Кравченко Олена Олександрівна. Комплексна диференційна реабілітація хворих з оклюзійно-стенозуючими ураженнями брахіоцефальних артерій після реконструктивних операцій на них

Краткое описание

Кравченко Олена Олександрівна. Комплексна диференційна реабілітація хворих з оклюзійно-стенозуючими ураженнями брахіоцефальних артерій після реконструктивних операцій на них: дисертація канд. мед. наук: 14.01.15 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2003.

Кравченко О.О. Комплексна диференційна реабілітація хворих з оклюзійно-стенозуючими ураженнями брахіоцефальних артерій після реконструктивних операцій на них. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2003.
В роботі проаналізовано результати призначення розроблених лікувально-реабілітаційних програм хворим, оперованим на екстракраніальних відділах брахіоцефальних артерій. Дані морфологічних досліджень видалених сегментів артерій були вирішальними у призначенні медикаментозної реабілітації.
Виявлено, що розроблені лікувально-реабілітаційні програми сприяють регресу неврологічних, нейропсихологічних і гемодинамічних церебральних порушень, адекватно впливаючи на клінічний перебіг дисциркуляторної енцефалопатії в післяопераційному періоді.
Встановлено, що розроблені лікувально-реабілітаційні програми стабілізують віддалені результати комплексного лікування і сприяють більш високому рівню соціально-побутової реабілітації хворих.

1. У роботі вирішена актуальна наукова задача - розробка диференційного патогенетично обґрунтованого підходу до лікувально-реабілітаційних заходів у хворих, оперованих на екстракраніальних відділах брахіоцефальних артерій, на підставі застосування удосконаленого комплексу клініко-інструментальних і морфологічних досліджень, що має значення для підвищення ефективності їх лікування через відновлення неврологічних і нейропсихологічних функцій.
2. Особливістю клінічних ознак дисциркуляторної енцефалопатії у хворих з ураженням екстракраніальних відділів брахіоцефальних артерій є цефалгічний синдром, обумовлений венозною церебральною дисгемією, що вимагає проведення адекватної флебопротекторної терапії до та після операції. У безпосередньому і ранньому післяопераційних періодах на тлі відновлення церебральної гемодинаміки істотно зменшуються суб’єктивні прояви дисциркуляторної енцефалопатії (р<0,05) та покращується нейропсихологічний стан хворих (р<0,05).
3. При морфологічному дослідженні провідним фактором формування уражень брахіоцефальних артерій визначено атеросклероз (83,1%), менш значними неспецифічний аортоартеріїт (12,7%) і фіброзно-м'язову дисплазію (4,2%). Розроблені комплекси медикаментозної реабілітації із диференційним призначенням статинів і нестероїдних протизапальних засобів в залежності від виявлених морфологічних змін.
4. Призначення розроблених лікувально-реабілітаційних програм поліпшує функціональний стан головного мозку (р<0,001), активуючи нейрональний метаболізм, що призвело до зменшення суб'єктивних (р<0,05) і об'єктивних (р<0,05) проявів неврологічних порушень у хворих основної групи в пізньому післяопераційному періоді.
5. При дослідженні нейропсихологічних показників встановлені неухильне вірогідне поліпшення мнестичної функції, починаючи з 6 місяця після операції (р<0,05) та збільшення розумової працездатності (р<0,05) у хворих основної групи у пізньому і віддаленому післяопераційних періодах, що свідчить про адекватний вплив розроблених лікувально-реабілітаційних програм на клінічний перебіг дисциркуляторної енцефалопатії.
6. При дослідженні церебральної гемодинаміки виявлена більша гемодинамічна ефективність розроблених лікувально-реабілітаційних програм, ніж загальноприйнятої реабілітації. Про це свідчать збільшення відсотку випадків задовільного стану кровотоку по реконструйованих артеріях відносно раннього післяопераційного періоду (р<0,05), позитивна динаміка його спектральних показників по відношенню до контролю (р<0,05), збільшення кровотоку по інтракраніальних артеріях (р<0,05) та відновлення венозного відтоку (р<0,001) через рік після операції у хворих основної групи.
7. При визначенні ефективності реабілітації за критерієм відповідності встановлено, що розроблені лікувально-реабілітаційні програми істотно оптимізують лікувальну тактику, дозволяючи одержати добрі та задовільні віддалені результати комплексного лікування в 1,6 рази частіше, ніж загальноприйнята реабілітація. Натомість, незадовільні - у 8,7 рази менше.
8. При аналізі стану соціально-побутової активності хворих вірогідно встановлено (р<0,05), що розроблені лікувально-реабілітаційні програми дозволяють значно поліпшити показники їх соціально-побутової адаптації шляхом більш раннього і повного відновлення чи компенсації порушених функцій, ніж загальноприйнята реабілітація.
9. Кумулятивний аналіз динаміки віддалених позитивних результатів комплексного лікування хворих свідчить, що розроблені лікувально-реабілітаційні програми є достатньо ефективним заходом профілактики гострих порушень мозкового кровообігу і прогресування дисциркуляторної енцефалопатії в післяопераційному періоді, що виявилося у стабілізації віддалених результатів лікування - 90,9%, в контролі - 68,3%.