Курик Олена Георгіївна. Лікувальний патоморфоз злоякісних пухлин травного тракту

Краткое описание

Курик Олена Георгіївна. Лікувальний патоморфоз злоякісних пухлин травного тракту: дисертація д-ра мед. наук: 14.03.02 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2003

Курик О.Г. Лікувальний патоморфоз злоякісних пухлин травного тракту. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.02 патологічна анатомія. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2003.
Дисертація присвячена розробці комплексного підходу оцінки структурних змін злоякісних пухлин травного тракту (ЗПТТ) при застосуванні сучасних методів передопераційної антибластомної терапії (лікувальний патоморфоз) з морфологічним визначенням їх переваг та недоліків.
Матеріали дослідження базуються на гістологічному, ультраструктурному, морфометричному аналізі 884 хворих на ЗПТТ (лікувальний патоморфоз 638 карцином органів ротової порожнини, ротоглотки, стравоходу, шлунка, лімфоми шлунка, карцином ободової та прямої кишки у співставленні з 246 пухлинами відповідного контролю).
Проведено комплексний (якісно-кількісний) аналіз лікувального патоморфозу ЗПТТ за найбільш інформативними його критеріями некроз, патологічні мітози, апоптоз; отримані морфометричні показники вмісту пухлинної паренхіми ЗПТТ після передопераційного використання променевої терапії, селективної внутрішньоартеріальної, ендолімфатичної хіміотерапії, локальної гіпертермії, штучної гіперглікемії, лазерного опромінення крові в різних режимах та схемах, що дозволяє безпосередньо встановлювати їх клінічну результативність. Створений алгоритм морфологічної оцінки антибластомного впливу на ЗПТТ на підставі розробленої уніфікованої схеми-шкали їх лікувального патоморфозу з визначенням ступенів ефективності протипухлинної терапії, що дозволяє на підставі морфологічного аналізу операційного матеріалу коригувати подальшу тактику лікування і визначати прогноз хвороби.

Комплексне морфологічне (якісно-кількісне) дослідження злоякісних пухлин ротової порожнини, ротоглотки, стравоходу, шлунка, ободової і прямої кишки дозволило узагальнити результати аналізу їх лікувального патоморфозу, проведеного за структурними ознаками девіталізації пухлинних клітини (некроз, апоптоз, патологічні мітози) зі створенням уніфікованої схеми-шкали мікроскопічної оцінки пухлин для визначення ефективності передопераційних методів терапії хворих на злоякісні пухлини травного тракту.
При передопераційному лікуванні хворих на рак слизової оболонки порожнини рота і ротоглотки при використанні променевої терапії вміст резидуальної життєздатної пухлинної паренхіми складає 54,0±6,0%; а при променевій та хіміотерапії 30,0±4,4% (Р<0,05). Отже метод поєднаної радіохіміотерапії на передопераційному етапі лікування цього контингенту онкохворих є найбільш ефективним, оскільки дозволяє досягти більш значної девіталізації пухлинної паренхіми.
При передопераційному лікуванні хворих на рак стравоходу використання променевої терапії дозволяє зменшити вміст пухлинної паренхіми у порівнянні з контролем в 1,6 рази (54,2±4,3% і 32,8±3,8% відповідно), а при використанні опромінення в поєднанні з внутрішньосудинним лазерним опроміненням крові вміст резидуальної життєздатної пухлинної паренхіми становить 15,8±2,8 (в 3,4 рази менше у порівнянні з контролем), тобто ВЛОК вірогідно підвищує чутливість пухлинних клітин до опромінення, що на етапі передопераційного лікування призводить до більш значної девіталізації пухлини.
При передопераційному лікуванні хворих на рак шлунка при використанні променевої терапії у поєднанні з селективною внутрішньоартеріальною поліхіміотерапією зменшується вміст резидуальної життєздатної пухлинної паренхіми до 13,5±2,8 %, що в 4,5 рази менше в порівнянні з контролем (64,6±4,5 %), в 3 рази у порівнянні з лише опрміненням (42,8±4,2) і в 2,5 рази менше у порівнянні з селективною ВАПХТ (33,1±5,3%).
При передопераційному лікуванні хворих на рак шлунка використання селективної ВАПХТ у поєднанні з штучною гіперглікемією дозволяє втричі зменшити вміст життєздатної пухлинної паренхіми у порівнянні з контролем (з 64,6±4,5 % до 19,2±6,6%).
Передопераційне лікування хворих на рак шлунка завдяки променевій терапії у поєднанні з локальною гіпертермією пухлин дозволяє двократно зменшити вміст життєздатної пухлинної паренхіми (31,0±3,2%) перед операціями у порівнянні з контролем (64,6±4,5%), і в 1,5 рази у порівнянні з використанням лише ПТ (42,8±4,2).
При передопераційному лікуванні хворих на рак шлунка інтратуморальна хіміотерапія на тлі локальної гіпертермії призводить до множинних парціальних некрозів пухлини, а при додатковому використанні променевої терапії до субтотальних і тотальних незворотніх змін пухлини, що дозволяє у осіб похилого віку з важкою супутньою патологією не виконувати резекції шлунка.
При передопераційній терапії хворих на злоякісні лімфоми шлунка використання променевої терапії зменшує вміст життєздатної пухлинної паренхіми до 13,9±5,1 (в контрольній групі 62,3±8,2%), тобто до виконання хірургічного втручання досягається 4х кратний ефект девіталізації пухлини.
При передопераційному лікуванні хворих на рак ободової кишки селективна внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія з додатковим використанням верапаміла (модифікатора для подолання пухлинної хіміорезистентності) дозволяє в 3 рази зменшити вміст життєздатної пухлинної паренхіми аденокарцином у порівнянні з контролем.
При ультраструктурному дослідженні слизової оболонки ободової кишки на відстані 4-5см від первинного пухлинного її осередка реєструються атипові клітини епітелію, які за сукупністю ультраструктурних ознак є неопластичними при збереженні базальної мембрани (cancer in situ); що є морфологічною підставою для оперативного видалення ободової кишки з РОК з максимально можливими межами резекції.
При передопераційному лікуванні хворих на рак прямої кишки використання селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії дає можливість досягти зниження вмісту життєздатної пухлинної паренхіми в 3 рази у порівнянні з контролем (21,8±3,8 і 64,3±12,4% відповідно), тобто селективна ВАПХТ є ефективним методом девіталізації первинного пухлинного осередку і метастичних вогнищ в регіонарних лімфатичних вузлах, де реєструються субкапсулярні некрози в третині випадків.
При передопераційному лікуванні хворих на рак прямої кишки ендолімфатичної поліхіміотерапії у поєднанні з локальною гіпертермією пухлин дозволяє зменшити вміст життєздатної пухлинної паренхіми в 4 рази у порівнянні з контролем і в 1,6 рази при порівнянні з самостійною ЕЛПХТ; тобто поєднання ЕЛПХТ і ЛГТ дозволяє досягнути найбільш ефективної протипухлинної дії.