лептоспіроз тварин в одеській області (ЕТІОЛОГІЧНА СТРУКТУРА, ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТИЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА КЛІНІЧНОГО ПРОЯВУ)

Краткое описание

Одеський державний аграрний університет

На правах рукопису

ДОвгань Валерій Іванович

УДК : 619:616:989.7 (477.74)

лептоспіроз тварин в одеській області
(етіологічна структура, особливості епізоотичного процесу
та клінічного прояву)

16.00.08 епізоотологія та інфекційні хвороби

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник: АТАМАСЬ Валентин Якимович, доктор ветеринарних наук, професор

Одеса 2003

Зміст

Вступ

4

РОЗДІЛ 1 Огляд літератури

9

1.1. Характеристика збудника лептоспірозу

9

1.2. Етіологічна структура лептоспірозу тварин

17

1.3. Епізоотичний процес при лептоспірозі

21

1.4. Перебіг та симптоми хвороби.

30

1.5. Заходи з профілактики та ліквідації лептоспірозу в неблагополучних пунктах

34

РОЗДІЛ 2 Вибір напрямків, матеріали і методи досліджень .

40

РОЗДІЛ 3 Результати досліджень та їх аналіз .

53

3.1. Природно-кліматична характеристика і антропоургічні передумови виникнення лептоспірозу сільськогосподарських тварин в Одеській області

53

3.2. Епізоотична ситуація щодо захворювання тварин на лептоспіроз в Одеській області

57

3.3. Особливості перебігу та клінічного прояву лептоспірозу у великої рогатої худоби свиней, коней і собак в Одеській області.

72

3.3.1. Перебіг та клінічний прояв лептоспірозу у
великої рогатої худоби, свиней, коней і собак

72

3.3.2. Інфекційний процес при латентній формі
лептоспірозу великої рогатої худоби

73

3.4. Етіологічна структура лептоспірозу тварин в Одеській області.. .

76

3.4.1. Етіологічна структура лептоспірозу великої рогатої худоби........................................

76

3.4.2. Етіологічна структура лептоспірозу у свиней

79

3.4.3. Етіологічна структура лептоспірозу у коней ......

82

3.4.4. Етіологічна структура лептоспірозу у собак

85

3.4.5. Етіологічна структура лептоспірозу у мишоподібних гризунів .................................

88

3.5. Особливості епізоотичного процесу при лептоспірозі тварин в Одеській області

90

3.5.1. Резервуар збудників лептоспірозу

90

3.5.2. Взаємозв’язок етіологічної структури лептоспірозу мишоподібних гризунів, сільськогосподарських і домашніх тварин в Одеській області

91

РОЗДІЛ 4 Система протилептоспірозних заходів в Одеській області....

94

РОЗДІЛ 5 Аналіз та узагальнення результатів досліджень...

103

Висновки

111

Пропозиції виробництву

113

Список використаних джерел

114

Додатки

128

Вступ

Актуальність теми. Лептоспіроз (іктерогемоглобінурія, інфекційна жовтяниця) інфекційне природно-вогнищеве зооантропонозне захворювання тварин і людини, яке характеризується короткочасною гарячкою, явищами анемії, жовтяничним забарвленням, некрозами слизових оболонок і шкіри, кривавою сечею, атонією шлунково-кишкового тракту і схудненням, абортами й народженням нежиттєздатного приплоду.
Збудник хвороби лептоспіри, які відносяться до порядку Spirochaetalis. В 1983 р. Міжнародний підкомітет з таксономії лептоспір і спірохет виділив лептоспіри в самостійну родину Leptospiracеae в порядок Spirochaetalis, до якої входить рід Leptospira, який об’єднує два види: L. interrоgans (патогенні лептоспіри) і L. biflexa (лептоспіри сапрофіти). Вид патогенних лептоспір нараховує 202 серовари, які за ступенем спорідненості об’єднані в 23 серологічні групи [1].
Згідно останніх повідомлень патогенні лептоспіри за антигенними властивостями об’єднані у 26 серологічних груп, які включають 224 серологічні варіанти [2].
Лептоспіроз відносять до найбільш поширених природно-вогнищевих захворювань. Хворобу діагностовано на всіх континентах і в багатьох країнах. Аналіз даних МЕБ показує, що на кінець 2000 р. із 130 країн світу, які офіційно дали звіти про епізоотичну ситуацію відносно лептоспірозу, було: 56 країн неблагополучних щодо цієї інфекції; 9 країн, де хворобу реєструють на обмежених територіях; 19 країн, де інфекцію виявляли лише серологічними методами; 35 країн, в яких дану хворобу протягом аналізованого періоду не реєстрували; 11 країн не дали достовірної інформації щодо їх епізоотичного статусу відносно лептоспірозу протягом поточного року [2].
За даними [2] Росія й Україна перебувають у групі країн з найскладнішою епізоотичною ситуацією. Матеріали ретроспективного аналізу статистичних даних Держдепартаменту ветеринарної медицини за 1994-2001 рр., а також дані, опубліковані в різних виданнях, засвідчують, що лептоспіроз в Україні має значне поширення і тенденцію до загострення ситуації. Кількість серопозитивних тварин від досліджених у 2001 р. порівняно з 1990 р. збільшилась більш ніж утричі, зросла і кількість випадків безсимптомного перебігу захворювання. Найбільше неблагополучних пунктів і хворих у період з 1994 по 2001 рік зареєстровано в Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській та Одеській областях.
На даний час вивчені основні властивості лептоспір, етіологічна структура лептоспірозу людей, сільськогосподарських тварин і гризунів, розкриті найважливіші питання епідеміології і епізоотології захворювання (С.Я. Любашенко и соавт. [3]; В.И. Терских [4]; Ю.Г. Чернуха и соавт. [5]; Б.Л. Черкасский и соавт. [6]; Р.Ф. Сосов и соавт. [7]; Ю.А. Малахов и соавт. [1, 8]; В.П. Урбан и соавт. [9]).
Чисельними дослідженнями встановлено, що в різних природно-географічних зонах у сільськогосподарських тварин спостерігається різна етіологічна структура і епізоотологія захворювання, тому без знання конкретних місцевих умов неможливо ефективно проводити протилептоспірозні заходи.
На півдні України, в тому числі в Одеській області, лептоспіроз тварин різних видів реєструється досить часто. Однак, етіологічна структура збудників, особливості перебігу і клінічного прояву хвороби, особливості епізоотичного процесу при лептоспірозі в цьому регіоні України ніким не вивчались, в зв’язку з чим відсутня науково обґрунтована система протилептоспірозних заходів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є розділом науково-дослідної роботи кафедри епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету з теми Крайова епізоотологія найбільш поширених інфекційних захворювань тварин та птиці півдня України (номер державної реєстрації 0101U 001736).
Мета і задачі досліджень. Вивчити розповсюдження, етіологічну структуру, особливості епізоотичного процесу, перебігу і клінічного прояву лептоспірозу тварин в Одеській області та вдосконалити існуючі протилептоспірозні заходи.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:
- вивчити епізоотичну ситуацію щодо захворювання тварин на лептоспіроз в Одеській області за 1995-2002 роки;
- вивчити особливості перебігу та клінічного прояву лептоспірозу у великої рогатої худоби, свиней, коней і собак;
- встановити етіологічну структуру лептоспірозу у тварин різних видів;
- вивчити особливості епізоотичного процесу при лептоспірозі тварин в Одеській області;
- удосконалити систему протилептоспірозних заходів з урахуванням етіологічної структури збудників і особливостей епізоотичного процесу в Одеській області.
Об’єкт дослідження велика рогата худоба, дрібна рогата худоба, свині, коні, собаки, домові миші, лісові миші, миші полівки, сірі щурі.
Предмет дослідження сироватки крові і кров великої рогатої худоби, свиней, коней, собак, домових мишей, лісових мишей, мишей полівок, сірих щурів; результати серологічних досліджень сироваток крові тварин на лептоспіроз; статистичні дані Управління ветеринарної медицини Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України в Одеській області; результати гематологічних і біохімічних досліджень крові корів; епізоотичний процес при лептоспірозі.
Методи досліджень - комплексний епізоотологічний (епізоотологічне обстеження господарств і спостереження за ними; порівняльно-історичний і порівняльно-географічний опис епізоотичного процесу; статистичне дослідження і епізоотологічний аналіз), клінічний, серологічний, гематологічний, біохімічний.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Одеській області вивчено: епізоотичну ситуацію щодо захворювання на лептоспіроз великої рогатої худоби, свиней, коней і собак; етіологічну структуру лептоспірозу; особливості клінічного прояву хвороби у тварин різних видів; особливості епізоотичного процесу, виявлено резервуари збудників лептоспірозу.
Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень покладені в основу Рекомендацій з профілактики лептоспірозу тварин в Одеській області” (затверджені НТР Управління ветеринарної медицини Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України в Одеській області). На підставі вивчення етіологічної структури лептоспірозу в Одеській області науково обґрунтована тактика використання протилептоспірозних вакцин.
Матеріали дисертації викладені в наукових статтях, використовуються викладачами каф. епізоотології та паразитології і мікробіології та вірусології на лекціях і лабораторно-практичних заняттях в Одеському державному аграрному університеті.
Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто обґрунтував тему дисертаційної роботи, опрацював джерела літератури за темою дисертації, розробив методичні підходи до вирішення поставлених завдань, виконав весь обсяг експериментальних робіт, проаналізував отримані результати, дав їх наукову інтерпретацію, написав дисертацію.
Серологічні дослідження сироваток крові різних видів тварин на лептоспіроз проведені дисертантом на базі Одеської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини (директор лікар ветеринарної медицини Носуленко О.С.) спільно з ветеринарним лікарем - лептоспірологом Фоміною Л.І.
Вивчення резервуарів збудників лептоспірозу на території Одеської області проведено спільно з завідувачем відділу особливо небезпечних інфекцій Одеської обласної СЕС І. Фучижі.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Одеського державного аграрного університету в 1997, 1998, 1999, 2001, 2002, 2003 роках.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано шість наукових статей у фахових виданнях, а саме: три статті в журналі Ветеринарна медицина України” і три статті у збірнику наукових праць Аграрний вісник Причорномор’я” Одеського державного аграрного університету та Рекомендації з профілактики лептоспірозу тварин в Одеській області”

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації теоретично та експериментально обґрунтовано етіологічну структуру лептоспірозу тварин в Одеській області, вивчено особливості епізоотичного процесу і клінічного прояву хвороби, на підставі чого запропоновано виробництву систему протилептоспірозних заходів.

2. В Одеській області за період з 1995 по 2002 роки клінічно виражений лептоспіроз реєструвався в 20-ти господарствах 11-ти адміністративних районів. Із загальної кількості неблагополучних пунктів лептоспіроз свиней реєструвався в 11-ти, лептоспіроз великої рогатої худоби в 8-ми і лептоспіроз коней в одному.

3. Із 79-ти обстежених ферм великої рогатої худоби усіх 26-ти адміністративних районів області в 72-х у тварин в РМА виявлено специфічні антитіла до лептоспір в діагностичному титрі 1:50 при відсутності клінічних ознак хвороби. Із 55-ти обстежених свиноферм в 54-х у свинопоголів’я в РМА теж виявлено протилептоспірозні антитіла в діагностичному титрі 1:50 при відсутності клінічних ознак хвороби.

4. Інфекційний процес при латентній формі лептоспірозу у великої рогатої худоби, інфікованої лептоспірами сероварів Sejroe і Hebdomadis характеризується зниженням рівня гемоглобіну в крові (на 20,0%), збільшенням кількості нейтрофілів (на 18,9%), зниженням кількості цукру в крові (на 9,6%), підвищенням рівня білірубіну в крові (на 9,6%).

5. В етіологічній структурі лептоспірозу тварин в Одеській області головну роль відіграють лептоспіри слідуючих сероварів: у великої рогатої худоби - Sejroe (29,02%), Hebdomadis (21,75%), Tarassovi (21,20%), Icterohaemorragiae (12,90%); у свиней - Icterohaemorragiae (42,93%), Pomona (28,07%), Tarassovi (24,32%); у коней - Icterohaemorragiae (53,15%), Canicola (31,53%), Grippotyphosa (8,10%); у собак - Canicola (39,32%), Icterohaemorragiae (27,18%), Pomona (10,67%), Tarassovi (9,70%), Hebdomadis (7,28%).

6. Антитіла до лептоспір серотипу Grippotyphosa виявлені у 29,48% мишей-полівок і у 5,88% лісових мишей; антитіла до лептоспір серотипу Icterohaemorragiaе виявлені у 33,56% сірих щурів і у 1,31% домових мишей. Указані види мишоподібних гризунів формують на території Одеської області резервуари збудника лептоспірозної інфекції.

7. Сірі щурі і домові миші, які є носіями L.Icterohaemorragiae можуть бути джерелом збудника інфекції для свиней, великої рогатої худоби, коней і собак. Миші-полівки і лісові миші, які є носіями L. Grippotyphosa, можуть бути джерелом цього збудника для коней.

Пропозиції виробництву

1. З метою контролю епізоотичної ситуації з лептоспірозу свиней і великої рогатої худоби в господарствах Одеської області систематично проводити епізоотологічний в т.ч. імунологічний моніторинг в терміни передбачені Інструкцією про заходи з профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу” від 19.01.94 р.
2. В разі виявлення тварин з позитивною РМА, забезпечувати їх ізоляцію, додатково досліджувати сечу тварин на наявність лептоспір безпосередньо в господарствах. При необхідності проводити бактеріологічне дослідження патологічного матеріалу.
3. Систематично знищувати гризунів на полях, у тваринницьких приміщеннях, у місцях зберігання кормів одночасно з проведенням дератизації інших об’єктів санітарно-епідеміологічною службою.
4. Не допускати контактів здорових тварин з худобою із неблагополучних щодо лептоспірозу господарств, населених пунктів та випасання невакцинованих тварин на території природних вогнищ лептоспірозу.
5. Специфічну профілактику лептоспірозу тварин проводити з урахуванням етіологічної структури лептоспірозу в Одеській області згідно якої основними збудниками хвороби є:
- у свиней L. Icterohaemorragiae, L. Pomona, L. Tarassovi;
- у великої рогатої худоби L. Sejroe, L. Hebdomadis, L. Tarassovi, L. Icterohaemorragiae;
- у коней L. Icterohaemorragiae, L. Canicola, L. Grippotyphosa;
- у собак - L. Canicola, L. Icterohaemorragiae, L. Pomona, L. Tarassovi, L.Hebdomadis.

Список використаних джерел

1. Малахов Ю.А., Панин А.Н., Соболева Г.Л. Лептоспироз животных. Я.: ДИА-пресс, 2000. 584 с.
2. Епізоотичний моніторинг лептоспірозу / Бусол В., Кучерявенко О., Постой В. та ін. // Ветеринарна медицина України. 2002. - №6. С. 6-9.
3. Любашенко С.Я., Серегин И.Г., Кострикина Л.Г. Изучение эпизоотологии и этиологическая структура лептоспироза // Ветеринария. 1974. - №6. С. 56.
4. Терских В.И. Лептоспирозы людей и животных. М. Медгиз. 1945. 200 с.
5. Чернуха Ю.Г., Коковин И.Л., Хабирова Г.З. Этиологическая структура лептоспирозов в СССР // Лептоспирозы: Тр. V Всесоюз. конф. по лептоспирозам человека и животных. Казань, 1971. - С. 63-69.
6. Черкасский Б.Л., Лопухина Н.Г. Заболеваемость лептоспирозами людей в Советском Союзе // Лептоспироз: Тез. докл. VІ Всесоюз. конф. по лептоспирозу 22-24 окт. 1975. Баку. М., 1976. С. 142-144.
7. Сосов Р.Ф., Череватенко Л.Н. О бессимптомном лептоспирозе у крупного рогатого скота // Лептоспироз:: Тез. докл. VІ Всесоюз. конф. по лептоспирозу 22-24 окт. 1975. Баку. М., 1976. С. 182-183.
8. Малахов Ю.А. Лептоспироз животных. М.: Агропромиздат, 1992. 239 с.
9. Урбан В.П., Киндрас Т.М. Эпизоотология лептоспироза у крупного рогатого скота и свиней в связи с созданием крупных ферм // Лептоспирозы: Тр. Всесоюз. конф. по лептоспирозам 23-25 нояб. 1983 г. Тбилиси, 1983. С. 20- 21.
10. Берджи Д. Определитель микробов // Академия Наук УССР. 1987. 734 с.
11. Терских В.И. Лептоспирозы людей и животных. М. Медгиз. 1945. 200 с.
12. Ворфоломеева А.А. Лептоспирозные заболевания человека. Медгиз. 1949. - 135 с.
13. Киктенко В.С. О классификации лептоспирозов в СССР // ЖМЭИ. 1949. - №8. С. 45-46.
14. Любашенко С.Я., Новикова Л.С. Характеристика морфологических, культуральных, серологических и патогенных свойств штаммов лептоспир, полученных от различных видов животных // Труды ЦНИЛ по звероводству. Вопросы ветеринарии. М. 1950. Вып. VI. С. 200.
15. Терских В.И. Вопросы систематики лептоспир и номенклатуры их // Вопросы краевой общей, экспериментальной паразитологии и медицинской зоологии. М. 1951. Т. 7. С. 184.
16. Wolff J. at. Bromm J.C. The genus Leptospira Noguchi // Documenta de med. geograph. et tropica. 1954. V. 6. - №1. P. 78-95.
17. Малахов Ю.А. Лептоспироз животных. М. ВО «Агропромиздат». 1992. 238 с.
18. Газарян В.С. О некоторых биологических и патогенных свойствах лептоспир, выделенных от крупного рогатого скота в Армянской ССР // Труды Армянского научно-исследовательского ветеринарного института. В. 1949. VІ. С. 63-75.
19. Романенко В.Г. Иммунобиологическая типизация лептоспирозных штаммов разного происхождения // Труды Ростовской НИВОС. 1952. Вып. Х. С. 102.
20. Романенко В.Г. Иммунобиологическая типизация лептоспирозных штаммов // Ветеринария. 1955. - №9. С. 48-49.
21. Земсков М.В., Шитов К.А. Некоторые материалы по антигенной структуре лептоспир, выделенных от человека и животных // Врачебное дело. 1953. - №6. С. 63.
22. Мусаев М.А. Лептоспироз крупного рогатого скота. М. Сельхозгиз. 1959. 378 с.
23. Chang R., Shih-Man, McComb D.E. Erythrocyte sensitizing substances from bive strains of leptospirae / Amer. J. Trop. Med. and Hyg. 1954. Vol. 3. - №3. P. 481-489.
24. Любашенко С.Я. Лептоспироз животных. М. Международная книга. 1948. 179 с.
25. Киктенко В.С. Лептоспирозы человека. М. Медицина. 1954. 210 с.
26. Faine S. Virulence in leptospira I. Reactions of quinea-pigs to experimental infection with Leptospira icterohaemorrhagiae // Brit. J. Exptl. Pathol. 1957. Vol. 38. - №1. Р.1-7.
27. Inada R., Ido J. Тhe etiology, mode of infection and specific therapy of Weil’s disease (Spirochaetosis icterohaemorrhagica)// Jour. of exp. Med. 1916. № 23.-Р. 377-402.
28. Uhlenhuth P., Fromme. Experimentelle Untersuchungen ciber die sog. Weilsche Krankheit // Med. Kein. 1915. Bd. 44. Р. 1202.
29. Thiermann A.B. Use of solid medium farisolation of leptospires of the Hebdomadis serogroup from bovine milk and urine // Am. J. Veter. Res. 1981. Vol. 42. №12.- Р. 2143-2145.
30. Малахов Ю.А. К диагностике лептоспироза быков и хряков / Животноводство. 1974. - №4. С. 59.
31. Bercea I., Carol-Dumitrin E., Andreescu I. Comportarea Leptospirelor in produsele reziduale provenite din unitati industriale de crestere a porcilor // Eucrari sti Med. veter. Inst. Agron. N. Belcescu” Bucuresti. 1983. №25.- Р. 49-54.
32. Григорьев И.И. Об устойчивости лептоспир и их сохраняемости во внешней среде // Ветеринария. 1955. - №9. С. 48-49.
33. Глушков А.А. Лептоспироз. Эпизоотология и инфекционные болезни. М. Колос, 1993. С. 243.
34. Чернина Г.П. О выживаемости L. grippotyphosa в воде // ЖМЭИ. 1964. - №3. С. 143.
35. Ананьин В.В. Выделение чистых культур лептоспир типа ДВ-В (Моняков) из воды // ЖМЭИ. 1950. - №8. С. 55-56.
36. Эскин В.А., Краминская Н.Н., Преображенский А.А. Выделение лептоспир типа «Моняков» из воды открытого водоема // Военно-медицинский журнал. 1953. - №8. С. 60-62.
37. Сaпронов Ю.Г. К вопросу выделения водных лептоспир // Краевые особенности инфекционной патологии в Иркутской области. Иркутск. 1967. Вып. 83. С. 163-166.
38. Mazzonelli J. Leptospirosis en la provincia de Corrientes I. Investigacion de leptospiras en aguas superficiales // Gao. Veter. 1972. Vol.34. № 261. Р.126-131.
39. Ананьин В.В., Карасева Е.В. Природная очаговость лептоспирозов. М. Медгиз. 1961. 290 с.
40. Kircher L. Resent studies on Leptospirosis in New Zealand. // N.Z. med Journ. 1954. - №53. P. 119-128.
41. Токаревич К.Н. Лептоспирозы. Л. Медгиз. 1957. 169.
42. Ido, Hoki, Ito, Wani. The prophylaxis of weil’s disease (spirochaetosis icterohaemorrhagiae) / Jour. of Exp. med. 1916. №24. Р.5.
43. Тарасов С.И. К биологии лептоспир различного происхождения // ЖМЭИ. 1935. Т. 15. - №6. С. 902-906.
44. Андреев К.П. Новые данные об иктерогемоглобинурии крупного рогатого скота // Советская ветеринария. 1937. - №2. С. 62-69.
45. Сафаров К.М. Влияние факторов внешней среды на возникновение и распространение лептоспироза // Ветеринария. 1955. - №8. С. 49-50.
46. Okazaki W., Ringen L.M. Some effects of various enveronmental conditions on the survival of Leptospira Pomona // Amer. J. Veter. Res. 1957. V. 18. P. 219.
47. Кирьянов Е.А. Профилактика лептоспироза животных. Уссурийск. 1984. 47 с.
48. Киктенко В.С., Левина Л.Ф. Оценка влияния хлорида натрия на биологию лептоспир // Лабораторное дело. 1965. - №3. С. 177-178.
49. Драгомир А.В. Изучение эпизоотологии и этиологической структуры лептоспироза // Ветеринария. 1974. - №6. С. 49.
50. Котов В.Т., Зарников В.М., Андреева З.А. Изучение эпизоотологии и этиологической структуры лептоспироза // Ветеринария. 1974. - №6. С. 52-53.
51. Усольцев В.М. Pезервуары и источники патогенных лептоспир на Забайкальском участке зоны БАМ и сопредельных территориях: Автореф. дис... канд. вет.наук. М. 1986. 24 с.
52. Болоцкий И.А. Лептоспироз животных в зоне Северного Кавказа // Диссертация в виде научного доклада на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук. М. 1998. 55 с.
53. Рыбакова Н.А., Сочнев В.В., Авилов В.М. Зооантропонозные болезни на Европейском Севере России (Вологодская область) // Ветеринария. 1998. - №2. С. 18-22.
54. Федотов В., Галайба А. Епізоотична ситуація щодо лептоспірозу в Житомирській області // Ветеринарна медицина України. 2000. - №7. С. 18-19.
55. Любашенко С.Я., Серегин И.Г., Кострикина Л.Г. Изучение эпизоотологии и этиологическая структура лептоспироза // Ветеринария. 1974. - №6. С. 56.
56. Шатров А.П., Кирпичев А.Ф. Лептоспироз животных в некоторых областях Казахстана // Ветеринария. 1967. - №8. С. 60.
57. Шатров А.П., Кирпичев А.Ф. К эпизоотологии лептоспироза // Ветеринария. 1970. - №7. С. 60.
58. Шатров А.П., Банченко Р.И., Черноштанов А.А. Изучение эпизоотологии и этиологической структуры лептоспироза // Ветеринария. 1974. - №6. С. 50-52.
59. Барышев П.М., Дрожжин В.Н. О роли сельскохозяйственных животных как потенциальном источнике лептоспирозной инфекции в Алтайском крае // ЖМЭИ. 1963. - №12. С. 60-64.
60. Солошенко И.З., Семенова Л.П., Малексетов М.А. Эпизоотология лептоспироза животных в Северо-Осетинской АССР // Ветеринария. 1968. - №8. С. 31-32.
61. Горшанова Е.Н. Материалы по эпизоотологии безжелтушного лептоспироза в Дагестане // ЖМЭИ. 1956. - №9. С. 51-54.
62. Матвеева А.А., Сухарева П.У., Шарбан Е.К. Этиология лептоспироза у животных // Ветеринария. 1974. - №1. С. 61.
63. Высоцкий Б.В. Сельскохозяйственные животные резервуар лептоспир нового серотипа.// Тез. докл. научн. сессии Министерства здравоохранения СССР, Академии мед. наук СССР и ин-та эпидемиологии и микробиологии им. почет. акад. Н.Ф. Гамалеи АМН СССР по проблеме «Краевая эпидемиология и природная очаговость болезней человека», посвящ. 70-летнему юбилею акад Е.Н. Павловского. М. 1954. С. 12-13.
64. Болоцкий И.А., Семенцов В.И., Резникова М.Ф. Этиологическая структура лептоспироза животных на Северном Кавказе // Ветеринария. 1999. - №11. С. 17.
65. Hathaway S.C., Little T. W.A., Stevens A.E. Serological survey of leptospirae antibodies in sheep from England and Wales // Veter. Rec. 1982. Vol.110.-№ 5.-Р. 99-101.
66. Gaumont R. La leptospirose chez le betail in Europe. Rapport de synthese. Meladie vesiculeuse du porc leptospirose; Identification des proteines d’origine animale // Probleme soo-sanitaires d’actualite. 1983. Р.35-41.
67. Ellis W.A. et. al. Role of cattle in the maintenanse of Leptospira interrogans serotype hardjo infection in Northern Ireland // Veter. Res. 1981. Vol.108. №26.- Р. 555-557.
68. Ellis W.A. Bovine Leptospirosis / Irish veter. news. 1983. 12-15.
69. Ellis W.A. Leptospirosis an update / Irish veter. news. 1985. Vol. 6.-№21. Р.24-26.
70. Egan J., Yearsley D. Biological survey of leptospirae antibodies in cattle, sheep and pigs in the Republic of ireland / Am. veter. J. 1987. Vol. 41.-№ 1.-Р. 213-214.
71. Gonye M., Halmos G. La leptospirose animale en Hongne Frequence d’apparition, diagnostic et prophyiaxie / Problemes zoosanitares d’actualite. 1983. Р.43-50.
72. Andress C. Some leptospira agglutinins detected in domestic animals in British Columbia / Canad. J. comp. Medl, 1976. Vol. 40.-№ 2.- Р. 215-217.
73. Prescotte J.F., Muller R.B., Nicholson V.M. (e.a.) Seroprevalense and assosiation with abortion of leptospirosis in cattle in Ontario // Canad. J. Veter. Res. 1988. Vol.52. №2.- Р. 210-215.
74. Малахов Ю.А., Алехин Р.М. Лептоспироз свиней. М. Колос. 1976. 143 с.
75. Уласович П.И. Этиология и эпизоотология лептоспироза сельскохозяйственных животных в Белоруссии / Тр. БНИИЭВ. 1982. 19: 55-58.
76. Ellis W.A. Resent developments in bovine leptospirosis Grunsell C.S.G., Hill F.W. (ed)/ The veterinary annual.Issue. 1983. №23.- Р. 91-95.
77. Джанков И. Лептоспироз животных. Минск. Урожай. 1985. 126 с.
78. Наконечний І.В., Наконечна Т.В. Епізоотичні особливості перебігу лептоспірозу в осередках різного типу // Ветеринарна медицина України. 2000. - №7. С. 15-16.
79. Петренко Б.Г. Лептоспироз крупного рогатого скота на Украине // Ветеринария. 1955. - №9. С. 46.
80. Бахтин А.Г. Лептоспироз сельскохозяйственных животных // Ветеринария. 1964. - №7. С. 41-42.
81. Драгомир А.В., Королев В.М., Матвеева А.А. Эпизоотология лептоспироза животных // Ветеринария. 1969. - №6. С. 41-42.
82. Elder J.K., Mekeon G.M., Ducalfe F. Epidemioligуcаl studies on the ecology of Leptospira interrogans serovars pomona and hardjo in Queensland // Prev. veter. Med. 1986. Vol 3.-№6.-Р.501-521.
83. Земсков М.В., Сокальская А.С. Эпидемиологические взаимоотношения безжелтушного лептоспироза человека и лептоспироза сельскохозяйственных животных. Сообщение 1. Патогенность человеческого штамма лептоспир для животных // ЖМЭИ. 1950. - №8. С. 50-51.
84. Дегтярев В.И. Роль хряков в распространении лептоспироза // Ветеринария. 1963. - №5. С. 19-28.
85. Земсков М.В. Некоторые элементы патогенеза желтушного лептоспироза крупного рогатого скота // Ветеринария. 1946. - №12. С. 15.
86. Абасова М.И. Вспышка лептоспироза в Луганской области // Ветеринария. 1964. - №7. С. 36-37.
87. Кирьянов Е.А. Вертикальный механизм заражения и болезни животных. - Владивосток. 1988. С. 24-50.
88. Любашенко С.Я., Новикова Л.С. Материалы к изучению лептоспироза свиней // Ветеринария. 1960. - №3. С. 33.
89. Дегтярев В.И. Лептоспироз свиней. Ростов на - Дону. 1972. С. 15-43.
90. Morter R.L., Morse E.V. Experimental leptospirosis II. The role of calves in the transmissiom of Leptospira pomona among cattle, swine, sheep and goats // J. Amer. Veterin. Med. Assos. 1956. Vol.128. - №8. Р.408-413.
91. Шерков Ш. Эпизоотология и лечение лептоспироза крупного рогатого скота // Ветер. сб. 1976. 74, 6: 38-39.
92. Ананьин В.В. Гидрохимические особенности водоемов в очаге водной лихорадки и серологические типы сапрофитических лептоспир // ЖМЭИ. 1950. - №8. С. 39.
93. Земсков М.В., Приходько З.Н., Игнатьева С.А. Экспериментальное инфицирование пресноводных патогенными лептоспирами // Ветеринария. 1961. - №2. С. 52-54.
94. Нуйкин Я.В. Влияние рН почв на распространение лептоспироза животных в Московской области // Научн. труды Моск. вет. акад. 1970. Т. 54. С. 120-121.
95. Челпакова А.Ф. О влиянии природных и социально-экономических факторов на распространение лептоспироза на территории Новгородской области. Новгород. 1973. С. 95-105.
96. Carroll, Campbell R.S.F. Reproductive and leptospiral studies huf cattle in central Queensland // Austral veter. J. 1987. Vol.64.-№ 1.- Р.1-5.
97. Мусаев М.А. Влияние факторов внешней среды на эпизоотологию лептоспироза крупного рогатого скота // Ветеринария. 1960. - №1. С. 22-25.
98. Ротшильд Е.В., Куролан С.А. Прогнозирование активности очагов зоонозов по факторам среды. М. Наука. 1992. С. 32-35, С. 120-123.
99. Воронин Ю.К., Чуловский И.К., Мальков Г.Б. О современном состоянии природных очагов лептоспироза в Западной Сибири // Вопросы инфекционной патологии. Омск. 1971. С. 165-170.
100. Кирьянов Е.А. Природная очаговость лептоспироза на Дальнем Востоке // Вопросы природной очаговости болезней. Алма-Ата. 1976. Вып. 8. С. 64-69.
101. Барышев П.М., Дрожжин В.Н., Пелехова К.И. Лептоспирозы в Алтайском крае // Материалы к краевой конференции медиков, эпидемиологов и инфекционистов по природно-очаговым заболеваниям в Алтайском крае. Барнаул, 1967. С. 83-100.
102. Барышев П.М. Некоторые данные о лептоспирозах в условиях высокогорной альпийской зоны Горного Алтая // Актуальные проблемы современной медицины. Барнаул, 1970. Вып. 2. С. 105-108.
103. Карасева Е.А., Чернуха Ю.Г., Семенова Л.П. К изучению природной очаговости лептоспироза в Северном Казахстане и равнинной части Алтайского края // ЖМЭИ. 1962. - №7. С. 13-18.
104. Ярчук Б.М., Симоненко М.В., Нишик В. І. Прояв лептоспірозу в лисиць // Ветеринарна медицина України. 2000. - №7. С. 17.
105. Никольский С.Н., Десятов Ф.М., Марченко Г.Ф. Материалы по изучению заболевания крупного рогатого скота на Северном Кавказе при явлениях кровавой мочи и желтухи // Советская ветеринария. 1935. - №10. С. 18-23.
106. Пономаренко Н.Г., Диэсперов А.Г., Горовой Ю.Н. Материалы по интерогемоглобинурии у телят на Украине // Советская ветеринария. - 1936. - №5. С. 26.
107. Пономаренко Н.Г., Диэсперов А.Г., Горовой Ю.Н. Материалы по интерогемоглобинурии у телят на Украине // Советская ветеринария. - 1955. - №9. С. 46.
108. Земсков М.В. Возбудитель инфекционной желтухи крупного рогатого скота // Советская ветеринария. - №1940. - №8-9. С. 32-37.
109. Газарян В.С., Топчан М.С. К вопросу эпизоотологии иктерогемоглобинурии рогатого скота в Армянской ССР // НКЗ Армянской ССР, Армянской НИВИ. 1940. Вып. 3. С. 172-183.
110. Безденежных И.С., Катанова Н.И. Лептоспироз свиней на Сахалине // ЖМЭИ. 1956. - №4. С. 101-104.
111. Дрожжин В.Н., Барышев П.М., Бизина Е.Д. Итоги и перспективы изучения лептоспирозов среди сельскохозяйственных животных в Алтайском крае за семь лет (1960-1966 гг.) // Сборник научн. исслед. работ молодых ученых и специалистов сельского хозяйства (материалы конференций). Барнаул, 1970. Вып. 7. С. 54-61.
112. Бутузов Г.М., Троп И.Е. Лептоспироз свиней. Омск. 1973. 62 с.
113. Дукалов И.А. Профилактика инфекционной желтухи рогатого скота // Ветеринария. 1944.- №4. С. 26-28.
114. Сафаров К.М., Алиев А.Г. Некоторые вопросы патогенеза лептоспироза овец // Ветеринария. 1963. - №1. С. 32-34.
115. Адайкин П.В. Лептоспироз сельскохозяйственных животных // Ветеринария. 1964. - №7. С. 36-42.
116. Солошенко И.З., Петров Е.М., Шорохов В.В. Источники заражения животных лептоспирозом // Ветеринария. 1969. - №7. С. 39-42.
117. Негода К.В., Литвиненко В.В. Вопросы эпизоотологии лептоспироза // Ветеринария. 1971. - №4. С. 56-57.
118. Бутузов Г.М., Головко И.Д., Левашов Л.А. Особенности клинического течения лептоспироза у телят в Западной Сибири // Диагностика, патогенез, лечение инфекционных и инвазионных заболеваний сельскохозяйственных животных. 1984. С.21-25.
119. Наконечна Т.В., Наконечний І.В. Хронічні та латентні форми лептоспірозу великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина України. 1998. - №1. С. 32-33.
120. Куничев А.А. Лептоспироз свиней // Ветеринария. 1955. - №9. С. 48.
121. Любашенко С.Я., Малахов Ю.А. Пути ликвидации лептоспироза свиней // Ветеринария. 1963. - №5. С. 19-25.
122. Киндрас Т.М. Лептоспироз в свинокомплексах и меры его ликвидации.// Краткие тезисы докладов к научно-производственной конференции. Ветеринарное обеспечение крупных животноводческих комплексов на промышленной основе. Ленинград. 20-21.04.1982. С. 75-76.
123. Pritchard D. Leptospirosis and infertility // Pig Farmg. 1984. Vol.10-№89.-Р. 91- 92.
124. Любашенко С.Я., Новикова Л.С. Клиника, диагностика, специфическая профилактика и терапия лептоспироза лошадей // Ветеринария. 1947. - №8. С. 7-11.
125. Сивова Н.И. К вопросу о лептоспирозе лошадей // Ветеринария. 1955. - №9. С. 47-48.
126. Камынин И.Н., Заслонов М.С., Петухов Я.Н. Лептоспироз жеребят // Ветеринария. 1963. - №8. С. 28-29.
127. Kemenes F., Szeky A. Adatok a hazai szazvas marhaleptospirosis Jarvanytanahoz. // Magyar allatory lapja. 1955. Vol.10.- №9. Р.297-302.
128. Юрков Г.Г., Андриян Е.А. Свиньи источник патогенных лептоспир // Ветеринария. 1968. - №8. С. 35-37.
129. Любашенко С.Я. Вакцинопрофилактика, серопрофилактика и серотерапия лептоспироза животных // Ветеринария. 1949. - №7. С. 6-9.
130. Малахов Ю.А., Шорохов В.В., Уланов И.А. Диагностика и профилактика лептоспироза у поросят сосунов // Ветеринария. 1965. - №7. С. 31.
131.&nb