Макар Віталій Юрійович Еволюція двосторонніх відносин України та Канади

Краткое описание

Макар Віталій Юрійович, доцент кафедри міжнародних відносин, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Назва дисертації: «Еволюція двосторонніх відносин України та Канади». Шифр та назва спеціальності 23.00.04 політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Спецрада Д 26.001.29 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МАКАР Віталій Юрійович
УДК 327(477:71)
ДИСЕРТАЦІЯ
ЕВОЛЮЦІЯ ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА КАНАДИ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку
Подається на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
__________________________ Макар В. Ю.
Науковий консультант: Ротар Наталія Юріївна, доктор політичних наук,
професор
Київ – 2021

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ С. 19
ВСТУП С. 21
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ
ТА КАНАДИ С. 36
1.1. Методологічні принципи та теоретичні підходи до вивчення
системи двосторонніх відносин С. 36
1.2. Концептуалізація двосторонніх міждержавних відносин у
сучасній політичній науці С. 59
1.3. Аналіз джерельної бази дослідження С. 83
Висновки до розділу 1 С. 104
РОЗДІЛ 2. ДЖЕРЕЛА ТА ГЕНЕЗА МОДЕЛІ
ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ І КАНАДИ С. 108
2.1. Формування та розвиток канадського концепту
мультикультуралізму С. 108
2.2. Крос-темпоральні особливості формування та динаміки
української діаспори в Канаді С. 148
2.3. Інструменти протом’якої сили канадської української діаспори С. 167
Висновки до розділу 2 С. 183
РОЗДІЛ 3. ФОРМАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ УКРАЇНСЬКОКАНАДСЬКИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ С. 186
3.1. Інституціоналізація відносин України та Канади С. 186
3.2. Створення нормативно-правового каркасу двосторонніх
відносин С. 210
3.3. Формування та розвиток системи інструментів двосторонніх
відносин С. 233
Висновки до розділу 3 С. 258
18
РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНИХ
ЕЛЕМЕНТІВ МОДЕЛІ УКРАЇНСЬКО-КАНАДСЬКИХ
ВІДНОСИН С. 256
4.1. Політична складова двосторонніх відносин в умовах гібридної
війни в Україні С. 263
4.2. Поглиблення безпекових аспектів політичного партнерства в
умовах російської агресії в Україні С. 282
4.3. Основні напрями та тенденції економічного співробітництва
України і Канади С. 299
Висновки до розділу 4 С. 317
РОЗДІЛ 5. ГУМАНІТАРНА СКЛАДОВА УКРАЇНСЬКОКАНАДСЬКИХ ВІДНОСИН С. 321
5.1. Канадські програми підтримки реформ в Україні:
гуманітарний вектор С.321
5.2. Символічний простір двосторонніх гуманітарних відносин С. 340
5.3. Роль української діаспори у поглибленні гуманітарної
складової українсько-канадських відносин С. 359
Висновки до розділу 5 С. 375
ВИСНОВКИ С. 379
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ С. 389
ДОДАТКИ С. 464
19
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
ЄС – Європейський Союз
ЗСУ – Збройні Сили України
КІУС – Канадський інститут українських студій
КМУ – Кабінет міністрів України
КУДІ – Канадсько-Українська ділова ініціатива
КУК – Конґрес українців Канади (Комітет українців Канади)
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МЕК – Українсько-Канадська Міжурядова комісія з питань економічного
співробітництва
НАТО – Організація Північноатлантичного договору
ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ОЕСР – Організація економічної співпраці і розвитку
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОУН – Організація українських націоналістів
РКУК – Репрезентаційний комітет українців Канади
СКУ – Світовий конгрес Українців (Світовий конгрес вільних Українців)
СОТ – Світова організація торгівлі
УПА – Українська повстанська армія
УЦКК – Український центральний комітет Канади
ЦВК – Центральна виборча комісія України
AFCCL – Автоматичний облік одиниць вогнепальної зброї
CAF – Збройні Сили Канади
CEDAW – Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
CIDA – Канадське агентство міжнародного розвитку
CSMARI – Програма підтримки громад, мультикультуралізму та
антирасистських ініціатив
CUPFG – Парламентська канадсько-українська група дружби (Канада)
CUTIS – Канадсько-Український проєкт підтримки торгівлі та інвестицій
CUTIS ̶ Investment Roadshow
20
DRAB – Консультативна рада з питань оборонної реформи в Україні
FTA – Угода про безмитну торгівлю
G-7 – Велика сімка
HREC – Консорціумом досліджень та освіти Голодомору
IHA – Міжнародна програма гуманітарної допомоги
IPSC – Міжнародний центр миротворчості та безпеки
NAFTA – Північноамериканський договір про вільну торгівлю
NORAD – Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки
PNP – Провінційні номінаційні програми
PSOP – Програма миру та стабілізації
RADARSAT-2 – Канадський супутник дистанційного зондування Землі
SEG – Програми розвитку сектору сталого економічного зростання
UNIFIER – Об’єднана цільова група Збройних Сил Канада – Україна
USAID – Агентство США з міжнародного розвитку
21
ВСТУП
Актуальність дослідження процесів формування, розвитку та динаміки
двосторонніх відносин в умовах глобалізації, що змінили формат міжнародних
відносин та функції суверенних держав як політичних акторів, визначається
низкою чинників. По-перше, сучасні політичні процеси позначені
перманентною турбулентністю, безпосередньо пов’язаною з формуванням
постбіполярної системи міжнародних відносин. Відповідно, їх динаміка
зорієнтована на пошук моделі розвитку, здатної забезпечувати збалансований
характер міжнародних відносин в умовах сформованої складності і
невизначеності глобальних, регіональних, національних та локальних змін
сфери політичного.
По-друге, процеси глобалізації поставили під сумнів здатність
національних держав діяти в системі міжнародних відносин в статусі
ексклюзивних політичних акторів та розширили віяло останніх шляхом
уможливлення залучення до простору міжнародних відносин недержавних
суб’єктів політики. Таким чином відбувається розмивання суверенітету
національних держав, яке провокує розширення набору правил, що регулюють
сучасну систему міжнародних відносин. Її суперечливий характер стимулює
національні держави до пошуку моделей політичної суб’єктивації, спроможних
забезпечити непорушність пріоритетності статусу в просторі міжнародних
відносин.
По-третє, попри еволюцію сутності державного суверенітету в умовах
глобалізації та динаміку функцій держави, вона, як політичний інститут у
якому відображені принципи політичної організації суспільства, відтворює
свою об’єктивну необхідність для системи міжнародних відносин шляхом
інтенсифікації взаємодії у формі двосторонніх відносин. Відповідно, проблема
мотивації інтенсифікації двосторонніх відносин виходить з периферії
наукового інтересу дослідників міжнародної політики.
22
По-четверте, сфера міжнародних відносин, яка завжди пов’язана з
проблемами забезпечення миру та безпеки, залежить переважно від зовнішньої
політики конкретних держав та зовнішньополітичних дій у системі
стратегічного партнерства, яке є результатом двосторонніх відносин. В умовах
глобалізації та зростання впливу зовнішніх чинників на безпеку держав за
одночасного звуження їх можливостей впливу на характеристики зовнішнього
середовища, логіка та порядок денний двосторонніх відносин, мають бути
зорієнтовані на вироблення здатності використовувати можливості та
відповідати на виклики, згенеровані глобалізаційним середовищем.
По-п’яте, процеси глобалізації, трансформуючи засади світоустрою,
змінюють парадигми вивчення усього розмаїття форм та характеристик
міжнародних відносин. Повною мірою це стосується й проблеми двосторонніх
відносин, яка вимагає наукового переосмислення. Попри появу нових
концептів, якими оперує сучасна політична наука для пояснення змін в системі
міжнародних відносин та сутності двостороннього партнерства (м’яка сила,
керований хаос, дифузні процеси, гібридна війна), їх пояснювальний потенціал
не убезпечує простір міжнародної політики від наростання невизначеності.
Обраний нами кейс двосторонніх відносин України та Канади дозволить
проаналізувати формування, розвиток і динаміку відносин особливого
партнерства та визначити перспективну функціональну модель взаємодії двох
політичних акторів в умовах ризиків та невизначеності системи міжнародних
відносин, що продукуються процесами глобалізації. Дослідження еволюції
двосторонніх відносин України та Канади, аналіз їх сильних сторін та
вразливих місць, осмислення чинників формування і позиціонування
національних інтересів та зовнішньополітичних завдань, вивчення практик
реалізації особливого партнерства є актуальним завданням сучасної політичної
науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках науково-дослідних робіт
кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету
23
імені Юрія Федьковича, «Міжнародні відносини: глобальні виклики та
регіональні виміри» (номер державної реєстрації 0117U004696).
Метою дослідження є виявлення особливостей процесу формування,
розвитку та перспектив двосторонніх відносин України та Канади в умовах
трансформації сутності міжнародних відносин, що відбувається під впливом
сучасних геополітичних викликів.
Для досягнення визначеної мети були сформульовані такі дослідницькі
завдання:
− проаналізувати методологічні принципи, комплекс теоретичних підходів
та концептів дослідження двосторонніх відносин;
− визначити джерела моделі двосторонніх відносин України та Канади в
контексті розвитку канадського концепту мулікультуралізму;
− розкрити сутність крос-темпоральних особливостей формування та
динаміки української діаспори в Канаді як інструменту протом’якої сили
у формуванні відносин з Україною;
− встановити особливості інституціоналізації двосторонніх відносин
України та Канади та створення відповідного нормативно-правового
каркасу їх динамічного розвитку;
− здійснити аналіз процесу формування та розвитку функціональних
інструментів моделі українсько-канадських двосторонніх відносин;
− дослідити розвиток безпекових аспектів політичного партнерства в
умовах російської агресії в Україні;
− визначити вплив процесів глобалізації та глокалізації на динаміку
основних напрямів економічного співробітництва України та Канади;
− визначити суб’єктів та предметне поле гуманітарних аспектів відносин
України та Канади
− охарактеризувати роль української діаспори для інкорпорації смислових
маркерів українсько-канадського гуманітарного співробітництва в
сучасний простір міжнародних відносин;
24
− визначити перспективи динаміки моделі двосторонніх відносин України
та Канади та коло рекомендацій для зацікавлених сторін щодо її
розвитку.
Об’єктом дослідження є сучасна система міжнародних відносин, яка
перебуває в пошуках інструментів динамічної рівноваги, викликаного
інтенсифікацією процесів глобалізації.
Предметом дослідження є процес формування, розвитку та динаміки
двосторонніх відносин України та Канади.
Гіпотези дослідження. Основною гіпотезою даного дослідження є
припущення, що в сучасній системі міжнародних відносин, в якій відбувається
трансформація ролі національних держав під впливом глобалізаційних
процесів, зростає значення двосторонніх відносин, що за своїм потенціалом
можуть виконувати функцію збалансування системи міжнародних відносин та
наділяти національні держави додатковими ресурсами у протистоянні ризикам
процесів глобалізації. Це відбувається за умови, що на рівні двосторонніх
відносин артикульована інтегральна характеристика, однаково значима для
держав-партнерів.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження сформована
сукупністю принципів та методів пізнання міжнародних систем та глобального
розвитку. Для розуміння концептуальних засад формування, розвитку та
динаміки двосторонніх відносин вагомим є системний підхід. Моделювання
предмету дослідження як системи надало можливість розкласти його на
множину елементів та визначити характер усієї варіативності відносин між
ними. Системний підхід методологічно забезпечив моделювання двосторонніх
відносин України та Канади як підсистеми в системі міжнародних відносин.
Застосування такого дослідницького підходу дозволило, по-перше, припустити
відносну незалежність двосторонніх відносин та їх функціональну
самодостатність як цілісності, для якої характерні закони внутрішньої
динаміки; по-друге, визначити набір значень параметрів двосторонніх
відносин, що вказують на їх стан (ґенеза, розвиток, динаміка); по-третє,
25
проаналізувати діяльність української діаспори Канади як однієї з базових
характеристик українсько-канадських двосторонніх відносин, що забезпечує їх
існування і відтворення упродовж тривалого часу та убезпечує від впливу
руйнівних зовнішніх чинників.
Одним з основних інструментів дослідження став структурнофункціональний підхід, який уможливив вивчення підсистеми двосторонніх
відносин в системі міжнародних відносин з позицій виконання нею своїх
функцій. Застосування принципів структурно-функціонального підходу до
визначення особливостей реалізації двосторонніх відносин України та Канади
дозволило встановити вектори зміни їх стану в умовах, коли метою
функціонування системи міжнародних відносин є збереження стійкості,
характеристик якісної специфіки та орієнтацій на посилення адаптивного
потенціалу в умовах геополітичних ризиків та невизначеності. Застосування
структурно-функціонального підходу до вивчення моделі двосторонніх
відносин України та Канади дозволило вивчати їх як цілісне явище в системі
міжнародних відносин, для якого характерні закономірні внутрішні зв’язки та
взаємозалежності, що визначають поточний стан двосторонніх відносин та їх
перспективи й формують сукупність політичних акторів, які здійснюють
помітний вплив на динаміку українсько-канадських відносин.
Пізнавальний потенціал методології неоінституціоналізму був
використаний в частині дослідження розгортання двосторонніх відносин на
інституціональному, організаційному та індивідуальному рівнях. Це дозволило
визначити закономірності розвитку, динаміку, значимість і функціональні
зміни інституціонального формату та нормативно-правового каркасу
двосторонніх відносин України і Канади; встановити та проаналізувати вибір
тих чи інших організаційних форм співробітництва залежно від характеру
інституціонального середовища; визначити особливості діяльності тих
політичних акторів, які забезпечили динаміку українсько-канадських
двосторонніх відносин. Застосування методологічних принципів
неоінституціоналізму сприяло визначенню характеру змін у функціонуванні
26
національної держави в умовах розширення кола політичних акторів в системі
міжнародних відносин та їх видового урізноманітнення; окреслити специфіку
такої форми двосторонніх відносин як проєктна діяльність з позицій
співвідношення реальних та задекларованих переваг держав – суб’єктів
двосторонніх відносин; позиціонувати національні інтереси держави як
вихідний аспект та політичний результат двосторонніх відносин.
Важливим методологічним підходом, який був використаний для
дослідження процесу формування, розвитку та перспектив динаміки
двосторонніх відносин України та Канади, став конструктивізм. Зокрема,
положення про те, що: (1) ідентичності держав та пов’язані з ними національні
інтереси мають інтерсуб’єктивний характер й формуються внаслідок
міждержавної взаємодії, було застосовано для визначення сутності особливого
партнерства України та Канади; (2) соціальна природа відносин між
структурами і агентами в міжнародних відносинах, які взаємно обумовлюють і
трансформують один одного в процесі розвитку, було використано для
визначення усіх аспектів тієї ролі, яку має українська діаспора у формуванні
контексту дій канадського уряду щодо України; (3) двосторонні відносини є
продуктом людської діяльності з формування сукупності ідей та системи норм,
в конкретний час та за певних умов застосовано для вивчення динаміки
безпекового аспекту двосторонніх відносин України та Канади; (4) «м’яка
сила», як дискурсивна за своєю природою, створює соціальну реальність, що
визначає, які ресурси повинні використовуватися і як вони повинні розумітися
при формуванні сутності двосторонніх відносин, стало основою для
визначення маркерів співпраці України та Канади у сфері безпеки та
гуманітарній сфері.
Основні принципи синергетичного підходу, який концентрує
дослідницьку увагу на процесах самоорганізації, стійкості та руйнування
структур в системах, що рідко перебувають в стані рівноваги, були застосовані
під час визначення таких важливих характеристик двосторонніх відносин як
рівень автономності та форми самоорганізації. Рівень автономності
27
двосторонніх відносин України та Канади визначався через їх функціональні
характеристики (геополітична та хронополітична локалізація; складність та
варіативність форм взаємодії; здатність до самоорганізації; ресурсна база) та
цілі існування і розвитку. Форми самоорганізації українсько-канадських
відносин вивчалися з позицій означення даного явища як здатності системи до
підтримки і відтворення сформованих інституційних структур та їх посилення.
Зважаючи на те, що необхідною умовою самоорганізації є достатня
множинність потенціальних аттракторів (структур, які забезпечують стійкий
стан системи, її відтворення та нейтралізують негативні внутрішні та зовнішні
впливи), модель двосторонніх відносин України та Канади вивчалася з позицій
визначення аттракторів розвитку, до яких належать нормативно-правовий
каркас відносин, двостороння проєктна діяльність, безпекові аспекти
двостороннього партнерства, інструменти економічної взаємодії та гуманітарна
діяльність української діаспори Канади.
В процесі дослідження формування, розвитку та перспектив динаміки
двосторонніх відносин України та Канади в умовах трансформації сутності
міждержавних відносин в сучасних геополітичних умовах була використана
низка методів дослідження, яка забезпечила комплексне вивчення предмету
дослідження: історичний метод дозволив виявити особливості основних етапів
формування української діаспори в Канаді в контексті імміграційної політики
та політики мультикультуралізму; легально-формальний дозволив дослідити
процес створення нормативно-правового каркасу двосторонніх відносин
України та Канади; логічний метод забезпечив вивчення динаміки розвитку
інструментів двосторонніх українсько-канадських відносин та обґрунтування
інструментів протом’якої сили канадської української діаспори; порівняльний
метод дозволив виявити асиметрію інструментів двосторонніх відносин, які
застосовуються Україною та Канадою; аналітичний метод сприяв визначенню
перспектив поглиблення безпекових аспектів українсько-канадського
партнерства в умовах російської агресії в Україні; метод аналізу та синтезу
дозволив проаналізувати основні напрями економічного співробітництва
28
України та Канади на національному та регіональному рівнях;
соціокультурний метод був використаний з метою вивчення політики
мультикультуралізму та імміграційної політики Канади, які визначили ґенезу
формату двосторонніх відносин України та Канади; біографічний метод
застосовано з метою встановлення української етнонаціональної ідентичності в
середовищі канадського політикуму; метод дискурс-аналізу забезпечив
визначення стратегій української діаспори для інкорпорації смислових
маркерів українсько-канадського гуманітарного співробітництва в сучасний
простір міжнародних відносин; метод прогнозування був використаний для
визначення перспектив динаміки двосторонніх відносин України та Канади.
Синтез означених методологічних підходів та методів дослідження
міжнародних систем дозволив проаналізувати процес формування і розвитку
двосторонніх відносин України та Канади в сучасних геополітичних умовах та
виокремити тенденції їх динаміки в умовах трансформації сутності
міжнародних відносин.
Наукова новизна дослідження полягає у концептуалізації процесу
формування, розвитку та динаміки двосторонніх відносин України та Канади в
умовах трансформації сутності міждержавних відносин, спричинених
геополітичними та глобалізаційними викликами. Проведене дослідження
завершене отриманням наукових результатів, що мають наукову новизну.
Уперше:
− запропоновано авторську модель двосторонніх українсько-канадських
відносин, сутність якої визначається через функціональну взаємодією
трьох базових елементів (інститути, через які здійснюються двосторонні
відносини; динамічно оновлюваний нормативно-правовий каркас;
система інструментів) та предметне поле двосторонніх відносин
(безпекові питання, економічна співпраця, гуманітарні відносини).
Інтегральною ознакою цієї моделі є українська діаспора Канади, яка
функціонально присутня на рівні всіх елементів моделі. Особливість
моделі українсько-канадських двосторонніх відносин дозволяє наділяти
29
її характеристиками механізму забезпечення динамічної рівноваги
сучасної системи міжнародних відносин;
− доведено, що всі механізми ствердження політичної суб’єктності
української діаспори в Канаді можуть використовуватися як інструменти
м’якої сили на двох рівнях – рівні внутрішньополітичних відносин в
Канаді та рівні двосторонніх відносин в системі Канаді – Україна;
− обґрунтовано, що діяльність канадських дипломатичних служб в Україні
є відображенням змістовного контексту зовнішньої політики Канади,
загальної характеристики геополітичної ситуації в світі та дипломатичної
діяльності її стратегічних партнерів, до яких належить Україна. Ядром
форм і технологій канадської дипломатії в Україні є історичні зв’язки,
сформовані під час імміграційних хвиль українців до Канади та
інституційно відображених в функціонуванні української діаспори. Саме
вона стала джерелом, у якому ідеологічно та концептуально
сформувалися посли Канади в Україні, здатні забезпечити розвиток
двосторонніх відносин, відповідно до національних, геополітичних,
геостратегічних та геоекономічних інтересів, які реалізуються за
допомогою дипломатичних каналів;
− доведено, що сформований та функціонуючий нормативно-правовий
каркас двосторонніх відносин України та Канади має два аспекти: (1)
національний, який полягає в тому, що участь у двосторонніх
відносинах, як відносинах взаємозалежності, мотивується необхідністю
задоволення внутрішніх потреб соціально-економічного розвитку в
кожній окремій державі; (2) міжнародний, що відображає усвідомлену
необхідності забезпечення спільних інтересів, з якими пов’язані
національні інтереси держав. Співвідношення двох означених аспектів
відображається через взаємодію норм міжнародного та внутрішнього
права держав, що формує принципи та порядок двосторонніх відносин і
надає їм статусу соціально необхідних та політично значимих;
30
− охарактеризована роль української діаспори в інтенсифікації процесу
інкорпорації смислових маркерів українсько-канадського гуманітарного
співробітництва в сучасний простір міжнародних відносин.
Удосконалено:
− розуміння ролі української діаспори в Канаді як джерела формування
системи двосторонніх відносин між Україною та Канадо, що забезпечило
ґенезу моделі двосторонніх відносин, гарантувало їх тривалість,
еволюцію й конструктивну динаміку в умовах практичної реалізації
канадського концепту мультикультуралізму;
− визначення «м’якої сили» як дискурсивної соціальної реальності, що
визначає ресурсний потенціал двосторонніх відносин та вказує на
маркери співпраці України та Канади у сфері безпеки та гуманітарній
сфері;
− процедуру виявлення чинників асиметрії інструментів двосторонніх
відносин, які застосовуються Україною та Канадою;
− положення про важливість дзеркального характеру механізмів
міжпарламентської співпраці для розгортання двосторонніх відносин
України та Канади;
− аналіз основних ознак та характеристик відносин особливого
партнерства у системі двосторонніх відносин;
− визначення сутності системи інструментів двосторонніх відносин як
складної структури взаємопов’язаних елементів, які забезпечують процес
досягнення мети таких відносин та є їх регулятором;
− розуміння процесів глобалізації та глокалізації для оновлення принципів
та напрямів економічного співробітництва України і Канади.
Набули подальшого розвитку:
− положення синергетичного підходу до визначення аттракторів розвитку
двосторонніх відносин (нормативно-правовий каркас відносин,
двостороння проєктна діяльність, безпекові аспекти двостороннього
31
партнерства, інструменти економічної взаємодії та гуманітарна
діяльність діаспори);
− трактування зв’язку між українськими імміграційними хвилями,
інституціоналізацією української діаспори в Канаді та характером
українсько-канадських двосторонніх відносин;
− підходи до двосторонніх відносин як цілісного явища, для якого
характерні внутрішні зв’язки та взаємозалежності, що визначають
поточний стан двосторонніх відносин та їх перспективи;
− ідеї про взаємозалежність між потенціалом впливу діаспори на
вироблення політики від наявної в неї сукупності ресурсів, насамперед
організаційного та унікального характеру, які сприяють відтворенню
етнічної ідентичності в соціокультурному просторі іншої країни;
− положення про роль та значення міжнародно-правового визнання
незалежності України як дії, підтвердженої формальним актом, що
констатувала наслідки юридичного характеру в системі міжнародних
відносин;
− напрями поглиблення безпекових аспектів особливого партнерства
України та Канади в умовах російської агресії в Україні;
− принципи дослідження гуманітарної складової двосторонніх відносин,
яка є відображенням спільних зовнішньополітичних цілей держав та
раціонально вмотивованою зовнішньополітичною діяльністю держави.
Практичне значення отриманих результатів визначається
актуальністю теми дослідження та основними положеннями його наукової
новизни, які можуть бути використані з науково-дослідною, прикладною,
аналітичною, прогностичною та навчальною цілями.
Концептуальні положення наукової новизни дисертаційної роботи
можуть стати основою для поглиблення вивчення ролі та динаміки
двосторонніх відносин в умовах геополітичних ризиків та невизначеності,
Теоретико-методологічні положення, сформульовані як результати
дослідження можуть бути використані для подальшої розробки наукових засад
32
моделювання двосторонніх відносин України з іншими державами відповідно
до динаміки сучасної системи міжнародних відносин. Матеріали, висновки та
рекомендації, сформульовані за результатами дослідження можуть бути
використані відповідними службами Адміністрації Президента України,
Міністерства Закордонних Справ України, Верховної Ради України та
інформаційно-аналітичними підрозділами органів державної влади та
публічного управління всіх рівнів при розробці планів, програм і проєктів
щодо зовнішньої політики, безпекових стратегій та моделюванні двосторонніх
відносин України.
Теоретичні положення, фактичні матеріали, висновки дисертаційної
роботи можуть бути використані у навчальному процесі вищих навчальних
закладів, які здійснюють підготовку фахівців за освітніми програмами,
розробленими в рамках спеціальностей «291 Міжнародні відносини, суспільні
комунікації та регіональні студії» та «052 Політологія» за освітніми
компонентами: міжнародні відносини, історія міжнародних відносин, зовнішня
політика України, українська діаспора. Матеріали дисертації можуть бути
використані під час підготовки силабусів, навчально-методичних комплексів,
навчальних посібників та підручників, призначених для забезпечення
професійної підготовки майбутніх фахівців з міжнародних відносин та
політології.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні
положення та результати роботи були апробовані автором під час їх
оприлюднення й обговорення на міжнародних наукових та науковопрактичних конференціях: Друга міжнародна конференція з Канадознавства
«Канада – Україна: минуле, сучасне, майбутнє» (м. Чернівці, Україна, 12–13
вересня 2019 р.); І Міжнародний науково-практичний конгрес з Канадознавства
(м. Луцьк, Україна, 21–24 червня 2018 р.); Симпозіум з Канадознавства (м.
Острог, Україна, 19–20 березня 2015 р.); 7th Congress of Polish Canadianists
«Canada and War» (м. Торунь, Польща, 19-21 травня 2016 р.); International
Scientific Conference «The Ukrainian Crisis and its Significance for the International
33
Security» (Ostrowiec Swiętokrzyski, Poland, 19–20 November, 2015); VIІІ
українсько-польські зустрічі (м. Яремче, Україна, 25–27 вересня 2015 р.);
Międzynarodowa konferencja towarzystw polsko-niemieckich w Rzeszowie «Polska
I Niemcy wobec przemian na Ukrainie» (Rzeszów, Polska, 24–25 października 2014
r.); 6-th International Conference «Canada: New Ideas for the New World»
(Belgrade, Serbia, 18–20 April, 2013); Konferencja Międzynarodowa «Stosynki
Polsko-Ukraińskie 1939–1947: stan badan I perspektywy badawcze» (Rzeszów,
Polska, 19-20 września 2013 r.); ІХ Буковинська міжнародна історико-краєзнавча
конференція, присвячена 95-й річниці Буковинського Народного Віча (м.
Чернівці, Україна, 25–26 жовтня 2013 р.); Третя всеукраїнська наукова
конференція з міжнародною участю «Актуальні проблеми соціальногуманітарних наук (м. Дніпропетровськ, Україна, 20 грудня 2013 р.); 6th
International Conference of Central European Canadianists «Democracy, Diversity,
Dignity: The Canadian Space» (Bratislava, Slovakia 12–14 October, 2012);
Міжнародна конференція «Парламентські вибори в Україні 2012 року.
Перспективи внутрішньої та зовнішньої політики» (м. Люблин, Польща, 5
листопада 2012 р.); 10th Biennial International Conference of the Russian
Association Canadian Studies (St. Petersburg, Russia, September 22–24, 2011);
International Conference «Identity-building in the English-speaking world» (Siófok,
Hungary, April 28-May 1, 2011); VIII Буковинська міжнародна історикокраєзнавча конференція, присвячена 20-річчю незалежності України (м.
Чернівці, Україна, 21–22 жовтня 2011 р.); Симпозіум з Канадознавства (м.
Острог, Україна, 25–26 лютого 2011 р.); The Biennial Conference of the
International Council for Canadian Studies «Ageing Societies: The dynamics of
Demographic Changed in Canada» (Montreal, Canada, May 29–30, 2010); Перша
Міжнародна конференція з Канадознавства (м. Чернівці, Україна, 26–28
лютого 2010 р.); ІІ Міжнародна наукова конференція «Українці Холмщини та
Підляшшя: історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків (м.
Луцьк, Україна, 29–30 квітня 2009 р.); Canadian Association of Slavists Annual
Meeting (Vancouver, British Columbia, Canada, May 31 June 2 2008); 3
34
Міжнародна наукова конференція «Українська діаспора: проблеми
дослідження» (м. Острог, Україна, 9–10 вересня 2008 р.); Конгрес «Діаспора як
чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті» (м. Львів,
Україна, 18–20 червня 2008 р.); Canadian Association of Slavists Annual
Conference (Saskatoon, Saskatchewan, Canada, May 26–28, 2007); VI
Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 600-
річчю першої писемної згадки про Чернівці (м. Чернівці, Україна, 25–26
жовтня 2007 р.); Inter-Disciplinary Conference «The Invention of Canada» (Graz,
Austria, 13-16 December, 2007); The 2nd International Unconventional Meeting of
Young Canadianists (Baja Mare, Romania, 2–5 March, 2006); Fourth International
Conference CEACS «Imaginative Spaces: Canada in the European Mind, Europe in
the Canadian Mind» (Debrecen, Hungary, 27–29 October 2006).
Положення наукової новизни обговорювалися на публічній лекції
«Ukrainian Canadians and Their Role in Supporting Ukrainian Statehood»
(Canadian Institute of Canadian Studies, University of Alberta, Canada, 12 October
2018), під час організації та проведення Joint faculty/graduate student roundtable
«Managing Immigration: The Recent Canadian, Ukrainian, Saskatchewan
Experience» (Chernivtsi, Ukraine May 11–12, 2010) та під час виконання
обов’язків директора «Центру Кандських Студій» Чернівецького
національного університету імені Юрія Федьковича (з 2005 р).
Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійним науковим
доробком, всі ідеї, положення, висновки та практичні рекомендації розроблені
безпосередньо автором. Тексти опублікованих статей та доповідей на наукових
конференціях за темою дисертаційної роботи підготовлені автором самостійно.
Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації,
пропозиції є особистим доробком автора та належать йому.
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 38 наукових
праць: 1 одноосібна монографія; 27 наукових статей у фахових виданнях з
політичних наук (18 – статті у виданнях, які входять до наукових фахових
видань України, 9 – у закордонних періодичних виданнях); 9 – у збірниках
35
наукових праць та матеріалах, виданих за результатами наукових конференцій,
у яких додатково відображені результати дослідження; 1 – колективна стаття в
енциклопедичному виданні.
Структура та обсяг дисертації обумовлені визначеними метою,
завданнями, об’єктом, предметом та гіпотезою дослідження. Дисертаційна
робота складається зі вступу, п’ятьох розділів, поділених на підрозділи,
висновків до розділів та дисертації в цілому, списку використаних джерел (925
назв) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 498 сторінок, з них
основного тексту – 368 сторінок

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті дослідження особливостей процесу формування, розвитку та
перспектив двосторонніх відносин України та Канади в умовах трансформації
сутності міжнародних відносин, що відбувається під впливом сучасних
геополітичних викликів, сформульовані такі висновки.
1. Вивчення методологічних принципів, комплексу теоретичних підходів
та концептів дослідження двосторонніх відносин, якими оперує сучасна
політична наука дозволило встановити, що дослідники сфери міжнародної
політики, міжнародних відносин та міжнародних систем традиційно
концентрували увагу на відносинах держав, що розглядаються ними як
політичні актори, які мають мету та наділені владою, що робить їх основними
суб’єктами політичної дії в системі міжнародних відносин. Серед дослідників
двосторонніх відносин сформувався консенсус щодо їх найбільш важливих
ознак, які визначають вектори розвитку системи міжнародних відносин: ознаки
структурного ряду, які вказують на кількісні та якісні зміни в сукупності
політичних акторів; ознаки системного ряду, які вказують на співвідношення
впорядкованості та хаотичності в системі міжнародних відносин; ознаки
середовища, в якому відбувається функціонування системи міжнародних
відносин (глобалізація, технологізація та інформатизація); ознаки соціального
ряду, відображені у тенденціях оновлення соціального простору (демографія,
екологія, права людини).
Порівняння методологічних принципів (нео)реалістичної,
плюралістичної, конструктивістської та синергетичної парадигм дослідження
міжнародних відносин дозволило визначити їх співвідношення у вивченні
двосторонніх відносин України та Канади, яке здійснювалося з позицій:
встановлення рівня інкорпорації національних інтересів до процесу підписання
двосторонніх документів; визначення характеру впливу міжнародного
середовища, яке потенційно обмежує можливі дії держав як політичних акторів
системи двосторонніх відносин; конкретизація потенціалу двосторонніх
380
відносин у збалансуванні викликів міжнародного середовища; виокремлення
внутрішньополітичних факторів розвитку партнерів двосторонніх відносин, які
визначають характер сприйняття викликів міжнародного середовища та
координацію зусиль щодо їх нівелювання; встановлення значимості
ідентичності держав, сформованих в умовах «сконструйованого світу» , для
характеру та структури двосторонніх відносин; визначення ролі асиметричного
статусу держав для розвитку двосторонніх відносин. В емпіричному просторі
двосторонніх відносин України та Канади означені методологічні принципи
застосовані за допомогою дослідницьких інструментів теорії м’якої сили,
концепту держави середнього рівня, теоретичних конструктів гуманітарного
співробітництва та діаспори.
2. Визначення джерел моделі двосторонніх відносин України та Канади в
контексті розвитку канадського концепту мулікультуралізму, який є
неоднозначним за своєю суттю та наслідками як для інституту держави, такі і
окремих етнічних груп всередині держави, вказує на те, що українська етнічна
група Канади належить до однієї з трьох соціокультурних складових
канадського мультикультуралізму, яка об’єднала ті етнічні громади, що
утворилися шляхом міграційних процесів. Інституціоналізація української
діаспори Канади в умовах канадської політики мультикультуралізму,
спрямованого на залучення етнічних громад до соціокультурних та політичних
процесів в суспільстві, стала основою її політичної суб’єктивації в системі
двосторонніх відносин України та Канади після здобуття Україною
незалежності. Низький рівень сегрегації етнічних громад в сферах освіти та
бізнесу, як результат канадської моделі політики мультикультуралізму, сприяв
формуванню партнерських (паритетних, особливих, стратегічних) відносин
Канади з країнами-донорами етнічних громад (Україною) та висхідній
соціальній мобільності представників української діаспори.
3. Визначення крос-темпоральних особливостей формування та динаміки
української діаспори в Канаді як інструменту протом’якої сили у формуванні
відносин з Україною вказує на те, що кожна з чотирьох імміграційних хвиль
381
має свою специфіку, відображену в характері інкорпорації до інституційно
оформлених видів діяльності діаспори. Будучи сформованою та
функціонуючою в сприятливих умовах канадського мультикультуралізму,
українська діаспора сьогодні перебуває на етапі внутрішніх та організаційних
змін, покликаних зміцнити її в системі сучасних викликів та загроз.
Насамперед, маємо на увазі те, що іммігранти перших трьох хвиль прагнули не
загубитися в канадському суспільстві, задля чого створювали відповідну
інфраструктуру, спрямовану на відтворення етнолінгвістичної групової
солідарності українців та підживлення їх етнічної ідентичності. Така стратегія
функціонування української діаспори в Канаді забезпечила: неперервність
процесу відтворення української етнічної ідентичності; соціокультурну,
економічну та політичну інтеграцію українських іммігрантів; визнання
впливовості української діаспори в просторі публічної політики Канади, що
дозволяє означати її як протом’якої сили у системі двосторонніх відносин
України та Канади.
Означення української діаспори Канади як протом’якої сили
уможливлено політичною суб’єктністю діаспор в сучасній системі
міжнародних відносин, які впливають на прийняття внутрішньополітичних та
зовнішньополітичних рішень в країні проживання та в країні походження.
Потенціал впливу діаспори залежить від наявності в неї сукупності ресурсів, до
яких належать організаційні ресурси та унікальні ресурси, серед яких,
найбільш важливими є ті, що сприяють відтворенню української ідентичності в
соціокультурному просторі Канади.
Дієва мережа організаційних структур української діаспори, інкорпорація
її представників до політичної еліти Канади на регіональному та
національному зрізах політики, розосередження в соціальній структурі
канадського суспільства та здатність до збереження української етнічної
ідентичності забезпечують політичну суб’єктність, для якої базовим
інструментом політичної діяльності є м’яка сила. Механізми ствердження
політичної суб’єктності української діаспори в Канаді вказують на те, що всі
382
вони мають потенціал до використання як інструментів м’якої сили на рівні
внутрішньополітичних відносин в Канаді та рівні двосторонніх відносин в
системі Канаді – Україна.
4. Встановлені особливості інституціоналізації двосторонніх відносин
України та Канади дозволили обґрунтувати положення про те, що зміст та
характер процесу інституціоналізації двосторонніх відносин України та
Канади, відбувався через діяльність української діаспори, яка сприяла
формуванню позитивного іміджу України в канадському політикумі та
сформувала ґрунт для швидкого визнання незалежності України. Упродовж
періоду незалежності України, українська діаспора Канади стала надійним
джерелом підтримки українсько-канадських двосторонніх відносин на
офіційному рівні.
Система дипломатичних представництв та консульств, які забезпечують
оптимальне співвідношення формалізованих та неформальних контактів між
урядовими особами та інститутами громадянського суспільства, можуть бути
означені як базовий елемент інституційної матриці двосторонніх відносин
України та Канади. Формування та діяльність дипломатичних служб Канади в
Україні є відображенням змістовного контексту національних інтересів та
зовнішньої політики Канади, дипломатичних стратегій її партнерів, загальної
характеристики геополітичних процесів. Основою форм та технологій
канадської дипломатії в Україні є історичні зв’язки, які були сформовані під
час чотирьох імміграційних хвиль українців до Канади та відображених в
функціонуванні організаційно спроможної української діаспори. Українська
діаспора Канади є джерелом, соціокультурним середовищем. у якому
ідеологічно та концептуально сформувалися посли Канади в Україні,
зорієнтовані на забезпечення динаміки двосторонніх відносин відповідно до
національних інтересів, які реалізуються за допомогою дипломатичних
каналів.
Процес інституціоналізації двосторонніх відносин України та Канади
супроводжувався створенням їх нормативно-правового каркасу, який має два
383
виміри: по-перше, національний, який відображає нормативний характер
двосторонніх відносин як відносин взаємозалежності, що мотивуються
необхідністю задоволення внутрішніх потреб соціально-економічного розвитку
кожної держави-партнера; по-друге, міжнародний, що відображає усвідомлену
необхідності забезпечення правовими нормами спільних інтересів, з якими
пов’язані національні інтереси держав. Формування нормативно-правового
каркасу двосторонніх відносин є відображенням статусу національних держав
як безпосередніх учасників творення / санкціонування норм національного та
міжнародного права.
5. Аналіз процесу формування та розвитку функціональних інструментів
моделі українсько-канадських двосторонніх відносин доводить, що будь-яка
система інструментів, формування якої спричинено простором міжнародних
відносин, є складною структурою взаємопов’язаних елементів, які
забезпечують процес досягнення мети двосторонніх відносин та є їх
регулятором. Таке визначення сутності системи інструментів двосторонніх
відносин вказує на її структурно-функціональні характеристики, тобто певний
набір інструментів (двосторонні зустрічі, міжурядові комісії, парламентські
групи та комітети, міжвідомчі об’єднання національного рівня, проєкти,
публічна дипломатія), в якій кожен інструмент виконує чітко означені функції.
Складна система інструментів двосторонніх відносин національних держав є
елементом моделі таких відносин, який забезпечує її формування та
функціонування.
Найбільш потужним інструментом українсько-канадських двосторонніх
відносин є спільні проєкти та програми допомоги Україні з боку Уряду Канади,
започатковані в 1991 р. з метою підтримки зусиль нашої держави, спрямованих
на розбудову демократичного суспільства та ринкової економіки, вирішення
соціальних та екологічних проблем, поглиблення існуючих політичних та
економічних зв’язків між Канадою та Україною. Канадська програма
співробітництва з Україною реалізується в рамках п’яти основних типів
384
проектів: технічна допомога, регіональні ініціативи, гуманітарна допомога,
комерційні кредити, багатостороння допомога.
Була підтверджена гіпотеза нашого дослідження про те, що в сучасній
системі міжнародних відносин, в якій відбувається трансформація ролі
національних держав під впливом глобалізаційних процесів, зростає значення
двосторонніх відносин, що за своїм потенціалом можуть виконувати функцію
збалансування системи міжнародних відносин та наділяти національні держави
додатковими ресурсами у протистоянні ризикам процесів глобалізації. Це
відбувається за умови, що на рівні двосторонніх відносин артикульована
інтегральна характеристика, однаково значима для держав-партнерів.
6. Дослідження безпекових аспектів українсько-канадського політичного
партнерства в умовах російської агресії в Україні, здійснене на позиціонуванні
політичної складової двосторонніх відносин як похідної від концепту
зовнішньої політики держави-партнера, дозволило обгрунутвати положення
про те, що найбільш універсальними та значимими для двосторонніх відносин
є принципи: суб’єктності, відповідно до якого кожна держава є суверенною та
самостійно виробляє зовнішню політику; реалістичності, відповідно до якого
держава не може ставити перед собою нездійсненних завдань; прагматизму,
відповідно до якого забезпечення національних інтересів держави не може
здійснюватися без урахуванням національних інтересів партнера по
двостороннім відносинам. Інтерпретація принципів зовнішньополітичної
діяльності держави відображена в концептуальних засадах її зовнішньої
політики. Для Канади таким концептом тривалий час був концепт держави
середньої сили. Поступовий відхід від нього, але не заперечення вказує на те,
що зовнішньополітична діяльність Канади передбачає поєднання ідеї м’якої
безпеки та максимальної диверсифікації міжнародних зв’язків з принципами
жорсткої сили під час захисту свого суверенітету з одночасною концентрацією
на певних регіонах та двосторонніх відносинах. Формування концепту
зовнішньої політики України, як партнера у двосторонніх відносин з Канадою,
відбувалося за інших умов (входження до зони сфери геополітичних інтересів
385
Росії) та за іншими принципами (багатовекторність, але не диверсифікація).
Тільки початок російської агресії в Україні прискорив остаточне визначення
смислових маркерів зовнішньої політики України (європейська та
євроатлантична інтеграція), які ще не стали маркерами концепту.
Необхідність захисту територіальної цілісності України в умовах
російської агресії в Україні спричинила поглиблення безпекових аспектів
політичного партнерства України та Канади. Україна отримала підтримку в
рамках низки численних проєктів та змогла перенести у площину публічного
дискурсу проблеми постачання летальної зброї та оборонної військової
техніки, включення України до переліку країн, до яких дозволено постачання
вогнепальної зброї, обміну інформацією між розвідками та супутниковими
знімками, необхідності посилення співпраці між Канадою та Україною в сфері
оборонної промисловості та кібербезпеки. Канада, як держава-партнер, що
просуває українські інтереси в системі міжнародних відносин, отримала
можливість геополітичного ствердження: перетворюючи збройний конфлікт в
Україні на ключову тему, Канада претендує на роль лідера міжнародного
діалогу щодо мирного вирішення збройного конфлікту в Україні,
ініційованого та здійснюваного Російською Федерацією.
7. Економічне співробітництво України та Канади, яке ґрунтується на
виробленні адекватної сукупності інструментів та механізмів розширення
товарообігу, вдосконалення експортно-імпортної структури, прогнозування та
оцінки товарних ринків, здійснення валютно-фінансових операцій,
відбувається під впливом процесів глобалізації. Останні спричиняють
накладання національних економічних систем та посилюють їх
взаємозалежність, одночасно поглиблюючи розрив між державами, що
відбивється на характері двосторонніх відносинах.
Порівняння рейтингів України та Канади за Індексом сприяння торгівлі,
Індексом економічної складності та Індексом економічної свободи дозволило
встановити та обґрунтувати, що між Україною та Канадою існують принципові
відмінності в політиці сприяння торгівлі та економічній свободі. Україна, що
386
перебуває в стані війни, не створила умови для конкурентних економічних
відносин шляхом забезпечення верховенства права, зокрема захисту прав
власності, ефективності судочинства, формату правових відносин на ринку
праці, формування відкритості ринку для інвестування. Водночас, упродовж
останніх двох десятиліть позиції і України, і Канади у рейтингу економічної
складності погіршувалися. Одним із парадоксів, що стосується, насамперед
України, є те, що російська військова агресія Росії надала поштовх до
збільшення державних капіталовкладень у виробництво продукції військового
призначення, що є складним виробничим процесом, який піднімає позицію
нашої країни за Індексом економічної складності. Неоднозначний контекст
українсько-канадських двосторонніх економічних відносин не став
перешкодою для підписання «Угоди про вільну торгівлю між Україною та
Канадою», яка набула чинності 1 серпня 2017 р.
8. Природа та сутність гуманітарної складової двосторонніх відносин
передбачає виокремлення їх домінанти, через яку формується розуміння
природи та механізмів функціонування як двосторонніх, так і міжнародних
відносин. Для кейсу українсько-канадських відносин такою домінантою є
українська діаспора Канади, що набуває статусу цілісного, системного явища
та інтегральної характеристики двосторонніх відносин. Діаспора є джерелом
дискурсивної дипломатії, потенціал якої набуває різних організаційних форм і
на рівні офіційного зрізу двосторонніх відносин.
Гуманітарний вектор канадських програм підтримки реформ в Україні
ґрунтується на демократичних принципах і стандартах, що детермінують, як
основне завдання, необхідність завершення модернізації системи державного
управління та інституту державної служби. Саме цей вектор позиціонується
канадською стороною як джерело імпульсів інноваційного оновлення всієї
системи суспільних відносин в Україні. На важливість та адекватність саме
такого підходу до системних реформ в Україні вказує сформоване в
канадському політикумі розуміння неефективності експорту реформ без
387
врахування соціокультурного та гуманітарного контекстів українського
соціуму.
9. Перманентний характер застосування проєктного підходу в
двосторонніх гуманітарних відносинах забезпечив синхронізацію дій України
та Канади у їх символічному наповненні. Базовим маркером цього процесу
стала проблема Голодомору в Україні 1932–1933 рр. та її означення як
геноциду українського народу. Комплекс застосованих механізмів ствердження
політичної суб’єктності української діаспори в Канаді належать до простору
інструментів м’якої сили на двох рівнях – рівні внутрішньополітичних
відносин в Канаді та рівні двосторонніх відносин в системі Канаді – Україна.
Українська діаспора в Канаді вийшла за межі вузького розуміння
гуманітарної діяльності, відповідно до якого гуманітарна допомога є захистом
прав людини та зорієнтована на культурне і наукове співробітництво, та
послуговується її широким трактуванням як формування гуманітарних
цінностей, насамперед демократичних, на рівнях двосторонніх та міжнародних
відносин. Такий підхід, реалізований в площині реальної політики дозволяє
означати організаційну модель української діаспори Канади (КУК) як
необхідну умову розвитку та поглиблення українсько-канадських
двосторонніх відносин.
10. Перспективи динаміки моделі двосторонніх відносин України та
Канади визначаються трансформацією ролі національних держав під впливом
глобалізаційних процесів, яка посилює значення двосторонніх відносин, що за
своїм потенціалом виконували функцію збалансування системи міжнародних
відносин та наділяти національні держави додатковими ресурсами у
протистоянні ризикам процесів глобалізації. Чинником посилення значення
українсько-канадських двосторонніх відносин для держав-партнерів стала
артикульована інтегральна характеристика цих відносин (українська діаспора
Канади), однаково значима і для Канади, і для України. Саме вона є
функціональним ядром моделі українсько-канадських відносин, сутність якої
визначається через взаємодією трьох базових елементів (інститути, через які
388
здійснюються двосторонні відносини; динамічно оновлюваний нормативноправовий каркас; система інструментів) та предметне поле двосторонніх
відносин (безпекові питання, економічна співпраця, гуманітарні відносини).
Інтегральною ознакою цієї моделі є українська діаспора Канади, яка
функціонально присутня на рівні всіх елементів моделі. Особливість моделі
українсько-канадських двосторонніх відносин дозволяє наділяти її
характеристиками механізму забезпечення динамічної рівноваги сучасної
системи міжнародних відносин.