Кузьміна Олександра Анатоліївна Жанрова своє­рідність дитячої опери в композиторській практиці XX - початку XXI століття

Краткое описание

Кузьміна Олександра Анатоліївна, викладач кафедри сольного співу Харківського національного університе­ту мистецтв імені І. П. Котляревського: «Жанрова своє­рідність дитячої опери в композиторській практиці XX - початку XXI століття» (17.00.03 - музичне мистецтво). Спецрада К 64.871.01 у Харківському національному уні­верситеті мистецтв імені І. П. Котляревського Міністерства культури України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ
ІМЕНІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
КУЗЬМИНА ОЛЕКСАНДРА АНАТОЛІЇВНА
УДК 78.071.1:782.08-053.2(477)«19/20»
ДИСЕРТАЦІЯ
ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ ДИТЯЧОЇ ОПЕРИ
В КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ XX - ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ
17.00.03 - Музичне мистецтво
02 - Культура і мистецтво
Подається на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавства
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Кузьміна О. А.
Науковий керівник: Мізітова Аділя Абдуллівна кандидат мистецтвознавства, доцент
Харків - 2019

ЗМІСТ
ВСТУП 15
РОЗДІЛ 1. ПИТАННЯ ТИПОЛОГІЇ ДИТЯЧОЇ ОПЕРИ У НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ 21
1.1 Історичні передумови формування жанру дитячої опери 21
1.2 Проблематика жанру дитячої опери у музикознавчому дискурсі 40
Висновки до Розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. ОПЕРА ДЛЯ ДІТЕЙ-ВИКОНАВЦІВ
КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ 69
2.1 Творчість аматорів та музикантів-педагогів у царині опери
для дітей-виконавців у XIX - на початку XXI століття 69
2.2 Творчість професійних композиторів у жанрі
опери для дітей-виконавців 111
Висновки до Розділу 2 140
РОЗДІЛ 3. ОПЕРА ДЛЯ ДІТЕЙ-СЛУХАЧІВ У ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ XX - ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ 142
3.1 Соціокультурне середовище наприкінці XIX - першої половини
XX століття та його вплив на виникнення опери для дітей-слухачів 142
3.2 Казкові сюжети в операх для дітей-слухачів
в останній третині XX століття 165
3.3 Соціальна проблематика в операх
для дітей-слухачів початку XXI століття 186
Висновки до Розділу 3 204
ВИСНОВКИ 207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 212
ДОДАТКИ

Список литературы

ВИСНОВКИ
Сучасна практика існування дитячої опери, що набуває різноманітних форм, свідчить про її актуальність, пластичність та універсальність. ЇЇ історія охоплює майже два століття та демонструє формування власних різновидів з комплексом типових рис. На підґрунті наукової літератури та аналітичного матеріалу узагальнимо спостереження про жанрову своєрідність дитячої опери в творчості композиторів XX - початку XXI століття.
1. Досліджень, що були б присвячені всеохоплюючому розгляду зародження, формування та становлення дитячої опери, наразі не існує. Проте характерною ознакою другої половини минулого - перших років нашого століття стає активізація наукового інтересу, що пояснюється накопиченням великої кількості зразків. При узагальненні наявних розвідок стає зрозумілим, що умовно можна окреслити три напрямки, за якими розвивається думка вчених. Перший, найбільш розповсюджений - це вивчення окремих або низки зразків, у контексті монографічних праць про творчість композитора чи розвиток оперного жанру на певному етапі (К. Гаврильчик, Н. Мещерякова, Л. Ханіна, Л. Пархоменко, E. Bauer та інші). Другий напрямок пов’язаний з розглядом дитячої опери з огляду на її вплив на дітей чи майбутніх викладачів музики в аспекті дидактики (Н. Ачкасова, К. Мельченко, Н. Мозгальова та інші). Нарешті, третій, хоча й найменш численний, спрямований на розв’язання питань типології дитячої опери та базується на жанрово-змістовному (Т. Квірікадзе), композиційно-драматургічному (О. Єрмаков), виконавсько- слухацькому (Н. Ізуграфова) параметрах. Усі вчені згодні між собою в тому, що дитяча опера є незалежним жанром. Але виникають суттєві розбіжності термінологічного характеру, внаслідок чого різновиди, що склалися протягом його становлення, набувають різних найменувань. Деякі музикознавці оперують визначенням «дитяча опера» як універсальним (Т. Квірікадзе, О. Єрмаков, А. Гранжан-Греммингер), інші так само використовують поняття «опера для дітей» (Н. Михайловська), треті - відокремлюють одні твори від інших, і «дитячою оперою» називають ту, що адресована для виконання дітьми, а «оперою для дітей» - таку, яка співається дорослими для юнацької аудиторії (І. Ашенбренерова). На цьому тлі дещо осторонь стоїть стаття К. Планк- Бальдауф, яка розбирає термінологічні розбіжності у німецькому музикознавчому дискурсі. Однак дослідниця оперує німецькомовними поняттями (Kinderoper, Schuloper, Oper fur Jugendliche), до яких не завжди можна знайти аналоги в українській мові. Отже, така ситуація свідчить про необхідність вирішення існуючих проблем та формування чіткого термінологічного апарату, що залишається серед актуальних питань вітчизняної науки в царині дитячої опери.