Ларіков Вадим Юрійович. Облік та контроль витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення: методика та організація

Краткое описание

Ларіков Вадим Юрійович. Облік та контроль витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення: методика та організація : Дис... канд. наук: 08.00.09 2007

Ларіков В.Ю. Облік та контроль витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення: методика та організація. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.09 Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності). ДВНЗ Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київ, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню методичних та організаційних аспектів обліку і внутрішньогосподарського контролю витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення.
Розглянуто економічну сутність категорії ремонт” як об’єкта обліку і контролю. Обґрунтовано концепцію обліку та контролю витрат на ремонт основних засобів, на основі якої визначено об’єкти обліку та контролю, розроблено науково-практичні рекомендації щодо організації обліку та контролю витрат на ремонтні послуги на підставі позамовно-нормативного методу. Визначено напрямки методично-організаційного забезпечення, процедури обліку прямих і виробничих накладних витрат на ремонт шляхом введення аналітичних рахунків та розробки упорядкованих регістрів обліку. Наведено методику розподілу виробничих накладних витрат між замовленнями на основі маржинального доходу, розроблено облікові процедури відображення витрат на ремонт основних засобів за центрами відповідальності.
Визначено основні принципи, цільові функції контролю витрат на ремонт, його інформаційне забезпечення, порядок, форма узагальнення результатів внутрішньогосподарського контролю з використанням гнучких бюджетів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в розробці науково-методичних і практичних рекомендацій, щодо удосконалення обліку та контролю витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення. На основі проведеного дослідження і узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду пропонується низка висновків теоретичного та науково-практичного спрямування згідно з поставленою метою та завданням дослідження, суть яких зводиться до наступного:
1. Постійне збільшення кількості основних засобів, і ускладнення ремонтного господарства обумовлює необхідність побудови досконалої системи обліку та контролю витрат на виконання ремонтних робіт. Передумовою удосконалення системи обліку та контролю витрат на ремонт основних засобів є теоретичне обґрунтування та уточнення економічної сутності ремонту. Ремонт важливо розглядати в аспекті підтримки основних засобів праці в дієздатному стані та частковому відновленні їх експлуатаційних властивостей в період корисного використання. Одночасно для розкриття економічної сутності поняття «ремонт» важливим визнано його розгляд як сукупності матеріальних і трудових витрат. Виходячи з цього під ремонтом слід розуміти роботи, метою яких є підтримка засобів праці в дієздатному стані та часткове відновлення їх експлуатаційних властивостей на весь період корисного використання, визначеного на початку експлуатації і які не призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. Таке визначення ремонту відрізняє його від поліпшення основних засобів та дозволяє більш об’ємно дослідити фактори впливу на забезпечення ефективності ремонтних робіт і визначити адекватні засоби організації обліку та контролю витрат на ремонт.
2. Визначено основні принципи, які склали основу класифікації ремонтів основних засобів: цілеорієнтованість інформації, керованість, суттєвість, оптимальність та адресність. Для створення раціональної системи обліку та контролю і прийняття обґрунтованих управлінських рішень запропоновано групувати ремонти за такими класифікаційними ознаками: періодичність і складність виконання; спосіб проведення; рівень контрольованості, місце та сфера використання засобів праці, можливість планування; право власності на засоби праці.
3. Для вирішення питань з удосконалення обліку та контролю витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення у дисертації розроблено концептуальну модель методики і організації обліку та контролю витрат на ремонт основних засобів, яка визначає послідовність та елементи формування його методично-організаційного забезпечення та складає три блоки: пріоритети, методичне та організаційне забезпечення обліку та контролю витрат на ремонт.
4. Дослідження документів нормативно-законодавчого регулювання дозволило виявити суттєві невідповідності між ними, суперечності, недоліки, серед яких: різне трактування поняття «поліпшення основних засобів» Національними стандартами бухгалтерського обліку та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призводить до викривлення показників фінансових результатів у фінансовій звітності та ускладнення бухгалтерського обліку; відсутність будь-яких рекомендацій щодо обліку витрат на ремонт у Інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку; неповне розкриття всіх аспектів обліку операцій, пов’язаних з ремонтом у Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів; невідповідність деяких рекомендацій основоположним принципам бухгалтерського обліку. У цьому відношенні основні пропозиції зводяться до необхідності законодавчого закріплення основних принципів відображення господарських операцій з ремонту та розробки методичних рекомендацій щодо регламенту бухгалтерського обліку на ремонт основних засобів у відповідності з діючими нормативно-законодавчими документами.
5. Розкриття сучасних особливостей організації ремонтного господарства дозволило виділити в якості об’єктів обліку: центри відповідальності та центри витрат ремонтних підрозділів, а в якості об’єкта калькулювання замовлення на виконання ремонту. Для організації аналітичного обліку запропоновано відповідні аналітичні рахунки та процедури формування інформації про витрати за замовленнями й центрами відповідальності.
6. Зважаючи на значну частку матеріальних витрат при проведенні ремонтних робіт і на цій основі необхідності посилення контролю за ефективним використанням матеріальних ресурсів у ремонтних підрозділах запропоновано форми облікових регістрів: «лімітну картку-звіт», яка підвищує оперативність облікових даних і є основним джерелом контролю матеріальних витрат та «відомість обліку витрат на замовлення», яка відповідає вимогам забезпечення нормативного контролю та дозволяє документувати і узагальнювати відхилення за кожною статтею витрат, оперативно приймати управлінські рішення.
7. Доведено необхідність впровадження нормативного методу обліку та розроблено загальну схему послідовності відображення операцій, пов’язаних з витратами на ремонт у допоміжному та основному виробництвах. Для організації оперативного обліку і контролю витрат у допоміжному виробництві запропоновано виділення окремого рахунку для обліку відхилень від норм, які слід списувати не на собівартість готової продукції (як це пропонується П(С)БО 16 «Витрати»), а на собівартість реалізації. Це сприяє дотриманню одного із основоположних принципів обліку відповідності доходів і витрат. Для узагальнення інформації з накопичення і використання коштів, зарезервованих для проведення ремонтів основних засобів усіх сфер діяльності і посилення аналітичної функції контролю витрат на ремонт у основному виробництві пропонується застосовувати субрахунок 474 «Забезпечення інших витрат і платежів», що дозволить уникнути значних коливань собівартості готової продукції і створювати резерв витрат на здійснення ремонту.
8. Доведено, що методологічно правильно для калькулювання собівартості ремонтних робіт використовувати варіант комбінації позамовного та нормативного методів, а в якості калькуляційних одиниць пропонуються одиниці ремонтної складності та інвентарний об’єкт. Використання двох калькуляційних одиниць є цілком виправданим за умов того, що кожна з них виконує свою функцію і враховує вид ремонту. На цій основі розроблено комплекс рекомендацій з реалізації позамовно-нормативного методу та його методично-організаційне забезпечення, що включає принципи, процедури синтетичного та аналітичного обліку витрат на ремонт основних засобів; порядок визначення відхилень від норм по причинам та винуватцям; послідовність збору та узагальнення інформації про витрати на ремонт за центрами відповідальності та замовленнями.
9. Важливим питанням удосконалення обліку витрат на ремонт основних засобів є також пошук внутрішніх резервів зниження собівартості ремонтних робіт. Йдеться в першу чергу про облік виділення у звітній калькуляції вартості придатних деталей після розбирання об’єктів під час ремонту по окремій статті «Зворотні відходи», яка складатиметься з двох частин: 1. Деталі, придатні для подальшого використання; 2. Інші зворотні відходи. Розділення цих статей дозволить підвищувати якість контролю за придатними для використання деталями.
10. Встановлено, що на достовірність обліку витрат та фінансові результати ремонтних підрозділів впливає вибір бази розподілу виробничих накладних витрат на виконання ремонту між замовленнями. На основі результатів порівняльного аналізу доведено доцільність методики розподілу виробничих накладних витрат між замовленнями на основі маржинального доходу, яка дозволить враховувати не тільки обсяг виконаних ремонтних робіт, але й рівень прибутковості кожного замовлення. Для обчислення маржинального доходу обґрунтовано процедури застосування методу регресійного аналізу та побудовано однофакторні моделі, що дозволили розподілити витрати по відношенню до кількості відремонтованих одиниць ремонтної складності на постійні, змінні, змішані та здійснити розподіл витрат за рівнями покриття доходу.
11. Важливе місце в системі управління діяльності ремонтних підрозділів займає внутрішньогосподарський контроль витрат як інструмент регулювання координації та контролю на підприємстві. Обґрунтовано методичні основи та розроблено організаційну модель внутрішньогосподарського контролю витрат на ремонт основних засобів, що конкретизує такі елементи: об’єкти контролю, нормативно-правова інформація; фактографічна інформація; методичне та організаційне забезпечення процедур контролю та узагальнення його результатів. Для забезпечення зворотного інформаційного зв’язку розроблено рекомендації по вдосконаленню контролю, що передбачають послідовність організаційних та аналітичних процедур контролю з використанням гнучких бюджетів; складання управлінської звітності у форматі звіту про виконання бюджету, який дозволяє відокремити відхилення за рахунок обсягу виконаних робіт та ціни використаних ресурсів, встановити рівень відповідальності керівника центру за несприятливі відхилення.
Реалізація обґрунтованих за результатами дослідження пропозицій з удосконалення обліку та контролю витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення за рахунок упорядкування документообігу господарських операцій, методів, процедур обліку та контролю витрат за центрами відповідальності створюють сприятливі передумови для підвищення ефективності діяльності ремонтних підрозділів.