Левіщенко Володимир Сергійович. Обґрунтування шляхів удосконалення діагностики та лікування алергічних ринітів

Краткое описание

Левіщенко Володимир Сергійович. Обґрунтування шляхів удосконалення діагностики та лікування алергічних ринітів : Дис... канд. наук: 14.01.29 2007

Левіщенко В.С. Обґрунтування шляхів удосконалення діагностики та лікування алергічних ринітів. -Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.29 клінічна алергологія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена питанням удосконалення діагностики та лікування алергічних ринітів (АР) шляхом вивчення основних ланок патогенезу даної патології. Дослідження довели, що АР є наслідком зриву компенсаторно адаптаційного механізму вегетативної нервової системи, в патогенезі якого провідна роль належить алергійному запаленню слизової носа. Встановлено, що у хворих зі стажем захворювання понад 10 років спостерігаються незворотні зміни периферичних симпатичних судомоторних волокон носа, що має значення в розумінні патогенезу при виборі тактики лікування. Шляхом термографії оцінено зміни мікроциркуляторних процесів під час специфічної діагностики та на різних стадіях АР. Проведено комплексне вивчення клінічних характеристик АР, визначено оптимальні критерії діагностики. Доведено ефективність розроблених лікувально-діагностичних технологій як у найближчий так і віддалений період захворювання.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі клінічної алергології, що полягає в обґрунтуванні шляхів удосконалення діагностики та лікування алергічних ринітів:
1. При дослідженні вегетативного відділу нервової системи хворих на алергічний риніт виявлено синдром вегетативної дистонії, порушення тонусу вегетативної нервової системи, переважно у бік парасимпатикотонії; найхарактернішою була початкова ваготонія (51,1%) з парасимпатичною реактивністю вегетативної нервової системи (69,0%), а з патологічних типів реагування превалювало недостатнє забезпечення фізичної діяльності (71,4%). Таким чином, важливою патогенетичною ланкою алергічного риніту крім алергічного запалення є стан вегетативної нервової системи, яка забезпечує адаптаційно-компенсаторні механізми.
2. У хворих на алергічний риніт спостерігається виражена дисфункція периферичних симпатичних судомоторних волокон носа, залежна від стадії та тривалості захворювання, яка зменшується в період клінічного поліпшення, що свідчить про високі компенсаторні можливості вегетативної нервової системи.
3. У хворих з тривалим перебігом захворювання на алергічний риніт (понад 10 років) спостерігаються незворотні зміни периферичних симпатичних судомоторних нервових волокон носа, на це вказують показники латентних періодів: загострення - (1,884 ± 0,091)с; ремісія (1,813 ± 0,063)с, що має значення в розумінні патогенезу та визначенні тактики лікування даної патології.
4. Отримані результати термографії ділянок шкіри та носу, при специфічній діагностиці та лікуванні, дають змогу простежити динаміку порушення мікроциркуляторних процесів.
5. Спосіб алергодіагностики з використанням комбінованого алергену дає змогу зменшити інвазивність та термін алерготестування вдвічі.
6. Порівняльна клінічна характеристика лікувального комплексу із застосуванням лазеропунктури з подальшим гістамін-електрофорезом і лікувального комплексу методом підшкірного введення аутосироватки з розчином гістаміну виявила, що вони мають кількісні та якісні переваги, позитивно впливають на основні ланки патогенезу алергічного риніту, купірують провідні симптоми захворювання та вірогідно підвищують ефект терапії в зрівнянні з традиційним методом, тобто їх можна розглядати як адекватні патогенетично обґрунтовані способи лікування.