Ляхова Інна Миколаївна. Теоретико-методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання

Краткое описание

Ляхова Інна Миколаївна. Теоретико-методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання : дис... д-ра пед. наук: 13.00.03 / Інститут спеціальної педагогіки АПН України. - К., 2006

Ляхова І. М. Теоретико-методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 корекційна педагогіка. Інститут спеціальної педагогіки АПН України. Київ, 2005. 492 с.
У дисертації вісвітлено теоретичні та методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання.
Здійснено аналіз стану корекційного розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання. Експериментально доведено, що діти зі зниженим слухом віком 7-16 років істотно відстають від своїх однолітків із збереженим слухом у розвитку кондиційної сфери, найбільш слабкими ланками якої є швидкісні здібності, загальна витривалість і різні їх прояви; координаційно-рухова сфера цих дітей дуже вразлива до впливу зниження слуху та його подальших відхилень.
Охарактеризовано особливості інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності у процесі корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом, принципова відмінність якої полягає в застосуванні специфічних форм мовлення на різних етапах навчання рухових дій, комплексному поєднанні різних способів навчання, спрощенні словниково-граматичних форм викладу теоретичного і практичного матеріалу.
Розроблено, теоретично обрунтовано та експериментально перевірено ефективність моделі, програмового та організаційно-методичного забезпечення занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом молодшого та середнього віку, педагогічної технології навчання їх рухових дій.
Доведено, що цілеспрямовані фізичні вправи комплексного характеру (комплекси аеробіки з предметами і без предметів, степ-джогінг, ігрові завдання й естафети), вправи на формування і зміцнення правильної постави та статико-динамічні є ефективними засобами корекції і розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом. З’ясовано, що їх широке впровадження у практику фізичного виховання дітей з недорозвиненням слухової функції сприяє підвищенню інтересу до занять фізичною культурою, активізації рухової діяльності, створенню та розширенню бази рухів і мовленнєвого досвіду, щовідіграє важливу роль в опануванні нових рухових дій.

У дисертації досліджено проблему корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання. Теоретичне вивчення цієї проблеми засвідчує її актуальність і нерозробленість у сурдопедагогічній теорії і практиці. У спеціальній літературі недостатньо висвітлені аспекти: рухового розвитку дітей зі зниженим слухом молодшого і середнього шкільного віку та його особливості; інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності в корекційно-педагогічному процесі з фізичного виховання цих дітей; не визначено фактори, що лімітують розвиток їх рухових дій; відсутня модель і методика корекції рухової сфери школярів із недорозвиненням слухової функції; не розроблено організаційно-педагогічні умови цього процесу. Основною причиною низької ефективності корекційно-педагогічної роботи з фізичного виховання дітей зі зниженим слухом у спеціальних навчальних закладах є недостатнє наукове обґрунтування змісту і технологій навчання рухових дій.

Проведене дослідження значною мірою доповнює, розширює й одночасно конкретизує основні теоретичні та методичні положення спеціальної педагогіки, спрямовано на підвищення ефективності компенсаторно-корекційного та розвивального впливу фізичних вправ на рухову сферу даного контингенту дітей, дозволяє виявити потенційні можливості їх рухового розвитку, сприяє раціональній побудові процесу фізичного виховання дітей зі зниженим слухом, що забезпечує їм успішну адаптацію до навчальної, побутової, спортивної та професійно-трудової діяльності, підготовку до життя в суспільстві.

Результати констатувального експерименту показали, що в дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років розвиток рухової сфери відбувається повільніше, порівняно з їхніми однолітками зі збереженим слухом. Слухова недостатність і зумовлені нею подальші відхилення в розвитку негативно позначаються на оволодінні ними знаннями, руховими вміннями і навичками, на розвитку рухових здібностей, призводять до відставання у формуванні рухів у середньому на 1-2 роки, порівняно з їх ровесниками зі збереженим слухом.

Відставання дітей зі зниженим слухом від їхніх однолітків зі збереженим слухом у розвитку швидкісно-силових здібностей склало 24,9%; швидкості 26,9%; силової витривалості 21,7%; загальної витривалості 31%; гнучкості хребетного стовпа 14,9%; сили кисті 7,3%; у координаційних здібностях у стрибкових вправах 34,6%; у циклічних локомоціях 23,4%; у спортивно-ігрових рухових діях 29%; у метальних рухових діях з установкою на дальність метання 37,6%; у здібності до динамічної рівноваги 17,9%; до ритму 20,8%.
Значна різниця в результатах проведених рухових тестів між учнями спеціальних шкіл для дітей зі зниженим слухом і масових шкіл, що була зафіксована в молодшому шкільному віці, продовжує зберігатися й у середньому шкільному віці, хоча і піддана деяким коливанням, що пов'язані з морфофункціональними перебудовами організму в період статевого розвитку, а також з впливом педагогічного фактора.

На підставі аналізу результатів констатувального зрізу дослідження визначено, що найбільш слабкими ланками розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом виявлися різні форми проявів координації рухів і швидкості, що пов'язані зі складністю швидкого повноцінного сприймання різного роду вербальної інформації з боку учнів і неможливістю організації оперативного контролю з боку педагога, а також витривалості, прояв якої здебільшого залежить від стану кардіо-респіраторної системи дітей зі зниженим слухом, що характеризується в більшості випадків функціональними порушеннями.

Особливості розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом зумовлені такими факторами: зниженням слуху, недостатнім розвитком мовлення і пізнавальних процесів, порушенням функціональної діяльності вестибулярного апарата, серцево-судинної та дихальної систем, зниженням рухової активності цих дітей; несвоєчасністю виявлення вади слуху та впровадження психолого-медико-педагогічної допомоги, недостатньою корекційною спрямованістю організації їх рухової діяльності.

Результати формувального експерименту довели, що розвиток рухової сфери дітей зі зниженим слухом потребує цілеспрямованого корекційно-педагогічного впливу.

Недостатнє мовленнєве забезпечення корекційно-педагогічного процесу з фізичного виховання, обмежений словниковий запас спортивної термінології в дітей зі зниженим слухом значно знижують його ефективність. Словникова робота на заняттях фізичної культури сприяє формуванню смислового компоненту рухових дій школярів зі зниженим слухом, накопиченню та збагаченню словникового запасу, а також розвитку їх мовленнєвої функції в цілому. Однак рухова діяльність на заняттях фізичної культури з учнями зі зниженим слухом повинна бути основною, а мовленнєва додатковою.

Визначено, що основними умовами передачі та успішного засвоєння школярами зі зниженим слухом словесних інформаційних повідомлень на заняттях фізичної культури є: їх тісний зв’язок зі змістом занять; широка варіативність форм мовлення у процесі їх корекційного навчання та застосування різних способів словесних повідомлень; різноманітні поєднання словесних, наочних і практичних компонентів впливу на рухову сферу даного контингенту дітей (їх комплексний характер); використання адаптованого мовлення вчителя відповідно до рівня мовленнєвого розвитку дітей зі зниженим слухом; максимально можливе переведення оперативної словесної інформації в розряд неоперативної; необхідність неодноразових повторювань слів і словосполучень, що належать до основної термінологічної групи.
Одержані результати дослідження дали змогу з’ясувати, що активізація сенсорно-інформаційного комплексу на основі використання збережених функцій і залишкового слуху дозволяє забезпечити процес формування обхідних шляхів”, завдяки яким здійснюється заміна (компенсація) недорозвинених, порушених функцій у дітей зі зниженим слухом. Створення більш повного і виразного уявлення про рухові дії на полісенсорній основі (зоровий, смисловий, кінестетичний образи) сприяє активізації компенсаторних механізмів, корекції та розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом.

Широке використання наочності в поєднанні із словесною інформацією, підкріпленою загальноприйнятими (усне та писемне мовлення), а для другого відділення й специфічними (дактиль, кальковане жестове мовлення) формами мовлення на заняттях фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості, сприяє становленню в дітей зі зниженим слухом усвідомленої рухової діяльності та здійснює ефективну корекцію недоліків їхньої рухової сфери. Структура поєднання наочних і словесних компонентів інформації залежить від етапу засвоєння рухів, їх цільового призначення і конкретного завдання щодо вивчення будь-якої рухової дії.
7. Розроблена та апробована модель корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом виступала основою науково обґрунтованого підходу до формування системи управління руховою діяльністю даного контингенту дітей. У структурі моделі було виділено з’язок її структурних елементів: завдань і етапів навчання рухових дій, спрямованості й етапів їх корекції, системи управління рухами, які виступали системоутворювальними складовими корекційно-педагогічного процесу фізичного виховання дітей зі зниженим слухом.
В результаті проведення дослідження з’ясовано, що ефективну корекцію рухової сфери дітей зі зниженим слухом забезпечують такі педагогічні умови: активне використання збережених аналізаторів і залишкового слуху у процесі компенсаторно-корекційного впливу та його здійснення на полісенсорній основі; поетапна корекція й послідовне оволодіння руховими діями; використання музики та різного роду сигналів для активізації компенсаторно-корекційних впливів на рухову й емоційну сфери дітей зі зниженим слухом; створення і поширення бази рухів; інтегроване поєднання різних видів фізичних вправ в єдиний компенсаторно-корекційний комплекс і забезпечення системного характеру занять фізичної культури; організація усвідомленої рухової діяльності на заняттях фізичної культури; розробка мовленнєвого забезпечення цих занять, широке використання різних форм мовлення в навчанні; комплексне поєднання наочних, словесних і практичних компонентів навчання рухових дій, їх широка варіативність; застосування диференційованого й індивідуального підходу в навчанні; створення системи керування рухових дій.
8. Унаслідок проведення науково-дослідної роботи встановлено, що розроблена й апробована впродовж експерименту програма позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років є ефективною. Цілеспрямовані фізичні вправи комплексного характеру (комплекси аеробіки з предметами і без предметів, степ-джогінг, ігрові завдання й естафети), а також вправи для формування, збереження і зміцнення правильної постави та статико-динамічні вправи, поєднані в єдиний структурний комплекс, забезпечують успішну корекційно-розвивальну роботу з цими дітьми. Її широке впровадження у практику фізичного виховання даного контингенту дітей сприяє створенню і розширенню бази рухів, що відіграє важливу роль в опануванні ними нових рухових дій і професійно-трудових операцій.
9. Результати дослідження довели, що різноманітні рухові здібності школярів зі зниженим слухом піддаються успішному розвитку як у молодшому, так і середньому шкільному віці.
Порівняння результатів формувального і констатувального експериментів показало, що позитивні зміни показників рухового розвитку дітей зі зниженим слухом в експериментальній групі були більш вираженими, ніж у контрольній. Учні першої групи випередили учнів другої групи за такими показниками: швидкісно-силові на 11,7%; силова витривалість на 8,4%; швидкість на 7,3%; загальна витривалість на 7,9%; гнучкість на 17,5%; координаційні здібності: у стрибкових вправах на 22,9%; у циклічних локомоціях на 8,1%; у спортивно-ігровій руховій діяльності на 12,8%; у балістичних рухових діях з акцентом на дальність метання на 21,1%; у здібності до динамічної рівноваги на 8,8% ; до ритму на 11,9%.
Реалізація рухових завдань здійснювалася на основі алгоритмізації рухових дій, яка передбачала поступове збільшення їх складності до міри бажаного результату, що забезпечило втілення принципу поступовості й адекватності педагогічних впливів, відповідності рухових завдань психофізичним і руховим можливостям дітей зі зниженим слухом.
10. Суттєве покращення абсолютних показників рухових здібностей дітей зі зниженим слухом в експериментальних групах, зафіксоване після проведення формувального експерименту, випередження ними школярів контрольних груп на вірогідно значиму величину, згладжування розбіжностей (у деяких випадках їхнє подолання) у показниках розвитку рухової сфери між учнями експериментальних груп і їхніми однолітками із збереженим слухом вказують на ефективність розроблених нами теоретико-методичних положень і рекомендацій щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання, а також на значні можливості цих дітей у розвитку їхнього рухового потенціалу.
Результати дисертаційної роботи, розроблені теоретичні, методичні та педагогічні положення стосовно корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом, а також програмове та організаційно-методичне забезпечення занять фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості можуть бути застосовані у практиці фізичного виховання спеціальних навчальних закладів і центрів інвалідного спорту (на допомогу спеціалістам адаптивної фізичної культури та спорту, сурдопедагогам, дефектологам).
Дослідження не вичерпало всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективи подальшого наукового пошуку можливі щодо питань, пов’язаних із поурочною системою фізичного виховання у спеціальних школах для даного контингенту дітей, виробленням критеріїв оцінки їхніх рухових дій і рівнів рухової підготовленості.