Мандрик Юрій Васильович. Роль М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів і L-CA2+ каналів у регуляції секреції, кровоплину та захисту слизової оболонки шлунка

Краткое описание

Мандрик Юрій Васильович. Роль М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів і L-CA2+ каналів у регуляції секреції, кровоплину та захисту слизової оболонки шлунка : дис... канд. мед. наук: 14.03.03 / Львівський національний медичний ун-т ім. Данила Галицького. - Л., 2005.

Мандрик Ю.В.Роль М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів і L-Са2+каналів у регуляції секреції, кровоплину та захисту слизової оболонки шлунка. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 нормальна фізіологія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. Львів, 2005.
Дисертація присвячена визначенню особливостей секреторної функції шлункових залоз, кровоплину, процесів ліпопероксидації, активності ензимів антиоксидантного захисту та вмісту NO у СОШ за умов самостійного та поєднаного блокування М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів та L-Са2+каналів у інтактних тварин та на тлі дії етанолу. У гострих дослідах на щурах встановлено різке зменшення кислотопродукції та тенденцію до зростання процесів цитопротекції в СОШ і зниження концентрації NO у досліджуваних органах травної системи при блокуванні М1-ХР на тлі дії алкоголю. Виявлено суттєве гальмування кислотовиділення при блокуванні L-Са2+каналів за умов ураження СОШ етанолом. Доведено участь периферійних D2-ДР у регуляції базальної шлункової секреції у щурів. Показано, що при спільному блокуванні М1-ХР та L-Са2+каналів у інтактних тварин відбувається посилення рівня кровоплину в СОШ та гальмування шлункової секреції, а на тлі дії алкоголю зниження процесів ліпопероксидації та вмісту NO порівняно з самостійною дією блокаторів. Виявлено різке зменшення дебіту кислоти, посилення гальмування пепсиновиділення та зміну напряму судинної відповіді (вазоконстрикцію) при поєднаному блокуванні М1-ХР та D2-ДР порівняно з самостійною дією гастроцепіну. Розкритий різносторонній регуляторний вплив одночасного блокування D2-ДР і L-Са2+каналів на парієтальні і головні клітини та рівень кровоплину. Особливості комбінованого застосування блокаторів слід враховувати при лікуванні хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки.

На підставі проведених досліджень вирішене наукове завдання, що полягало у розкритті особливостей механізму секреторної функції шлункових залоз, кровоплину, процесів ліпопероксидації, активності ензимів антиоксидантного захисту та вмісту NO в слизовій оболонці шлунка за умов блокування М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів і L-Са2+каналів у інтактних тварин, а також на тлі дії етанолу. Це дозволило сформулювати наступні висновки:

При блокуванні М1-холінорецепторів гастроцепіном (у дозі 3 та 6 мг/кг) відзначається тенденція до зниження кислотовиділення та гальмування базальної секреції пепсину, що супроводжується зниженням швидкості кровоплину в слизовій оболонці шлунка: при цьому, спершу проявляється виражена швидка судинна реакція, тоді як зміни секреції розвиваються повільно. Блокування М1-холінорецепторів на тлі дії етанолу різко зменшує кислотовиділення шлунковими залозами.
Блокування L-кальцієвих каналів верапамілом (у дозі 1,25 мг/кг) призводить до незначного гальмування базального кислото- та пепсиновиділення в щурів і швидкого зниження швидкості кровоплину у слизовій оболонці шлунка, а на тлі дії етанолу зумовлює значне пригнічення секреції хлоридної кислоти.

Блокування D2-дофамінових рецепторів метоклопрамідом (у дозі 2 мг/кг) у щурів з інтактною нервовою системою незначно впливає на рівень базальної секреції хлоридної кислоти та призводить до короткотривалого зростання пепсиновиділення, а за відсутності центрального вагального впливу зумовлює гальмування кислотовиділення, що доводить участь периферійних D2-дофамінових рецепторів у регуляції секреції парієтальних клітин.
Спільне блокування М1-холінорецепторів та L-кальцієвих каналів призводить до посилення гальмування кислото- та пепсиновиділення, тоді як при дії етанолу пригнічення секреції хлоридної кислоти практично не відрізнялося від самостійної дії верапамілу та було суттєво меншим від інгібуючого впливу гастроцепіну за цих умов. Зміни показників швидкості кровоплину у слизовій оболонці шлунка свідчать про тенденцію до підсумування ефектів гастроцепіну та верапамілу.
При спільному блокуванні М1-холіно- та D2-дофамінових рецепторів кислото- та пепсиновиділення гальмуються значно більшою мірою, ніж при самостійній дії блокаторів; швидкість кровоплину в слизовій оболонці шлунка різко зростала, що вказує на домінуючий ефект метоклопраміду при спільній дії з гастроцепіном.
Спільне блокування D2-дофамінових рецепторів і L-Ca2+каналів проявляє різноспрямовану дію на парієтальні та головні клітини: гальмування виділення кислоти супроводжується зростанням секреції пепсину, що свідчить про домінуючу роль D2-дофамінових рецепторів у регуляції пепсиновиділення. Провідна роль у регуляції кровоплину в слизовій оболонці шлунка належить верапамілу, проте його вазодилятуючий ефект зменшується за умов дії метоклопраміду.
Дія гастроцепіну (у дозі 6 мг/кг) проявляє тенденцію до зростання процесів цитопротекції в слизовій оболонці шлунка, що пов’язано зі зменшенням процесів ліпопероксидації та підвищенням активності супероксиддисмутази, однак характер структурно-геморагічних змін слизової оболонки шлунка суттєво не змінювався, при цьому виявлені відмінності в перебігу процесів ліпопероксидації та активності ензимів антиоксидантного захисту в тканинах печінки та підшлункової залози. Вміст NO, що зростав при дії етанолу, за умов блокування М1-холінорецепторів зменшувався як у слизовій оболонці шлунка, так і в тканинах печінки та підшлункової залози.
Блокування L-Ca2+каналів верапамілом (у дозі 1,25 мг/кг) на тлі дії етанолу призводить до зростання площі структурно-геморагічних змін у слизовій оболонці шлунка, при цьому зменшується рівень малонового диальдегіду і активність супероксиддисмутази та різко зростає активність каталази. Відзначені органоспецифічні зміни активності ензимів антиоксидантного захисту в органах травної системи та зменшення вмісту NO в слизовій оболонці шлунка, печінці та підшлунковій залозі.
Спільне блокування М1-холінорецепторів і L-Ca2+каналів призводило до зменшення процесів ліпопероксидації більшою мірою, ніж при роздільному введенні гастроцепіну та верапамілу. Зростання активності супероксиддисмутази та незначне підвищення активності каталази, зниження вмісту NO мали потенціюючий характер.