МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Падафет Юлія Геннадіївна

УДК 35.08:17.022.01

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Хомуленко Тамара Борисівна
доктор психологічних наук, професор

ХАРКІВ 2005
ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. Наукові засади виникнення та розвитку поняття імідж державної установи”...................................................................................

10

1.1. Семантичні аспекти та історичні передумови виникнення поняття імідж”

10

1.2. Структура іміджу, класифікація його типів та засоби побудови.......................................................................................................

28

1.3. Поняття імідж державної установи”........................................

42

Висновки до розділу 1.................................................................................

62

РОЗДІЛ 2. Визначення впливу основних факторів на імідж державної установи........................................................................................................

64

2.1. Роль засобів масової інформації у формуванні іміджу державної установи.....................................................................................

64

2.2. Система професійного кадрового забезпечення як складова механізму формування іміджу державної установи.................................

83

2.3. Вплив організаційної культури на імідж владної інституції...

107

Висновки до розділу 2.................................................................................

123

РОЗДІЛ 3. Науково-методичне забезпечення вдосконалення механізму формування іміджу державної установи................................

125

3.1. Технологія формування іміджу органів державної влади......

125

3.2. Напрямки вдосконалення механізму формування іміджу державної установи.....................................................................................

140

Висновки до розділу 3................................................................................

165

ВИСНОВКИ................................................................................................

167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................

170

ДОДАТКИ...................................................................................................

185

ВСТУП

Актуальність теми. Підвищення уваги до феномену імідж” у державному управлінні обумовлено тим, що лише позитивний образ інституту влади здебільшого є суттєвим чинником підвищення ефективності діяльності його установ. Адже він впливає на якість державно-управлінських рішень, а отже, і на розвиток суспільства в цілому. Разом з тим, сьогодні в Україні спостерігається досить низький рівень довіри громадськості до різних гілок влади, що пов'язано не лише з певною оцінкою діяльності органів державного управління, але й значною мірою зумовлено емоційним сприйняттям їх іміджу. Наслідком цього є недостатня підтримка населенням дій та програм, які здійснюються органами державної влади, а також виникнення передумов для соціальної напруженості, деструктивних процесів та кризових ситуацій в суспільстві.
Докорінні соціально-економічні трансформації в Україні вимагають установлення принципово нових відносин між владою та громадськістю на основі створення дієвих механізмів державного управління, що може бути забезпечено цілеспрямованим формуванням позитивного іміджу влади.
Таким чином, виникає нагальна необхідність наукового обґрунтування організаційно-функціональних, соціальних, економічних та інших заходів, спрямованих на формування цілісного іміджу державної установи.
Науковою розробкою цієї проблеми займалися як вітчизняні, так і зарубіжні фахівці. Зовнішній аспект формування іміджу досліджували Л. Браун і М. Спіллейн. Вони довели, що зовнішні прояви прототипу іміджу особистості чи організації за певних обставин є вирішальними для створення їх позитивного образу.
Б. Брюс, Б. Джи та Н. Енкельман проаналізували імідж з точки зору його внутрішньої форми. Більшість їх припущень з цієї проблеми відображають теоретичні напрацювання у сфері сучасної іміджології.
Розглянувши питання впливу іміджу на ефективність діяльності організації, П. Берд і Г. Даулінг, обґрунтували, що створення іміджу та репутації є необхідною передумовою виходу окремої установи на якісно новий рівень культурних, соціальних та політичних відносин з громадськістю.
Активні дослідження поняття імідж” в Україні і Росії припадають на середину 90-х років ХХ ст. Так, російські автори О. Перелигіна і А. Панасюк дійшли висновку, що імідж є формою, яка не може замінити реальну сутність, а лише допомагає в її донесенні до аудиторії.
У ряді робіт, що присвячені проблемі формування іміджу, мають практичну спрямованість, містяться прикладні розробки Г. Почепцова, В. Шепеля та ін.
Питання формування політичного іміджу та технології проведення виборчої кампанії з використанням засобів PR висвітлено у працях вітчизняних учених В. Бебика, М. Головатого, А. Жмирікова, В. Королька, В. Лісничого, Г. Почепцова, О. Феофанова. Імідж у контексті аналізу проблеми лідерства розглядався Б. Кухтою, Л. Приходченко та Т. Хомуленко. Як філософська категорія імідж аналізувався І. Гофманом і Н. Корабльовою.
С. Колосок, І. Колосовська, В. Лебець, Т. Пахомова, Є. Ромат, С. Серьогін, Л. Руіс-Мендісабаль, О. Якубовський та ін. досліджували імідж у сфері науки державного управління.
Проте, у зазначених роботах не розглянуто можливу сукупність факторів у їх взаємозв'язку, що безпосередньо впливають на образ державної установи, не приділено достатньої уваги механізмам формування іміджу органів влади у контексті підвищення рівня довіри до них з боку громадськості. Зазначене зумовлює мету та вибір напряму дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов’язана з комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U004103). Вона є складовою частиною науково-дослідних тем, що розробляються науковцями Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України, а саме: Розробка методики оцінки соціальних потреб і визначення механізмів підвищення довіри населення до органів державної влади” (номер державної реєстрації 0104U000086) та „Аналіз політики регіональних владних структур” (номер державної реєстрації 0102U001592), в яких дисертант брала участь як науковий співробітник.
Мета й задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному та науково-методичному обґрунтуванні засад щодо підвищення ефективності функціонування суб’єктів державного управління через створення механізмів формування їх іміджу.
Мета дослідження зумовила необхідність вирішення таких задач:
- узагальнити існуючі підходи до визначення поняття імідж” у державному управлінні;
- проаналізувати зміст поняття імідж державної установи” з урахуванням сучасних надбань різних галузей науки;
- дослідити основні фактори впливу на формування іміджу державної установи;
- оцінити сучасний образ органу державної влади та його службовців у суспільній свідомості;
- виділити головні структурні елементи становлення іміджу державних владних інституцій як чинника вдосконалення механізмів державного управління;
- визначити складові механізму формування цілісного позитивного образу державної установи;
- розробити рекомендації щодо побудови іміджу органів державної влади, який здатен забезпечити їх ефективне функціонування.
Об’єктом дослідження є процес упровадження державних механізмів управління.
Предмет дослідження форми та методи вдосконалення механізму формування іміджу місцевих органів державної влади.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано загальні положення та висновки, що містяться в наукових публікаціях вітчизняних і зарубіжних філософів, політологів, психологів і управлінців, які стосуються феномену іміджу. Для вирішення конкретних задач дослідження застосовано такі загальнонаукові методи:
- єдності історичного і логічного для теоретико-методологічного аналізу філософської, політологічної та психологічної літератури з питань розвитку поняття імідж” та засобів його формування;
- аналізу і синтезу для обстеження складових елементів процесу формування іміджу державних установ та їх взаємозв’язків;
- порівняльного аналізу для зіставлення іміджевих характеристик, закладених в етичних кодексах зарубіжних країн і в Україні;
- контент-аналізу для дослідження формування іміджу державної установи засобами масової інформації;
- факторного та кластерного аналізу для виокремлення характерних рис образу державної установи та державного службовця в суспільній свідомості;
- вторинного аналізу статистичних даних та результатів репрезентативних опитувань громадської думки.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням застосування сучасних форм і методів формування іміджу органів державної влади.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертації вперше:
- визначено та обґрунтовано основні структурні елементи процесу становлення цілісного іміджу органу державної влади (ідентифікаційна індивідуальність, рейтинг об`єктивних показників, репутація, атрибутивний компонент) та доведено їх взаємну залежність;
- установлено послідовність формування іміджу державної установи, яка включає такі етапи: первинних асоціацій, оціночний, порівняльний, цільовий, кінцевий.
Удосконалено:
- механізм формування іміджу державної установи через визначення методів управління для кожної з груп корпоративної аудиторії, що дозволяє підвищити рівень довіри населення до владних установ за такими основними її домінантами: результативність, моральність, турботливість;
- методику створення організаційної культури державної установи на основі визначення місії та стратегії діяльності органу державної влади, що забезпечує підвищення рівня ефективності його функціонування.
Дістало подальший розвиток:
-розкриття змісту поняття імідж державної установи” шляхом виділення внутрішньої та зовнішньої форм його існування, а також сегментування корпоративної аудиторії на різні групи;
-технологія впливу основних факторів в їх цілісності та взаємозв’язку (засоби масової інформації, кадрова політика та організаційна культура) на формування іміджу державної установи;
-методичний апарат виявлення характеру діяльності державної установи та її службовців, що впливає на механізм формування цілісного іміджу владної інституції, за допомогою соціологічного обстеження на базі факторного та кластерного аналізу.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається їх орієнтацією на вирішення питань формування позитивного іміджу державної установи з метою вдосконалення механізмів державного управління в умовах демократизації українського суспільства.
Висновки, методичні підходи та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, можуть бути використані на рівні місцевих органів влади для оцінки існуючого іміджу та розробки заходів щодо його вдосконалення, а також застосування форм і методів взаємодії з громадськістю, громадськими організаціями, політичними партіями.
Практичне втілення результатів дослідження знайшло відображення у програмі підвищення політичної культури Діалог”, що реалізувалася владними органами Луганської області протягом 2002-2004 рр. (довідка про впровадження № 9/30-1872 від 10.06.2004 р.), та під час розробки системи формування позитивного іміджу Харківської обласної державної адміністрації (акт про впровадження № 372 від 20.09.2004 р.).
Теоретичні положення та наукові результати, наведені в дисертаційному дослідженні, використовуються при викладанні дисциплін Психологія управлінської діяльності” та Іміджеологія” в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження № 01-1091/91 від 03.06.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне наукове завдання щодо комплексного застосування форм, методів і механізмів формування іміджу органів державної влади. Усі теоретико-методологічні, науково-аналітичні висновки та рекомендації зроблені автором на основі аналізу наукової літератури, опрацювання даних опитувань громадськості та соціологічних досліджень. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать В. Стрельцову та Т. Хомуленко, у співавторстві з якими було опубліковано окремі наукові праці.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в доповідях на Першому, Другому та Третьому міжнародних наукових конгресах Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2001, 2002, 2003 рр.), шістьох науково-практичних конференціях, у тому числі на трьох міжнародних: Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, 2001 р.), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м. Київ, 2002 р.), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м. Київ, 2003 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 1,8 обл.-вид. арк., з яких 6 у виданнях, що включені до переліку ВАК України як фахові в галузі науки Державне управління”.

Обсяг і структура роботи. Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і задачами дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів і висновків. Дисертацію викладено на 203 сторінках. У ній міститься 18 таблиць, 12 рисунків, 6 додатків. Список використаних джерел налічує 181 найменування, 27 з яких іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження теоретико-методологічних засад та оцінки формування іміджу державних установ дало змогу сформулювати низку узагальнених висновків, що мають теоретичне та практичне значення:
1. З огляду на те, що термін імідж” характеризується багатогранністю трактування, великою кількістю властивих ознак, специфікою розуміння щодо кожного його носія та особливістю сприйняття різними групами корпоративної аудиторії, а державна установа є специфічною організацією, яка має свої відмінності, характерними ознаками її іміджу є: цілісність (нерозривна єдність елементів), наявність зовнішньої та внутрішньої форм прояву, неоднорідність аудиторії сприйняття, взаємозв'язок з іншими іміджовими системами. Процес формування іміджу державної установи відбувається як стихійно, так і цілеспрямовано. Відповідно до функціонального підходу щодо класифікації іміджу, найбільш характерним його типом для державної владної структури є корпоративний.
2. Найважливішими факторами, які впливають на формування іміджу державної установи, є діяльність засобів масової інформації, кадрова політика як складова механізму його формування та організаційна культура.
3. Доведено, що досягти успіху у цілеспрямованому створенні позитивного іміджу можливо за умов визначення потреб та запитів цільової аудиторії, вірному виборі комунікаційних каналів та правильній побудові повідомлень, які безпосередньо поступають від державної установи до ЗМІ. Передумовою ефективної роботи ЗМІ з формування іміджу державної установи має стати регулярне дослідження засобами соціологічних служб існуючих уявлень населення стосовно державних установ різного рівня.
4. Результати соціологічного дослідження дали змогу стверджувати, що існуючий у свідомості образ державного службовця, пов`язаний, передусім, із „середнім” соціальним статусом, як в уяві самих державних службовців, так і в уяві людей, які не мають відношення до державної служби. Було визначено, що формуванню подібного стереотипу у значній мірі сприяє низьке матеріальне забезпечення праці, середній рівень володіння державною мовою та навичками роботи на комп`ютері. З іншого боку, дослідження показало, що респонденти обох груп вважають, що саме державний службовець сумлінно служить державі, тому що добре виконує службові обов`язки, не порушує прав інших людей та дотримується норм професійної етики. На підставі вищезазначеного було виявлено основне протиріччя, яке полягає в невідповідності існуючого іміджу в уяві населення у порівнянні з тим, який проголошують засоби масової інформації.
5. У контексті загального процесу формування іміджу державної установи організаційна культура формує внутрішній каркас, який складається з переконань та цінностей персоналу, а отже, сприяє виробленню єдиної моделі поведінки, виступає як важлива інтегративна характеристика організації, що визначає взаємовідносини не тільки з внутрішнім, але й із зовнішнім середовищем. Організаційна культура є невід`ємним складником ефективного функціонування та розвитку установи, врахування якого створює передумови отримання позитивних результатів у разі необхідності зміни іміджу.
6. Створення дієвого механізму формування позитивного іміджу державної обласної адміністрації має базуватись на визначенні основних елементів його становлення, до яких віднесено: ідентифікаційну індивідуальність владної установи; рейтинг об’єктивних показників її діяльності; репутацію; власне імідж як комплексний елемент; атрибутивний компонент. Визначення найбільш прийнятної послідовності формування зазначених елементів дає змогу уникнути побудови нестійкого та невідповідного очікуванням образу. Механізм формування іміджу державної установи має ґрунтуватись на таких основних домінантах довіри до неї, як результативність, моральність та турботливість. Саме довіра характеризує позитивний імідж.
7. Механізм формування цілісного іміджу державної установи діє як система певних стратегічних та тактичних кроків, яка включає: розробку, обґрунтування та опрацювання стратегії; визначення та пошук головних і пріоритетних напрямів; дослідження аудиторії іміджу; застосування відповідних методів управління стосовно кожної корпоративної групи; визначення образу установи; соціологічне опитування (місцеве, регіональне); вибір ЗМІ; порівняння результатів за допомогою контент-аналізу.
.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналітична записка за результатами опитування „Оцінка соціально-економічної та політичної ситуації в Україні і регіоні”. Х.: Інформаційно-аналітичний відділ ХарРІ УАДУ, 2002. 41 с.
2. Аристотель. Сочинения: в 4-х т. / Переводы / М.: Мысль. Т. 2. 1978. 687 с.
3. Артим І. Факторно-критеріальний підхід до оцінки ефективності державного управління // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління УАДУ при Президентові України / За заг. ред. А.О. Чемериса. Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. Вип. 3. С. 6874.
4. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учебное пособие. М.: ОАО "НПО "Экономика", 2000. 302 с.
5. Бабаєв В.М., Романовський О.Г., Пономарьов О.С., Бондаренко В.В. Психодіагностика в муніципальній кадровій політиці. Х.: НТУ ХПІ”, 2003. 392 с.
6. Бебик В.М. Політичний маркетинг і менеджмент. К.: Вид-во МАУП, 1996. 144 с.
7. Бебик В.М. Як стати популярним, пермогти на виборах і утриматися на політичному олімпі: соціопсихологія і технологія політичної боротьби. К.: Абрис, 1993. 127 с.
8. Білик Р. Критерії ефективності діяльності районної державної адміністрації // Вісник УАДУ. 2001. № 2. Ч. 1. С. 6871.
9. Бойков В.Э. Государственные служащие: штрихи коллективного портрета // СОЦИС. 1997. № 6. С. 99108.
10. Бойков В.Э. Коллективное сознание чиновников // Государственная служба. 1999. № 3. С. 139142.
11. Бойков В.Э. Профессиональная культура государственной службы // СОЦИС. 1999. № 2. С. 3440.
12. Болотова В.А. Имидж органов внутренних дел и их сотрудников (социологический анализ) / Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. № 2. 2001.
13. Браницкая С., Попов П. Политиков встречают по одёжке (об имидже как главном критерии, определяющим успех) // Деловые люди. 1995. № 61 С. 5859.
14. Браун Л. Имидж путь к успеху. С-Пб., 2001. 83 с.
15. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь Т.42. С-Пб., 1989. С. 481957.
16. Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборчі технології: Навчально-методичний посібник. К.: Ніка-центр, 2003. 400 с.
17. Василевська Т. Довіра населення до влади (етичний вимір) / Збірник наукових праць УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2 Ч. 3. С. 1822.
18. Вебер М. Избранные произведения. М.: Прогресс. 1990. 804 с.
19. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Бусела В.Т. К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. 1440 с.
20. Власть: Очерки современной политической философии Запада / Мшвениерадзе В.В., Кравченко И.И., Осипова Е.В. и др. М.: Наука, 1989. 325 с.
21. Войтович Р.В. Взаємозв'язок ідеології, технології та стилю у державному управлінні: Дис. канд. наук з державного управління: 25.00.01 історія та теорія державного управління / Українська академія державного управління при Президентові України. К., 2000. 201 с.
22. Волошиненко А. Житомирський прорив // Урядовий кур`єр. 1999. 5 червня (№ 103 (1538). С. 6.
23. Воронько О.А. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навчальний посібник. К.: УАДУ, 2000. 156 с.
24. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. М.: НВФ Екограф”, 1991. 320 с.
25. Габричидзе Б.Н., Коланда В.М. Принцип профессионализма в государственной службе // Государство и право 1995. № 12. С. 1926.
26. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Культура державного управління: організаційний аспект: Монографія. К.: УАДУ, 1998. 144 с.
27. Гегель Г. В. Ф. Работы разных лет. В 2-х т. / Д. А. Каримов, В. С. Нерсессянц. М.: Мысль, Т. 1. 1972. 668 с.
28. Гоббс Т. Сочинения в 2-х т. / В.В. Соколов. М.: Мысль, Т. 2 1991. 735 с.
29. Головченко Г.Т., Шпалинский В.В. Социальная психология менеджмента: Учебное пособие. - Х.: ИВМО «ХК», 1998. - 315 с.
30. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни. - М.: Канон-Пресс-Ц, 2000. - 304 с.
31. Гурне Б. Державне управління / Пер. з фр. К.: Основи, 1994. 165 с.
32. Даль В.И. Толковый словарь великорусского языка: Т.2 И-О, М.: Русс. яз., 1981. 779 с.
33. Даулинг Г. Репутация фирмы: создание, управление и оценка эфективности. М.: Имидж-контакт: инфра-М, 2003. 368 с.
34. Дафт Р. Организации. Учебник для психологов и экономистов. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. 352 с.
35. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
36. Державне управління: Навч. Посібник у таблицях і схемах / Г.С. Одинцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г.С. Одінцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 492 с.
37. Джи Б. Имидж фирмы. Планирование, формирование, продвижение. СПб., 1999. 211 с.
38. Дзвінчук Д. Психологічні основи ефективного управління. К.: ЗАТ НІЧЛАВА, 2000. 280 с.
39. Диев В.С., Дзядуков К.И. Проблемы реформирования российской модели государственной службы: Учебно-методическое пособие / РАГС при Президенте РФ. СибАГС. Новосибирск: СибАГС, 1997. 40с.
40. Егорова-Гантман Е., Плешаков К. Политическая реклама. М.: Наука, 1999. 344 с.
41. Енкельман Н. Харизма. М.: Пресс-издат, 2000. 186 с.
42. Жабрев А.А. Современный российский чиновник (наброски к социологическому портрету) // СОЦИС. 1996. № 8. С. 4851.
43. Закон України Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. С. 49.
44. Занковский А.Н. Организационная психология: Учебное пособие для вузов М.: Флинта: МПСИ, 2000. 648 с.
45. Заярна О. Як переконати масову аудиторію // Нова політика. 1999. №1. С. 2832.
46. Звіт про результати роботи інформаційно-аналітичного відділу за 2003 рік. Харківський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України. Х.: ХарРІ НАДУ, 2003. 281 с.
47. Зинченко Г. П., Игнатов В. П., Лысенко В. Д. Персонал местной администрации. Ростов-на-Дону: Пресс, 1994. 328 с.
48. Игнатов В.Г., Майборода С.О., Понеделков А.В., Старостин А.М. Госслужащий современной России: социально-политический анализ деятельности и ценностных ориентаций. Ростов-на-Дону: СКНЦ ВШ, 1997. 320 с.
49. Имидж лидера: Психологическое пособие для политиков. М.: Прогресс, 1994. 211 с.
50. Карташова Л.В., Никонова Т.В., Соломанидина Т.О. Организационное поведение: Учебник. М.: ИНФРА-М, 2003. 220 с.
51. Киселёв А., Пиддэ А. Нужны ли России профессиональные государственные служащие? // Власть. 1999. № 9. С. 6974.
52. Киселёв А., Пиддэ А. Проблема спроса на "поумневшего" госслужащего // Государственная служба. 1999. № 3. С. 2831.
53. Колосовська І.І. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в Україні: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Національна академія державного управління при Президентові України. К., 2004. 20 с.
54. Колосок С. Авторитет та імідж в державному управлінні / Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. К.: УАДУ, 2001. № 1. С. 192198.
55. Колосок С.В. Зв’язки з громадськістю у формуванні іміджу органів державного управління: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Національна академія державного управління при Президентові України. К., 2003. 20 с.
56. Комаровский В.С. Конфликты граждан с чиновниками: почему и зачем? // Государство и право. 1997. № 10. С. 515.
57. Корабльова Н. С. Багатомірність рольової реальності: ролі і маски лик і личина. Х.: ХНУ, 2000. 288 с.
58. Корженко В.В., Лапко О.В. Константи довіри // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. №3(11). С. 5362.
59. Королько В.Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика. К.: Скарби, 2001. 400 с.
60. Краткий политический словарь / Абаренков В.П., Абова Т.Е., Аверкин А.Г. и другие; Сост. и общая редакция Л.А. Оникова, Н.В. Шишлина. 6-е изд., доп. М.: Политиздат, 1989. 623 с.
61. Кудашев А. Государственные руководители и менеджеры-предприниматели: сравнение черт личности // Проблемы теории и практики управления. 1996. №4. С. 6467.
62. Кулинич О. Методика оцінки підсумків організаторської роботи районних державних адміністрацій (виконкомів рад міст обласного значення) // Вісник УАДУ Вісник УАДУ. 2001. №2. Ч. 1. С.214223.
63. Купер К. Индивидуальные различия / Пер. с англ. Т.М. Марютиной под ред. И.В. Равич-Щербо М.: Аспект Пресс, 2000. 527 с.
64. Кухта Б. Феномен політичного лідера. Історичні силуети на тлі епох. Львів: Кальварія, 2000. 128 с.
65. Лебець В.С., Федотова Т.М. Імідж влади та засоби його формування // Збірник наукових праць УАДУ. 2000. №2(10). С. 1725.
66. Лебон Г. Психология масс. Минск: Харвест, М.:Аст, 2000. 319 с.
67. Леви В.Л. Искусство быть собой. М.: Знание, 1977. 208 с.
68. Лісничий В.В., Грищенко В.О. та ін. Сучасний виборчий PR: Навч. Посібник. Сєвєродонецьк: ЕВРИКА, 2001. 480 с.
69. Макиавелли Н. Избранное. М.: РИПОЛ КЛАССИК, 1998. 800 с.
70. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика Київ: Атака, 2003. 160 с.
71. Марков В. Ценностные ориентации руководителей среднего звена // Государственная служба. 1999. №2. С. 5859.
72. Махінчук М. Наша правова система ще дуже не досконала // Урядовий кур`єр. 1992. 15 травня (№ 20 (66). С. 3.
73. Махінчук М. Хай торжествує закон, а не амбіції // Урядовий кур`єр. 1992. 14 серпня (№ 33 (79) С. 3.
74. Миронов А. Раздувай и властвуй. М.: Добросвет, 2001. 216 с.
75. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика. К.: ВИРА-р, 1999. 376 с.
76. Моніторинг громадської думки // Український соціум. 2003. №1 (2). С. 165 176.
77. Мостовий Г.І., Ястремська О.М. Кадрова політика і державна служба: Опорний конспект лекцій. Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. 48 с.
78. Наказ Головного управління державної служби України "Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця" від 7 листопада 2000 року №783/5004 / Офіційний вісник України. 2000. №45. ст. 1971. С. 346350.
79. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. К.: Ист.-т госуд. и права., 1995. 208 с.
80. Нижник Н.Р., Машков О. Системний підхід в організації державного управління.: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид.-во УАДУ, 1998. 160 с.
81. Одінцова Г.С. Керівник у сфері державного управління: опорний конспект лекцій. Харків: УАДУ (ХФ), 2000. 52 с.
82. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. М.: Сов. Энциклопедия, 1972. 846 с.
83. Олексієнко Н. Проблеми впливу ЗМІ на пострадянські суспільства // Нова політика. 1999. № 6. С. 1417.
84. Опитування громадської думки як внесок в адміністративну реформу / Переклад з англ. Л.Б. Маг дюк, О.М. Рудік. Дніпропетровськ: Центр економічної освіти, 2000. 124 с.
85. Павленчик П., Сміян О. Коментар до Загальних правил поведінки державного службовця України. К.: Науковий світ, 2000. 24 с.
86.Падафет Ю.Г. Вплив засобів масової інформації на формування іміджу державної установи // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Дніпропетровськ: Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2003. Вип. 4 (14) С. 168174.
87.Падафет Ю.Г. Складові елементи процесу формування іміджу державної установи // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2003. № 3 (18). С. 98105.
88.Падафет Ю.Г., Хомуленко Т.Б. Організаційна культура як фактор формування іміджу державної установи // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2004. № 2 (21). У 2-х ч. Ч.ІІ. С. 253258.
89. Панасюк А.Ю. Вам нужен имиджмейкер? Или о том, Как создавать свой имидж. - 3-е изд. - М.: Дело, 2001. - 240 с.
90. Пархоменко Т. К институционализации имиджелогии. / Проблемы имиджелогии: Материалы первой международной конференции 8-9 февраля 2002. Кривой Рог, 2000. С. 1529.
91. Перелыгина О.Б. Имиджелогия. - М.: Дело, 2002. - 315 с.
92. Петренко В.Ф., Алиева Л.А. Исследование этнических стереотипов с использованием методики множественных идентификаций” / Психологический журнал. Том 8. №6. 1987. С. 2135.
93. Подгорна В. Медіа-політики в Україні. Модель та практики // Нова політика. 1998. №1. С. 5759.
94. Политическая психология: Учебное пособие для вузов / Под общ. ред. А.А. Деркача, В.И. Жукова, Л.Г. Лаптева. М.: Академический проект, 2001. 858 с.
95. Политология / Под ред. Марченко М. Н. М.: Зерцало, 1997. 384 с.
96. Політологія: Підручник / І.С. Дзюбо, К.М. Лемківський та ін. К.: Вища школа, 1998. 415 с.
97. Полли Б. Продай себя!: Тактика совершенствования вашего имиджа. - Минск: Харвест, 1997. - 350 с.
98. Полянський Ю.Н. Для чого працює державний службовець та державна організація // Вісник УАДУ при Президентові України. К.: УАДУ, 1997. №2. С. 3337.
99. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки” від 15 жовтня 2003р. №1609 // Офіційний вісник України. 2003. №42. ст. 2209. С. 2435.
100. Почепцов Г.Г. Имидж и выборы. Имидж политика, партии, президента. Киев: Изд-во АДЕФ-Украина, 1997. 140 с.
101. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. - 768 с.
102. Почепцов Г.Г. Побудова іміджу як комунікативне програмування // Нова політика. № 5. 1998. С. 4048.
103. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. К.: ИМСО МО Украины, НВФ Студцентр”, 1998. 256 с.
104. Почепцов Г.Г. Символы в политической рекламе. К.: Принт сервис, 1997. 331с.
105. Почепцов Г.Г., Чукут С.С. Інформаційна політика: Навч. пос. (ч. 1). К.: Вид-во УАДУ, 2002. 88 с.
106. Професійно-кваліфікаційні характеристики. Рекомендації щодо їх складання на посадових осіб місцевого самоврядування. Хмельницький: Вид-во ХІУП, 1998. 26 с.
107. Профессионализм в системе государственной службы / Під ред. Поліщук Т. Н. Ростов-на-Дону: Пресс, 1997. 250 с.
108. Психология. Словарь. / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.
109. Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. К.: Основи, 1994. 191 с.
110. Ромат Е.В. Реклама: История. Теория. Практика. Спб.: Питер, 2002. 544 с.
111. Ромат Є.В. Державне управління рекламною діяльністю в Україні (теоретико-методологічний аспект): Автореф. дис... д-ра. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Національна академія державного управління при Президентові України. К., 2004. 36 с.
112. Ромат Є.В. Трансформація моделі державного управління рекламною діяльністю у перехідних умовах: Моногр. К.: Вид-во НАДУ, 2003. 380 с.
113. Рощин С.К. Психология и журналистика. М.: Наука, 1989. 192 с.
114. Руіс-Мендісабаль Р.М. Зв’язки з громадськістю як комунікативний аспект державного управління: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Українська Академія державного управління при Президентові України. К., 2001. 19 с.
115. Руссо Ж-Ж. Избранные сочинения в 3-х т. - М.: Гослитиздат., 1961. Т.2. 851 с.
116. Системи підготовки державних службовців у зарубіжних країнах / Пер. з англ. Ю.Д. Полянського К.: УАДУ, 2000. 424 с.
117. Сікорський Г. Влада вчиться // Урядовий кур`єр. 1992. 12 червня (№ 24 (70). С. 3.
118. Скрипаченко Т.В. Проблема формирования нового типа украинского руководителя // Нова парадигма. 1998. № 8. с. 8084.
119. Сладкевич В. Мотивационный менеджмент: Курс лекций. К.: МАУП, 2001. 168 с.
120. Сліпушко О.М. Політичний і фінансово-економічний словник. К., 1999. 390 с.
121. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю.Головин. - Минск: Харвест, 1997. - 800 с.
122. Словник іншомовних слів / Морозов С.М., К.: Наукова думка, 2000. 662 с.
123. Соловьев Э. Имидж делового человека // Психология в бизнесе. 1998. №1-6. с. 139155.
124. Сорина С., Сорина Т. Необходимый имидж или Как произвести нужное впечатление с помощью одежды. - М.: ООО Изд-во Гном и Д”, 2000. - 208 с.
125. Социальная психология: Курс лекций / Н.М. Ануфриева, Т.Н. Зелинская, Н.Е. Зелинский. 2-е изд. К.: МАУП, 1997. 88 с.
126. Спиллейн М. Имидж женщины. Пособие для преуспевающей женщины. - М.: Лик пресс, 1998. - 158 с.
127. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) Шляхом Європейської інтеграції” / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; нац ін.-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. 416 с.
128. Сурмин Ю.П. Теория общественного мнения. К.: МАУП, 1999. 72 с.
129. Сурмін Ю. Громадська думка і влада // Збірник наукових праць УАДУ при Президенто