ЛОГІКО-ГРАМАТИЧНІ АСПЕКТИ КАТЕГОРІЇ ПРИЧИНИ

Краткое описание

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ІНОЗЕМНИХ МОВ

На правах рукопису

ДУБОВИК ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

УДК 81`366.5

ЛОГІКО-ГРАМАТИЧНІ АСПЕКТИ

КАТЕГОРІЇ ПРИЧИНИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент Пац Л.І.

Горлівка 2005

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Класифікаційні й кваліфікаційні параметри категорії причини

9

1.1.

Еволюція поглядів на категорію причини

9

1.2.

Диференційні ознаки категорії причини

15

1.3.

Категорія причини в ієрархії граматичних категорій

27

1.4.

Структура й засоби реалізації категорії причини

35

1.5.

Висновки до Розділу 1

46

Розділ 2. Функціонально-семантична категорія причини в поліпредикативних одиницях

48

2.1.

Реалізація причиновості в складнопідрядному реченні

48

2.1.1.

Типологія синтаксичних зв’язків у складнопідрядних реченнях з підрядним причини

48

2.1.2.

Формальні засоби реалізації категорії причини

53

2.1.3.

Функціональні різновиди складнопідрядних речень з підрядними причини

75

2.1.3.1

Конструкції власне-причинового значення

76

2.1.3.2.

Конструкції невласне-причинового значення

91

2.1.3.3.

Периферійні компоненти значеннєвої парадигми причинових конструкцій

103

2.2.

Реалізація категорії причини в конструкціях паратаксису

115

2.2.1.

Складносурядні конструкції причиново-наслідкового значення

115

2.2.2.

Конструкції з кількома присудками при одному підметові

123

2.3.

Категорія причини в структурах з недиференційованим синтаксичним зв’язком

128

2.3.1.

Особливості синтаксичного зв’язку між частинами безсполучникових складних речень

128

2.3.2

Особливості функціонального навантаження безсполучникових складних речень причинової семантики

135

2.4.

Реалізація категорії причини у складних багатокомпонентних конструкціях

138

2.5.

Імпліцитний вияв категорії причини в складному реченні

147

2.6.

Висновки до Розділу 2

156

Розділ 3. Текстотвірний потенціал категорійних форм причини

159

3.1.

Причиновість як засіб розгортання семантики тексту

159

3.2.

Засоби реалізації текстової категорії причиновості

167

3.3.

Внутрішньонадфразний потенціал причиновості

171

3.4.

Висновки до Розділу 3

180

Висновки

182

Список використаних джерел

186

Список джерел ілюстративного матеріалу

208

Додатки

212

ВСТУП

Категорійний апарат української мови, як і будь-якої іншої, характеризується відносною сталістю й водночас є відкритою системою, яка допускає якісні й кількісні зміни у своєму складі, що зумовлює посилений інтерес функціональної граматики до окремих мовних категорій, з-поміж яких чи не найтривалішого студіювання зазнала функціонально-семантична категорія причини.
Причиновість є об’єктом дослідження не лише лінгвістичної науки, а й логіки, філософії, психології тощо, бо саме через неї усвідомлюються об’єктивні зв’язки матеріального світу, в якому всі явища, події, процеси перебувають у взаємозв’язку, причому сутність причиново-наслідкових відношень у природі й суспільстві визначається відсутністю постійної закріпленості за одними явищами лише причини, а за іншими лише наслідку. Складність взаємодії причини й наслідку, їхній вихід у площину різних галузей людських знань зумовлює численну кількість праць щодо співвіднесеності причиновості й причини, каузальності й каузативності, а також щодо граматичної природи аналізованої нами категорії.
Логіко-граматичні аспекти категорії причини дістали належне висвітлення, починаючи з робіт античних філософів (Демокріт, Платон, Арістотель), закінчуючи працями третього тисячоліття як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів (Ю. Степанов, Н. Арутюнова, З. Вендлер, М. Всеволодова, А. Загнітко, Г. Золотова, З. Іваненко, Л. Мединська, В. Мігірін, Н. Оніпенко, О. Зеленська та ін.).
Актуальність наукового дослідження визначається відсутністю монографічного опису засобів реалізації категорії причини у складному реченні й тексті, необхідністю систематизації лінгвістичних знань щодо означеної функціонально-семантичної категорії; малодослідженими видаються логіко-граматичні аспекти причиновості, сутність якої забезпечує їй чільне місце в колі інтересів лінгвістики, логіки, філософії, психології.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукової роботи кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов і розкриває один з аспектів проблеми Лінеарна структура українського речення й функціонально-комунікативні процеси в українській граматиці” (реєстр 01 04 V 00 02 79), її проблематика погоджена з Науковою координаційною радою Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 6 від 12” червня 2003 року).
Мета дисертаційного дослідження визначити структуру й засоби реалізації категорії причини в складному реченні й тексті задля окреслення її логіко-граматичних параметрів. Досягнути мети видається можливим за умови розв’язання таких завдань: 1) з’ясувати класифікаційні й кваліфікаційні ознаки категорії причини, простеживши еволюцію поглядів щодо неї; 2) визначити місце причини в парадигматичній системі категорій української мови; 3) проаналізувати функціональні різновиди складнопідрядних речень, виділюваних на основі власне-причинових і невласне-причинових значень; 4) визначити структурно-функціональну специфіку складносурядних конструкцій причиново-наслідкового значення; 5) з’ясувати особливості реалізації причинового змісту в структурах з недиференційованим синтаксичним зв’язком та в неелементарних складних реченнях; 6) дослідити текстотвірний потенціал категорії причини, визначивши засоби й способи її реалізації в межах надфразних єдностей.
Об’єкт дисертаційної роботи становить категорія причини з огляду її граматичної й екстралінгвістичної сутності та засоби мовленнєвої реалізації причиново-наслідкових відношень у складному реченні й тексті.
Предметом безпосереднього аналізу є поліпредикативні конструкції причинового змісту, репрезентованого складними реченнями з підрядним, сурядним та недиференційованим реченнєвотвірним зв’язком, а також надфразні синтаксичні єдності, у межах яких реалізується текстотвірний потенціал категорійних форм причини.
Методологічною основою дослідження постає діалектичний підхід до мови як цілісної взаємозумовленої системи, положення про нерозривний зв’язок мови й мислення, розуміння мови як суспільного явища.
Методика дослідження. Для досягнення мети й розв’язання поставлених завдань були застосовані такі методи: індуктивний та дедуктивний, що визначили напрям дослідження через накопичення мовного матеріалу до його систематизації та окреслення специфіки функціонування засобів вираження причинової семантики у різних синтаксичних конструкціях; метод міжрівневої інтерпретації, застосовуваний у ІІ та ІІІ розділах, коли одиниці одного рівня слугували засобом аналізу одиниць іншого мовного рівня; метод лінгвістичного опису, який полягав у планомірній інвентаризації досліджуваних одиниць та особливостей функціонування; метод трансформаційно-генеративного аналізу, за допомогою якого встановлювались смислові зв’язки між компонентами складнопідрядних речень, паратаксичних конструкцій та безсполучникових поліпредикативних структур; принагідно використовувались метод компонентного аналізу та прийом статистичного опрацювання матеріалу.
Матеріалом для аналізу були поліпредикативні речення різної граматичної природи причинового змісту й надфразні єдності, дібрані з творів художньо-белетристичного та публіцистичного стилів, з творів науково-популярної літератури й усної народної творчості (загальна картотека складає 4800 одиниць).
Наукова новизна роботи полягає у спробі системного опису засобів реалізації категорії причини не лише в складному реченні, а й у тексті, причому особливо важливим видається аналіз імпліцитного вияву причиновості та дослідження конструкцій з кількома присудками при одному підметові, які є репрезентантами каузативних відношень на семантико-синтаксичному рівні речення.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у встановленні сутності категорії причини в логіко-граматичному вимірі, визначенні класифікаційних та кваліфікаційних параметрів причиновості, з’ясуванні типології складних речень, що вміщують семантику причиново-наслідкових відношень, у дослідженні надфразних єдностей, де причина визначає характер розгортання смислової площини тексту й спосіб організації речень у складне синтаксичне ціле.
Практичне значення. Матеріал дисертації може бути використаний при подальшому дослідженні категорійного апарату сучасної української мови, що уможливлює створення теоретичної, функціональної, практичної граматик; під час читання курсу Сучасної української мови” у вищих навчальних закладах, а також при розробці новітніх спецкурсів з проблем функціональної граматики та прагмалінгвістики.
Особистий внесок здобувача. Автором проаналізовано категорію причини у логіко-граматичному аспекті, зроблено системний опис засобів мовленнєвої реалізації причиново-наслідкових відношень, зокрема щодо тексту, способи й характер організації якого практично не досліджувалися з огляду впливу на них категорійних форм причини.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2001 2005 рр.), на регіональній науково-методичній конференції молодих учених (м.Горлівка, 2003 р.), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій вшануванню пам’яті Василя Стуса (м.Донецьк, 2001), на ІІІ Міжнародній конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (м.Черкаси, 2003 р.) та на Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею проф. І.К. Кучеренка і проф. Н.І. Тоцької (м.Київ, 2003 р.). Окремі розділи та вся дисертація загалом обговорювалась на засіданнях кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. З теми дисертації опубліковано сім статей і тези.
До захисту пропонуються такі положення:
1. Категорія причини, перебуваючи на базовому рівні категоризації, виникла як результат взаємодії людини з фізичним світом, тому найчіткіше усвідомлюється й характеризується набором найрелевантніших для носіїв мови ознак.
2. До кваліфікаційних ознак категорії причини належать: 1) фактуальність; 2) необхідна умова (мотивація); 3) семантична відзначеність; 4) імпліцитне вираження скороченого силогізму; 5) часова перспектива; 6) генетична залежність.
3. Категорія причини виявляє тісний зв’язок з іншими граматичними категоріями, постаючи семантичною домінантою системи детермінації (для категорій допусту, умови, цілі вона є вершинною, а для категорії наслідку облігаторною ) та інтегруючись з категоріями об’єктивної та суб’єктивної модальності й темпоральності.
4. На основі інваріантних власне-причинових та невласне-причинових значень вибудовується відповідне ФСП зі складною поліцентричною структурою, конституентами якої є різнорівневі мовні засоби, зокрема поліпредикативні конструкції різних типів та надфразні єдності.
5. Найбільш релевантною категорія причини постає в складнопідрядних реченнях, оскільки маркована формантом причинової семантики, у межах безсполучникового складного речення має імпліцитний характер, при паратаксисі являє собою певну цілісність, але значно меншу, ніж за умови недиференційованого синтаксичного зв’язку, оскільки сурядний сполучник значною мірою семантично диференціює відношення між предикативними одиницями.

6. При реалізації в площині текстових величин категорія причини виявляє певну співмірність з основними категоріями тексту: когезії, когерентності, зв’язності, інтеграції, валентності тощо.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз функціонально-семантичної категорії причини в логіко-граматичному вимірі, з’ясування засобів реалізації причиново-наслідкових відношень на формально-семантичному рівні складного речення й тексту, опис типології структур, здатних поставати репрезентантами причинової семантики, уможливив ряд висновків і узагальнень:
1. Причина це ємна категорія, яка виходить за межі граматики, з давніх часів вивчалася логікою, філософією, психологією та співмірна з поняттями причиновості та каузативності. Причиновість виникла на основі просторових і часових відношень, які передавали існуючі в об’єктивній дійсності локативно-темпоральні зв’язки, і є продуктом пізнішого й складнішого за суттю осмислення навколишшя.
2. Категорія причини є номінаційною й передає значення, здатні у свідомості мовця пов’язувати два простих факти в один складний, компоненти якого витворюють біном причина наслідок. Причиново-наслідкові відношення існують на рівні смислових, оформлюваних як понятійна категорія каузальності, а на рівні мови відповідають категорії каузативності; спричинювання ж будь-якої дії потрактовується як каузація.
3. Основною диференційною ознакою категорії причини постає її фактуальність, що знаходить свій конкретний вияв у межах семантичної опозиції породжувальна реальна подія породжена реальна подія”. Характерною рисою причинових відношень є обов’язковість бінарної опозиції причина наслідок, де причина передує наслідку в часі. Диференційними ознаками причиново-наслідкового зв’язку є його незворотність й однобічна спрямованість від причини до наслідку, що визначає їхню ієрархію й зумовлює наявність генетичної залежності подій, пов’язаних каузативними відношеннями.
4. Визначаючи статус причини у системі категорій сучасної української мови, ми поділяємо думку тих мовознавців, які вважають її вершинною щодо категорій допусту, цілі, умови, наслідку.
5. Специфіка категорії причини зумовлює наявність морфологізованих і неморфологізованих форм вираження, а відтак до парадигми засобів передачі причиново-наслідкових відношень у формально простому реченні залучаємо: самостійні лексеми причинової семантики, з-поміж яких максимальний потенціал має слово причина, оскільки передає інваріантне значення неускладненої додатковими відтінками причини; прийменниково-субстантивні комплекси (за пропуски); безприйменникові форми іменника (занепокоївся відсутністю); кількісно обмежені причинові прислівники, які характеризують стан мовця, що став причиною певної дії (зозла); дієприкметникові та дієприслівникові звороти (зігрітий сонцем, не склавши іспит).
6. Ядром парадигми засобів мовленнєвої реалізації причини є складнопідрядне речення з детермінантним синтаксичним зв’язком, у якому основним актуалізатором причинової семантики постають спеціалізовані сполучники бо, адже, оскільки; тому що, від того що, через те що, за те що та сполучні вирази зважаючи на те що, з огляду на те що, в силу того що, у зв’язку з тим що, внаслідок того що, завдяки тому що, з тієї причини що й подібні.
7. При детермінантній залежності підрядної частини головна, за нашими спостереженнями, досить часто вміщує компоненти, з якими залежна частина найближче співвідноситься за змістом і усунення яких може зумовити руйнацію причиново-наслідкових смислових відношень.
8. З-поміж функціональних різновидів складнопідрядних речень з підрядними причини ядерні компоненти охоплюють 51,1% фактажу, причому 32 % складають конструкції власне-причинового значення, 19,1% невласне-причинового. Близькоядерними компонентами функціонально-семантичного мікрополя складнопідрядних структур причинової семантики постають речення з причиново-цільовим, причиново-умовним, причиново-допустовим, причиново-наслідковим значенням, які серед відібраного загалу складають 29,5%. Незначний відсоток (13,7%) становлять конструкції синкретичної семантики, коли одним із значень підрядна частина виходить за межі каузальності, набуваючи об’єктного, часового чи означального значення. Периферійну зону вибудовують поліпредикативні структури зі значенням зіставлення, відповідності, міри й ступеня вияву дії, які складають 5,7% аналізованого матеріалу.
9. Аналіз реалізації категорії причини у конструкціях паратаксису засвідчив наявність причиново-наслідкових відношень у складносурядних реченнях, де найчастотнішим формальним засобом зв’язку виявився сполучник і, супроводжуваний іноді словами-конкретизаторами тому, через те, тим. Репрезентантами каузативної семантики здатні поставати невласне-зіставлювальні речення, складові частини яких поєднуються сполучником а та граматикалізованими елементами тому, через те, отже, тож, отож, відтак тощо.
10. Серед структур, у яких реалізується причинова семантика, особливе місце посідають речення з кількома присудками при одному підметові, коли відношення між предикатами визначаються як причиново-наслідкові, оскільки характеризуються основними кваліфікаційними ознаками категорії причини: фактуальністю подій, часовою послідовністю, генетичною залежністю, зумовленістю.
11. Одним із конституентів структурування категорії причини є безсполучникові складні речення з недиференційованим синтаксичним зв’язком, у яких причиново-наслідкові відношення постають імпліцитними через відсутність спеціалізованих граматичних індексів сполучників. Реалізація причинового змісту можлива у конструкціях як типізованої, так і нетипізованої будови.
12. Категорія причини активно реалізується у багатокомпонентних складних реченнях, у яких зазвичай відтворюється цілий ланцюжок взаємозалежних подій, умотивовуються факти. З-поміж зазначених конструкцій переважають три- й чотирикомпонентні, де домінує підрядний зв’язок у поєднанні з сурядним та недиференційованим. Багатокомпонентні складні речення з причиновими відношеннями найбільше зорієнтовані на текстові величини ідентичного змісту.
13. Характерною ознакою категорії причини є можливість імпліцитного вияву. Імпліцитні конструкції відзначаються неспіввіднесеністю плану вираження й плану змісту, а відновлення такої структури можливе шляхом трансформації. Поліпредикативні одиниці імплікованої причиновості не є граматично неповними: хоча окремі елементи не мають формального вираження, однак вербалізовані конституенти вбирають у себе їхню семантику, забезпечуючи смислову достатність.
14. Семи куазальності причина та наслідок знаходять свій вияв у площині тексту. Сама ж категорія причини виявляє певну співмірність з текстовою категорією валентності, лівобічні й правобічні засоби витворення якої (як і взаємозумовленість причини й наслідку) уможливлюють змістовий рух тексту. Конститутивний потенціал категорії причини зумовлює з’яву цілісного причиново-наслідкового комплексу, який містить формальні засоби реалізації означеної категорії: лексеми, що містять сему причина”, юнктурні компоненти, сполучники причинової семантики. Причинові відношення й засоби їхньої реалізації у межах надфразної єдності визначають характер організації складного синтаксичного цілого: наявність кількох каузальних ліній, парцеляція, пуант, включення до структури речення вставлених конструкцій.
Результати опису категорії причини в її логіко-граматичному аспекті не вичерпують усіх питань, пов’язаних з вивченням каузальності в сучасній українській мові, проте відкривають перспективи для подальших наукових розвідок щодо висвітлення проблеми функціонування різнорівневих мовних одиниць причинової семантики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони Р.Г. Исторический синтаксис немецкого языка. М.: Высшая школа, 1963. 335 с.
2. Азарх Э.Д., Рывкина Р.В., Черемисина М.И. Классификатор логико-синтаксических связей и его использование в контент-анализе//Методологические и методические проблемы контент-анализа. М., Л., 1973. Вып. 1. С.77-83.
3. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 366с.
4. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании // Единицы разных уровней грамматического строя и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С.302-306.
5. Аристотель. Метафизика / Пер. и прим. А.В.Кубицкого. М., Л.: Госуд. соц.-економич. изд-во, 1934. 148 с.
6. Арутюнова Н.Д. Некоторые типы диалогических реакций и «почему»-реплики в русском языке // Филологические науки. 1970. №3. С.44-58.
7. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 381 с.
8. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка, Событие, Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
9. АрутюноваН.Д. Язык цели // Логический анализ языка: Модели действия. М.: Наука, 1999. С.14-23.
10. Ахманов А.С. Логические формы и их выражение в языке // Мышление и язык / Под ред. Д.П.Горского. М.: Госполитиздат, 1957. С.166-212.
11. Бабалова Л.Л. Семантические разновидности причинных и условных предложений в современном русском языке: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. М., 1974. 23 с.
12. Байдуж Л.М. Конструкции с союзом «тем более что» и их место в системе средств выражения причинно-следственных отношений (на мат. совр. рус. языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. Томск, 1983. 21 с.
13. Барчук В.М. Складні безсполучникові речення староукраїнської мови: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ, 1996. 24 с.
14. Бацевич Ф.С. Про один тип прагматичних аномалій, або чим можна зіпсувати натяк? // Мовознавство. 2000. №2-3. С.16-24.
15. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові. К.: КДПІ, 1987. 79 с.
16. Беличова-Кржижкова Х. Система причинных отношений между предложениями в русском и чешском языках // Новое в заруб. лингвистике. Вып. XV. М.: Прогресс, 1985. С.407-433.
17. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации (на мат. соврем. англ. языка): Дис. док-ра филол. наук: 10.02.04. К., 1998. 443 с.
18. Белошапкова В.А. Предложения альтернативной мотивации в современном русском языке // Исследования по современному русскому языку. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. С.13-23.
19. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. М.: Высш. школа, 1977. 248 с.
20. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Под ред. Ю.С.Степанова. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
21. БиренбаумЯ.Г. Нейтрализация оппозиций между разрядами импликационных придаточных предложений // Синтаксическая и лексическая семантика (на материале языков разных систем). Новосибирск: Наука, 1986. С.53-66.
22. Бирнбаум Х. Праславянский язык: Достижения и проблемы его реконструкции. М.: Прогресс, 1987. 511 с.
23. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики. СПб., 1904. 302 с.
24. Богуславская О.Ю., Левонтина И.Б. Смыслы причина” и цель” в естественном языке // Вопросы языкознания. 2004. №2. С.68-88.
25. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 175 с.
26. Бондарко А.В. К теории поля в грамматике залог и залоговость//Вопросы языкознания. 1972. №3. С.20-35.
27. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука,1984. 136с.
28. Бронська А.А. Про синтаксичні відношення у безсполучникових складних реченнях // Мовознавство. 1973. №6. С.56-63.
29. Бунге М. Причинность. Место принципа причинности в современной науке. М.: Иностр. лит-ра, 1962. 511 с.
30. Буніятова І.Р. Реінтерпретація синтаксичних одиниць мови як джерело походження гіпотаксису в германських і слов’янських мовах // Вісник Київського лінгвістичного ун-ту. Серія: Філологія. Т.3. 2000. №1. С.26-33.
31. Буніятова І.Р. Терміни паратаксис” і гіпотаксис” в контексті еволюції мовних систем // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: Мовознавство. №1. 2000. С.7-12.
32. Бурдаківська Н.М. Вираження відношення причини у структурі простого речення у сучасній українській мові: Дис. ...канд.. філол. наук. К., 1990. 163 с.
33. Буслаєв Ф.И. Опыт исторической грамматики русского языка. Часть ІІ. Синтаксис. М., 1858. 428 с.
34. Варшавская А.И. Смысловые отношения в структуре языка. Л.: ЛГУ, 1984. 134 с.
35. Вендлер З. Причинные отношения // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.XVIII. Логический анализ естественного языка. М.: Прогресс, 1986. С.264-276.
36. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове: 3-е изд., испр. М.: Высш. школа, 1986. 640 с.
37. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
38. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 224 с.
39. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 286 с.
40. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
41. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
42. Востоков А.Х. Русская грамматика. СПб, 1831. 408 с.
43. Всеволодова М.В., Виноградова Е.Н. Средства связи, участвующие в выражении причинно-следственных отношений в рамках функционально-коммуникативного описания языка (корпус средств и актуальное членение) // Вестник Московского ун-та. Серия 9: Филология. 2001. №6. С.69-100.
44. Всеволодова М.В., Ященко Т.А. Причинно-следственные отношения в современном русском языке. М.: Русский язык, 1988. 208 с.
45. Гаврилова Г.Ф. Усложненное сложное предложение в русском языке. Ростов-на-Дону, 1979. 228с.
46. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 138 с.
47. Герасименко Д.Д. Розвиток конструкцій з підрядним причини//Синтаксична будова української мови. К.: Наук. думка, 1968. С.120-129.
48. Глаголев В.Ф. Простейшие логические приёмы установления причинной зависимости явлений // Философские записки. М.: Изд-во АН СССР, 1953. Т.VI. С.92-132.
49. Гладров В. Функциональный анализ сложноподчиненных предложений // Коммуникативно-смысловые параметры грамматики и текста: Сб. статей, посв. юбилею Г.А.Золотовой. М.: Эдиториал УРСС, 2002. С.254-267.
50. Глотова О.В. Функціонально-синтаксичний аналіз категорії причиновості в сучасній українській літературній мові: Дис. ...канд.філол. наук: 10.02.01. Харків, 1994. 194 с.
51. Горбунова М.П. Модальные слова в сложном предложении с придаточным причины // Русский язык в школе. 1991. №2. С.87-90.
52. Горский Д.П. Краткий словарь по логике. М.: Просвещение, 1991. 208 с.
53. Горшкова И.М. Дискуссионные вопросы организации текста в чехословацкой лингвистике // Синтаксис текста / Отв. ред. Г.А. Золотова. М.: Наука, 1979. С.341-358.
54. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Н.Ю. Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
55. Греч Н.И. Практическая грамматика. СПб., 1834. 526 с.
56. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1969. 155 с.
57. Грищенко А.П. Спонукальне речення // Українська мова. Енциклопедія. К.: Укр. енциклопедія, 2000. С.587-588.
58. Давнюк С.В. Складні конструкції з сурядністю і підрядністю в сучасній українській мові: Автореф. дис. ...канд. філол. наук:10.02.01. Київ, 2001. 20 с.
59. Давыдов И.И. Опыт общесравнительной грамматики русского языка. Изд.2. СПб., 1853. 573 с.
60. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. Харків: Вища школа, 1980. 151 с.
61. Дубовик Л.І. Еволюція поглядів на складнопідрядне речення з підрядним причини // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 9. Донецьк: ДонНУ, 2002. С.54-64.
62. Дубовик Л.І. Засоби реалізації причинової семантики в тексті // Українське мовознавство Зб. наук. праць. Вип. 29-30. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. С.160-164.
63. Дубовик Л.І. Імпліцитний вияв каузальних відношень у складному реченні // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту. Донецьк: ДонНУ, 2004. С.38-44.
64. Дубовик Л.І. Особливості реалізації причинових відношень у складносурядному реченні // Матеріали міжрегіональної конференції молодих учених. Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2003. С.205-207.
65. Дубовик Л.І. Реалізація значення причини в тексті. // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип. 12 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2004. С.292-295.
66. Дубовик Л.І. Складнопідрядне речення причини як ознака стильової манери Василя Стуса // Актуальні проблеми української літератури і фольклору: Наук.зб. Вип.6. Донецьк: ДонНУ, 2001. С.245-254.
67. Дубовик Л.І. Типи каузальності у паратактичних конструкціях // Донецький вісник наукового товариства ім.Шевченка. Т.5. Донецьк: Східний видавничий дім. 2004. С.563-568.
68. Дубовик Л.І. Типологія складнопідрядних речень із значенням причини // Вісник Черкаського університету: Зб. наук. праць. Серія: Філологічні науки. Випуск 44. Черкаси, 2003. С.104-113.
69. Дудик П.С. Синтаксис сучасного розмовного літературного мовлення. К.: Наук. думка, 1973. 284 с.
70. Дудик П.С. Спонукальні речення і слова-речення // Українська мова і література в школі. 1971. №9. С.30-35.
71. Евтюхин В.Б. Категория обусловленности в современном русском языке и вопросы теории синтаксических категорий. СПб: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1997. 198 с.
72. Євстигнєєва Г.А. Причиново-наслідкові відношення у науковому стилі // Мовознавство. 1983. №3. С.60-64.
73. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
74. Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание. Л.: Наука, 1976. 695 с.
75. Жоголева М.П. Бессоюзные сложные предложения с общим значением причинно-следственных отношений // Вопросы преподавания современного русского языка в вузе. Горький, 1960. С.175-196.
76. Загнітко А. Актуальні проблеми текстової лінгвістики: Закономірності внутрішньотекстової організації // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип.5. Донецьк: ДонНУ, 1999. С.95-111.
77. Загнітко А.П. Імплікація як тип внутрішньотекстової організації // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип.9. Донецьк: ДонНУ, 2002. С.167-171.
78. Загнітко А.П. Концепт причини у структурі складного речення // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі: Зб.наук. і наук.-метод. праць. Вип. IV. Т.ІІ. Горлівка, 1998. С.108-109.
79. Загнітко А.П. Основи функціональної морфології української мови. К.: Вища шк., 1991. 77 с.
80. Загнітко А.П. Принципи формальної і смислової організації складного речення // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук та наук.-методич. праць. Вип. ІІІ. Горлівка: ГДПІІМ, 1997. С.239-247.
81. Загнітко А.П. Семантичні класи українських складнопідрядних речень: підходи, типи і різновиди // Восточноукраинский лингвистический сборник: Выпуск седьмой. Сб. научных трудов. Донецк: Донеччина, 2001. С.377-388.
82. Загнітко А. Структурні і семантичні різновиди українських синтаксичних інновацій // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип.11. Ч.І. Донецьк: ДонНУ, 2003. С.135-147.
83. Загнітко А. Текст як лінгвістична категорія // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип.3. Донецьк: ДонДУ, 1997. С.106-132.
84. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
85. Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): Навч. посібник. Ч.1. К.: ІЗМН, 1996. 202 с.
86. Зализняк А.А. Грамматический словарь русского языка. М.: Рус. язык, 1980. 878 с.
87. Зализняк А.А., Падучева Е.В. Синтаксические свойства местоимения который // Категория определенности-неопределенности в славянских и балканских языках. М., 1979. С.298-329.
88. Зеленська О.П. Взаємозв’язок каузальних відношень з іншими відношеннями в складнопідрядних реченнях з підрядними причини// Мовознавство. 1989. №6. С.18-24.
89. Зеленська О.П. Каузальність у філолософії, логіці і мові//Мовознавство. 1993. №4. С.63-68.
90. Зеленська О.П. Складнопідрядні речення з сполучником because у сучасній англійській мові // Мовознавство. 1990. №4. С.56-60.
91. Золотова Г.А. О синтаксической форме слова // Мысли о современном русском языке. М.: Просвещение, 1969. С.58-66.
92. Золотова Г.А., Онипенко Н.Д., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М.: Изд-во Моск. ун-та, Ин-та русского языка РАН, 1998. 528 с.
93. Іваненко З.І. Прийменникові конструкції із значенням причини в українській мові: Навч. посібник. Чернівці, 1971. 81 с.
94. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1965. 504 с.
95. Ильенко С.Г. Каково соотношение между структурой предложения и его семантикой? // Филологические науки. 1962. №1. С.216-220.
96. Ильиш Б.А. Строй современного английского языка. Л.: Просвещение, 1971. 366 с.
97. Кадомцева Л.О. Функціональні різновиди речень з однорідними присудками // Мовознавство. 1987. №3. С.17-21.
98. Калашникова Г.Ф. Синтаксис многокомпонентного сложного предложения в системе филологического образования в вузе и школе: Учебно-метод. пособие. Харьков: ХГПУ, 1998. 297 с.
99. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української мови. К.: Либідь, 1995. 311 с.
100. Кващук А.Г. Структурно-семантичні типи складних речень допустового співвідношення в сучасній українській літературній мові: Дис. ...канд. філол. наук. Станіслів, 1959. 266 с.
101. Кожевникова К. Об аспектах связности в тексте как целом//Синтаксис текста. М., 1970. С.49-67.
102. Козіцька О. Синтаксичні засоби зв’язку частин і компонентів у контамінованих складнопідрядних багатокомпонентних реченнях//Українська мова. 2004. №3. С.48-57.
103. Колодяжний А.С. Прийменник. Харків: Вид-во Харків. держ. ун-ту, 1960. 164 с.
104. Колосова Т.А. Семантические отношения в сложных предложениях// Филологические науки. 1972. №5. С.61-71.
105. Комаров А.П. Система средств выражения причинно-следственных отношений в современном немецком языке: Автореф. дис. докт. филол наук. М., 1973. 70 с.
106. Кононенко В.І. Прийменниково-субстантивний комплекс в аспекті синтаксису // Мовознавство, 1978. №3. С.3-13.
107. Конюхова Л.І. Явище парцеляції в мові сучасних засобів масової комунікації: Автореф. дис ...канд. філол. наук. Львів, 1999. 17 с.
108. Костанди Е.И. К вопросу о функциональных особенностях сочинительной связи // Языковые функции: семантика, синтаксис, прагматика: Труды по русской и славянской филологии. Лингвистика. Новая серия. Вып VIII. Тарту, 2003. С.62-75.
109. Кострова О.А. Коммуникативно-синтаксическая организация текста (на материале сложных предложений причинного типа). Куйбышев: Изд-во КГПИ, 1984. 84 с.
110. Котвицкая Э.С. Типовая ситуация, отражающая причинно-следственные отношения, как содержательная единица языка: Автореф. дис. канд.филол.наук. М., 1990. 22 с.
111. Коцюбовська Г.А. Приєднувальні конструкції: функціонально-текстовий аспект: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 2002. 16 с.
112. Крашениця В.Р. Історія складнопідрядних речень з підрядними умови і причини в українській мові (на матеріалі пам’яток XIV XVIII століть): Дис. ... канд.філол. наук. К., 1993. 194 с.
113. Кривоносов А.Т. К интеграции языкознания и логики (на материале причинно-следственных конструкций русского языка) // Вопросы языкознания. 1990. №2. С.26-41.
114. Кринська Н.В. Семантико-синтаксична категорія наслідку в складному реченні у книжних стилях сучасної української мови: Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2001. 183 с.
115. КринськаН.В. Семантико-синтаксична категорія наслідку в складному реченні у книжних стилях сучасної української мови: Автореф. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2001. 16 с.
116. Кручинина И.Н. Структура и функции сочинительной связи в русском языке. М.: Наука, 1988. 212 с.
117. Кузьмина А.А. Категория причин