ЛИСЕНКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗШУКУ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕХОВУЮТЬСЯ ВІД ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СУДУ

Краткое описание

ЛИСЕНКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗШУКУ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕХОВУЮТЬСЯ ВІД ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СУДУ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЛИСЕНКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 343.102:343.98
КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗШУКУ ОСІБ,
ЯКІ ПЕРЕХОВУЮТЬСЯ ВІД ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
ТА СУДУ
Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник –
Погорецький Микола Анатолійович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
Перелік умовних позначень………………………………………………..4
Вступ…………………………………………………………………………..5
Розділ 1 Теоретичні та практичні засади організації розшуку осіб, які
переховуються від органів досудового розслідування та суду……………..15
1.1 Сучасний стан та проблеми організації розшуку осіб, які переховуються
від органів досудового розслідування та суду……………………………………15
1.2 Стан наукової розробки проблем криміналістичного забезпечення
встановлення місця знаходження осіб, оголошених в розшук…………………..28
1.3 Сучасний стан та проблеми організації міждержавного (Співдружності
Незалежних Держав) розшуку осіб, які переховуються від органів досудового
розслідування та суду……………………………………………………………….41
Висновки до розділу 1…………………………………...……………………50
Розділ 2 Інформаційне та оперативно-розшукове забезпечення розшуку
осіб, що переховуються від органів досудового розслідування та суду……..52
2.1 Інформаційно-довідкове забезпечення діяльності правоохоронних
органів із встановлення місця перебування осіб, оголошених в розшук………...52
2.2 Використання сучасних інформаційних технологій в аналітичній
діяльності правоохоронних органів для встановлення місця перебування осіб,
оголошених в розшук…………………………………………………………………70
2.3 Оперативно-розшукове забезпечення розшуку осіб, які переховуються
від органів досудового розслідування та суду………………………………………84
Висновки до розділу 2………………………………………………………...116
Розділ 3 Особливості тактики слідчих (розшукових) та негласних
слідчих (розшукових) дій для встановлення місця перебування осіб,
оголошених в розшук. Напрями удосконалення розшукової роботи……….118
3.1 Особливості проведення слідчих (розшукових), інших процесуальних та
організаційних дій у механізмі розшуку осіб, які переховуються від органів
досудового розслідування та суду…………………………………………………118
3
3.2 Негласні слідчі (розшукові) дії у механізмі розшуку осіб, які
переховуються від органів досудового розслідування та суду…………………145
3.3. Перспективи удосконалення діяльності правоохоронних органів з розшуку
осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду……….179
Висновки до розділу 3………………………………………………………189
Висновки………………………………………………………………….........191
Список використаних джерел…………………………………………..........195
Додатки………………………………………………………………………....245
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
АДПС Адміністрація державної прикордонної служби України
ЄРДР Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЄСПЛ Європейський суд з прав людини
ЄС Європейський Союз
ДМС України Державна міграційна служба України
ДНК дезоксирибонуклеїнова кислота
ДПС України Державна прикордонна служба України
ДРФО Державний реєстр фізичних осіб-платників податків
ДФС України Державна фіскальна служба України
КК України Кримінальний кодекс України
КпАП України Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК України Кримінальний процесуальний кодекс України
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
НДЕКЦ Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
НП України Національна поліція України
НСРД негласні слідчі (розшукові) дії
ОРД оперативно-розшукова діяльність
ОРЗ оперативно-розшукові заходи
ОРC оперативно-розшукова справа
СБУ Служба безпеки України
СНД Співдружність Незалежних Держав
СРД слідчі (розшукові) дії
США Сполучені Штати Америки
ID унікальний код користувача
MMS Multimedia Messaging Service(зображення, звук тощо)
SMS короткі текстові повідомлення
5
ВСТУП
Актуальність теми. Поряд із наявними проблемами у діяльності
правоохоронних органів щодо виявлення, розкриття, розслідування кримінальних
правопорушень, існує нагальна необхідність належної організації діяльності
слідчих та оперативних підрозділів щодо встановлення місця перебування осіб
(підозрюваних, обвинувачених), які оголошені в розшук і переховуються від
органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної
відповідальності.
За даними Національної поліції України (МВС України) у 2007 р., з підстав
розшуку осіб, було зупинено провадження у 6684 кримінальних справах; 2008 р. –
6622; 2009 р. – 6063; 2010 р. – 5613; 2011 р. – 4719 відповідно (з 2012 р. на підставі
п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України). Щорічно збільшується кількість осіб, місце
перебування яких не встановлено і вони залишаються в розшуку протягом багатьох
років (10 і більше років). Так, у 2011 р. проводилися заходи щодо розшуку 34,5 тис.
осіб, які переховувалися від органів досудового розслідування та суду [61].
Упродовж 2014 р. підрозділами Національної поліції України розшукувалось 35091
осіб, які вчинили такі кримінальні правопорушення: 461 – вбивство, 694 – тяжкі
тілесні ушкодження, 116 – зґвалтування, 825 – розбої та 1658 – грабежі
відповідно [295].
Протягом року правоохоронними органами України фактично розшукується
біля 25 – 30 % від загальної кількості осіб, що перебувають у розшуку, що свідчить
про незадовільну організацію розшукової роботи, недостатній рівень кваліфікації
співробітників правоохоронних органів, задіяних у процесі встановлення місця
перебування осіб, оголошених в розшук та необхідність вдосконалення цієї
діяльності.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є наукові праці
вітчизняних вчених в галузі криміналістики, кримінального процесу й теорії
оперативно-розшукової діяльності, зокрема: В. Д. Берназа, Т. В. Варфоломеєвої,
6
В. І. Василинчука, А. Ф. Волобуєва, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка, І. В. Гори,
М. Л. Грібова, М. В. Даньшина, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, І. І. Когутича,
В. А. Колесника, В. О. Коновалової, І. І. Котюка, С. М. Круля, О. П. Кучинської,
В. Г. Лукашевича, Є. Д. Лук’янчикова, Д. Й. Никифорчука, В. Т. Нора,
М. А. Погорецького, С. В. Прилуцького, Д. Б. Сергєєвої, Р. Л. Степанюка,
О. Ю. Татарова, В. В. Тіщенка, К. О. Чаплинського, С. С. Чернявського,
В. Ю. Шепітька, В. П. Шибіка, М. Є. Шумила, О. О. Юхна, О. Г. Яновської та інших.
Питання удосконалення кримінального процесуального законодавства щодо
організації розшуку та окремих аспектів розшукової роботи були предметом
дисертаційних досліджень: О. В. Захарченко (2011 р.); А. В Дунаєвої (2013 р.);
Є. О. Наливайка (2014 р.); О. В. Ковальової (2014 р.); Н. В. Гуменної (2015 р.), але
незважаючи на це, залишається не вирішеним значний обсяг проблемних питань.
Серед них: удосконалення інформаційно-довідкового, оперативно-розшукового та в
цілому криміналістичного забезпечення розшуку осіб, які переховуються від
досудового розслідування та суду, які неможливо вирішити без зміни пріоритетів у
роботі правоохоронних органів, розширення їх можливостей за рахунок
використання новітніх інформаційних технологій, сучасних технічних засобів
отримання доказової та іншої інформації, розширення можливостей використання
сучасних інформаційно-пошукових, інформаційно-аналітичних систем та баз даних
інформації.
Таким чином, необхідність наукового розв’язання проблем криміналістичного
забезпечення розшуку осіб, що переховуються від органів досудового розслідування
та суду визначила вибір теми дисертації та свідчить про її актуальність як для теорії
криміналістики, так і практики розслідування кримінальних правопорушень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про
заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю в Україні», введеного в дію Указом
Президента України від 16 червня 2015 р. № 341/2015 (пп. а, пункту 2 ст. 11),
Стратегії розвитку органів внутрішніх справ України та Концепції першочергових
7
заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ України, схвалених
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 р. № 1118-р.
Дослідження відповідає вимогам Концепції державної політики у сфері
боротьби з організованою злочинністю на 2011–2017 рр., затвердженої Указом
Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1000/2011 та Плану заходів щодо
реалізації зазначеної вище Концепції, затвердженого Розпорядженням Кабінету
Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 53-р.
Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах
виконання плану науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за напрямом досліджень
«Доктрина права в правовій системі України: теоретичні та практичні аспекти
(номер теми 11БФ042-01, державна реєстрація 01111u008337), а також кафедри
правосуддя. Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного
університету імені Тараса Шевченка 20 грудня 2013 р. (протокол № 4).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є дослідження та розв’язання
низки теоретичних та практичних проблемних питань криміналістичного
забезпечення розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування
та суду й надання обґрунтованих рекомендацій щодо особливостей проведення
заходів і отримання необхідної інформації для встановлення місця перебування осіб,
оголошених в розшук.
Для досягнення вказаної мети передбачається вирішення таких задач:
– визначити стан та проблеми організації діяльності правоохоронних органів з
розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду;
– проаналізувати сучасний стан наукового забезпечення діяльності
правоохоронних органів із встановлення місця перебування осіб, що оголошені в
розшук та переховуються;
– визначити та проаналізувати сучасний стан міждержавного (Співдружності
Незалежних Держав (СНД) розшуку осіб, які переховуються від органів досудового
розслідування та суду;
8
– удосконалити механізми інформаційно-довідкового забезпечення процесу
розшуку осіб, що переховуються;
– розкрити особливості використання у розшуковому процесі новітніх
інформаційних технологій, сучасних методик моніторингу відкритих джерел
глобальної мережі Інтернет, соціальних мереж для отримання інформації про осіб,
оголошених в розшук;
– визначити проблемні аспекти оперативно-розшукового забезпечення
розшуку осіб та можливостей оперативних підрозділів у забезпеченні необхідною
оперативною інформацією процесу встановлення місця перебування осіб,
оголошених в розшук;
– розкрити особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій
з метою отримання інформації стосовно місця перебування осіб, оголошених в
розшук;
– розкрити особливості призначення і тактики проведення негласних слідчих
(розшукових) дій, спрямованих на отримання інформації про осіб, які переховуються
від органів досудового розслідування і суду, та встановлення їх місця перебування;
– розробити пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального
процесуального законодавства, що визначає порядок оголошення в розшук та
організацію діяльності із встановлення місця перебування таких осіб;
– проаналізувати міжнародний досвід правоохоронних органів щодо
аналітичного процесу відкритих джерел глобальної мережі Інтернет, особливостей
використання новітніх технічних засобів у правоохоронній діяльності.
Об'єкт дослідження – розшукова робота слідчих та оперативних підрозділів у
кримінальному провадженні.
Предмет дослідження – криміналістичне забезпечення розшуку осіб, що
переховуються від органів досудового розслідування та суду.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить
діалектико-матеріалістичний метод, який створив умови визначення об’єкта
дослідження щодо поєднання потреб наукових досліджень та практичної діяльності
9
правоохоронних органів. У дисертаційному дослідженні застосовувалися спеціальніправові методи, зокрема: порівняльно-правовий (для встановлення загальних та
особливих характеристик доктринального розуміння розшукової роботи слідчого й
оперативних підрозділів, законодавства та правозастосовної практики в Україні – у
всіх розділах дисертаційного дослідження); історико-правовий (створив умови для
розкриття змісту ключових елементів формування пропозицій щодо удосконалення
кримінального процесуального законодавства, яке визначає особливості
встановлення місця перебування осіб, оголошених в розшук, а також еволюцію
поглядів науковців на окремі наукові проблеми щодо організації розшуку осіб, його
інформаційного та оперативно-розшукового забезпечення – у підрозділах 1.1; 1.2;
1.3; 2.1; 2.2; 2.3; 3.1; 3.2; 3.3); формально-логічний (використовувався для тлумачення
юридичних категорій, поглибленого вивчення й уточнення понятійнокатегоріального апарату – в усіх розділах дисертаційного дослідження); системноструктурний (дав змогу визначити особливості структури моделі діяльності
оперативних та слідчих підрозділів у ході організації розшукової роботи;
запропонувати алгоритм діяльності правоохоронних органів щодо використання
наявних інформаційних ресурсів у пошуковій роботі слідчих та оперативних
підрозділів; визначити особливості тактики проведення слідчих (розшукових) та
негласних слідчих (розшукових) дій; запропонувати особливості проведення
оперативно-розшукових заходів для встановлення необхідної інформації у ході
розшуку осіб, які переховуються, – у підрозділах 2.1; 2.2.; 2.3; 3.1; 3.2);
статистичний (для вивчення напрямів практичної діяльності правоохоронних
органів та підтвердження отриманих теоретичних висновків даними аналізу
державної і відомчої статистики); соціологічний (для підтвердження отриманих
теоретичних висновків результатами анкетування співробітників оперативних та
слідчих підрозділів правоохоронних органів).
Емпіричну базу дослідження становлять: систематизовані статистичні
матеріали про стан організації розшукової роботи підрозділів Національної поліції
України (МВС України) за 2007 – 2014 рр.; аналітичні огляди щодо стану здійснення
10
правосуддя, звітності та обліково-статистичної роботи Судової адміністрації України
за 2013 – 2016 рр.; узагальнені результати вивчення 164 кримінальних проваджень, у
яких підозрювані були оголошені в розшук, що знаходилися у провадженні слідчих
підрозділів (Національної поліції України, податкової міліції Державної фіскальної
служби України) та розглянутих судами України в Дніпропетровській,
Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Одеській, Херсонській,
Черкаській, Чернігівській областях, м. Києві; узагальнені дані опитувань 106
співробітників підрозділів Національної поліції України у Житомирській, Київській,
Черкаській, Чернігівській областях, м. Києві, податкової міліції Державної
фіскальної служби України в м. Києві; аналітичні звіти Національної поліції України
(МВС України), Державної фіскальної служби України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є одним
із перших в Україні монографічних досліджень проблемних питань теорії та
практики криміналістичного забезпечення розшуку осіб, що переховуються від
органів досудового розслідування та суду. За його результатами автором
обґрунтовано низку нових, концептуально важливих для теорії криміналістики,
оперативно-розшукової діяльності та правоохоронної практики пропозицій,
висновків та рекомендацій, які розширюють уявлення про форми і методи
встановлення місця перебування осіб, які оголошені в розшук, і виносяться на
захист, а саме:
вперше:
– запропоновано визначення криміналістичного забезпечення розшуку, під
яким необхідно розуміти розробку та впровадження в діяльність правоохоронних
органів зі встановлення місця перебування осіб (підозрюваних, обвинувачених),
яких оголошено в розшук, відповідних криміналістичних рекомендацій щодо
інформаційно-довідкового забезпечення, тактики проведення окремих слідчих
(розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, спільних слідчих та оперативнорозшукових заходів, які спрямовані на встановлення необхідної інформації про
особу, що переховується;
11
– обґрунтована необхідність застосування негласних слідчих (розшукових) дій
для здійснення заходів щодо розшуку осіб, які переховуються від органів досудового
розслідування та суду;
– визначено перелік інформації, яка може бути отримана у ході проведення
окремих негласних слідчих (розшукових) дій для встановлення місця перебування
осіб, оголошених у розшук;
– запропоновано алгоритм здійснення аналітичної роботи відкритих джерел
глобальної мережі Інтернет, в тому числі соціальних мереж з метою встановлення
інформації про осіб, оголошених у розшук;
удосконалено:
– особливості використання інформаційних ресурсів правоохоронних та
контролюючих органів у механізмі розшуку осіб, що переховуються від органів
досудового розслідування та суду;
– зміст оперативно-розшукового забезпечення діяльності із встановлення
місця перебування осіб, оголошених в розшук, обґрунтована важливість та
необхідність розширення повноважень самостійності оперативних підрозділів у ході
здійснення оперативно-розшукових заходів для встановлення місця перебування
осіб, оголошених в розшук, в рамках кримінального провадження;
– порядок організації діяльності оперативних та слідчих підрозділів щодо
розшуку осіб, які переховуються;
– тактику проведення окремих слідчих (розшукових) дій для отримання
інформації про місцезнаходження осіб, які оголошені в розшук та переховуються;
– тактику проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій в
механізмі розшуку осіб, які переховуються;
дістали подальшого розвитку:
– напрями удосконалення норм кримінального процесуального законодавства,
які регламентують оголошення в розшук та його здійснення, у зв’язку з чим
запропоновано нову редакцію ст. 281 КПК України;
12
– проблемні аспекти застосування оперативно-розшукових заходів у
розшуковій роботі;
– напрями використання міжнародного досвіду застосування новітніх
інформаційних технологій у правоохоронній діяльності України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
сформульовані та обґрунтовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції,
висновки та рекомендації спрямовані на удосконалення практики розшукової роботи
слідчих та оперативних підрозділів правоохоронних органів та знайшли відповідне
впровадження:
– в практичну діяльність правоохоронних, судових органів: 1) акт
впровадження Головного Слідчого управління Національної поліції України від 15
грудня 2015 р.; 2) акт впровадження Головного управління Державної фіскальної
служби України в м. Києві від 25 грудня 2015 р.; 3) акт впровадження Генеральної
прокуратури України; 4) акт впровадження Управління карного розшуку Головного
управління МВС України в Київській області від 21 жовтня 2015 р.; 5) акт
впровадження Апеляційного суду Чернігівської області від 27 квітня 2016 р.;
– в освітню діяльність для підготовки та перепідготовки кадрів слідчих та
оперативних підрозділів правоохоронних органів: 1) акт впровадження у навчальний
процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 23 травня
2015 р.; 2) акт впровадження у навчальний процес Національної академії внутрішніх
справ від 10 вересня 2015 р.; 3) акт впровадження у навчальний процес Львівського
державного університету внутрішніх справ від 12 листопада 2015 р.; 4) акт
впровадження у навчальний процес Дніпропетровського державного університету
внутрішніх справ від 19 березня 2015 р.; 5) акт впровадження у навчальний процес
Національного університету державної податкової служби України від 4 грудня
2015 р.;
– у наукову діяльність для подальших наукових досліджень: акт впровадження
Національної академії Служби безпеки України від 23 жовтня 2015 р.;
13
– у законотворчу діяльність: акт впровадження Інституту законодавства
Верховної Ради України від 15 грудня 2015 р.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Викладені у
ній висновки, положення та рекомендації, які становлять наукову новизну роботи,
розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам
опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. У статті, опублікованій у
співавторстві з Погорецьким М. А., здобувачем самостійно сформульовано
пропозиції щодо видів та особливостей застосування негласних слідчих
(розшукових) дій у механізмі розшуку осіб, що переховуються від органів
досудового розслідування, а також змісту інформації, отриманої за результатами
проведення НСРД.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження знайшли широке
оприлюднення, зокрема, на міжнародних науково-практичних конференціях,
круглих столах, семінарах, що відбулися в Україні: "Реформування податкової
служби України відповідно до європейських стандартів" (м. Ірпінь, 31 жовтня
2013 р.); "Акцизне оподаткування в Україні: реалії сьогодення та перспективи
реформування" (м. Ірпінь, 29 листопада 2013 р.); "Сучасні тенденції розбудови
правової держави в Україні та світі" (м. Житомир, 10 квітня 2014 р.); "Малиновські
читання" (м. Острог, 14–15 листопада 2014 р.); "Актуальні питання досудового
розслідування та сучасні тенденції розвитку криміналістики" (м. Харків, 5 грудня
2014 р.); "Реформування податкової системи України відповідно до європейських
стандартів" (м. Ірпінь, 12 грудня 2014 р.); "Право і держава: проблеми розвитку і
взаємодії у XXI ст." (м. Запоріжжя, 30-31 січня 2015 р.); "Реформування правової
системи України під впливом євроінтеграційних процесів" (м. Херсон, 13–14 березня
2015 р.); "Теоретичні аспекти організації досудового розслідування" (м. Харків, 4
грудня 2015 р.); "Актуальні проблеми захисту прав та представництва законних
інтересів військовослужбовців та військовозобов’язаних у кримінальному та
адміністративному законодавстві України: сучасний стан та перспективи"
(м. Харків, 11 грудня 2015 р.); "Актуальні проблеми кримінального права, процесу та
14
криміналістики" (м. Одеса 18 грудня 2015 р.); "Сучасні проблеми правового,
економічного та соціального розвитку держави" (м. Харків, 19 грудня 2015 р.);
"Процесуальні та криміналістичні аспекти досудового розслідування" (м. Одеса 14
квітня 2016 р.); "Кримінальна розвідка: методологія, законодавство, зарубіжний
досвід" (м. Одеса 29 квітня 2016 р.); "Теорія і практика судової експертизи" (м. Київ,
12 травня 2016 р.); "Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі"
(м. Житомир, 19 травня 2016 р.); "Актуальні питання державотворення в Україні"
(м. Київ, 20 травня 2016 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 20
наукових праць, серед яких 6 наукових статей у фахових виданнях України, 1
наукова стаття у міжнародному виданні та 13 публікацій у формі виступів на
науково-практичних конференціях, круглих столах, семінарах.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота
складається із вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків,
списку використаних джерел (385 найменувань) та 14 додатків. Загальний обсяг
дисертації становить 284 сторінки, 190 з яких – основний текст

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результатом проведеного дослідження є розробка теоретичних положень та
практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення криміналістичного
забезпечення встановлення місця перебування осіб, які переховуються від органів
досудового розслідування і суду, обґрунтування шляхів та напрямів удосконалення
такої діяльності. Зокрема:
1. Криміналістичним забезпеченням розшуку є розробка та впровадження в
діяльність правоохоронних органів зі встановлення місця перебування осіб
(підозрюваних, обвинувачених), яких оголошено в розшук, відповідних
криміналістичних рекомендацій щодо інформаційно-довідкового забезпечення,
тактики проведення окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих
(розшукових) дій, спільних слідчих та оперативно-розшукових заходів, які
спрямовані на встановлення необхідної інформації про особу, що переховується.
2. Наявні результати наукових досліджень проблем організації розшуку осіб,
що переховуються від органів досудового розслідування та суду, у своїй
сукупності, створюють умови для належної підготовки та перепідготовки кадрів
для правоохоронних органів, вирішення низки практичних питань, які виникають у
практиці розслідувань кримінальних правопорушень. Водночас залишається не
вирішеним значний обсяг проблемних питань. Серед них: удосконалення
інформаційно-довідкового, оперативно-розшукового та в цілому криміналістичного
забезпечення розшуку осіб, які переховуються від досудового розслідування та суду.
3. Оскільки значна питома вага осіб, що оголошені в розшук
правоохоронними органами України, переховуються в країнах пострадянського
простору, а існуючий механізм міждержавного розшуку не відповідає реаліям
сьогодення і тому він потребує удосконалення через укладання двохсторонніх угод
з окремими країнами про надання правової допомоги, в тому числі стосовно
розшуку осіб, що переховуються на їх території. Такий порядок сприятиме напряму
192
співпраці із правоохоронними органами окремих країн, усуне зайві ланцюги в
обміні інформацією та низку політичних чинників.
4. Гарантом належної організації розшукової роботи є наявність та
використання відповідного інформаційно-довідкового забезпечення, накопичення
та використання різноманітної за спрямуванням інформації, яка сприятиме
встановленню місця перебування осіб, що оголошені в розшук. Важливим є
об'єднання усіх наявних інформаційних ресурсів правоохоронних органів в Єдину
інтегровану інформаційно-пошукову систему правоохоронних органів, яка б в
режимі реального часу дозволяла отримувати необхідну інформацію та
використовувати її у процесі розшуку осіб, що переховуються від органів
досудового розслідування та суду, оперативного внесення відомостей про осіб,
оголошених в розшук і швидкого реагування відповідних правоохоронних органів.
5. Моніторинг інформації, що міститься у відкритих джерелах локальних та
глобальної мереж Інтернет, соціальних мереж є дієвим засобом у отриманні
необхідної інформації для процесу розшуку осіб. Створення автоматизованих
систем моніторингу сприятиме встановленню кола знайомих та друзів, місць
фактичного знаходження осіб, що переховуються від органів досудового
розслідування та суду, використання такими особами окремих інформаційних
ресурсів (оплата за готель, квиток на літак, залізничний потяг, автобус, придбання
товарів, послуг тощо).
6. Важливим напрямом удосконалення діяльності правоохоронних органів
України з організації розшуку осіб, що переховуються, є використання позитивного
досвіду інших країн щодо застосування у правоохоронній практиці новітніх
інформаційних технологій, які сприяють оперативному реагуванню на випадки
переховування осіб від органів досудового розслідування та суду.
7. Оперативно-розшукове забезпечення (проведення окремих та комплексу
оперативно-розшукових заходів) є необхідним та ефективним засобом у
встановленні місця перебування особи, яка оголошена в розшук. Використання
специфічних, в тому числі негласних засобів і форм діяльності оперативних
193
підрозділів правоохоронних органів, створює умови належної організації
розшукової роботи, сприяє забезпеченню процесу розшуку осіб відповідними
оперативними даними, в тому числі із використанням конфіденційного
співробітництва. Потребують удосконалення норми кримінального процесуального
законодавства та законодавства з організації оперативно-розшукової діяльності
щодо розширення повноважень самостійності оперативних підрозділів з організації
та проведення оперативно-розшукових заходів у конкретному кримінальному
провадженні.
9. Для розшукової роботи важливе значення має проведення окремих слідчих
(розшукових) дій (допит, обшук, огляд предметів, документів, пред’явлення особи
для впізнання тощо), які мають специфіку в отриманні інформації, особливостях
тактики їх проведення та стосуються організації процесу розшуку осіб, що
переховуються від органів досудового розслідування та суду. Проведення таких
слідчих (розшукових) дій планується як самостійних заходів або як складової
спільної діяльності оперативних та слідчих підрозділів у ході здійснення тактичної
операції "Розшук осіб, що переховуються від слідства".
10. Негласні слідчі (розшукові) дії є дієвим засобом отримання інформації,
необхідної для встановлення місця перебування осіб, оголошених в розшук. Дані
правоохоронних органів свідчить про низький рівень використання таких заходів у
розшуковій роботі через відсутність відповідних напрацювань та досвіду
застосування слідчими негласних слідчих (розшукових) дій.
11. Для удосконалення розшукової роботи, підвищення ефективності
діяльності правоохоронних органів із встановлення місця перебування осіб,
оголошених в розшук, пропонується викласти статтю 281 Кримінального
процесуального кодексу України у такій редакції: "Стаття 281. Розшук осіб, які
переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду,
ухиляються від відбування кримінального покарання.
1. Якщо під час досудового розслідування чи розгляду кримінального
провадження в суді місцезнаходження підозрюваного, обвинуваченого та особи,
194
яка ухиляється від відбування кримінального покарання, невідоме, то слідчий,
прокурор, суд оголошує його в розшук.
2. Розшуком осіб, які переховуються від органів досудового розслідування,
суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, є комплекс заходів
оперативного-розшукового характеру, слідчих (розшукових) та негласних слідчих
(розшукових) дій, інших процесуальних та організаційних дій, які спрямовані на
встановлення інформації про особу, що переховуються, визначення конкретного
місця її перебування та переховування, організацію фактичного затримання таких
осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
3. Про оголошення розшуку підозрюваного виноситься окрема постанова,
якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про
зупинення досудового розслідування і оголошення розшуку підозрюваного, якщо
таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру
досудових розслідувань.
4. Про оголошення розшуку обвинуваченого, особи, яка ухиляється від
відбування кримінального покарання, судом постановляється відповідна ухвала.
5. Здійснення розшуку осіб, які переховуються від органів досудового
розслідування, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, може
бути доручено оперативним підрозділам".