МАЗЕПОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА. МОВНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ЛЮДИНИ В ПЕРСЬКОМУ ЛІНГВОМЕНТАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

Краткое описание

МАЗЕПОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "МОВНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ЛЮДИНИ В ПЕРСЬКОМУ ЛІНГВОМЕНТАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
МАЗЕПОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
УДК 811.222.1-119
МОВНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ
ВНУТРІШНЬОГ
О СВІТУ ЛЮДИНИ В ПЕРСЬКОМУ ЛІНГВОМЕНТАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ
Спеціальність 10.02.13 – Мови народів Азії, Африки, аборигенних народів
Америки та Австралії
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………… 7
РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методологічні засади дослідження перського
лінгвоментального простору: лінгвокогнітивний підхід…........................... 15
1.1. Когнітивна лінгвістика в західній та українській науці: дві лінії
розвитку………………………………………………………………………... 15
1.1.1. Становлення когнітивної лінгвістики як складової інтегральної
когнітивної науки у США………………………………………………… 17
1.1.2. Розвиток і специфіка лінвгокогнітивних досліджень на теренах
пострадянського простору……………………………………………….. 21
1.2. Концептуальний аналіз як основний інструмент лінгвокогнітивного
дослідження……………………………………………………………………. 29
1.2.1. Провідні методи дослідження мовних явищ у західній
когнітивній лінгвістиці….…………………………………………………. 29
1.2.2. Дослідження концептів у східнослов’янській лінгвістичній
науці…………………………………………………………………………. 36
1.3. Внутрішній світ людини як об’єкт лінгвокогнітивного
дослідження…………………………………………………………………..... 45
1.3.1. Тріада мова – мислення – свідомість у дослідженні перського
лінгвоментального простору …………………………………………….. 45
1.3.2. Методика дослідження внутрішнього світу людини в перському
лінгвоментальному просторі…………………………………………….. 52
Висновки до розділу 1……………………………………………………………… 57
РОЗДІЛ 2. Концепти جان jān ДУША, روح ruh ДУХ, دل del СЕРЦЕ у перському
лінгвоментальному просторі…………….......................................................... 60
2.1. Концепти ДУША / ДУХ у перській лінгвокультурі: специфіка мовної
концептуалізації в синхронії та діахронії……………………………………. 60
3
2.1.1. Концепти جان jān ДУША, روح ruh ДУХ за даними перських
лексикографічних джерел та фразеології……………………………..... 63
2.1.1.1. Концепт جان jān ДУША…………………………………………. 63
2.1.1.2. Концепт روح ruh ДУХ………………………………………...... 75
2.1.2. Концепти ДУША / ДУХ у давньоіранській та середньовічній
релігійно-філософській традиції…………………………………………. 87
2.1.3. Концепти جان jān ДУША, روح ruh ДУХ, روان ravān ДУША / ДУХ за
результатами психолінгвістичного експерименту……………………… 101
2.1.3.1. Концепт جان jān ДУША…………………………………………. 102
2.1.3.2. Концепт روح ruh ДУХ…………………………………………... 108
2.1.3.3. Концепт روان ravān ДУША / ДУХ………………………………. 114
2.2. Перський концепт دل del СЕРЦЕ як ключовий концепт внутрішнього
світу людини…………………………………………….................................. 121
2.2.1. Концепт دل del СЕРЦЕ як центр емоційного та інтелектуального
життя людини…..………………………………………………................ 122
2.2.2. Серце в системі інших соматизмів у перській мові……………… 130
2.2.3. Метафорична репрезентація концепту دل del СЕРЦЕ в перській
мові…………………………………………………….…………………… 136
2.2.4. Концепт دل del СЕРЦЕ за результатами психолінгвістичного
експерименту……………………………………………………………… 144
Висновки до розділу 2……………………………………………………………… 147
РОЗДІЛ 3. Мовна концептуалізація ключових емотивних концептів у
перському лінгвоментальному просторі…………….......................................
151
3.1. Коди культури та мовна концептуалізація емоцій у перській мові……. 153
3.1.1 Концепти شادی šādi РАДІСТЬ, غم qam СУМ…….…………………… 154
3.1.2. Концепт ترس tars СТРАХ…………………………………………… 162
3.2. Метафорична та метонімічна концептуалізація базових емоцій у
перській мові …………………….……………………………………………. 168
4
3.2.1. Концепти شادی šādi РАДІСТЬ, غمqam СУМ…………………………… 169
3.2.2. Концепт ترس tars СТРАХ………………………………………........ 180
3.3. Синтаксичний рівень концептуалізації психоемоційних станів у
перській мові…………………………………………………………………… 188
Висновки до розділу 3……………………………………………………………… 198
РОЗДІЛ 4. Мовна концептуалізація ключових аксіологічних концептів у
перському лінгвоментальному просторі……………...................................... 201
4.1. Прецедентні феномени у структурі перської мовної свідомості……… 203
4.1.1. Прецедентні ситуації…………………..……...……………………. 205
4.1.2. Прецедентні тексти…………………………………………………
4.1.3. Прецедентні висловлювання……………………………………….
4.1.4. Прецедентні імена…………………………………………………..
212
213
218
4.2. Бінарні опозиції як форма існування аксіологічних концептів у
перській мовній свідомості …………………………………………………… 229
4.2.1. Етичні концепції добра і зла, правди і неправди за
давньоіранською зороастрійською традицією……...………………….. 232
4.2.2. Концептуальні опозиції добро – зло, правда – неправда у
сучасній перській мовній свідомості……………………………………. 241
4.2.2.1. Опозиція خوبی xubi – بدی badi / добро – зло …………………... 241
4.2.2.2. Опозиція راستی rāsti – دروغ doruq / правда – неправда………. 253
4.2.2.3. Опозиція راست rāst – چپ čap / правий – лівий………………… 267
4.3. Специфіка мовної концептуалізації опозиції свій – чужий у перській
лінгвокультурі.………………………………………………………………… 273
4.3.1. Репрезентація опозиції свій – чужий засобами перської
фразеології ……………………….………………………………………. 274
4.3.2. Опозиція свій – чужий у перській пареміології………………….. 281
4.3.3. Опозиція خودی xodi – غريبه qaribe / свій – чужий за даними
психолінгвістичного експерименту…………………….……………….. 289
Висновки до розділу 4……………………………………………………………… 301
5
РОЗДІЛ 5. Функціонування етнокультурних стереотипів у перському
лінгвоментальному просторі……………..........................................................
306
5.1. Феномен стереотипу та його місце у структурі мовної свідомості……. 306
5.2. Перські етнокультурні стереотипи за даними фразеології та
анкетування……………………………………………………………………. 310
5.2.1. Стереотипи-образи у перській фразеології………………………. 310
5.2.2. Стереотипні еталони-образи у структурі перських вільних
порівняльних конструкцій……………………………………………….. 331
5.2.3. Сукупний національний автостереотип іранця за даними
анкетування………………………………………………………………… 350
5.3. Стереотипні моделі поведінки у структурі перської комунікативної
особистості…………………………………………………………………….. 358
5.3.1. Поняття мовної та комунікативної особистості в сучасних
лінгвістичних дослідженнях ……………………………………….......... 358
5.3.2. Етноспецифічні стереотипи поведінки у складі перської
концептосфери ввічливості تعارف ta’ārof………………………………….. 363
5.3.2.1. "Свій" та "чужий" простір у системі іранської комунікації… 368
5.3.2.2. Культурна схема آبرو āberu……………………………………. 374
5.3.2.3. Культурна схема نفسی شکسته šekastenafsi……………………… 381
5.3.2.4. Культурна схема رودربايستی rudarbāyesti………………………. 388
Висновки до розділу 5………………………………………………………………. 395
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………... 398
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………. 405
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….. 454
6
Перелік умовних скорочень
АЕ
АП
ВФ
КА
КЛ
ЛСВ
СП
ПІ
ПВ
ПС
ПТ
ФО
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
асоціативний експеримент
асоціативне поле
внутрішня форма
концептуальний аналіз
когнітивна лінгвістика
лексико-семантичний варіант
семантичне поле
прецедентне ім’я
прецедентне висловлювання
прецедентна ситуація
прецедентний текст
фразеологічна одиниця
7
ВСТУП
У сучасній лінгвістичній науці з притаманною їй антропоцентричною
спрямованістю, яка зумовила зростання інтересу науковців до самого феномена
людини з усіма її бажаннями, намірами, нахилами й потребами, питання мовної
реконструкції внутрішнього світу людини все частіше потрапляють у фокус уваги
дослідників (див., наприклад: [9; 14; 50; 53; 59; 73; 78; 83; 108; 118; 132; 137; 141;
161; 176; 224; 229; 238; 243; 255; 256; 280; 287; 325; 352; 362]). Попри те, що на
матеріалі слов’янських і західноєвропейських мов такі дослідження набирають усе
більших обертів, східні мови поки що залишаються на периферії загального
процесу. Тому пропоноване дослідження є спробою заповнити цю прогалину і
ввести до наукового обігу новий лінгвістичний матеріал для уможливлення
відповідних зіставних студій.
Останнім часом лінгвістичне дослідження внутрішнього світу людини
відбувається переважно у річищі когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології –
відносно молодих напрямів мовознавства, які активно розвиваються і багато в чому
визначають обличчя сучасної лінгвістичної науки. Обидва напрями сформувалися в
межах антропоцентричної парадигми, яка прийшла на зміну структурно-семіотичній
і скерувала ракурс дослідження мовних процесів і явищ у бік їхнього тісного
взаємозв’язку з мисленням і духовно-практичною діяльністю людини. Проте якщо
для когнітивної лінгвістики головний інтерес становлять проблеми взаємозв’язку
між мовою та мисленням, співвіднесення мовних структур із когнітивними, питання
концептуалізації та категоризації світу, то лінвгокультурологія вивчає
кореспонденцію мови та культури в їх синхронній взаємодії, специфіку етнічної
мовної свідомості, співвідношення універсального та етноспецифічного у мовній
концептуалізації світу носіями різних мов і культур. Обидва напрями об’єднує
інтерес до вивчення концептів – структурованих одиниць ментальної сфери
людини, в яких зберігаються знання, здобуті досвідним шляхом у процесі
інтеріоризації навколишньої дійсності. У пропонованому дисертаційному
дослідженні при вивченні концептів внутрішнього світу людини в перському
8
лінгвоментальному просторі враховано й використано здобутки обох підходів – як
лінгвокогнітивного, так і лінгвокультурологічного.
Актуальність дослідження зумовлена загальною тенденцією сучасних
лінгвістичних студій до пошуку адекватних засобів опису й інтерпретації мовних
явищ з огляду на антропоцентричний характер сучасної парадигми гуманітарного
знання, який уможливлює вивчення мови у нерозривному зв’язку з такими
невід’ємними складовими людського буття, як мислення, свідомість, культура,
менталітет, світосприйняття тощо. Саме у світлі антропоцентричної парадигми
відкриваються широкі перспективи для виявлення найбільш оптимальних шляхів
вивчення національного менталітету носіїв східних етнокультур із використанням
даних лінгвістики, що набуває особливої актуальності в добу посиленння
глобалізаційних процесів та мультикультуралізму.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано в межах наукової теми Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка "Мови та літератури народів
світу: взаємодія та самобутність" (номер державної реєстрації – 11БФ044-01).
Внутрішній світ людини – це певна суб’єктивна реальність, не підвладна
безпосередньому спогляданню й емпіричному аналізу. Унікальність цього об’єкта
пізнання полягає в тому, що його можна досліджувати тільки опосередковано, на
підставі інших, зовнішньо виражених фактів і явищ. У мовознавчій науці його
вивчають через залучення мовних даних та аналіз створених людиною текстів. У
лінгвокогнітивному висвітленні внутрішній світ людини постає як частина загальної
картини світу, відображеної у людській психіці й вербалізованої засобами певної
етнічної мови.
Пізнання внутрішнього світу людини відбувається подібно до пізнання
зовнішнього світу – шляхом сегментування його на фрагменти з подальшим
вивченням кожного з них і встановленням відповідних ієрархічних відношень. Із
позицій лінгвокогнітивного підходу таке дослідження передбачає аналіз мовної
концептуалізації окремих ділянок внутрішнього світу. Під мовною
концептуалізацією розуміють осмислення певного фрагмента прихованої від
9
спостереження реальності, об’єктивоване за допомогою відповідних мовних
одиниць. Тому емпіричним матеріалом дослідження стають парадигматичні і
синтагматичні зв’язки мовних одиниць, що експлікують ті чи інші концептуальні
структури знань про внутрішній світ людини. Для свого дослідження ми обрали
декілька фрагментів перської концептосфери внутрішнього світу людини, серед
яких як загальнолюдські (тобто такі, що є притаманними переважній більшості
лінгвокультур світу), так і етноспецифічні феномени психічної дійсності.
Мета роботи полягає у висвітленні етноспецифіки мовної концептуалізації
декількох обраних для дослідження фрагментів внутрішнього світу людини у
перському лінгвоментальному просторі та встановленні співвідношення
загальнолюдського й етноспецифічного в осмисленні відповідних феноменів
перською мовною свідомістю.
Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
 з’ясувати, чим відрізняються дві "версії" лінгвокогнітивної науки – на Заході
та на пострадянському просторі; висвітлити, в чому полягає специфіка застосування
лінгвокогнітивного та лінгвокультурологічного підходів до аналізу мовної
семантики у сучасній східнослов’янській лінгвістиці;
 встановити специфіку мовного вираження й функціонування у перському
лінгвоментальному просторі загальнолюдських концептів جان jān ДУША, روح ruh
ДУХ, دل del СЕРЦЕ в синхронії та діахронії, а також їхній концептуальний зміст у
мовній свідомості сучасних носіїв перської мови за даними психолінгвістичного
експерименту;
 виявити конфігурацію універсальних та етноспецифічних ознак мовної
об’єктивації загальнолюдських емотивних концептів РАДІСТЬ, СУМ, СТРАХ на
лексико-фразеологічному та синтаксичному рівнях перської мови, а також перелік
концептуальних метафор, що лежать в основі їхнього образного вираження;
 визначити етнокультурну специфіку прецедентних феноменів як складників
когнітивної бази іранців на матеріалі перської фразеології та пареміології та
висвітлити особливості їхнього функціонування у перському лінгвоментальному
просторі як своєрідних маркерів на шкалі добро – зло;
10
 дослідити особливості мовної концептуалізації аксіологічних бінарних
опозицій خوبی xubi –بدی badi добро – зло та راستی rāsti – دروغ doruq правда –
неправда в давньоіранському мовно-культурному ареалі та співвіднести отримані
дані з результатами експлікації відповідних уявлень сучасних носіїв перської мови
під час проведення психолінгвістичного експерименту;
 окреслити особливості мовної концептуалізації бінарної опозиції خودی xodi –
غريبه qaribe свій – чужий засобами перської фразеології та пареміології та
встановити зміст відповідних концептів – членів цієї опозиції – у мовній свідомості
сучасних носіїв перської мови за результатами психолінгвістичного експерименту;
 виявити та описати етнокультурну специфіку функціонування перських
стереотипів-образів на матеріалі фразеологічних одиниць із зоокомпонентом та
даних спрямованого асоціативного експерименту;
 змоделювати концептуальну структуру сукупного національного
автостереотипу сучасного іранця на підставі отриманих шляхом опитування
респондентів характеристик;
 дослідити перські стереотипи поведінки на прикладі декількох культурних
схем, основоположних для перської концептосфери ввічливості تعارف ta’ārof, та
змоделювати відповідну концептуальну структуру.
Об’єктом дисертаційного дослідження є концептосфера внутрішнього світу
людини в перському лінгвоментальному просторі.
Предмет дослідження становить етнокультурна специфіка мовної
концептуалізації та функціонування визначених для дослідження феноменів у
перському лінгвоментальному просторі.
Методологічною основою дослідження є низка розроблених у когнітивній
лінгвістиці положень, зокрема таких: свідомість, мислення і мова нерозривно
пов’язані між собою у складі єдиного когнітивного механізму, а тому на підставі
аналізу мовних даних цілком можливо робити висновки про структури свідомості;
наше мислення є "втіленим", тобто структури, які утворюють нашу концептуальну
систему, мають своїм джерелом чуттєвий досвід і осмислюються в його термінах;
більше того, саме ядро нашої концептосистеми безпосередньо засноване на досвіді
11
фізичного та соціального характеру (Дж. Лакофф); під час аналізу мовних фактів і
явищ "знімаються" межі між суто лінгвістичним та екстралінгвістичним (або
енциклопедичним) знанням, оскільки у свідомості людини різні види знання
нерозривно пов’язані між собою й у процесі мислення починають активно
взаємодіяти; результати, одержані шляхом лінгвістичної інтроспекції, мають
корелювати з даними, отриманими із застосуванням інших методів, зокрема
психолінгвістичного експерименту.
Методи дослідження зумовлені специфікою роботи та окресленими
завданнями. Для досягнення головної мети дослідження використано комплексне
поєднання методів, зокрема компонентного аналізу при встановленні ключових
репрезентантів та номінативної щільності концептів; контекстологічного,
семантико-стилістичного та дистрибутивного – при доборі лінгвістичного
матеріалу, що ілюструє функціонування імен концептів у різних контекстах;
лінгвокультурологічного – під час інтерпретації фразеологізмів і паремій, що
об’єктивують досліджувані концепти; порівняльно-історичного – при дослідженні
вербалізації концептів у діахронічній перспективі; методів лінгвістичного
спостереження та етимологічної реконструкції внутрішньої форми мовних одиниць
– для встановлення етноспецифіки мовної концептуалізації універсальних
феноменів психічної дійсності; різних прийомів і методик концептуального аналізу,
спрямованих на визначення змісту досліджуваних концептів та моделювання їхньої
польової структури. Широке застосування в роботі знайшов психолінгвістичний
експеримент, результати якого оброблялися із застосуванням кількісного та
таксономічного методів, контент-аналізу в його лінгвістичній модифікації, а також
методу когнітивної інтерпретації мовного матеріалу.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській науці
лінгвістичну реконструкцію внутрішнього світу людини здійснено на матеріалі
перської мови з позицій лінгвокогнітивного підходу, який передбачає дослідження
вербалізованої інформації – тієї частини концептуального простору людського
мислення, з яким співвідносяться одиниці мови і мовлення. У дисертації
запропоновано когнітивну модель аналізу лінгвоментального простору людини,
12
застосування якої уможливило отримання достовірних результатів. Дістало
подальший розвиток застосування психолінгвістичного експерименту як одного з
найважливіших інструментів, що відкривають шлях до пізнання концептуального
світу носіїв певної етноментальності. Уперше до наукового лінгвістичного обігу
запроваджено цілком новий перськомовний матеріал, що уможливлює подальші
зіставні дослідження у відповідній лінгвістичній галузі.
Теоретичне значення дисертаційної праці полягає в удосконаленні
методології лінгвокогнітивного дослідження мовної семантики, зокрема у
подальшому розробленні прийомів концептуального аналізу, що ґрунтується на
поєднанні аналізу мовних даних із даними психолінгвістичного експерименту.
Запропонована технологія оброблення отриманих результатів із їхньою подальшою
когнітивною інтерпретацією та моделюванням відповідних концептуальних
структур може використовуватися як при монокультурному, так і крос-культурному
дослідженні різноманітних обєктів і феноменів матеріального та духовного світу
людини.
Практичне значення дослідження визначається можливістю застосування
його результатів у викладанні цілої низки навчальних дисциплін та спецкурсів,
зокрема з когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, міжкультурної комунікації,
лексикології та фразеології, а також при укладанні відповідних підручників та
навчальних посібників. Крім того, ілюстративний матеріал дослідження може бути
використаний у лексикографічній практиці – при укладанні словників
етнокультурних концептів.
Як матеріал для дослідження використано лексичні, фразеологічні й
пареміологічні одиниці, тексти художнього, публіцистичного та розмовного стилів
перської мови загальною кількістю близько 2500 мікроконтекстів та понад 400
сторінок анкет носіїв перської мови. Джерелами матеріалу слугували перекладні,
тлумачні, енциклопедичні, фразеологічні та пареміологічні словники перської мови,
художні твори сучасних та класичних перських авторів, публікації в мережі
Інтернет, анкети носіїв перської мови.
13
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані
дисертантом одноосібно. Наукових праць із теми дисертації, написаних у
співавторстві, немає.
Апробація результатів дисертації відбулася у вигляді доповідей на таких
міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: Міжнародній науковій
конференції "Перші читання О. Прицака" (Київ, 4 квітня 2008 р.); Всеукраїнській
науковій конференції "Концепти та константи в мові, літературі, культурі" (Київ, 14
квітня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції "Рецепція наукової спадщини
професора С. Семчинського і сучасна філологія" (Київ, 19–20 травня 2011 р.); VII
Європейській конференції з іраністики (Краків, 7–9 вересня 2011 р.); Всеукраїнській
науковій конференції "Людина і соціум у контексті проблем сучасної філологічної
освіти" (Київ, 5 квітня 2012 р.); ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ Міжнародних наукових
конференціях "Мова і культура" імені Сергія Бураго (Київ, 27–29 вересня 2012 р.;
24–27 червня 2013 р.; 23–26 червня 2014 р.); Міжнародній науковій конференції
"XVI Сходознавчі читання А. Кримського" (Київ, 11 жовтня 2012 р.); Міжнародній
науковій конференції "Мови та літератури в глобалізованому світі: взаємодія та
самобутність" (Київ, 18 жовтня 2012 р.); Всеукраїнській науковій конференції
"Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних філологічних
студій" (Київ, 11 квітня 2013 р.); Міжнародній науковій конференції "Гуманитарные
науки и познание: философия, литература и язык" (Москва, 25–26 квітня 2013 р.);
Міжнародній науковій конференції "Етнознакові функції культури: мова,
література, фольклор" (Київ, 17 жовтня 2013 р.); Всеукраїнській науковій
конференція "Філологічна наука в інформаційному суспільстві" (Київ, 10 квітня
2014 р.); Х Всеукраїнській науково-практичній конференції "Україна – країни Сходу
в ХХ столітті в діалозі мов, культур, педагогічних систем: ціннісні виміри
особистості" (Київ, 12 травня 2014 р.); Міжнародній науковій конференції "Сучасна
філологія: парадигми, напрямки, проблеми" (Київ, 9 жовтня 2014 р.);
Всеукраїнських наукових читаннях "Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту"
(Київ, 8–10 квітня 2015 р.).
14
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 27 статтях у наукових
фахових виданнях (у тому числі 7 – у закордонних) та одній монографії.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна праця складається зі вступу,
п’яти розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (525 позицій) та
семи додатків. Повний обсяг дисертації становить 482 сторінки, з яких основний
текст займає 404 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У центрі уваги нашого дослідження знаходиться внутрішній світ людини –
складний і не підвладний безпосередньому спогляданню об’єкт пізнання, який у
лінгвокогнітивному висвітленні постає як частина загальної картини світу,
відображеної в людській психіці й вербалізованої засобами певної етнічної мови.
Когнітивна лінгвістика сьогодні – це напрям, у якому мову розглядають як засіб
отримання, зберігання, обробки й використання знань, спрямований на дослідження
способів концептуалізації й категоризації певною мовою навколишньої дійсності та
внутрішнього рефлексивного досвіду людини.
У своєму дослідженні ми виходили з того, що пізнання внутрішнього світу
людини повинно відбуватися подібно до пізнання зовнішнього світу – тобто шляхом
сегментування його на фрагменти і подальшого вивчення кожного з них. При
когнітивному підході лінгвістичний опис будь-якої концептосфери здійснюється
через аналіз способів її мовної концептуалізації. Під мовною концептуалізацією
внутрішнього світу ми розуміємо осмислення його фрагментів, фіксоване за
допомогою відповідних мовних одиниць. У нашій роботі для дослідження були
обрані такі фрагменти внутрішнього світу в перському лінвгоментальному просторі:
концепти ДУША / ДУХ / СЕРЦЕ; емотивні концепти РАДІСТЬ, СУМ, СТРАХ;
аксіологічні концептуальні опозиції добро – зло, правда – неправда, свій – чужий;
перська система прецедентних феноменів; перські етнокультурні стереотипи. У
процесі дослідження деяких із них аналіз мовного матеріалу був доповнений даними
психолінгвістичного експерименту.
Концепти ДУША / ДУХ / СЕРЦЕ відносяться до загальнолюдських, або
універсальних концептів, оскільки, як можна припустити, відповідні поняття
існують у переважній більшості лінгвокультур світу. Особливістю функціонування
концептів ДУША / ДУХ у перському лінгвоментальному просторі є те, що у
лексикографічних джерелах лексеми, що презентують ці концепти, а відповідно, й
поняття, що позначаються ними, є недостатньо розмежованими. У перекладних
словниках спостерігаємо небажану синонімію всередині кола лексем: питомо
399
перських جان jān, روان ravān та арабських за походженням روح ruh, نفس nafs, а у
тлумачних словниках – їх недостатню диференціацію. Проведене дослідження
виявило, що таке становище бере початок у діяльності перекладчів періоду
арабського завоювання Ірану (VII ст. н.е.), коли формування нової арабо-перської
термінології у галузі релігійної схоластики потребувало узгодження арабських
термінів із питомо перськими. Встановлено, що у творах перської класичної
літератури всі чотири лексеми вживалися або як повністю взаємозамінні, або як такі,
що мають незначні розбіжності. Аналіз сучасного функціонування лексем jān душа
та ruh дух як основних лексичних репрезентантів відповідних концептів уможливив
висновок про їхню нетотожність. За результатами цього аналізу концепт jān ДУША
постає як найвища цінність людини і аналогізується з життям. Це уявлення сходить
до зороастрійської концепції про п’ять сил, що керували людиною. Однією з цих
сил і була jān (сер.-перс. gyān) – тлінна душа, яка забезпечувала життя людини й
припиняла своє існування з її смертю. Існувала ще й душа вічна – ravān, яка після
смерті людини не зникала, а поверталася до потойбіччя. Нині словом ravān
позначають цілий комплекс понять, пов’язаних із психічною cферою життя людини.
Натомість, роль вічної сили, що надходить до людини з вишнього світу і забезпечує
з ним зв’язок, узяв на себе концепт ruh ДУХ.
Встановити сучасний зміст досліджуваних концептів у свідомості носіїв
перської мови і культури дав змогу психолінгвістичний експеримент, за
результатами якого було змодельовано відповідні концептуальні структури.
Ключовий для перського лінгвоментального простору концепт del СЕРЦЕ
постає не тільки як ''орган'' емоційного та психічного життя людини, а й як центр
інтелектуальної діяльності. У системі інших соматизмів номен del серце за
семантикою і комунікативними ситуаціями повʼязаний із номенами jegar печінка та
zahre жовчний міхур, разом із якими використовується для образного позначення
таких психоемоційних станів людини, як страх, сум, образа, страждання, кохання
тощо.
Нині багато дослідників у галузі психології, психофізіології й нейропсихології
поділяють думку про те, що існує певна кількість універсальних, базових емоцій, які
400
не залежать від типу культури. Культура лише накладає на їх концептуалізацію
"лінгвістичну сітку" та зумовлює правила зовнішнього вираження. Аналіз
вербалізації трьох базових емоцій людини – радість, сум, страх – на лексичному та
фразеологічному рівнях перської мови виявив вагому роль соматичного коду
культури у процесах метафоричної репрезентації відповідних концептів. Це
підтверджує спостереження дослідників про те, що емоційна метафорика, маючи
біологічне підґрунтя, заснована на реальній симптоматиці людини, а тому
метафоричні звороти лише позначають фізіологічні прояви відповідних емоцій.
Аналіз синтаксичного рівня мовної репрезентації досліджуваних емоцій
засвідчив, що однією з найважливіших семантичних ознак, притаманних сфері
психоемоційного досвіду людини в перській лінгвокультурі, є неконтрольованість
нею певних емоційних станів та ментальних процесів. Наявність безособових
конструкцій у перській мові дозволяє її носіям говорити про деякі аспекти свого
психоемоційного життя як про такі, що немовби не залежать від їхньої волі або не
контролюються ними. У складі особових конструкцій для метафоричного
вираження емоційних станів часто використовуються дієслова деструктивної дії на
об’єкт, примусу або заволодіння, внаслідок чого людина постає як така, що
опиняється у повній владі емоцій і не має можливості їм протистояти.
Важливість вивчення прецедентних феноменів, які входять до когнітивної
бази будь-якого лінгвокультурного об’єднання людей, зумовлена тим, що ці одиниці
належать до культурно-мовної компетенції – здатності носіїв певної мови й
культури впізнавати в мовних одиницях і мовленнєвих продуктах культурно
значущі настанови, норми, ціннісні орієнтири. Крім того, знання прецедентних
феноменів детермінує учасників комунікації за принципом "свої – чужі".
Найважливішими джерелами прецедентних феноменів, зафіксованих у
перському фразеологічному фонді, постають твори класиків перської літератури
Фердоусі, Незамі, Моуляві, Насера Хосрова, Сааді, Хафеза та ін., численні притчі й
перекази повчально-розважального характеру (народні дастани, хекаяти) та,
звичайно, священна книга мусульман Коран. Виявлено значну кількість
прецедентних ситуацій, пов’язаних із релігійною сферою життя іранців.
401
Особливістю функціонування прецедентних висловлювань у перському
лінгвоментальному просторі є те, що справжній зміст тексту, апелювання до якого
здійснюється через той чи інший вислів, часто залишається прихованим для тих, хто
цим висловом користується. Проте це не заважає їм вільно оперувати такими
мовними одиницями, спираючись на оцінку, закріплену за ними у суспільній мовній
свідомості. Таким чином, прецедентні феномени, відіграючи вагому роль у ціннісній
картині світу кожної лінгвоспільноти, стають своєрідними маркерами на шкалі
етичних уявлень про добро і зло.
Принцип бінарності є одним із найдавніших засобів категоризації дійсності:
двоїстість знайшла яскраве відображення у міфології, релігійних ритуалах, побуті
різних народів. Бінарний підхід здавна використовують у різних галузях
гуманітарного знання, у тому числі й лінгвістиці.
Особливістю мовної концептуалізації бінарних опозицій добро – зло, правда –
неправда у перському лінгвоментальному просторі є те, що їм властива кореляція,
яка сходить до найдавнішого періоду в історії Ірану, пов’язаного з зороастризмом –
давньоіранською релігією, базованою на уявленнях про довічну боротьбу добра і
зла, правди і неправди. Найбільш характерною рисою зороастризму є його яскраво
виражений дуалізм – визнання у світі двох начал, доброго і злого, боротьба яких і
складає зміст існування світу. У цій боротьбі уособлені поняття Добра і Зла були
тісно пов’язані з поняттями Правди і Брехні. Аналіз мовної концептуалізації цього
протистояння виявив, що головне протиборство відбувалося між aša (або arta) –
уособленням всього правильного і чесного, з одного боку, та drudj (або drug) –
уособленням всього неправильного і гріховного, з іншого. Усі люди відповідно до
своїх моральних принципів поділялися на ašavan праведний, тобто "зороастрієць",
та drugvant послідовник зла тобто "невірний", "іновірець".
Проведений із носіями перської мови психолінгвістичний експеримент
виявив, що кореляція між поняттями добра і зла та правди і неправди,
основоположна для давньоіранського лінгвокультурного простору, у мовній
свідомості сучасних носіїв перської мови продовжує існувати, проте актуалізована
вона значно меншою мірою, ніж це було у добу їхніх давніх пращурів.
402
Важливість вивчення універсальної опозиції свій – чужий зумовлена тим
визначальним впливом, який вона має як на світосприйняття й поведінку людей в
межах однієї етнокультури, так і на політичне життя, економіку, міждержавні
відносини цілих народів. Структурування мовного матеріалу, що об’єктивує цю
опозицію в перській фразеології та пареміології, відбулося на підставі його
інтерпретації в термінах кодів культури. Найбільш репрезентативними виявилися
антропоморфний, соматичний, зооморфний, просторовий та релігійний коди.
Результати психолінгвістичного експерименту засвідчили, що осмислення носіями
сучасної перської мови концептів СВІЙ та ЧУЖИЙ як членів розглядуваної опозиції
вкладається в межі універсальних понять, цілком зрозумілих представнику будьякого етнокультурного співтовариства. Привернула увагу майже повна відсутність
відверто негативного ставлення до "чужого", до якого, натомість, переважають
співчуття та бажання допомогти.
За результатами психолінгвістичного експерименту були змодельовані
концептуальні структури усіх досліджених опозицій.
Під стереотипом у когнітивній лінгвістиці розуміють ментальну одиницю, яка
містить приписані атрибути і предикати, що виражають оцінку істоти чи явища,
сформовану в межах певної культури. У роботі досліджено декілька груп перських
етнокультурних стереотипів: стереотипи-образи, еталони-образи, сукупний
автостереотип сучасного іранця, стереотипні моделі поведінки.
Для дослідження перських стереотипів-образів методом суцільної виборки
було відібрано лексичні та фразеологічні одиниці з зоокомпонентом, що відбивають
характеристики внутрішнього світу людини. Матеріалом для дослідження еталонівобразів у структурі вільних порівняльних конструкцій послужили дані спрямованого
асоціативного експерименту. У ролі слів-стимулів так само постали різноманітні
характеристики психоемоційного устрою людини. За результатами експерименту
був укладений перелік еталонів або прототипів, з якими співвідносяться у
свідомості сучасних носіїв перської мови і культури запропоновані атрибути.
Очевидно, молодим віком опитаної аудиторії можна пояснити той факт, що в
пошуках еталонів порівняння респонденти часто зверталися до людей, що їх
403
оточують, до своїх батьків, друзів, знайомих.
За спостереженням етнологів, автостереотипи зазвичай мають позитивне
забарвлення, оскільки представники певного етносу або нації намагаються
якнайкраще презентувати себе в системі міжкультурних зв’язків. Проте проведене
нами анкетування серед носіїв перської мови, значну частину яких складали люди
молодого віку, підтвердило це спостереження лише частково. За його результатами,
до першого десятку найчастотніших якостей сучасного іранця, зазначених
респондентами, увійшли як позитивні (гостинність, доброта), так і негативні
(неправдивість, нещирість) характеристики. Це може свідчити, з одного боку, про
невдоволення молодих людей сучсаним станом суспільних відносин у країні, а з
іншого, – про бажання відверто заявити про те, що їх турбує.
На підставі отриманих характеристик була змодельована концептуальна
структура автостереотипу сучасного іранця, у якій виділено ядро, приядерну зону,
ближню та дальню периферії. Звичайно, висновки, одержані у процесі
експериментального дослідження перських етностереотипів, не претендують на
вичерпність і повноту, проте вони відкривають шлях до розуміння процесів, що
відбуваються у свідомості молодого покоління іранського суспільства. Варто
пам’ятати, що саме представники опитаної нами аудиторії через кілька років будуть
визначати обличчя іранської держави.
Для дослідження поведінкових стереотипів, що функціонують у перському
лінгвоментальному просторі, була обрана концептосфера ввічливості ta’ārof, яка
має визначальний вплив на всі види соціальної комунікації в Ірані. Проведений
аналіз культурних схем āberu (честь), šekastenafsi (самоприниження), rudarbāyesti
(стримання) дає підстави стверджувати, що незнання відповідних комунікативних
стратегій і тактик у процесі спілкування з іранцями може призводити до значних
ускладнень та непорозумінь. Тому детальне ознайомлення й оволодіння навичками
правильного застосування цих культурних схем повинно стати невід’ємною
складовою підготовки висококваліфікованого фахівця з перської мови у вищій
школі.
404
У результаті проведеного дослідження змодельована концептуальна структура
перської системи ввічливості ta’ārof, в якій виділено дві концептуальні зони: ru
ОБЛИЧЧЯ та mehmānnavāzi ГОСТИННІСТЬ. До складу концептуальної зони ru ОБЛИЧЧЯ
увійшли два концептуальних поля: āberu ЧЕСТЬ зі складовими adab ЧЕМНІСТЬ,
šaxsiyyat ГІДНІСТЬ, ehterām ПОВАГА; та forutani СКРОМНІСТЬ зі складовими
šekastenafsi (самоприниження) і rudarbāyesti (стриманість). До концептуальної
зони mehmānnavāzi ГОСТИННІСТЬ віднесені культурні схеми запрошення,
частування, пропозицій. Змодельована структура дає змогу більш наочно уявити
розгалужену систему відношень концептів і культурних схем усередині перської
концептосфери ввічливості й може стати відправною точкою для подальших
досліджень у відповідній галузі.