КОСТКІНА ЮЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. ПРАВОВИЙ СТАТУС ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ

Краткое описание

КОСТКІНА ЮЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВИЙ СТАТУС ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ "

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КОСТКІНА ЮЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 347.965.1
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВИЙ СТАТУС ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ
Спеціальність 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура
подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і
текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________________Косткіна Ю.О.
Науковий керівник:
Погорецький Микола Анатолійович
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………….……………………………….11
ВСТУП……………………………………………………………………………..…….12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИЩОЇ
РАДИ ПРАВОСУДДЯ………………………………………………………………….20
1.1. Становлення та розвиток Вищої ради правосуддя………………………………..20
1.2. Поняття правового статусу Вищої ради правосуддя……………………………..32
1.3. Взаємодія Вищої ради правосуддя з окремими суб’єктами права……….…...…65
Висновки до розділу 1………………………………………………………………….82
РОЗДІЛ 2. ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ..86
2.1. Повноваження щодо формування суддівського корпусу України та кар’єри
суддів…………………………………………………………………………………..…86
2.2. Повноваження щодо притягнення суддів та прокурорів до
відповідальності………………………………………………………………………..106
2.3. Повноваження щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету
правосуддя……………………………………………………………………………...128
2.4. Повноваження у сфері організаційного та інформаційного забезпечення
функціонування органів і установ системи правосуддя………………………….….139
Висновки до розділу 2……………………………………….………………..............147
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА
АДМІНІСТРУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ....................151
3.1. Організаційно-правове забезпечення діяльності Вищої ради
правосуддя……………………………………………………………………................151
3.2. Адміністрування Вищої ради правосуддя…...…………………………...............175
Висновки до розділу 3………………………………………………………………...195
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...204
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………...229

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Судова реформа в Україні 2016 року
покликана повернути довіру до судової влади з боку громадськості, забезпечити
справедливе, безстороннє та неупереджене відправлення правосуддя в Україні,
підвищити гарантії ефективного судового захисту, привести етичні й професійні
стандарти судочинства у відповідність до міжнародних стандартів, що стане
важливою гарантією забезпечення верховенства права, законності та захисту прав і
свобод кожної людини й громадянина, ефективної боротьби з корупцією, залучення
до України іноземних інвестицій тощо. В рамках проведення судової реформи було
запроваджено низку новацій, спрямованих на побудову дійсно незалежної та
автономної судової системи в Україні.
Однією із таких новел стала реорганізація Вищої ради юстиції (далі – ВРЮ) та
створення на її базі якісно нового органу – Вищої ради правосуддя (далі – ВРП), –
державного органу, який охоплює низку надзвичайно важливих повноважень,
спрямованих на забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на
засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування
доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції
і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів
(ЗУ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» [153], частина
перша статті 131, пункт 161 Перехідних положень Конституції України (в редакції
від 30.09.2016) [80], ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII
[148]).
Кардинальні відмінності між ВРЮ та її правонаступницею − ВРП полягають у
кількості і значимості завдань останньої, ступені відповідальності та підзвітності
суспільству за покладені на неї повноваження. З огляду на зазначене, постала
необхідність дослідження правового статусу ВРП, її повноважень, функцій,
особливостей взаємодії з іншими органами влади, а також аналізу внутрішньої
структури та особливостей організаційно-правового забезпечення й адміністрування
діяльності ВРП.
13
Особливості функціонування ВРЮ неодноразово ставали предметом наукових
досліджень. Особливу увагу окремим аспектам її правового статусу та організації
діяльності приділяли такі вчені як О.В. Білова, С.Ф. Василюк,
М.Й. Вільгушинський, А.З. Георгіца, С.В. Глущенко, О.В. Гончаренко,
В.В. Городовенко, В.В. Долежан, В.О. Євдокимов, О.В. Закропивний, О.М. Іванець,
Р.В. Ігонін, І.В. Камінська, С.В. Ківалов, В.М. Колесниченко, В.В. Крижанівський,
Р.О. Куйбіда, О.П. Кучинська, В.М. Лаговський, С.Р. Леськів, М.І. Мельник,
Л.М. Москвич І.В. Назаров, М.А. Погорецький, В.Ф. Погорілко, С.В. Подкопаєв,
О.Л. Польовий, О.І. Потильчак, С.В. Прилуцький, І.Г. Русакова, О.В. Саленко,
А.О. Селіванов, В.В. Сердюк, С.О. Халюк, О.З. Хотинська-Нор, А.В. Шевченко,
В.І. Шишкін, О.Г. Яновська та інші вітчизняні науковці.
У свою чергу, особливості створення, організації та функціонування ВРП досі
не були предметом комплексного доктринального дослідження. Зазначене зумовлює
необхідність подальших наукових розробок у цьому напрямі, свідчить про
актуальність теми дисертації, що і визначило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до Стратегії реформування судоустрою, судочинства та
суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки (погодженої Радою з питань
судової реформи та схваленої Указом Президента України від 20 травня 2015 р.
№ 276). Дослідження виконано в межах теми комплексних наукових досліджень
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є складовою
загальної наукової теми «Доктрина права і правової системи України: теоретичний і
практичний аспекти» (тема № 11 БФ 042-01, державний реєстраційний номер
0111U008337). Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 1 від 29 вересня 2016 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вирішення наукового
завдання щодо розробки теоретичних, правових та праксеологічних засад правового
статусу ВРП.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань:
14
- визначити етапи становлення та розвитку ВРП;
- сформулювати поняття та розкрити зміст правового статусу ВРП;
- визначити поняття «суддівське врядування» як елементу правового
статусу ВРП;
- класифікувати взаємозв’язки ВРП з іншими суб’єктами права та
окреслити напрями їх взаємодії;
- виокремити та диференціювати повноваження ВРП;
- надати визначення понять «організаційно-правове забезпечення
діяльності ВРП», «адміністрування ВРП» та «секретаріат ВРП»;
- встановити етапи формування складу ВРП;
- виокремити у структурі ВРП адміністративні посади;
- розробити та надати пропозиції щодо вдосконалення норм чинного
законодавства України, які забезпечують процес організації та функціонування ВРП.
Об’єкт дослідження – організація та діяльність ВРП.
Предмет дослідження – правовий статус ВРП.
Методи дисертаційного дослідження Методи дослідження обрано з
урахуванням поставлених у роботі мети й завдань, специфіки об’єкта і предмета
дослідження. Їх основу становить загальний діалектичний метод наукового пізнання
реально існуючих явищ і процесів. Спеціальними методами дослідження,
використаними в дисертації, є: історико-правовий, за допомогою якого здійснено
аналіз особливостей становлення і розвитку ВРП та виокремлено окремі історичні
етапи зазначеного процесу (підрозділ 1.1); компаративістський (порівняльноправовий) – при дослідженні та аналізі норм вітчизняних і зарубіжних нормативних
актів у сфері судочинства, що дало можливість запропонувати конкретні зміни до
чинного законодавства України (розділи 1, 2, 3); формально-логічний (догматичний)
– при аналізі правових норм та їх формулюванні (розділи 1–3); системноструктурний – при аналізі правових норм, що регулюють питання взаємодії ВРП з
іншими суб’єктами права (підрозділ 1.3), організаційно-правового забезпечення
діяльності ВРП (підрозділ 3.1) та адміністрування цього органу (підрозділ 3.2);
системного аналізу – при аналізі правового статусу ВРП (підрозділ 1.2), системи та
15
класифікації повноважень зазначеного органу (розділ 2); статистичні – при
узагальненні результатів вивчення практики діяльності ВРП, аналізі проблем,
пов’язаних із функціонуванням даногл органу, та обґрунтуванні теоретичних
положень роботи (підрозділи 2.2, 2.3); соціологічні – забезпечили проведення
опитування, використання результатів анкетування суддів і адвокатів (розділи 1–3).
Емпіричну базу дослідження становлять: рішення Дисциплінарних палат ВРП
про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності (80 рішень), Реєстр
повідомлень суддів про втручання в діяльність, статистичні дані ВРП, судова
практика Європейського суду з прав людини (10 рішень), дані, отримані під час
опитування 280 респондентів (80 адвокатів, 200 суддів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є
першим в Україні дисертаційним дослідженням теоретичних, правових й
праксеологічних засад організації та функціонування ВРП, в якому комплексно
проаналізовані, систематизовані й отримали подальший розвиток низка
концептуальних і важливих для теорії та практики понять, положень, висновків,
рекомендацій, одержаних автором особисто, серед яких найсуттєвішими є такі:
вперше:
- визначено історичні періоди й етапи становлення та розвитку ВРП, а
саме: 1) період діяльності ВРЮ (1996 – 2016 роки), який включає три етапи:
а) травень 1996 року – 28 червня 1996 року; б) 28 червня 1996 року – 31 березня
1998 року; в) 31 березня 1998 року – 30 вересня 2016 року; 2) період діяльності ВРП
(2016 рік – до тепер), який включає три етапи: а) 3 березня 2015 року – 2 червня
2016 року; б) 2 червня 2016 року – 15 березня 2017 року; в) 15 березня 2017 року –
до сьогодні;
- обґрунтовано, що правовий статус ВРП включає в себе два ключові
елементи: ВРП як орган державної влади зі спеціальним статусом, який на постійній
основі діє у системі правосуддя України, та ВРП як орган суддівського врядування;
- визначено поняття «суддівське врядування» як процес упорядкування
судової влади, який здійснюється незалежним держаним органом в межах
визначених функцій шляхом прийняття колегіальних рішень та ґрунтується на
16
принципах верховенства права, прозорості, рівності, результативності, взаємодії з
іншими державними інституціями, громадянським суспільством і відповідальності
перед громадянами;
- запропоновано класифікацію повноважень ВРП за такими критеріями:
1) залежно від об’єкта впливу; 2) залежно від порядку реалізації; 3) за джерелом
виникнення; 4) за функціональним призначенням;
- диференційовано взаємозв’язки ВРП за суб’єктним складом та
визначено напрями їх подальшої взаємодії за критерієм функціонального
призначення: (а) організаційне забезпечення діяльності ВРП; (б) кадрове
забезпечення судів; (в) забезпечення притягнення суддів та прокурорів до
відповідальності; (г) інформаційне забезпечення ВРП; (ґ) нормативне забезпечення
судової влади; (д) фінансове забезпечення ВРП та інших органів судової влади;
(е) міжнародне співробітництво;
- надано визначення «організаційно-правового забезпечення діяльності
ВРП» як зовнішньо спрямованої сукупності заходів, метою яких є забезпечення та
гарантування належних умов функціонування ВРП, які застосовуються
уповноваженими на те суб’єктами відповідно до чинного законодавства України.
Встановлено суб’єкт, об’єкт та зміст організаційно-правового забезпечення
діяльності ВРП;
- визначено поняття «секретаріат ВРП», під яким розуміється
організаційно поєднана сукупність управлінь та відділів, які мають внутрішню
ієрархічну структуру, включають штат працівників (в тому числі державних
службовців) на чолі з керівником, діяльність яких спрямована на забезпечення
безперебійного функціонування ВРП шляхом виконання консультативних та
обслуговуючих функцій, здійснення організаційного, науково-аналітичного,
інформаційно-довідкового, матеріально-технічного та іншого забезпечення
зазначеного органу;
- наведено поняття «адміністрування ВРП», під яким запропоновано
розуміти цілеспрямовану, внутрішньо організуючу, управлінську та контрольну
діяльність осіб, які обіймають адміністративні посади у ВРП, до компетенції яких
17
належить прийняття управлінських рішень, яка спрямована на забезпечення
належного та ефективного функціонування даного органу з метою виконання
покладених на нього завдань;
удосконалено:
- поняття правового статусу ВРП як складної комплексної категорії, що
охоплює нормативно закріплений обсяг компетенції даного суб’єкта, мету, завдання
і функції його діяльності, а також визначає особливості взаємодії ВРП з іншими
суб’єктами права та місце даного органу в системі органів державної влади;
- наукові позиції щодо реалізації ВРП таких функцій як: кадрова,
дисциплінарна, контрольна, організаційно-управлінська, функція забезпечення
незалежності судових органів та авторитету правосуддя, інформаційна, нормативна
та представницька функції;
- наукові підходи щодо визначення ролі інституту притягнення суддів до
юридичної відповідальності: гарантування забезпечення незалежності суддів та
запобігання зловживань з боку суддів;
- наукові положення щодо стадійності дисциплінарного провадження;
- напрацювання стосовно порядку призначення та обрання членів ВРП
різними суб’єктами, загальних етапів формування складу ВРП;
набули подальшого розвитку:
- наукові ідеї стосовно віднесення ВРП до органів в системі правосуддя та
закріплення за нею спеціального статусу, який передбачає її функціонування як
управлінського та контролюючого державного органу;
- наукові підходи щодо розмежування понять «кадрове забезпечення» та
«добір кадрів»;
- положення про види дисциплінарних стягнень, які можуть бути
застосовані ВРП в рамках дисциплінарного провадження, а також недоцільності
існування такого виду дисциплінарного стягнення як переведення до суду нижчого
рівня;
18
- аргументи щодо розмежування понять «організаційно-правове
забезпечення» та «адміністрування» як зовнішнього та внутрішнього організуючого
впливу відповідно.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного
дослідження мають прикладний характер і використовуються за різними
напрямками діяльності, зокрема у:
- нормотворчій діяльності – для удосконалення норм чинного
законодавства України, що регламентують діяльність ВРП (лист Комітету Верховної
Ради України з питань правової політики та правосуддя № П-370/9-125 від
09.02.2018);
- практичній діяльності – пропозиції і рекомендації, викладені у
дисертації, впроваджені у практичну діяльність судових органів та ВРП (акти
впровадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 04.10.2017 № 15-56/2017, Вищого господарського суду
України від 12.10.2017 № 2017/11-564, лист Вищої ради правосуддя від 25.04.2018
№ 13774/0/9-18);
- навчальному процесі та науково-дослідній діяльності – при викладанні
навчальних дисциплін «Судоустрій України», «Організація судових та
правоохоронних органів», «Організація судової влади в Україні», «Судове право»,
«Актуальні проблеми кримінального судового провадження», «Змагальне
кримінальне судочинство», «Проблеми законності судових рішень у кримінальному
провадженні», а також при підготовці підручників, навчальних і довідкових
посібників, методичних матеріалів та рекомендацій (акти впровадження Київського
національного університету імені Тараса Шевченка від 06.03.2018, Національної
академії внутрішніх справ від 13.03.2018, Академії адвокатури України від
29.03.2018).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі
сформульовані у ній положення та висновки є результатами особистих досліджень
автора.
19
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дослідження оприлюднені у виступах автора на міжнародних науково-практичних
конференціях, а саме: «Правові засоби захисту прав людини в контексті
трансформації українського суспільства» (м. Київ, 10-12 грудня 2015 р.), «Проблеми
теорії права і практики правореалізації на шляху України до ЄС» (м. Київ, 25-
26 лютого 2016 р.), «Розвиток наукових досліджень у ХХІ столітті: сучасні реалії та
перспективи майбутнього» (м. Київ, 27 травня 2016 р.), «Малиновські читання»
(м. Острог, 30 вересня - 1 жовтня 2016 р.), «Судова реформа в Україні: реалії та
перспективи» (м. Київ, 18 листопада 2016 р.), «Актуальні проблеми правоохоронної
діяльності» (м. Сєвєродонецьк, 23 грудня 2016 р.), «Актуальні проблеми судового
права» (м. Харків, 20 квітня 2017 р.), «Актуальні питання державотворення в
Україні» (м. Київ, 19 травня 2017 р.), «Актуальні питання реформування
процесуального законодавства в Україні» (м. Київ, 1 грудня 2017 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертаційному
дослідженні, опубліковано в 16 наукових публікаціях, з них: 7 – у фахових виданнях
України, у тому числі 2 – у виданнях, включених до міжнародної наукометричної бази
даних Іndex Сopernicus International, 9 – у збірниках тез доповідей на науковопрактичних конференціях.
Структура дисертації визначається предметом, метою і завданнями
дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, що містять у собі
дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та чотирьох додатків.
Загальний обсяг дисертації складає 264 сторінки, з яких основний текст –
192 сторінки, список використаних джерел – 231 найменування на 25 сторінках,
додатки на 36 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Історичними етапами становлення та розвитку ВРП в Україні є:
1) період діяльності ВРЮ (1996 – 2016 роки): а) етап конституційного закріплення
ВРЮ (травень 1996 року – 28 червня 1996 року); б) перехідний етап (28 червня 1996
року – 31 березня 1998 року); в) етап безпосередньої діяльності ВРЮ (31 березня
1998 року – 30 вересня 2016 року); 2) період діяльності ВРП (2016 рік – до тепер):
а) етап конституційного закріплення ВРП (3 березня 2015 року – 2 червня 2016
року); б) перехідний етап (2 червня 2016 року – 15 березня 2017 року); в) етап
безпосередньої діяльності ВРП (15 березня 2017 року – до сьогодні).
2. Правовий статус ВРП – це складна комплексна категорія, яка охоплює
нормативно закріплений обсяг компетенції даного суб’єкта, мету, завдання і функції
його діяльності, а також визначає особливості взаємодії ВРП з іншими суб’єктами
права та місце даного органу в системі органів державної влади. Обґрунтовано, що
правовий статус ВРП включає в себе два ключові елементи: (а) це орган державної
влади зі спеціальним статусом, який на постійній основі діє у системі правосуддя
України; (б) це орган суддівського врядування. Піддано критиці наукові позиції
щодо доцільності віднесення ВРП до органів суддівського самоврядування.
3. Суддівське врядування – це процес упорядкування судової влади, який
здійснюється незалежним держаним органом в межах покладених на нього функцій
шляхом прийняття колегіальних рішень та ґрунтується на принципах верховенства
права, прозорості, рівності, результативності, взаємодії з іншими державними
інституціями, громадянським суспільством і відповідальності перед громадянами.
4. Взаємозв’язки ВРП доцільно класифікувати за суб’єктним складом на:
(1) органи державної влади та їх посадові особи; (2) органи місцевого
самоврядування та їх посадові особи; (3) органи суддівського самоврядування;
(4) органи судової влади; (5) інші інститути системи правосуддя; (6) громадськість
та міжнародні установи та організації.
За критерієм функціонального призначення напрямами взаємодії ВРП з
іншими суб’єктами права є: (1) організаційне забезпечення діяльності ВРП;
201
(2) кадрове забезпечення судів; (3) забезпечення притягнення суддів і прокурорів до
відповідальності; (4) інформаційне забезпечення ВРП; (5) нормативне забезпечення
судової гілки влади; 6) фінансове забезпечення ВРП та інших органів судової гілки
влади; 7) міжнародне співробітництво.
5. Повноваження ВРП можливо диференціювати:
– залежно від об’єкта впливу: (а) повноваження щодо суддів; (б)
повноваження стосовно прокурорів;
– залежно від порядку реалізації: (а) повноваження, які реалізуються шляхом
прийняття рішення більшістю голосів від присутніх на засіданні членів; (б)
повноваження, які реалізуються шляхом прийняття рішення більшістю від всього
складу ВРП; (в) повноваження, які реалізуються шляхом прийняття рішення
кваліфікованою більшістю голосів;
– за джерелом виникнення (а) повноваження, які ВРП реалізує за ініціативою
інших суб’єктів; (б) повноваження, які ВРП реалізує за власною ініціативою;
– за функціональним призначенням: (а) повноваження у сфері формування
суддівського корпусу та кар’єри суддів – участь у формуванні суддівського корпусу;
ухвалення рішення про переведення судді з одного суду до іншого; ухвалення
рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; ухвалення
рішення про звільнення судді з посади; (б) повноваження щодо притягнення суддів
та прокурорів до відповідальності – здійснення дисциплінарного провадження щодо
суддів або прокурорів; надання згоди на затримання судді чи утримання його під
вартою чи арештом; ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від
здійснення правосуддя; (в) повноваження щодо забезпечення незалежності суддів та
авторитету правосуддя – ухвалення рішення стосовно порушення суддею чи
прокурором вимог щодо несумісності; надання обов’язкових до розгляду
консультативних висновків щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації
чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнення пропозицій судів,
органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та
функціонування, судоустрою і статусу суддів; (г) повноваження у сфері
організаційного та інформаційного забезпечення функціонування органів і установ
202
системи правосуддя – погодження кількості суддів у суді; затвердження та
погодження визначених законодавством України нормативних актів; кадрове
забезпечення Державної судової адміністрації України тощо.
6. Організаційно-правове забезпечення діяльності ВРП – це зовнішньо
спрямована сукупність заходів, метою яких є забезпечення та гарантування
належних умов функціонування ВРП, які застосовуються уповноваженими на те
суб’єктами відповідно до чинного законодавства України.
Адміністрування ВРП – це цілеспрямована, внутрішньо організуюча,
управлінська та контрольна діяльність осіб, які обіймають адміністративні посади у
ВРП, до компетенції яких належить прийняття управлінських рішень, яка
спрямована на забезпечення належного та ефективного функціонування даного
органу з метою виконання покладених на нього завдань.
Секретаріат ВРП – це організаційно поєднана сукупність управлінь та відділів,
які мають внутрішню ієрархічну структуру, включають штат працівників (в тому
числі державних службовців) на чолі з керівником, діяльність яких спрямована на
забезпечення безперебійного функціонування ВРП шляхом виконання
консультативних та обслуговуючих функцій, здійснення організаційного, науковоаналітичного, інформаційно-довідкового, матеріально-технічного та іншого
забезпечення ВРП.
7. Етапами формування складу ВРП є: 1) оголошення про початок прийому
заяв від кандидатів на посади членів ВРП; 2) подання кандидатами на заміщення
вакантних посад заяви щодо обрання (призначення) на посаду члена ВРП та інших
документів, передбачених законодавством України; 3) проведення спеціальної
перевірки стосовно кандидата; 4) обрання (призначення) кандидата на посаду члена
ВРП; 5) складення присяги призначеним кандидатом на посаду члена ВРП.
8. Адміністративними посадами у ВРП є посади Голови ВРП, керівника
секретаріату та їх заступників. Функціями, які відрізняють адміністративні посади
від інших, визначено управлінську та контрольну. Наведено класифікацію
повноважень Голови ВРП за функціональною ознакою: організаційні повноваження;
управлінські та контрольні повноваження; повноваження у сфері фінансового
203
забезпечення ВРП; представницькі повноваження; повноваження у сфері
формування суддівського корпусу; інші повноваження, визначені законом. В свою
чергу, повноваження керівника секретаріату ВРП за функціональним призначенням
поділено на групи: організаційні повноваження; кадрові повноваження;
повноваження щодо дисциплінарної відповідальності працівників; управлінські та
контрольні повноваження; інформаційно-аналітичні повноваження; представницькі
повноваження; інші повноваження.
9. Для підвищення ефективності нормативного регулювання діяльності
ВРП, пропонується: 1) внести зміни у ст.ст. 1, 6, 8, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 27, 28, 64,
68, 70, 71 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а також доповнити його
новими ст. ст. 91, 451; 2) внести зміни у ст.ст. 53, 82, 109, 110 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів»