Максімова Валентина Федорівна. Теоретичні та методологічні засади формування цілісної системи внутрішнього контролю в управлінні промисловим підприємством

Краткое описание

Максімова Валентина Федорівна. Теоретичні та методологічні засади формування цілісної системи внутрішнього контролю в управлінні промисловим підприємством : дис... д-ра екон. наук: 08.06.04 / Одеський держ. економічний ун-т. — О., 2006. — 581арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 410-444.

Максімова В.Ф. Теоретичні та методологічні засади формування цілісної системи внутрішнього контролю в управлінні промисловим підприємством. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.04 Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. Київ, 2006.
Дисертацію присвячено поглибленню теоретичних і вдосконаленню методологічних засад внутрішнього економічного контролю на вітчизняних промислових підприємствах. Обґрунтовано застосування системного підходу, який визначає логіку дослідження, сутність і взаємозв’язок покладених в його основу аналітичних, теоретичних, концептуальних і методичних рішень.
Обгрунтовано тлумачення змістовної сутності економічного контролю як функції управління, організаційної системи і системи методів, уточнено предмет, об’єкти, понятійний апарат. Удосконалено класифікацію контролю. Розширено теоретичне уявлення стосовно законів, принципів, підходів і механізмів формування його цілісної системи, визначення цільових орієнтирів, оцінки стану і цілеспрямованості її функціонування. Виділено економічні, технічні, організаційні, наукові передумови вдосконалення системи внутрішнього економічного контролю. Визначено загальну концепцію цілісної системи, яка полягає в інтеграції внутрішнього економічного контролю в двох площинах у горизонтальній та у вертикальній на основі цільового спрямування. Запропоновано концептуальний підхід, що передбачає розгляд і оцінку системи внутрішнього економічного контролю в статичному стані та динаміці функціонування.

У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано розв’язання наукової проблеми, яка полягає у здійсненні подальшого удосконаленя теорії, методології та практики створення цілісних систем внутрішнього економічного контролю на промислових підприємствах. Відповідно до мети і завдань дисертаційного дослідження одержано результати, які, на думку автора, по-перше, розширюють теоретичне уявлення стосовно законів, принципів і підходів до формування цілісної системи внутрішнього економічного контролю, визначення її цілей, оцінки стану і цілеспрямованості функціонування, а по-друге, сприяють практичному їх використанню на промислових підприємствах. Основними є такі висновки.
На теоретичному рівні:
1. Власник має організувати такі системи обліку і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, які створюють інформаційні можливості, необхідні для управління. Отже, слід розглядати передумови, що перебувають у межах компетенції підприємства і дають змогу на їх основі вдосконалювати систему внутрішнього економічного контролю. З огляду на останнє виділено економічні, технічні, організаційні та наукові передумови.
2. Логіка системного підходу потребувала обґрунтування теоретичного тлумачення поняття внутрішнього економічного контролю, його організації, впровадження на практиці, оптимізації й удосконалення. Критичний аналіз термінів (господарський, фінансовий та фінансово-економічний, фінансово-господарський контроль) показав, що всі вони є не що інше, як ідентифікація внутрішнього контролю за сферами діяльності, які виступають складовими єдиного глобального об’єкта внутрішнього контролю економіки промислового підприємства. Принципово некоректним є також розподіл внутрішнього контролю на стратегічний, акціонерний, управлінський і фінансовий.
3. Кожна з функцій управління тісно пов’язана з контролем. Однак безпосередньо внутрішньому економічному контролю притаманні такі основні функції: перевірочна, інформаційна, діагностична, комунікаційна, орієнтуюча, захисна. Для чіткого теоретичного обґрунтування і поглиблення змістовного тлумачення внутрішнього економічного контролю потрібна його класифікація, яка може бути придатною для застосування різними за власністю, структурною складністю, галузевою належністю суб’єктами. Запропоновано кілька класифікаційних декомпозицій, пріоритетними системоутворюючими критеріями яких є: контролюючі суб’єкти; об’єкти контролю; методологія та методика контролю; комунікаційні відносини.
4. Внутрішній економічний контроль є відкритою системою з властивими їй прямим і зворотним зв’язками, спроможністю обмінюватись інформацією із зовнішнім середовищем. Інформація, яку отримує система контролю із зовнішнього середовища, суттєво впливає на її стан. Більш того, вплив зовнішнього середовища такий, що він задає цілі та параметри функціонування системи контролю.
Системі внутрішнього економічного контролю притаманні основні системні властивості стійкість (взаємозалежність структури і середовища), адаптивність (спроможність до сприйняття впливу зовнішнього середовища), цілісність (можливість характеристики системи опосередковано, сукупністю властивостей її елементів), структурність (здатність до розподілу на підсистеми та можливість опису системи контролю характеристикою її структури), синергійність (здатність створювати нову якість), комунікативність (наявність прямих і зворотних зв’язків), доцільність функціонування, упорядкованість (взаємозалежність елементів системи контролю у просторі та в часі).
На методологічному рівні:
5. Удосконалення внутрішнього економічного контролю має на меті підвищення його дієвості та впливовості на об’єкт. Отже, предметом внутрішнього економічного контролю є стан організаційних, управлінських, економічних, інформаційних характеристик підприємства як організованої системи, які досліджують для виявлення недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємства та їх причин, а також розробки пропозицій, спрямованих на поліпшення його функціонування.
6. У контексті висвітлення цілісності системи внутрішнього економічного контролю його об'єктами є окремі та (або) взаємопов'язані елементи, підсистеми й системи функціонування підприємства, в тому числі система управління, на яку спрямовано контрольні дії.
Специфічність управління як об’єкта контролю полягає у подвійності підходу до його дослідження. По-перше, управління це процес, що відбувається в сукупності його функцій. По-друге, управління це сукупність самостійних, взаємопов’язаних стадій управлінського процесу, серед яких контроль виступає як відстеження процесу управлінської діяльності та її ефективності. Тобто для цілей контролю управління слід сприймати як цілісний процес чи систему та як окремі стадії процесу або функції системи.
7. Метод внутрішнього економічного контролю визначено як сукупність специфічних прийомів, які використовую за додержання відповідних принципів для вивчення законності, доцільності, достовірності фінансово-господарських операцій на основі облікової, звітної, нормативної та іншої інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану підконтрольних об'єктів. Суть методу полягає в зівставленні отриманої інформації про стан системи з очікуваним її станом (за законами, інструкціями, планами, розрахунками, дійсним станом об’єкта за документами чи в реальному вимірі тощо). Оцінка результату зівставлення й розробка коригуючих заходів це реалізація результатів застосування методу контролю в управлінні підприємством. Елементами цього методу є безпосередньо спрямовані на об’єкт конкретні контрольні дії контрольні прийоми, вибір яких з метою здійснення контролю кожного конкретного об’єкта зумовлено певними цілями, для досягнення яких проводиться робота на підконтрольному об’єкті Під механізмом внутрішнього економічного контролю слід розуміти технологію його процесу, яка є проявом методу. Тобто фактично механізм внутрішнього економічного контролю проявляється в здійсненні контрольних процедур згідно з цілями, завданнями, формами.
8. Внутрішній економічний контроль одна із функцій системи управління, тому система внутрішнього контролю не може бути створена відокремлено від організаційної структури системи управління в цілому. Логіка її побудови є підґрунтям для визначення та добору конкретних форм організації контролю. Вона має бути такою, щоб забезпечити цілісність системи та вирішувати висунуті перед нею завдання. Серед складових елементів системи першими ми виділили суб’єкт контролю. Принципом створення структури суб'єктів внутрішнього економічного контролю є відповідність загальній логіці організації управління. Він втілює лінійний функціональний принцип, який передбачає розподіл обов'язків з контролю між окремими службами та їх керівниками.
Оптимальне співвідношення централізованої та децентралізованої форм організації внутрішнього економічного контролю це принцип, покликаний визначити загальну спрямованість контролю на вибір таких його організаційних форм, які дають можливість реалізувати принципи їх системної впорядкованості, ієрархічності побудови системи, доцільного наближення контролю до об'єктів, делегування його повноважень і відповідальності, взаємодії з іншими функціями управління, впровадження функції контролю в центри прийняття управлінських рішень.
9. Система внутрішнього економічного контролю підпорядковується певним законам: необхідної різноманітності; синергійності; концентрації; інформованості. Проявом цих законів пропонуємо вважати принципи системи у розрізі трьох груп: загальносистемні принципи внутрішнього економічного контролю; принципи створення структури системи; принципи функціонування системи.
Загальносистемні принципи відповідність загальним закономірностям побудови систем, адаптивність системи контролю, принцип достатності контролю. Принципи створення структури системи контролю принцип системної впорядкованості, відповідність загальній логіці організації управління, оптимальне співвідношення централізованої та децентралізованої форм організації контролю. Принципи функціонування системи контролю пріоритетність превентивного контролю, пріоритетність контролю критичних точок, безперервність контролю в часі, спадкоємність складових контролю в просторі та в часі.
На практичному рівні:
10. Цільова неврегульованість внутрішнього економічного контролю погіршує його якість. Головна мета функціонування системи формулюється як сприяння максимізації ринкової вартості підприємства, досягненню цілей організаційної системи та її життєдіяльності на засаді розвитку й удосконалення системи прийняттям і додержанням правильної політики для певного її суб’єкта, власної ефективності, оптимального взаємопроникнення і чіткої взаємодії з іншими управлінськими функціями. В дисертації запропоновано цільову модель системи внутрішнього економічного контролю промислового підприємства, де сформульовано цілі системи в статиці: загальносистемні; цілі системи внутрішнього контролю в динаміці, тобто такі, що пов’язані з функціонуванням об’єкта і відношенням до нього; цілі, пов’язані з функціонуванням системи управління та окремими її складовими.
11. Перспективним напрямом дослідження є вдосконалення оцінки внутрішнього економічного контролю, яке запропоновано здійснювати з метою визначення відповідності системним характеристикам, основним принципам організації та функціонування системи контролю, стану системи в статиці, динаміки функціонування системи. Розроблено принципи, критерії та реальний для застосування на практиці механізм оцінки.