МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ МАСШТАБІВ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

СЕРГІЙЧУК ІГОР ІВАНОВИЧ
УДК 621:658.5:005.2

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ МАСШТАБІВ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор
Ареф’єва Олена Володимирівна

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ МАСШТАБІВ ДІЯЛЬНОСТІ 9
1.1. Сутність та складові визначення масштабу діяльності підприємства 9
1.2. Чинники впливу на формування підприємствами масштабів своєї діяльності 26
1.3. Підходи до формування масштабу діяльності підприємства 41
Висновки до розділу І 60
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ МАСШТАБІВ ДІЯЛЬНОСТІ 63
2.1. Діагностика потреб у змінах розвитку масштабу діяльності підприємств 63
2.2. Методичний підхід до визначення масштабів діяльності підприємств 81
2.3. Алгоритм діагностики визначення масштабів діяльності промислових підприємств 98
Висновки до розділу ІІ 118
РОЗДІЛ ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ МАШИНОБУДІВНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ МАСШТАБІВ ДІЯЛЬНОСТІ 120
3.1. Механізм стратегічного управління масштабами діяльності підприємства 120
3.2. Підхід до визначення загального рівня потенціалу підприємства в межах управління його масштабом діяльності 137
3.3. Модель стратегічного управління масштабом діяльності підприємства 157
Висновки до розділу ІІІ 176
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 198
ДОДАТКИ.......................................................................................................................................206

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних динамічних умовах ринкової економіки, з характерними для неї постійними трансформаційними змінами, будь-яке підприємство змушене постійно адаптуватись до вимог зовнішнього середовища та корегувати власну виробничо-господарську діяльність аби мати можливість формувати масштаби діяльності, що дозволять зберегти наявні ринкові позиції, підтримувати належний рівень конкурентоспроможності та власного економічного потенціалу підприємства в цілому. Така необхідність, насамперед, пов’язана з тим, що зміна чинників зовнішнього середовища спроможна викликати певні диспропорції та дисбаланс між підприємством і середовищем, в якому воно функціонує. Щоб мінімізувати негативний вплив факторів зовнішнього середовища та забезпечити позитивну динаміку вектора зростання, підприємство незалежно від свого поточного стану має вчасно реагувати на вимогу ринку та своєчасно проводити невідкладні для його діяльності структурні зміни.
У зв'язку з цим особливої актуальності набуває дана проблема для підприємств галузі машинобудування - однієї з провідних галузей народного господарства, що визначає рівень науково-технічного прогресу виробничої системи країни і є фундаментальною складовою промисловості, що забезпечує всі інші галузі устаткуванням, машинами, приладами, а населення – предметами споживання.
Дослідженню питань, пов'язаних з формуванням оптимального, ефективного розміру підприємства й впливу масштабу на основні фінансові результати його діяльності, присвячено роботи таких вчених, як І. Ансоффа, О.В. Ареф'євої, Ю. Брігхема, Д.К. Воронкової, Л.С. Головкової, І.А. Ігнатьєвої, Г.В. Назарової, І.П. Отенко, В.В. Пастухової, О.В. Раєвнєвої, П. Ревентлоу, А.Г. Семенова, В. Хорна, А.В. Черепа та ін. Однак, для підприємств машинобудування проблема формування масштабів діяльності, які забезпечували б підвищення рівня фінансового, виробничого та ринкового потенціалів суб'єктів господарювання, потребує більш детальної розробки. В сучасних умовах господарювання стали досить актуальними питання визначення сутності масштабу діяльності підприємств, їх функціональних складових, рівня узгодженості відповідних ланок, обґрунтування особливостей стратегічного управління при формуванні підприємствами масштабів діяльності. Вирішення цих питань має стати інструментом активізації наявних резервів розвитку у вітчизняних підприємств. Означені вище передумови й фактори обумовлюють актуальність дисертаційної роботи, визначають її мету, перелік і зміст основних задач дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт ПВНЗ «Європейський університет»: «Забезпечення стійкості економіки підприємств» (номер державної реєстрації 0111U007977), в якій автором особисто розроблений теоретико-методичний підхід до оцінки масштабів діяльності машинобудівних підприємств на основі виробничого, ринкового та фінансового потенціалів і запропоновано когнітивну модель стратегічного управління масштабами діяльності як невід'ємної складової сталого економічного розвитку вітчизняних суб'єктів господарювання.
Мета і задачі дисертації. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних підходів, обґрунтування та уточнення наукових положень щодо формування підприємствами масштабів діяльності.
Відповідно до визначеної мети сформовано та вирішено такі завдання:
досліджено теоретичні підходи щодо визначення сутності масштабу діяльності підприємства;
обґрунтовано теоретико-методичні підходи щодо визначення складових масштабу діяльності підприємства;
узагальнено чинники, що впливають на формування підприємством масштабу діяльності;
визначено підходи до формування масштабу діяльності підприємства;
проаналізовано передумови необхідних змін у розвитку масштабу діяльності підприємств;
розроблено теоретико-методичний підхід до визначення масштабів діяльності машинобудівних підприємств;
сформовано засади визначення ключових складових, що формують масштаб діяльності підприємств - виробничий, фінансовий та ринковий потенціали;
розроблено механізм стратегічного управління масштабами діяльності підприємств;
сформульовано теоретико-методичний підхід до управління складовими масштабу діяльності через взаємопов’язані показники впливу.
Об'єктом дослідження є процеси формування масштабів діяльності підприємствами машинобудування.
Предметом дослідження є теоретичні положення, методичні та практичні підходи щодо побудови механізму формування масштабів діяльності машинобудівними підприємствами.
Методи дослідження. Науково-теоретичну та методологічну основу представленого дисертаційного дослідження становлять наукові праці та публікації вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів у сфері управління масштабами діяльності підприємств.
Для досягнення поставленої мети та вирішення поставлених у дисертації завдань використано такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналіз і синтез – при вивченні об’єкта дослідження і обґрунтуванні його складових елементів; діалектичний та абстрактно-логічний методи пізнання - при узагальненні теоретичних положень стосовно масштабу діяльності; статистичний аналіз – при проведенні аналізу складових механізму формування масштабів діяльності підприємств машинобудування; багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз – при побудові моделі залежності масштабу діяльності підприємств від виробничого, фінансового та ринкового потенціалів; когнітивний аналіз – при побудові когнітивної карти взаємозв’язку складових потенціалу з рівнем масштабу діяльності підприємства; графічні методи – при узагальненні та оформленні проведених досліджень та отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних засад і розробці практичного інструментарію щодо формування підприємствами масштабів діяльності, що відповідають вимогам ринкового середовища. Основні елементи наукової новизни, які винесено на захист:
вперше
запропоновано концептуальний підхід до формування механізму стратегічного управління масштабами діяльності підприємств, що включає комплекс методів та інструментів впливу на виробничий, фінансовий і ринковий потенціали через реалізацію цільової адаптивної підсистеми управління масштабом діяльності, спрямованої на досягнення суб'єктами господарювання збалансованості між функціональними видами діяльності відповідно до обраних стратегій функціонування;
удосконалено:
зміст поняття «масштаб діяльності підприємства», яке, на відміну від існуючих визначень, представляє собою структуровану та багатокритеріальну характеристику діяльності підприємства, у якій через комбінацію елементів системи управління розкривається обрана складова економічного потенціалу, що відображається у поточних результатах діяльності та створює конкурентні переваги для підприємства;
систему адаптивного управління на підприємстві, яка представлена у вигляді сукупності структурних елементів, методів адаптації та, на відміну від існуючих, комплексу узгоджених заходів, послідовна реалізація яких дає можливість підприємству досліджувати вплив зовнішнього середовища на його діяльність, рівень стійкості, здатність протистояти зовнішнім викликам, які породжують підвищені ризики для його ефективної діяльності, та досягати поставлених стратегічних цілей, забезпечуючи стабільність виробничо-господарської системи в умовах невизначеності;
теоретико-методичний підхід до оцінки виробничого, фінансового та ринкового потенціалів підприємства з урахуванням поточного рівня розвитку його масштабу діяльності, що, на відміну від існуючих підходів, дозволяє врахувати характеристики кожного з виділених потенціалів як величину комплексну, яка складається з відповідного набору вимірювачів, що входять до складу більш агрегованого показника, що враховує особливості характеристик кожного;
набули подальшого розвитку:
підхід до управління стратегічними змінами на підприємстві, в основу якого, на відміну від існуючих, покладено цільову адаптивну підсистему управління масштабом діяльності, що дає можливість врахувати при стратегічному плануванні виробничий, фінансовий та ринковий потенціали машинобудівного підприємства;
теоретико-методичний підхід до оцінки фінансового стану машинобудівних підприємств, що на відміну від існуючих підходів, дозволяє обґрунтовано визначити їхні масштаби діяльності шляхом розрахунку значень структурних елементів виробничого, фінансового та ринкового потенціалів за допомогою певних наборів вимірювачів і, таким чином, встановити їхні взаємозв’язки та взаємовпливи один на одного.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що використання запропонованих теоретичних та практичних рекомендацій щодо формування масштабів діяльності вітчизняними підприємствами машинобудування сприятиме підвищенню рівня ефективності та результативності їхньої виробничо-господарської діяльності у конкурентному середовищі. Запропоновані в дисертаційному дослідженні висновки та рекомендації мають прикладний характер та впроваджені на промисловому підприємстві ТОВ «Вільнянський машинобудівний завод» (довідка про впровадження № 280 від 03.08.2012р.), Головному управлінні промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 525/05 від 16.08.2012р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, методичні розробки та висновки дисертаційного дослідження є результатом самостійної роботи автора. В публікаціях викладені основні положення та новизна дисертаційної роботи.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів» (Дніпропетровськ, 10 - 20 березня 2009р.); І-й міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (Луганськ, 25 – 27 березня 2009р.); ХІІІ-й міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку» (Дніпропетровськ, 02 грудня 2011р.); Науково-практичній конференції «Інноваційно-інвестиційні проблеми розвитку економіки України» (Київ, 22 грудня 2011р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і студентів «Проблеми реалізації науково-творчого потенціалу молоді: пошуки, перспективи» (Дніпропетровськ, 17 лютого 2012р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (Одеса, 20 - 21 липня 2012р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових статей у фахових виданнях і 6 доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг друкованих праць становить 4,2 ум. друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, який складає 185 найменувань, та додатки. Загальний обсяг роботи становить 197 сторінок машинописного тексту, містить 27 таблиць та 30 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У сучасних динамічних умовах ринкової економіки, з характерними для неї постійними трансформаційними змінами, будь-яке підприємство змушене постійно адаптуватись до вимог зовнішнього середовища та корегувати власну виробничо-господарську діяльність аби мати можливість формувати масштаби діяльності, що дозволять зберегти наявні ринкові позиції, підтримувати належний рівень конкурентоспроможності та власного економічного потенціалу підприємства в цілому. Така необхідність, насамперед, пов’язана з тим, що зміна чинників зовнішнього середовища спроможна викликати певні диспропорції та дисбаланс між підприємством і середовищем, в якому воно функціонує.
Стан і вектор розвитку зовнішнього середовища повною мірою визначають потенційні можливості підприємства щодо розвитку масштабів своєї діяльності та забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання в цілому. Погіршення зовнішнього середовища є досить потужним каталізатором прискорення розвитку кризових явищ, що можуть призвести як до часткового скорочення підприємством своєї виробничо-господарської діяльності, так і до банкрутства та ліквідації загалом.
Аналіз чинників зовнішнього середовища свідчить, що залежно від розмірів підприємства та масштабу його діяльності формується і відповідний перелік чинників, що справляють помітний вплив на його діяльність. З одного боку, велике підприємство за масштабами своєї діяльності має більші можливості, щоб контролювати загрози, створювані зовнішнім середовищем, порівняно з меншими підприємствами. З іншого боку, великим підприємствам притаманний дещо нижчий рівень гнучкості та адаптованості до зміни чинників зовнішнього середовища, ніж великим.
Визначальне місце серед чинників, що справляють безпосередній вплив на масштаб діяльності підприємств, належить саме макроекономічним факторам. Їхня дія повинна враховуватись при розробці механізму формування масштабу діяльності підприємств: інвестиційний клімат, рівень інфляції, фіскальна та монетарна політики держави тощо. Завдяки аналізу цих факторів формулюється характеристика макроекономічного середовища, в якому функціонуватиме підприємство. Визначення рівня впливу відповідних факторів може ускладнюватись через саму їхню природу, оскільки вони мають довгостроковий характер та підпорядковані законам ринку, що практично унеможливлює їхнє регулювання.
Вагомий вплив на формування машинобудівними підприємствами масштабів діяльності, що відповідають обраній стратегії функціонування, здійснюють регіональні фактори, до яких можна віднести особливості розташування виробничих потужностей, ступінь розвитку інфраструктури в межах регіону тощо. Недостатнє їхнє дослідження є передумовою до нераціонального і неповного використання економічного потенціалу регіонів та підприємств, які входять до їхнього складу, наявності відмінностей у рівнях та динаміці розвитку, перевагах та можливостях регіонів, що в кінцевому результаті призводить до втрати здатності формувати суб'єктами господарювання необхідних для їхнього ефективного функціонування масштабів діяльності.
Сьогодні особливо актуальним чинником, що впливає на формування підприємствами машинобудування масштабів діяльності, стає екологічна політика. Для забезпечення належного рівня екології виробництва держава вживає чимало правничих і економічних регуляторних заходів у виробничій та технологічній сферах, спрямованих на зменшення рівня концентрації шкідливих видів виробництв у населених пунктах і регіонах з високою щільністю населення. Реалізація відповідних заходів спрямована на обмеження та стримування нарощування підприємствами обсягів виробництва продукції, а також на посилення дії такого регіонального чинника впливу на діяльність підприємств, як розміщення виробництва.
Формування машинобудівними підприємствами масштабів діяльності, що забезпечать стійке їхнє фінансове становище та здатність досягти бажаних стратегічних цілей, значною мірою залежить від таких галузевих факторів, як стадія життєвого циклу підприємства у галузі, рівень державного регулювання галузі, галузеві особливості виробничо-господарської діяльності, динаміка зростання галузі. Саме галузеві особливості, що притаманні вітчизняним машинобудівним підприємствам, обумовлюють появу певних проблем, пов’язаних з недостатністю оборотного та зношеністю основного капіталу підприємств, браком у достатніх обсягах позикових коштів, що вимагає постійного пошуку нових джерел фінансування задля досягнення бажаних масштабів діяльності.
Структура існуючих у державі інвестиційних процесів, її вплив на розвиток масштабів діяльності машинобудівних підприємств, є не лише слабкою, а й спричиняє поглиблення неефективної структури виробництва, що призводить до зниження фінансової стійкості та ефективності ведення виробничо-господарської діяльності внаслідок перевищення пропозиції продукції над її попитом, що досить суттєво впливає на здатність формування необхідних для сталого економічного розвитку масштабів діяльності підприємствами машинобудівної галузі.
Щоб мінімізувати негативний вплив факторів зовнішнього середовища та забезпечити позитивну динаміку вектора зростання, підприємство, незалежно від свого поточного стану, повинно адаптуватися до вимог існуючих ринкових умов та своєчасно проводити нагальні для його діяльності структурні зміни.
Реалії сьогодення складаються таким чином, що більшість вітчизняних підприємств не спроможні повною мірою, як того вимагає зовнішнє ринкове середовище, забезпечити своєчасні та оперативні зміни власного внутрішнього виробничо-господарського механізму. Низький рівень мобільності є наслідком втрачених підприємствами перспективних можливостей для ефективного економічного зростання та не досягнутого бажаного рівня конкурентоспроможності в цілому. Саме швидка та інтенсивна реакція підприємства на зміну умов зовнішнього середовища є одним із ключових елементів ефективної системи адаптивного управління на підприємстві, здатної забезпечити підприємству стійкі конкурентні переваги на ринку та спроможність відповідно до власних стратегічних цілей сформувати необхідні для ефективного функціонування масштаби діяльності.
Адаптивне управління на підприємстві передбачає комплекс узгоджених заходів, послідовна реалізація яких дає можливість підприємству досягти поставлених стратегічних цілей. Метою адаптивного управління є не лише безпосередньо аналіз впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства, а й дослідження масштабу діяльності самого підприємства, рівня його стійкості та здатності протистояти зовнішнім викликам, які загрожують його ефективній діяльності. Пріоритетним завданням адаптивного управління є підтримка масштабу діяльності та внутрішньої стабільності виробничо-господарської системи в умовах невизначеності та мінливості самого зовнішнього середовища.
Процес формування підприємством масштабу діяльності передбачає зміну кількісних і якісних характеристик його діяльності підприємства. Вплив на кількісні та якісні характеристики діяльності підприємства можна здійснити за рахунок складових системи адаптивного управління, зокрема реструктуризації, диверсифікації та спеціалізації. Процес реструктуризації є не лише інструментом адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища, а й дієвим стимулюючим фактором до масштабних інноваційних перетворень та нововведень, оскільки реструктуризація асоціюється з оновленням, що має всеохоплюючий характер, без чого підприємству досить важко досягти бажаного результату та масштабу діяльності. Стратегічна спрямованість процесу реструктуризації виявляється у досягненні підприємством такого рівня якісних структурних перетворень елементів виробничо-господарської системи, при якому підприємство здатне у довгостроковій перспективі підтримувати та розвивати власні масштаби діяльності, а також досягати інших поставлених стратегічних цілей.
Диверсифікація є одним із складових елементів стратегічного розвитку підприємства та формування масштабів його діяльності, який дає йому можливість підтримувати сталий рівень основних економічних, фінансових та виробничих показників діяльності при складній багаторівневій економічній кон’юнктурі, випускаючи широкий асортимент продукції та надаючи послуги, за рахунок яких можна зменшувати збитки від нерентабельних товарів. В цілому процес диверсифікації виробництва передбачає перехід до нових технологій, ринків та галузей, до яких раніше підприємство не мало ніякого відношення, і таким чином досягати бажаних результатів та масштабів своєї діяльності. Зважаючи на те, що господарська діяльність підприємства є досить багатогранною, може бути запропонована досить велика кількість стратегічних альтернатив розвитку та економічного зростання підприємства в мінливих ринкових умовах. Однією з таких альтернатив може бути диверсифікація як важливий напрям управління функціонуванням підприємства та формування перспективних конкурентних масштабів діяльності. Необхідність диверсифікації діяльності підприємства може бути виявлена в результаті порівняльного аналізу бажаного та можливого рівнів продуктивності й прибутковості, а також можливого масштабу діяльності, досягнутого у процесі виробничо-господарської діяльності. Досить вагомою передумовою до застосування машинобудівним підприємством механізму диверсифікації при формуванні масштабів діяльності є безпосередньо негативний вплив зовнішніх та внутрішніх чинників.
Використання машинобудівним підприємством такого адаптивного інструменту, як спеціалізація, обумовлює формування цілей відповідно цільових пріоритетів виробничого потенціалу, адже саме рівень виробничого потенціалу є визначальним при проведенні виробничих перетворень. Цільове нарощування виробничого потенціалу повинне відображатися цільовим змістом спеціалізації, оскільки мінливе зовнішнє середовище диктує необхідність постійних змін для адаптаційних перетворень. Ці перетворення будуть тим ефективніші, чим вищим буде рівень потенціалу.
Загалом розуміння підприємством поставленої цілі означає, що воно розглядає визначену ціль як рушійний елемент своєї діяльності. Поставлена мета постає бажаним та необхідним передбаченням результату діяльності, а безпосередньо сама діяльність уявляється як складний, чітко структурований процес досягнення обраної мети, пошук найоптимальнішого і разом з тим ефективного шляху серед наявних потенційних альтернатив. У зв'язку з цим встановлення підприємством правильних та зрозумілих цільових орієнтирів, а також бажаної мети є одним з основних моментів при формування суб'єктом господарювання масштабу діяльності. При цьому обрана підприємством стратегія діяльності є інструментом реалізації визначеної місії та джерелом досягнення поставленої мети, у тому числі і формування такого масштабу діяльності, який забезпечуватиме досягнення суб'єктом господарювання бажаного позитивного результату.
Огляд економічної літератури свідчить, що масштаб діяльності підприємств переважно розглядається у контексті таких економічних понять як «прибуток», «розмір підприємства», «виробнича потужність», «основні засоби» та «економічний потенціал». Це обумовило необхідність їхнього узагальнення, аналізу та формулювання власного визначення масштабу діяльності підприємства як структурованої, багатокритеріальної характеристики його діяльності підприємства, яка завдяки комбінуванню елементів системи управління розкривається в процесі реалізації підприємством обраної складової економічного потенціалу і відображається у фактичних результатах діяльності та конкурентних позиціях самого підприємства серед учасників ринку, їхньої продукції та напрямків діяльності. Слід зазначити, що підприємство може як нарощувати масштаб діяльності, так і скорочувати його відповідно до обраної стратегії функціонування та динаміки ринкового середовища, яке відображає попит та пропозицію на продукцію, на виробництві якої спеціалізується суб'єкт господарювання, її техніко-технологічний рівень, якісні характеристики ключових параметрів.
Узагальнення існуючих поглядів на сутність масштабу діяльності підприємств дозволили виявити існування чотирьох відмінних концептуальних підходів щодо його обґрунтування, а саме: кількісний, якісний, комбінований та системний.
Кількісний підхід до розкриття сутності масштабу діяльності підприємства є найпоширенішим і ґрунтується на математичних, статистичних і фінансових розрахунках, які об’єктивно та неупереджено оцінюють реальний стан речей. Основними критеріями оцінки досліджуваного об'єкту за кількісним підходом є обсяг продажів, чисельність зайнятих на виробництві працівників, балансова вартість активів, рівень використання наявних видів ресурсів, тощо. Якісний підхід ґрунтується на використанні якісних критеріїв оцінки інтуїтивних тверджень та умовиводів, таких як система менеджменту, система контролю над продуктивністю та виробничою ефективністю, система мотивації, тощо. Комбінований підхід є поєднанням кількісного і якісного підходів. Такий підхід спроможний забезпечити комплексні та виважені висновки щодо масштабу діяльності підприємства.
В цілому для обґрунтування формування та вибору необхідних масштабів діяльності здебільшого обирається внутрішнє середовище підприємства і не враховується його зовнішнє середовище, яке має вагомий вплив на діяльність суб’єктів господарювання. Саме використання системного підходу дає можливість у повному обсязі обґрунтувати необхідний підприємству для ефективної діяльності масштаб діяльності, оскільки при цьому враховуються показники оцінки як внутрішнього, так і зовнішнього середовищ.
Безпосередньо процес формування масштабу діяльності підприємства, виходячи із наявного у нього потенціалу, є одним з напрямів економічної стратегії розвитку підприємства та передбачає побудову й структуризацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб кінцевий результат їхньої взаємодії забезпечив успішне досягення підприємством у процесі виробничо-господарської діяльності визначених стратегічних, тактичних і оперативних цілей. При обґрунтуванні процесу формування масштабу діяльності підприємства та достатності його потенціалу для реалізації визначеної стратегії функціонування важливо не лише визначити необхідну кількість ресурсів підприємства для забезпечення реалізації стратегії його діяльності, а й дослідити потенційні можливості розвитку масштабу діяльності підприємства на перспективу.
Розглядаючи підприємство як ієрархічну організаційну систему прийняття управлінських рішень, необхідно враховувати, що для кожного управлінського рівня підприємства можна виокремити чітко визначені власні компетенції, здатні забезпечувати створення чи підсилення конкурентних переваг підприємства в цілому. Отже, для успішного формування підприємством масштабів діяльності та реалізації його конкурентостійкого розвитку необхідно встановити наявність компетенцій на певних управлінських рівнях та їхню відповідність стратегічним цілям, а відтак і можливість управління динамікою компетенцій у відповідь на вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ.
В умовах конкуренції підприємства прагнуть захистити та зберегти ключову компетенцію, оскільки її використання відкриває їм шлях до довготривалого лідерства на ринку, мінімізуючи вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ. Таким чином, ключова компетенція для промислових підприємств є базовим економічним фактором, спроможним визначати масштаб їхньої діяльності та економічний розвиток підприємства. Розвиток компетенцій є найбільш ефективним методом досягнення необхідного рівня конкурентостійкого розвитку і підвищення корпоративної вартості підприємства.
На поточний час промислові підприємства приділяють недостатньо уваги управлінню змінами розвитку, які перманентно відбуваються всередині самих суб’єктів господарювання і потребують формування відповідної системи управління, особливо що стосується змін розвитку масштабу діяльності підприємств. В цілому розвиток є однією з найбільш важливих категорій методичної основи стратегічного розвитку підприємства, тому його необхідно розглядати в сенсі організації, з одного боку, як такий тип змін, що підвищує ступінь організованості системи, а, з іншого – як виділену у складі підприємства систему, де поєднуються інноваційні процеси, що сприяють кількісним та якісним змінам у всіх функціональних сферах підприємства. Система управління змінами масштабу діяльності підприємств має відстежувати та ідентифікувати коливання економічної кон’юнктури споживчого ринку - його позитивну чи негативну динаміку, зміну потреб та уподобань споживачів, вплив держави на процеси торгівлі, заходи адаптації суб’єктів господарювання до існуючих умов з метою недопущення стагнації та зниження ділової активності.
Аналіз інтеграційних процесів протягом останніх років свідчить, що в цілому в світі відбувається створення складних вертикально-інтегрованих структур. Відповідно серед структурних одиниць виробничої системи, якими є підприємства, реалізуються стратегії поглинання, що досить тісно пов’язані із стратегіями розвитку. В результаті утворюються цілісні виробничі системи, спроможні досягати поставлених стратегічних цілей з мінімальними витратами різного характеру.
Результати аналізу діяльності підприємств свідчать, що саме витрати відіграють визначальну роль при оцінюванні ефективності діяльності підприємств. Вони безпосередньо впливають на реалізацію їхніх стратегічних цілей, оскільки при втіленні стратегії діяльності підприємства в життя та при визначенні подальших масштабів його діяльності питання щодо оптимізації витрат є першочерговими для управлінців. Оптимізація витрат є невід’ємною складовою частиною як управлінської, так і виробничої структур підприємства. Витрати є основним фактором, що обмежує прибуток підприємства і одночасно визначальним чинником, який впливає на обсяг створеної пропозиції. Ефективність функціонування підприємства багато в чому залежить від економічно-обґрунтованого управління витратами та використання в процесі виробництва усіх видів ресурсів. Економічне розуміння витрат обумовлене обмеженістю ресурсів і можливістю їхнього альтернативного використання. Застосування ресурсів у одному виробничому процесі робить неможливим їхнє використання за іншим призначенням. Тому вибір конкретних ресурсів для виробництва конкретного товару означає неможливість виробництва альтернативного товару. Економічні витрати будь-якого ресурсу, що бере участь у виробничому процесі, дорівнюють його цінності у найкращому з усіх можливих варіантів використання. Вивчення структури витрат підприємств показує, що підприємства у процесі своєї діяльності припускаються значних виробничих та фінансових витрат. Саме виробничі та фінансові витрати значною мірою формують кінцевий результат діяльності підприємства та масштаби його діяльності. Вони є індикаторами ефективного використання як наявних, так і запозичених ресурсів, що беруть учать у виробничому процесі.
Передумовами формування масштабу діяльності є визначення поточного стану та перспективного напряму розвитку певного підприємства за допомогою оцінювання таких основних його складових як виробничий, фінансовий та ринковий потенціали. Разом з тим, стратегічний аспект масштабу діяльності запропоновано розглядати в єдиному контексті його забезпечення, тому в роботі розроблено цілісний методичний підхід до оцінки масштабу діяльності машинобудівних підприємств. Оцінка поточного стану масштабу діяльності підприємств енергетичного машинобудування сформованої вибірки з використанням рейтингових характеристик виробничого, фінансового та ринкового потенціалів якісно характеризує основні параметри їхнього функціонування, зокрема: високу залежність від зовнішніх джерел фінансування; низький рівень оборотності готової продукції, що може свідчити про дещо низький попит на вироблену досліджуваними підприємствами продукцію; низький рівень впровадження у виробничий процес нововведень та інновацій, що є результатом екстенсивного способу ведення виробничо-господарської діяльності. Все це свідчення порівняно низького поточного рівня масштабу діяльності досліджуваних машинобудівних підприємств.
В цілому, незважаючи на дисбаланс між виробничим, фінансовим та ринковим потенціалами, результати аналізу свідчать, що такі підприємства як ВАТ «Первомайський турбомеханічний завод ім. К. Маркса», ВАТ «Сумське машинобудiвне науково-виробниче об'єднання iм. М.В. Фрунзе», ВАТ «Електромашина», ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури», ВАТ «Запорiжтрансформатор» та ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» віднесено до рейтингової групи «В», при максимальному рейтинговому значенні «А» та мінімальному значенні - «Е». Тобто, більшість досліджуваних підприємств діє у чітко визначеному сегменті ринку, переважна кількість їхніх показників наближена до оптимальних значень, а тимчасові труднощі вони спроможні долати, реалізуючи механізми адаптації.
Результати аналізу за методикою визначення масштабів діяльності підприємств шляхом оцінювання рівня їхнього виробничого, фінансового та ринкового потенціалів переконують, що запропонований підхід має низку переваг: уніфікований характер методики дає змогу визначати масштаби діяльності не лише кожного окремого підприємства, а й галузі та регіону, у якому функціонує підприємство; методика дає можливість встановити шляхом реалізації пофакторного аналізу функціональних складових масштабів діяльності підприємств слабкі сторони у їхній діяльності останніх та, за наявності таких, спрямувати зусилля на уникнення конкретної проблеми; до складу методики включені показники, за якими можна визначити не лише поточний стан діяльності підприємств, а й показники, на основі яких виявляються безпосередні можливості та перспективи розвитку досліджуваних підприємств; методика враховує кінцеві фінансові результати при використанні функціональних потенціалів досліджуваних підприємства, які є визначальними при наданні формуванні висновків щодо ефективності діяльності суб’єктів господарювання; методика може слугувати інструментом оперативного прийняття зважених управлінських рішень щодо оптимізації впливу зовнішніх факторів на діяльність підприємств.
З метою якісної оцінки інтегрального показника складових, що визначають масштаб діяльності підприємств, розрахований загальний інтегральний показник для всіх досліджуваних підприємств, за яким встановлено стан рівня потенціалу кожного підприємства, а кожний окремий показник, як і загальний, віднесено до відповідної групи величин оцінювання складових. За результатами проведених розрахунків загальний cтан рівня потенціалу промислових підприємств протягом всього досліджуваного періоду був розділений на дві групи: середній та високий рівні. До середнього рівня якісної оцінки інтегрального показника складових, що визначають масштаби діяльності підприємства, віднесені ВАТ «Полтавський турбомеханiчний завод", ВАТ «Турбогаз», ВАТ «Первомайський електромеханiчний завод iм. К. Маркса», ВАТ «Харкiвський електротехнiчний завод «Укрелектромаш», ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш». До високого рівня якісної оцінки інтегрального показника віднесені ВАТ «Турбоатом», ВАТ «Донецький енергозавод», ВАТ «Сумське машинобудiвне науково-виробниче об'єднання iм. М.В.Фрунзе», ВАТ «Електромашина», ВАТ «Запорiжтрансформатор», ВАТ «Запорiзький завод високовольтної апаратури». Ці підприємства мають позитивні характеристики всіх видів діяльності підприємств, вони діють у визначеному сегменті ринку та перебувають у стані рівноваги за фінансовими, ринковими і виробничими показниками, їхня продукція (товари, роботи, послуги) користується попитом. Таким чином, промислові підприємства забезпечили високі потенційні можливості щодо розширення масштабів своєї діяльності.
На основі розрахованих значень інтегральних показників виробничого, фінансового та ринкового потенціалів промислових підприємств за результатами діяльності протягом 2006 – 2010 років проведений багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз та побудовані адаптивна модель і матриця впливу незалежних змінних складових потенціалів на рівень масштабу діяльності промислових підприємств. Побудована матриця дала можливість визначити вплив інтегральних показників виробничого, фінансового та ринкового потенціалів промислових підприємств на рівень масштабу діяльності. За допомогою неї визначено незалежні змінні показники, тобто фактори, які першочергово впливають на зміну структури та стану діяльності суб’єктів господарювання, а також рівні та складові потенціалів підприємств. Використання інтегральних показників виробничого, фінансового та ринкового потенціалів для досліджуваних підприємств дало можливість встановити загальний рівень потенціалу підприємств за допомогою формування й використання їхніх необоротних і оборотних активів, обсяги додаткових залучень капіталу з метою утримання своїх ринкових позицій, забезпечення стійкого фінансового становища в конкурентних умовах та корегування за необхідності масштабів своєї діяльності.
Формування масштабу діяльності підприємств є складним процесом і його впровадження керівництво суб’єктів господарювання повинно усвідомлювати обов’язковість чіткого та методичного планування адаптивних змін, передбачати можливість негативних наслідків від вибору помилкової стратегії. Перетворення, пов’язані з формуванням нових меж масштабу діяльності підприємств мають охоплювати всі управлінські ланки на підприємстві, а також повною мірою бути каталізатором змін у всіх підсистемах та на всіх рівнях. Досягти мінімізації помилок під час реалізації обраної стратегії можна, лише послідовно і поетапно втілюючи в життя прийняті якісні рішення, дбаючи про зниження рівня ризикованості перетворень. Визначальної передумовою формування для ефективної діяльності масштабу діяльності є насамперед готовність керівництва та співробітників до здійснення комплексу дій, що стосуються майбутніх перетворень. Саме після усвідомлення потреби змін на підприємстві змін, розпочинається поетапне впровадження обраної адаптивної стратегії.
Розподіл цілей при формуванні масштабів діяльності дає можливість враховувати при стратегічному плануванні потенційні можливості машинобудівного підприємства для складання максимально ефективних та мінімально помилкових стратегічних планів. Оскільки виробничий, ринковий та фінансовий потенціали машинобудівних підприємств відрізняються за рівнем свого розвиту, доцільно використовувати сильні сторони підприємств та зосереджувати увагу на покращенні слабких місць за допомогою використання таких інструментів адаптації, як реструктуризація, спеціалізація та диверсифікація. Стратегічні цілі машинобудівних підприємств повинні задовольняти такі вимоги: бути взаємопов’язаними, конкретними, реальними, чітко сформульованими, досяжними, відповідати наявному та бажаному масштабу діяльності підприємства, узгоджуватись з фінансовим, виробничим та ринковим потенціалами, мати різну тривалість.
Цілі такого адаптивного інструменту, як реструктуризація, здебільшого справляють відчутне навантаження на фінансовий потенціал машинобудівного підприємства та опосередковано впливають на виробничий і ринковий потенціали. З огляду на те, що реструктуризаційні цілі визначаються за наявного фінансового потенціалу, стратегічні та тактичні цілі реструктуризації мають відповідати тактичним та стратегічним цілям нарощування фінансових можливостей підприємства.
Досягнення ефективності виробничого процесу за рахунок проведення спеціалізації прямо залежить від виробничого потенціалу та опосередковано залежить від фінансового та ринкового потенціалів. Використання устаткування високої виробничої потужності, має відповідати ринковому потенціалу машинобудівного підприємства, оскільки виробництво якісного, але дорогого товару, на який ринок матиме обмежений попит, в кінцевому підсумку може призвести до перевиробництва та економічної неефективності впровадження такого виду перетворень. Отже, зв'язок з фінансовим потенціалом вказує на доходи та видатки, що супроводжують процес впровадження спеціалізації, встановлює можливості залучення капіталу та підвищення рівня інвестиційної привабливості підприємства.
Впровадження у дію такого адаптивного інструменту, як диверсифікація, має на меті скорочення можливих ризиків, впровадження змін та врахування ризикованості проектів під час управління масштабом діяльності підприємства. Стратегічне планування, а, отже, і формулювання цілей адаптивної підсистеми управління масштабом діяльності підприємства, пов’язане із рівнем розвитку ринкового потенціалу. Таким чином, рівень ринкового потенціалу виступає індикатором реальності та досяжності диверсифікаційних цілей при постійних змінах мінливого зовнішнього середовища. Розширення асортименту продукції як обов’язкова частина диверсифікаційних процесів, вимагає від ринкового потенціалу постійного підвищення ефективності системи збуту заради отримання позитивного економічного ефекту. Реалізація такої цілі, як одночасний розвиток кількох не пов'язаних між собою видів виробництва, сприяє оптимізації можливих ризиків за рахунок збільшення виробництва і збуту одного виду продукції при скороченні обсягів продаж. Така ціль відіграє адаптивну роль і ринковий потенціал повинен забезпечити для її втілення належний рівень освоєння нових сегментів продуктових, географічних та споживчих ринків. При впровадженні на ринку нових видів продукції виникає опосередкований зв'язок з виробничим потенціалом підприємства завдяки використанню технічних можливостей виробничих фондів, а з фінансовим потенціалом - завдяки достатнім фінансовим потокам, необхідним для розширення видів товарної продукції та забезпечення ефективної рекламної компанії.
Узагальнюючи аналіз наведених вище адаптивних інструментів, можна дійти висновку, що кожен з них, залежно від характеру цільової адаптивної підсистеми, більшою мірою пов'язаний з одним видом потенціалу і меншою мірою - з двома іншими. Тому на машинобудівних підприємствах будь-який вид адаптивних інструментів слід впроваджувати залежно від стану та цілей, спрямованих на покращення фінансового, виробничого та ринкового потенціалів.
Загострення питань стосовно забезпечення єдності економічних та управлінських аспектів діяльності машинобудівних підприємств, невідповідність тактичних дій стратегічним цілям, помилковість у визначенні стратегічних орієнтирів діяльності – все це обумовило необхідність створення механізму стратегічного управління масштабом діяльності підприємств. Такий механізм дає можливість забезпечити стрімке зростання темпів виробництва, якості продукції, підвищення її конкурентоспроможності завдяки використанню усіх потенційних можливостей та в кінцевому результаті вихід на світовий ринок. Механізм стратегічного управління масштабом діяльності підприємства включає перелік складових, сукупне функціонування яких забезпечує розвиток потенціалу масштабу підприємства, і, зрештою, стрімкий розвиток машинобудівної галузі держави. В цілому під стратегічним управлінням масштабом діяльності підприємства треба розуміти успішну реалізацію поставлених стратегічних цілей підприємства, здійснюваних у контексті місії організації. Його фундаментальне завдання полягає у забезпеченні тісного взаємозв’язку місії з основними цілями організації в умовах мінливого зовнішнього середовища.
Узгодження діяльності всіх структурних елементів суб’єкта господарювання через управління стратегічними цілями задля необхідного для ефективної діяльності масштабу діяльності підприємства передбачає використання системного підходу до управляння виробничим, фінансовим і ринковим потенціалами підприємства. Для дієвості системи стратегічного управління масштабом діяльності підприємства з урахуванням впливу на його діяльність факторів зовнішнього і внутрішнього середовища слід використовувати механізм управління об’єктом, що відображається через результати його діяльності. Сутнісною характеристикою управління масштабом діяльності підприємства виступає рівень ефективного використання управлінського впливу машинобудівного підприємства з урахуванням факторів впливу зовнішнього та внутрішнього середовища.
Мету стратегічного управління масштабом діяльності підприємства можна виразити через використання методів та інструментів для досягнення стратегічних цілей, які здійснюють вплив на його виробничий, фінансовий, ринковий потенціали. Стратегічне управлінням масштабом діяльності підприємства можна представити у вигляді процесу формування ефективного використання фінансових, виробничих та ринкових можливостей машинобудівного підприємства, метою якого є вибір оптимальної стратегії розвитку на основі оцінки факторів, що впливають на досягнення намічених суб'єктом господарювання стратегічних цілей.
Стратегічне управління масштабом діяльності підприємства зосереджується на регулюванні стратегічних складових, складових забезпечуючих, функціональних складових та складових потенціалів, що впливають на забезпечення функціонування та орієнтацію підприємства відповідно до обраної стратегії розвитку. Розвиток та підтримка визначених складових на належному рівні дають можливість підприємству реалізовувати стратегічні плани щодо розвитку масштабу його діяльності, поліпшувати якість товарів, розширювати номенклатуру виробництва, збільшувати збут та освоювати нові ринки.
Сучасні економічні дослідження будь-якої проблемної сфери обов'язково повинні враховувати дію великої кількості критеріїв і чинників, викликаних потребами новітнього розвитку суспільства. До основних чинників можна віднести глобалізаційні процеси, при яких кризові явища інших країн дедалі відчутніше впливають на вітчизняні підприємства, особливо машинобудівної галузі. Постійний характер виникнення кризових та післякризових періодів потребує від підприємств не лише розраховувати на забезпеченість власними та залученими фінансовими ресурсами, а й передбачати при стратегічному плануванні діяльності можливості змін внутрішнього середовища для підтримання власної органістичності. Процес формування масштабів діяльності підприємства повинен спиратися на ефективне використання усіх видів потенціалів, що входять до його складу, при своєчасному використанні адаптивного інструментарію перетворень з урахуванням зв’язків між внутрішніми та зовнішніми чинниками.
Дослідження показало, що ефективним інструментом для аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на промислові підприємства, а також на виникнення та розвиток неочікуваних управлінських ситуацій є когнітивне моделювання, яке передбачає побудову когнітивної карти.
Когнітивна карта ситуації розглядається як орієнтований граф, вершини якого відповідають чинникам ситуації: в нашому випадку розглядаються потенціали підприємства та інтегральний показник. Дуги, які з’єднують вершини графа відображають причинно-наслідковий зв’язок між чинниками, що справляють вплив на ту чи іншу складову розвитку масштабу діяльності підприємства. Якщо збільшення значення чинника-причини призведе до збільшення значення чинника-наслідку, то такий зв’язок буде позитивним, в іншому випадку – негативним.
Когнітивна карта взаємозв’язку складових потенціалу з рівнем масштабу діяльності підприємства містить структуру показників змін з урахуванням зв’язків м