Кресюн Наталія Валентинівна. Підвищення ефективності діагностики, моніторингу перебігу та медичної реабілітації хворих на непроліферативну діабетичну ретинопатію

Краткое описание

Кресюн Наталія Валентинівна. Підвищення ефективності діагностики, моніторингу перебігу та медичної реабілітації хворих на непроліферативну діабетичну ретинопатію: дис... канд. мед. наук: 14.01.18 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2005

Кресюн Н.В. Підвищення ефективності діагностики, моніторингу перебігу та медичної реабілітації хворих на непроліферативну діабетичну ретинопатію. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 очні хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2005.
Вперше показано, що метод ЛКС є ефективним для ранньої діагностики непроліферативної ДР. За допомогою флуоресцентного зондування проведено вивчення морфофункціонального стану мембран еритроцитів при ДР, що виявило одну з провідних патогенетичних ланок, яка полягає у вираженій зміні ліпідного матриксу. Проведені дослідження дозволили розробити і запропонувати для впровадження в клінічну практику новий патогенетично обґрунтований метод комплексного лікування хворих на ДР з включенням вітчизняного мембранопротектора тіотриазоліну та трансплантації препарату кордової крові людини «Гемокорда» з вираженими біостимулювальними властивостями. Дані офтальмологічних, клінічних і біохімічних досліджень, які отримані в результаті комплексного лікування хворих на ДР, свідчать про його високу терапевтичну ефективність, яка проявлялась в покращенні зорових функцій, поліпшенні стану очного дна та запобіганні розвитку подальших ускладнень. Ці дані корелюють з результатами ЛКС сироватки крові і флуоресцентного зондування мембран. Крім цього, віддалені спостереження свідчать, що у переважного числа пацієнтів після лікування запропонованим методом відзначалася позитивна офтальмологічна динаміка як у ранні (до 3 міс), так і у віддалені (до 12 міс) терміни.

Діабетична ретинопатія (ДР) є одним з частих проявів цукрового діабету (ЦД), що призводить до значного зниження гостроти зору, сліпоти. Встановлено чітку залежність між тривалістю захворювання ЦД і ступенем виразності непроліферативної ДР: зі збільшенням тривалості захворювання частота ДР-1 зменшується з 36,5 до 7,3 %, а частота ДР-3 збільшується, досягаючи у осіб, які хворіють на ЦД більше 15 років, 89,5 %.
Вперше проведена лазерна кореляційна спектроскопія (ЛКС) сироватки крові хворих на ЦД. Цей метод дозволяє в 93,2 % випадків диференціювати її субфракційний склад від сироватки здорових донорів, а в 76,2 % випадків вірогідно відрізнити ЦД I від II типу. Класифікаційний аналіз дозволив у 79,6 % випадків виявити ДР у хворих на ЦД і в 83,7 % дав вірогідні відмінності ЛК-спектрів при їх порівнянні зі здоровими донорами.
Основними змінами субфракційного складу сироватки крові хворих на ДР були: на 171, 1 % збільшення внеску у світлорозсіювання частинок низькомолекулярної фракції (від 11 до 37 нм); на 220,0 % збільшення катаболічних зрушень за ліпопротеїновим типом; зростання інтоксикаційних і автоалергічних процесів у організмі.
Вперше встановлено, що метод ЛКС дозволяє в 62,2 % розпізнати початкову васкулярну фазу ДР, що дає можливість використовувати ЛКС як скринінговий метод раннього виявлення діабетичних ангіопатій при масових обстеженнях і диспансеризації.
За допомогою флуоресцентного зондування мембран еритроцитів виявлено, що одним з провідних патогенетичних ланцюгів при ДР є зміни їх ліпідного матриксу. Це підтверджується вірогідним зменшенням в них вмісту фосфоліпідів (на 21,3 %), збільшенням вмісту холестерину (на 18,6 %), і як наслідок збільшенням на 50,6 % коефіцієнта їх співвідношення, а також кількісною зміною співвідношення фракцій фосфоліпідів зі значним підвищенням вмісту лізоформ, зміною їх «плинності». Виразність цих зрушень зростала з погіршенням перебігу ДР, що дозволяє рекомендувати флуоресцентне зондування мембран еритроцитів як скринінговий метод для раннього виявлення, оцінки тяжкості захворювання та ефективності терапії, яка проводиться.
Порівняльний аналіз ефективності запропонованого алгоритму діагностики та лікування ДР з включенням тіотриазоліну і препарату кордової крові людини «Гемокорда» показав, що після лікування поліпшення гостроти зору спостерігалось у 83,8 % хворих (у контрольній групі 63,1 %). У залежності від стану очного дна цей показник коливався від 95,1 % при ДР-1 до 79,5 % при ДР-3 (у контролі 84,5 і 56,3 %). Ефективність даного методу підтверджується також збільшенням числа хворих з гостротою зору 0,9-1,0 з 10,6 до 34,4 % (у контролі 15,0 і 16,3 %). Більш, ніж у половини хворих (59,1 %) було відзначено розширення периферичного поля зору (у тому числі у 37,2 % воно відновилося до показників здорових), а також у 64,7 % хворих поліпшувався стан очного дна. Одержані дані корелюють з результатами ЛКС та флуоресцентного зондування, які підтверджують нормалізацію субфракційного складу сироватки крові та морфофункціонального стану мембран.
Встановлена позитивна офтальмологічна динаміка після лікування запропонованим методом як у ранні терміни (до 3 міс), так і у віддалені (до 12 міс). Прогресування непроліферативної ДР відмічалося тільки у 2,7 % спостережень (у порівнянні з 11,5 % у контролі), а відсоток стабілізації або навіть поліпшення стану сітківки досягав 97,0 % (при 78,3 % у контрольній групі).