ЛЕКСИКА ПЕРЕКЛАДІВ МИКОЛИ ЛУКАША У ЗВ’ЯЗКАХ ІЗ КУЛЬТУРНО-ПИСЕМНОЮ ТРАДИЦІЄЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

федунович-швед Оксана Тарасівна

УДК811.161.2’255.4’373

Лексика перекладів Миколи Лукаша
у зв’язках із культурно-писемною традицією
української мови
Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ткач Людмила Олександрівна,
доктор філологічних наук, доцент

Чернівці 2008

Зміст

Зміст ................

2

Умовні позначення назв джерел .........................................

4

Вступ ...........................

8

Розділ1. Теоретичні і практичні аспекти дослідження
мови перекладів Миколи Лукаша ........

24

1.1. Творчість М.Лукаша в історії українського перекладу

24

1.2. Мовознавчі аспекти теорії перекладу
в контексті дослідження творчості М.Лукаша ...............

47

1.3. Принципові засади М.Лукаша у виборі мовних
засобів перекладу ...............................................................

53

Висновки до розділу .............

81

Розділ2. Уживання церковнослов’янізмів у перекладах М.Лукаша
як збереження стилістичних традицій української мови .......

82

2.1. Тематичні групи та стилістичне маркування іменників,
прикметників і займенників церковнослов’янського
походження, ужитих у перекладах М.Лукаша ...............

82

2.2. Тематичні групи та стилістичне маркування дієслів,
ужитих у перекладах М.Лукаша .........

103

2.3. Особливості стилістики церковнослов’янізмів
у перекладах М.Лукаша ...............................

111

Висновки до розділу ........

116

Розділ3. Лексичні шари української мови,
активізовані в перекладацькій творчості М.Лукаша ..............

118

3.1. Використання лексики староукраїнського фонду,
засвідченої староукраїнськими пам’ятками
та українською лексикографією нового періоду ............

118

3.1.1. Лексика іменних частин мови ......

118

3.1.2. Дієслова староукраїнського лексичного фонду ..........

136

3.1.3. Міжмовні зв’язки лексики староукраїнського фонду,
використаної у перекладах М.Лукаша ....

140

3.2. Стилістичне використання лексичних одиниць
пасивного фонду .................................................................

148

Висновки до розділу .............

158

Розділ4. Спільні риси лексикону перекладів М.Лукаша
та творів українських письменників ХІХ початку ХХст. ...

160

4.1. Представлення лексики перекладів М.Лукаша
в „Словнику української мови” ........................................

160

4.2. Активізація діалектної лексики української мови,
представленої у творах українських письменників
ХІХ ХХст. .......................................................................

172

4.2.1. Діалектні іменники ........................................................

172

4.2.2. Діалектні прикметники ..................................................

180

4.2.3. Діалектні дієслова ..........................................................

182

4.3. Пантелеймон Куліш і Микола Лукаш:
спадкоємність традиції ......................................................

184

4.4. Іван Франко і Микола Лукаш: спільні підходи
до відтворення лексичної спадщини
староукраїнської доби .......................................................

204

4.5. Агатангел Кримський і Микола Лукаш: спільні риси
художнього лексикону .......................................................

214

Висновки до розділу .....................................................

226

Висновки .................................................................................................

228

Список використаних джерел ..............................................

232

Список використаної літератури ..........

237

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ назв ДЖЕРЕЛ
1 М Перва книга Мойсея // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано К.: Рада, 2000] С.154.
2 М Друга книга Мойсея // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано К.: Рада, 2000] С.5596.
3 М Третя книга Мойсея // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано К.: Рада, 2000] С.97127.
4 М Четверта книга Мойсея // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано К.: Рада, 2000] С.128170.
5 М П’ята книга Мойсея // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано К.: Рада, 2000] С.171206.
Белей БелейЛ. Словник старослов’янсько-український / Л.Белей, ОБелей. Львів: Свічадо, 2001. 329с.
В.Б. Бобинський В. Поезії / Василь Бобинський. К.: Рад.письменник, 1986. 318с. (Бібліотека поета).
ДАБМ Дыялекталагічны атлас беларускай мовы. Уступныя артыкулы. Даведачныя матэрыялы і каментарыі да карт / Р.І.Аванесав, К.К.Крапіва, Ю.Ф.Мацкевіч. Мінск, 1963. 972с.
Даль ДальВ. Толковый словарь живаго великорусскаго языка: В 4т. М., 1989.
Декамерон БоккаччоДж. Декамерон / Джованні Боккаччо; [пер. з італ. М.Лукаш; передмова Г.Кочур]. Харків: Фоліо, 2003. 671с. [Бібліотека світової літератури].
Д.К. Сервантес Сааведра, Мігель де. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі: [роман] / Мігель де Сервантес Сааведра; [пер. з ісп. М.Лукаш; післямова Г.Кочур]. К.: Дніпро, 1995. 703с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: у 7т.: Т.1 (А-Г) / [редкол.: О.C.Мельничук (голов. ред.) та ін.]. К.: Наук.думка, 1982. 631с.; Т.2 (Д-Копці). К.: Наук.думка, 1985. 570с.; Т.3 (Кора-М). К.: Наук.думка, 1989. 550с.; Т.4 (Н-П). К.: Наук.думка, 2003. 656с.
Єр Книга пророка Єремії // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано К.: Рада, 2000] С.656711.
Желех. Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар. Т.І (А-О); Т.ІІ (П-Я). Львів, 1886. 1117с.
Зеров ЗеровМ.К. Антологія римської поезії / М.К.Зеров. К.: Час, 1990. 64с.; Камена / М.К.Зеров. К.: Час, 1990. 80с.
Ів.Фр. Франко І.Я. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Т.3: Поезія. К.: Наук.думка, 1976. 447с.; Т.8: Поетичні переклади та переспіви. К.: Наук.думка, 1977. 639с.; Т.9: Поетичні переклади та переспіви. К.: Наук.думка, 1977. 527с.; Т.22: Повісті та оповідання (1904-1913) К.: Наук.думка, 1979. 519с.
Іс Книга пророка Ісаїї // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано К.: Рада, 2000] С.605655.
ІСТимч. Історичний словник українського язика / Під. Ред. Є.Тимченка; укл.: Є.Тимченко, Є.Волошин, К.Лазаревська, Г.Петренко. К. Х., 1930-1932. Т.1. ХХІV + 948с. Зошит1: А Глу К. Х.: Державне вид-во України, 1930. ХХІV + 528с. Зошит2: Глу Жял К. Х.: „Українська радянська енциклопедія”, 1932. 420с.
Коб. КобилянськаО. Аристократка: [оповідання, повісті] / Ольга Кобилянська. К.: Видавництво Соломії Павличко „Основи”, 2001. 699с.
Кобзар Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г.Шевченко. К.: Дніпро, 1981. 613с.
Котл. Котляревський І.П. Енеїда: [поема] / І.П.Котляревський. К.:Рад.шк.., 1989. 286с.
Крим. Кримський А.Твори: у 5 т. Т.1. К., 1972.
Кротевич Сервантес Сааведра, Мігель де. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі / Мігель де Сервантес Сааведра; [пер. з рос. В.Козаченка та Є.Кротевича; вірші в пер. М.Лукаша]. К.: Молодь, 1955. 564с.
Куліш 1 Куліш П.О. Твори: в 2 т. / П.О.Куліш. К.: Наукова думка, 1994. Т.1: Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади. 1994. 752с. (Бібліотека української літератури. Українська нова література).
Куліш 2 Куліш П.О. Твори: в 2 т. К.: Наук.думка, 1994. Т.2: Поеми. Драматичні твори. 1994. 768с. (Бібліотека української літератури. Українська нова література).
Лукаш1990 ЛукашМ. Від Боккаччо до Аполлінера / Микола Лукаш К.: Дніпро, 1990. 510с. (Майстри поетичного перекладу).
ЛБ Беринда П. Лексикон словенороський. К., 1627 (Надрук. з київського видання 1627р. фотомех. способом) / Підгот. тексту і вступ. ст. В.В.Німчука). К.: Наук. думка, 1961. 272с.
Літопис Літопис Самовидця. 2-е вид., виправл., стереотип. К.: Наук.думка, 1971. 205с.
МСБ Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ на початку XX ст. Ч.1: Матеріали до словника / Людмила Ткач. Чернівці: Рута, 2000. 408с.
Мт Євангелия від сьв. Маттея // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано: К.: Рада, 2000] С.135.
Н.д. Народні думи: [збірник / упоряд., авт. пер. і прим. С.В.Мишанич]. К.: Дніпро, 1986. 173с. (Шкільна бібліотека).
ОК Лопе де Вега. Овеча криниця / Лопе де Вега; [пер. з ісп. М.Лукаш] // Всесвіт. 1962. №9. С.86124.
Пр Книга приповісток Соломонових // Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано: К.: Рада, 2000] С.570593.
Пс Пулюй І. Молитовник. Псалтир / Іван Пулюй; [за заг. ред. проф. В.Шендеровського]. К.: Рада, 1997. 271с.
ПУСл Польсько-український та українсько-польський словник / [уклад. Д.В.Бачинський, А.В.Задніпряна, М.М.Хотинська]. К.: Чумацький Шлях, 2003. 710с.
Рильський МіцкевичА. Пан Тадеуш, або Останній наїзд на Литві: [поема] / Адам Міцкевич; [пер. з польськ. М.Рильський]. Харків: Фоліо, 2004. 349с. (Бібліотека світової літератури).
РУС Кр Російсько-український словник. Т.1 (А-Ж) / Головний редактор А.Кримський. К., 1924; Т.3 (О-П) / Головний редактор С.Єфремов. К., 19271928; Т.2 (З-Н) / Головний редактор А.Кримський. К., 19291933.
СГГ Гуцульські говірки: короткий словник / [уклад.: Г.Гузар, Я.Закревська (відп. ред.), У.Єдлінська, В.Зеленчук, Н.Хобзей]. Львів, 1997. 232с.
СГНН Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. У 4-х томах. Т.3 (О-П). Запоріжжя, 1992. 304с.; Т.4 (Р-Я). Запоріжжя, 1992. 261с.
Сл.Сн.УМ Словник синонімів української мови: в 2 т. / [авт. А.А.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук та ін.]. К.:Наукова думка, 2001. Т.1. 2001. 1040с.; Т.2. 2001. 960с. (Словники України).
СПГ Лисенко П.С. Словник поліських говорів / П.С.Лисенко. К.: Наукова думка. 1974. 260с.
Сл.Гр. Грінченко Б.Д. Словарь української мови у 4 т. (1907-1909) / Б.Д.Грінченко. К.: Наукова думка, 19961997. (Перевидано фотоспособом. К., 1958).
СлУМ Словник української мови XVI першої половини XVIIст. / [ред. кол.: Д.Гринчишин, У.Єдлінська, Я.Закревська та ін.]. Вип.1: А. Львів, 1994. 151с.; Вип.2: Б - Богуславецъ. Львів, 1994. 151с.; Вип.3: Б-В. Львів, 1996. 251с.; Вип.4: В. Львів, 1997. 259с.; Вип.5: В. Львів, 1998. 257с.; Вип.6: В-Г. Львів, 1999. 255с.; Вип.7: Г-Д. Львів, 2000. 255с.; Вип.8: Д. Львів, 2001. 255с.; Вип.9: Д-З. Львів, 2002. 255с.; Вип.10: З. Львів, 2003. 255с.; Вип.11: З. Львів, 2004. 255с.; Вип.12: З. Львів, 2005. 244с.; Вип.13: И І. Львів, 2006. 242с.
ССРЛЯ Словарь современного русского литературного языка: в 16 т. Москва-Ленинград: Изд-во АН СССР, 1951.
ССУМ Словник староукраїнської мови: в 2 т. / [ред. кол.: Гринчишин Д.Г., Гумецька Л.Л., Керницький І.М. та ін.]. К.: Наукова думка, 19771978. Т.1 (А-М). 632с.; Т.2 (Н-Ө). 591с.
СУМ Словник української мови. В 11-ти томах. К.: Наук. думка, 1970-1980.
ТК1 ШекспірВ. Твори. Т.1: Отелло. Троїл та Крессида. Комедія помилок / З мови британської мовою українською поперекладав П.А.Куліш. Львів: Товариство имени Т.Шевченка. 1882. 418с.
ТК2 ШекспірВ. Комедії і трагікомедії / Вільям Шекспір; [пер. з англ. Ю.Лісняк, М.Рильський, Л.Танюк, М.Лукаш, М.Бажан]. Харків, 2004. 527с. (Бібліотека світової літератури).
Укр.слово Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХст. (у трьох книгах). Книга перша / Упоряд. В.Яременко, Є.Федоренко; наук. ред. А.Погрібний. К.: „Рось”, 1994. 704с.
УЛХVІІ Українська література ХVІІст.: Синкрет. писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика / Упоряд., приміт. і вступ. стаття В.І.Крекотня; ред. тому О.В.Мишанич. К.: Наукова думка, 1987. 608с.
УМ Універсали Івана Мазепи (1687 1709) / [упоряд. І.Бутич]. Київ-Львів: НТШ, 2002. 757с. (Універсали українських гетьманів: Матеріали до українського дипломатарію. Серія І).
Фр.1 Франко І.Я. Твори: в 2 т. / І.Я.Франко. К.: Дніпро, 1981. Т.1: Поезії. К.: Дніпро, 1981. 533с.
Фасмер ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка: в 4т. / М.Фасмер; пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачева. М.: Изд-во „Прогресс”, 1964.
Фауст Гете Й.-В. Фауст / Й.-В. Гете; [пер. з нім. М.Лукаш]. К.: Дніпро, 1981. 540с. (Бібліотека світової літератури).
ФС Словник фразеологізмів української мови [уклад. В.М.Білоноженко та ін.] К.: Наук.думка, 2003. 1104с. (Словники України).

Вступ
Художній переклад відіграє надвичайно важливу роль не лише в засвоєнні культурних здобутків інших народів, а й у розвитку так званої цільової мови тієї мови, якою перекладають. О.Фінкель, один із перших українських теоретиків перекладу, вважав, що переклади як художні, так і нехудожні (в термінології О.Фінкеля „прозаїчні”) мають однакову давність в історії культури, проте відрізняються „соціяльно-літературною функцією”: „Якщо головний притиск прозаїчних перекладів стоїть на їхньому ідейно-практичному впливі, то значіння художніх перекладів є майже виключно мовне та літературне. Вони збагачують поетичні засоби певної мови, поширюючи її арсенал та надаючи їй більшу міць, гнучкість та різнобарвність. Таке значіння перекладів неодноразово підкреслювали самі перекладачі” [230, с.53].
У розвитку української літературної мови переклади відіграли особливу роль, адже в другій половині ХІХ на початку ХХст., коли українська мова розвивалася як бездержавна й зазнавала офіційних утисків, перекладацька творчість таких видатних письменників, як П.Куліш, І.Франко, А.Кримський, Леся Українка, сприяла утвердженню права української мови на повноцінний стилістичний розвиток та викоріненню стереотипних уявлень про неї як мову хатнього вжитку. У ХХст. важливою віхою історії українського перекладу стала творчість М.Лукаша.
Зацікавлення історією художнього перекладу як чинника формування української національної самосвідомості та його ролі в історії української літератури й культури зросло з початком 90-их рр. ХХст. Свідченням цього став ряд монографій, навчальних посібників та статей, авторами яких виступили М.Гольберг [17], Р.Зорівчак [46], М.Стріха [194], О.Чередниченко [251] та ін.
В окремих працях увага акцентувалася на такій важливій для української культури функції перекладу, як розвиток української мови. Так, у статті „Художній переклад в Україні як чинник формування нації” Р.Зорівчак зазначає, що „переклад завжди був рятівником рідної мови, а, отже, і нації” [48, с.58]. Цю ідею Р.Зорівчак розвинула В.Савчин у своїх працях, присвячених постаті М.Лукаша в історії українського перекладу. Творчість цього видатного перекладача В.Савчин досліджує в контексті того, що „з огляду на історичні обставини, український художній переклад ХХст. посів центральне місце в літературній полісистемі, виступивши адекватною компенсацією оригінальної літератури й забезпечивши таким чином цілісність літературної полісистеми, що, у свою чергу, було і є необхідною передумовою збереження національної культури” [166, с.7]. Такої ж думки дотримується і В.Радчук, коли стверджує, що „оригінальна література не дає мові всього того, що дають їй переклади. Вони не лише інакше, в інший спосіб розвивають її, а й більше збагачують” [146, с.26].
Особистість М.Лукаша, феноменально талановитого перекладача творів світової класики* та надзвичайно глибокого знавця української мови, дедалі більше зацікавлює дослідників, оскільки й досі залишається ще дуже мало знаною**. При цьому варто навести думку М.Москаленка, висловлену в передмові до окремого тому поетичних перекладів М.Лукаша „Від Боккаччо до Аполлінера”, що з’явився 1990р.: „Проблема цілісного осмислення творчої спадщини Миколи Лукаша відчувається як насущна необхідність і обов’язкова умова повноцінного існування сучасної української культури” [118, с.5].
У 2006р. опубліковано працю М.Стріхи „Український художній переклад: між літературою і націєтворенням”, у якій автор привертає увагу не лише до мовно-стилістичних особливостей перекладів, а й до того, яку роль може відіграти художній переклад, зокрема поетичний, у формуванні націоцентричного світогляду особистості. М.Стріха наголошує на тому, що український переклад ХІХ ХХст. був зорієнтований на інтелігентні верстви, які були переважно двомовними. Отже, він виконував не тільки інформаційну функцію, а передусім функцію націєтворчу [194, с.9].
Аналізуючи історію українського перекладу радянської доби, М.Стріха представляє її через творчість П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана, Бориса Тена, проте особливу увагу концентрує довкола феноменів В.Мисика, Г.Кочура, М.Лукаша.
Перекладознавець звертає увагу й на інший важливий аспект, що безпосередньо стосується історії української літературної мови, „саме через переклад формувалася українська лексика в царині, де вона не могла сформуватися іншим чином (через відсутність українськомовних вищих верств, армії, адміністрації, науки, церкви тощо), а також і загальнонормативна на сьогодні лексика” [194, с.11].
Для новітніх українських мовознавчих студій, у яких виразно окресли­лося зростання уваги до історичних джерел формування лексики і фразеоло­гії літературної мови, до висвітлення її зв’язків із культурно-писемною традицією XVI XVIIст. та з територіальним розмаїттям літературно-мовного процесу від кінця XVIII до початку ХХст., ця думка набуває особливої ваги. Адже в такому контексті перекладацька творчість М.Лукаша стає об’єктом зацікавлень не лише перекладачів-практиків та фахівців з теорії перекладу, а й дослідників історії української літературної мови, передусім лексикологів, дериватологів, лексикографів.
Упродовж двох останніх десятиліть опубліковано чимало праць з галузей літературознавства, есеїстики, мемуаристики, автори яких так чи інакше зачіпають і мовні аспекти перекладотворчої праці М.Лукаша, відзначаючи, що „він був добрим знавцем рідної мови і не тільки тому, що повертав забуті слова, але ще й уміло і тактовно використовував у своїх перекладах староукраїнську лексику, стилістичні і синтаксичні форми народної поетики, жарґонізми, створював неологізми у дусі української мови” [25, с.3].
У теорії перекладу вже аксіоматичною стала думка про те, що суть перекладу полягає у варіативному перевисловленні, перекодуванні тексту, породженого однією мовою, в текст іншою мовою. Таке завдання здійснює перекладач. При цьому він творчо й індивідуально обирає варіант для перевисловлення в залежності від варіативних ресурсів мови, виду перекладу, завдань перекладу, типу тексту. Сама особистість перекладача також впливає на його вибір [215, с.159]. Такий підхід характерний і для М.Лукаша. І.Дзюба у статті „Чаклун-характерник українського слова” відзначав, що перекладацьке мистецтво було для Лукаша „мистецтвом співтворення”: „Він не „калькував” текст, а створював його український адекват. Тому мова його перекладацьких текстів була далекою від дистильованої, знеособленої, інтеліґентськи зманіреної суто „перекладаць­кої” мови, до якої тяжіло багато російських і українських перекладачів, навіть із числа кращих. У свою чергу, його творче настановлення на „розпечатування” всіх лексичних „комор” мови, на залучення всіх її стильо­вих шарів і „поверхів”, адекватних ориґіналові, навіть якщо це суперечило усталеному, традиційному сприйняттю цього ориґіналу, викликало критику не лише з боку людей некомпетентних, але часом і з боку видатних майстрів, як-от Л.Первомайський” [29, с.9]. І.Дзюба особливо захоплюється перекладом „Дон Кіхота”: „Лукаш провів колосальну роботу, щоб адекватно відтворити один із найбільших творів світової літератури. Переклад вражає неймовірним, раніше не баченим в українській літературі лексичним багатством та розмаїттям. Водночас тонко відтворено дух далекої доби, донесено відчуття історичної дистанції, завдяки, зокрема, вмілому й тактовному використанню староукраїнської лексики, стилістич­них і синтаксичних форм, народної поетики, жарґонів, безлічі неологізмів, створених самим Лукашем цілком у дусі української мови, так що важко збагнути: чи те або інше слово перекладач сам „скомпонував”, чи виловив у якихось рідкісних пам’ятках, і часом дивуєшся, чому та або та запроваджена ним форма досі не вживалася” [29, с.9]. Подібну оцінку В.Шевчук дав перекладові „Декамерона” Дж.Боккаччо „неймовірно багата лексика, чудова стилізація під стиль давньоукраїнської прози” (і далі: „подібні ігри Лукаш любив (так, вірші, писані галісійським діалектом [йдеться про вірші Ф.-Г.Лорки], перекладав діалектом галицьким)” [261, с.94]. А.Перепадя (у статті, опублікованій під псевдонімом А.Олексієнко) відзначав, що М.Лукаш якоюсь мірою архаїзував переклад „Декамерона”, а не зодягнув його в новітню форму: „Тут йому стали в пригоді лінгвістичний смак і чуття мови. <...> Завдання перекладача було не лише перекласти з однієї мови на іншу, в яких тільки спільне, що фонетична краса, а й перенести цей твір простірно. Архаїзація стала для Лукаша не метою, а засобом, тим ферментом, що витворив не перекладацьке сусло, а виборний трунок, адекватний настояній міцності шестисотлітнього оригіналу” [134, с.138-139]. Про своє глибоке враження і захоплення перекладом „Декамерона” писав Є.Гуцало: „Цю перлину світової літератури також на високому рівні інтерпретував український перекладач, продемонструвавши свій винятковий хист, прекрасну ерудованість, вправне оперування невичерпними запасами лексики рідної мови, її стилістичним розмаїттям” [Цитую за: 253, с.144].
К.Шахова підкреслювала, що М.Лукаш (названий нею перекладачем з Божої ласки), мав „універсальні знання в багатьох царинах культури, здібності поліглота, який легко опановував іноземні мови, тонко відчуваючи їх глибинні смисли, блискучий хист версифікатора, працездатність людини, яка знайшла свій справжній шлях, свою улюблену справу. А головне знання рідної мови, таке розкішне, витончене, розмаїте, щедре, що дух перехоплює від лексичних багатств, відтінків слова, тих свіжих емоційних нюансів, які він умів вичаровувати, творячи еквіваленти світової класики українською мовою” [258, с.225].
У статті „Лукашеві уроки української мови” В.Савчин стверджує, що „мова перекладів М.Лукаша настільки багата, що якби розписати і класифікувати всі лексичні і фразеологічні одиниці, що їх перекладач використав, то вийшов би унікальний словник мови перекладів М.Лукаша із синонімічними рядами, набагато ширшими у порівнянні з нинішніми словниками синонімів” [163, с.23]. В іншій своїй праці В.Савчин називає М.Лукаша „бездоганним стилістом і незрівнянним мовним віртуозом”, який „створив власний, виразно самостійний, неповторний стиль перекладу, виявивши при цьому фундаментальні знання книжної мови та народних говірок” [170, с.124].
Та все ж від часу появи перекладу „Фауста” М.Лукаш зазнавав повсякчасної критики щодо мови своїх перекладів. Найбільшої гостроти критика досягла у середині 1970-хрр. Власне, це були вже не стільки лінгвістично фахові зауваження, скільки політичні звинувачення: „Головні недоліки мови деяких сучасних перекладів виявляються насамперед у тенденційному прагненні окремих перекладачів і видавничих редакторів наблизити мову перекладу, тобто мову сьогодення, до мови перекладів, здійснюваних у 20-і роки, отже, перекреслити досягнення п’ятдесятирічного розвитку української мови в сім&rs

Список литературы

ВИСНОВКИ
Опрацювання літератури, присвяченої творчості видатного україн­ського перекладача М.Лукаша, та дослідження лексичних особливостей його перекладів спонукає до таких висновків:
1.З аналізу тієї порівняно невеликої кількості праць, у яких розгля­дається творчість М.Лукаша, постає кілька характерних рис його перекла­дацької практики та принципових засад у виборі мовних засобів. По-перше, це уважне ставлення до оригіналу, яке виявлялося у доборі текстів для перекладу (ними були насамперед твори світової класики, пов’язані з фольк­лором, а це вимагало використання народнорозмовної лексики). По-друге, глибоке знання мови-джерела й української мови дозволяло М.Лукашеві відчувати колорит першотвору й обирати такі мовні засоби, завдяки яким цей колорит не лише не втрачався, а навпаки підсилювався. Цьому сприяло використання діалектної, архаїчної лексики, вульгаризмів, регіоналізмів, церковнослов’янізмів, фразеологізмів, а також прислів’їв та приказок. По-третє, М.Лукаш активно використовував багату синоніміку української мови, її дериваційні можливості, вводячи до текстів своїх перекладів значну кількість новотворів. Із двох слів, що містять у своїй семантичній структурі історичні конотації, М.Лукаш обирав для перекладу те слово, яке своїми зв’язками більше пов’язане з князівськими часами чи ж загалом хронологічно більш відповідне. Такий принцип дозволив М.Лукашеві активізувати такі шари лексики української мови, які сприйма­ються як синхронні або ж як близькі до часового відтинку, зображеного в творі-оригіналі. Для досягнення жартівливої стилістики М.Лукаш віддає перевагу експресивним синонімам
2.Не заперечуючи використання загальновживаних слів, М.Лукаш вдається до синонімічного урізноманітнення тексту, спираючись при цьому на добре знання реалій, позначуваних певними словами, та їх відповідність до зображуваного часу, ситуації. Вибір рідковживаного слова не був для М.Лукаша самоціллю, а випливав насамперед із потреби знайти слова, що були б семантично більш умотивовані й більш доречні з огляду на час і ті події чи ситуації, що їх описано в творах, які він перекладав.
3.Для М.Лукаша важило й те, наскільки слово було узвичаєне в мові українських письменників й, зокрема, в перекладацькій практиці. Тому він надавав перевагу словам, що мали давнішу узвичаєність. Послідов­ність застосування принципу узвичаєності сприяла активізації слів і зворотів західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ початку ХХст., представлених творами І.Франка, О.Кобилянської, В.Стефаника та інших галицьких і буковинських письменників.
4.М.Лукаш активізував слова, що належать до питомих словотвірних типів української мови і дозволяють перекладачеві конденсовано, щільніше (в одному слові) передати складніший зміст, або ж із двох словотвірних синонімів М.Лукаш обирав слово рідковживане чи застаріле, що було цілком зрозумілим за своїм лексичним значенням, проте завдяки менш відо­мій структурі основи (комбінаториці основ та афіксів) сприймалося як стилістично конотоване.
5.За нормами сучасної літературної мови лексика, використана у перекладах М.Лукаша, має різне ремаркування у „Словнику укранської мови”. Церковнослов’янізми подаються з ремарками книжн[е], заст[аріле]; книжн[е], поет[ичне]; заст[аріле]; церк[овне], рідко[вживане]; рел[ігійне]; заст[аріле], поет[ичне]; рідко[вживане]; ц[ерковно]-с[лов’янське], уроч[и­сте], рідко[вживане]; уроч[исте], поет[ичне]. Ілюстративним матеріалом до них найчастіше виступають контексти з творів Т.Шевченка на біблійну тематику („Давидові псалми”, поема „Марія” та ін.), Лесі Українки, а також поетів, що ввійшли в літературу на початку ХХст., у період національного відродження 1920-хрр. (М.Рильського та інших неокласиків, П.Тичини). М.Лукаш уживав і такі церковнослов’янізми, яких не знайдемо ані в Словнику Грінченка, ані в „Словнику української мови”.
6.Аналізований лексичний матеріал яскраво й беззаперечно підтвер­джує той факт, що М.Лукаш мав глибоке знання української мови за багать­ма її джерелами від староукраїнського періоду й до творів письменників ХІХ ХХст., що дозволило йому активізувати давні шари лексики спільного фонду української, польської, чеської мов, а також лексичні запозичення латинізми, германізми, тюркізми, ряд із яких не включено до „Словника української мови” (безецний, буздиган, дорадець, зацний, рейментар, рейментарювати, шермицерія), хоч майже всі вони зафіксовані в „Словарі української мови” за редакцією Б.Грінченка.
7.Найчастіше М.Лукаш використовував лексику з історичними коно­таціями, що її активно вживав П.Куліш як у своїх оригінальних творах, так і в перекладах. Така лексика у „Словнику української мови” ілюструється контекстами з творів Т.Шевченка, Ганни Барвінок, О.Ільченка, М.Рильсь­кого, а також Словником Грінченка (проте без зазначення прізвища П.Куліша). М.Лукаш відновлює Кулішеву традицію вживання церковно­слов’янізмів як засобів урочисто-поетичного, піднесеного стилю мовлення, а також активізує слова, що характеризували побут військової верстви й становили спільну частину лексичного фонду української та польської мов. Наслідування традицій, започаткованих П.Кулішем, простежується й у використанні народнорозмовної, зокрема й діалектної, лексики, а також в активізації Кулішевих новотворів іменників, утворених шляхом усічення дієслівних основ. В історії української літературної мови М.Лукаш постає як один із послідовних продовжувачів традицій П.Куліша.
8.Письменницька самонастанова М.Лукаша повертати до активного вжитку забуті, застарілі слова гармонійно поєдналася з потребою переклас­ти синтаксично складні тексти романів епохи Відродження, насичені конст­рукціями з нагромадженням однорідних членів речення, синонімічними словами і зворотами. Це дозволило перекладачеві реалізувати номінативно-експресивні та стилістичні властивості архаїзмів, оказіоналізмів, розмовних, рідковживаних та діалектних слів через уведення їх в сурядні, однорідні синтаксичні зв’язки із загальновживаними словами. Синтаксичне оточення виступає важливим засобом увиразнення стильових конотацій та семантич­них відтінків слова, ідентифікації лексичного значення оказіоналізмів. У перекладах М.Лукаша синоніми й пароніми становлять яскраву ознаку стилістики. Використовуючи їх для творення різноманітних фігур мови ампліфікації, парономазії, каламбурів, М.Лукаш спирається на традиції української літературної мови, збагачуючи її завдяки своїй перекладацькій самобутності.
9.Контексти з перекладів М.Лукаша, використані в ілюстративній частині „Словника української мови”, навіть у тій невеликій кількості словникових статей і лише в перших трьох томах словника, дозволяють виявити глибокі й органічні зв’язки лексики перекладів з текстами старо­українських пам’яток XVI XVIIст., з творами письменників ХІХст., що стали основою нової літературної мови. У доборі лексичних одиниць М.Лукаш спирався на своє ґрунтовне знання мови книжної і розмовної.
10.Своєю перекладацькою творчістю М.Лукаш розширив і збагатив стильові властивості й діалектних, і застарілих, і рідковживаних слів як зі східно-, так і з західноукраїнських теренів, що спонукає до перегляду й удо­сконалення стильового маркування сотень лексичних одиниць, а також до створення повного реєстру лексики перекладів М.Лукаша й уведення її до „Словника української мови” нової редакції.
11.Дослідження перекладів М.Лукаша виявляє тісні зв’язки лексичних та образно-виражальних засобів із творчістю І.Франка, А.Кримського, М.Зерова та інших поетів-неокласиків. Чимало слів із творів І.Франка, що за сучасним стилістичним маркуванням належать до застарілих, діалектних, західних, пов’язані зі староукраїнським фондом. Активно використовуючи досвід І.Франка в галузі перекладу М.Лукаш сприяв збереженню в сучасній українській літературній мові лексичної спадщини староукраїнської доби.
12.Перекладацька творчість М.Лукаша засвідчила глибоке знання й творче використання лексичних одиниць, зафіксованих у писемних джерелах староукраїнської доби, територіально-діалектного розмаїття української мови та здобутків видатних українських письменників нового періоду розвитку літературної мови.

Список використаних джерел
1. БелейЛ. Словник старослов’янсько-український / Л.Белей, О.Белей. Львів : Свічадо, 2001. 329с.
2. Беринда П. Лексикон словенороський / П.Беринда. К., 1627 (Надрук. з київського видання 1627р. фотомех. способом) / [підгот. тексту і вступ. ст. В.В.Німчука]. К. : Наукова думка, 1961. 272с.
3. Бобинський В. Поезії / Василь Бобинський. К. : Рад.письменник, 1986. 318с. (Бібліотека поета).
4. БоккаччоДж. Декамерон / Джованні Боккаччо; [пер. з італ. М.Лукаш; передмова Г.Кочур]. Харків : Фоліо, 2003. 671с. [Бібліотека світової літератури].
5. Вега Лопе де. Овеча криниця / Лопе де Вега; [пер. з ісп. М.Лукаш] // Всесвіт. 1962. №9. С.86124.
6. Гете Й.-В. Фауст / Й.-В. Гете; [пер. з нім. М.Лукаш]. Харків : Фоліо, 2003. 400с. (Бібліотека світової літератури).
7. Грінченко Б.Д. Словарь української мови в 4т. (19071909) / Б.Д.Грінченко. К. : Наукова думка, 19961997. (Перевидано фотоспособом. К., 1958).
8. Гуцульські говірки: короткий словник / [уклад.: Г.Гузар, Я.Закревська (відп. ред.), У.Єдлінська, В.Зеленчук, Н.Хобзей]. Львів, 1997. 232с.
9. ДальВ. Толковый словарь живаго великорусскаго языка: в 4т. / В.Даль. М., 1989.
10. Дыялекталагічны атлас беларускай мовы: уступныя артикулы: даве­дачныя матэрыялы і каментарыі да карт / Р.І.Аванесав, К.К.Крапіва, Ю.Ф.Мацкевіч. Мінск, 1963. 972с.
11. Етимологічний словник української мови: у 7т.: К. : Наукова думка, 1982. Т.1 (АГ) / [редкол.: О.C.Мельничук (голов. ред.) та ін.]. 631с.; К. : Наукова думка, 1985. Т.2 (ДКопці). 570с.; К. : Наукова думка, 1989. Т.3 (КораМ). 550с.; К. : Наукова думка, 2003. Т.4 (НП). 656с.; К. : Наукова думка, 2006. Т.5 (РТ). 704с.
12. Желехівський Є. Малорусько-німецький словар / Є.Желехівський, С.Недільський. Львів, 1886. Т.І (АО); Т.ІІ (ПЯ). 1117с.
13. Зеров М.К. Камена / М.К.Зеров. К. : Час, 1990. 80с.
14. ЗеровМ.К. Антологія римської поезії / М.К.Зеров. К. : Час, 1990. 64с.
15. Історичний словник українського язика / [під. ред. Є.Тимченка; укл.: Є.Тимченко, Є.Волошин, К.Лазаревська, Г.Петренко]. К. Х., 19301932. Т.1. ХХІV + 948с.
16. КобилянськаО. Аристократка: [оповідання, повісті] / Ольга Кобилянська. К. : Видавництво Соломії Павличко „Основи”, 2001. 699с.
17. Котляревський І.П. Енеїда: [поема] / І.П.Котляревський. К. : Радянська школа, 1989. 286с.
18. Кримський А.Твори: у 5 т. / А.Кримський. К. : Наукова думка, 1972. Т.1 : Поетичні твори. Оповідання. 632с.
19. Куліш П.О. Твори: в 2 т. / П.О.Куліш. К. : Наукова думка, 1994. Т.2: Поеми. Драматичні твори. 1994. 768с. (Бібліотека української літератури. Українська нова література).
20. Куліш П.О. Твори: в 2 т. / П.О.Куліш. К. : Наукова думка, 1994. Т.1: Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади. 1994. 752с. (Бібліотека української літератури. Українська нова література).
21. Лисенко П.С. Словник поліських говорів / П.С.Лисенко. К. : Наукова думка. 1974. 260с.
22. Літопис Самовидця. 2-ге вид., виправл., стереотип. К. : Наукова думка, 1971. 205с.
23. ЛукашМ. Від Боккаччо до Аполлінера : [переклади] / Микола Лукаш К. : Дніпро, 1990. 510с. (Майстри поетичного перекладу).
24. МіцкевичА. Пан Тадеуш, або Останній наїзд на Литві: [поема] / Адам Міцкевич; [пер. з польськ. М.Рильський]. Харків : Фоліо, 2004. 349с. (Бібліотека світової літератури).
25. Народні думи: [збірник / упоряд., авт. пер. і прим. С.В.Мишанич]. К. : Дніпро, 1986. 173с. (Шкільна бібліотека).
26. Польсько-український та українсько-польський словник / [уклад. Д.В.Бачинський, А.В.Задніпряна, М.М.Хотинська]. К. : Чумаць­кий Шлях, 2003. 710с.
27. Пулюй І. Молитовник. Псалтир / Іван Пулюй; [за заг. ред. проф. В.Шендеровського]. К. : Рада, 1997. 271с.
28. Російсько-український словник / [гол. ред. А.Кримський]. К., 1924. Т.1 (АЖ); К., 19291933. Т.2 (ЗН); / [гол. ред. С.Єфремов]. К., 19271928. Т.3 (ОП).
29. Сервантес Сааведра, Мігель де. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі: [роман] / Мігель де Сервантес Сааведра; [пер. з ісп. М.Лукаш; післямова Г.Кочур]. К. : Дніпро, 1995. 703с.
30. Сервантес Сааведра, Мігель де. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі / Мігель де Сервантес Сааведра; [пер. з рос. В.Козаченка та Є.Кротевича; вірші в пер. М.Лукаша]. К. : Молодь, 1955. 564с.
31. Словник синонімів української мови: в 2 т. / [авт. А.А.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук та ін.]. К. : Наукова думка, 2001. Т.1 (АН). 2001. 1040с.; Т.2 (ОЯ). 2001. 960с. (Словники України).
32. Словник староукраїнської мови: в 2 т. / [ред. кол.: Гринчишин Д.Г., Гумецька Л.Л., Керницький І.М. та ін.]. К. : Наукова думка, 19771978. Т.1 (АМ). 632с.; Т.2 (НӨ). 591с.
33. Словник української мови XVI першої половини XVIIст. / [ред. кол.: Д.Гринчишин, У.Єдлінська, Я.Закревська та ін.]. Львів, 1994. Вип.1: А. 151с.; Львів, 1994. Вип.2: ББогуславецъ. 151с.; Львів, 1996. Вип.3: БВ. 251с.; Львів, 1997. Вип.4: В. 259с.; Львів, 1998. Вип.5: В. 257с.; Львів, 1999. Вип.6: ВГ. 255с.; Львів, 2000. Вип.7: ГД. 255с.; Львів, 2001. Вип.8: Д. 255с.; Львів, 2002. Вип.9: ДЗ. 255с.; Львів, 2003. Вип.10: З. 255с.; Львів, 2004. Вип.11: З. 255с.; Львів, 2005. Вип.12: З. 244с.; Львів, 2006. Вип.13: ИІ. 242с.
34. Словник української мови: в 11 т. К. : Наукова думка, 19701980.
35. Словник фразеологізмів української мови [уклад. В.М.Білоноженко та ін.] К. : Наукова думка, 2003. 1104с. (Словники України).
36. Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. У Відні: Виданнє британського і заграничнього біблійного товариства. 1903. [Перевидано: К. : Рада, 2000 / ред. В.Шендеровський].
37. Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ на початку XX ст. Ч.1: Матеріали до словника / Людмила Ткач. Чернівці : Рута, 2000. 408с.
38. Українська література ХVІІст.: Синкрет. писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика / [упоряд., приміт. і вступ. стаття В.І.Крекотня; ред. тому О.В.Мишанич]. К. : Наукова думка, 1987. 608с.
39. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХст.: у 3 кн. / [упоряд. В.Яременко, Є.Федоренко; наук. ред. А.Погрібний]. К. : Рось, 1994. Кн. 1. 704с.
40. Універсали Івана Мазепи (16871709) / [упоряд. І.Бутич]. КиївЛьвів: НТШ, 2002. 757с. (Універсали українських гетьманів: Матеріали до українського дипломатарію. Серія І).
41. ФасмерМ. Этимологический словарь русского языка: в 4т. / М.Фасмер; пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачева. М. : Изд-во „Прогресс”, 1964.
42. Франко І.Я. Зібрання творів: у 50 т. / І.Я. Франко. К. : Наукова думка, 1976. Т.3: Поезія. 447с.
43. Франко І.Я. Зібрання творів: у 50 т. / І.Я. Франко. К. : Наукова думка, 1977. Т.8: Поетичні переклади та переспіви. 639с.
44. Франко І.Я. Зібрання творів: у 50 т. / І.Я. Франко. К. : Наукова думка, 1977. Т.9: Поетичні переклади та переспіви. 527с.
45. Франко І.Я. Зібрання творів: у 50 т. / І.Я. Франко. К. : Наукова думка, 1978. Т.15: Поетичні переклади та переспіви. 664с.
46. Франко І.Я. Зібрання творів: у 50 т. / І.Я. Франко. К. : Наукова думка, 1979. Т.22: Повісті та оповідання (19041913). 519с.
47. Франко І.Я. Твори: в 2 т. / І.Я.Франко. К. : Дніпро, 1981. Т.1: Поезії. 533с.
48. Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: в 4т. / В.А.Чабаненко. Запоріжжя, 1992. Т.3 (ОП). 304с.; Т.4 (РЯ). 261с.
49. Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г.Шевченко. К. : Дніпро, 1981. 613с.
50. ШекспірВ. Комедії і трагікомедії / Вільям Шекспір; [пер. з англ. Ю.Лісняк, М.Рильський, Л.Танюк, М.Лукаш, М.Бажан]. Харків, 2004. 527с. (Бібліотека світової літератури).
51. ШекспірВ. Твори / В.Шекспір ; [з мови британської мовою українською поперекладав П.А.Куліш]. Львів: Товариство имени Т.Шевченка. 1882. Т.1: Отелло. Троїл та Крессида. Комедія помилок. 418с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. АкуленкоВ.В. Німецький вплив на розвиток української мови / В.В.Акуленко // Мовознавство. 1997. №1. С.1219.
2. БархударовЛ.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории переводов) / БархударовЛ.С. М. : Международные отношения, 1975. 240с.
3. БілодідІ. Про критерії якості перекладу / Іван Білодід // Теорія і практика перекладу: респ.міжвідом.наук.зб. / відп.ред. О.І.Черед­ниченко. К. : Вища школа, 1979. Вип.1. С.34.
4. БілоусД. Перекладацька майстерність Миколи Лукаша / Дмитро Білоус // Всесвіт. 1987. №8. С.4854.
5. БілоусенкоП.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду) / БілоусенкоП.І. К. : Київський державний педінститут ім.М.П.Драгоманова, 1993. 216с.
6. БругерС. „Уривки єдиної великої сповіді...” / С.Бругер // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1998. №8. С.2224.
7. БрюггенВ. Під сонцем Криму: [Спогади про перекладача М.Лукаша] / В.Брюгген // Київ. 2000. №34. С.135137.
8. БрюггенВ. Полудень творчої зрілості / В.Брюгген // Літературна Україна. 1969. 19грудня. С.3.
9. БулаховскийЛ.А. Церковнословянизмы и близкие к ним образования книжного происхождения / Л.А.Булаховський // Вибрані праці в п’яти томах / Л.А.Булаховський. К. : Наукова думка, 1978. Т.3: Славістика. Російська мова. С.430439.
10. ВакуленкоС. Полонізми у складі західноукраїнської лексики за „Українсько-німецьким словником” Зенона Кузелі та Ярослава Рудницького / С.Вакуленко, В.Піддубна // Науковий вісник Чернівецького університету: зб.наук.пр. / наук.ред. Б.І.Бунчук. Чернівці : Рута, 2000. Вип.93: Слов’янська філологія. С.112129.
11. ВащенкоВ.С. Фрагменти з українського мовознавства (Пропедевтич­ний посібник молодого науковця) / В.С.Ващенко. Дніпропетровськ, 1989. 80с.
12. ВенгренівськаМ.А. П’єса В.Шекспіра „Троїл і Крессіда” в українсь­кому перекладі (до перекладацького портрету М.Лукаша) / М.А.Вен­гренівська, Т.Є.Некряч // Теорія і практика перекладу. 1991: респ. міжвідом.наук.зб. / М-во освіти і науки України, Київський ун-т ім.Т.Шевченка. К. : Вища школа, 1992. Вип.18. С.2740.
13. ВеснаМ.П. Перший монолог Фауста в перекладі І.Франка та М.Лу­каша: роль часового чинника / М.П.Весна // Іноземна філологія: респ. міжвідом.зб. / відп.ред. К.А.Кусько. Львів : Світ, 1995. Вип.108. С.8997.
14. ВінцензА. До проблеми українсько-польських мовних контактів / А.Вінценз // Мовознавство. 1991. №5. С.3741.
15. ГачечиладзеГ. Вопросы теории художественного перевода / Г.Гаче­чиладзе. Тбилиси : Литература да хеловнеба, 1964. 268с.
16. ГнатюкІ. Так у нас шанують геніїв: [Про письменника-перекладача М.О.Лукаша] / Іван Гнатюк // Літературна Україна. 1996. 3жовтня. С.8.
17. ГольбергМ. Долаючи час і простір: Переклад і проблеми національ­ного відродження / Марк Гольберг // Дзвін. 1992. №78. С.127130.
18. ГординськийЯ. Кулішеві переклади драм Шекспіра / Я.Гординський // Записки Наукового товариства імени Шевченка / ред. К.Студинський. Львів, 1928. Т.CXLVIII: Праці історично-філологічної секції. С.55164.
19. ГречанюкС. Але не зрікся!: До 70-річчя від дня народження М.Лу­каша / Сергій Гречанюк // Українська мова і література в школі. 1989. №12. С.35.
20. ГречанюкС. Фауст учора й завтра // Вічні книги / Сергій Гречанюк. К.: Дніпро, 1991. С.268314.
21. ГринчишинД.Г. Явища субстантивації в українській мові (субстантивація прикметників) / Д.Г.Гринчишин. К. : Наукова думка, 1965. 112с.
22. ГумецкаяЛ.Л. К истории украинско-польских языковых связей Л.Л.Гумецкая // Исследования по польскому языку: сб.ст. М. : Наука, 1969. С.219228.
23. ГумецькаЛ.Л. З історичної лексикології української мови / Л.Л.Гумецька // Мовознавство. 1981. №1. С.3844.
24. ГуральМ.И. Основы переводческого анализа поэтического текста / М.И.Гураль // Актуальні проблеми менталінгвістики: зб.наук.ст. за матеріалами V Міжнар. конф., 1718 травня 2007р. Черкаси: Ант, 2007. С.107111.
25. ГуртовенкоВ. Де ж він, гідний подиву приклад? (Деякі міркування про знемагаюче сьогодення) / В.Гуртовенко // Київ. 1994. №1112. С.25.
26. ГуцалоЄ. Спогад про Миколу „козловода” / Євген Гуцало // Літературна Україна 1990. 15листопада. С.7.
27. Десятий (Перший незалежний) з’їзд письменників України. Виступ Г.Кочура / Григорій Кочур // Літературна Україна. 1991. 25квітня. С.5.
28. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі / Дзендзелівський Й.О. К. : Наукова думка, 1969. 268с. (Акад.наук УРСР, Ін-т мовозн. ім.О.О.Потебні).
29. ДзюбаІ. Чаклун-характерник українського слова / Іван Дзюба // Сучасність. 1998. №9. С.128134.
30. ДимаГ.М. Українська народнопоетична символіка та її переклад на німецьку мову (на матеріалі „Кобзаря” Т.Г.Шевченка) / Г.М.Дима // Слов’янське літературознавство і фольклористика: респ.міжвід.зб. / наук.ред. Ю.О.Жлуктенко. К. : Наукова думка, 1973. Вип.9. С.2637.
31. ДимаГ.М. Народнопоетична символіка атмосферних явищ у „Кобза­рі” Т.Г.Шевченка та її переклад на німецьку мову / Г.М.Дима // Вісник Київського університету: Іноземна філологія / відп.ред. Ю.О.Жлуктенко. Київ, 1974. С.112129.
32. ДоценкоР. Пам’ятаймо про свій обов’язок! / Ростислав Доценко // Українська мова і література в школі. 1989. №12. С.57.
33. ЖитникВ.К. Микола Лукаш перекладач і лінгвіст / В.К.Житник // Наукові записки. 2000. Т.18: [Спец. випуск]. У 2ч. Ч.1. С.1722.
34. ЖлуктенкоЮ.О. Проблеми іншомовної інтерпретації Шевченкового слова / Ю.О.Жлуктенко // Мовознавство. 1989. №3. С.38.
35. ЖовтобрюхМ.А. Збагачення української мови в радянський час / М.А.Жовтобрюх // Українська мова і література в школі. 1997. С.3242.
36. ЖолдакО. Так починався М.Лукаш Сторінки спогадів / Олесь Жолдак // Літературна Україна. 1999. 16грудня. С.7.