Котов Михайло Володимирович. Адаптивні стратегії полікультурної дискурсивної особистості в англомовному комунікативному просторі

Краткое описание

Котов Михайло Володимирович. Адаптивні стратегії полікультурної дискурсивної особистості в англомовному комунікативному просторі.- Дисертація канд. філол. наук: 10.02.04, Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Харків, 2014.- 261 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

КОТОВ Михайло Володимирович

УДК 811.111’42

АДАПТИВНІ СТРАТЕГІЇ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ДИСКУРСИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник –
доктор філологічних наук,
доцент Л.В. Солощук

Харків – 2014

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 6
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИСКУРСИВНОЇ АДАПТАЦІЇ В АНГЛОМОВНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ 19
1.1. Поняття полікультурної дискурсивної особистості як результат еволюції уявлень про мовну особистість у лінгвістичній науці 19
1.1.1. Підходи до визначення феномену особистості у комунікації 19
1.1.2. Дискурсивна адаптація у контексті глобалізаційних процесів 33
1.1.3. Етноцентризм та етнорелятивізм як етапи розвитку полікультурної дискурсивної особистості у ситуації дискурсивної адаптації 46
1.2. Особливості дискурсивної адаптації у англомовному комунікативному просторі 48
1.2.1. Поняття настанови у ситуації дискурсивної адаптації 48
1.2.2. Адаптивні стратегії у англомовному комунікативному просторі 58
1.3. Методологія і методи дослідження адаптивних стратегій полікультурної дискурсивної особистості 61
1.3.1. Методологічні принципи дослідження адаптивних стратегій полікультурної дискурсивної особистості 61
1.3.2. Етапи та методи дослідження адаптивних стратегій полікультурної дискурсивної особистості у англомовному комунікативному просторі 68
Висновки до розділу 1 75
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СМИСЛУ У СИТУАЦІЇ ДИСКУРСИВНОЇ АДАПТАЦІЇ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ДИСКУРСИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ 78
2.1. Функціонування систем смислотворення та смисловираження при реалізації настанови «толерантність до двозначностей» 78
2.2. Функціонування систем смислотворення та смисловираження при реалізації настанови «гнучкість у поведінці» 82
2.3. Функціонування систем смислотворення та смисловираження при реалізації настанови «комунікативна обізнаність» 94
2.4. Функціонування систем смислотворення та смисловираження при реалізації настанови «навчання» 103
2.5. Функціонування систем смислотворення та смисловираження при реалізації настанови «повага до іншого» 118
2.6. Функціонування систем смислотворення та смисловираження при реалізації настанови «емпатія» 121
Висновки до розділу 2 128
РОЗДІЛ 3. КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ТА ТАКТИКИ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ ДИСКУРСИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ У СИТУАЦІЇ ДИСКУРСИВНОЇ АДАПТАЦІЇ 132
3.1. Особливості реалізації кооперативної стратегії при комунікативній діяльності полікультурної дискурсивної особистості у ядерній зоні дискурсивного оточення 132
3.1.1. Тактика зближення / інтимізації 132
3.1.2. Тактика навчання 139
3.1.3. Тактика позитивної стереотипізації 141
3.2. Особливості реалізації некооперативної стратегії при комунікативній діяльності полікультурної дискурсивної особистості у ядерній зоні дискурсивного оточення 142
3.2.1. Тактика негативної стереотипізації 143
3.2.2. Тактика маніфестації відчуженості 145
3.2.3. Тактика жорсткого етноцентризму 146
3.3. Особливості реалізації кооперативної стратегії при комунікативній діяльності полікультурної дискурсивної особистості у маргінальній зоні дискурсивного оточення 148
3.3.1. Тактика зближення / інтимізації 149
3.3.2. Тактика зближення / маніпуляцій 154
3.3.3 Тактика навчання 157
3.3.4. Тактика позитивної стереотипізації 159
3.4. Особливості реалізації некооперативної стратегії при комунікативній діяльності полікультурної дискурсивної особистості у маргінальній зоні дискурсивного оточення 160
3.4.1. Тактика негативної стереотипізації 160
3.4.2. Тактика маніфестації відчуженості 163
3.4.3. Тактика прояву агресії 165
3.5. Особливості реалізації кооперативної стратегії при комунікативній діяльності полікультурної дискурсивної особистості у периферійній зоні дискурсивного оточення 166
3.5.1. Тактика зближення / інтимізації 167
3.5.2. Тактика зближення / маніпуляцій 175
3.5.3. Тактика навчання 177
3.5.4. Тактика позитивної стереотипізації 178
3.6. Особливості реалізації некооперативної стратегії при комунікативній діяльності полікультурної дискурсивної особистості у периферійній зоні дискурсивного оточення 180
3.6.1. Тактика негативної стереотипізації 180
3.6.2. Тактика маніфестації відчуження 182
3.6.3. Тактика прояву агресії 184
3.7. Особливості взаємодії тактик у ситуації дискурсивної адаптації 186
3.8. Особливості невдачі при реалізації тактик у ситуації дискурсивної адаптації 188
Висновки до розділу 3 194
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 243
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 244
ДОДАТОК А 246
ДОДАТОК Б 247
ДОДАТОК В 248
ДОДАТОК Г 251
ДОДАТОК Д 257

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Лінгвістична наука другої половини ХХ – початку ХХІ століття позначилась становленням та домінуванням дискурсивної онтології, локалізованої у людських спільнотах, реалізованої у дискурсі, що характеризується імовірнісними залежностями, правилами та нормами ведення діалогу.
Глобалізаційні процеси, які супроводжуються міграцією, мобільністю вивели на перший план у якості досліджуваного об’єкта феномен дискурсивної адаптації при спілкування різних за культурним походженням комунікантів, яка реалізується у адаптивних стратегіях. У той же час, прагнення до взаєморозуміння співрозмовників різного культурного походження зумовило появу такого феномену як глобальна мова, якою на сьогоднішній день виступає англійська.
Доцільним виявилось дослідження феномену дискурсивної адаптації із позиції діяльнісного підходу, а саме – як визначення особливостей формування смислу у рамках реалізації типових настанов, які оптимізують взаємодію комунікантів різного культурного походження англійською мовою, так і виокремлення стратегій та тактик із описом особливостей їх вербалізації.
Під дискурсивною адаптацією розуміємо діяльність індивіда, яка спрямована на подолання культурних розбіжностей, досягнення необхідного рівня комунікативної компетенції, що дозволяє використовувати комунікативні компоненти мовного та немовного характеру для досягнення інтерсуб’єктивності, спільного формування смислів комунікантами у ситуації міжкультурної взаємодії.
Комунікант у рамках адаптивних процесів у англомовному комунікативному просторі представлений як полікультурна дискурсивна особистість – особистість, яка формує чи вже має сформовану полікультурну комунікативну компетенцію, себто володіє можливістю ефективно реалізувати себе в діалозі представників двох чи більше культур, при цьому послуговуючись різними семіотичними кодами (вербальним, невербальним).
Керуючись особливостями взаємодії між «своїм» та «чужим», які представляються дихотомічними або дипластичними відносинами (у першому випадку комунікант знаходиться або в межах «свого», або в межах «чужого», при цьому культурні коди загалом не поєднуються, не перетинаються; у другому – комунікант поєднує культурні коди, перемикати їх в залежності від ситуації), виділяємо стадії розвитку полікультурної дискурсивної особистості. Перша співпадає із станом етноцентризму, і визначена нами як етноцентрична. Тут поєднання культурних кодів носить оказіональний характер. Комунікант як взагалі не володіє мовою, послуговуючись універсальними невербальними компонентами комунікації, так і його знання виявляються обмеженими окремими словами, стандартними словосполученнями, простими формульними фразами.
На зміну етноцентричному етапу приходить етнорелятивістський етап, коли особистість усвідомлено сприймає чужу культуру, але при цьому почуває себе комфортно. На цій стадії формується інофонна картина світу, особистість здатна варіювати свою поведінку в залежності від специфіки ситуації у ситуативному контексті, а на завершальному етапі “перемикає” своє сприйняття і поведінку. При цьому в залежності від ступеня розвитку, взаємодія культурних кодів відбувається за принципом “гібриду” – поєднання двох кодів різного культурного походження або за принципом “перемикання” – вибору відповідного коду в залежності від ситуації спілкування.
Дослідження адаптивних процесів, які проходить полікультурна дискурсивна особистість, на матеріалі дискурсивних фрагментів діалогічної взаємодії показало, по-перше, наявність типових настанов, мета яких полягає у оптимізації комунікативної взаємодії між комунікантами. До таких віднесли а) толерантність до двозначностей, б) гнучкість у поведінці, в) комунікативну обізнаність, г) навчання, д) повагу до “іншого”, е) емпатію.
У рамках реалізації вищезазначених настанов проблеми при формуванні смислу породжуються, у контексті системи смисловираження як на етноцентричному, так і на етнорелятивістському етапі, наявністю культурно-специфічних чи синергічних концептів – на когнітивному рівні, незнанням мовного відповідника, використання не релевантних ситуації граматичних конструкції – при формулюванні висловлення, хибною вимовою – при артикуляції. Якщо вести мови про паравербальну складову, то перепоною на шляху формування інтерсуб’єктивності є інтенсифіковане або недоречне використання невербального компоненту комунікації, який у залежності від стадії розвитку полікультурної дискурсивної особистості взаємодіє із вербальною складовою на макро- чи мікрорівні. Надвербальний код особливої важливості набуває при реалізації настанови «навчання», коли статус «вчителя» нівелюється у очах «учня» через недоречність певних характеристик над вербальної складової або невідповідність очікуванням.
У рамках системи смислотворення на заваді вибудові інтерсуб’єктивності стає етноспецифічний комунікативний досвід, яким зумовлюється особистісний контекст адресата, який змагається із особистим контекстом адресанта у ситуативному контексті.
По-друге, досліджуючи адаптивні процеси, були виокремлені стратегії та тактики та описані особливості їх вербальної репрезентації. Окрім того, були встановлені особливості взаємодії різних тактик, а також особливості комунікативних невдач при реалізації тактик.
Дискурсивні фрагменти діалогічної взаємодії представників різних культур англійською мовою представляють стереотипну комунікативну діяльність, адже відібрані із літературних джерел методом суцільної вибірки, де ці дискурсивні фрагменти є відображенням авторського уявлення, що тим не менш, не вплинуло на об’єктивність зроблених висновків. Стереотипна комунікативна діяльність репрезентована як виключно екзостереотипами, так і комбінацією екзо- та ендостереотипічних уявлень про особливості комунікативної поведінки мовців.
Встановлено, що стереотипна комунікативна діяльність полікультурної дискурсивної особистості у ситуації дискурсивної адаптації у англомовному комунікативному просторі репрезентована кооперативною та некооперативною стратегіями. Кооперативна стратегія пов’язується із прийняттям «чужого», готовності відійти від орієнтації на «своє», що виражається у координації зусиль комунікантів, утягненні обох учасників у процес взаємодії на шляху до досягнення встановленої мети, вибудові інтерсуб’єктивності. Некооперативна стратегія пов’язується із неприйняттям «чужого», погіршенням чи припиненням стосунків зі співрозмовником, відмовою в подальшому спілкуванні взагалі чи з певного питання, приховуванням інформації, самозахистом.
У рамках кооперативної та некооперативної стратегій набір тактик варіюється у залежності від зони дискурсивного оточення, у якій у конкретний момент відбувається комунікативна взаємодія полікультурних дискурсивних особистостей.
Кооперативна стратегія при спілкування у ядерній зоні представлена наступними тактиками: зближення інтимізації, навчання, позитивної стереотипізації. Некооперативна стратегія представлена тактикою жорсткого етноцентризму, маніфестації відчуженості та негативної стереотипізації. У маргінальній зоні дискурсивного оточення кооперативна стратегія представлена тактиками зближення інтимізації, зближення / маніпуляцій, навчання, позитивної стереотипізації. Некооперативна, у свою чергу, представлена тактиками: негативної стереотипізації, маніфестації відчуженості, агресії. Нарешті, при спілкуванні у периферійній зоні дискурсивного оточення кооперативна стратегія представлена тактиками: зближення / інтимізації, зближення / маніпуляцій, навчання, позитивної стереотипізації. Некооперативна, у свою чергу, представлена тактиками: негативної стереотипізації, маніфестації відчуженості, агресії.
Особливості взаємодії тактик визначаються рядом принципів: заповнення, заміщення чи поєднання. Принцип заповнення полягає у тому, що в рамках реалізації однієї тактики мовець вдається до іншої, яка несе додаткову інформацію, що сприяє досягненню комунікативної мети. Принцип заміщення ілюструє зміну однієї тактики іншою в рамках одного дискурсивного фрагменту, зумовлену необхідністю оптимізації досягнення комунікативної мети. Принцип поєднання полягає у комбінуванні декількох тактик у рамках одного дискурсивного фрагменту в ході розгортання діалогу.
Розглянувши особливості комунікативної невдачі у ситуації дискурсивної адаптації при спілкуванні англійською мовою, виділяємо, беручи комунікативні невдачі (не)мовного характеру та мовленнєвого характеру, які пов’язані із порушенням принципу. КН (не)мовного характеру на етноцентричній стадії розвитку ПДО пов’язана на рівні використання невербальних комунікативних компонентів (НВК): а) із полісемією універсальних НВК; б) із застосуванням етноспецифічних НВК; в) із застосуванням індивідуально означених НВК, які невірно тлумачаться реципієнтом. На вербальному рівні – із хибним застосуванням окремих лексем, словосполучень, формульних фраз. На стадії етнорелятивізму, до проблем, які пов’язані із застосуванням окремих лексем чи сталих фразем, додаються помилки при вживанні складних граматичних конструкцій на синтаксичному рівні.
Таким чином, дослідження показало, що дискурсивна адаптація полікультурної дискурсивної особистості у англомовному комунікативному просторі є комплексним явищем, особливості перебігу якого визначаються як особистісними суб’єктивними характеристиками мовця, що маніфестуються на рівні мисленнєвої та комунікативної діяльності, так і об’єктивними умовами у яких відбувається комунікативна взаємодія представників різних культур.
Перспектива полягає у подальшому дослідженні в рамках когнітивно-комунікативної парадигми явища білінгвізму, феномену перемикання кодів, беручи до уваги як вербальну, так і паравербальну складову культурного коду. Перспективним також є вивчення особливостей міжкультурної взаємодії у різних типах дискурсів.