МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МАТЕРІАЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАЛІННЯ

на правах рукопису

ПЕТРУШЕВСЬКА ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА

УДК 658.589:338.246.025

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МАТЕРІАЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Спеціальність 25.00.02 Механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Чилікін Олексій Ігорович
доктор економічних наук,
професор

Донецьк - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МАТЕРІАЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ.........................................11
1.1. Інноваційно-інвестиційна діяльність як об’єкт державного регулювання і стимулювання.................................................................. 11
1.2. Комплексний аналіз державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в зарубіжних країнах................. 24
1.3. Дослідження законодавчих передумов державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні........... 38
Висновки до розділу 1............................................................................ 51
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ... 55
2.1. Інноваційно-інвестиційні пріоритети динамічного розвитку економіки України................................................................................... 55
2.2. Аналіз фінансового забезпечення активного інноваційного розвитку суб’єктів господарювання ...................................................... 65
2.3. Удосконалення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки................................................................................. 80
Висновки до розділу 2............................................................................ 94
РОЗДІЛ 3. РЕГІОНАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ......................................... 97
3.1. Удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності ............................ 97
3.2. Формування організаційних структур управління інноваційною діяльністю на державному і регіональному рівнях ............................ 110
3.3. Сполучення державних, суспільних і приватних інтересів при оцінці інноваційно-інвестиційної діяльності.................................. 127
Висновки до розділу 3.......................................................................... 150
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 157
ДОДАТКИ....................................................................................................... 172

ВСТУП

Актуальність теми. Стратегічний напрям розвитку держави, пов’язаний з інтеграцією України в Європу і світове співтовариство, зумовлює необхідність форсованого переходу до соціальноорієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку. Інноваційна політика держави повинна стати визначальним напрямком соціально-економічного розвитку, оскільки інновації є тим важелем, який дозволить розв’язати проблеми економічної стабілізації і забезпечить сталий розвиток України в результаті виникнення сукупних економічних ефектів як на макроекономічному рівні, так і на рівні регіонів і окремих суб’єктів господарювання.
Сучасна економічна теорія і практика містять у своєму арсеналі широкий спектр методів державного впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність. Проблема полягає в тому, щоб з урахуванням сучасної ситуації в країні сформувати систему методів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, яка б забезпечила комплексне управління інноваційним ланцюжком «наука інновація виробництво дифузія рутинізація» і стійку позитивну динаміку розвитку макро- і мікроекономічних систем. Ці обставини і визначають актуальність вибраної теми дисертації.
Значний внесок у розв’язання проблеми управління інноваційно-інвестиційною діяльністю зробили праці вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків, таких як В.П. Александрова, Г.А. Андрощук, Ю.М. Бажал, А.Е.Воронкова, В.М.Геєц, А.С. Гальчинський, Г.К. Губерна, В.В. Дорофієнко, П.Н. Завлін, С.В. Захарін, С.Д. Ільєнкова, Д.І. Кокурін, М.І. Крупка, В.П. Кухар, І.І. Лукінов, Д.С. Львів, І.П. Макаренко, Б.Є. Патон, О.С. Поважний, С.Ф.Поважний, О.С. Попович, А.П. Савченко, Б. Санто, Б. Твисс, М.І. Туган-Барановський, Р.А. Фатфутдінов, Т.С. Хачатуров, О.І. Чилікін, М.Г. Чумаченко, Й. Шумпетер, А.С. Яцків.
Не применшуючи значущості виконаної дослідниками роботи і цінності отриманих ними результатів, необхідно звернути увагу на недостатність широкомасштабних досліджень у галузі державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання; слабке наукове обґрунтування економічної політики країни, яка має стимулювати виробничу діяльність інноваційного типу; недосконалість методів аналізу ефективності і відбору пріоритетних інноваційно-інвестиційних проектів з урахуванням сукупних економічних ефектів; відсутність відпрацьованих фінансово-кредитних механізмів стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання на всіх стадіях інноваційного процесу; нерозвиненість методів трудової мотивації, що формує інноваційне мислення і поведінку управлінського персоналу.
У зв’язку з цим існує необхідність продовження досліджень, теоретичного обґрунтування нових підходів і розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі відбито результати наукових і прикладних досліджень, які проводилися автором при виконанні планів науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за період 20002004 рр. за темами: «Розробка економіко-управлінських механізмів та ефективних проектів забезпечення стратегічного розвитку, диверсифікації, фінансової та соціальної стабілізації підприємств» (№держреєстрації 0102U000963), «Розробка наукових основ інноваційної моделі економічного зростання Донецького регіону» (№ держреєстрації 0103U006101), «Фінансовий механізм державного управління економікою України» (№ держреєстрації 0104U008798). У рамках цих тем автором досліджено стан, проблеми і напрямки інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні, розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційної активності суб’єктів господарювання, зроблено пропозиції щодо комплексної оцінки і відбору інноваційних проектів з урахуванням сукупних економічних ефектів.
Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є розробка науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві.
Для досягнення поставленої мети в дисертації було сформульовано і розв’язано такі задачі:
теоретично обґрунтовано значення і необхідність державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві;
узагальнено світовий досвід державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в країнах з розвиненою ринковою економікою;
досліджено законодавчі передумови державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні у сфері матеріального виробництва;
розроблено пропозиції щодо удосконалення фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки;
обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві;
удосконалено організаційну структуру управління інноваційною діяльністю на регіональному рівні;
розроблено методичні підходи до формування і реалізації механізму багаторівневого аналізу, оцінки ефективності і відбору пріоритетних інноваційно-інвестиційних проектів.
Об’єктом дослідження є процеси державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах трансформаційної економіки.
Предмет дослідження організаційно-економічні механізми регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач у роботі використано такі підходи і методи: підхід теоретичного узагальнення і порівняння для розкриття особливостей державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; прийоми статистичного і графічного аналізу, що дозволили відбити динаміку інноваційної діяльності в Україні, у тому числі в Донецькому регіоні; метод системного аналізу для оцінки існуючих механізмів і підходів до регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; методи логічного узагальнення, що забезпечили послідовність проведення наукового дослідження; комплексно-цільовий метод щодо удосконалення організаційно-економічних механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; методи економіко-математичного моделювання, що забезпечили наукове обґрунтування оцінки економічної ефективності інноваційно-інвестиційних проектів.
Інформаційною базою дослідження стали офіційні дані Державного комітету статистики України і Донецького обласного управління статистики, звітно-статистичні дані суб’єктів господарювання, матеріали міжнародних науково-практичних конференцій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці комплексу науково-методичних підходів і рекомендацій, спрямованих на активізацію інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання шляхом удосконалення механізмів державного регулювання й стимулювання і адаптивних методів прийняття управлінських рішень в матеріальному виробництві.
Уперше запропоновано:
методичний підхід до удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві, який враховує цілі національної інноваційної політики макро-, мезо- і мікрорівнів та забезпечує прийняття науково-обгрунтованих управлінських рішень щодо формування національної інноваційної політики;
методичний підхід до формування механізму багаторівневого аналізу, оцінки ефективності і відбору інноваційно-інвестиційних проектів на засаді урахування державних, суспільних і приватних інтересів та його реалізації за допомогою використання методів економіко-математичного моделювання і експертних оцінок;
удосконалено:
систему найважливіших інструментів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві, що забезпечують комплексний опосередкований управлінський вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства за допомогою методів податкової, амортизаційної і грошово-кредитної політики;
методологічні підходи до визначення можливостей регіонів України у формуванні механізмів стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, які включають визначення пріоритетних напрямків інновацій, створення ринкової інфраструктури, фінансово-кредитну підтримку, підготовку кадрів;
організаційну структуру управління інноваційною діяльністю на регіональному рівні згідно з напрямками Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року;
подальший розвиток дістали:
напрямки формування законодавчої бази державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності з метою реалізації
інноваційної політики і узгодження економічних інтересів всіх учасників;
система державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на всіх етапах інноваційного ланцюжка, спрямована на підвищення ефективності відтворних процесів;
організаційні підходи до використання механізмів самофінансування інноваційної діяльності за рахунок внутрішніх джерел прибутку підприємств, амортизаційних відрахувань, а також позикових коштів.
Практична цінність результатів дослідження. Розроблені підходи, засоби й отримані результати являють собою методичну базу до удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на макро-, мезо та мікрорівні.
До результатів, які мають найбільше практичне значення, відносяться:
методичні підходи з удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, що були впроваджені Донецькою міською радою при розробці та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку великого промислового міста та програм розвитку складних галузевих комплексів (довідка № 234 від 22.03.2005);
методи розрахунку сукупного ефекту держави, суспільства та приватних інтересів, які було використано при впровадженні інноваційного проекту «Створення і реконструкція сталеплавильного, нагрівального, термічного і зварювального устаткування» на базі ЗАТ «НКМЗ» (довідка № 010/231 від 18.03.2005);
пропозиції автора стосовно системи інструментів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, що забезпечують комплексний опосередкований управлінський вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємств за допомогою методів податкової і амортизаційної політики, знайшли практичне застосування при вдосконаленні роботи державної податкової адміністрації в Донецькій області (довідка № 365/9-31Д від 1.04.2005).
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли також використання у навчальному процесі Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України під час викладання дисциплін «Основи економіки проектів», «Механізми стимулювання виробництва», «Механізми стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності», «Інструменти контролінгу», «Інвестиційний менеджмент» та «Фінанси» (довідка № 01-12/235 від 15.04.2005 р.). Довідки, що підтверджують практичну значущість дисертаційної роботи наведені в додатку А.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до розробки теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Україна наукова 2003» (м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інноваційного розвитку підприємств України» (м. Київ, 2003 р.), на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління (20002005 рр.).

Публікації. Основні положення досліджень відбито в 14 статтях (з них у фахових 6), серед яких 7 статей опубліковано у наукових журналах, 4 у збірниках наукових праць, 3 у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій у фахових виданнях 2,0 д.а., з яких 1,6 особисто належить автору.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Як показує світовий досвід, розвиток інноваційних процесів в економіці сприяє відновленню і розширенню виробничого потенціалу, підйому ефективності виробництва, приведе до макроекономічної стабілізації і росту ВВП, створенню стабільно функціонуючого фінансового ринку і, в остаточному підсумку, підвищенню добробуту населення.
Для активізації і регулювання інноваційної діяльності необхідна науково-обґрунтована інноваційна політика держави. Саме державна інноваційна політика визначає пріоритети, напрямки, структуру інвестицій, розробляє заходи, необхідні для виконання національних, регіональних і місцевих інноваційних програм. Тому метою роботи було рішення актуальної для економіки України задачі формування науково-методичних основ державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, розробка комплексу організаційно-економічних заходів, механізмів і підходів, що забезпечать умови для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в регіоні і дадуть змогу підвищити економічну ефективність конкретних інноваційних проектів.
У дисертації проведений аналіз стану, проблем і перспектив державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на рівнях національної економіки, регіональному й окремих суб'єктів господарювання, що дозволив зробити наступні теоретичні узагальнення, практичні висновки і рекомендації:
1. Обґрунтовано, що інновації є визначальним чинником економічного зростання: без активізації інноваційних процесів неможливе відновлення виробничого потенціалу, підвищення ефективності виробництва, ріст ВВП і поліпшення добробуту населення. Тому найважливішою задачею сучасного етапу ринкової трансформації економіки України є розробка науково-методичних основ державного регулювання і стимулювання ІІД.
Показано, що інноваційна діяльність як об'єкт управління характеризується низкою специфічних особливостей: наявністю ряду послідовних відносно самостійних стадій; значною тривалістю повного життєвого циклу інновації; органічним взаємозв'язком інноваційної діяльності з інвестиційної; великим числом учасників інноваційно-інвестиційного процесу; високим ступенем ризику для всіх учасників. Усі ці особливості необхідно враховувати при формуванні державної інноваційної політики і розробці і впровадженні конкретних механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання. У роботі доведена необхідність зростання ролі держави в регулюванні інноваційно-інвестиційної діяльності на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні.
2. У роботі досліджений і узагальнений досвід державного регулювання і стимулювання ІІД в економічно розвинутих закордонних країнах. Установлено, що в залежності від ролі держави в управлінні економікою і переважного типу державної економічної політики (централізована, децентралізована і змішана) залежить і набір методів, механізмів і інструментів впливу на інноваційно-інвестиційну активність національних суб'єктів господарювання. Ці методи варіюють у широкому діапазоні: від твердих і директивних методів регулювання до створення складних і гнучких механізмів, при яких ведуча роль приділяється суб'єктам інноваційної діяльності, а держава бере на себе функції створення сприятливих умов для реалізації їхніх цілей і задач. Обґрунтовано, що в останні роки в країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається загальна закономірність переходу від прямих методів державного регулювання інноваційної діяльності до економічного стимулювання використання інноваційних ідей для підвищення конкурентноздатності національного бізнесу.
3. Аналіз методології і практики державного регулювання і стимулювання інноваційної діяльності в Україні свідчить про недостатню увагу держави до питань правового забезпечення інноваційної діяльності, розробки комплексної, чіткої й законодавчої бази, що однозначно трактується. Діючі сьогодні в Україні закони і нормативні акти в сфері регулювання інноваційної діяльності характеризуються фрагментарністю, розрізненістю, а часом і явною суперечливістю пропонованих правових механізмів рішення проблем, що виникають. Обґрунтовано, що для підвищення інноваційної активності суб'єктів господарювання необхідне створення ефективного і стабільного законодавства, яке б забезпечувало адекватне міжнародним нормам правове поле і стимулювало інноваційну активність вітчизняних і зарубіжних підприємців.
4. Визначено механізми фінансового забезпечення інноваційного розвитку суб'єктів господарювання на сучасному етапі. Зроблено висновки про недостатню участь держави у фінансуванні інноваційних процесів і мотивації інноваційної активності суб'єктів господарювання. У сформованих економічних умовах для пожвавлення інноваційної діяльності необхідно задіяти всі можливі механізми інвестування, у першу чергу за рахунок мобілізації власних, залучених і позикових коштів.
5. Доведено, що державна інноваційна політика може бути ефективною тільки за умови створення адекватного механізму управління інноваційною діяльністю на макро-, мезо-, і мікрорівні. Розроблено логіко-структурний взаємозв'язок методів регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності на рівні держави, регіонів і окремих підприємств, що дозволить формувати і реалізовувати комплекси взаємозалежних заходів, які сприяють нарощуванню вітчизняного виробничого потенціалу і припливу інвестицій в економіку з метою досягнення стійкого економічного розвитку.
6. Обґрунтовано, що провідна роль у формуванні і розробці конкретних шляхів реалізації інноваційної політики повинна належати регіональним органам влади і управління, що визначають пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в регіоні з урахуванням наявного науково-технічного й економічного потенціалу і формують сприятливий інвестиційний клімат, здійснюють оцінку і відбір альтернативних інноваційних проектів, розробляють і проводять заходи щодо зниження інноваційного ризику в пріоритетних для регіону галузях; формують регіональну інноваційну інфраструктуру (включаючи інформаційне забезпечення); здійснюють підготовку і підвищення кваліфікації кадрів.
7. З огляду на значні витрати, пов'язані з активізацією інноваційної діяльності, вибору її варіантів повинен передувати детальний аналіз ефективності інноваційних проектів і факторів, що на нее впливають. У дисертації розроблена концепція багаторівневого аналізу й оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів, що дозволить враховувати як інтереси держави, регіону, так і інтереси окремих суб'єктів інноваційної діяльності.
Таким чином, запропоновані методи і схеми, сформульовані принципи і вимоги до механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві регіону визначають теоретичну наукову новизну проведеного дослідження.
Виявлені недоліки, отримані результати, запропоновані механізми державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в матеріальному виробництві регіону складають практичну цінність наукової значимості проведеного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова В., Бажал Ю. Економічні проблеми державного програмування науково-технічного розвитку // Економіка України. 1999. №10. С. 29-37.
2. Амитан В. На ветру перемен // Энергия инноваций . 2004. №1. С.24-26.
3. Андрощук Г.А. Економічний механізм стимулювання інновацій // Проблеми науки. 2000. № 1. С. 20-26.
4. Андрощук Г.А. Инновационная политика ЕС: состояние и тенденции // Проблеми науки. 2002. 12. № 12. С. 25-32.
5. Ансофф И. Стратегическое управление / Пер. с англ. Науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. М.: Экономика, 1989. 519 с.
6. Багинова О. Оценка, отбор и государственное финансирование инвестиционных проектов с учетом эффекта мультипликатора-акселератора в депрессивных регионах // Финансы и кредит. 2002. № 12. С. 41-49.
7. Біловодська О. Світові тенденції розвитку інноваційного підприємництва // Проблеми науки. 2003. № 5. С. 16-22.
8. Благун І., Левандівский О. Закордонний досвід інвестиційної діяльності банків і можливості його використання в Україні // Проблеми науки. 2002. №10. С. 22-31.
9. Бланк И. Основы финансового менеджмента. К.: «Ника-Центр», «Эльга», 1999. 511 с.
10. Бойко И. Технологические инновации и инновационная политика // Вопросы экономики. 2003. № 2. С. 141-144.
11. Бубенко П., Гусев В., Симсон Э. Направления практической деятельности по созданию основ инновационной экономики // Проблемы науки. 2003. № 3. С. 9-17.
12. Бугайчук Т. Захист товаровиробника як основна як основна складова промислової політики держави // Фінансова консультація. 2000. С. 39-40.
13. Бюлетень НБУ. 2004. № 2. С. 60.
14. Бюлетень НБУ. 2004. № 12. С. 55, С. 60-61, С. 71, С.91.
15. Василевский Э. Государственная промышленная политика США // Проблемы теории и практики управления. 1993. № 5. С. 20-24.
16. Василенко О. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. К.: ЦУЛ, 2003. 439 с.
17. Висоцька І.Б. Створення гнучкої системи пріоритетів інноваційного розвитку промисловості України // Проблеми науки. 2004. № 3. С. 23-27.
18. Вишенко А.М., Інноваційний менеджмент: Навч. посібн. К.: КНЕУ, 2003. 92 с.
19. Виркутова Т.А. Проектний аналіз: Навч. посібн. К.: Український центр духовної культури, 2000. 440 с.
20. Висящев В., Петрушевская В. Государственное регулирование инновационной деятельности предприятий Донецкого региона // Менеджер. 2003. №3(25). С. 28-32.
21. Воронкова А.Е., Кузьменко Л.В. Інвестиційне забезпечення інноваційних проектів. Вісник Академії економічних наук України: Науковий журнал. Донецьк: Академія економічних наук України, 2003. № 1(3). С.185-188.
22. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Издание 2-е, стереотипное. Луганск: Из-во Восточноукраинского национального университета имени Владимира Даля, 2004. 320 с.
23. Воронин Ю.М. Развитие научного потенциала инновационного типа и роль государственных научных центров // Проблемы прогнозирования. 2002. №3. С. 83-92.
24. Гальчинский А., Геец В., Семиноженко В. Украина в 2010 году: высокотехнологичная страна или сырьевой придаток Запада? Наука и целенаправленное стратегическое развитие экономики. / Mirror Weekly people, 1997. № 25. Р. 2-12.
25. Гойко А. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрямки їх реалізації. К.: ВІРА-Р, 1999. 320 с.
26. Гончарова Н., Петрова П. и др. Маркетинг инновационного процесса: Учеб. пособие. К.: «Вира Р», 1998. 267 с.
27. Гринев В. Инновационный менеджмент. Учебное пособие. К.: МАУБ, 2000. 145 с.
28. Губерна Г.К., Ільюшенко В.Г. Влада та управління // Менеджер. 2003. № 2(24). С. 7-12.
29. Гудков Л., Левада Ю., Левинсон А. и др. Бюрократизм и бюрократия: необходимость уточнений // Коммунист. 1988. № 12. С. 73-84.
30. Гусев В. Государственная инновационная политика: аспект интернационализации // Экономика Украины. 2003. № 6. С. 77-84.
31. Данилишин Б., Чижова В. Научно-инновационное обеспечение устойчивого экономического развития Украины // Экономика Украины. 2002. С. 4-11.
32. Данько М. Інноваційні процеси формування інституційної інфраструктурі в Україні // Проблеми науки. 2003. № 2. С. 2-10.
33. Дементьев В. Финансово-промышленные группы в российской экономике (спецкурс). Тема 8. Имущественные и финансовые основы стратегических преимуществ ФПГ // Российский экономический журнал. 1999. № 3. С. 60-68.
34. Дементьев В. Мотивация собственника и система экономической власти в переходной экономике // Экономика. 2002. №8. С. 115-119.
35. Державне управління: Словник довідник / Уклад.: Бакуменко В.Д, Безносенко Д.О та ін. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
36. Добров Г.М. Прогнозирование и оценка научно-технических нововведений. К.: Наукова думка, 1989.
37. Доклад о развитии человека за 2001 год. Издано по заказу Прогаммы развития ООН (ПРООН). Нью-Йорк, Оксфорд юниверсити пресс. 2001.
38. Дорофиенко В.В., Колосюк В.П. Инновационный менеджмент и научно-техническая деятельность: Учеб. пособ. Реком. Министерством образования и науки Украины. Д.: ДонГАУ, 2001. 409 с.
39. Європейський Вибір / Послання Президента України до Верховної Ради України Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 годи. Київ. 2002.
40. Жиляев И.Б. Эволюция современной научно-технической политики Украины // Проблемы науки. 2004. № 4. С. 2-6.
41. Житенко Е. Как стимулировать инновационную деятельность // Эко. 2002. № 3. С. 47-61.
42. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 10. С. 138
43. Закон України «Про основи державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності» // Відомості Верховної Ради України. 1992. №12. С. 165
44. Закон України «Про науково-технічну інформацію» // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 33. С. 345.
45. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. С. 34; 2001. № 8. С. 37.
46. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. С. 36; 1999. № 32. С.266; 2001. № 8. С. 37; 2002. № 7. С.51.
47. Закон України «Про наукову та науково-технічну експертизу» // Відомості Верховної Ради України. 1995. №9. С. 56; 1999. № 45. С. 400.
48. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 27. С. 181 та ін.
49. Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 27.
50. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. 1999. - №2. С. 20; 2000. № 28. С. 223.
51. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 32. С. 267; 2001. № 8. С.37; 2002. № 7. С. 51.
52. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків». 1999. № 40. С. 363; 2002. № 3-4. С. 28.
53. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 37. С. 307; 2001. № 8. С. 37.
54. Закон України «Про авторське право і суміжні права» // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 43. С. 214.
55. Закон України «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки» // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 48. С. 253.
56. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 36. С. 266.
57. Закон України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право» // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 2. С. 16.
58. Закон України Закон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» // Відомості Верховної Ради. 2003. № 13. С. 354-358.
59. Закон України «Про інформацію» / www. rada. kiev. ua.
60. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 23. С. 88.
61. Запоточний І.В., Захарченко В.І Державне регулювання регіональної економіки. Х.: «Одіссей», 2003. с. 592.
62. Захарін С.В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств // Фінанси України. 2003. № 1. С. 13-20.
63. Захаров В.С., Литовченко В.В., Петрушевский Ю.Л. и др. Системный поход к анализу и выявлению резервов роста эффективности угольного предприятия // Менеджер. 2000. № 4(11). С. 58-64.
64. Инновации нельзя проводить за счет бюджетных средств, это бизнес. Интервью с пред. правл. УГИК В. Рыжовым // Бизнес. 2003. №15. С. 32-33.
65. Іщенко Г. Курс на інноваційну модель економіки / Урядовий кур’єр. 2004. 5. бер. С. 4.
66. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / Под ред. С.Ильенковой. М.: ЮНИТИ, 2000. 327 с.
67. Инвестирование в инновационную деятельность // Автоматизация и современные технологии. 1994. № 10. С. 39-44.
68. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: навч. посібн. К.: Видавничий центр «Академія», 2005. 309 с.
69. Кінах А. Ефект випередження / Урядовий кур’єр. 2002. № 58. С. 4.
70. Клименко Т. Кредитная деятельность банковских учреждений Донецкого региона //Экономика Украины. 2002. № 7. С.17-22.
71. Клучи Д. Государство, бизнес и экономика // США-ЭПИ. 1995. №10. С.26-35.
72. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. М.: «Финансы и статистика», 2002. 144 с.
73. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. М.: Экзамен, 2001. 575 с.
74. Колосюк В.П., Дорофиенко В.В., Кириченко И.И. Проблемы менеджмента в научно-технической деятельности. Донецк, 2003. 158 с.
75. Коновалов А. Региональная научно-техническая политика: основные подходы к развитию инновационной деятельности в Донецкой области // Экономика промышленности. 2002. № 3(17). С. 144-147.
76. Коноплянникова М. Відділ маркетингу в структурі організації: призначення, функції і завдання // Маркетинг в Україні. 2003. №1. С.44-48.
77. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Затв. Постановою ВРУ від 13 лип. 1999р. №916-XIV // Наука та наукознавство. 1999. № 3. С. 29-36.
78. Копейкин М. Российская государственная политика в области инвестиций и инноваций // Маркетинг. 1995. № 4. С. 15-18.
79. Коренной А.А., Карпов В.И. Курс инновационного менеджмента. Киев, 1997. 335 с.
80. Кот Л. Інвестиційна діяльність в Україні: шлях активізації кредитних установ //Актуальні проблеми економіки. 2003. № 2(20). С.36-39.
81. Крупка М. Фінансово-економічні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України. 1998. № 5. С. 72-78.
82. Крупка М. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. Л., 2001. 607 с.
83. Крылов Э.И, Власова В.М., Журавкова И.В. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия. М.: «Финансы и статистика», 2003. 608 с.
84. Кузьмін О.Є., Князь С.В., Тувакова Н.В. Амортизаційна політика підприємств // Фінанси України. 2002. № 12. С. 20-25.
85. Кузьмінскій В. Інноваційно-інвестиційний потенціал фінансово-промислових груп // Фінанси України. 2003. № 6. С. 114-123.
86. Кульчицький М. Інвестиційне забезпечення розвитку виробничої сфери // Фінанси України. 1998. № 5. С. 11-15
87. Кучма Л. Утверджувати інноваційну модель економічних перетворень / Урядовий кур’єр. 2003. 36. С. 3-4.
88. Кучуков Р., Савка А. Определение экономической эффективности // АПК: экономика управления. 2001. № 12. С. 31-40.
89. Лавриенко И. Тонким слоем // Бизнес. 2003. № 4(523). С.
90. Лапко О.О. Інноваційна діяльність у системі державного регулювання. К.: ІЕ НАН України, 1999.
91. Литовченко В.В., Висящев В.В. Влияние экономического стимулирования на общественное развитие // Труди всеукраїнської конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання». Донецк, 2000. С. 257-259
92. Литовченко В.В. Механизм построения системы экономического стимулирования производства // Сборник научных трудов ДонГАУ том II Серия «Экономика» Выпуск 3 «Организационно-хозяйственный механизм развития экономики Донбасса». Донецк, 2001. С. 107-115.
93. Литовченко В.В. Организация системы экономического стимулирования эффективности производства // Менеджер. 2001. № 3(15). С. 94-97.
94. Литовченко В. К вопросу о стимулировании инвестиционной активности производственного предпринимательства // Сборник научных трудов ДонГАУ том II Серия «Экономика» Выпуск 6 «Методы развития предпринимательства и макроэкономического регулирования». Донецк, 2001. С. 19-30.
95. Лудченко Я.О. Управління економічною ефективністю інвестицій // Проблеми науки. 2001. № 8. С. 46-51.
96. Лукинов И., Мельник В. Перспективы экономического роста в Украине и проблемы инноваций // Общество и экономика. 2001. № 9. С.28-58.
97. Львов Д.С. Эффективное управление техническим развитием. М.: Экономика, 1990. 225 с.
98. Макаренко І.П. Інновація: порятунок чи «кризова пастка» // Вісник НАН України. 1997. № 7-8. С. 28-42.
99. Маліцький Б.А., Попович О.С. З чого починати впровадження прогнозно-аналітичних досліджень в практику формування та реалізації науково-технологічної політики держави // Проблеми науки. 2004. №2. С.2-7.
100. Мамотенко Д.Ю. Оценка экономической эффективности инвестиционного проекта при сокращении времени его выполнения // Проблеми науки. 2003. № 6. С. 25-30.
101. Мамутов В., Знаменский Г., Кузьмин Р. И др. Влияние на процесс технизации экономики государственной экономической и законодательной политики, хозяйственного законодательства. (Сборник научных трудов). Д. ИЭПИ НАН Украины. 1998.
102. Махмудов О.Г. Стратегія розвитку інноваційних «крапок росту в Україні» // Схід. 2002. № 1(44). С. 37-38.
103. Машошин В. Новая инновационная модель развития Донбасса // Меркурий. 2002. № 4. С.8-10.
104. Медынский В., Ильдеменов С. Реинжениринг инновационного предпринимательства / Под ред. Проф. В. Ирикова. М.: ЮНИТИ, 1999. 414с.
105. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов и их отбору для финансирования. Официальное издание. Утверждено: Госстрой России, Министерство экономики РФ, Госкомпром России №7 12/47 31марта 1994 г. М.: Информэлектро, 1994. 80 с.
106. Методические рекомендации по разработке инвестиционной политики предприятия. Утверждены приказом Министерства экономики РФ от 18.10.97 № 118 / Экономика и жизнь. 1997. № 50. С.13
107. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов (вторая редакция). Официальное издание. Утверждено: Министерство экономики РФ, Министерство финансов РФ, Государственный комитет РФ по строительной, архитектурной и жилищной политике № ВК 477 от 21.06.1999 г. / В.В. Косов, В.Н. Лившиц, А.Г.Шахназаров. Экономика 2000. 421 с.
108. Методика визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво. Офіційне видання. Затверджено Мінекономіки та Мінфіну України від 25.09.2000 р. №218/446
109. Михасюк І., Мельник А., Крупка М. И др. Державне регулювання економіки. Л.: «Українські технології», 1999. 640 с.
110. Мілевський В. Теоретичні засади визначення ефективної інвестиційної політики в перехідній економіці // Економіст. 2001. №9. С.30-33.
111. Морозов О.Ф. Особливості створення й функціонування технологічних парків // Збірник наукових праць ДонДАУ. Інноваційний менеджмент. Сер. Державне управління. Д.: ДонДАУ. 2002. Т. III., вип. 12. С. 40-50.
112. Мы не безнадежно отстали от Запада. Интервью с д.т.н., проф., Б.Патоном // Бизнес. 2003. № 16-17. С. 34-36.
113. Науково-технічна сфера України: загальна характеристика. «Матеріали круглого столу» // Проблеми науки. 2004. № 5. С. 44-52.
114. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: статистичний збірник 2004 / Держкомстат України. Київ, 2005. 360 с.
115. Онишко С. Фінансовий потенціал інноваційного розвитку економіки // Фінанси України. 2003. № 6. С. 66-74.
116. Орлів С. Система амортизації і самофінансування підприємств // Бізнес Інформ. 1998. № 13-14. С. 55-58.
117. Основы инновационного менеджмента теория и практика: Учебное пособие / Под ред. Завлина П., Казанцева А., Миндели Л. М.: Экономика, 2000. 475 с.
118. Панасюк Б. Податковий кодекс барометр положення в суспільстві // Економіка України. 2002. № 12. С. 12-20.
119. Панков В.А. Управление стоимостью наукоемкого машиностроительного предприятия: теория и практика. К.: Наукова думка, 2003. 424 с.
120. Петрушевская В.В. О проблеме стимулирования внедрения новейших технологий и высокотехнологической продукции // Менеджер. 2002. № 3(19). С. 51-55.
121. Петрушевская В.В. Учет экономического интереса инвестора при оценке эффективности инвестиционных проектов // Збірник наукових праць. - Управління проектами та розвиток виробництва. 2002. № 1(4). С. 93-98.
122. Петрушевская В.В. Государственное регулирование денежно-кредитной политики для обеспечения инновационного развития субъектов хозяйствования // Збірник наукових праць ДонДАУ. Т. IIІ., вип. 14. Донецьк: ДонДАУ, 2002. С. 60-68.
123. Петрушевська В.В. Державне регулювання інноваційно-інвестиційних пріоритетів динамічного розвитку економіки України // Збірник наукових праць. Стратегія інноваційного розвитку підприємств України. К.: КНУТД. 2003. С. 137-141.
124. Петрушевська В.В. Державне регулювання інноваційної діяльності підприємств за допомогою податкового стимулювання // Вісник КНУТД. Київ. 2003. С. 43-48.
125. Петрушевская В.В. Адаптивные технологии выбора методов стимулирования инновационно-инвестиционных процессов: макро-экономический и региональный аспекты государственного управления // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Україна наукова 2003. Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2003. Том 17. С. 5-7.
126. Петрушевский Ю.Л., Литовченко В.В. Источники стимулирования экономического развития // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. 2001. № 4. С. 66-68.
127. Пилюшенко В.Л. Роль научно-технического прогресса в формировании мотивационного механизма предприятия // Збірник наукових праць ДонДАУ. Т. II., вип. 7. Донецьк: ДонДАУ, 2001. С. 3-9.
128. Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів: Розпорядження Президента України від 23.01.96 № 17/96 /Урядовий кур’єр. 1996. 26. лют.
129. Поважный А.С. Инвестиционная привлекательность предприятий методы ее оценки // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. 2000. № 3. С. 209-214.
130. Поважный С.Ф., Силаев В.И., Сидоренко В.В. Принятие управленческих решений в экономике XXI века (на базе современных коммуникационных технологий) // Збірник наукових праць ДонДАУ. Т.4., вип. 22. Донецьк: ДонДАУ, 2003. С.3-18.
131. Поважный С.Ф. Квалификация управленческих кадров важнейший фактор экономического роста // Менеджер. 2002. № 4(20). С. 7-16.
132. Погодин В. Информационная панель для системного управления предприятием // Проблемы теории и практики управления. 1993. №4. С.71-76.
133. Попович О.С. Використання науково обґрунтованих підходів до формування та реалізації пріоритетів інноваційної діяльності в законодавстві України // Проблеми науки. 2002. № 6. С. 13-18.
134. Пріоритети технологічного розвитку України / Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. К.: Інф. Вид. Центру Держкомстату України. 2003. С. 83.
135. Программа научно-технического развития Донецкой области на период до 2020 года.
136. Рішення розширеного спільного засідання колегії Донецької обласної державної адміністрації та Президії Національної академії наук України / Близнюк А.М., Патон Б.Є. Науково-практична конференція «Донбас 2020: наука і техніка виробництву». Донецьк, 2004.
137. Романова М.В. Методические основы оценки экономической эффективности инвестиционных проектов // Финансы и кредит. 1999. №7(55). С. 8-12.
138. Росин В. Промышленная политика Японии // Проблемы теории и практики управления. 1993. № 5. С.25-30.
139. Савченко А., Москалюк Н. Налог на прибыль предприятий как инструмент инвестиционной политики государства // Экономика Украины. 2003. № 3. С. 22-28.
140. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: пер. с венг. М.: Прогресс, 1990
141. Сердюк І.Г. Стимулювання інноваційної діяльності // Фінанси України. 2003. № 11. С. 81-90.
142. Сіденко В. Пастка посткомуністичних економічних перетворень // Політична думка. 1997. № 4. С. 61-76.
143. Статистика науки и инноваций: Краткий терминологический словарь / Под ред. Л. Гохберга. М.: ЦИСН. 1996.
144. Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держкомстат України. К.: «Консультант», 2005. 548 с.
145. Статистичний щорічник Донецької області за 2004 рік / Держкомстат України. Донецьке обласне управлі