ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗООНІМНИХ ХУДОЖНІХ ПОРІВНЯНЬ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

ОЛЕКСИШИНА Лариса Георгіївна

УДК 811.112.2’373.4’38

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ЗООНІМНИХ ХУДОЖНІХ ПОРІВНЯНЬ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Кушнерик Володимир Іванович
кандидат філологічних наук, доцент

Чернівці 2004

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ХУДОЖНЄ ПОРІВНЯННЯ ЯК МОВНО-СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ
1.1. Художнє порівняння як об’єкт досліджень різних
галузей мовознавства..12
1.2. Відношення між порівнянням та метафорою...22
1.3. Зоонімні художні порівняння в системі відтворення мовної картини
світу.... ..30
1.4. Художні порівняння з точки зору теорії когнітивності ... ..34
1.4.1. Процес утворення художніх порівнянь (продуктивний рівень).....38
1.4.2. Процес осмислення художніх порівнянь (рецептивно-
осмислювальний рівень). ...40
1.5. Функції художніх порівнянь..46
Висновки до першого розділу.. .49

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА БУДОВА ЗООНІМНИХ ХУДОЖНІХ ПОРІВНЯНЬ
2.0. Загальні зауваження.. ..51
2.1. Типи зоонімних художніх порівнянь за структурно-граматичною
формою та лексичним складом компаратора..... ..52
2.2. Типи зоонімних художніх порівнянь за лексичним та морфо-
логічним вираженням семантичної настанови основи порівняння. ..58
2.3. Типи зоонімних художніх порівнянь за структурно-граматичною
формою та лексичним складом компаранта.....66
2.4. Показник порівняльних відношень...69
Висновки до другого розділу...71 РОЗДІЛ 3. КОГНІТИВНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗООНІМНИХ ХУДОЖНІХ ПОРІВНЯНЬ
3.0. Загальні зауваження.. ..74
3.1. Когнітивно-семантична концептуалізація зоонімних компаративних
фразеологізмів.........76
3.2. Когнітивно-семантична концептуалізація авторських зоонімних
порівнянь......93
3.3. Психолінгвістичний експеримент: опис, аналіз даних..101
Висновки до третього розділу..... 118

РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ЗООНІМНИХ ХУДОЖНІХ ПОРІВНЯНЬ
4.0. Загальні зауваження.. 121
4.1. Функціонально-комунікативні типи авторських зоонімних
порівнянь... 122
4.2. Визначення стилістичної сутності зоонімних художніх порівнянь.128
4.3. Зоонімні компаративні фразеологізми як засіб характеристики
суб’єкта...131
4.3.1. Нейтральні зоонімні порівняння..135
4.3.2. Негативні зоонімні порівняння135
4.3.3. Позитивні зоонімні порівняння...138
4.4. Лексико-семантичні процеси серед зоонімних порівнянь139
4.5. Фразеопродуктивність зоонімів у складі художніх порівнянь.152
4.6. Мотивованість зоонімних художніх порівнянь..154
Висновки до третього розділу......155

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ164
СПИСОК ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ДОВІДНИКІВ182
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ...183
ДОДАТКИ 185

ВСТУП

З часів перших роздумів про мову художнє порівняння викликало особливу зацікавленність, і інтерес до нього постійно зростає, про що свідчить велика кількість праць, які з’явилися за останні 50 років у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці [2, 5, 18, 25, 45, 52, 58, 65, 74, 75, 76, 85, 102, 114, 119, 120, 122, 128, 144, 150, 152, 174, 192 та ін.] Художні порівняння протиставляються логічним, які грунтуються на пізнанні, набутому з раціональної позиції [46, c.4]. Логічне порівняння є зіставленням двох конкретних об’єктів одного семантичного плану й показує, що компаранту (суб’єкту порівняння) та компаратору (об’єкту порівняння) властива однакова кількість однієї ознаки: Es ist schwierig sie zu überzeugen, dass ein Arzt so notwendig ist wie ein Hund (Bauer, Der Fieberkopf, S.67). У художньому порівнянні відбувається зіставлення конкретного предмета з поняттям про інший предмет та інтенсифікація однієї з ознак компаранта, оскільки компаратор є типовим носієм даної ознаки, а компарант лише потенційним: es war eine Spinne, so haarig wie ein Hund (Haslinger, Opernball, S.77).
Оскільки тварини з самого початку історії людства співіснували з людиною та супроводжували її по життєвому шляху, представники анімалістичного світу виступають об’єктами порівнянь частіше, ніж інші групи (за нашими підрахунками, у 13,2% від кількості усіх художніх порівнянь). Цей факт зумовлює наш інтерес до комплексного дослідження зоонімних художніх порівнянь, що розглядаються як концептуально-мовна сутність одиниця мовної картини світу. На основі її аналізу можливе відновлення вихідного концепту, його мовне віддзеркалення, реконструкція когнітивних та мовних механізмів. Процес утворення зоонімних художніх порівнянь не передбачає перетворення внутрішніх форм порівнюваних концептів, оскільки базується на аналогії двох об’єктів за суміжною ознакою, яка знаходиться між двома сутностями.
Дана дисертація виконана в руслі системно-функціонального підходу до мови та присвячена дослідженню структурно-семантичних особливостей і стилістичних характеристик зоонімних художніх порівнянь. Зоонімні художні порівняння характеризуються високим ступенем варіативності прояву в мовленні. Вони відтворюють загальний настрій, рівень освіченості, асоціативного мислення та культурного виховання мовця, а також його особисте відношення до суб’єкта порівняння.
Об’єктом дослідження в роботі виступають зоонімні художні порівняння (далі ЗХП), а саме компаративні фразеологізми та авторські зоонімні порівняння.
Предметом дослідження стали структурно-граматичні, лексичні, семантичні та стилістичні властивості художніх порівнянь з компонентами-зоонімами, їх класифікування.
Актуальність теми зумовлюється відсутністю комплексного дослідження функціонально-семантичної категорії ЗХП у сучасній німецькій мові, недостатнім вивченням питань активності мовців у процесах продукування та осмислення цього виду художніх порівнянь, які ускладнюються частковою втратою вмотивованості ЗХП та виникненням у зв’язку з цим не завжди правильного сприйняття й трактування авторських зоонімних порівнянь (далі АЗП) та зоонімних компаративних фразеологізмів (далі ЗКФ) особами, які вивчають німецьку мову як іноземну. Актуальністю роботи є також дослідження словотвірної активності інформантів та визначення типів модифікацій і варіантів ЗХП.
Зв’язок праці з науковими планами. Дисертацію виконано на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича згідно з планом науково-дослідної роботи. Тема дисертації відповідає профілю досліджень кафедри, об’єднаних у рамках теми Функція та семантика мовних одиниць різних рівнів” (затверджена 29 січня 1999 року, номер державної реєстрації 0199 U 001872).
Мета роботи полягає у встановленні та обґрунтуванні особливостей вживання оказіональних та узуальних зоонімних художніх порівнянь німецької мови. Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Вивчити загальні та специфічні особливості структурно-граматичної побудови ЗХП німецької мови;
2. Виявити специфічні семантичні ознаки ЗХП німецької мови;
3. Прослідкувати суб’єктивні асоціативні зооморфні уявлення, що активізуються інформантами у вживанні ЗХП;
4. Встановити фактори, які визначають багатоплановість зооморфних характеристик зоонімів;
5. Виявити типи варіантів ЗКФ та модифікацій АЗП;
6. Простежити фразеотвірну активність зоонімів у ЗХП;
7. Визначити різноступеневість вмотивованості зоонімних компаративних фразеологізмів.
Матеріалом дослідження слугували зоонімні компаративні фразеологізми (441 приклад) та зоонімні авторські порівняння (225 прикладів), виявлені методом суцільної вибірки з лексикографічних джерел (10 фразеологічних одно- та двомовних словників загальним обсягом 10000 сторінок) і художніх творів німецьких та австрійських письменників ХХ століття (28 творів 26 авторів загальним обсягом 10422 сторінки), а також на підставі даних, отриманих у результаті мовного експерименту із залученням 30 інформантів різних вікових і соціальних груп у Баварії (Німеччина) та Австрії для аналізу розуміння й мовної компетентності продукування зоонімних художніх порівнянь. Обсяг різножанрового матеріалу зумовлює достовірність одержаних результатів. Відносна похибка вибірки становить 13%.
Методологічною основою дисертації є лінгвофілософська концепція мови В.Гумбольдта [34] та О.Потебні [92], яка ґрунтується на вченні про взаємозв’язок, взаємозумовленість мови / текстової діяльності та мислення, мови й народного менталітету; положення про мову як засіб відображення об’єктивної дійсності. У дослідженні широко застосовувались принципи й прийоми дескриптивно-емпіричного методу, зорієнтованого на розкриття семантичних особливостей ЗХП. Класифікації зооморфних якостей зумовили використання порівняльно-типологічного методу. При опрацюванні даних психолінгвістичного експерименту застосовано кількісно-якісний аналіз. Теоретичним підґрунтям дисертації слугували результати сучасних досліджень, а саме з проблем форми та значення”, теорії когнітивної семантики, мовної картини світу, теорії порівняння та метафори, які розроблялися й розробляються вітчизняними та зарубіжними авторами [10, 18, 24, 27, 29, 38, 44, 45, 54, 57, 60, 67, 77, 91, 103, 107, 109, 117, 123, 124, 128, 137, 145, 151, 163, 175, 202, 205, 209 та ін.]
Наукова новизна дослідження визначається багатоаспектним і комплексним підходом до аналізу структури, семантики та стилістики ЗХП. Вперше на їх прикладі ЗХП здійснено спробу продемонструвати відмінність когнітивної активності суб’єктів у процесах продукування та осмислення стилістичних засобів; уперше проаналізовано вплив символічного характеру компонента-зооніма на семантику художнього порівняння.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Виявлено, що у більшості випадків семантичною настановою основи зоонімного художнього порівняння є не ознака або субстантність, а процес або дія, які поєднують у собі дві семантичні функції підсилювальну, синонімічну функцію прислівників міри й ступеня та якісної характеристики процесу.
2. Визначено, що семантичні ознаки зоонімів, ужитих у складі оказіональних порівнянь на противагу до вжитих у компаративних фразеологізмах, є менш рельєфними щодо чіткості зооморфних ознак, однак виявляють вищий ступінь новизни, вмотивованості та інформаційного вмісту.
3. На прикладі вживання ЗХП можна констатувати вищу активність мовців у сприйнятті мовленнєвих засобів порівняно з продукуванням, тобто мовець краще володіє позамовною інформацією, ніж мовленнєвою.
4. Зооніми можуть мати кілька значень-характеристик, не тільки відмінних одне від одного, але й таких, що розміщені на протилежних шкалах оцінки суб’єкта, тобто вважаються негативними або позитивними. Окрім того, зафіксовано відмінності в системі уявлень між особами різної статі.
5. Встановлено таку залежність, що в чим ближчому оточенні людей носіїв мови проживає тварина, тим більшою кількістю різнопланових зооморфних якостей вони її наділяють.
Теоретичне значення праці визначається тим, що її основні положення та висновки сприяють поглибленню розуміння лексичної семантики та лінгвостилістики. Результати визначення семантичного значення зоонімів у складі художніх порівнянь (далі ХП) стимулюють розв’язання питання про місце ЗХП у мовній картині світу.
Практична цінність одержаних результатів полягає в розкритті механізму осмислення та продукування ЗХП. У праці зібрано цінний фактичний матеріал, який можна використовувати при викладанні загального курсу німецької мови та розробці спецкурсів зі стилістики (тропи), фразеології (компаративні фразеологізми, фразеотворення) та лексикології (словотвірна активність). Він також може бути корисним як довідково-інформативний матеріал для перекладу зоонімних порівнянь німецької художньої прози.
Особистий внесок здобувача полягає у створенні лінгвістичної класифікації зооморфних ознак людини, семантичній концептуалізації ЗХП в сучасному німецькому художньому мовленні, визначенні словотвірної активності зоонімів, виявленні ознак, що спричинюють конотації як цілого порівняльного виразу, так і ізольованого зооніма.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження було обговорено на засіданнях кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, на Міжнародній науково-практичній конференції Іноземні мови сьогодні і завтра” (м. Тернопіль, 1999 р.); на Всеукраїнській науковій конференції Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи” (м. Харків, 2003 р.) та обговорювалися на колоквіумі для іноземних аспірантів Віденського університету (м. Відень, Австрія, 1998 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 6 статтях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць України. Всі публікації підготовлено одноосібно.
Структура дисертації зумовлена основною метою й завданнями дослідження та складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічує 211 позицій, списку лексикографічних джерел (10 позицій), списку джерел ілюстративного матеріалу (28 позицій), алфавітного покажчика зоонімних компаративних фразеологізмів та додатків. Обсяг основного тексту дисертації 163 сторінки. Загальний обсяг роботи 206 сторінок.
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, зазначаються об’єкт та предмет дослідження, мета та завдання дисертаційної роботи, її наукова новизна, теоретичне та практичне значення, особистий внесок дисертанта, формулюються основні положення, що виносяться на захист.
Перший розділ дослідження присвячений виявленню сутності художнього порівняння, висвітленню теорій щодо відношення між художнім порівнянням і метафорою і теорії когнітивності, створенню наукової бази для проведення об’єктивного дослідження в наступних розділах.
У другому розділі детально розглядаються типи зоонімних художніх порівнянь за структурно-граматичною моделлю та лексичною будовою їх складових, аналізуються можливості використання різних частин мови як складових ЗХП, визначаються їх граматичні ознаки та належність до певної лексико-семантичної групи. Дослідження проводиться на основі описового методу.
Завдання третього розділу полягає в семантичному аналізі ЗХП німецької мови розкладом значення іменників-зоонімів на складові семи з метою виявлення та пояснення ознак, що виступають еталоном порівняння. Логічним продовженням цих досліджень є створення класифікації основних зовнішніх ознак та особливостей характеру людини, а також типів поведінки із зазначенням тварин, які є, на думку носіїв німецької мови, стереотипними еталонами цих ознак. Визначається словотвірна активність зоонімів при утворенні ЗХП. На завершення розділу наводяться результати психолінгвістичного експерименту, проведеного із носіями німецької мови. Результати аналізуються на основі порівняльно-типологічного методу.
Четвертий розділ присвячений аналізу зоонімних порівнянь на прагматичному та стилістичному рівнях. Опрацьовуються АЗП з метою визначення їх функціонального призначення. Дослідження проводиться з допомогою текстологічного аналізу з демонстрацією різноманітних текстуально-комунікативних функцій АЗП. У цьому ж розділі концептуалізуються стилістичні особливості зоонімних порівнянь у цілому. На основі лексико-семантичного аналізу виявляються ознаки, що спричинюють негативне / позитивне / нейтральне сприйняття як цілого порівняльного виразу, так і ізольованого зооніма, виділено види діяльності людини, для здійснення якої тварини є еталоном уподібнення. На завершення розділу досліджуються явища синонімії, антонімії, варіативності та модифікації серед ЗХП та окреслюються фразеотвірні можливості зоонімів у складі ХП. На основі порівняльно-типологічного методу проводиться дослідження варіативних виявів зоонімних компаративних фразеологізмів та модифікацій авторських ЗХП.

У загальних висновках підсумовуються результати проведеного дослідження та зазначаються перспективи подальшого поглибленого вивчення цієї проблематики.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації дається теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукової проблеми дослідження зоонімних художніх порівнянь, що виявляється у їх комплексному аналізі, зокрема в дослідженні процесів породження-сприйняття, фразеотворення й функціонування зоонімних художніх порівнянь, розгляді варіантних процесів у межах компаративних фразеологізмів та явища модифікації у оказіональних зоонімних художніх порівнянь.
В основі зоонімних художніх порівнянь лежить спільність однієї якості, наявної в представників тваринного світу, яка виступає еталоном для унаочнення подібної ж якості в людини (76%). У результаті порівнювання можуть встановлюватися відношення ідентичності, подібності, або неподібності. Відношення неподібності це результат порівняння з метою встановлення контрасту шляхом виділення сем, що піддаються порівнянню. Орієнтація на еталон є передумовою рецептивного та продуктивного процесів, що сприяє полегшенню комунікації. Процес формування нових зоонімних художніх порівнянь є вираженням когнітивної та мовної творчості людини. В процесі осмислення ЗХП відтворюється актуальна для певного контексту семантична модель зооніма. Зоонімне порівняння неможливо описати, якщо не орієнтуватися на свідомість мовця у своїй мові; щоб ідентифікувати порівняння, слід визнати його точку зору. Зв’язок між лексичним вираженням та залишковим семантичним значенням зоонімних художніх порівнянь створюється не лише на основі значень окремих слів, а внаслідок активізації наявних знань з допомогою компонентів усього зоонімного художнього порівняння.
Головна відмінність авторських порівнянь полягає у використанні лише в одному контексті й ситуаційна вмотивованість. Зіставляючи узуальні та оказіональні порівняння можна констатувати, що перші мають об’єктивний характер та є знаками мови, а другі володіють сильнішою емоційністю та належать до одиниць мовлення.
Зоонімні художні порівняння можуть відтінятися місцевим або національним колоритом. Відмінності у виборі об’єктів зоонімних порівнянь відображають відмінності реальної позамовної дійсності.
За структурно-граматичною формою та лексичною будовою компаратора були виділені такі типи авторських зоонімних художніх порівнянь: самостійно вжитий зоонім, який може ускладнюватися прикметником, партиципом, кількісним числівником, іменником із прийменником та підрядним реченням.
Більшість ЗХП вживаються для наочного зображення різних видів діяльності людини та відтворення якісних ознак згаданих дій, поєднуючи в собі дві семантичні функції підсилювальну, синонімічну функції прислівників міри й ступеню та функцію якісної характеристики процесу. Ад’єктивні порівняння вживаються частіше у зоонімних компаративних фразеологізмах, ніж у АЗП. Інші частини мови як інвентар для основи порівняння ЗХП складають незначні групи.
Показник порівняльних відносин виражений у 92% опрацьованих прикладів протиставною часткою wie, що використовується як для зображення реальних, так і нереальних відношень.
Зооніми у складі ЗКФ використовуються здебільшого для унаочнення поведінки та фізіологічних особливостей людини, уособлюють певні особливості характеру. Значно рідше вони служать для акцентування виключно зовнішньої уподібненості. 13% зоонімів використовуються в ЗКФ для унаочнення всіх трьох виділених нами основних зооморфних характеристик людини.
Тварини, що знаходяться в найближчому оточенні людини, наділяються найбільшою кількістю різнопланових ознак. Наступною групою можна виділити ссавців як диких, так і екзотичних. Зооніми, що належать до групи Екзотичні птахи”, наділяються носіями німецької мови однією ознакою, оскільки є маловідомими для них. Такі результати можна пояснити добрим знанням людиною рис, звичок та особливостей поведінки тварин, які протягом тисячоліть були її супутниками та вищим ступенем контактування людини з наземними тваринами порівняно з птахами, тобто існує залежність кількості виділених людиною або наданих нею тварині різнопланових ознак не лише від географічної віддаленості, але й від віддаленості в просторі.
Семантичні ознаки ЗКФ є чіткішими порівняно із АЗП. Вони пройшли тривалий шлях у мовленні, поки стали фактами мови та були зафіксовані словниками. З точки зору сьогодення їх можна вважати загальноприйнятими й загальновідомими на відміну від АЗП, які демонструють власне бачення автора певної тварини за певних обставин. Якщо ЗКФ властивий різний ступінь мотивованості зооморфних ознак, то походження та значення даних ознак у АЗП є легко зрозумілими. Інформаційна ємність характерна лише для авторських порівнянь. Компаративні фразеологізми відомі та у зв’язку з цим малоінформативні.
Як демонструють результати проведеного в обсязі дисертаційного дослідження психолінгвістичного експерименту, зооніми можуть мати декілька значень-характеристик, не тільки відмінних один від одного, але й таких, що розміщені на протилежних шкалах оцінки суб’єкта, тобто вважаються негативними або позитивними. Наявність протилежних оцінок відносно одного й того ж зооніму пояснюється тим, що зооніми мотивовані знаки, мають складну образну будову, залежать від позамовного досвіду мовця та прагматично завантажені.
На прикладі ЗХП можна простежити вищу активність носієв німецької мови у рецептивному процесі порівняно із продуктивним, тобто краще володіння ними позамовленнєвою інформацією порівняно із мовленнєвою. В згаданих процесах зафіксовано спад активності фразетворення серед осіб старше 60 років. Особи віком від 18 до 30 років виявляють більше творчості в мисленні порівняно з іншими віковими групами. Чітко спостерігається відмінність вживання характеристик-значень окремих зоонімів між чоловіками та жінками, що свідчить про розбіжності уявлень та цінностей між особами різної статі.
За яскравістю вираження зооморфних ознак існують зооніми з домінуючою першоплановою ознакою („Hund, „Bär, „Pfau, „Lachs, „Spatz, „Schwein); із домінуючою першоплановою та визначальними другорядними ознаками („Igel, „Reh); із рівноправними ознаками, яким властивий приблизно однаковий ІЯС („Katze, „Löwe, „Dachs, „Stier).
Існуючі розбіжності між лексикографічними джерелами та асоціаціями носіїв мови є наслідком кращого володіння позамовленнєвою інформацією порівняно із мовленнєвою. Крім того, це може бути результатом впливу інших мов і швидким розвитком мови, за яким не встигають лексикографічні джерела.
ЗХП використовуються у двох ілокутивних типах мовленнєвих актів констативах та директивах, що випливає із констатуючої та спонукально-оцінюючої природи зоонімних порівнянь. ЗХП-констативи реалізують мовленнєвий смисл повідомлення, заперечення, підтвердження, незгоди, номінації, а також висловлювання радості, болю, суму чи поганого самопочуття і становлять 52,9%. ЗХП-директиви представляють також широку палітру мовленнєвих смислів позитивну оцінку, захоплення, висміювання, іронію, антипатію, сатиру, сарказм, побажання, прохання, наказ, звинувачення, і становлять 47,1%.
Провідним компонентом значення зоонімних художніх порівнянь є конотативний. 72% ЗКФ мають негативний характер, що досягається вживанням зоонімів із умовно негативною конотацією, супроводженням негативно забарвлених прикметників, дієсловами з негативним підтекстом або через переносне значення цілого ЗКФ. Домашні тварини домінують серед зоонімів, що вживаються в стилістично негативно забарвлених КФ.
11% ЗКФ використовуються для позитивної оцінки властивостей людини. Намагаючись позитивно охарактеризувати певні дії суб’єкта, члени німецької етнокультурної спільноти використовують порівняння, в яких певні зооніми виступають як еталон довершеності в конкретній справі.
Для антонімічних пар зоонімних порівнянь характерна контрарна опозиція ознаки знаходяться на різних полюсах градаційної шкали, але не обов’язково виявляють однакову ступінь насиченості.
Переважна більшість варіантів ЗКФ утворена шляхом лексичної субституції. Існують такі два типи варіантів ЗКФ: із константною основою порівняння та варіантними можливостями компаратора. Найбільше варіативних можливостей для прикметника як основи порівняння зафіксовано з прикметниками falsch, hungrig, stur, mager, dumm, frech; для дієслів - із дієсловами saufen, stinken, arbeiten, schlafen, essen.
Серед АЗП були зафіксовані такі типи модифікацій ЗКФ: поширення меж ЗКФ за допомогою прийому вклинювання із препозитивною та постпозитивною локалізацією; лексична заміна компонентів ЗКФ словами вільного вжитку та ускладнення вже існуючої моделі складним іменником, прикметником або дієсловом; еліпсис ЗКФ.
Щодо типу компаратора, зооніми, що беруть участь в утворенні КФ, характеризуються різними ступенями фразеопродуктивності. Найбільшою фразеопродуктивністю (7 і більше виразів) відзначаються зооніми Hund, Fisch, Katze, Kuh, Schwein (Sau), Bär, Hahn, Maus; середньою фразеопродуктивністю (4-6 виразів) відзначаються Affe, Huhn, Pferd, Esel, Ochse, Ziege, Pfau, Aal, Dachs, Fuchs, Gans, Igel, Spatz, Fliege, Löwe, Schaf, Taube, Eule. Високою фразеопродуктивністю у складі ЗКФ відзначаються дієслова aussehen, sich benehmen, laufen, leben, stehen, sitzen.
До групи з найвищою фразеопродуктивністю у складі авторських ЗП належать зооніми Tier, Hund, Pferd, Fisch, Wolf, Vogel, Fliege, Vieh, Ochse; середньою фразеопродуктивністю характеризуються зооніми Insekt, Käfer, Katze, Kuh, Lamm, Stier, Löwe, Ratte, Schlange, Schwein, Wild.
ЗХП можна визначити як повністю мотивовані у випадку повної транспарентності всіх відтінків значення цілого виразу ЗХП та однозначного трактування цього виразу носіями мови. ЗХП зберегло мотивацію, якщо аналогія побудована на підґрунті фізіологічної або фізичної своєрідності тварини; загальновідомих особливостей поведінки тварини; об’єктивних ознак, якими характеризуються тварини при виконанні певних видів діяльності.
Частково мотивованими є ЗХП із ознаками, що лежать в основі порівняння, якими носії німецької мови суб’єктивно наділяють певних тварин; коли при аналогії використовується переносне значення виразу; у випадках відтворення поведінки тварини за певних умов. Правильна інтерпретація частково мотивованого ЗХП можлива не лише через переніс значення, а здебільшого через фонові знання реципієнта, виявлення національних, культурних, соціальних, релігійних та інших чинників, що визначають розуміння виразу всіма носіями мови.
Одержані результати не вичерпують досліджувану проблематику і стосуються структурно-граматичної характеристики ЗХП, їх когнітивно-семантичної концептуалізації та лексико-семантичних процесів, властивих ЗХП.
Результати визначення семантичної структури зоонімів у складі художніх порівнянь стимулюють розв’язання питання про місце ЗХП у мовній картині світу. Доцільним у подальших дослідженнях вважаємо розширення та аспектизацію спектра ймовірних факторів впливу на розширення або звуження семантичних ознак зоонімів, розгляд типів компаративної ситуації із компонентом-зоонімом та розробки моделей мовленнєвої реакції реципієнта на зоонімічне порівняння.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авина Н.Ю. Развитие словообразовательных гнезд в русском языке XIХ-XXв. (на материале названий животных): Автореф.дисканд.филол.наук: 10.02.02. М., 1987. 22с.
2. Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Українська фразеологія. Харків: Вища школа. Вид-во при ХДУ, 1990. 137с.
3. Ажнюк Б.М. Еволюція української мови в діаспорі (етно- і соціолінгвістичні аспекти): Автореф.дисд-ра філол.наук: 10.02.01; 10.02.15 / НАН України, Інститут української мови. К., 1999. 38с.
4. Акопова С.Л. О зоонимической лексике // Рус.яз. в шк. 1983. №3. С.89-91.
5. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа. Вид-во при ХДУ, 1987. 133 с.
6. Антонова З.И. Семантическая функция сравнительного оборота в структуре простой компаративной фразы // Экспрессивность на разных уровнях языка. Новосибирск, 1984. С. 20-30.
7. Антонюк М.О. Метафора та її роль в мовній картині світу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб.наук.пр. К.: Наукова думка, 2002. №7, С. 15-19.
8. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного анализа // Вопросы языкознания. 1995. - №1. С.37-67.
9. Аристотель. Риторика // Античные риторики. М.: Изд-во МГУ, 1978. С.15-64.
10. Арутюнова, Н.Д. От образа к знаку / Мышление. Когнитивные науки. Искусственный интеллект. М.: АНССР, 1988. С. 147-162.
11. Арутюнова, Н.Д. Образ (опыт концептуального анализа) // Референция и проблемы текстообразования. М.: Наука, 1989. С. 117-119.
12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд., испр. М.: Школа «Языки рус.культуры», 1999. 896 с.
13. Архангельська А.М. Мовна картина світу у слов’янській фразеології // Слов’янський вісник. 1998. Вип.1. С.210-213.
14. Балан Л.Г. Класифікації порівнянь // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Зб. наук. пр. Чернівці, 1997. Вип.12: Германська філологія. С. 146-150.
15. Балан Л.Г. До проблеми використання образного порівняння // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Зб. наук. пр. Чернівці, 1998. Вип.27: Германська філологія. С. 80-84.
16. Балан Л.Г. Типи художніх порівнянь за морфологічними ознаками // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Зб. наук. пр. Чернівці, 1998. Вип.41: Германська філологія. С. 119-122.
17. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Ів.-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 173 с.
18. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови: Автореф.дисдоктора філол.наук: 10.02.04. К., 1999. 32 с.
19. Бєлова А.Д Лексична семантика і міжкультурні стереотипи // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2002. - №7. С.18-29.
20. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний і гендерний аспекти: Автореф.дис.канд.філол.наук. - К., 2003. 33 с.
21. Білодід І.К. Про порівняльну стилістику східно-слов’янських мов // Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. К.: Наукова думка, 1972. 162 с.
22. Бойко Л.М. Номінація локативних артефактів у російській та українській мовах: Автореф.дис.канд.філол.наук: 10.02.01. - К., 1996. 23 с.
23. Валуєва І.В. Порівняльне дослідження фразеологічних одиниць із зоосемічним компонентом у парадигматиці та синтагматиці (на матеріалі англомовних текстів ХХ століття): Автореф.дисканд.філол.наук: 10.02.04. О., 1996. 16 с.
24. Васильева Э.В. Семантическая характеристика зоонимов на микро- и макроуровне // Семантика слова и его функционирование. Кемерово, 1981. С. 28-34.
25. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высшая школа, 1981. 320 с.
26. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наук.думка, 1986. 142 с.
27. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228с.
28. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
29. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови) / Київ. держ. лінгв. ун-т. К.: Вид.центр КДЛУ, 2000. 255 с.
30. Гамзюк М.В. Роль емотивного компонента у семантичній структурі фразеологічних одиниць німецької мови // Іноземна філологія: Укр. наук. зб. Л., 2001. Вип.112. С. 142-145.
31. Говердовский В.И. Коннотативные проблемы перевода на близкородственные языки // Zeitschrift für Slawistik. 1987. №2. S. 52-61.
32. Голод О.Є Особливості функціонування німецької пейоративної лексики // Іноземна філологія: Укр. наук. зб. Л., 1999. Вип.111. С. 89-97.
33. Гончарова Т.І. Спільність та специфіка зооморфних картин світу: Автореф.дисканд.філол.наук: 10.02.01. Х., 1996. 22 с.
34. Гумбольдт В.Ф. Избраные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 39с.
35. Доброльожа Г.М. Ідеографія і генезис поліських антропогностичних порівнянь: Автореф.дисканд.філол.наук: 10.02.01 / НАН України, ін-т мовознав. ім.О.О.Потебні. Житомир, 1997. 16 с.
36. Дубровська І.Б. Біблійно-християнська метафора в німецькій мові: номінативний аспект: Автореф.дисканд.філол.наук: 10.02.04. Київ. нац. лінгв. ун-т. К., 2001. 20 с.
37. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / Ін-т укр. мови НАН України, Укр. наук.-вироб. центр «Рідна мова». К.: Довіра, 1999. 431 с.
38. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського університету: Сер. Філологічні науки. 1999. Вип.11. С.12-25.
39. Жельвис В.И. Национально-специфические особенности лексической семантики зоонимов как элемент типологического анализа // Лексическая семантика и фразеология. Л.: Изд-во ЛГУ. 1987. С. 30-38.
40. Журек М. Фразеологизмы с компонентом наименованием животного, характеризующие человека, в русском и польском языках // Systemy zoonomicne u jezykach slowianskych pod red. St.Warchola. Lublin: Wydavnictwo universytety M.C. Sklodowskiej, 1996. С. 34-42.
41. Задорожна І.П. Зооніми у фразеологічному словнику і художньому тексті // // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Зб. наук. пр. Чернівці, 2003. Вип.156: Германська філологія. С. 3-12.
42. Заоборна М.С. Складнопідрядні речення в сучасній українській мові. Автореф.дисканд.філол.наук: 10.02.01. Х., 1997. 18 с.
43. Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Наука, 1957. 322 c.
44. Зеленько А.С. Проблеми семасіології (від класичної описової через когнітивну до лінгвістичного детермінізму) / Луган.держ.пед.ун-т ім.Т.Шевченка. Луганськ: Альма-матер, 2001. 209 с.
45. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (на матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). Л.: Вища школа, 1983. 213 с.
46. Искандерова И.З. Семантико-структурная характеристика сравнительных конструкций немецкого языка. Автореф. дис.канд.филол.наук: 10.02.04. М., 1982. 16 с.
47. Кагановська О.М. Проблема імпліцитно-експліцитних зв’язків у світлі теорії мовної комунікації // Вісник ХДУ. Серія романо-герм.філологія. 1999. Вип.435. С.39-46.
48. Карабута О.П. Лексико-семантична і словотвірна структура зоологічних назв сучасної української мови: Автореф.дис.канд.філол.наук. Д., 1997. 24 с.
49. Кассирер Э. Сила метафоры. // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 91-97.
50. Кіс Т.Є. Еволюція художньої метафори: лінгвокультурний аспект: Автореф. дисканд.філол.наук: 10.02.01. К., 2001. 19 с.
51. Кожина М.Н. К основаниям функциональной стилистики. Пермь, 1968. 251 с.
52. Коломієць З. Порівняльні фраземи у складі ФСГ Інтелектуальні якості людини” в українській та німецькій мовах // Нова філологія: Зб.наук.пр. Запорізького держ. ун-ту. 2002. - №3 (14). С. 100-113.
53. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. М.: Наука, 1990. 107 с.
54. Космеда Т.А. Употребление зоосемизмов в значении лицо с семантикой моральной оценки” (на материале русского и украинского языков) // Вестник Львовского университета. Л.: Изд-во Львовского ун-та, 1986. Вып.17. С. 20-24.
55. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 349 с.
56. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М.: Наука, 1986. 157 с.
57. Кубрякова Е.С. Проблемы представления знаний в современной науке и роль лингвистики в решении этих проблем. // Язык и структуры представления знаний. М.: РАН, 1992. С. 106-113.
58. Кунин А.В. Фразеология современного английского языка. М.: Наука, 1972. 288с.
59. Кунин А.В. Механизм окказиональной номинации и проблема оценки // Лексикология и стилистика английского языка. Сб. науч. тр. Моск. пед. ин-та ин. яз. им. М.Тореза. М.: Изд-во Моск. гос. пед. ин-та. 1980. Вып.168. С. 14-28.
60. Кусько К.Я. Лінгвістика тексту та її когнітивний потенціал // Іноземна філологія: Укр. наук. зб. Л.: 1999. Вип.111. С. 98-102.
61. Куцик О.А. Слова-символи як образно-смисловий центр формування фразеологізмів (на матеріалі української, російської мов): Автореф.дисканд.філол.наук: 10.02.01; 10.02.02 / Київ. нац.ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1997. 22 с.
62. Левицкий В.В. Статистическое изучение лексической семантики. К., 1989. 156с.
63. Левицкий В.В., Стернин И.А. Экспериментальные методы в семасиологии. Воронеж: Изд-во Воронежск.ун-та, 1989. 192 с.
64. Левицький В.В., Огуй О.Д., Кійко С.В., Кійко Ю.Є. Апроксимативні методи вивчення лексичного складу: Навч. посіб. Чернівці: Рута, 2000. 136 с.
65. Лещук Т.Й. В царині мовного інтелекту: на основі нім.-укр.лексичних порівнянь. Л.: Т-во укр.мови ім.Т. Шевченка «Просвіта», 1999. 216 с.
66. Лисенко О.М. Дериваційні процеси у німецькій фразеології (на матеріалі фразеологічних біблеїзмів). Автореф.дисканд.філол.наук: 10.02.04 / Київ. нац.ун-т ім. Т.Шевченка. К., 2000. 20 с.
67. Манакін В. Когнітивна лінгвістика і контрастивна семантика // Наукові записики. Сер. Філологічні науки: Зб.наук.пр. Кіровоград. держ.пед.ун-ту ім. Винниченка. 1999. Вип.16. С.10-14.
68. Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Стилістика української мови: Підручник; За ред. Л.І.Мацько. К.: Вища шк., 2003. 462 с.
69. Миллер Е.Н. Природа лексической и фразеологической антонимии. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1990. 222 с.
70. Михайлов В.Я. Компаративная фразеология как особая структурно-грамматическая группа в составе немецкого языка: Дисканд.филол.наук: 10.02.04. Л., 1972. 143с.
71. Молчко О.О. Порівняльні конструкції із зоонімами як перекладознавча проблема (на матеріалі української та англійської мов) // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. Чернівці: Рута, 2001. Вип.114. С. 165-174.
72. Молчко О.О. Семантика та структура поетичного порівняння (спроба контрастивного аналізу на матеріалі української та англійської мов) // Іноземна філологія: Укр. наук. зб. Л., 2001. Вип.112. С. 293-297.
73. Муница С.Н. Адъективные компаративные фразеологические единицы в немецком и украинском языках: Автореф.дисканд.филол.наук: 10.02.04. К., 1975. 22 с.
74. М’яснянкіна Л.І. Порівняння в ідиостилі М.О.Шолохова: функціонально-семантичний і прагматичний аспекти. Автореф.дисканд.філол.наук: 10.02.02. Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.Сковороди. Х., 2002. 17 с.
75. Назарян А. Г. Образные сравнения французкого языка (фразеологизмы). М.: Просвещение, 1965. 200 с.
76. Найда А.М. Стійкі народні порівняння як об’єкт фразеології (семантичний і структурний аспекти): Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровський нац. ун-т. Д., 2002. 19 с.
77. Огольцев В.М.: Устойчивые сравнения в системе русской фразеологии. Л.: Наука, 1978. 159 с.
78. Огуй О.Д. Полісемія в синхронії, діахронії та панхронії. Чернівці: Золоті литаври, 1998. 370 с.
79. Олексишина Л.Г. Процеси формування та осмислення художніх порівнянь // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 1999. Вип.68: Германська філологія С. 59-63.
80.