Матійчук Ольга Іванівна. Тарифікація і оплата праці в системі мотивації працівників сільськогосподарських підприємств

Краткое описание

Матійчук Ольга Іванівна. Тарифікація і оплата праці в системі мотивації працівників сільськогосподарських підприємств. : Дис... канд. наук: 08.00.04 2008

Матійчук О.І. Тарифікація і оплата праці в системі мотивації працівників сільськогосподарських підприємств Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Львівський національний аграрний університет, Львів, 2008.
У дисертації розглянуто теоретичні, методичні та прикладні основи тарифікації і оплати праці в сільськогосподарських підприємствах. Уточнено суть категорій „оплата праці”, „заробітна плата”, „мотивація праці”.
Проведено аналіз рівня оплати праці та її зв’язку з продуктивністю праці і кінцевими результатами виробництва. Виявлено основні причини низького рівня оплати праці в сільськогосподарських підприємствах Львівської області. Виконано розрахунки і подано рекомендації щодо удосконалення акордно-преміальної системи оплати праці, оплати від розрахункового валового доходу, безтарифної системи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.
Обґрунтовано основні напрями удосконалення організації та підвищення рівня оплати праці на основі державного і договірного регулювання. Проведені розрахунки рівня оплати праці в сільськогосподарських підприємствах Львівської області на перспективу.

1. Оплату праці у системі мотивації доцільно розглядати як винагороду, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу, і яка є одночасно засобом спонукання працівника до підвищення результативності праці і способом задоволення його потреб. Основою організації оплати праці працівників і основними чинниками матеріальної і статусної мотивації є тарифна система, форми і системи оплати праці.
2. Оплата праці значною мірою визначає можливості повноцінного відтворення робочої сили, оскільки у структурі доходів домогосподарств у сільській місцевості займає найбільшу питому вагу. Негативні тенденції щодо рівня оплати праці у сільському господарстві Львівської області, який є найнижчим порівняно з іншими видами економічної діяльності і у 2006р. становив 90,4% прожиткового мінімуму, заважають посиленню матеріальної мотивації працівників і спричиняють низку економічних (відсутність мотивації до підвищення продуктивності праці та професійного росту, надмірні затрати праці в особистих селянських господарствах, бідність і низька платоспроможність сільського населення) та соціальних ( міграція, поглиблення демографічної кризи, низький рівень пенсійного забезпечення, деградація і занепад соціальної інфраструктури сіл, соціальне розшарування населення) проблем.
3. У локальних нормативно-правових актах, які повинні визначати особливості оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм часто відсутні норми і положення щодо організації оплати праці. Деякі підприємства взагалі не укладають колективні договори і не повною мірою забезпечують порядок, розміри і умови виплати основної і додаткової оплати, передбачені чинним законодавством, а це свідчить про те, що Закон України „Про колективні договори і угоди” не виконується. Основна увага у сільському господарстві звернена на те, щоб забезпечити мінімальний розмір оплати за виконану роботу і відпрацьований час і виділяється недостатньо коштів для матеріального стимулювання працівників сільськогосподарських підприємств за кінцеві результати виробництва у вигляді додаткової оплати.
4. В умовах ринкових відносин зменшується вплив державного регулювання і посилюється роль договірного, зокрема на основі колективних договорів і трудових угод (контрактів). Між роботодавцем і найманим працівником обов’язково слід укладати трудову угоду (контракт) у письмовій формі, з відповідним затвердженням органом управління підприємства та реєстрацією органами місцевого самоврядування, що зменшить тінізацію заробітної плати (виплату в конвертах) і захистить працівника від недобросовісного роботодавця, який не бажає сплачувати податки і відраховувати кошти до фондів соціального страхування.
5. Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення продуктивності праці залишаються основними чинниками економічного зростання та підвищення рівня заробітної плати працівників, зайнятих у сільському господарстві. Вивчення взаємозв'язку між продуктивністю й оплатою праці показало взаємозалежність цих показників. У середньому за 2001-2006 рр. у сільськогосподарських підприємствах області темпи зростання продуктивності праці дещо випереджають темпи зростання заробітної плати.
6. Значна диференціація середньомісячної номінальної заробітної плати найманих працівників у сільському господарстві в розрізі районів Львівської області вказує на відсутність єдиного підходу до тарифікації і організації оплати праці в сільськогосподарських підприємствах. Необхідно реформувати тарифну систему на основі єдиної тарифної сітки з єдиними методичними підходами до присвоєння тарифних розрядів працівникам і тарифікацією робіт. Розроблена модель єдиної тарифної сітки дає можливість уніфікувати тарифну систему й скоротити кількість тарифних ставок, за якими нараховуватиметься заробіток, охопити всіх працівників сільськогосподарських підприємств, яких розподілено за відповідними розрядами з врахуванням кваліфікації, розряду виконуваної роботи та виду діяльності.
7. Для забезпечення єдиного підходу до оцінки рівня кваліфікації працівників і присвоєння їм розрядів доцільно використовувати розгорнуті професійно-кваліфікаційні карти, в яких би містились кількісні показники з бальною оцінкою. Застосування бальної оцінки показників зменшить суб'єктивізм під час присвоєння (підвищення) тарифних розрядів і значно полегшить прийняття відповідних рішень кваліфікаційними комісіями.
8. Організація оплати праці в сільськогосподарських підприємствах буде ефективною, коли результати виробництва тісно пов'язуватимуться з рівнем оплати, частка фонду оплати праці у валових (операційних) витратах підприємства буде не меншою 30% і фонд оплати праці зростатиме не менше як на 1% за кожен відсоток збільшення обсягів виробництва. Умовою зростання фонду оплати праці сільськогосподарських підприємств є збільшення валового доходу і суми реалізації за рахунок зростання обсягів виробництва або у разі сталих обсягів виробництва збільшення прибутку за рахунок ефективного використання ресурсів виробництва та зниження витрат на одиницю виробленої продукції.
9. Удосконалення форм і систем оплати повинно націлюватись на якість виконання робіт, економію ресурсів виробництва й досягнення кінцевих результатів. Удосконалення колективних форм організації і оплати праці слід здійснювати на основі розрахункового валового доходу та безтарифної системи заробітної плати з розподілом колективного заробітку відповідно до тарифних розрядів із застосуванням коефіцієнтів трудової участі. У сільськогосподарських підприємствах Львівської області доцільно використовувати розповсюджену у країнах з ринковою економікою відсоткову (комісійну) систему оплати праці, систему гнучкого тарифу, систему участі працівників в акційному капіталі через розпайовану землю і майно, а також стимулювання у формі окремих відрахувань на соціальні потреби та інші заходи, що посилить мотивацію працівників.