Котляров Петро Миколайович Гуманіст і реформатор: освітні, релігійні та соціально-політичні практики Філіпа Меланхтона

Краткое описание

Котляров Петро Миколайович, завідувач кафедри історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Гуманіст і реформатор: освітні, релігійні та соціально-політичні практики Філіпа Меланх- тона» (07.00.02 - всесвітня історія). Спецрада Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КОТЛЯРОВ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 929:37:2:1Меланхтон Ф
ДИСЕРТАЦІЯ
ГУМАНІСТ І РЕФОРМАТОР:
ОСВІТНІ, РЕЛІГІЙНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРАКТИКИ
ФІЛІПА МЕЛАНХТОНА
Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія
подається на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________ Котляров П. М.
Науковий консультант
Машевський Олег Петрович,
доктор історичних наук, професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…….……………………………………18
ВСТУП……………………………………………………………………...……....19
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ………….…………...…….30
1.1. Філіп Меланхтон і його місце в історії:
на перехресті історіографічних традицій.……………………...………...……….30
1.2. Джерельна база…………………...………………………………...………….75
1.3. Теоретико-методологічні основи дослідження……………...………...…….89
РОЗДІЛ 2. STUDIA ET PIETAS: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ШКІЛЬНОЇ
ОСВІТИ В РЕФОРМАЦІЙНІЙ ТА ГУМАНІСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
ФІЛІПА МЕЛАНХТОНА………………………………………………………...97
2.1. Формування теоретичних засад освіти у ранніх педагогічних та релігійних
творах Ф. Меланхтона ……………….……...…………………………………......97
2.2. Німецька школа напередодні Реформації………………………………......120
2.3. Реформа школи Ейслебена: гуманістична парадигма…………...………...132
2.4. Школа Нюрнберга і похвала наукам: міська громада та її роль
в освітніх реформах за наративами Філіпа Меланхтона……..…………..…….153
2.5. Посилення religionis studium у пізніх шкільних планах
(1538 – 1554 рр.)……………………..………………...…………………………..177
РОЗДІЛ 3. ОСВІТНЯ РЕФОРМА УНІВЕРСИТЕТІВ: ТРАДИЦІЇ ТА
ІНОВАЦІЇ…………………………………………………………………………189
3.1. Дискусії навколо «спадку Арістотеля» та пошуки нової методології..…..189
3.2. Liberali eruditione як модель реформування університетської освіти….....204
3.3. Природничі науки в теології та практиці Ф. Меланхтона………………....219
3.4. Практичні потреби університетів епохи Реформації та шляхи їх вирішення
(за трактатом Філіпа Меланхтона «Privilegia Academiae Lipsiensis»,
1540)……………………………………………………………………………......248
17
РОЗДІЛ 4. ГУМАНІСТ І РЕФОРМАТОР У ПОЛІТИЦІ………...…….......263
4.1. Про право на збройний опір і повстання……………………………………263
4.2. Регенсбурзький диспут………………………………………………………290
4.3. Гуманіст і реформатор у міжнародній політиці……………………….…...310
4.4. Рекомендаційні листи як засіб зміцнення respublica literaria……………...331
4.5. Філіп Меланхтон у візуальних джерелах…………………….......…...….…344
ВИСНОВКИ………………………..……………………………………………352
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА………...……………………………………….359
ДОДАТКИ…………………………………………………………………..........421
18
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВИ - Вопросы истории
СВ - Средние века
СА - Confessio Augustana
CR - Corpus Reformatorum
LC - Loci Communes
MSA - Мelanchthons Werke
MBW - Melanchthons Briefwechsel
UUW - Urkundenbuch der Universität Wittenberg
19
ВСТУП
У 2017 році виповнилося 500 років із початку Реформації. Цього ж року
відбулася ще одна знаменна річниця – 520 років від дня народження Філіпа
Меланхтона (1497-1560), відомого реформатора і гуманіста, найближчого
соратника та помічника Мартіна Лютера. У західній історіографії його
називають головним теологом Реформації, дипломатом Реформації, а також
Вчителем Німеччини.
Виходець із побожної родини, тісно пов’язаної із гуманізмом, Філіп
Меланхтон отримав ґрунтовну філологічну освіту. На початку Реформації, у
1518 р., молодий вчений був запрошений на посаду викладача грецької мови до
університету Віттенберга, де і познайомився з Мартіном Лютером.
Сприйнявши лютеранські ідеї, Меланхтон незабаром стає не лише
прихильником реформатора, але й провідним теологом Реформації. Він
систематизує нову доктрину, представляє лютеранську теологію на імперських
рейхстагах, створює власні богословські трактати, залучається у якості
експерта та радника для вирішення важливих суспільно-політичних проблем.
Іншою, не менш важливою, сферою для Меланхтона була гуманістична
діяльність, яка полягала у реформуванні початкової, середньої та вищої освіти.
Він особисто створював навчальні шкільні плани, університетські статути,
писав підручники з філологічних дисциплін, риторики, математики, географії,
астрономії, історії. Підручники пережили кілька століть – ними користувалися
у навчальних закладах Німеччини до XVIII ст., а теологічні трактати не
втратили свого значення і до сьогодні.
Актуальність проблеми полягає у необхідності комплексного
вивчення багатоаспектної, часом неоднозначної діяльності Філіпа
Меланхтона. Відповідь на ці питання дозволить переосмислити деякі застарілі
підходи до висвітлення практик Ф. Меланхтона, акцентувати недостатньо
охарактеризовані дослідниками аспекти соціально-політичної, релігійної та
освітянської діяльності, і, зрештою, більш чітко визначити його місце і
значення як у гуманістичному, так і у реформаційному русі.
20
Полеміка навколо цієї проблеми була започаткована ще у XVI ст., коли
Меланхтона почали звинувачувати у відході від ідей М. Лютера. Сучасні
наукові роботи нерідко представляють Меланхтона як вченого-гуманіста, який
лише завдяки впливу М. Лютера вимушено «трансформувався» в
реформатора. В інших дослідженнях Меланхтон зображується як реформатортеолог, який частково, або повністю відмовився від гуманізму. Загалом же
спроби помістити його на одну із сторін не увінчувалися успіхом.
Часто дослідники, намагаючись переконати, що Меланхтон залишився
все ж гуманістом, розглядають його через призму науково-освітньої
діяльності, рідше торкаються політичних практик. Ті ж, хто стоять на
позиціях, що Меланхтон це – теолог і реформатор, аналізують постать
мислителя на основі його реформаційної діяльності.
Тож чимало аспектів діяльності Меланхтона, особливостей його
світогляду і переконань, формування ідентичності, вимагають уточнення,
переосмислення, залучення різнопланових джерел і методів суміжних наук.
Зокрема, практично не ставилося питання щодо того, гуманістом чи
реформатором сприймався він в середовищі освічених верств. Залучені
візуальні джерела дозволяють по-новому дослідити сприйняття Меланхтона.
Художники, які особисто знали Меланхтона і намагалися зрозуміти його
духовний світ, створювали портрети, які у великій кількості розходилися по
Німеччині. Саме вони фіксували у колективній суспільній свідомості певний
образ, із яким асоціювався наш герой. Потребує уточнення й таке важливе
питання, як ґенеза уявлень Меланхтона щодо частки релігійних дисциплін в
шкільній освіті, його ролі у політичному житті Імперії та дипломатичні
практики по створенню релігійно-політичних союзів.
До того ж зауважимо, що, коли порівняти кількість досліджень,
присвячених Меланхтону, із аналогічними працями про інших діячів
Реформації, то відчуємо диспаритет. Адже у роботах з історії Реформації
йдеться здебільшого про тих, кого у новій історичній науці прийнято називати
особистостями «першого плану»: Мартіна Лютера, Томаса Мюнцера, Жана
21
Кальвіна – діячів, які увійшли в історію як революціонери і які знаходилися на
вістрі суспільної уваги в добу Реформації й продовжують перебувати у фокусі
досліджень. Натомість особі Філіпа Меланхтона, який волів займатися
академічною роботою, теологією і проблемами освіти, приділено значно
менше уваги. Цілком справедливо зазначив Г. Штемпель: «…тиха педагогічна
робота і створення шкіл – не ті заняття, що можуть привести до великої
популярності»1
.
Для вітчизняної історіографії Меланхтон також є малознаною
особистістю. Реформатор залишається «у тіні», бо основні його твори і досі
недоступні українським історикам, які, у свою чергу, не виявляють значного
інтересу до теологічних наративів, присвячених питанням сотериології та
еклезіології.
Це суттєво збіднює вітчизняну германістику, адже дослідження
багатогранної діяльності Меланхтона сприяє більш адекватному розумінню
релігійного та інтелектуального життя Західної Європи кінця XV-XVI ст.
У нашому дослідженні, здійсненому в межах популярної сьогодні
персональної історії, акцентується увага на питанні різноманітних практик
Меланхтона, що дає змогу відповісти на головне питання: ким же був цей діяч –
гуманістом чи реформатором? Тому ми зосереджуємося на аналізі світогляду та
внутрішнього світу Меланхтона, шуканнях його духу і розуму, проблемах
ідентичності та вибору, реформаційних та гуманістичних практиках.
На нашу думку, не варто обмежувати багатогранну діяльність
Меланхтона лише однією роллю: людина завжди відчуває себе багатшою, ніж
будь-яка форма ідентичності. Тому немає підстав штучно відмежовувати
Філіпа Меланхтона від гуманізму, у якому він зростав, виховувався і
формувався як вчений, навіть коли він сприйняв Реформацію. Унікальність
цієї особистості саме у її двоїстості. У тому, як він поєднував у собі гуманіста
і реформатора в умовах зовнішнього тиску та ідейно розколотого суспільства.

1
Stempel H. Melanchthons pädagogisches Wirken / H. Stempel. – Bielefeld: LutherVerlag, 1979. – S. 16.
22
Саме тому у нашому дослідженні ми будемо називати Філіпа Меланхтона
гуманістом навіть після того, як він став соратником Лютера і реформатором.
Для того, щоб конкретизувати ці два образи, ми не обмежуємося лише
гуманістичною та релігійною діяльністю, але й аналізуємо соціальнополітичні і дипломатичні практики Меланхтона. Терміном «соціальні
практики» звичайно позначають такий вид діяльності, при якому суб’єкт
історичного процесу, використовуючи можливості суспільних інститутів
змінює як сам соціум, так і себе самого. У житті Меланхтона соціальні
інститути відігравали чи не найбільшу роль: як формальні (родина, школа,
університет), так і неформальні, серед яким найважливішим була «Республіка
вчених», до розвитку якої він докладав зусиль протягом усього свого життя.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри
історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Суспільства давньої,
середньовічної і ранньомодерної доби та їх цивілізаційна спадщина» (номер
державної реєстрації 0116U007146).
Об’єктом дослідження є творча спадщина Філіпа Меланхтона та його
сучасників, які відображають практики гуманіста і реформатора, включаючи
коло зображальних джерел із чітко визначеною візуальною риторикою.
Предметом дослідження є освітні, релігійні та соціально-політичні
практики Філіпа Меланхтона як вияв сукупності його поглядів,
інтелектуальних і духовних імперативів, інтерпретованих у тісному зв’язку з
реформаційними ідеями Лютера та Північним гуманізмом.
Мета дослідження полягає у комплексній реконструкції практик
Ф. Меланхтона, в яких виявлявся його світогляд гуманіста і реформатора на
основі комплексу різнотипових джерел із залученням сучасної історіографії.
Для досягнення цієї мети поставлено такі конкретні завдання:
- з’ясувати стан наукової розробки та традиції вивчення практик
Меланхтона в конфесійній та світській науково-критичній історіографії
23
кінця XVI – початку XXI ст., проаналізувати джерельну базу, а також
окреслити недостатньо вивчені аспекти проблеми;
- визначити найбільш релевантні теоретико-методологічні підходи до
вивчення практик Ф. Меланхтона, в яких відобразився його світогляд як
гуманіста і реформатора;
- простежити процес формування теоретичних засад освіти та педагогіки у
ранніх творах Ф. Меланхтона;
- з’ясувати особливості функціонування німецької школи різних рівнів
напередодні Реформації та концепцію Меланхтона щодо їх
реформування;
- виявити особливості реформування шкільної освіти та визначити роль і
місце pietas et eruditio в релігійній педагогіці Меланхтона;
- розкрити характер і причини збільшення релігійного компоненту в
шкільних планах кінця 30-х – початку 40-х років XVI ст.;
- розглянути мотиви, спроби і наслідки звільнення університетської освіти
від схоластичної спадщини середньовіччя та переходу до нових методів і
форм викладання;
- охарактеризувати діяльність Меланхтона по переосмисленню
«арістотелівської спадщини»;
- з’ясувати особливості релігійно-політичної діяльності Меланхтона, його
етико-моральні переконання щодо можливості застосування зброї в
справі захисту релігійних переконань та досягнення соціальної
справедливості;
- розглянути гуманістично-релігійну основу дипломатичної стратегії
Меланхтона в пошуках союзників і міжконфесійного миру;
- на основі аналізу візуальних джерел і супровідного наративу простежити
формування у суспільстві образу Меланхтона-гуманіста і визначити, яке
місце займало мистецтво гравюри в закріпленні запропонованого образу.
24
Об’єктом дослідження є творча спадщина Філіпа Меланхтона та його
сучасників, яка відображає практики гуманіста і реформатора, включаючи
коло зображальних джерел із чітко визначеною візуальною риторикою.
Предметом дослідження є освітні, релігійні та соціально-політичні
практики Філіпа Меланхтона як вияв сукупності його поглядів,
інтелектуальних і духовних імперативів, інтерпретованих у тісному зв’язку з
реформаційними ідеями Лютера та Північним гуманізмом.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1518 року до
кінця XVI ст. Нижня межа обумовлена початком педагогічної діяльності Філіпа
Меланхтона в університеті Віттенберга, до якого він прибув на запрошення
курфюрста Саксонії Фрідріха Мудрого в якості викладача грецької мови. У
цьому ж році розпочинається і його реформаційна діяльності під керівництвом
Мартіна Лютера. Верхня хронологічна межа пов’язана із останніми роками
діяльності Меланхтона та формуванням його медіального образу засобами
гравюри. Окремі аспекти дослідження, такі як створення і функціонування
різних типів передреформаційних німецьких шкіл, особливості Північного
гуманізму, обумовили звернення до більш ранніх періодів.
Географічні межі дослідження включають територію Німеччини, де
протікала релігійно-гуманістична діяльність Меланхтона, а також держави, з
політичними, релігійними та культурними діячами яких здійснювалося
листування, а саме: Франції, Англії, Італії, Константинополя, Данії, Швейцарії,
Польщі, Литви та Угорщини.
Теоретико-методологічна база дослідження ґрунтується на принципах
історизму, наукової неупередженості, системності та наступності. Спираючись
на ці принципи ми комплексно дослідили практики Меланхтона у контексті
його епохи, позначеної масштабними ідейними та релігійними рухами –
Гуманізмом, Відродженням та Реформацію, в межах яких він мислив та творив,
уникаючи модернізації його поглядів чи упередженого ставлення при оцінці
його політичної, релігійної та викладацької діяльності. Будучи
міждисциплінарним за характером, дослідження ґрунтується на застосуванні
25
теоретико-методологічних підходів історії, соціології, антропології, психології,
історії мистецтва та соціальної антропології, які окремо охарактеризовані у
підрозділі 1.3.
Використовуються також спеціально-історичні методи. Так, історикодинамічний метод дав можливість дослідити розвиток та субстанційні зміни у
релігійних дискусіях лютеранського табору 20 – 30-х рр. XVI ст., фіксуючи
зміни у полеміці та настроях щодо ключових питань протестантської політики
та дипломатії, як-то права князів на збройний опір суверену, можливості
народних повстань проти князів-католиків тощо. Історико-генетичний метод
дозволив виявити витоки та прослідкувати шлях формування світогляду
Меланхтона-реформатора, а також ґенези уявлень Філіпа Меланхтона про
баланс між religionis studium та гуманістичними дисциплінами в організації
навчального процесу у 1525 – 1554 рр. Доповнював його історико-порівняльний
(компаративістський) метод, який дозволив співставити текстовий матеріал
Меланхтона та інших гуманістів і реформаторів, побачити унікальне і особливе
у світогляді Меланхтона і порівняти ці результати із іншими інтелектуальнодуховними традиціями раннього нового часу. Також цей метод дозволив
виявити оригінальну, інноваційну компоненту у підході Філіпа Меланхтона до
реформи освітнього процесу у порівнянні з організацією учбового процесу у
середньовічній та передреформаційній Німеччині. При роботі з наративами,
створеними Меланхтоном на різних етапах його життя, був застосований
герменевтичний метод. Він дає можливість коректної інтерпретації тексту із
точки зору належності до епохи та жанру, «реконструювання» текстів
реформатора, виділення авторського замислу, лінгвістичних форм, обраних при
його творенні, у співвіднесенні з обставинами і духовним світом автора. Для
вивчення біографій оточення Меланхтона, політичних діячів, теологів і
гуманістів був використаний історико-біографічній та просопографічний
методи.
Наукова новизна визначається як самою постановкою, так і
розробкою теми як актуальної і цілісної наукової проблеми, яка ще не була
26
предметом спеціального дослідження. Наукова новизна дисертації полягає у
наступному.
Вперше:
- досліджено конструювання сучасниками образу Меланхтона з
урахуванням комплексу наративних та візуальних джерел із залученням
методів іконології;
- на основі наративних та візуальних джерел запропоновано не
обмежувати багатогранну діяльність Меланхтона лише однією роллю, але
вважати Меланхтона в однаковій мірі гуманістом і реформатором;
- виділено групи основних практик Філіпа Меланхтона – соціальнополітичні, освітні, культурні і релігійні;
- групи практик досліджені в контексті специфіки інтелектуального і
релігійного образу Меланхтона;
- творча спадщина мислителя інтерпретована з огляду на етапи
становлення ідентичності Меланхтона;
- актуалізовано низку маловідомих документів, які суттєво уточнюють
уявлення про Меланхтона зокрема та добу Реформації загалом;
- здійснено критичний перегляд трактування меланхтонівського
терміну «liberali eruditione»;
- обґрунтовано гіпотезу щодо усвідомлення Меланхтоном у 1540-х
роках обмеженості принципу eruditio.частки релігійних дисциплін у шкільних
планах.
Удосконалено:
- теоретико-методологічні підходи до вивчення особистості
Меланхтона та особливостей німецької Реформації;
- уявлення про психофізичні особливості Меланхтона та їх роль і вплив
на соціально-політичні і релігійні практики;
- знання про специфіку німецьких шкіл напередодні Реформації та у
першій половині XVI ст.;
27
- висвітлення реформ вищої освіти, впроваджених Мартіном Лютером
та Філіпом Меланхтоном;
- знання про особливості матеріального забезпечення закладів вищої
освіти в добу Реформації.
Отримали подальший розвиток:
- уявлення про політичні та ідеологічні розбіжності між Меланхтоном
та представниками інших спектрів реформаційного руху.
- наукові підходи до використання візуальних джерел та супровідного
наративу в реконструкції образу Меланхтона як гуманіста і реформатора;
- уявлення про характер взаємовідносин між гуманістами і релігійними
діячами доби Реформації.
Практичне значення отриманих в дисертації результатів
дослідження полягає у тому, що вони можуть сприяти кращому
осмисленню ролі і місця Філіпа Меланхтона в гуманістичному русі та
Реформації, розумінню його світогляду, освітянських, релігійних і соціальнополітичних практик, поглиблюють розуміння характеру та основних подій
Реформації, культурних і суспільних процесів в Німеччині першої половини
XVI ст. Матеріали дисертації можуть бути використані для підготовки
узагальнюючих праць з історії західноєвропейського раннього нового часу,
історії Реформації та Північного Відродження, у викладанні відповідних
нормативних та спеціальних навчальних курсів у вищих навчальних
закладах.
Апробація результатів дослідження. Загальна концепція, наукові
висновки та результати дисертаційного дослідження оприлюднені у доповідях
і виступах на міжнародних конференціях та науково-практичних семінарах:
Ф. Меланхтон і селянська війна. (Актуальні проблеми історії середніх віків та
раннього нового часу. – Київ, 2010 р.); Філіп Меланхтон та його внесок у
справу реформування медичної освіти в лютеранських університетах
Німеччини. (Проблеми всесвітньої історії: держава та суспільство в історичній
ретроспективі. – Чернігів, 2006 р.); Природничі науки в теології Меланхтона.
28
(Європейське суспільство в епоху середньовіччя та раннього нового часу. –
Чернігів, 2009 р.); liberali eruditione і рецепція спадщини Арістотеля в
педагогічній діяльності Філіпа Меланхтона (Актуальні питання історії
стародавнього світу. - Київ, 2013 р.); Представления Меланхтона о роли
городской власти в деле школьного образования (по трактату «In laudem novae
scholae» (Дипломатия, политика и город средних веков и раннего нового
времени. – Киев, 2013 г.); Захист віри і право на опір: Філіп Меланхтон про
застосування зброї євангелічними князями (політичний аспект). (Дипломатія,
політика, комунікації: історична ретроспектива. Київ, 2013); Практические
нужды университета эпохи Реформации и пути их решения в представлении
гуманиста-теолога (по трактату Ф.Меланхтона Privilegia Academiae Lipsiensis).
(Ренессансная культура и общественные практики. 100-летию со дня рождения
С.М.Стама. – Саратов, 2013 г.); Візуальність та наратив в розкритті
гуманістичного образу Ф. Меланхтона за гравюрами XVI ст. (Текст і образ:
особливості взаємодії між наративом та візуальністю. - Київ, 2015 р.);
Портрети Меланхтона: співвідношення візуального образу і наративних
характеристик. (Текст і образ: особливості взаємодії між наративом та
візуальністю. - Київ, 2016 р.); Ф. Меланхтон: на перехресті історіографічних
традицій (Сімнадцяті джерелознавчі читання, присвячені 150-річчю з дня
народження Михайла Грушевського. – Київ, 2016 р.); Межі компромісу:
релігійно-політичні практики Філіпа Меланхтона. (Богословські, філософські,
економічні та освітні аспекти реформаційних процесів в Європі: минуле і
сьогодення. - Київ, 2017 р.); Летючі листки: візуалізація реформаційних ідей.
(Текст і образ: особливості взаємодії між наративом та візуальністю. - Київ,
2017 р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження
опубліковані у монографії, 23 статтях у наукових фахових виданнях (у тому
числі 5 у зарубіжних наукових виданнях) та у 7 публікаціях апробаційного
характеру.
29
Структура дисертаційної роботи зумовлена метою та завданнями,
які поставлено перед дослідженням. Вона складається зі вступу, чотирьох
розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (722
найменування, 62 сторінки) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить
427 сторінок тексту, з них основного тексту – 343 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань дає змогу
сформулювати узагальнюючі висновки:
- З’ясовано, що вивчення біографії та теоретичного спадку Ф.
Меланхтона розпочалось ще у кінці XVI ст. Тоді ж була започаткована і
полеміка щодо того, ким він був – гуманістом чи реформатором. Початок
систематичних досліджень припадає на кін. XVIII – поч. XIX ст. Істориків
зацікавили дипломатичні практики, вміння знаходити компроміс у
міжконфесійних та політичних перемовинах. Було визнано ключову роль
Меланхтона у створенні і обґрунтуванні нових теологічних доктрин та
стверджувався образ Меланхтона як класично освіченої людини свого часу. В
сучасних дослідженнях спостерігається відхід від традиційного сприйняття
Меланхтона виключно або як теолога, або як гуманіста. Однак на сьогодні не
існує однозначної оцінки його екуменічної діяльності, нечітко окреслено коло
гуманістичних та релігійних інтересів Меланхтона. Спірними залишилися
етапи формування світогляду мислителя, вплив на цей процес найближчого
оточення; місце Меланхтона у німецькій Реформації та імперській релігійній
політиці; питання про співвідношення гуманістичного та релігійнотеологічного елементу у діяльності. Аналіз джерельної бази, змістовне
навантаження й тематичне спрямування інформації в наявних документах
переконують, що діяльність Меланхтона не можна обмежити лише однією
роллю – гуманіста або реформатора.
- Визначено, що проблемне поле дослідження знаходиться на перетині
чотирьох основних предметних полів: нової біографіки, нової історичної науки,
інтелектуальної історії та нової культурної історії. Складний синтетичний
характер досліджуваного об’єкту обумовив застосування теоретикометодологічних підходів суміжних гуманітарних дисциплін (історії, соціології,
антропології, психології, релігієзнавства, історії мистецтва та соціальної
353
антропології) з акцентацією на методах історичної науки. Коректна
інтерпретація практик Меланхтона потребувала застосування також
компаративного методу, історико-генетичного, історико-біографічного,
просопографії та іконології.
- Із початком викладацької діяльності у Віттенберзькому університеті
Меланхтон був поставлений перед проблемою узгодження суперечливого
питання про свободу волі. Воно було в центрі дебатів між найбільшими
авторитетами Філіпа – Мартіном Лютером та Еразмом Роттердамським. Ця
суперечка і особистий вплив харизматичного Лютера на молодого науковця
привели до суттєвої трансформації картини світобачення Меланхтона. Так, у
промові від 1520 р. Меланхтон підтримав Лютера, говорячи про перевагу гріха
над розумом/волею і вважаючи волю людини сервільною. Проте вже через рік у
програмному творі «Loci communes» лютерівська теза про рабство волі була
переосмислена Меланхтоном на новому рівні, із врахуванням традиційної
догматики, вимог нової теології та гуманістичних принципів. Цей складний
синтез дав можливість Меланхтону обґрунтувати ідею щодо участі людини у
процесі поліпшення людської природи і, таким чином, зруйнувати категоричне
вчення про приречення. Вирішальну роль Меланхтон залишає все ж за Божою
милістю, яка пізнається через мудрість і знання. Вибір людини, хоч і не
заперечується, але виявляється обмеженим, умовним і передбачає присутність у
людині Божої милості. Однак Меланхтон переконує, що кожна людина може
досягти Божої милості, бо пізнається вона через мудрість. А складова мудрості
– знання. Цей висновок можна вважати маркером мислителя, який не
відмовився від європейської гуманістичної філософії, але, одночасно,
гармонійно узгодив вчення Мартіна Лютера і власне еразміанство, теологічно
обґрунтував необхідність отримання знань. Звернено увагу, що розвиваючи
тезу про свободу волі Меланхтон, апелюючи до вчення Августина, розробляє
власне розуміння меж вибору людини. І на основі власної ідеї про vis
cognoscendi доводить важливість розумових потенцій людини, вибудовує
парадигму нової педагогіки, яка, перебуваючи в межах лютеранської доктрини,
354
органічно поєднувалася із гуманістичною ідеєю про всесилля освіти
(«Omnipotenz»).
- З’ясовано, що шкільна освіта була одним із пріоритетних напрямів
діяльності Меланхтона. На початку XVI ст. німецькі школи перебували у
середньовічних межах церковних і міських муніципальних консервативних
корпорацій. Вони виявилися нездатними забезпечити кваліфікованими
державними і церковними службовцями нове буржуазне суспільство, сприяти
розвитку Реформації. Тому з початком Реформації освіта потрапляє у центр
уваги віттенберзьких теологів, які, разом із світською владою, розпочали
реформування і заснування нових шкіл. Реформування шкільної освіти чи не
повністю займало Меланхтона-гуманіста і реформатора у 20-ті рр. XVI ст.
Наслідком його діяльності стала розроблена система із трикласним навчанням.
Особливістю концепції реформи школи було також існування шкіл різного
рівня, які б надавали достатній рівень підготовки учнів для подальшого вступу
в університет.
- Виявлено, що у новій школі Меланхтону вдалося втілити принцип
pietas et eruditio, який забезпечував всебічне виховання й освіту дітей.
Розроблені шкільні плани враховували нову педагогіку і передбачали створення
особливого лояльного навчального простору, що забезпечував збалансоване
релігійне навчання та поступальний розвиток учнів. Втілення та поднання
pietas et eruditio в системі шкільної освіти, на думку реформатора, є чи не єдиним
засобом поліпшення суспільства. Особливо чітко ці думки артикулюються ним
під час та після Селянської війни.
- Із початком активної публічної суспільно-політичної і релігійної
діяльності Меланхтон посилює релігійний компонент в шкільних програмах.
Участь у засіданнях рейхстагів, у перемовинах із релігійними і політичними
опонентами, в особистому листуванні з відомими політиками і релігійними
діячами призвели мислителя до усвідомлення обмеженості принципу eruditio,
який, на думку Меланхтона, нерідко вів до «софістики». Тому з кінця 30-х і
355
особливо у 40-х рр. спостерігається посилення релігійної складової у планах
підготовки юнаків, наприклад, Адріана Хелміцкого.
- Іншою сферою діяльності Меланхтона була реформа університетів.
Проаналізований матеріал дозволяє зробити висновок, що між гуманістом
Меланхтоном і реформатором Мартіном Лютером повинен був розгорітися
неприхований конфлікт щодо арістотелізму, який Лютер вважав головним
гальмом розвитку «правильної» освіти. Натомість конфлікт не відбувся,
оскільки Меланхтон-гуманіст частково поступився Меланхтону-реформатору,
який підтримав войовничу антиарістотелівську риторику Лютера. Однак ми не
вважаємо, що в ранні реформаційні роки Меланхтон повністю відмовився від
гуманізму. Арістотель не був «відлучений» від університету в бажаному
Лютером обсязі. Завдяки позиції Меланхтона радикальні ідеї Лютера були
реалізовані не у повному форматі, а те, що було здійснено, відкрило у
подальшому шлях для Меланхтона у справі вирішення основної проблеми
німецького гуманізму – проблеми примирення й узгодження досягнень
античної освіченості із християнством. Встановлено, що для гуманіста і
реформатора Філіпа Меланхтона справою життя стало нове відкриття та
видання Арістотеля, чия методологія залишалась для нього найважливішим
інструментом пізнання не тільки філософської, але і богословської істини.
- Обґрунтовано тезу щодо власного розуміння Меланхтоном процесу
реформування освіти, яка повинна була розвиватися у межах ліберальної
ерудиції включно із природничими науками. Релігійно-гуманістична
реорганізація університетів передбачала перехід до нових методів і форм
викладання. Переосмислювалась арістотелівська спадщина, запроваджувалися
нові підходи до вивчення астрономії/астрології (під яку Меланхтон підводить
теологічне підґрунтя), викладання теології та природничих дисциплін. З
урахуванням ідей гуманізму і Реформації («liberali eruditione» та «pietas et
eruditio») Меланхтон вибудовує логічну систему взаємозв’язків різних
дисциплін, де риторика і діалектика не мисляться без арифметики; арифметика
закладає основи для філософії, а природничі науки розглядаються як доповнення
356
до теології. Вважаємо, що подібне поєднання різних наук дає підстави говорити
про спробу ще у XVI ст. побудувати міждисциплінарні звʼязки. Підводячи
підсумок діяльності Меланхтона як гуманіста і реформатора в освітянській
царині зазначимо, що не менше він розкривається у вирішенні практичних
завдань, зокрема фінансових проблем і кадрового забезпечення Лейпцизького
університету. Добра обізнаність Меланхтона у фінансово-господарських
потребах університету і розуміння шляхів наповнення бюджету навчального
закладу свідчить, що він не був виключно кабінетним вченим, але і діячем,
здатним вирішувати практичні завдання.
З’ясовано, що риси гуманіста і теолога розкриваються і у суспільнополітичних практиках Меланхтона. На основі трактатів Меланхтона визначено,
що мислитель керувався біблійними та гуманістичними етико-моральними
засадами, які категорично не допускали будь яких військових виступів. У
трактаті «Confutatio articulorum rusticanorum», що постав як відповідь на
селянські «12 статей», Філіп Меланхтон доводить неспроможність селянських
вимог і незаконність повстання, проте пропонує і засіб запобігання бунтів. Цей
засіб – не посилення ролі світської влади, але виховання народу в дусі
Євангелія та благочестя (pietas), а також надання освіти (eruditio) нижчим
верствам населення. Реформатор закликає владу засновувати школи нового
типу, де б гармонійно поєднувались виховання в дусі нової релігії і викладання
необхідних світських дисциплін. Саме це, на його думку, стане запорукою
стабільності, порядку та добробуту у країні. Категорично заперечує Меланхтон
і право князів на виступ проти імператора. Лейтмотив його закликів, як до
селян так і до князів, – уникати конфронтації, вирішувати проблеми не мечем, а
в мирних переговорах, базуючись на біблійних принципах і турботі про
суспільне благо. У цьому, власне, ми вбачаємо християнський гуманізм Філіпа
Меланхтона, який категорично не сприймав войовничо-жорстку риторику
Лютера. Разом із тим ми відкидаємо усталену в історіографії думку про
Меланхтона як діяча, що за будь-яких обставин прагнув компромісу.
Документи Регенсбурзького диспуту засвідчують: реформатор чітко
357
усвідомлював межі допустимих компромісів і виявляв твердість, якщо це
суперечило таким принципам як pietas та veritas.
- Дипломатична діяльність Меланхтона також була позначена як його
релігійними, так і гуманістичним уявленнями. Хоч у процесі тривалих
перемовин із Францією, Англією та Константинополем Меланхтону і не
вдалося досягти бажаного результату – створити коаліцію західноєвропейських
держав, або ж православно-лютеранський союз, однак ми не вважаєми їх
цілком невдалими. По-перше, диспути, перемовини та створені Меланхтоном
екуменічні документи стали одним із важливих етапів до будівництва
об’єднаної Європи; по-друге, завдяки різним формам спілкування західне
християнство ближче познайомилося із грецькою православною церквою і
специфікою її функціонування в межах ісламської держави. Західні
реформатори отримали важливий аргумент на користь можливості існування
окремої церкви без визнання нею верховенства Римського понтифіка.
Дипломатично-екуменічна діяльність Меланхтона поклала початок діалогу між
країнами із різними релігійними системами, окреслила те коло питань і
проблем, розв’язання яких потребуватиме зусиль ще не одного покоління
теологів.
- Виявлено, що частиною комунікативної стратегії та складовою
дипломатичних практик є листування Меланхтона із гуманістами, релігійними
діячами та політиками як в межах імперії, так і за її кордонами. Є усі підстави
стверджувати, що адаптовані під потреби часу античні традиції написання
рекомендаційних листів стали ефективним засобом із розширення і зміцнення
respublica literaria. Активне спілкування Меланхтона, його наукова взаємодія з
діячами, які сповідували нерідко інші релігійні переконання, об’єднували
вчених різних країн і, долаючи культурну та наукову ізольованість, сприяли
інституціоналізації наукової діяльності в Європі. Одночасно практики
Меланхтона несли в основі своєї стратегії гуманістично-релігійні ідеї, що
втілювалися у принципах pietas, eruditio та veritas.
358
- Аналіз візуальних джерел дозволяє стверджувати, що сучасники,
особливо елітарна частина суспільства, сприймали Меланхтона як
представника гуманізму. Встановлено, що дюрерівська гравюра із найбільш
раннім портретом Меланхтона, що стала основою іконографії гуманіста, не несе
жодних вказівок на реформаційно-теологічний образ Меланхтона. Відсутність
візуальної реформаційної риторики у портреті та супровідний наратив дають
підстави вважати, що художник, аналізуючи діяльність Меланхтона, бачив в
ньому, в першу чергу, гуманіста. Аналіз більш пізніших гравюрних портретів
переконує, що митці успадкували гуманістичну риторику дюрерівського
портрету, як це видно на гравюрі Роберта Боіссарда кінця XVI ст. Те, що значна
кількість портретів представляла Меланхтона в якості гуманіста, дає підстави
вважати, що освічена частина суспільства XVI ст. сприймала Меланхтона все ж
більше як гуманіста, а не реформатора.
Філіп Меланхтон залишив яскравий слід в історії Реформації і
Північного гуманізму. Сприйнявши лютеранство і перебуваючи в таборі
реформаторів йому вдалося залишатися гуманістом. У своїх практиках
Меланхтон намагався синтезувати релігію, античну мудрість і новітні
дослідження. Таке поєднання, на думку Меланхтона, було важливим засобом
реформування освіти і церкви. Одночасно гуманістом і реформатором
Меланхтон поставав і у суспільно-політичній та дипломатичній діяльності.
Корекція очевидних помилок античних авторів є для нього таким же важливим
завданням, як і відродження чистоти першоапостольської Церкви і античної
мудрості. Саме у цьому унікальність особистості Філіпа Меланхтона, «тихого»
реформатора та вчителя Німеччини.