КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МІРОШНИЧЕНКО Віктор Анатолійович

УДК: 351.82 (477):330.534.4

КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

25.00.02 - механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Парфенцева Неля Олексіївна,
доктор економічних наук, професор

Київ - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП..2
РОЗДІЛ 1
АНАЛІТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО
КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВОЇ
ПОЛІТИКИ .. 11
1.1. Цілі коригування бюджетно-податкової політики11
1.2. Аналіз коригування бюджетного дефіциту..22
1.3. Аналіз коригування бюджетних видатків.39
Висновки до розділу 1.47
РОЗДІЛ 2
ФАКТОРИ КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВОЇ
ПОЛІТИКИ..49
2.1. Загальна схема бюджетно-податкового коригування49
2.2. Цілеспрямованість дії факторів65
2.3. Коригування реального валютного курсу..92
Висновки до розділу 2..97
РОЗДІЛ 3
ІНСТРУМЕНТИ КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТНО-
ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ106
3.1. Розробка заходів щодо неплатежів державних підприємств.106
3.2. Коригування заходів щодо вдосконалення системи оподаткування і підвищення доходів116
3.3. Прогнозування податкових надходжень..126
Висновки до розділу 3153
ВИСНОВКИ..158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.164

В С Т У П

Актуальність теми дослідження визначається тим, що дисертаційна робота тісно пов’язана з розробленням як теоретичних, так і практичних проблем коригування економічної політики, зокрема її бюджетно-податкової складової.
На відміну від країн з плановою економікою, в країнах з ринковою економікою важливого значення набувають проблеми здійснення бюджетно-податкової політики, суть заходів якої полягає у вирішенні загальних макроекономічних завдань через скоординоване використання різних фінансових інструментів, таких як податки, державні видатки, операції з борговими зобов’язаннями тощо.
Забезпечення стабільності цін і зайнятості є короткостроковими завданнями і для їх реалізації слід використовувати такі характерні засоби політики стабілізації, як рівень внутрішнього кредитування, відсоткові ставки і ставки оподаткування, загальний рівень державних видатків і обмінні курси. Забезпечення економічного зростання і вирішення загальних питань економічного розвитку, безсумнівно, є метою довготривалої перспективи. Програмні заходи щодо вирішення такої мети відрізняються від заходів, пов’язаних із стабілізацією (визначення сфери державних інвестицій і об’єктів інфраструктури, регулювання фінансової системи тощо).
Визначаючи сфери і засоби коригування бюджетно-податкової політики в перехідний період, слід враховувати як коротко-, так і довготривалі цілі. Очевидним є те, що коригування, як програма дій, засобів, характерне для певного періоду економічного розвитку, коли існують значні диспропорції в економіці , які необхідно звести до мінімуму, або повністю ліквідувати з метою покращення економічних показників.
У зарубіжній літературі питанням коригування бюджетно-податкової політики присвячені праці Баласса Б. [3, 23-28], Бальцеровича Л. [4, 5-332], Барро Р. [199, 5-217], Кравчука Р. [207, 45-70], Кругмана П. [91, 5-769; 208, 13-231; 209, 9-347], Танзі В. [202, 7-359], Кан Мохсина [71, 1-176; 72, 5-293], Сакса Дж. [149, 7-848].
Як правило, проблема коригування економічної політики розглядається в сучасній українській літературі в контексті регулювання, іноді навіть підміняючи одне поняття іншим. Останнім часом з”явились ряд публікацій, присвячених державному регулюванню економічних процесів [9, 16-20; 10, 5-319; 17, 3-243; 55, 37-39; 57, 6-209; 79, 116-118; 102, 27; 114, 50-53; 116, 37-39; 123, 12-24; 138; 151, 24-32; 162, 3-176].
Питання регулювання бюджетно-податкової політики знайшло відображення в працях Ю. Архангельського [194, 3-360 ], Ю.Бажала[2,240], В.Бодрова[5,3-102], І.Бондарчука [13,3-23],А.Гальчинського[37,413;38,220], П.Гайдуцького[169,5-260],В. Геєця [40, 3-120; 41, 12-21; 42, 16-28; 43, 6-87], С.Дзюбика[51,5-336;52,4-76;53,5-100], В.Лагутіна [95,168] ,В.Лича[98,33-40],І.Луніної[99,4-76], П.Мельника[106,3-362], В.Науменка[115,5-198],О.Осауленка[157,7-644] ,Н. Парфенцевої [124, 3-351; 125, 51-63; 126, 47-54], І. Розпутенка [140, 5-120; 141, 4-43; 142, 4-242; 143, 170-191; 145, 2-60], В.Хорошковського[179,34],В.Шамрая[182,3-225], В. Юрчишина [185, 3-256; 186, 114-119; 187, 27-31; 189, 4-204].
Необхідність бюджетно-податкового коригування може розглядатися у контексті впливу бюджетно-податкової політики на досягнення мети у сфері стабілізації і зростання, стабільності загального направлення бюджетно-податкової політики, а також взаємозв’язків між фіскальними та іншими інструментами політики.
У більшості країн державному сектору безпосередньо підпорядкувана значна частина економічної діяльності, а за рахунок власних витрат і мобілізації ресурсів він опосередковано впливає на споживання ресурсів у приватному секторі. Можна навести численні приклади того, коли низький рівень бюджетно-податкової управління є в багатьох випадках основною причиною високої інфляції, великого дефіциту на рахунку поточних операцій та уповільнене зростання виробництва або взагалі його відсутність. У подібних умовах бюджетно-податкова політика стає, як правило, у центрі загальної стратегії коригування.
У процесі фіскального коригування,згадані вище проблеми вирішуються двома основними методами:
* шляхом впливу на масштабні макроекономічні змінні, наприклад, на рівень і склад сукупного попиту, загальнонаціональну норму збереження і зростання грошових агрегатів;
* за рахунок переважно макроекономічного впливу на ефективність розміщення ресурсів в економіці і на створення найважливіших інститутів та об’єктів інфраструктури.
В основному цілі політики стабілізації і коригування на найближчу і довготривалу перспективу взаємопов”язані.вони доповнюють одна одну( принаймні так має бути). Найближча перспектива це лише перший з етапів значно довшого періоду економічного розвитку. Якби процес розвитку економічної політики був ретельно скоординований, то по суті не існувало б будь-яких суперечностей між коротко- і довгостроковими заходами політики і не було б необхідності коригування економічної політики в цілому та її окремих аспектів.
Як правило, цілі на найближчу перспективу і методи їх досягнення ідеально не відповідають довготривалій перспективі.
Відомо, що розробляти чітко погоджений комплекс заходів, спрямованих як на стабілізацію, так і на структурні перетворення досить складно. По-перше, скоординувати загальну економічну політику не просто, оскільки різні елементи пакету заходів розробляють різні державні установи. Це стосується політики стабілізації,оскільки функції щодо проведення грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики розділені, відповідно, між Національним банком України і Міністерством фінансів України .Важко поєднувати заходи, спрямовані одночасно на стабілізацію і економічне зростання. По-друге, існує проблема теоретичного характеру. Для вироблення політики стабілізації використовється традиційне макроекономічне зіставлення статистичних величин, а політики довготривалого економічного зростання - динамічні зв’язки в рамках дещо іншого комплексу економічних змінних. Щодо методів об’єднання цих двох принципово відмінних підходів на спільній основі, на жаль, не існує грунтовних досліджень як за рубежем, так і в Україні.
Бюджетно-податкова політика полягає у використанні бюджету з метою впливу на загальні внутрішні видатки країни і сукупний попит на вітчизняні товари. У поєднанні з обмеженнями на зовнішні позики для державного сектору це дає змогу ефективно лімітувати розміри бюджетного дефіциту. У рамках простої моделі фінансового програмування бюджетно-податкова політика є фактором, що стримує попит на кредити в державному секторі. Власне, бюджетно-податкова політика вважалася частиною грошово-кредитної політики і не мала самостійного впливу на сукупний попит та платіжний баланс.
З огляду на численні проблеми, пов’язані з коригуванням економічної політики України в довготривалій перспективі, автором вибрана проблема коригування бюджетно-податкової політики. Такий підхід не заперечує дослідження окремих складових монетарної політики в контексті загального впливу на економічне зростання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота проводилася на кафедрі економічної політики Української Академії державного управління при Президентові України за комплексним науковим проектом Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації теми - 0101U003345).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обгрунтування заходів та вироблення рекомендацій щодо проведення бюджетно-податкової політики в Україні. У зв’язку із цим у дисертації розглядаються питання, пов’язані з діяльністю органів державного управління у бюджетній сфері , прогнозуванням реального економічного зростання та агрегованих бюджетних показників, інфляцією, платіжним балансом, скороченням бюджетного дефіциту, оподаткуванням, видатками, здійсненням контролю за реалізацією бюджетно-податкової політики, а також ряд фіскальними аспектами інституційної реформи. Основну увагу приділено проблемам загального характеру та варіантам практичної політики, яка заслуговує прискіпливого розгляду, а не більш технічним і теоретичним питанням, які розглядаються у літературі про бюджетно-податкову політику.
Відповідно до цілей дисертаційної роботи поставлено такі завдання:
- здійснити аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури з теми дослідження;
- виявити показники ефективності коригування бюджетно-податкової політики;
- визначити можливості впливу стабілізаційних програм на зниження темпів емісії грошей та кредитів для зменшення інфляції;
- з”ясувати найважливіші орієнтири у проведенні макроекономічної політики;
- дослідити засоби , методи, інструменти, за допомогою яких відбувається короткострокове скорочення бюджетного дефіциту, або які негативно впливають на економічне зростання у середньостроковій перспективі;
- проаналізувати структуру коригування;
- оцінити макроекономічні наслідки дефіциту державного бюджету;
- розкрити зміст, форми і методи ,виявити фактори коригування фіскальної політики з метою досягнення макроекономічної стабільності.
Об’єктом дослідження є бюджетно-податкова політика, за допомогою якої державні органи здійснюють управління бюджетно-податковою сферою.
Предметом дослідження є бюджетно-податкова політика в Україні в перехідний період.
Гіпотеза дослідження. Грунтується на припущенні, що впровадження запропонованих заходів щодо ефективного коригування бюджетно-податкової політики в Україні забезпечить можливість оперативно вносити зміни в бюджетно-податкові процеси, а теоретичні положення, висновки , отримані в результаті дослідження,і внесені пропозиції дадуть змогу більш раціонально підійти до проведення економічної політики в Україні в перехідний період.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети використовувалася система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, таких як системний підхід, аналіз, синтез, економіко-статистичні методи. На основі системно-аналітичного методу зроблене теоретичне узагальнення наукових концепцій,розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених по проблемах бюджетного коригування.За допомогою статистичного аналізу досліджена динаміка і ефективність впливу на макроекономічні показники інструментів коригування.Застосовувались також методи :економіко-математичний,комплексного системного аналізу та інші.
Базу дослідження доповнюють положення сучасної економічної теорії, роботи провідних вчених і фахівців в області економічної політики, державних фінансів, оподаткування.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні наукових положень і отриманні нових висновків у галузі державного управління, що мають теоретичне та практичне значення, сприяють оптимізації сучасної державної бюджетно-податкової політики в перехідний період.
У дисертації вперше розкрито зміст показників ефективного коригування бюджетно-податкової політики (темпи економічного зростання; загальне сальдо, яке вираховується як різниця між надходженнями і платежами без повернення, з одного боку, та чистим об’ємом кредитування-здругого;рівень створення нових робочих місць; темпи скорочення безробіття; зниження коротко- і довгострокових реальних процентних ставок; стабільність національної валюти).
Дістали подальшого наукового розвитку положення стосовно того, що:
- стабілізаційні програми можуть різко зменшити темпи емісії грошей та кредитів для зниження інфляції;
-для проведення макроекономічної політики найважливішим орієнтиром буде не дефіцит державного бюджету, а загальна сума наданих кредитів;
-між бюджетом і державними підприємствами не існує чіткого розмежування обов’язків щодо видатків на соціальні потреби і, як результат, на приватний сектор припадає незначна частина кредитів;
доведено, що потрібно критично ставитися до короткотермінового скорочення дефіциту бюджету за допомогою засобів, яким не можна надати стабільного характеру, або які негативно впливають на економічне зростання у середньостроковій перспективі;
виявлено при розгляді проблеми впливу інфляції на бюджетний дефіцит існування сталого зв’язку між інфляцією, дефіцитом державного бюджету і державним боргом;
удосконалено загальну схему бюджетно-податкового коригування.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження стали основою для вироблення:
- рекомендацій щодо вдосконалення механізму коригування бюджетно-податкової політики, які можуть бути впроваджені у практику роботи вищих і центральних органів виконавчої влади;
- комплексу заходів щодо структурної перебудови, як передумови макроекономічної стабілізації і економічного зростання в тривалій перспективі.
Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Української Академії державного управління при Президентові України і впроваджені в навчальний процес при викладанні курсів: Бюджетний процес і державні фінанси”, Макроекономічна політика” (довідка № 2 від 25 квітня 2003 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні методологічні положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000 ), Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001 ).
Матеріали і результати дослідження обговорювалися на кафедрі економічної політики Української Академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Результати досліджень опубліковані в 4-х публікаціях загальним обсягом 2,3 др. арк.
Структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (219 позицій).

Дисертаційна робота викладена на 180 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене в рамках дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу і засвідчило, ось що:
1.Коригування бюджетно-податкової політики являє собою систему заходів щодо зміни фінансового програмування через методи, інструменти з використанням вже відомих факторів. Інакше кажучи, під коригуванням слід розуміти перегляд основних макроекономічних величин, наприклад різниці між сукупними надходженнями і сукупними видатками, основними компонентами платіжного балансу тощо.
2. Основною метою коригування бюджетно-податкової політики України має бути виправлення макроекономічного та структурного дисбалансу для досягнення стабілізації платіжного балансу і економічного зростання,з дотриманням при цьому принципів економічної ефективності і соціальної справедливості.
3. До складу програми економічного коригування входить багато економічних заходів щодо здійснення широкомасштабних цілей (покращення платіжного балансу, ефективного використання виробничого потенціалу, прискорення темпів економічного зростання в довготривалій перспективі).
4.синтезуючи набір всіх цілей коригування бюджетно-податкової політики, можна сказати, досягнення зовнішньої і внутрішньої збалансованості і адекватного економічного зростання є пріоритетними напрямками державного управління в галузі економіки;
5.в умовах перехідної економіки, де переглядається роль держави і відчувається необхідність перекласти на бюджет більшість із тих видатків на соціальні потреби, які до останнього часу продукувалися державними підприємствами, дефіцит бюджету має значно меншу інформативну цінність, ніж це, як правило, вважається. У такій ситуації для проведення макроекономічної політики більш важливим орієнтиром служитиме не дефіцит, а загальна сума наданих кредитів;
6.при розробці державної політики, яка направлена на підвищення темпів реального економічного зростання або на вирішення проблем високого рівня безробіття, основним завданням є визначення засобів по структурній перебудові. Успіх цих заходів найвірогідніший в умовах макроекономічної стабільності. У цьому випадку бюджетна стабілізація є необхідною умовою структурних реформ;
7.дефіцит бюджету є таким економічним барометром, за показниками якого ведеться постійний нагляд. Зростання дефіциту завжди сприймається всередині країни та за кордоном як сигнал тривоги. Тому для уряду існує стимул обмежити величину дефіциту або шляхом прийняття належних заходів фіскальної стабілізації, або шляхом проведення такої другосортної політики, яка призведе до ще більшого погіршення становища країни, ніж якби було допущене зростання дефіциту. Іншими словами, майже завжди у керівництва уряду існує тенденція показувати меншу величину дефіциту бюджету, ніж та, яка б мала місце за правильної оцінки фактичного фіскального дефіциту;
8.під час переходу до ринкової економіки максимально важливо стримувати зростання інфляції, не застосовуючи безпосереднього контролю над цінами. Однак, через зміни відносних цін, які мають місце у перехідний період, недоцільно прагнути до дуже низького темпу інфляції, оскільки це потребувало б зниження цін у якомусь із секторів економіки. Для досягнення цієї мети найважливішим макроекономічним інструментом є збільшення кредитів, а не дефіцит бюджету;
9.значна частина кредитів надається державним підприємствам і уряду, і лише невелика частина - приватному сектору, який зароджується і вже розвивається.. Великомасштабний перерозподіл кредитів між бюджетом і державними підприємствами може мати місце і без того, щоб це якимось чином відображалось на стані приватного сектора. Однак, у результаті надання більших кредитів бюджету з відповідних галузей можуть витіснятися такі державні підприємства, які діють як приватні. Тому однією з фундаментальних цілей все ще залишається вдосконалення системи управління державними фінансами. Але там, де кредити надзвичайно субсидійовані і продовжують надаватися збитковим підприємствам без врахування їх перспектив стати конкурентоспроможними, цей фактор може бути не зовсім важливим. Такий перерозподіл повністю відповідатиме цілям переходу до ринкової економіки;
10.бюджет повинен стимулювати пожвавлення економічної діяльності, зокрема зростання приватного сектора і сприяти удосконаленню економічної і соціальної інфраструктури;
11.у сфері стабілізації першим із завдань, які стоять перед перехідною економікою, є необхідність поглинання надлишку грошової маси. Це завдання вирішується в ході одного або кількох раундів коригування цін;
12.заходи по бюджетно-податковому коригуванню повинні розроблятися у рамках загальної методології, яка об`єднує питання проведення широкого комплексу заходів із завданнями досягнення економічних цілей у сфері інфляції, зростання та платіжного балансу. Ключовою ланкою, яка дозволяє об’єднати дефіцит з макроекономічними завданнями, є фінансування;
13.стратегія бюджетно-податкового коригування може поставити вимогу або більшої орієнтації бюджетно-податкової політики на обмеження витрат, або її орієнтації на збільшення витрат. Досягнення бюджетної консолідації набуває вирішального значення через наявність великих структурних дефіцитів, зростання державного боргу та необхідності вирішувати проблеми обмеженості внутрішніх і зовнішніх ресурсів;
14.наявність зв’язку між бюджетно-податковим коригуванням і досягненням бажаного стану рахунку поточних операцій потребує аналізу наслідків бюджетно-податкової політики для заощаджень та інвестицій приватного сектора. Ці наслідки залежатимуть від складу прийнятих бюджетно-податкових заходів та від характеру заходів, які їх супроводжують, у інших сферах макроекономіки;
15.масштаб коригування не може не залежати від якості конкретних заходів, які вибрані для його проведення. При оцінці якості основна увага має приділятися стабільності та довговічності засобів, які розглядаються, а також відносному впливу альтернативних варіантів політики на інвестиційні та виробничі стимули і на стан платіжного балансу;
16.важливим фактором коригування бюджетно-податкової політики є динаміка державного боргу та можливості його обслуговування;
17.державні видатки, не профінансовані за рахунок податкових або неподаткових надходжень, призводять до збільшення сукупного попиту і, відповідно, до інфляції;
18.можливості безінфляційного фінансування є, як правило, обмеженими. Як тільки приватний сектор задовольниться об’ємом накопичених грошових авуарів, нарощування грошової маси в економіці стане підштовхувати його до збільшення видатків;
19.стан державного боргу стає нестійким або у випадку, коли прогнозується безкінечне зростання боргу по відношенню до валового внутрішнього продукту, або, коли вартість обслуговування боргу забирає велику кількість ресурсів. Оцінки стабільного стану державного боргу є неоднозначними, вони залежать від прогнозів відносно таких змінних, як процентні ставки, темпи економічного зростання та величини державних доходів і витрат;
20.ключовим фактором, який визначає загальні темпи кредитно-грошової експансії, зазвичай є державні позики у банківській системі. З цього випливає, що фіскальне коригування нерідко є важливим елементом політики, яка направлена на утримання грошово-кредитної емісії;
21.для прискорення проведення грошових операцій необхідно оперативно перебудувати механізми платежів та розрахунків, які особливо пов’язані з банківською системою. Особливу увагу при цьому необхідно приділити порядку оплати чеків та механізмам розрахунків;
22.послаблення урядового контролю над частиною державного сектора створює протистояння сил і протидію у державному секторі між органами, які контролюють державний бюджет, і органами, які контролюють позабюджетні рахунки, місцеві органи влади та державні підприємства. До того часу, поки не уточняться ролі законодавчої та виконавчої влади, між ними існуватимуть конфліктні відносини навіть у рамках державного бюджету;
23.оскільки темпи загального економічного зростання залежать від розміщення ресурсів на мікроекономічному рівні і оскільки таке розміщення утворюється під впливом податкової системи та розподілу доходу і багатства після виплати податків, критично важливе значення мають також такі властивості системи, як, наприклад, податкоутворюючий потенціал, ефективність, справедливість, прийнятний ступінь податкового тягаря та транспарентність;
24.при визначенні ступеню деталізації класифікації слід враховувати статистичні вимоги ефективності оцінок;
25.для прогнозування надходжень, які пов’язані з відповідною податковою структурою, необхідно провести розмежування між змінами в сумі надходжень, що автоматично викликані зростанням ВВП, та змінами, що відбулись у результаті прийняття заходів довільного характеру. З цією метою необхідно використовувати метод перетворення даних про фактичні надходження у динамічний ряд, який показує суму можливих надходжень за відсутності довільних змін податкової системи у довільно взятому році, зазвичай останній рік, що охоплений серією даних про надходження;
26.необхідно зосередити діяльність податкових органів щодо збирання податків на найважливіших джерелах податкових надходжень - акцизних зборах, податку на додану вартість, нарахуваннях із заробітної плати, на прибуток підприємств та податку на майно. Податкова реформа повинна направлятись на створення податкової системи, що включатиме всього декілька основних податків, з тим, щоб зусилля податкового механізму не розтрачались даремно на збирання великої кількості податків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідн. - К.: Експерт-Про, 2000. - 492 с.
2. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібн. - К.: Заповіт, 1996. - 240 с.
3. Баласса Бела. Структурная политика корректировки в єкономике развивающихся стран // Всемирное развитие Оксфорд. - 1982. - C.23-28.
4. Бальцерович Ляшек. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку. - Л. 2000. - 332 с.
5. БодровВ.Г.Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління.Навч.посібн.-К.:УАДУ,2002.-102 с.
6. Барановський О. Боргова безпека // Банківська справа. - 1999 - №1. - С. 28-32.
7. Барановський О. Державний борг України в системі економічної безпеки // Вісн. НБУ. - 1998. - №7.- С. 23-25.
8. Бартерна економіка: негрошові операції в бюджетному секторі України // за ред. Я. Ширмера. К.: Альтерпрес, 2000. 208с.
9. Бачевська Ж. Проблеми правового регулювання інвестиційної діяльності // Економіка. Фінанси. Право. - 1997. - № 8. - С. 16-20.
10. Белецький В.М., Бакуменко В.Д. Моделювання макроекономічних процесів. - К.: УАДУ, 1998. - 319 с.
11. Быков А. Инвестиции как фактор повышения конкурентоспособности // Внешняя торговля. - 1996. - №6. - С.41-44.
12. Бобро А.Ю., Жовтяк Є.Д. Бюджетний процес в Україні в 1998-2000 роках: спроба реформ. К.: Просвіта, 2001. 319с.
13. Бондарчук І. Інвестиційна політика в Україні:Навч.посібн.-К.:УАДУ,2003.-23 с.
14. Бондар В. Сучасний стан і розвиток інвестиційного процесу в Україні // Вісн. НБУ. - 1997. - № 12. - С.8-11.
15. Бондарук Т.Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування // Фінанси України. - 1999. - №5. - С. 94-102.
16. Браун С. Іноземна допомога на практиці. - К.: Основи, 1994. - 152с.
17. Бочаров В.В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. - М.: Финансы и статистика, 1993. - 243с.
18. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996. - 241с.
19. Бюджетний і Податковий Огляд. Перший квартал. К, - 1999. - 60с.
20. Бюджетний процес-2000: попередні результати // За ред. В. Юрчишина. К, - 1999. - 95 с.
21. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М., Грабинський І.М. та ін. Економічна теорія. Макро- та мікроекономіка. Л.: Інтереко, 1998. - 707с.
22. Вавилов А., Ковалишин Е. Проблемы реструктуризации внешнего долга России: теория и практика // Вопросы экономики. - 1999. - №5. - С.78-93.
23. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібн. - К.: Вища школа, 1997. - 383с.
24. Ватульов А. Реформування податкової політики в Україні як передумова економічного зростання // Вісн. УАДУ. - 1998. - №3. - С. 153-159.
25. Вахненко Т. Тягар державного боргу: теоретичний аспект // Економіка України. - 1998. - С.21-30.
26. Вахненко Т. Моделювання впливу внутрішніх державних позик на макроекономічну ситуацію в Україні // Економіст. - 1998. - №11. - С.26-41.
27. Вахненко Т.П. Економічні наслідки державного боргу України: автореф. канд. дисертації. - К.: Ін. екон. прогноз. - 1999. - 20с.
28. Велш Глен А., Шорт Даніел Г. Основи фінансового обліку. - К.: Основи, 1997. - 943с.
29. Веймер, Девід Л., Вайнінг, Ейден Р. Аналіз політики: Концепції і практика / Наук. ред. О. Кілієвич. - К.: Основи, 1998. - 654 с.
30. Вігуру Жан-Клод та ін. Банк очима економіста й бухгалтера: Пер. з фр. - К.: Основи, 1997. - 293с.
31. Відкритий бюджет України // За ред. Анджея Гончаша і Віктора Пинзеника. К, - 1999. - 111с.
32. Вожжов А.П., Новикова Р.О. Фінансові методи забезпечення економічного зростання // Фінанси України. - 2001. - №3. - С.74-83.
33. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: Пер. з англ. - К.: Наук. думка, 1990. - 208с.
34. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук. думка, 1992. - 128 с.
35. Гаврилишин О. Экономический кризис в Украине и финансовая помощь Запада // Мировая экономика и международные отношения. - 1995. - №3. - С.65-74.
36. Гаврилюк О. Умови здійснення іноземного інвестування // Економіка України. - 1997. - № 8. - С. 9-12.
37. Гальчинський Анатолій. Теорія грошей: Навч.-метод. посібн. - К.: Основи, 1998. - 413 с.
38. Гальчинський Анатолій. Україна: поступ у майбутнє. - К.: Основи, 1999. - 220 с.
39. Гайгер, Линвуд Т. Макроэкономическая теория и переходная экономика: Пер. с англ. - М.: Инфра-М, 1996. - 560с.
40. Геєць В.М. Економіка України: моделі реформування, зміна структури та прогноз розвитку. - К.: ІДУС, 1993. - 120 с.
41. Геєць В.М. Розширена економетрична модель фінансового програмування та вихідні положення політики економічного зростання в умовах фінансового програмування та вихідні положення політики економічного зростання в умовах фінансової нестабільності // Економіст. - 1998. - №5. - С.12-21.
42. Геєць В.М. Довгострокові умови та фактори розвитку економіки України // Економіст. - 1998. - №3. - С.16-28.
43. Геєць В., Степанкова Т., Кваснюк Б. та ін. Від кризи до росту: Метод. реком. - К.: УАДУ, 1995. - 87с.
44. Герасимчук М., Борисенко 3., Задорожна О. Структурно-інвестиційна політика. - К., 1996. - С. 48-62.
45. Герасимчук Н.С., Борисенко 3.Н., Мельничук Н.А. Инвестиционная сфера экономики. - К.: Наук. думка, 1992.- С. 145-150.
46. Герасимчук Ю. Деякі питання вдосконалення фондового ринку в Україні // Фінанси України. - 1998. - № 2.- С. 119-122.
47. Гладких Д. Бюджетний дефіцит як фактор інфляції // Економіка України. - №11 - С. 37-41.
48. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. - К.: ВІРА-Р, 1999.- 320с.
49. Гроші та кредит: Курс лекцій з навч. дисципліни / С.І. Кручок, В.М. Алексійчук, Ю.І. Ляшенко та ін. - К.: ДІЯ, 2000. - 132 с.
50. Гроші та кредит: Підруч. / За ред. Б.С.Івасіва. Т.: Вид-во Карт-бланш, 2000. - 510 с.
51. Дзюбик С. Д., Ривак О. С. Основи економічної теорії К.: Основи, 1994. - 336 с.
52. Дзюбик С. Д. Антиінфляційна політика: Навч. посібн. - К.: УАДУ, 1996. - 76 с.
53. Дзюбик С. Д. Грошовий обіг: Навч. посібн. К.: УАДУ, 1997. - 100 с.
54. Дербін Е., Кілієвич О. Економічна теорія і державний сектор: теорія, практика, термінологія, джерела. - К.: УАДУ, 1997. - 106 с.
55. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Вісн. НБУ. - 1997. - №9. - С.37-39.
56. Дехтярчук Марта. Політика обмінного курсу в Україні // Економіст. - 1999. - №9. - С. 19-23.
57. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посібн. - К.: Знання-Прес, 2000. - 209 с.
58. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: Пер. з англ. - К.: Основи, 1996. - 814 с.
59. Дьяконова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації // Фінанси України. - 1998. - №10. - С. 53-59.
60. Зайдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике: Пер. с нем. - М.: Дело ЛТД, 1994. - 400 с.
61. Закон України про Державний бюджет України на 1998 рік // Фінанси України. - 1998. - №3. - С. 5-25.
62. Закон України про Державний бюджет України на 1999 рік // Закони України. - 1999. - №16. - С. 354-372.
63. Закон України про Державний бюджет України на 2000 рік // Уряд. кур’єр - 2000. - №. 46.
64. Закон України про Державний бюджет України на 2001 рік // Уряд. кур’єр - 2000. - № 243.
65. Економіка України та шляхи її подальшого реформування: Матеріали Всеукр. наради економістів 14-15 верес. 1994 р. - К.: Генеза, 1995. - 324 с.
66. Іванов В.М. Бюджетна система. - К.: МАУП, 1999. - 80 с.
67. Іваницька О. Зовнішній борг і проблеми економічного розвитку // Вісн. НБУ. - 1998. - №2. - С.44-45.
68. Ільчук С. Погані борги в Україні створює держава // Перспективні дослідження. - 1999. - №1. - С. 17-33.
69. Йохансен Л. Очерки макроэкономического планирования: Пер. с англ. - В 2-х Т. - М.: Прогресс, 1982. - Т.1. - 400 с.; Т.2. - 472 с.
70. Катан Л.І., Лях 0.І. Оцінка чутливості інвестиційних проектів до факторів ризику // Фінанси України. - 1997. - № 2. - С. 83-86.
71. Кан Мохсин. Программы корректировки, поддерживаемые Фондом, и экономический рост. - Вашингтон, МВФ, 1985, - №41.- 176с.
72. Кан Мохсин С., Питер Монтьел, Надим Ю. Хак. Корректировка экономики и экономический рост. Связь аналитического подхода Всемирного Банка и МВФ. Дискуссионное исследование. - Вашингтон, ВБ, - 1986.- 293с.
73. Кассель Густав. Инфляция и валютный курс. - М.: Эльф пресс. - 1995. - 104с.
74. Кваснюк Б. Економічне зростання в країнах з перехідною економікою // Розбудова держави. - 1998. - №1-2. - С.35.
75. Кваснюк Б. Інвестиційна політика та відтворення в Україні // Економіка України. - 1997. - № 9. - С. 16-24.
76. Квартальні передбачення. Дослідження економіки України.-К.: Міжнар. центр перспективних досліджень, 1999. - 92 с.
77. Квартальні передбачення. Дослідження економіки України.-К.: Міжнар. центр перспективних досліджень. 1998. - С.15
78. Кейнс Дж. М. Избранные произведения: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1993. - 543 с.
79. Кіров В. До концепції державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. - 1998. - № З. - С. 116-118.
80. Кириченко О. та ін. Банківський менеджмент: Навч. посіб. - К.: Основи, 1999. - 671 с.
81. Козюк В.В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України // Фінанси України. - 1999. - №5. - С. 85-93.
82. Козюк В. Євроринок як джерело позик для країн з перехідною економікою // Економіка України. - 1999. - №9. - С. 22-29.
83. Колодій С.Ю. Децентралізація бюджетної системи та економічне зростання // Фінанси України. - 2001. - №3. - С. 63-68.
84. Кораблин С. К проблеме финансирования бюджетного дефицита // Финансовая Украина. 1996. 17 декабря.
85. Корнаи Я. Путь к свободной экономике: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1990. - 149 с.
86. Кошевой Д., Сидоренко А. Государственные облигации: хороший рынок с плохими покупателями // Финансовые риски. - 1996. - №2. - С. 41-48.
87. Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент. Навч. посібн. Л.-К.: вид-во Інтелект-Дакор, 2001. - 258 с.
88. Кредісов А.І. та ін. Менеджмент для керівників.- К.: Знання, 1999.- 556 с.
89. Кредиты. Инвестиции. - М.: Приор, 1995. - 144 с.
90. Круглий стіл // Економічний часопис. - 1998. - №11-12. - С. 23-24.
91. Кругман П., Обстфельд М. Междунар. экономика. Теория и политика. - М.: Юнити, 1997. - 769 с.
92. Кузима Т. Оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями// Фінанси України. - 1996. - №9. - С. 105.
93. Куценко В., Розпутенко І., Юрчишин В. Тінь” економічних реформ в Україні // Вісн. УАДУ. - 1998. - №2. - С. 39-51.
94. Кучер Г. В. Державний борг: історія і сьогодення // Фінанси України. - 1992. - №2. - С. 16-22.
95. Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг.: Навч. посібн. - К.: Знання, 1998. - 168 с.
96. Ламперт Х. Социальная рыночная экономика. Германский путь: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1992. - 520 с.
97. Леонтьев, Василий. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика. - М.: Политиздат, 1990. - 413 с.
98. Лич В.М. Інвестиції в АПК:стан,проблеми,шляхи вирішення//Формування ринкових відносин в Україні. Збірн. наук. пр. Вип.11. -К.: НДЕІ МЕТЗПЄІУ,2000.- С.33-40.
99.&nb