ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНА ОСНОВА ТЕКСТІВ ПОЛІТИЧНИХ ДИСКУСІЙ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

Андрейченко Оксана Іванівна

УДК 811.161.2: [81’38:81’373.7]

ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНА ОСНОВА ТЕКСТІВ ПОЛІТИЧНИХ ДИСКУСІЙ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ
КІНЦЯ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Єрмоленко Світлана Яківна,
д. філол. н., професор

Київ 2006

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень.............................................................................5
Вступ.....................................................................................................................6
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження текстів політичних
дискусій..............................................................................................................11
1.1. Поняття політичного дискурсу.......................................................11
1.2. Політична дискусія як жанр політичного дискурсу.....................14
1.3. Тексти політичної дискусії як система аргументів.......................16
1.3.1. Види аргументацій у політичних дискусіях...............................16
1.3.1.1. Коректні аргументи....................................................................17
1.3.1.2. Некоректні аргументи................................................................23
1.4. Лексико-фразеологічні засоби як форма вираження аргументів.................................................................................................25
Розділ 2. Семантика, структура і прагматика політичної метафори..................................................................................................28
2.1. Функції метафори у жанрі політичної дискусії.............................30
2.2.Продуктивні метафоричні моделі сучасного
політичногодискурсу..............................................................................31
2.2.1. Концептуальна сфера Соціум”...................................................34
2.2.1.1. Політична дійсність театр.......................................................35
2.2.1.2. Політичні реалії війна.............................................................40
2.2.1.3. Політичні реалії кримінальний світ.......................................48
2.2.1.4. Політичні реалії спортивні змагання.....................................54
2.2.2. Концептуальна сфера Людина”..................................................63
2.2.2.1. Політичні реалії хвороба.........................................................63
2.2.2.2. Держава, політична ситема організм.....................................71
2.2.2.3. Політична система родина......................................................75
2.2.3. Концептуальна сфера Природа”.................................................79
2.2.3.1. Політичні реалії світ тварин...................................................79
2.2.3.2. Політичні реалії рослинний світ............................................83
2.2.4. Концептуальна сфера Артефакти”.............................................84
2.2.4.1. Держава будівля......................................................................84
2.2.4.2. Політична система механізм..................................................86
2.2.4.3. Політична система транспортні засоби.................................89
2.3. Структура макроконцепту Політика”...........................................93
2.3.1 Мікрополе влада”..........................................................................93
2.3.2. Мікрополе вибори”......................................................................97
2.3.3. Мікрополе суб’єкти політики”.................................................100
2.3.4. Мікрополе методи і засоби впливу”........................................102
2.4. Психолінгвістичний експеримент Виявлення характерних
ознак концепту влада”.........................................................................104
Розділ 3. Комунікативно-прагматична роль перифразів у мові
політичних дискусій......................................................................................107
3.1. Семантична класифікація перифразів..........................................109
3.1.1.Назви політичних суб’єктів.........................................................110
3.1.1.1.Перифрази на позначення відомих
політичних діячів...................................................................................110
3.1.1.2. Перифрастичні назви депутатів..............................................114
3.1.2. Перифрази на позначення партій та блоків..............................114
3.1.3. Називання впливових у політиці груп......................................117
3.1.4. Перифрази на позначення обійманих посад.............................118
3.1.5. Перифрази на позначення найвищої державної посади..........118
3.2. Роль перифразів у реалізації функції впливу в жанрі
політичної дискусії................................................................................122
Розділ 4. Структура і семантика ФО у жанрі
політичної дискусії.........................................................................................125
4.1. Семіотика ФО з соматичним компонентом.................................125
4.2. Трансформація ФО у жанрі політичної дискусії.........................141
4.2.1. Поширення (експлікування) компонентного складу ФО.........145
4.2.2. Редукція (скорочення) компонентного складу ФО..................157
4.2.3. Фразеологічний натяк.................................................................163
4.2.4. Лексична заміна (субституція) компонентів ФО.....................166
4.2.5. Контамінація ФО.........................................................................173
4.2.6. Комбіновані трансформації ФО ................................................177
Висновки.......................................................................................................180
Література.....................................................................................................183
Додаток 1...........................................................................................................1
Додаток 2.........................................................................................................77

ВСТУП
Кожний період розвитку історії літературної мови передбачає врахування контексту суспільно-політичних умов. Кінець ХХ початок ХХІ століття період змін у житті суспільства і активний розвиток жанрів публіцистичного стилю або мови ЗМІ. Між самими термінами мова ЗМІ і публіцистичний стиль сучасні дослідники вбачають суттєву різницю (див. поняття інформаційного стилю Д.Х.Баранник).
Мова мас-медіа є своєрідним дзеркалом сучасної літературної мови, у якому відбивається багатофункціональність національної мови, ступінь її інтелектуалізації [Стишов 2003: 32]. С.Я.Єрмоленко вважає, що за сучасних умов активні процеси слововживання, вибору форми наголошування тощо найбільшою мірою визначаються мовною практикою ЗМІ. Останні здійснюють найвідчутніший вплив на вироблення узвичаєного мовного стандарту, вони формують і певні мовні смаки, моду на слововживання” [Єрмоленко 2001: 7 8]. Вивчаючи мову преси дослідники наголошують на тому, що вона органічно пов’язана з історією народу, долею його культури” [Жовтобрюх 1963: 8].
Як окремий структурно-функціональний стиль мову масово-політичної інформації виокремлено дослідниками в 70-х роках ХХ століття: У всіх сферах нашого життя звучить слово, а раз так, то специфіка, способи, техніка його вживання кличе до життя і новий стиль загальнонародної літературної мови” [Білодід 1977: 5]. У сучасному мовознавстві деякі українські мовознавці теж відстоюють це положення: Мова засобів масової інформації набуває ознак окремого інформаційного стилю” [Мацько 2000: 16].
Жанри інформаційного чи публіцистичного стилю у зв’язку з їхньою актуалізацією потребують теоретичного обґрунтування та стилістичної інтерпретації на кожному часовому зрізі історії літературної мови. Отже, актуальним є питання диференціації жанрів публіцистичного стилю.
Відмінності між стильовими жанрами насамперед виявляються в лексиці та фразеології, про що свідчать дослідження І.І.Браги, С.Я.Єрмоленко, М.А.Жовтобрюха, В.Г.Костомарова, Т.А.Коць, М.М.Пилинського, Ю.Ф.Прадіда, В.М.Русанівського, О.А.Сербенської, Г.Я.Солганика, Л.О.Ставицької, О.А.Стишова, О.О.Тараненка, В.А.Чабаненка, Л.І.Шевченко таін. Політичний дискурс, зокрема структура політичної метафори, становить об’єкт вивчення у працях А.М.Баранова, А.Вежбицької, О.Г.Казакевич, Ю.М.Караулова, Дж.Лакоффа, К.Серажим, П.Серіо, О.Й.Шейгал, Х.П.Дацишин, Е.Лассан, І.О.Філатенко, О.М.Чадюк, А.П.Чудінова.
Актуальність обраної теми визначається потребою дослідження структурно-семантичної організації текстів масової комунікації у зв’язку з їхнім комунікативним та прагматичним потенціалом. Актуальним є вивчення взаємозалежності жанру політичної дискусії від лексико-фразеологічних засобів, що використовуються у відповідних текстах. У зв’язку з демократичними процесами в суспільстві відбувається процес орозмовлення” (С.ЯЄрмоленко), або колоквіалізації (О.О.Тараненко), літературної мови. Ця загальна тенденція по-різному виявляється в текстах політичних дискусій, загалом у політичному дискурсі, який в сучасній комунікативній, когнітивній, прагматичній лінгвістиці привертає увагу дослідників.
Метою дисертації є дослідження лексико-фразеологічної основи текстів політичних дискусій як окремого жанру політичного дискурсу кінця ХХ початку ХХІ століття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідженння узгоджене з науковою темою Стилістичні параметри нової української літературної мови в концептуально-знаковому і часовому вимірі”, яку опрацьовує відділ стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України.
Дослідження поставленої мети передбачало розв’язання таких завдань:
виявити комунікативні ознаки політичної дискусії як різновиду політичного дискурсу;
проаналізувати лексико-фразеологічну основу вираження аргументів, до яких звертаються автори дискусій;
дослідити типові моделі політичних метафор з притаманною їм фреймово-слотовою структурою;
здійснити аналіз концепту політика”;
провести психолінгвістичний експеримент з метою виявлення асоціацій концепту влада”;
порівняти результати сприймання мовцями концепту влада” у 80-ті роки ХХ століття й на початку ХХІ століття;
укласти словник політичних метафор;
виявити комунікативно-прагматичну роль перифразів у текстах політичних дискусій;
дослідити структурні й семантичні трансформації фразеологічних одиниць (далі ФО);
описати моделі ФО із соматичним компонентом.
Об’єктом дослідження є газетно-журнальні публікації кінця ХХ початку ХХІ століття на теми політичного життя суспільства.
Предмет дослідження лексико-фразеологічна основа текстів політичних дискусій.
Матеріал дослідження україномовні періодичні видання різних суспільно-політичних орієнтацій: газети Голос України”, Урядовий кур’єр”, Президентський вісник”, Україна молода”, Молодь України”, Демократична Україна”, Шлях перемоги”, Слово Просвіти”, Українське слово”, Київ вечірній”, Київські відомості”, Кримська світлиця”, Літературна Україна”, Столиця”, День”, Українська правда”, Дзеркало тижня”, Дзвін Севастополя”, Освіта України”, Обрій”, Сільські вісті”, Сільський час”, Високий замок”, Комуніст”, Експрес”, Поступ”, Персонал плюс”; журнали Політика і культура”, Розбудова держави”.
За текстами, що висвітлюють політичні дискусії, укладено картотеку стилістично маркованих лексичних і фразеологічних засобів української мови (понад 5 тисяч одиниць).
Відповідно до завдань і матеріалу дослідження в роботі комплексно застосовано такі методи й прийоми вивчення лексико-фразеологічної основи текстів політичних дискусій: метод виявлення аргументів у політичних дискусіях; метод компонентного, трансформаційного, концептуального аналізу (методика моделювання політичних метафор).
Наукова новизна роботи. Уперше в українському мовознавстві досліджено жанр політичної дискусії в аспекті його прагматично-комунікативної організації. Новою є типологічна класифікація лексичних та фразеологічних засобів вираження концептів влада”, політика”. По-новому висвітлено явище метафоризації в публіцистичних текстах кінця ХХ початку ХХІ століття. Отримано новий матеріал на підставі асоціативного аналізу стимулу влада”.
Теоретичне значення дисертації полягає в розвитку теорії прагматично-комунікативної та когнітивної лінгвістики, в поширенні її положень на дослідження політичного дискурсу. Опис структурно-семантичних моделей і функцій політичної метафори, зокрема структурування поняття влада” як визначального концепту політичного дискурсу забезпечує поглиблене вивчення лексико-фразеологічної основи політичних текстів. Виявлені тенденції побудови політичних медіатекстів дають змогу уточнити зміст концептів політика”, влада”.
Практичне значення дисертації. Основні теоретичні та практичні положення й висновки можуть бути використані в лінгводидактиці, зокрема у викладанні спецкурсів з лінгвістики тексту та теорії комунікації, когнітивної лінгвістики (Фреймова семантика”, Семіотика політичної метафори”), інтерпретації жанрів масової комунікації. На основі отриманих результатів уточнено значення слів та ФО у сучасних тлумачних словниках.
Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорено на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України, засіданні кафедри українського мовознавства Таврійського національного університету іменіВ.І.Вернадського та апробовано на Міжнародній науковій конференції Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество” в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (Київ, 2003 р.); на Міжнародній науковій конференції Слов’янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (Луганськ, 19 20 жовтня 2004 р.); на Міжнародній науковій конференції Українська наукова термінологія в діахронному та синхронному аспектах” (Сімферополь, 20 21 жовтня 2004 р.).
Публікації. Зміст дисертації висвітлено в 6 наукових статтях, надрукованих у провідних фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1.Жанр політичної дискусії (синонімічні поняття дискусія”, полеміка”, полемічна стаття”) становить характерну ознаку політичного дискурсу кінця ХХ початку ХХІ століття. Йому властиві структурно-текстові та лексико-фразеологічні ознаки. Обов’язкова для дискусії вимога аргументативності, доказовості у досліджуваних текстах не завжди дотримується. Натомість стилетвірну роль виконує актуалізована оцінна лексика та фразеологія.
2.Виокремлено основні способи аргументування у текстах політичних дискусій кінця ХХ початку ХХІ століття: коректні аргументи, що стосуються предмета суперечки, тези, яка захищається або критикується, та некоректні, спрямовані на обґрунтування або критику тези суперечки, які апелюють передусім до емоцій. Їх застосовують лише з однією метою одержати перемогу в суперечці. Такі докази отримали назву аргументи до людини, особи”.
У публіцистичних текстах домінують коректні аргументи. Як аргументи до культурних традицій, до почуттів, емоцій використовуються метафори та усталені вислови емоційно-оцінного змісту, фразеологізми.
3.Політична дискусія вербалізується у відповідних тематичних групах лексики та фразеології як характерних явищах вторинної номінації. Фразеологічні одиниці, політичні метафори, перифрази заступають нейтральні первинні вислови й надають текстам політичних дискусій емоційності, переконливості.
4.Основним концептом політичного дискурсу є концепт влада”, який становить ієрархічно організовану структуру, репрезентовану ФО, перифрастичними мовними стереотипами, політичними метафорами. Вербалізація концепту влада” пов’язана з використанням лексико-фразеологічних пейоративних засобів. У прагматично-комунікативному змісті мовних одиниць виявлено компонент агресії.
5.Для сучасного полемічного дискурсу характерний процес творення політичних метафор. Чотири концептуальні сфери (Соціум”, Людина”, Природа”, Артефакти”) реалізуються в 12 продуктивних метафоричних моделях.
Розгалужена фреймово-слотова структура властива таким метафоричним моделям: політичні реалії хвороба”, політична дійсність театр”, політична дійсність війна”, політичні реалії кримінальний світ”, політичні реалії спортивні змагання”. Метафоричні утворення виступають засобами експресивно-оцінної інтерпретації політичної дійсності.
Нова політична реальність зумовлює виникнення нових асоціативних зв’язків, реалізованих у нових фреймах та слотах поширених моделей метафор.
Метафоричні моделі в жанрі політичної дискусії виконують маніпулятивну функцію, впливаючи на сприймання адресата політичного дискурсу, на формування мовних стереотипів. Політичні метафори належать до засобів аргументування, переконування опонента (аргумент до досвіду, аргумент до культурних традицій тощо).
Через семантичну структуру політичної метафори послідовно реалізується прагматична настанова адресанта створення іронічного тексту, в якому висловлюється зневажливе ставлення до політичної події чи особи.
До складу метафор входить суспільно-політична лексика на зразок: влада, президент, вибори, політичні інститути, політичний діяч, Конституція, держава тощо. У відповідних контекстах ця лексика формує оцінно-знижений політичний дискурс.
6.На підставі аналізу словникових дефініцій та текстової реалізації семантики лексеми політика запропоновано схему концептуально-польової структури названого поняття. Макроконцепт політика” представлено чотирма мікрополями, серед яких виділено влада”, вибори”, суб’єкти політики”, методи і засоби впливу”.
7.Характерна ознака текстів політичних дискусій кінця ХХ початку ХХІ століття функціонування вторинних номінацій перифрастичних структур, що утворюють розгалужені синонімічні ряди. Комунікативно-прагматичний оцінний зміст вторинних номінацій пов’язаний з некоректним аргументом до особи, оскільки акцентується увага реципієнта на переважно негативних рисах і якостях політика. Перифрази на позначення назв осіб створюють відповідний імідж політика, виконують у дискусіях ідентифікаційну чи емотивну функції, слугують для створення іронічної конотації.
8.Фразеологізми із соматичним компонентом репрезентують концепт влада”. Серед них переважають фразеологічні одиниці пейоративного, іронічно-зниженого, часто агресивного характеру. Іронічне забарвлення оцінних висловів зафіксовано не лише в семантиці, а й у графічному зображенні прагмем, зокрема у використанні графосемантичних лапок.
9.Лексико-фразеологічним засобам у текстах політичних дискусій властива стереотипність у висловленні негації щодо політичних опонентів, їхніх дій тощо. Паралельно з тенденцією до стереотипізації відзначено практику використання трансформованих фразеологізмів, що зумовлено їхніми оцінними якостями та можливостями ефективного впливу на опонента. Прагматична роль оказіонально модифікованих ФО виявляється в застосуванні ефекту новизни. Видозмінений фразеологізм у дискусійному тексті інтенсифікує зміст, наявний у прямій номінації.
10.Психолінгвістичний експеримент щодо стимулу влада” підтвердив тенденцію до збільшення в сучасних ЗМІ кількості оцінних асоціацій агресивного характеру.

ЛІТЕРАТУРА
Абрамец И.В. К вопросу об эллипсисе фразеологических единиц // Актуальные проблемы лексикологии: Тезисы докл. лингв. конф. Новосибирск, 1969. Вып ІІ. Ч.2. С. 105 107.
Абрамов Н. Даръ слова. Вып. 2-ой. Искусство разговаривать и спорить (Діалектика и эристика). С.-Петербургъ, 1902. 38 с.
Абрамович И.М. Об индивидуально-авторских преобразованиях фразеологизмов и отношении к ним фразеологического словаря // Проблемы фразеологии. М., Л.: Наука, 1964. С. 213 218.
Алефіренко М.Н. Фразеологізм // Українська мова: Енциклопедія. К.: Укр.енцикл.”, 2004. С. 770 772.
Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова: синергетика языка, сознания, культуры. М.: Academia, 2002. 289 с.
Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків, 1987. 136с.
Античные теории языка и стиля. М., Л.: Соцэкгиз, 1936. 343 с.
Аргументация в публицистическом тексте: (жанрово-стилистический аспект): Учеб. Пособие по курсу Журналистское мастерство”. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1992. 244 с.
Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Вступ. ст. и сост. Н.Д.Арутюновой; Общ. ред. Н.Д. Арутюновой и М.А. Журинской. М.:Прогресс, 1990. 512 с.
Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: Навч. посібник. В 2-хч. Чернівці, 1970 1971: Ч 1. 1970. 64 с.; Ч 2. 1971. 91 с.
Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 262 с.
Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Иностр. лит., 1955. 416 с.
Балли Ш. Французская стилистика. М., 1961. 394 c.
Баран Я.А. Основні питання загальної та німецької фразеології. Львів: Вища школа, 1980. 156 с.
Баранник Д.Х. Образна семантика і газетний текст: Метафора в газеті// Про культуру мови. К., 1964. С. 23 30.
Баранов А.Н. Аргументация как языковой и когнитивный феномен // Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации. М.: Наука. 1990. С. 15 79.
Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику: Учебное пособие. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 360 с.
Баранов А.Н. Что нас убеждает? (Речевое воздействие и общественное сознание). М.: Знание, 1990. 64 с.
Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты: традиции и новации. М.: Знание, 1991. 64 с.
Баранов А., Караулов Ю. Метафоры общественного диалога: война или согласие? // Знание сила. 1991. № 10. С. 60 63.
Баранов А., Караулов Ю. Очерк когнитивной теории метафоры // Баранов А., Караулов Ю. Русская политическая метафора (материалы к словарю). М.: Институт русского языка АН СССР, 1991. 193 с.
Белова М.А. Метафорическое моделирование понятия политика” в американской и украинской прессе // Вісник Харків. нац. ун-ту ім.В.Н.Каразіна. Х., 2003. № 609. С. 73 76.
Бернацкий Г.Г. Культура политической дискуссии. Л., 1991. 31 с.
Бессонова О.М. Референция, метафора и критерий метафоричности // Логико-семантический анализ структур знания. Новосибирск, 1989. С.59 64.
Білодід І.К. Мова масово-політичної і ділової інформації як структурно-функціональний стиль сучасної літературної мови // Мовознавство. 1977. № 1. С. 3 11.
Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 156 с.
Богданович Г.Ю. О некоторых терминах современной лингвокультурологии // Культура народов Причерноморья. № 53. Симферополь, 2004. С. 65 69.
Бойко О.В. Приемы реализации экспрессии устойчивых словесных комплексов в сатирико-юмористических жанрах (в сопоставлении с украинским языком): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10. 02. 01. Днепропетровск, 1981. 24 с.
Бойченко Н.О. Стійкі дієслівні сполуки у публіцистичному тексті: типологічні ознаки та експресивний потенціал: Дис. канд. філол. наук: 10. 02. 01. К., 2002. 192 с.
Болдырева Л.М. Речевые стилистические варианты фразеологических единиц // Уч. записки МГПИИЯ им. Мориса Тореза. М., 1964. Т. 30. С. 40 75.
Болдырева Л.М. Стилистические особенности функционирования фразеологизмов (на материале современной художественной немецкой литературы и прессы ГДР): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1967. 27 с.
Брага І.І. Мовна репрезентація образу держави у пресі України (кінець 1970-х початок 2000-х років): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2002а. 20 с.
Брага І.І. Про один із засобів графосемантики (на матеріалі газетних текстів) // Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество. Сборник научных трудов /Под общей ред. Л.А. Кудрявцевой. К., 2002б. С.18 23.
Брутян Г.А. Аргументация. Ереван, 1984. 293 с.
Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа Языки русской культуры”, 1997. 574 с.
Вайнтрауб Р.М. Опыт сопоставления соматической фразеологии в славянских языках // Труды Самаркандского ун-та. Вопросы фразеологии. 1975. Вып. 288. № 9. С. 160 ­ 164.
Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. 175 с.
Вакуров В.Н. О языке советского фельетона // Стилистика газетных жанров. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. С. 107 126.
Вежбицкая Анна. Семантические универсалии и описание языков М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови // Пилинський М.М., Дзюбишина-Мельник Н.Я., Ленець К.В., КолесникГ.М., Григораш А.М., Пустовіт Л.О., Пономарів О.Д., АннінаІ.О. К.: Наук. думка, 1990. 216 с.
Вовк В. Монологизм сознания и язык политики // Політична думка. 1995. № 2 3. С. 21 26.
Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи (Природа вторичной номинации). К.: Наук. думка, 1986. 143 с.
Вовчок Д.П. Метафорические парафразы в языке газеты // Актуальные проблемы лексикологии и лексикографии. Пермь, 1972. С. 95 102.
Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка. Пермь, 1974. 269 с.
Гавриш М.М. Особливості формальних змін фразеологізмів при контамінаційному фразеотворенні // Мовознавство. 1998. № 4. С.45 50.
Гажева И.Д. Опыт концептуального анализа имени игра // Филологические науки. 2000. № 4. С. 73 81.
Гнатюк И.С. Трансформация традиционных фразеологизмов в языке современной украинской художественной прозы: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / АН УССР, Ин-т языковедения им. А.А. Потебни. К., 1982. 24 с.
Гоббс Т. Левіафан, або суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної: Перекл. з англ. К.: Дух і літера, 2000. 608 с.
Голубовська І.О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу царство тварин” (на матеріалі української, російської, англійської та китайської мов) // Мовознавство. 2003. № 6. С.61 68.
Голянич Марія. Внутрішньоформна номінація у політичному дискурсі (на матеріалі засобів масової інформації) // Семантика мови і тексту. Збірник статей VIII Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай”, 2003. С. 104 110.
Григораш А.М. Систематизация приемов авторской интерпретации фразеологических единиц // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкаф. зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгонова; Редкол.: Н.В.Артикуца (відп. ред.) та інші. К., 1999. С.194 199.
Гринюкова Р. Про виникнення неологізмів у німецькій мові // Наукові записки. Вип. 35. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. С. 114 118.
Гумбольдт В. Язык и философия культуры. М.: Прогресс, 1985. 451 с.
Гутман Е.А., Литвин Ф.А., Черемисина М.И. Сопоставительный анализ зооморфных характеристик // Национально-культурная специфика речевого поведения. М., 1997. С. 147 165.
Дацишин Христина. Антропоморфна метафора в сучасному українському політичному дискурсі (за матеріалами мас-медіа) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 17 18 трав. 2002 р. / За ред. М.М.Романюка. Львів, 2002. С. 501 504.
Дацишин Христина. Конотативний аспект функціонування метафори в політичному дискурсі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. 2001. Вип. 22. С. 437 446.
Дацишин Х.П. Метафора в українському політичному дискурсі (за матеріалами сучасної періодики): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Л., 2005. 18 с.
Дацишин Христина. Метафорична інтерпретація політичних реалій і проблема впливу на формування громадської думки // Пам’ять століть відтворена у слові / Упорядники: А.В.Денисенко, В.П. Прокопенко, В.Д.Туркевич. К.: Інформаційно видавничий центр Планета”, 2004. С. 302 307.
Дацишин Христина. Політична метафора в індивідуальній мовотворчості журналіста // Вісн. Львів. ун-ту.Сер. журналістика. 2004. Вип. 25. С. 427 433.
Дацишин Христина. Статична та динамічна метафора в сучасному українському політичному дискурсі // Стиль і текст. 2003. Вип. 4. С.128 140.
Дацишин Христина. Транспортна метафора в українському політичному дискурсі: конотативний аспект // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. 2003. Вип. 23. С. 108 116.
Демський М. Українські фраземи й особливості їх творення. Львів: Просвіта, 1994. 63 с.
Демьянков В.З. Политический дискурс как предмет политической филологии // Политическая наука. Политический дискурс. М.: ИНИОН РАН. 2002. № 3. С. 32 43.
Диброва Е. И. Вариантность фразеологических единиц в современном русском языке. Ростов н/Д.: Изд-во РГУ., 1979. 192 с.
Дмитриев А.В., Латынов В.В., Хлопьев А.Т. Неформальная политическая коммуникация. М.: Рос. полит. энцикл., 1997. 197 с.
Дроздова С.О. Концепт влада” у сучасному російському політичному дискурсі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02./ Дніпропетровський націон. ун-т. Д., 2004. 20 с.
Дудик П.С. Видозміни у структурі розмовних фразеологізмів // Українське мовознавство. К., 1973. Вип. 1. С. 63 71.
Дуличенко А.Д. Русский язык конца ХХ ст. München: Отто Загнер, 1994. 346 с.
Ермаков С.В., Ким И.Е., Михайлова Т.В., Осетрова Е.В., Суховольский С.В. Власть в русской языковой и этнической картине мира. М.: Знак, 2004. 408 с.
Євсєєва Г.П. Перифрази у мові сучасних газет (на матеріалі українських газет 80-90 років ХХ ст.): Автореферат дис. ... канд. філолог. наук / 10. 02. 01 / Дніпропетровський нац. ун-т. Д., 2002. 20 с.
Євсєєва Г.П. Структурно-семантичні типи перифраз мови українських газет 80-90-х років ХХ століття // На ниві української філології: Збірник наукових праць / За загальною редакцією І.С. Попової, Ю.Ф. Прадіда. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. С. 241 255.
Ермоленко С.С. Язык тоталитаризма и тоталитаризм языка // Мова тоталітарного суспільства. К.: Наук. думка, 1995. С. 7 15.
Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
Єрмоленко С.Я. Нові комунікативні технології і мовна культура журналіста // Вісник Львівського університету: Серія Журналістика. 2003. Вип. 23. С. 11 16.
Єрмоленко С.Я. Сучасні проблеми дослідження літературної мови // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Вип. IV. К.: ВЦ Київ.ун-т”, 2001. С. 3 12.
Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. № 6. С. 32 46.
Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення // Культура народов Причерноморья. № 32. Симферополь, 2002. С. 51 53.
Жельвис В.И. Национально-специфические особенности лексической семантики зоонимов как элемент типологического анализа // Лексическая семантика и фразеология. Л., 1987. С. 40 54.
Жельвис В.И. Поле брани. Сквернословие как социальная проблема. М.: Науч.-изд. центр Ладомир”, 1997. 329 с.
Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (Кінець ХІХ поч. ХХ ст.) К.: Наук. думка, 1970. 303 с.
Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до сер. 90-х рр. ХІХ ст.). К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 413 с.
Зайцева М.А. Аргументация как лингвистический элемент в полемике. Виды аргументов // Культура народов Причерноморья. № 32. Симферополь, 2002 С. 336 338.
Зайцева М.О. Мовні засоби в створенні дискурсу полеміки: Автореф. дис. ... канд. філолог. наук: 10. 02. 01. Х., 2004. 18 с.
Зарецький О.В. Офіційний та альтернативний дискурси. 1950 80-ті роки в УРСР. Київ: Фітосоціоцентр, 2003. 260 с.
Зусман В.Г. Свое” и чужое” как концепт культурологи // Межкультурная коммуникация. Нижний Новгород, 2001. С. 239 244.
Ивин А.А. Логика. Учебник для студ. вузов. М.: Гардарики, 1999. 352 с.
Ивин А.А. Риторика: искусство убеждать. Учебное пособие / А.А. Ивин. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. 304 с.
Ивин А.А. Основы теории аргументации. М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС, 1997. 240 с.
Калиновська О. Лексико-семантичні зрушення в мові тоталітарного режиму (на матеріалі партійних документів 70-х рр. ХХ ст.) // Семантика мови і тексту. Збірник статей VIII Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай”. С. 208 212.
Капуш А.В. Еволюційні процеси в німецькій лексиці суспільно-політичного змісту (на матеріалі періодичних видань кінця 80-х 90-х років): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2000. 20 с.
Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
Кащей Ірина. Іронічна номінація та лексика, конотована іронією, у сучасних українських ЗМІ // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої Всеукр. наук.-теорет. конф. Львів, 2002. С.496 499.
Кобилянський І.Ю. Один із засобів експресії мови газети // Українське мовознавство. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1985. Вип. 13. С.104 111.
Кобозева И.М. Семантические проблемы анализа политической метафоры // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 2001. № 6. С. 132 149.
Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа. Вид-во при Київському ун-ті, 1978. 345 с.
Ковалев В.П. Выразительные средства художественной речи. К.: Рад. школа, 1985. 136 с.
Кожин А.Н. Перифраз как стилистическое средство публицистической речи // Ученые записки Московского обл. педагог. ин-та. Т. 148. Вып. 10. 1964. С. 49 65.
Колоїз Ж.В. Контамінація як різновид фраземної деривації // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Серія філологія. Харків, 2000. Вип.№ 491. С. 328 332.
Колотнина Е.В. Метафорческая модель Субъекты экономической деятельности это животные” // Лингвистика: Бюллетень Уральского лингвистического общества. Екатеринбург, 2001. Т. 6.
Кононенко В.І. Концепти українського дискурсу. К., Ів.-Фр.: Плай, 2004. 248 с.
Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2000. 350 с.
Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. 267 с.
Коць Т.А. Функціонування синонімів у газетно-інформаційному стилі (на матеріалі газет 90-х років ХХ ст.) // Мовознавство. 2001. №4. С. 88 95.
Кочукова Н.І. Експресивно-виражальні можливості трансформованих стійких сполучень слів (на матеріалі української преси кінця ХХ початку ХХІ століття): Автореферат дис. ... канд. філолог. наук / 10. 02. 01. К., 2004. 20 с.
Кочукова Н.І. Трансформовані словосполуки в мові української преси. На матеріалі української преси кінця ХХ початку ХХІ ст. К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2005. 165 с.
Кравченко В. Базові метафоричні моделі з концептом Європа у політичному дискурсі // Семантика мови і тексту. Збірник статей VIII Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай”, 2003. С. 271 273.
Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Курс лекций. М.: ИТДГК Гнозис”, 2002. 284 с.
Кривенко Б.В. Язык и стиль районной газеты // Язык и стиль средств массовой информации и пропаганды. М., 1980. С. 65 114.
Крысин Л.П. Эвфемизмы в современной русской речи // Русский язык конца ХХ столетия (1985 1995). М., 1996. С. 385 386.
Кудрявцева Л.О., Дядечко Л.П., Дорофєєва О.М., Філатенко І.О., Черненко Г.А. Сучасні аспекти дослідження мас-медійного дискурсу: експресія вплив маніпуляція // Мовознавство. 2005. № 1. С. 58 66.
Кудрявцева Л.О., Пилишек С.А., Святчик Е.В. Влияние экстралингвистических факторов на развитие языка газеты // ХМеждународная конференция по функциональной лингвистике. Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации”. Сборник научных докладов. Симферополь, 2003. С.182 184.
Кудрявцева Л.А. та ін. Формирование и развитие языка массовой коммуникации в современном информационном обществе // Русский язык: исторические судьбы и современность. М., 2004. С. 435 436.
Кунин А.В. Вклинивание как лингвистическое явление // Иностр. яз. в школе. 1973. № 2. С. 13 22.
Кунин А.В. Замена компонентов фразеологизмов как стилистический прием (на материале английского языка) // Иностр. язык в школе. 1977. № 2. С. 3 12.
Кунин А.В. Фразеологические единицы и контекст // Иностранные языки в школе. 1971. №5. С. 2 15.
Купина Н.А. Тоталитарный язык: словарь и речевые реакции. Екатеринбург; Пермь: ЗУУНЦ, 1995. 143 с.
Ларин Б.А. О лингвистическом изучении города // Русская речь. Л.: ACADEMIA, 1928. С. 61 75.
Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Вступ. ст. и сост. Н.Д. Арутюновой; Общ. ред. Н.Д. Арутюновой и М.А. Журинской. М.: Прогресс, 1990. 512 с.
Лассан Э. Дискурс власти и инакомыслия в СССР: когнитивно-риторический анализ. Вильнюс: Изд-во Вильнюс. ун-та, 1995. 232 с.
Левин Ю.И. Семиотика советских лозунгов // Левин Ю.И. Избр. труды: Поэтика. Семиотика. М.: Языки русской культуры, 1998. С.542 558.
Лион О. Синтаксический аспект анализа эллиптированных фразеологических единиц // Активные процессы в области русской фразеологии. Иваново, 1980. С. 58 67.
Мамалига А.І. До питання про структурно-семантичні зміни фразеологізмів у мові газети // Укр. мовознавство. К., 1973. Вип.1. С.72 79.
Маслова В.А. Введение в лингвокультурологию: Учебное пособие. М.: Наследие”, 1997. 206 с.
Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ ст. (Зміни в лексиці) // Дивослово. 2000. № 4. С.15 20.
Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб. К.: Вища шк., 2003. 311с.
Минаева С.А. Полемика Диспут Дискуссия. М.: Знание. 1990. № 12. 64 с.
Мінчак Г.Б. Конотативна семантика сучасних ідеологічно забарвлених номінативих одиниць (на матеріалі української преси 90-х років ХХ століття): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10. 02. 01. К., 2003. 20 с.
Мокиенко В.М. Историческая фразеология // Вопросы языкознания. 1973. № 2. С. 4 16.
Мокієнко В.М. Лексичне і фразеологічне значення // Мовознавство. 1988. № 4. С. 10 21.
Мокиенко В.М. Славянская фразеология. М.: Высшая школа, 1980. 205 с.
Моложай Г.Н. Перифразы в белорусском литературном языке: Автореферат дис. канд. филол. наук. Минск, 1971. 20 с.
Молотков А.И. Основы фразеологии русского языка. Л.: Наука, 1977. 283 с.
Назаренко О.В. Українська фразеологія як вираження національного менталітету: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10. 02. 01 / Дніпропетровський нац. ун-т. Д., 2001. 18 с.
Непийвода Н.Ф. Підтекстова інформація в сучасних ЗМІ // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К., 2002. № 6. Кн. 2. С. 62 68.
Нещименко Г.П. Динамика речевого стандарта современной публичной вербальной коммуникации: проблемы, тенденции развития // Вопросы языкознания. 2001. № 1. С. 98 132.
Новиков А.Б. Перифраз в газете // Ruskij jazik. 1985 1986. Вып.1. С. 3 9.
Норманн Б.Ю. К семантической эволюции некоторых русских слов (об идеологическом компоненте значения) // Мова тоталітарного суспільства. К.: Наук. думка, 1995. С. 37 43.
Овсянико-Куликовский Д.Н. Литературно-критические работы в двух томах. Т. 1. М., 1989. 398 с.
Ожигова О. Мовний портрет політика: передвиборчий зріз (на матеріалі промов політичних діячів) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. 2004. № 1 (11). С. 149 153.
Ожигова О. Перша леді” в українському мовному вбранні” (до питання про оновлення політичного словника) // Культура слова. К.,2005. № 65. С. 57 59.
Павлюк Л.С. Структурно-семантична організація полемічно-дискусійного дискурсу (За матеріалами української політичної публіцистики першої пол. ХХ ст): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.08. К., 1996. 19 с.
Пеньковский А.Б. О семантической категории чуждости” в русском языке // Структурная лингвистика. 1985 1987. М.: Наука, 1989. С.54 82.
Піхманець Р.В. Психологія художньої творчості. К.: Наукова думка, 1991. 161 с.
Польська Т., Малахів В. Левіафан: плавання крізь віки: передмова до українського перекладу // Гоббс Т. Левіафан, або суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної: перекл. з англ. К.: Дух і літера, 2000. С. 5 11.
Пономаренко А.Ю. Фразеологічні одиниці з демінутивним та аугментативним компонентом у сучасній українській мові: Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02. 01. К., 2003. 20 с.
Пономарів О.Д, Стилістика сучасної української мови: Підручник. К.: Либідь, 1993. 248 с.
Попова А.О. Когнітивна метафора та її типи: Авт. дис. ... канд. філол. наук: 10. 02. 13. Д., 2003. 20 с.
Потебня А.А. Из записок по теории словесности. Харьков, 1905. 652 с.
Потебня А.А. Слово и миф. М.: Правда, 1989. 623 с.
Почепцов Г.Г. Элементы теории коммуникации. Ровно: Волынские обереги, 1999. 143 с.
Почепцов Г.Г. Тоталитарный человек: Очерки тоталитарного символизма и мифологии. К.: Глобус, 1994. 152 с.
Пташник С.Б. Структурно-семантичні особливості фразеологічних модифікацій та їхні функції в німецькому газетному тексті. Львів, 2003. 15 с.
Рыжков В.А. Особенности стереотипизации, необходимо сопровождающей со циализацию индивида в рамках определенной национально-культурной общности // Языковое сознание: Стереотипы и творчество. М., 1988. С. 4 6.
Регушевський Є.С. Вступ до лінгвокультурології. Навч. посібник. Сімферополь: Доля, 2003. 75 с.
Регушевський Є.С. Перифраз // Українська мова: Енциклопедія. К.: Вид-во Укр. енцикл.”, 2004. С. 471 472.
Ройзензон Л.И. Лекции по общей и русской фразеологии. Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1973. 321с.
Ройзензон Л.И., Абрамец И.В. О разных типах контаминации (в связи с проблемой Фразеологизм и слово”) // Вопросы фразеологии. М., 1970. Вып. 3. С. 273 283.
Рудницька Л.І., Щербачук Л.Ф. Роль фразеологічних одиниць у формуванні й розгортанні контексту // Культура народов Причерноморья. №53. Симферополь, 2004. С. 17 20.
Свердан Т.П. Усічення як тип структурно-семантичного варіювання і спосіб трансформації у фразеології: Автор. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ, 2003. 20 с.
Селіванова Олена. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти): Монографія. К.-Черкаси: Брама, 2004. 276 с.
Селіванова О.О. Опозиція свій чужий в етносвідомості (на матеріалі українських паремій) // Мовознавство. 2005. № 1. С. 26 34.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 716 с.
Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність. [На матеріалах сучасної газетної публіцистики]: Монографія /За ред. В.Різуна/ Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 392 с.
Серажим К.С. Мовленнєві властивості політичного дискурсу // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія Філологія. Харків, 2005. № 659 (випуск 44). &ndas