления // Психологическая диагностика, ее проблемы и методы. М.: Знание, 1975.
94. Коберник О.М. Організація виховного процесу на засадах проективної педагогіки // Педагогіка і психологія. 1998. - №4.-192с.
95. Ковалев В.В. Бизнес и законы природы: Лекции о том, как жить и работать в гармонии с миром. Х.ЧП «Клуб «Гармония», 2001. 239 с.
96. Козлов Н.И. Истинная правда, или Учебник для психолога по жизни. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1999.
97. Козлов Н.И. Как относиться к себе и к людям, или Практическая психология на каждый день. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1999.
98. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту. К.: МАУП, 1996.
99. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых гpуппах. - Минск: БТУ, 1976.
100. Кон И.С. Психология ранней юности.: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1989. 280с.
101. Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Просвещение, 1980.
102. Константинов Н.А. и др. История педагогики: Учебник для студентов пед. институтов. М.: Просвещение, 1989. 447 с.
103. Корекційна робота психолога / Упоряд. О.Главник. К.: Шкільний світ, 2002. 112с.
104. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес i психiчний розвиток особистостi. - К.: Рад. шк., 1989. - 608 с.
105. Кочерга О., Васильєв О. Дитячі страхи, неврози, темперамент / Корекційна робота психолога / Упоряд. О.Главник. К.: Шкільний світ, 2002. С.18-23.
106. Киpичук А.В., Федоpишина И.Л. К взаимопониманию чеpез взаимодействие (Методические pекомендации). - К.: Знание, 1991. - 24c.
107. Кривцова С.В., Мухаматулина Е.А. Тренинг: навыки конструктивного взаимодействия с подростками. М.: Генезис, 1997. -192 с.
108. Крутецький В.А. Психология. М.: 352 с.
109. Крюкова Д.Ф. Психолого-педагогічні фактори підвищення саморегуляції учнів в процесі навчальної діяльності // Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук.метод.зб. Харків, 1996. С.346-347.
110.
111. Кузькова С.Б. Основи вікової психокорекції. Навчально-методичний посіб. Суми: СумДПУ, 2001. 320 с.
112. Кузнецова Г.В. Этюды гармонии души и тела. Луганск: Полис-