КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРИМУШУВАННЯ ДО ВИКОНАННЯ ЧИ НЕВИКОНАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

На правах рукопису

Арманов Микола Григорович

УДК 343.37

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРИМУШУВАННЯ ДО ВИКОНАННЯ ЧИ НЕВИКОНАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія,
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Куц Віталій Миколайович
кандидат юридичних наук, професор

Харків – 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Соціальна обумовленість криміналізації примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 13
1.1. Історичний нарис та міжнародна практика протидії примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 13
1.2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань у структурі злочинності в Україні 33
1.3. Підстави та умови встановлення кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 55
Висновки до РОЗДІЛУ 1. 89
РОЗДІЛ 2. Склад примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань як юридична підстава кримінальної відповідальності 91
2.1. Об’єктивні ознаки примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 91
2.2. Суб’єктивні ознаки примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 127
2.3. Кваліфікуючі ознаки примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 144
Висновки до РОЗДІЛУ 2. 163
РОЗДІЛ 3. Форми кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 165
3.1. Кримінальна відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань у формі покарання 165
3.2. Звільнення від покарання або його відбування при примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 181
Висновки до РОЗДІЛУ 3. 191
ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196
ДОДАТКИ 226

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ

АПрН – Академія правових наук
ВСУ – Верховний суд України
Див. – Дивись
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс
КК – Кримінальний кодекс
КпАП – Кодекс про адміністративні правопорушення
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КРП або К355 – Коефіцієнт рівня примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань у структурі злочинності
Смх – кількість справ майнового характеру, розглянутих судами за певний період
О355 – питома вага осіб до яких застосовувалися погрози та насильство під час вирішення майнових спорів
Оп – питома вага осіб до яких застосовувалися лише правомірні заходи під час розв’язання майнових спорів
ОЗУ (ОПГ) – організовані злочинні угруповання
Р355 – рівень примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань у структурі злочинності в Україні
РФ – Російська Федерація
Ст. – Стаття
Уклад. – Укладення
ЦК – Цивільний кодекс
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституцією України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ст. 19 Конституції), а права та свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції).
Розширення майнового сектору суспільних відносин, виникнення значної кількості не існуючих раніше зв’язків між суб’єктами господарської діяльності та інші обставини призвели до перевантаження існуючої системи розгляду майнових спорів. Це, у свою чергу, сприяло виникненню не врегульованих законодавством форм їх розв’язання, зокрема колекторської діяльності. Сутність останньої полягає в сприянні виконанню цивільно-правових зобов’язань, але, як свідчить практика, таке сприяння часто здійснюється злочинними методами. Колекторська діяльність безпосередньо межує з порушеннями прав боржників, а у зв’язку з відсутністю її законодавчої регламентації, здебільшого здійснюється саме з такими порушеннями, що детермінує необхідність відповідної кримінально-правової реакції.
За таких умов виникає необхідність кримінально-правового захисту конституційних положень, згідно з якими правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Ускладнює зазначену ситуацію у сфері виконання майнових зобов’язань і так зване чорне рейдерство, тобто протиправне заволодіння активами господарюючих суб’єктів. Останнє набуло широкого розповсюдження в Україні. Наявність майнового спору між суб’єктами господарської діяльності досить часто використовується як привід для захоплення підприємств чи їхнього майна.
Для розв’язання зазначених вище проблем державою здійснюються певні заходи, зокрема удосконалення законодавчої бази, наслідком чого стало доповнення в 1996 році Кримінального кодексу України (далі – КК України) статтею 1982, яка передбачала відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань. Зміст зазначеної норми згодом було відтворено в статті 355 КК України 2001 року. Але, як свідчить практика, зазначена стаття застосовується вкрай рідко, незважаючи на розповсюдженість негативного явища, якому вона має протидіяти. Поширеними є також помилки при кваліфікації примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Складовою механізму детермінації злочинного примушування до виконання майнових зобов’язань є ухилення від їх виконання з боку кредитора. Враховуючи цю обставину, доцільно розглянути питання щодо можливої криміналізації найбільш небезпечних проявів такого ухилення.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є роботи М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, М.О. Бєляєва, А.М. Бойка, О.І. Бойцова, Я.М. Брайніна, Ф.Г. Бурчака, Б.В. Волженкіна, С.Б. Гавриша, І.М. Гальперіна, О.М. Джужи, А.Ф. Зелінського, М.І. Коржанського, Г.А. Крігера, В.М. Кудрявцева, О.М. Литвака, Н.О. Лопашенко, В.В. Лунєєва, В.Т. Маляренка, М.І. Мельника, А.В. Наумова, Б.С. Нікіфорова, В.І. Осадчого, А.О. Пінаєва, В.С. Прохорова, О.І. Рарога, А.В. Савченка, М.С. Таганцева, Є.В. Фесенка, В.Д. Філімонова, І.Я. Фойницького, П.Л. Фріса, Н.М. Ярмиш та інших науковців.
Незважаючи на достатньо високу актуальність проблеми протидії злочинному примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, у вітчизняній кримінально-правовій теорії їй не приділяється достатньої уваги. Окремі питання зазначеної проблематики розглядалися переважно при дослідженні суміжних аспектів протидії злочинності, зокрема, П.П. Андрушком, О.О.Дудоровим, Г.М. Зеленовим, О.Г. Кальманом, В.М. Куцом, В.О. Навроцьким, М.І. Хавронюком. та іншими вченими. На дисертаційному рівні Соловйовою А.М. було проведено дослідження складу цього злочину, але поза увагою дослідниці залишилася низка важливих аспектів проблеми, які потребують теоретичного осмислення.
Зазначені вище обставини й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дослідження проводилось у руслі реалізації Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376/2000 від 25.12.2000 р., та Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006 р. Обрана тема відповідає напрямам наукової діяльності кафедри кримінально-правових дисциплін Інституту економіки та права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди на період до 2010 року, а також пріоритетним напрямам розвитку кримінально-правової науки, рекомендованим відповідним відділенням Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання обґрунтованих пропозицій спрямованих на уточнення доктринальних висновків, модернізацію національного кримінального законодавства та підвищення ефективності правозастосовчої діяльності щодо протидії примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Для досягнення поставленої мети у ході дослідження вирішувалися такі завдання:
- визначити соціальну обумовленість криміналізації примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань;
- проаналізувати історичний та сучасний зарубіжний досвід кримінально-правового забезпечення протидії примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань;
- з’ясувати об’єктивні, суб’єктивні та кваліфікуючі ознаки складу цього злочину як підстави кримінальної відповідальності за його вчинення;
- розкрити зміст визначених законом форм такої відповідальності за вчинення цього злочину;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Об’єктом дослідження є кримінально-правове забезпечення порядку розв’язання майнових спорів.
Предметом дослідження – кримінальна відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувались загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Зокрема історико-правовий – при з’ясуванні історичного досвіду протидії примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань та суміжним злочинам; порівняльно-правовий – при вивченні зарубіжного досвіду протидії злочинності у цій сфері; діалектичний метод дозволив з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 355 КК України; системно-структурний метод забезпечив встановлення співвідношення складу цього злочину та суміжних складів; статистичний метод було використано для аналізу даних Державного комітету статистики України, Департаменту інформаційних технологій МВС України, Державної виконавчої служби та Державної судової адміністрації про кількість злочинів цього виду, зареєстрованих, розслідуваних та розглянутих судами; метод експертного опитування застосовувався при анкетуванні 308 осіб, які репрезентували різні соціальні групи населення; метод документального аналізу було застосовано при вивченні відповідних процесуальних документів, які містилися у 103 справах дослідчої перевірки та в 94 кримінальних справах за фактами примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Нормативною базою дослідження є: Конституція України, КК України, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України та інші нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням комплексу проблемних аспектів кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, а саме – соціальної обумовленості криміналізації цього діяння, підстав настання відповідальності за його вчинення та форм такої відповідальності.
Найбільш важливими положеннями, які визначають наукову новизну дисертації та виносяться на захист є такі:
вперше:
- доведено, що однією з умов поширення злочинного примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань є злісне ухилення від їх виконання зобов’язаною особою, тому з метою зниження детермінуючого потенціалу цієї обставини обґрунтовується доцільність встановлення кримінальної відповідальності за таке ухилення;
- обґрунтовано висновок, що примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань та самоправство утворюють споріднені суміжні склади злочинів, у зв’язку з чим заперечується усталене їх співвідношення як загального та спеціального складів злочину;
- запропоновано новий підхід до законодавчого забезпечення відповідальності за злочинне примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, зокрема статтею 355 КК України передбачити відповідальність за порушення порядку розв’язання майнових спорів, а статтею 356 – немайнових спорів, що дозволить відмовитися від вживання в тексті закону складного для розуміння оціночного за змістом поняття „самоправство”;
- аргументовано необхідність перегляду встановлених видів та меж кримінального покарання за вчинення цих злочинів у руслі пріоритету застосування покарань не пов’язаних з позбавленням волі;
- доведено недоцільність застосування звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею на поруки за фактом примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань в інтересах підприємства, на якому ця особа працює.
удосконалено:
- аргументацію доцільності криміналізації примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань;
- характеристику об’єкта та предмета примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, зокрема доведено, що родовим об’єктом цього злочину є порядок управління, основним безпосереднім об’єктом - порядок розв’язання майнових та немайнових спорів, а предметом – майно або благо немайнового характеру, стосовно якого виник спір;
- розуміння змісту об’єктивної сторони примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, що зумовило висновок про доцільність внесення змін до диспозиції статті 355 КК України: діянням у структурі об’єктивної сторони цього злочину пропонується вважати порушення порядку розв’язання майнових спорів, а способом його вчинення – висловлення суб’єкту такого спору чи близьким йому особам певної вимоги та погрози насильством над будь-ким із них чи пошкодження або знищення їхнього майна;
набули подальшого розвитку:
- рекомендації щодо вдосконалення законодавчого визначення об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 129 КК України, за рахунок включення до неї такої ознаки, як „погроза заподіяння тяжких тілесних ушкоджень”;
- поняття вимоги в структурі об’єктивної сторони розглядуваного злочину, під якою пропонується розуміти доведення в категоричній формі за допомогою будь-яких засобів до відома потерпілого певного варіанту його поведінки, який є бажаним для пред’явника вимоги;
- визначення погрози у складі цього злочину, під якою пропонується розуміти доведення погрожуючим за допомогою будь-яких засобів до відома потерпілого певного варіанту своєї поведінки, небажаного для останнього, у разі невиконання ним пред’явленої вимоги; - характеристика суб’єктивної сторони примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, до структури якої пропонується включити вину у формі прямого умислу, мету – примушування до виконання існуючого зобов’язання та відсутність корисливого мотиву;
- перелік кваліфікуючих ознак примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: в науково-дослідній діяльності – для теоретичних розробок з питань кваліфікації злочинів та при подальших дослідженнях кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань; у правотворчості – при вдосконаленні законодавства про кримінальну відповідальність за самоправство та за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань; у правозастосовчій діяльності – при кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я особи, злочинів проти власності, самоправства та примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань; у навчальному процесі – при викладанні курсу Особливої частини кримінального права, підготовці підручників та навчальних посібників.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем у співавторстві з науковим керівником опубліковано статтю „Рейдерство: кримінально-правовий аспект” у журналі „Підприємництво, господарство і право”, 2007 р., № 10 (142). Особистий внесок здобувача становить 50 % і полягає у доведенні необхідності розглядати рейдерство як злочинну технологію збагачення з певним переліком предикатних та вторинних злочинів, а також в обґрунтуванні пов’язаної з цим модернізації складів „самоправних” злочинів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації були оприлюднені на чотирьох науково-практичних конференціях: „Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку” (18–19 грудня 2003 року, Харків); „Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи” (22–23 квітня 2004 року, Харків); „Всеукраїнська наукова конференція „Другі юридичні читання” (18 травня 2005 року, Київ); „Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (13–15 квітня 2007 року, Львів).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджених ВАК України, а також у чотирьох тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається темою, завданнями та метою дослідження. Дисертація включає перелік умовних позначень та скорочень, вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел і додатки.
Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок, з яких основний текст – 195 сторінок, список використаних джерел – 30 сторінок (348 найменувань), та додатки на 35 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження вирішено важливе для кримінально-правової теорії та практики протидії злочинності наукове завдання, яке полягає у доведенні соціальної обумовленості встановлення кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вдосконаленні законодавчого визначення об’єктивних та суб’єктивних ознак такого примушування, а також, форм кримінальної відповідальності за його вчинення. На підставі цього сформульовано наступні висновки.
По-перше, встановлено, що рівень примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань у структурі злочинності в Україні є істотно більшим ніж це висвітлюється у статистичних звітах судових та правоохоронних органів. Проблема протидії цьому виду злочинів ускладнюється їх високою латентністю.
По-друге, аналіз історичних пам’яток права, вивчення національного та зарубіжного сучасного законодавства щодо самоправства при вирішенні майнових спорів, а також наявність підстав та умов для криміналізації умисного невиконання цивільно-правових зобов’язань дає змогу стверджувати, що історичним традиціям та основам теорії криміналізації не протирічить встановлення кримінальної відповідальності як за примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань, так і за умисне невиконання цивільно-правових зобов’язань, котре виступає потужним криміногенним фактором поширення злочинного примушування до їх виконання. Для виправлення існуючого положення та видалення „білих плям” у кримінальному законодавстві видається необхідним доповнити КК України кримінально-правовою нормою про відповідальність за ухилення від виконання майнових зобов’язань. Також варто звернути увагу і на такий аспект протидії зловживанням при вирішенні майнових спорів, як усунення інших умов їх виникнення, як це було зроблене у Законах ХІІ Таблиць та у законодавстві держав Європи періоду пізнього феодалізму. Зокрема, варто максимально спростити та прискорити порядок судового розгляду цивільних спорів та дослідити залежність злочинності в цій сфері не тільки від кримінально-правових заходів протидії, а також від соціальних, політичних, духовних та ідеологічних факторів, що й повинно стати предметом подальших наукових розвідок з цієї теми.
По-третє, пропонується відмінне від усталеного розуміння об’єктивних та кваліфікуючих ознак примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань. Зокрема, є підстави вважати об’єктом цього злочину порядок розв’язання майнових спорів, а предметом – майно, яке є предметом майнового спору. Діянням, як ознакою об’єктивної сторони, доцільно вважати порушення порядку розв’язання майнових спорів, а способом – певну вимогу, поєднану з висловленням суб’єкту такого спору чи його близькому погрози насильством над будь-ким з них чи погрози пошкодження або знищення їх майна. Під вимогою пропонується розуміти доведення в категоричній формі за допомогою будь-яких засобів до відома потерпілого певного варіанту його поведінки, який є бажаним для пред’явника вимоги. Погрозу варто визначити як доведення погрожуючим за допомогою будь-яких засобів до відома потерпілого певного варіанту своєї поведінки, який є небажаним для останнього, у разі невиконання ним пред’явленої вимоги. По-новому визначається зміст погрози насильством, під якою пропонується розуміти погрозу застосування не тільки фізичного (енергетичного) впливу, а й психічного (інформаційного).
По-четверте, вважаємо, що суб’єктивна сторона примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань характеризується прямим умислом поєднаним з метою примушування до виконання існуючого зобов’язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством за відсутності корисливого мотиву. Тобто особа усвідомлює суспільну небезпечність порушення порядку розв’язання майнових спорів, та бажає цей порядок порушити. Суб’єкт злочину, передбаченого в ст. 355 КК України, є загальним, тобто фізична осудна особа, яка досягла загального віку кримінальної відповідальності.
По-п’яте, аналіз об’єктивних ознак примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань та самоправства дозволяє визнати їх спорідненими суміжними складами злочинів, і заперечити їх співвідношення як загального та спеціального.
По-шосте, удосконалено перелік кваліфікуючих ознак досліджуваного злочину за рахунок їх уточнення та доповнення. Під погрозою застосування насильства до потерпілого, пропонується розуміти погрозу не лише фізичним, а й психічним насильством. Замість поняття великої шкоди у ч.3 ст. 355 КК України доцільно використовувати таку ознаку як спричинення майнової шкоди більшої ніж ціна спору, замість поняття „тяжкі наслідки” – „спричинення смерті або психічного захворювання особі яка є суб’єктом спору, чи комусь з її близьких”. Наголошується на необхідності введення нових кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак: „самовільної реалізації свого права або захоплення майна в заставу” та вчинення досліджуваного злочину при „розв’язанні корпоративних спорів”, що має полегшити кримінально-правову протидію так званому чорному рейдерству.
По-сьоме, на підставі сучасних вимог юридичної техніки та принципів індивідуалізації покарання обчислено санкції до кожної частини нової редакції статті 355 КК України, що має полегшити досягнення цілей покарання при його призначенні.
На підставі зазначеного вище пропонується нова редакція статті 355 КК України:
„Стаття 355. Порушення порядку розв’язання майнових спорів
1. Вимога виконати майнове зобов’язання, поєднана з погрозою застосування насильства над суб’єктом спору чи його близькими або з погрозою пошкодженням чи знищенням їхнього майна, або розповсюдження відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці, за відсутності ознак вимагання, –
карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років з штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без таких.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, чи з пошкодженням або знищенням майна, або пов’язані з самовільною реалізацією свого права чи захопленням майна в заставу, –
караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
3. Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені при розв’язанні корпоративних спорів або організованою групою, або такі, що спричинили майнову шкоду більшу за ціну спору, або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або такі, що спричинили смерть чи психічне захворювання хоч одній з вказаних осіб, –
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, з штрафом до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Примітка. 1.У статтях 355 та 356 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз роботи загальних судів України в 1997 році : за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 1(7). – С. 43–48.
2. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 1 півріччі 2002 року : за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5 (33). – С. 40–49.
3. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 1 півріччі 2003 року : за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5 (39). – С. 23–38.
4. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2002 році : за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3 (37). – С. 40–55.
5. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 році : за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6 (70). – С. 33–47.
6. Андріанов М. Принцип публічності як елемент забезпечення виконання кредитних зобов’язань / М. Андріанов // Право України. – 2004. – № 5. – С. 59¬¬¬¬¬¬–63.
7. Антипов В.В. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання : монографія / В.В. Антипов, В.І. Антипов. – К. : Атіка, 2004. – 208 с.
8. Арманов М.Г. Життя, здоров’я та психічна недоторканість, як додатковий об’єкт складу злочину примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (питання розмежування зі злочинами проти життя та здоров’я особи) / М.Г. Арманов // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : Матер. наук.-практ. конф. (Харків, 22-23 квітня 2004 р.) [редкол. : Сташис В.В. (голов. ред.) та ін.]. – К. – Х. : „Юрінком Інтер”, 2004. – 260 с.
9. Архів місцевого суду Московського району Харківської області. – Кримінальна справа № 1-318/2001.
10. Архів місцевого суду Московського району Харківської області. – Кримінальна справа № 1-247/1997.
11. Архів місцевого суду Московського району Харківської області. – Кримінальна справа № 1-501/1998.
12. Архів місцевого суду Московського району Харківської області. – Кримінальна справа № 1-402/1999.
13. Архів місцевого суду Фрунзенського району Харківської області. – Кримінальна справа № 1-130/1999.
14. Архів місцевого суду Фрунзенського району Харківської області. – Кримінальна справа № 1-90/1999.
15. Архів місцевого суду Фрунзенського району Харківської області. – Кримінальна справа № 1-469/1997.
16. Аскеров Э.Ю. Законотворческий аспект освобождения от уголовного наказания / Э.Ю. Аскеров // Российский следователь. – 2004. – № 10. – С. 7—9.
17. Аскеров Э.Ю. Институт освобождения от уголовного наказания в уголовном законодательстве зарубежных стран / Э.Ю. Аскеров // Уголовное право. – 2005. – № 4. – С. 8—10.
18. Багрий-Шахматов А.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и формы ее реализации / Багрий-Шахматов А.В. – Одесса : АО Бахва, 1998. – 191 с.
19. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / Бажанов М.И. – Харьков : Право, 2000. – 128 с.
20. Баулін Ю. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма / Ю. Баулін // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33)—№ 3(34). – С. 626—633.
21. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Баулін Ю.В. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
22. Башков А.В. Вымогательство: отграничение от самоуправства / А.В. Башков // Российский юридический журнал. – 2000. – № 4 (28). – С. 73—75.
23. Безклубий І. До питання про підстави виникнення грошового зобов’язання / І. Безклубий // Право України. – 2004. – № 4. – С. 57—60.
24. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа [cост. и предисл. В.С. Овчинского]. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 184 с.
25. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Беляев Н. А. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1986. – 176 с.
26. Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика) Благов Е.В. / СПб.: Издательство Р. Асланова „Юридический центр Пресс”, 2004. – 505 с.
27. Бойко А.И. Преступное бездействие / Бойко А.И. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2003. – 320 с.
28. Бойко А.М. Про деякі причини економічної злочинності в Україні / А.М. Бойко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 1996. – С. 140–143.
29. Бойко А.М. Про поняття та систематизацію злочинів у сфері господарської діяльності / А.М. Бойко // Новий Кримінальний кодекс України : питання застосування і вивчення : Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 жовтня 2001р). – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 129–131.
30. Бойко М.Д. Правовий самозахист / Бойко М.Д – Київ : Наукова думка, 2004. – 447 с.
31. Бойцов А.И. Преступления против собственности / Бойцов А.И. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 775 с.
32. Бойцов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности и освобождения от нее : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; Исполнительно-трудовое право” / А.И. Бойцов. – Л., 1982. – 24 с.
33. Бойцов Л.Н. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью: иллюзии, реальность и возможная альтернатива / Л.Н. Бойцов, И.Я. Гонтарь // Государство и право. – 2000. – № 11. – С. 35—43.
34. Бокова И. Проблемы технико-юридического конструирования верхних и нижних пределов наказания в санкциях статей главы 22 УК РФ / И. Бокова // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 15—17.
35. Болотский Б.С. Квалификация изъятия имущества при некорыстных насильственных посягательствах / Б.С. Болотский // Советская юстиция. – 1970. – № 6. – С. 17—18.
36. Бортник В.А. Кримінально-правова охорона честі та гідності особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / В.А. Бортник. – Київ, 2004. – 16 с.
37. Брайнин Я.М. Основание уголовной ответственности и важнейшие вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; Исполнительно-трудовое право” / Я.М. Брайнин. – Х., 1963. – 32 с.
38. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Брайнин Я.М. – М. : Юрид. лит., 1963. – 274 с.
39. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений / Бурчак Ф.Г. – К. : Политиздат Украины, 1983. – 141 с.
40. Вавилова Л.В. О виктимологической профилактике преступлений / Л.В. Вавилова, М.В. Жук // Российский следователь. – 2004. – № 9. – С. 37—40.
41. Вапсва Ю.А. Помилка у змісті суб’єктивної сторони складу злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Ю.А. Вапсва. – Харків, 2000. – 19 с.
42. Васильєв А. А. Проблеми осудності в кримінальному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / А.А. Васильєв. – Харків, 2005. – 20 с.
43. Велиев И.В. Проблемы обеспечения законности при квалификации преступлений по признакам объекта посягательства / Велиев И.В. – Баку, 1992. – 44 с.
44. Велиев И.В. Уголовно-правовая оценка объекта посягательства при квалификации преступлений / Велиев И.В. – Баку, 1992. – 61 с.
45. Вереша Р. Поняття та підстава кримінальної відповідальності / Р. Вереша // Право України. – 2006. – № 12. – С. 97—103.
46. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України / Вереша Р.В. – К. : Атіка, 2005. – 224 с.
47. Волкова А. Чтобы запугать своих должников, кредитор начал их… отстреливать по одному / А. Волкова // Факты. – среда 26 февраля. – 2003. – С. 15.
48. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна в сфері підприємництва : нав. посібник [за ред. проф. О.М. Бандурки] / Волобуєв А.Ф. – Х. : „Рубікон”, 2000. – 272 с.
49. Волженкин Б.В. Модельный уголовный кодекс и его влияние на формирование уголовного законодательства государств – участников Содружества Независимых Государств / Б.В. Волженкин // Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии : Сборник науч. статей (научное издание). – М. : ЛексЭст, 2002. – 464 с.
50. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления) / Волженкин Б.В. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 641 с.
51. Волженкин Б.В. Уголовная ответственность юридических лиц / Волженкин Б.В. – СПб., 1998. – 40 с.
52. Воскресенский Н.А. Законодательные акты Петра І в 11 т. / Н.А. Воскресенский. – М.–Л., 1945– Т. 1 : Акты о высших государственных установлениях. – 1945. – 600 с.
53. Гаврилов Б.Я. Уголовно-правовая (судебная) статистика: реальное состояние и меры по ее совершенствованию / Б.Я. Гаврилов // Российский следователь. – 2004. – № 10. – С. 10—13.
54. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С.Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4—14.
55. Гаджиева А. Отрицательное поведение потерпевшего и его уголовно-правовое значение / А. Гаджиева // Уголовное право. – 2004. – №1. – С. 16—17.
56. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения / Гальперин И.М. – М. : Юрид. лит., 1983. – 208 с.
57. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений : (Объект и квалификация преступлений) / Глистин В.К. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
58. Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності / Л. Горбунова // Право України. – 2004. – № 2. – С. 3—8.
59. Гордейчик С. Захват чужого бизнеса / С. Гордейчик // Законность. – 2004. – № 9. – С. 50—51.
60. Горелов А.П. Уголовно-правовая охрана отношений в сфере предпринимательства / А.П. Горелов // Российский следователь. – 2004. – № 6. – С. 4—6.
61. Горшенкова А.Г. Наказание как мера защиты антикриминальной безопасности в учении о преступности / А.Г. Горшенкова, Г.Г. Горшенков // Российский следователь. – 2005. – № 5. – С. 13—18.
62. Господарський процесуальний кодекс України № 1798-XII від 6 листопада 1991 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main
63. Государський В.Ф. Виявлення та виправлення помилок у кваліфікації злочинів під час розгляду справи судом у першій інстанції / В.Ф. Государський, Т.М. Марітчак // Життя і право. – 2004. – № 1. – С. 54—60.
64. Готін О. Підстави криміналізації діянь / О. Готін // Право України. – 2005. – № 2. – С. 95—98.
65. Гультай М. Деякі проблеми виправлення помилок, пов’язаних з кваліфікацією злочинів / М. Гультай // Право України. – 2001. – № 3. – С. 72—75.
66. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Гуторова Н.О. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
67. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. Даль. – М.: Рус. яз., 1989– Т. 1: А-З. – 1989. – 699 с.
68. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. Даль. – М.: Рус. яз., 1990– Т. 3: П. – 1990. – 555 с.
69. Даньшин І.Н. Проблеми детермінації злочинів / І.Н. Даньшин // Вісник АПрН України. – 1994. – Вип. 2. – С. 115—123.
70. Дементьев С.И. Конструирование уголовно-правовых санкций с учетом повторности преступлений / С.И. Дементьев // Советское государство и право. – 1985. – № 4. – С. 117—120.
71. Джинджолия Р. Оценочные признаки составов преступлений против личности / Р. Джинджолия // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 16—17.
72. Джужа О. Криміналізація економіки України : сучасний стан, тенденції, напрями протидії / О. Джужа, С. Чернявський // Право України. – 2005. – № 12. – С. 35–40.
73. Джужа О. Джерела кримінологічної інформації про стан злочинності в Україні / О. Джужа, Д. Голосніченко, А. Кирилюк // Право України. – 2003. – № 12. – С. 65—70.
74. Домбругова А. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язання / А. Домбругова // Юридичний вісник України. – 2005. – № 14. – С. 14.
75. Друзин А. Угроза как признак преступления, предусмотренного ст. 321 УК РФ / А. Друзин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 23—25.
76. Евтеева Е. Украинское правосудие в опасности / Е. Евсеева, К. Шестопалов // Юридическая практика. – 2004. – № 6. – С. 5.
77. Егорова Н. Понятие „руководитель организации” в уголовном праве / Н. Егорова // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 18—20.
78. Егорова Н. Уголовная ответственность юридических лиц за коррупционные преступления / Н. Егорова // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 25—26.
79. Ельскене Т.Ю. Понятие латентной преступности / Т.Ю. Ельскене // Российский следователь. – 2005. – № 9. – С. 42—45.
80. Ерицян А.В. Государственный контроль за соблюдением законодательства субъектами предпринимательской деятельности (теоретический аспект) / А.В. Ерицян // Государство и право. – 2002. – № 2. – С. 103—108.
81. Есипов В.В. Уголовное уложение 1903 года, его характер и содержание / Есипов В.В. – Варшава : Типография Варшавского Учебного Округа, 1903. – 175 с.
82. Жовнир С. К вопросу об определении понятия преступного сообщества в уголовном законе / С. Жовнир // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 25—27.
83. З практики Верховного Суду України : рішення у цивільних справах // Право України. – 2005. – № 2. – С. 125–127.
84. Загальна Декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015
85. Закон України „Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21 квітня 1999 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=606-14
86. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України” №530/96-ВР від 20 листопада 1996 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=44%2F97-%E2%F0
87. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів” від 15 грудня 2006 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
88. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве / О. Зателепин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 29—31.
89. Зеленковський С. Окремі методики розслідування злочинів у сфері економіки / С. Зеленковський // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 3 (33). – С. 54—57.
90. Зелинский А.Ф. Криминологические и уголовно-правовые аспекты неосознаваемой психической деятельности / А.Ф. Зелинский // Советское государство и право. – 1984. – № 9. – С. 52—58.
91. Зелинский А.Ф. Криминология : курс лекций / Зелинский А.Ф. – Харьков : Прапор, 1996. – 260 с.
92. Зелінський А. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу / Анатолій Зелінський, Віталій Куц // Вісник університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 148—154.
93. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль : теория и практика / Зубкова В.И. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 304 с.
94. Иванов В.Ф. Уголовно-правовая оценка понуждения : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; Исполнительно-трудовое право”/ В.Ф. Иванов. – Саратов, 1986. – 16 с.
95. Иванов Н.Г. К вопросу о понятии группы в российском уголовном праве / Н.Г. Иванов // Государство и право. – 2000. – № 11. – С. 44—51.
96. Итальянский Уголовный кодекс 1930 г. – М. : НКЮ СССР, 1941. – 75 с.
97. Ігнатов О. Кримінальне насильство : окремі питання / О. Ігнатов // Право України. – 2005. – № 3. – С. 67—71.
98. Іщенко Г. Поставити крапку на рейдерстві / Г. Іщенко // Урядовий кур’єр. – 24 лютого 2007 року. – № 36. – С. 4.
99. Каламкарян Р.А. Криминальная безопасность человека в России: угрозы и пути их преодоления (По материалам научно-практической конференции) (Окончание) / Р.А. Каламкарян // Государство и право. – 2004. – № 5. – С. 109—119.
100. Кальман О.Г. Організована економічна злочинність і корупція в Україні: проблеми протидії / О.Г. Кальман // Правові проблеми боротьби зі злочинністю (збірник праць дослідників Проекту “А” Науково дослідницької Програми АПрН України та НІЮ США). – Харків, 2002. – 600 с.
101. Кальман О.Г. Щодо проблеми захисту законної підприємницької діяльності від насильницьких посягань / О.Г. Кальман // Проблеми законності. – 2000. – Вип.42. – С. 156—160.
102. Кандеус В.Г. Кримінально-правова характеристика викрадення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / В.Г. Кандеус.– Харків, 2004. – 19 с.
103. Карганова Б. Конструирование санкций в уголовном законодательстве дореволюционной России / Б. Карганова // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 32—33.
104. Карпушин М.П. Уголовная ответственность и состав преступления / М.П. Карпушин, В.И. Курляндский – М : Юрид. лит., 1974. – 232 с.
105. Киричко В.Н. Некоторые методологические предпосылки исследования общественной опасности в науке уголовного права / В.Н. Киричко // Проблеми законності. – 1998. – Вип.33. – С. 118—124.
106. Клепицкий И.А. Недвижимость как предмет хищения и вымогательства / И.А. Клепицкий // Государство и право. – 2000. – № 12. – С. 11—19.
107. Книженко О.О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / О.О. Книженко. – Харків, 2003. – 19 с.
108. Ковітіді О. Звільнення від кримінального покарання у зв’язку із закінченням строків давності / О. Ковітіді // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 2. – С. 31—34.
109. Кодекс України про адміністративні правопорушення : за станом на 20 червня 2000 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парламентське видавництво, 2000. – 192 с.
110. Козирєва В. Кримінальні покарання майнового характеру : сутність, мета, практика застосування / В. Козирєва // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 140—144.
111. Козлов А.П. Соучастие : традиции и реальность / Козлов А.П. – СПб. : Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001. – 362 с.
112. Козлов В.А. Уголовно-правовые, криминологические и криминалистические проблемы борьбы с преступлениями, связанными с незаконным получением кредита и злостным уклонением от погашения кредиторской задолженности / В.А. Козлов // Российский следователь. – 2004. – № 12. – С. 9—16.
113. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Расширенный уголовно-правовой анализ / [под общ. ред. В.В. Мозякова]. – М. : Экзамен, 2002. – 864 с.
114. Коновалов А.В. Владение и владельческая защита в гражданском праве [изд. 2-е, доп]. / Коновалов А.В. – СПб. : Издательство „Юридический центр Пресс”, 2002. – 337 с.
115. Кононенко Ю. Становлення законодавства України про виконавче провадження : окремі питання / Ю. Кононенко, Б. Гук // Право України. – 2005. – № 2. – С. 71–73.
116. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року : за станом на 1 березня 2004 року / Міністерство юстиції України. – Офіц. вид. – К. : ІнЮре, 2004. – 102 с.
117. Коржанский Н.И. Правила квалификации преступлений с учетом признаков объекта / Н.И. Коржанский // Советское государство и право. – 1985. – № 5. – С. 81—87.
118. Кострова М.Б. Лингвистические аспекты уголовного законодательства России / М.Б. Кострова // Российский юридический журнал. – 2000. – № 4 (28).– С. 90—97.
119. Кривуля О.М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? / О.М. Кривуля, В.М. Куц // Вісник університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 70–75.
120. Кригер Г.А. Наказание и его применение / Кригер Г.А. – М. : Госюриздат, 1962. – 68 с.
121. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна : курс лекцій / [за ред. М.Й. Коржанського]. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
122. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
123. Кримінальне право України : Особлива частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / [М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – К. : Юрінком Інтер; Х. : Право, 2002. – 496 с.
124. Кримінальний кодекс України : за станом на 15 листопада 1997 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парламентське видавництво, 1997. – 168 с.
125. Кримінальний кодекс України : текст прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. (із змінами та доповненнями) за станом на 1 березня 2004 р. / Міністерство юстиції України. – Офіц. вид. – К. : Ін Юре, 2004. – 414 с.
126. Кримінальний кодекс УССР (зі змінами на 15 вересня 1935р.) / Офіційний текст з додатками систематизованих матеріалів. – Київ : Радянське будівництво і право, 1935. – 128 с.
127. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року № 1129-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3 – 4. – Ст. 21.
128. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року № 1001-05. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1011.2.0
129. Кругликов Л.Л. Юридические конструкции и символы в уголовном праве / Л.Л. Кругликов, О.Е. Спиридонова – СПб. : Издательство Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2005. – 336 с.
130. Кудрявцев В. Проблеми визначення ознак об’єктивної сторони посягання / В. Кудрявцев // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 9 (39). – С. 54—62.
131. Кузнецов А.П. Проблемы уголовной ответственности за воспрепятствование законной предпринимательской деятельности / А.П. Кузнецов , С.В. Изосимов, И.Н. Бокова // Российский следователь. – 2003. – № 6. – С. 21—29.
132. Купченко М.Л. Ограничение вымогательства от смежных преступлений / М.Л. Купченко // Актуальні проблеми правознавства України : тези доповідей і наук. повідомлень студ. наук. конференції за підсумками наук.-дослід. роботи за 1996/1997 навч. рік. – Х.: НЮАУ, 1997 – 125 с.
133. Курляндский В.И. Уголовная ответственность и меры общественного воздействия / Курляндский В.И. – М. : Юрид. лит., 1965. – 139 с.
134. Курс российского уголовного права. Общая часть / [под ред. В.Н.Кудрявцева, А.В. Наумова]. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
135. Курс уголовного права : Общая часть : в 5 т. / [под ред. доктора юридических наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой и кандидата юридических наук, доцента И.М. Тяжковой]. – М. : ИКД „Зерцало-М”, 2002. – Т. 1: Учение о преступлении.– 2002. – 624 с.
136. Курс уголовного права : Общая часть : в 5 т. / [под ред. доктора юридических наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой и кандидата юридических наук, доцента И.М. Тяжковой]. – М. : ИКД „Зерцало-М”, 2002. – Т. 2: Учение о наказании.– 2002. – 464 с.
137. Курс уголовного права : Особенная часть : в 5 т. / [под ред. доктора юридических наук, профессора Г.Н. Борзенкова и доктора юридических наук, профессора В.С. Комисарова]. – М. : ИКД „Зерцало-М”, 2002. – Т. 3: Ученик для вузов.– 2002. – 468 с.
138. Курс уголовного права : Особенная часть : в 5 т. / [под ред. доктора юридических наук, профессора Г.Н. Борзенкова и доктора юридических наук, профессора В.С. Комисарова]. – М. : ИКД „Зерцало-М”, 2002. – Т. 4: Ученик для вузов.– 2002. – 672 с.
139. Курс уголовного права : Особенная часть : в 5 т. / [под ред. доктора юридических наук, профессора Г.Н. Борзенкова и доктора юридических наук, профессора В.С. Комисарова]. – М. : ИКД „Зерцало-М”, 2002. – Т. 5: Ученик для вузов.– 2002. – 512 с.
140. Куц В. Відповідальність за вимагательство / В. Куц // Радянське право. – 1986. – № 3. – С. 33—36.
141. Куц В.М. Деякі аспекти вдосконалення національної кримінально-правової політики / В.М. Куц // Кримінально-правова політика держави : теоретичні та практичні аспекти проблеми : Матеріали міжнар. наук. конф., (Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.) – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – 360 с.
142. Куц В.М. Звільнення від кримінальної відповідальності : деякі аспекти правової природи та порядку застосування // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 2. – С. 25—30.
143. Куц В.Н. Ответственность за вымогательство по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; Исполнительно-трудовое право” / В.Н. Куц – Х., 1986. – 19 с.
144. Куц В.М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину / В.М. Куц // Вісник університету внутрішніх справ. – 1996. – Вип. 1. – С. 17—23.
145. Куц В.Н. Перспективы законодательной регламентации ответственности за вымогательство / В.Н. Куц // Проблемы совершенствования советского законодательства и правоприменительной деятельности в свете решений XXVII съезда КПСС : Сб. ст. молодых ученых. – Х. : ХЮИ, 1987. – 122 с.
146. Ланге Н. Изследование объ уголовномъ праве Русской правды / Ланге Н. /Б.м.и.г./ – 226 c.
147. Ларичев В.Д. Организованная преступность в сфере экономики (сокращенный вариант грантовского исследования Московского центра) / В.Д. Ларичев // Организованная преступность и коррупция. – 2003. – № 1. – с.59—70.
148. Ларичев В.Д. Проблемы совершенствования уголовного законодательства в области защиты прав кредиторов / В.Д. Ларичев, В.Ю. Абрамов // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 98–103.
149. Ларичев В.Д. Понятие и особенности организованной преступной деятельности в сфере экономики / В.Д. Ларичев, А.В. Покаместов, В.Ф. Щербаков // Государство и право. – 2003. – № 12. – С. 36—42.
150. Лащук Є.В. До питання про „безпредметні” злочини / Є.В. Лащук // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип.8. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. – С. 372—378.
151. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Є.В. Лащук – Київ, 2005. – 20 с.
152. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность / Лейкина Н.С. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. – 127 с.
153. Лень В.В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / В.В. Лень – Харків, 2003. – 20 с.
154. Лещенко Д. Майнова відповідальність установ за власними зобов’язаннями / Д. Лещенко // Право України. – 2004. – № 11. – С. 106—109.
155. Ли Д. Криминология : статистический метод и системный подход / Д. Ли // Российский следователь. – 2002. – № 1. – С. 92—93.
156. Лист Голови Верховного Суду України, адресований Голові Верховної Ради України Морозу О.О. №3-1-95 від 12 квітня 1995р.
157. Лист Державного комітету статистики України №05-1/1-8/132 від 25.12.2003.
158. Лист Міністерства Юстиції України №25-5-457 від 17.08.2007р.
159. Литвак О. Протидія організованій злочинності / О. Литвак // Право України. – 2004. – № 4. – С. 103—107.
160. Литвак О.М. Держава і злочинність : Монографія / Литвак О.М. – К. : Атіка, 2004. – 304 с.
161. Лопашенко Н.А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика / Лопашенко Н.А. – СПб. : Издательство Р. Асланова „Юридический центр Пресс”, 2004. – 339 с.
162. Лопашенко Н.А. Состояние и проблемы борьбы с коррупцией и преступностью в сфере экономики / Н.А. Лопашенко // Государство и право. – 2000. – № 10. – С. 110—114.
163. Лукашевич В.З. Установление уголовной ответственности в советском уголовном процессе / Лукашевич В.З. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1985. – 192 с.
164. Лунеев В.В. География организованной преступности и коррупции в России (1997-1999гг.) / В.В. Лунеев // Государство и право. – 2000. – № 11. – С. 23—34.
165. Ляхутін Р. Функції кримінального покарання та способи їх реалізації / Р. Лятухін // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 8. – С. 148—153.
166. Максимов В. Новое уголовное законодательство Украины / В. Максимов // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 33—36.
167. Максимов С. Уголовная ответственность за невыполнение должником заемных обязательств / С. Максимов // Законность. – 1998. – № 5. – С. 10—13.
168. Максимов С.В. Условное осуждение и его цели / С.В. Максимов // Российский следователь. – 2005. – № 9. – С. 22—28.
169. Малинин В.Б. Объективная сторона преступления / В.Б. Малинин, А.Ф. Парфенов – СПб. : Издательство Юридического института (Санкт-Петербург), 2004. – 301 с.
170. Мальцев В. Понятие наказания / В. Мальцев // Уголовное право. – 2006. – № 4. – С. 42—46.
171. Маляренко В. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду / В. Маляренко // Право України. – 2004. – № 1. – С. 4—10.
172. Марін О.К. Конкуренція кримінально-правових норм : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / О.К. Марін – Київ, 2002. – 20 с.
173. Марітчак Т. Помилки у кваліфікації злочинів як предмет судового реагування: поняття, види та процесуальні способи усунення / Т. Марітчак // Право України. – 2002. – № 10. – С. 44—49.
174. Марітчак Т. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження / Т. Марітчак // Право України. – 2001. – № 7. – С. 48—51.
175. Марітчак Т.М. Помилки в кваліфікації злочинів при застосуванні кримінального кодексу України 2001 року / Т.М. Марітчак // Новий Кримінальний кодекс України : питання за6стосування і вивчення : Матер. Між нар. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 жовтня 2001р.) – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 105—107.
176. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів : монографія / Марітчак Т.М. – К. : Атіка, 2004. – 188 с.
177. Марчук Є.К. Поняття злочинної організації за кримінальним правом України / Є.К. Марчук // Вісник університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 134—140.
178. Махінчук В.М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / В.М. Махінчук – Київ, 2002. – 20 с.
179. Мельник М.І. Новий Кримінальний кодекс у контексті антикриміногенної політики України / М.І. Мельник // Держава і право : Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки.— Вип. 15. – К. : Ін-т держави і права НАН України, 2002. – 608 с.
180. Мельников А. Визначення групи осіб як суб’єкта злочину / А. Мельников // Право України. – 2004. – № 2. – С. 86—89.
181. Меркулова В.О. Деякі міркування щодо співві