Лук'янихіна Олена Анатоліївна. Екологічний менеджмент в системі територіального управління

Краткое описание

Лук'янихіна Олена Анатоліївна. Екологічний менеджмент в системі територіального управління: Дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / Сумський держ. ун-т. - Суми, 2002. - 223арк. - Бібліогр.: арк. 196-209

Лук’янихіна О.А. Екологічний менеджмент в системі територіального управління. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Сумський державний університет, Суми, 2002.
Дисертація присвячена розвитку теоретичних та методичних положень щодо вдосконалення системи територіального управління у розрізі впровадження екологічного менеджменту та розробці еколого-економічного механізму узгодження інтересів систем екологічного управління різних ієрархічних рівнів.
У дисертації проаналізовано та узагальнено теоретичні основи формування системи екологічного управління в Україні. Сформовані методичні підходи до визначення понять екологічне управління” та екологічний менеджмент”. Досліджені особливості програмно-цільвого підходу як ефективного методу екологічного управління; проаналізовані та систематизовані системи екологічного менеджменту на промисловому підприємстві. Розроблені науково-методичні основи створення екологічного трасту з метою узгодження інтересів систем екологічного управління різних ієрархічних рівнів. Запропоновано механізм перерозподілу фінансових коштів між підприємствами заданої території за допомогою використання екооблігацій” та векселів за екологічні послуги”, який дозволяє спрямовувати кошти на проведення природоохоронних заходів з максимальною ефективністю як для підприємства, так і для території в цілому.

В дисертації визначено об’єктивні причини, які зумовлюють недостатньо ефективну діяльність органів управління у сфері природокористування в Україні, що виникають на різних ієрархічних рівнях національної природоохоронної політики. Зазначено, що однією з причин низької ефективності процесів природокористування на вітчизняних підприємствах виступають недоліки в їх організаційних структурах. Для приведення структур управління цих підприємств у відповідність з основними положеннями ISO 14000, рекомендовано підвищити організаційний статус підрозділів природоохоронної спрямованості на цих підприємствах.
На основі визначення економічної сутності понять екологічне управління” та екологічний менеджмент” у дисертаційному дослідженні, з метою уникнення протиріч, пов’язаних з використанням цих термінів, запропоновано під екологічним управлінням розуміти безперервний процес впливу суб’єктів управління на об’єкти управління, спрямований, головним чином, на дотримання вимог природоохоронного законодавства, розробку та реалізацію екологічних цілей, проектів та програм для досягнення оптимальних соціо-екологічних результатів при мінімізації економічних витрат; під екологічним менеджментом, сукупність принципів, форм, методів, прийомів та засобів управління виробництвом та виробничим персоналом підприємства з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності виробництва. Таким чином, термін екологічний менеджмент” є підпорядкованим терміну екологічне управління”.
Наведені в дисертації теоретичні та науково-методичні положення системного підходу до організації екологічного управління, на основі створення цілісного фінансового механізму забезпечення природоохоронних функцій на різних ієрархічних рівнях, дозволяють створити умови для формування нових напрямів удосконалення системи управління природокористуванням, насамперед, впровадження на українських підприємствах міжнародних стандартів серії ISO 14000.
Розроблені в дисертаційному дослідженні принципи та науково обґрунтовані напрямки вдосконалення територіальних систем управління природокористуванням дозволяють побудувати комплексну систему фінансового забезпечення природоохоронних заходів, шляхом економічного стимулювання підприємств до реалізації ефективної діяльності в екологічній сфері.
Розроблені в дисертації науково-методичні підходи до створення екологічного трасту дозволяють узгодити еколого-економічні інтереси суб’єктів екологічного управління різних ієрархічних рівнів, шляхом усунення протиріч між загальнодержавними цілями та практичними прагненнями окремих підприємств.
В дисертації запропоновано механізм перерозподілу фінансових коштів між підприємствами заданої території за допомогою використання екооблігацій” та векселів за екологічні послуги”, який дозволяє акумулювати та спрямовувати кошти на проведення природоохоронних заходів з максимальною ефективністю як для підприємства, так і для території в цілому.