Кутовенко Віталій Миколайович. Трансформація корпоративних стратегій іноземних комерційних банків в умовах глобалізації

Краткое описание

Кутовенко Віталій Миколайович. Трансформація корпоративних стратегій іноземних комерційних банків в умовах глобалізації : Дис... канд. наук: 08.00.02 2008

Кутовенко В.М.Трансформація корпоративних стратегій іноземних комерційних банків в умовах глобалізації.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2008.
В дисертації проаналізовано теоретичні та практичні проблеми розробки, впровадження та напрями трансформацій корпоративних стратегій банків в умовах глобалізації, а також процес пошуку та досягнення глобальних конкурентних переваг банками з метою стабільного й прибуткового функціонування, розкрито сучасні тенденції інтернаціоналізації банківської діяльності, розроблено практичні засади підвищення й забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних банків.
Виявлено негативні наслідки концентрації і централізації банківських капіталів та запропоновано напрями щодо їх мінімізації, досліджено вплив глобалізаційних процесів на корпоративну стратегію банку та встановлення зв’язку останньої з динамікою його ринкової вартості, детерміновано причини виходу банків на іноземні ринки.

Результати проведеного дослідження дають можливість зробити наступні висновки та пропозиції, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

Глобалізація сприяє універсалізації фінансових трансакцій, розробці й запровадженню єдиних принципів фінансової взаємодії, інтегрованості технологій, уніфікації фінансових механізмів й інструментів, зростанню значення міжнародних операцій. При цьому змінюється головний принцип міжнародної експансії банків, а саме, локалізація їх іноземної мережі дедалі більше відривається від географії експорту й інвестицій ТНК країн базування, а результати діяльності детермінуються кон’юнктурою місцевих ринків.
Концентрація банківських капіталів, яка здійснюється через ЗІП та формування банківських альянсів, перетворює банки на універсальні комплекси, всередині яких відбувається поступова конвергенція меж між комерційними, інвестиційними банками, страховими та іншими закладами фінансової сфери. Наслідком банківської концентрації є розмивання меж між різними видами фінансового посередництва, що значно ускладнює процес контролю з боку регулюючих органів і суттєво підвищує системні ризики, а отже необхідна розробка нових методів банківського нагляду і регулювання як на національному, так і міжнародному рівнях.
Найбільш ефективними є або дуже диверсифіковані міжнародні комерційні банки, які за рахунок численних напрямів бізнесу значною мірою застраховані від коливань ринкової кон’юнктури, або невеликі спеціалізовані національні банки, завдяки концентрації на окремих продуктах або сегментах ринку. Середні ж банки є надто масштабними для ефективного використання нішової стратегії, але й недостатньо великими для рівноправної конкуренції з глобальними банками. Тому, ефективність їх діяльності залежить від можливості поєднати в корпоративних стратегіях переваг диверсифікованих і спеціалізованих банків через створення сфокусованих” банків універсального типу, які, при збереженні достатнього рівня диверсифікації операцій, основну увагу приділятимуть обмеженій кількості видів бізнесу, Отже, в умовах глобалізації міжнародних фінансових ринків укрупнення фінансових інститутів не є вирішальною умовою їх стабільного розвитку, а набагато важливішим є пошук такого розміру банку, який забезпечить оптимізацію масштабів операцій, що приносять найвищий дохід.
Конкурентоспроможність комерційного банку в умовах глобалізації визначається не тільки ступенем його відповідності потребам клієнтів, високими темпами росту клієнтської бази, інвестиціями в інформаційні технології, впровадженням новітніх систем управління взаємовідносинами з клієнтами, але й можливістю протистояти зовнішній (міжнародній) конкуренції, що можливо реалізувати через чітке розуміння своїх стратегічних цілей, усвідомлення перспектив, компетентний персонал і ефективний механізм динамічної адаптації до умов сучасного світу. Особливістю нових систем корпоративного управління має стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікованість операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу.
Ступінь інтернаціоналізації комерційних банків у міжнародні фінансові ринки доцільно визначати шляхом порівняння грошового потоку від надання банківських послуг міжнародними інтеграційними структурами банку, з сумарним грошовим потоком банку. При цьому, банки будуть розподілені на чотири групи: національні; банки, які присутні у провідних фінансових центрах світу; міжнародні та глобальні банки.
Основний недолік сучасних концепцій конкурентоспроможності банків полягає в тому, що вони здійснюють власну стратегію, базуючись на діях своїх конкурентів, що дозволяє лише вдосконалювати вже існуючі товари та послуги, а отже не може дати довгострокових результатів. Організаційно-структурна модель реалізації корпоративної стратегії банку дає змогу створювати принципово нові товари та послуги згідно вимогам глобальних та національних клієнтів, незважаючи на товари конкурентів.
Зростаюча конкуренція на українському ринку банківських послуг змушує вітчизняні банки пов’язувати власні перспективи з розвитком бізнесу своїх клієнтів, їх стратегічними цілями і завданнями, а також розширювати співпрацю з іноземними банками через залучення міжбанківських кредитів, що є альтернативною формою допуску іноземного капіталу на український ринок. Це надасть можливість іноземним банкам вигідно розмістити свій капітал в Україні, а українським банкам, мобілізувати кошти під нижчі відсотки, а також позбутися конкурентів, оскільки останні вже будуть опосередковано присутні.
Для збереження економічного суверенітету країни є доцільним запровадження системи державного регулювання присутності іноземного капіталу в сукупному капіталі банківської системи та її обмеження на рівні 50%, оскільки це б забезпечувало паритетний розвиток вітчизняних та іноземних банків, сприяло б підвищенню національної конкурентоспроможності та поступовій інтеграції фінансово-банківської системи у світовий фінансовий простір.
Основними напрямами трансформацій банківських стратегій в умовах глобалізації є пошук оптимального розміру банку через консолідацію і географічну експансію, глобальний аутсорсинг, освоєння нових географічних ринків, входження у нові сфери фінансового ринку, розширення асортименту пропонованих послуг, універсалізація банківської діяльності, диверсифікація продуктового ряду та вдосконалення організаційної структури, впровадження передових стратегій управління взаємовідносинами з клієнтами, удосконалення технологічної бази, при цьому основним фінансовим критерієм оцінки правильності й ефективності стратегії є приріст ринкової вартості банку.