Ковтун Валентина Миколаївна. Фінансово-правова відповідальність за Податковим кодексом України

Краткое описание

КовтунВалентина Миколаївна. Фінансово-правова відповідальність за Податковим кодексом України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07, Держ. фіскал. служба України, Нац. ун-т держ. податк. служби України. - Ірпінь, 2015.- 190 с.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОВТУН ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЇВНА
УДК 347.73: 336

ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОДАТКОВИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук,
професор
Білоус Віктор Тарасович

Ірпінь–2015

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОДАТКОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ………...13
1.1. Історичний розвиток інституту відповідальності за порушення податкового законодавства……………………………………………………………………..13
1.2. Загальна характеристика фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства………………………………………………………21
Висновки до розділу 1……………………………………………………………51
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗГІДНО З НОРМАМИ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ……………………………………54
2.1. Податкове правопорушення як підстава фінансово-правової відповідальності…………………………………………………………………...55
2.2. Суб’єкти фінансово-правової відповідальності за податкові правопорушення…………………………………………………………………...66
2.3. Правова природа фінансово-правових санкцій за порушення податкового законодавства……………………………………………………………………...89
2.4. Правова процедура застосування заходів фінансово-правової відповідальності за податкові правопорушення ………………………………105
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...132
РОЗДІЛ 3. ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ЩОДО ПРИТЯГНЕННЯ ДО ФІНАНСОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОДАТКОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ................................................................................................................135
3.1. Досвід зарубіжних країн щодо правового регулювання відповідальності за порушення податкового законодавства………………………………………...135
3.2 Шляхи вдосконалення законодавства щодо фінансової відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування в Україні……………………………160
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...168
ВИСНОВКИ……………………………………………………………..………171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….....176

ВСТУП
Актуальність теми. Конституційне положення про обов’язок сплати податків і зборів, що набуло свого розвитку у Податковому кодексі України (далі – ПКУ) як обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і в строки, є одним із найважливіших обов’язків особи перед державою. Однак сумлінно виконують свій податковий обов’язок не всі платники податків, що, в свою чергу, сприяє податковим правопорушенням. Водночас прострочення або й взагалі не надходження коштів у вигляді податків до державного та місцевого бюджетів ставить під загрозу виконання програм державного бюджету. У зв’язку з цим виникає потреба в посиленні фінансової відповідальності за податкові правопорушення.
Історично склалося в нашій державі, що виконання платниками податків свого податкового обов’язку не може спиратися лише на високий рівень їх правової культури та усвідомлення суспільної значущості належної поведінки, передбаченої нормами податкового права. У зв’язку з цим у сучасних умовах для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування заходів державного примусу в податковій сфері.
Відповідальність за порушення податкового законодавства можна розглядати як реакцію держави на податкове правопорушення, яка виявляється у праві контролюючого органу через заходи примусу змусити правопорушника виконати свої зобов’язання перед державою.
Проблемою є те, що контролюючі органи, як правило, керуються в першу чергу не законами, а відомчими інструкціями. На практиці застосовуються всі санкції без врахування наявності або відсутності вини, якщо тільки відповідним законодавством прямо не передбачено інше, що потребує законодавчого вирішення.
Питання фінансово-правової відповідальності стало найбільш дискусійним у правовій науці України. Суперечності викликає як сам факт існування такого виду відповідальності, так і питання, що стосуються природи фінансово-правових санкцій, порядку їх застосування, визначення ознак та складу фінансового правопорушення. У зв’язку із цим, аналіз проблем становлення та розвитку фінансово-правової відповідальності є одним із пріоритетних напрямів науки, необхідних для підвищення ролі фінансового права як галузі права. Особливо гостро стоїть питання розмежування фінансово-правової відповідальності з іншими видами юридичної відповідальності, зокрема адміністративною, оскільки законодавство містить суперечливі і дублюючі одна одну норми, які породжують труднощі у правозастосовній практиці.
Фінансово-правова відповідальність передбачає застосування до правопорушника державного примусу як реалізації його обов’язку відповідати за вчинене ним фінансове правопорушення. Цей факт особливо підкреслювали представники фінансово-правової науки, які досліджували відповідальність за порушення фінансової дисципліни. Окремої уваги в системі фінансової відповідальності заслуговує податкова відповідальність превентивність якої прямо впливає на об’єм фінансових ресурсів держави.
Відомо, що інститут фінансової відповідальності за податкові правопорушення відіграє важливу роль у становленні правової держави в Україні, адже, він є певним стимулом для платників податків своєчасно та сповна сплачувати податки і збори, що забезпечує надходження коштів до бюджетів та, як наслідок, сприяє ефективному виконанню державою та органами місцевого самоврядування своїх завдань та функцій.
У ПКУ вперше було виокремлено такий самостійний вид відповідальності як фінансова. Хоча деякі науковці вважають її такою, що не передбачена Конституцією України, і, тому її не можна застосовувати до суб’єктів порушення податкового законодавства. Проте законодавче закріплення фінансової відповідальності зумовило ряд проблемних питань, що потребують вирішення, а саме: не визначено порядок притягнення осіб, що порушили податкове законодавство, до фінансової відповідальності; не розмежовано два таких поняття, як «штрафна (фінансова) санкція» та «пеня».
Спроби комплексного вивчення проблематики фінансової відповідальності знайшли відображення у вітчизняній і науковій практиці, а саме значну увагу приділено дослідженню актуальних питань притягнення до фінансової відповідальності за податкові правопорушення. Зокрема, питанням адміністративної відповідальності присвячені праці В.Т. Білоуса, А. І. Берлача, С. Т. Гончарука, Т. О. Коломоєць, І. Є. Криницького, В. К. Колпакова, Д. М. Лук’янця та ін. Різні аспекти фінансової відповідальності відображено у працях учених у галузі фінансового права: Л. К. Воронової, Н. В. Воротіної, А. Й. Іванського, М. П. Кучерявенка, О. П. Орлюк, Л. М. Касьяненко, А. А. Нечай, П. С. Пацурківського, Н. Ю. Пришви, Л. А. Савченко, Н. Я. Якимчук та ін. Проте, в умовах фінансово-економічної кризи та незбалансованості системи державних фінансів незважаючи на значну кількість праць науковців щодо дослідження конкретних положень фінансової відповідальності у зв’язку зі ситуативним розвитком законодавства та великою кількістю фактів порушення норм податкового законодавства, зазначена проблематика потребує подальшого поглибленого дослідження, особливо понять фінансової відповідальності, її складових та ознак податкового правопорушення.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження обрана з урахуванням Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (затвердженої Законом України № 1629-IV від 18.03.2004 р.), в якій встановлено механізм досягнення Україною відповідності третьому копенгагенському та мадридському критеріям отримання членства в ЄС, що передбачає адаптацію вітчизняного фінансового та податкового законодавства до вимог ЄС. Дисертаційна робота виконана на кафедрі фінансового права Національного університету державної податкової служби України відповідно до науково-дослідної теми кафедри фінансового права «Правове регулювання фінансової відповідальності в Україні» (номер державної реєстрації 0111U010391).
Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету державної податкової служби України (протокол № 9 від 20 квітня 2011 р.) та схвалена координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на підставі проведеного аналізу наукової літератури, чинних нормативно-правових актів, досвіду зарубіжних країн щодо сутності фінансово-правової відповідальності сформулювати пропозиції щодо удосконалення поняття та нормативно-правового регулювання фінансової відповідальності у сфері оподаткування.
При досягненні цієї мети вирішувались наступні завдання:
– вивчити становлення та розвиток законодавства про фінансову відповідальність за податкові правопорушення;
– розкрити сутність фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства;
– виокремити особливості податкового правопорушення та його склад;
– здійснити класифікацію податкових правопорушень;
– охарактеризувати правову природу застосування фінансової відповідальності за порушення норм Податкового кодексу України;
– на підставі аналізу зарубіжного досвіду встановити доцільність удосконалення поняття фінансової відповідальності та змісту правових норм щодо відповідальності за податкові правопорушення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері фінансово-правової відповідальності за порушення податкового законодавства.
Предметом дослідження є фінансово-правова відповідальність за порушення податкового законодавства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження в загальному аспекті є теорія пізнання на її сучасному етапі, теорія права та, зокрема, фінансового права, як загальнометодологічна основа вибору кола питань та їх аналізу (розділ 1, п.1.1), загальнонаукові та спеціально-юридичні методи наукового пізнання: діалектичний метод, структурно-функціональний, формально-догматичний, логічний, історичний та порівняльно-правовий методи (розділ 1, п.1.2), метод системного аналізу та ін. Правове регулювання застосування фінансової відповідальності розглянуто через призму взаємозв’язку та єдності теорії й практики, змісту та правових форм, співвідношення загального, одиничного й особливого (розділ 2–3).
При розгляді основних характеристик фінансової відповідальності (принципів, функцій, завдань тощо) використано структурно-функціональний метод і метод системного аналізу (розділ 1, п. 1.1).
Застосування формально-догматичного методу дозволило дослідити законодавство та інші правові документи у сфері фінансової відповідальності за податкові правопорушення, а також проаналізувати практику їх застосування, виявити недоліки та сформулювати пропозиції щодо удосконалення, зокрема щодо оновлення чинного законодавства (розділ 3, п. 3.1–3.3).
У процесі дослідження правового регулювання притягнення до фінансової відповідальності в зарубіжних країнах та його порівняння з правовим регулюванням таких відносин в Україні було використано діалектичний, історичний та порівняльно-правовий методи (розділ 3, п. 3.1).
Нормативно-інформаційними джерелами дисертаційного дослідження є національне законодавство: Конституція України, Податковий кодекс України та інші підзаконні нормативно-правові акти, наукова і довідникова література.
Емпіричну основу дослідження склало узагальнення практики діяльності контролюючих органів, наукових публікацій у періодичних виданнях, довідникової літератури, а також вивчення досвіду держав-членів ЄС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є однією із перших серед комплексних досліджень, присвяченим фінансово-правовій відповідальності за Податковим кодексом України, що має значення для фінансово-правової науки, податкового законодавства та його практичного застосування. Елементи наукової новизни знайшли своє відображення у таких положеннях:
вперше:
– сформульовано поняття «податкова санкція» як захід державного примусу в рамках притягнення до фінансово-правової відповідальності, що застосовується уповноваженими органами державної влади до фізичних та юридичних осіб за порушення податкового законодавства та полягає в додатковому майновому обтяженні правопорушника податкових норм з метою приведення його поведінки у відповідність до вимог, що містяться в законі, а також компенсації негативних наслідків такої поведінки;
– розроблено авторську класифікацію податкових правопорушень на основі наведеного у Податковому кодексі України їх переліку;
– запропоновано розглядати порушення норм податкового законодавства з урахуванням ступеня завданої ними суспільної шкоди, а саме як податкові проступки, податкові правопорушення, податкові делікти та податкові злочини;
удосконалено:
– визначення податкової відповідальності як різновиду фінансової відповідальності;
– аргументацію доцільності віднесення категорії вини до обов’язкових ознак податкового правопорушення;
– категорію суб’єкта податкового правопорушення з урахуванням норм Податкового кодексу України;
– процедуру провадження у справі про податкове правопорушення в частині виділення його окремих етапів;
набули подальшого розвитку:
– пропозиції розмежування податкової та адміністративної відповідальності на підставі суб’єктивного критерію;
– обґрунтування доцільності включення до Податкового кодексу України норми, яка б вказувала на ознаки податкового правопорушення, а саме: протиправність, винність, суспільну шкоду, караність;
– напрями удосконалення діяльності судів щодо розгляду судових справ з питань оподаткування шляхом спеціалізації окремих суддів адміністративних судів на вирішенні податкових спорів;
– аргументація доцільності розробки податкового процесуального законодавства у сфері притягнення до фінансової відповідальності за податкові правопорушення.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані в результаті дослідження висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – сформульовані положення та висновки у дисертації можуть бути основою для подальших наукових висновків у сфері фінансового та податкового права, зокрема в аспектах притягнення до фінансової відповідальності за податкові правопорушення;
– у правотворчій діяльності – для удосконалення чинного законодавства України, що регулює притягнення до фінансової відповідальності за податкові правопорушення, зокрема шляхом внесення змін і доповнень до Податкового кодексу України;
– у правозастосовній сфері – запропоновані автором рекомендації дозволять покращити практичну діяльність контролюючих органів. Висновки щодо напрямів вирішення проблем у здійсненні податкового контролю контролюючими органами використовується в практичній діяльності (довідка про впровадження від 03.12.2014 р. № 1342/10/26-56-04-51);
– у навчальному процесі – теоретичні аспекти дослідження використовуються в Національному університеті державної податкової служби України при викладанні дисциплін «Фінансове право», «Податкове право», «Податкові конфлікти та практика їх правового врегулювання» та при підготовці підручників і навчальних посібників із зазначених дисциплін (акт впровадження від 10.04.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, здійснено дисертантом особисто. У науковій статті та тезах доповідей на конференціях, опублікованих у співавторстві, частка дисертанта становить 50 %. Ідеї та розробки співавторів у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на міжкафедральному семінарі кафедри фінансового права та кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.
Основні наукові положення й висновки дослідження викладено у доповідях на наукових і науково-практичних конференціях: круглому столі «Правові засади розвитку місцевих фінансів в Україні» (м. Ірпінь, 10 червня 2010 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Право і держава в умовах глобалізації та регіоналізації» (м. Ірпінь, 14 жовтня 2011 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне право і законодавство: новий погляд» (м. Запоріжжя, 14 грудня 2011 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 24 лютого 2013 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання суспільних відносин» (м. Харків, 02 – 03 березня 2013 року); V Науково-практичній конференції «Реформування податкової системи України відповідно до європейських стандартів» (м. Ірпінь, 31 жовтня 2013 року).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, шість з яких – наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук, у тому числі одна – у міжнародному фаховому виданні та одна – у співавторстві.
Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків до дисертації та списку використаних джерел (180 найменувань). Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 192 сторінки, з яких 174 сторінок – основний текст.

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами дисертаційного дослідження на основі теоретичного узагальнення положень податкового законодавства у сфері фінансово-правової відповідальності, наукових праць з питань правового регулювання, фінансової та податкової відповідальності вирішено наукове завдання, що полягає в удосконаленні теоретичних основ та практики правового регулювання фінансово-правової відповідальності за порушення норм податкового законодавства. У тому числі:
1. Визначено податкову відповідальність як різновид фінансової відповідальності, що настає за вчинення податкових правопорушень, особливістю якої є поєднання в собі штрафної (каральної) і правовідновлювальної відповідальності та яка стимулює зобов’язану особу усунути протиправний стан та компенсує збитки, завдані такою протиправною поведінкою.
2. Запропоновано за основу розмежування податкової та адміністративної відповідальності брати суб’єктивний критерій. Визначено, що адміністративну відповідальність за порушення законодавства про податки та збори застосовують до посадових осіб тих організацій, які беруть участь у податкових відносинах, а податкову – до безпосередніх учасників податкових правовідносин: юридичних та фізичних осіб, які виступають у ролі платників податків, податкових агентів тощо.
3. Однією із основних ознак будь-якого правопорушення є вина правопорушника, тому юридично не грамотно не враховувати цю ознаку і при притягненні до податкової відповідальності. Податкові правопорушення запропоновано розглядати як протиправні винні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
4. Враховуючи різноплановість і спеціальність існуючих наукових визначень категорії «санкція», а також те, що в цих визначеннях не наведено особливості податкової санкції як заходу фінансової відповідальності, потрібно законодавчо закріпити таке визначення: «податкова санкція – це захід фінансово-правової відповідальності, що застосовують уповноважені органи державної влади до фізичних та юридичних осіб за порушення податкового законодавства та полягає у застосуванні до правопорушника податкових норм додаткових обтяжень майнового характеру з метою приведення його поведінки у відповідність до вимог, що містяться в законі, а також компенсації негативних наслідків такої поведінки».
5. Враховуючи норми ПКУ, податкові правопорушення доцільно розмежовувати за такими критеріями: а) правопорушення, пов’язані з невиконанням податкових зобов’язань; б) правопорушення, що посягають на встановлений порядок оподаткування; в) правопорушення, що впливають на порядок виконання податкового обов’язку; г) правопорушення, пов’язані з недотриманням установлених умов процедурного погодження.
6. Податкова відповідальність є видом фінансової відповідальності, яка полягає у застосуванні фінансових санкцій за здійснення податкового правопорушення уповноваженими на те державними органами до платників податків і податкових агентів, та виявляється у вигляді застосування до порушників встановлених податковим законодавством заходів державного примусу, що іменуються податковими санкціями. Вказані санкції є мірою відповідальності особи за здійснене податкове правопорушення.
7. Суб’єкт податкового правопорушення – це особа-платник податків, податковий агент чи посадова особа контролюючого органу, яка вчинила винне протиправне діяння в сфері оподаткування, за що понесе фінансово-правову відповідальність.
8. Проблема вини, її форм не достатньо відображена у чинному податковому законодавстві. Закріплюючи окремі склади податкових правопорушень у Главі 11 Розділу II ПКУ, законодавець у диспозиціях відповідних норм не вказує на конкретну форму вини платників податків. Також відсутнє і саме поняття вини платників податків, як фізичних так і юридичних осіб. Дана проблема потребує відповідного законодавчого врегулювання, а саме внесення змін до ПКУ шляхом включення норми, яка б вказувала на всі ознаки податкового правопорушення, а саме: протиправність, винність, суспільна шкода, караність.
9. Провадження у справі про податкове правопорушення має такі етапи: 1) фіксування конкретного факту податкового правопорушення; 2) прийняття рішення про притягнення до фінансової відповідальності (про застосування штрафної (фінансової) санкції); 3) виконання рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції – сплата штрафу.
10. Враховуючи зарубіжний та вітчизняний досвід, порушення норм податкового законодавства потрібно розглядати з огляду на ступінь завданої ними суспільної шкоди, а саме: податкові проступки – це порушення податкового законодавства, які не завдають матеріальних збитків державі, а лише незначно посягають на встановлений податковий порядок; податкові правопорушення – це порушення податкового законодавства, які завдають матеріальних збитків державі у вигляді своєчасного ненадходження сум податків до державного бюджету. За такі правопорушення застосовують заходи фінансової відповідальності – фінансовий штраф та пеню; податкові делікти – це порушення податкового законодавства, які завдають матеріальних збитків державі середніх розмірів і посягають на встановлений податковий порядок. За такі правопорушення застосовують заходи адміністративної відповідальності; податкові злочини – це порушення податкового законодавства, які завдають матеріальних збитків державі великих та особливо великих розмірів і посягають на встановлений податковий порядок у формі злочинного умислу. За такі правопорушення застосовуються заходи кримінальної відповідальності.
11. Оскільки, чинне податкове законодавство передбачає крім адміністративної і судову процедуру оскарження рішення контролюючого органу, в тому числі і рішення щодо притягнення до фінансової відповідальності за податкові правопорушення, то така судова процедура потребує як спеціальної законодавчої так і практичної модернізації. Аналіз досвіду зарубіжних країн дав підстави вважати, що створення судових органів, які займаються виключно фінансовою сферою справ, є швидше правилом, ніж винятком. Неможливо в один момент створити окрему судову інстанцію з відповідним апаратом та державним фінансуванням, тому для більш плавного виокремлення податкового судочинства потрібно спочатку спеціалізувати окремих суддів адміністративних судів саме на вирішенні податкових спорів. Зазначене обов’язково позитивно вплине на якість судового вирішення податкових спорів, адже нерідко саме не фаховість судді у податковому праві є причиною як затягування процесу розгляду таких судових справ, так і прийняття неправомірного судового рішення.
12. Визначено, що важливим завданням сучасного податкового права є розробка власного процесуального права. У вітчизняному законодавстві відсутнє поняття «податковий процес», хоча і використовується термін, який за своїм змістом подібний до його змісту. Податковий кодекс України за своїм змістом не має структурного поділу на загальну та особливу частини, але процесуальні норми містять практично всі його розділи. Раніше, податкове законодавство характеризувалося надмірною напруженістю, що, в деяких випадках, не завжди було негативним явищем. Зокрема, існував ряд підзаконних нормативно-правових актів, які так чи інакше збагачували податкове процесуальне законодавство. Зі вступом у дію Податкового кодексу України законодавець та уповноважені центральні органи виконавчої влади поспішно скасували практично абсолютну більшість вказаних законодавчих актів, при цьому не створивши нових норм, які б вносили ясність в процедури примусового стягнення податкової заборгованості та притягнення до податкової відповідальності.
Реалізація зазначених висновків і пропозицій сприятиме удосконаленню як правового регулювання фінансової відповідальності в Україні, так і податкових правовідносин зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Советский энциклопедический словарь. – М. : Сов. энцикл., 1984. – 1600 с.
2. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С.Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 216 с.
3. Мусаткина А. А. Финансовая ответственность в системе юридической ответственности : дисс. канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства, история учений о праве и государстве» / А.А. Мусаткина. – Тольятти, 2004. – 236 с.
4. Иловайский С. И.; Под ред.: Н.П. Краснопольский; Доп.: Г.И. Тиктин. Учебник финансового права. – 5-е (посмерт.) изд., перераб. и доп. – Одесса: Е.С. Иловайская, 1912. – 616 с.
5. Пусторослев П. П. Анализ понятия о преступлении. – М.: Университетская типография, 1892. - 123 с.
6. Ровинський Ю. О. Фінансово-правовий примус в Україні: проблеми та перспективи розвитку : автореф. дис. д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Ю. О. Ровинський. – Класич . приват. ун-т. – Запоріжжя, 2011. – 40 c.
7. Ровинский Е. А. Основные вопросы теории советского финансового права. – М.: Госюриздат, 1960. – 194 с.
8. Финансовое право : учебник для вузов / Н. М. Артемов, О. Н. Горбунова, И. Г. Денисова [и др.] ; отв. ред. О. Н. Горбунова. – М. : Юристъ, 1996. – 400 с.
9. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991 № 1251-XII (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – Ст. 510
10. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України 21.12.2000 №2181-III (втратив чинність)// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10– Ст.44.
11. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. –№ 13-14, № 15-16, № 17. – Ст.112 (із змінами та доповненнями)
12. Кодекс про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х // Відомості Верховної Ради Української PCP. – 1984. додаток до № 51. – Ст. 1122 (із змінами та доповненнями).
13. Про державну податкову службу в Українській РСР : Закон Української РСР від 04.12.1990 р. № 509-12 (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 6 (із наст. змін. і доп.).
14. Іванський А. Й. Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз: монографія/А. Й. Іванський. – Одеса: Юридична література, 2008. – 504 с.
15. Бахрах Д. Н. Административное право / Д. Н. Бахрах. – М. : БЕК, 2006. – 416 с.
16. Законодательство в области финансовой деятельности Республики Беларусь. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http ://www.levonevski.net/pravo/temy/tema09/glav/docm0223.html.
17. Огороднік К. М. Відмежування умисного та неумисного ухилення від сплати податків у кримінальному праві України та його значення // Митна безпека. –2011. – № 1– 2. – С. 131.
18. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131 (із змінами та доповненнями)
19. Фінансове право : підруч. для студ. юрид. вищих навч. закл. / ред. Л.К. Воронова. – 2 вид., випр. та доп. – Х. : Консул, 1999. – 495 с.
20. Кучерявенко Н. П. Налоговое право : учебник / Н.П. Кучерявенко. – Х. : Легас, 2001. – 584 с.
21. Орлюк О. П. Фінансове право : навч. посіб. / О. П. Орлюк. – К. : Юрінком Iнтер, 2003. – 528 с.
22. Криницький І. Є. До питання про галузеву належність податкового права / І. Є. Криницький // Держава і право: Зб. наук.праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – С. 326-331
23. Усенко Р. А. Фінансові санкції за законодавством України : монографія / Р. А. Усенко ; відп. ред. Д. М. Лук’янець. – К. : Дакор, КНТ, 2007. – 164 с.
24. Сараскіна Т. В. Організаційно-правові засади діяльності податкової міліції в Україні:дис. канд. юрид. наук :12.00.07 – Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право / Т. В. Сараскіна. – Університет внутрішніх справ МВС України, Харків, 2000. – 189 с.
25. Будько З. М. Місце пені у системі заходів державного примусу сфери оподаткування / З. М. Будько // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 24. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ / університет внутрішніх справ Національний, 2003. - С. 216-221