МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Сиченко Віктор Володимирович

УДК 351.851: 37.014.5(477)

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Данилишин Богдан Михайлович,
академік НАН України,
доктор економічних наук,
професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ 14
1.1. Теоретичні підходи до державного регулювання системи освіти 14
1.2. Необхідність активізації державного управління системою освіти 36
1.3. Досвід державного регулювання системи освіти в країнах Центральної та Східної Європи 53
Висновки до розділу 1 73
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ 77
2.1. Соціально – економічна сутність освітніх послуг як об’єкта державного управління 77
2.2. Вплив державного управління на реалізацію суспільних функцій освіти 92
2.3. Модернізація структури університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти 107
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 137
3.1. Аналіз розвитку вищої освіти України 137
3.2. Аналіз проблем фінансування вищої освіти в Україні 171
3.3. Позабюджетне фінансування вищих навчальних закладів 194
Висновки до розділу 3 206
РОЗДІЛ 4. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 214
4.1. Світовий досвід фінансового регулювання вищої освіти 214
4.2. Розвиток фінансового механізму інвестування освітньої і наукової сфери 225
4.3. Удосконалення умов фінансування вищої освіти як основного чинника підготовки фахівців 239
Висновки до розділу 4 262
РОЗДІЛ 5. ІННОВАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ 267
5.1. Механізми формування організаційно – нормативної основи державного управління вищою освітою 267
5.2. Механізми державного управління інноваційним розвитком вищої освіти 310
5.3. Механізми управління запровадженням європейської парадигми кредитно-трансферної системи у ВНЗ
Висновки до розділу 5
339
354
ВИСНОВКИ 359
ДОДАТКИ 366
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 387

ВСТУП

Актуальність теми. Рівень вищої освіти в Україні є визначальним фактором прогресу країни, її здатності самостійно розвиватися та конкурувати в глобалізованому світі. Трансформаційні процеси в економіці України, її реформування та модернізація вимагають розробки нових наукових підходів до визначення ролі вищої освіти в економічному житті суспільства, всебічного дослідження тенденцій її розвитку та закономірностей функціонування. В умовах ринкової економіки держава використовує економічні методи управління. Серед заходів, які потребують невідкладного вирішення, є підготовка висококваліфікованих професійних кадрів, яких вимагає український ринок праці. Тому державна політика в сфері вищої освіти має зосередитись на забезпеченні підготовки вищими навчальними закладами кадрів з таким розрахунком, щоб молоді фахівці після закінчення навчального закладу мали можливість реалізувати отримані знання на практиці, виявити творчі сили й ініціативу.
Адаптованість системи освіти та професійної підготовки до динамічних змін кон’юнктури попиту та пропозиції на світових ринках праці,
забезпечення підготовки робочої сили, професійно-кваліфікаційні параметри якої відповідають потребам соціально-економічного розвитку суспільства, виступають визначальними чинниками зростання конкурентоспроможності людських ресурсів. В умовах формування інноваційного суспільства функціональними особливостями освіти виступає не тільки здатність
надавати тим, хто навчається, нагромаджений у попередні роки обсяг
знань та навичок, але й підвищувати здатність до сприйняття та використання на практиці нових наукових ідей, технічних інструментів та методів
виробництва, формувати у працівників новаторські здібності, ініціативу та підприємливість.
В умовах приєднання України до Болонського процесу цілком закономірною постала необхідність перебудови і вдосконалення системи державного управління вищою освітою щодо спрямування української освіти на досягнення сучасного світового рівня, збільшення внеску в розвиток економіки, науки, освіти, культури країни й добробуту народу. Таким чином, актуальність теми дослідження визначається, насамперед, соціальним замовленням: до чого і як необхідно готувати майбутніх спеціалістів у сучасних соціально-економічних умовах, і що слід змінити в системі державного управління вищою освітою України.
Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність значної кількості праць вітчизняних і зарубіжних авторів, що стосуються державної освітньої політики й управління освітою, зокрема це праці В. Андрущенко, В. Астахової,
Т. Боголіб, В. Вікторова, Н. Внукової, В. Журавського, М. Згуровського,
І. Каленюка, С. Кіндзерського, В. Кременя, Т. Заяць, Н. Нижник,
С. Ніколаєнка, П. Скотта, Т. Фінікова, К. Яреська, а також деякий власний нагромаджений досвід з досліджуваного питання. Пошук ефективних механізмів державного управління реформування вищої освіти є предметом постійної уваги теоретиків і практиків. Серед них слід назвати таких вітчизняних і зарубіжних фахівців: В. Бакуменка, П. Гамана, Б. Данилишина, О. Іваницьку, Б. Кларка, В. Князєва, М. Корецького, В. Куценко, М. Латиніна, Дж. Лорша, П. Лоуренса, В. Майбороду, С. Майбороду, В. Мартиненка,
М. Петерсена, О. Поважного, С. Поважного, Дж. Пфеффера, Д. Пуфа,
В. Тертичку та ін.
У той же час, незважаючи на значний науковий доробок, залишаються ще не достатньо дослідженими питання узагальнення історико-теоретичних засад, які присвячені державному управлінню вищою освітою України в контексті світового досвіду. Дотепер відсутні комплексні дослідження цієї проблеми, що не дає можливості відтворити цілісну картину становлення сучасної системи державного управління освітою. Залишаються не визначеними моделі основних організаційно-правових засад діяльності органів державного управління щодо реалізації завдань входження України до європейського освітнього простору, модернізації вищої освіти і розвитку інноваційних процесів у вищій школі. Отже, необхідність теоретичного, методологічного та практичного значення вирішення окреслених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукових тем відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування
Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193(39), 0106U005261(48)) та “Макроекономічне регулювання інвестиційних
процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (номер державної реєстрації 0107U0004762). Роль автора
полягає у розробці механізмів державного регулювання системи вищої освіти в Україні.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних та методологічних засад державного управління вищою освітою, розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання системи вищої освіти в Україні.
Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:
- визначити теоретичні підходи до застосування механізмів державного регулювання системи освіти;
- обґрунтувати необхідність державного втручання в управління системою освіти з урахуванням досвіду країн Центральної та Східної Європи;
- сформулювати соціально-економічну сутність освітніх послуг як об’єкта державного управління та дослідити його вплив на реалізацію суспільних функцій освіти;
- дослідити особливості розвитку вищої освіти України в контексті модернізації її структури на засадах утворення єдиного Європейського простору вищої освіти;
- провести аналіз механізмів бюджетного та позабюджетного фінансування вищої освіти та вузівської науки в Україні з урахуванням світового досвіду;
- удосконалити умови фінансування вищої освіти як основного чинника підготовки фахівців;
- визначити механізми формування організаційно-нормативної основи державного управління вищою освітою;
- обґрунтувати інноваційні механізми державного управління розвитком вищої освіти;
- визначити механізми управління запровадженням європейської парадигми кредитно-трансферної системи у ВНЗ.
Об’єкт дослідження – формування та розвиток механізмів державного регулювання системи вищої освіти в Україні.
Предмет дослідження – механізми державного регулювання системи вищої освіти в Україні.
Методи дослідження. Для реалізації визначених мети і завдань у процесі дослідження широко використовувався комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних і достовірних результатів: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану державної політики в сфері вищої освіти; методи аналізу і синтезу – для розробки системи державного регулювання вищою освітою України, розрахунково-конструктивний – з метою удосконалення механізму державної політики вищої освіти України.
Інформаційною базою дослідження послужили наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з різних галузей знань, в яких висвітлені фундаментальні положення теорії управління освітою, питання державного регулювання системи вищої освіти, законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, звіти Міністерства освіти і науки України, Державного комітету статистики України, інших міністерств та відомств, рішення (декларації) міжнародних форумів, матеріали Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, результати власних досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці наукових положень та отриманні наукових висновків, які в сукупності розв’язують важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних засад, практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання системи вищої освіти України.
Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні результати:
уперше:
- узагальнено теоретичні положення розвитку механізмів державного регулювання вітчизняної системи вищої освіти, які базуються на теорії контекстуального планування та формують «стрижневі компетенції» – сильні сторони й потенційні можливості в умовах входження України в глобальний освітній простір;
- обґрунтовано основні показники загальних та специфічних властивостей освітніх послуг вищої школи, що є необхідною умовою для подальшого дослідження механізмів державного управління вищою освітою у процесі забезпечення структурного співпадіння обсягу спеціалістів, що випускаються, потребам економіки;
- визначено об’єктивно необхідну роль державного управління в забезпеченні попиту на освітні послуги через взаємозв’язок економічних мотивів людей та держави, який полягає у сприянні поліпшенню відносин людини до свого економічного становища й оточення, ліквідації різних матеріальних й духовних дефіцитів, "вузьких місць" в особистому споживанні, а також в забезпеченні насичення попиту і зростанні якості освітніх послуг;
удосконалено:
- принципи розширення позабюджетних джерел фінансового забезпечення підготовки фахівців у вітчизняній вищій освіті, а саме: розроблено систему страхування та вдосконалення механізму кредитування підготовки спеціалістів з вищою освітою; сформовано у підприємств та організацій, „споживачів” кваліфікованих спеціалістів, джерела фінансування підготовки даних фахівців; вдосконалено правове поле з метою стимулювання розвитку меценатства, спонсорства, піклування; активізовано роботу в галузі підвищення ефективного комерційного використання об’єктів власності системи освіти, створення на цій базі централізованих фондів та резервів для підтримки освітніх закладів;
- стратегію розвитку вищої освіти України в умовах Болонського процесу, що передбачає створення інфраструктури вищих навчальних закладів з максимальною реалізацією власного потенціалу щодо задоволення високих вимог Європейської системи знань та адаптації до відповідних принципів, норм, стандартів і основних положень, що є ефективними для нашої держави і суспільства;
- механізми бюджетного фінансування вищої освіти шляхом переходу від централізованої структури розподілу бюджетних коштів до децентралізованої, що передбачає чітке врахування місцевими органами управління потреб конкретних регіональних ринків праці в спеціалістах, вирішення проблем конверсії і перепрофілювання великої кількості галузевих ВНЗ, значну економію матеріальних і грошових ресурсів, зниження необґрунтованої міграції населення і загальну стабілізацію демографічних процесів у регіонах;
- систему підготовки кадрів з вищою освітою за такими векторами: удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази з питань підготовки і перепідготовки спеціалістів різних напрямів, оптимізація мережі та чисельності особового складу ВНЗ у межах єдиної системи вищої освіти МОН України, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки фахівців, приведення змісту освіти у відповідність із державними стандартами вищої освіти, сучасних потреб та міжнародного досвіду підготовки кадрів, застосування інноваційних педагогічних технологій, створення умов для розвитку, саморозвитку, самореалізації випускників вузів, проведення державної акредитації ВНЗ за новими напрямами та спеціальностями підготовки фахівців;
набули подальшого розвитку:
- напрями державного регулювання системи вищої освіти України шляхом впровадження досвіду країн Центральної та Східної Європи, а саме: надання рівних можливостей щодо здобуття освіти усім громадянам; створення умов для залучення молоді до надбань світової науки і культури при збереженні національних традицій в освіті; орієнтація освіти на всебічний розвиток особистості, розвиток самостійності, ініціативи, творчої індивідуальності; посилення уваги до проблем інформатизації освіти; швидке реагування на потреби часу, економіки, суспільства і відповідне орієнтування змісту освіти та виховання; різнобічна фінансова підтримка розвитку освіти;
- поняття сутності освітньої послуги вищої школи як об’єкта державного управління та прямого, активного процесу передачі освітньої інформації від того, хто навчає, до того, хто навчається, що здійснюється інтелектуальною працею професорсько-викладацького складу в освітніх установах вищої освіти і спрямований на задоволення потреб людини у вищій освіті для забезпечення конкурентоспроможності та, як наслідок, затребуваності на ринку праці;
- система трансформації освітньо-наукового комплексу України в контексті входження в Болонський процес шляхом державної підтримки залучення зовнішніх і збереження внутрішніх коштів вищих навчальних закладів, що реалізує концепцію повного інноваційного циклу;
- механізми диференціації видів державної фінансової допомоги студентам в Україні шляхом застосування таких критеріїв, як рівень доходу претендента чи його сім’ї та успішність навчання; гранти і знижки в оплаті у якості заохочення найталановитіших студентів; використання доступних кредитів під гарантії держави у якості забезпечення можливості здобути вищу освіту;
- комплекс напрямів реалізації державної освітньої політики на макроекономічному та мікроекономічному рівнях з урахуванням внутрішніх потенційних можливостей вищих навчальних закладів, зокрема: створення належних економічних умов використання інтелектуальної праці та зростання попиту на неї; удосконалення системи оплати праці у освітній бюджетній сфері; поліпшення соціального захисту працівників освітньої галузі; удосконалення системи розподілу та використання бюджетних коштів на основі приведення у відповідність обсягів підготовки фахівців потребам сучасного ринку праці; розширення можливості використання додаткових джерел фінансування вищої освіти шляхом залучення бізнес-структур, спонсорської підтримки, меценатства;
- механізми державного управління інноваційним розвитком вищої освіти, що включають комплекс організаційних, науково-технічних, фінансово-економічних, інтеграційних заходів, результатом реалізації яких є підвищення ефективної діяльності ВНЗ, які створюють та поширюють нові знання і технології, що в кінцевому підсумку призводить до здійснення цілеспрямованих структурно-функціональних змін в економіці країни і до збільшення частки інноваційної складової в прирості внутрішнього валового продукту.
Практичне значення одержаних результатів полягає у вдосконаленні механізмів державного регулювання системою вищої освіти України шляхом підвищення наукового обґрунтування прийняття практичних заходів щодо її інтеграції до європейського та світового освітнього простору. Наукові висновки й рекомендації щодо розвитку державного управління вищою освітою в Україні використані у практичній діяльності Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти при розробці питань щодо стану та перспектив фінансування освіти і науки з Державного бюджету України у 2009–2010 роках (довідка від 21.06.2010 р. № 04-22/16-605). Пропозиції щодо впровадження системи підготовки кадрів з вищою освітою використані Дніпропетровською обласною радою при підготовці проектів обласного бюджету у 2005–2010 роках, регіональних програм розвитку освіти в Дніпропетровській області на 2009–2012, інноваційного розвитку області до 2020 року та захисту інтелектуальної власності до 2020 року, затверджених рішеннями Дніпропетровської обласної ради (довідка від 13.05.2010 р. № 67-к). Результати дослідження щодо удосконалення механізмів державного регулювання вищої освіти та впровадження стратегії розвитку вищої освіти України в умовах Болонського процесу використані Головним управлінням освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці регіональної „Програми розвитку освіти в Дніпропетровській області на 2009–2012 роки” (довідка від 23.06.2010 р. № 1832/8/1-10).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі при складанні навчальних планів, програм, спецкурсів, написанні підручників й методичних посібників з питань освітнього менеджменту, теорії та історії державного управління, виконанні дипломних та курсових робіт у Інституті підприємництва „Стратегія” (довідка від 29.04.2010 р. № 01-06-311), Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка від 10.06.2010 р. № 390), Дніпропетровському педагогічному коледжі Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара (довідка від 11.05.2010 р. № 151).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: «Децентралізація освітніх функцій в Україні» (м. Запоріжжя, 2007), «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2007), «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України» ( м. Харків, 2007), «Стратегии развития Украины в глобальной среде» (м. Сімферополь), «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування» (м. Київ, 2007), «Всеукраїнська науково-практична конференція «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 2007), «Європейські орієнтири муніципального управління» (м. Київ, 2008), «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2008), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2008), «Міжнародний управлінський форум „Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008), «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 2008), „Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (Запоріжжя, 2008), «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 2008), «Інвестиційна складова сталого розвитку регіону» (м. Харків, 2009), «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 2009), «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (м. Київ, 2009), «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів» (м. Дніпропетровськ, 2009), «Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования» (м. Мінськ, 2009).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 47 наукових працях загальним обсягом 35,1 обл.-вид. арк., у тому числі в монографії, 24 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 418 сторінок. Робота містить 7 таблиць, 29 рисунків, 4 додатки. Список використаних джерел складається з 323 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад, практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання системи вищої освіти в сучасних умовах. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Обґрунтовано доцільність розвитку української системи вищої
освіти на основі теорії контекстуального планування, яка ґрунтується на реалізації «стрижневих компетенцій» – її сильних сторін і потенційних можливостей. Розвиток «стрижневих компетенцій» приводить до створення сильних позицій на ринку освітніх послуг, які, в свою чергу, служать тими точками опори, навколо яких і відбувається формування нового зовнішнього середовища. Це зумовлює необхідність застосування в системі вищої освіти стратегії випередження та створення власного конкурентного середовища на довготривалу перспективу.
2. Встановлено, що освіта як позитивне соціально значиме благо має специфічну цінність для різних економічних суб'єктів і, як більшість
ринків соціальної сфери, відноситься до категорії виробників «суспільних товарів», або суспільних благ. Це ускладнює оптимальний розподіл ресурсів, робить фактично неможливим досягнення Парето-ефективності. Суспільний, соціальний ефект освіти ширший, ніж сума ефектів окремих споживачів освіти. На цій підставі обґрунтовано необхідність здійснення активної державної політики в сфері вищої освіти, що підтверджується даними про істотне структурне неспівпадіння обсягу спеціалістів, що випускаються, потребам економіки, а також перевиробництвом деяких спеціальностей і гострою нестачею інших.
3. Дослідження світових тенденцій, насамперед тенденцій реформування вищої освіти країн Центральної та Східної Європи, закладає основу для реального відродження української вищої школи, прогнозування її
подальшого розвитку, вдосконалення системи державного управління освітньою сферою.
Виходячи з аналізу розвитку вищої освіти країн Центральної та Східної Європи, виокремлено певні механізми, що можуть бути використані в
процесі формування й реалізації державної політики в сфері освіти України. Зокрема, це прагнення надати рівні можливості щодо здобуття освіти усім громадянам; створення умов для залучення молоді до надбань світової науки і культури при збереженні національних традицій в освіті; орієнтація освіти на всебічний розвиток особистості, розвиток самостійності, ініціативи, творчої індивідуальності; посилення уваги до проблем інформатизації освіти; швидке реагування на потреби часу, економіки, суспільства і відповідне орієнтування змісту освіти та виховання; різнобічна фінансова підтримка розвитку освіти.
4. Визначено характеристику освітньої послуги як об’єкта державного управління у вигляді прямого, активного процесу передачі освітньої
інформації від того, хто навчає, до того, хто навчається. Цей процес здійснюється інтелектуальною працею професорсько-викладацького складу в освітніх установах вищої професійної освіти і спрямований на
задоволення потреб людини у вищій освіті для забезпечення конкурентоспроможності й затребуваності на ринку праці. Як наслідок, споживання освітньої послуги вищої школи забезпечує в суспільстві корисний соціальний і економічний ефект у вигляді можливостей зростання валового внутрішнього продукту й національного доходу завдяки підвищенню продуктивності праці висококваліфікованого фахівця в системі суспільного поділу праці.
Аналіз специфіки освітніх послуг вищої школи дозволив виділити їх загальні й специфічні властивості, згрупувати в кілька основних показників для досить чіткого розуміння їх сутності й унікальних особливостей, що є необхідною умовою для подальшого дослідження механізмів державного регулювання.
5. Встановлено, що суспільні потреби в освіті конкретизуються у виконанні освітньою сферою шести головних суспільних функцій: формування людського капіталу нації; забезпечення культурного відтворення, передача культурних цінностей, що побічно стабілізує соціум; соціалізація, включення людини в соціум і діяльність на конвенціальній основі; соціальний контроль і профілактика соціального конфлікту; підтримка соціальної стратифікації й забезпечення соціальної мобільності; забезпечення професійної стратифікації – спеціальна освітня підготовка, що відповідає суспільним потребам у різних видах діяльності.
Виходячи з аналізу сутності суспільної, потреби визначено роль державного управління в забезпеченні попиту на освітні послуги. Так,
категорія потреби виражає кількісно та якісно певну сукупність товарів,
послуг та відображає економічні мотиви людей, що виникають при необхідності або бажанні споживати об’єкти матеріального й духовного багатства, що й відбивають умови їх життя. Державне управління, будучи одночасно засобом інтеграції громадського життя, координуючи й зв’язуючи між собою окремі сфери суспільства, дозволяє задовольнити відповідні суспільні потреби.
6. На основі проведеного аналізу визначено структурні проблеми
вищої освіти України, які залишилися від минулої централізованої економіки, і ті, що виникли за час незалежності держави у зв’язку з особливостями перехідного періоду. Встановлено, що в Україні є надлишкова і недостатньо збалансована з потребами суспільства та ринку праці кількість напрямів і спеціальностей підготовки фахівців з вищою освітою. У суспільстві має місце недостатнє визнання рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, а також відсутність чіткої різниці між рівнями спеціаліста і магістра. На даний час не зменшується розрив між освітянами і роботодавцями, між сферою освіти і ринком праці.
Визначено стратегію розвитку вищої освіти України в умовах Болонського процесу, що передбачає створення інфраструктури вищих навчальних закладів з максимальною реалізацією власного потенціалу щодо задоволення високих вимог Європейської системи знань та адаптації до відповідних принципів, норм, стандартів і основних положень, що є ефективними для нашої держави і суспільства.
На підставі аналізу розвитку вищої освіти в Україні виділено позитивні тенденції в підготовці фахівців різних профілів. Характерним є практичне завершення формування нормативної бази та стандартів вищої освіти для
різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Крім того, поліпшуються якісні характеристики потенціалу закладів вищої освіти, наближених до європейського рівня на основі приєднання до Болонського процесу, структура та обсяги підготовки фахівців дещо наблизилися до потреб і виробничих
можливостей держави і регіонів, удосконалюються механізми
диверсифікації джерел фінансування підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах, зміцнюється законодавча база розвитку системи вищої освіти в Україні.
7. Визначено, що у сфері вищої освіти проблемними залишаються питання господарської самостійності вищих навчальних закладів, а також відсутні реальні механізми забезпечення пріоритетного фінансування вищої освіти з бюджетних фондів і захисту прав навчальних закладів у процесі їх взаємодії із органами державного управління. Підвищення ефективності функціонування освітньої галузі потребує впровадження елементів відповідальності за результати своєї діяльності, гнучкості й адаптованості навчальних закладів щодо мінливих умов ринку праці, конкурентоздатності тощо.
Запропоновано механізми бюджетного фінансування вищої освіти шляхом переходу від централізованої структури розподілу бюджетних коштів до децентралізованої, що передбачає чітке врахування місцевими органами управління потреб конкретних регіональних ринків праці в спеціалістах, розв’язування проблем конверсії і перепрофілювання великої кількості галузевих ВНЗ, значну економію матеріальних і грошових ресурсів, зниження необґрунтованої міграції населення і загальну стабілізацію демографічних процесів у регіонах.
8. На основі аналізу механізму залучення позабюджетних коштів
у вузах України в останній період та досвіду зарубіжних країн сформовано принципи щодо розширення позабюджетних джерел фінансового
забезпечення підготовки фахівців. Сутність зазначених розробок полягає в необхідності активізації роботи в галузі підвищення ефективного комерційного використання об’єктів власності системи освіти, створення на цій базі централізованих фондів та резервів для підтримки освітніх закладів. Крім того, потребує вдосконалення нормативно-правова база регулювання залучення позабюджетного фінансування з метою впровадження системи страхування та вдосконалення механізму кредитування підготовки спеціалістів з вищою освітою; формування у підприємств та організацій, які є роботодавцями для кваліфікованих спеціалістів, джерел фінансування підготовки даних фахівців; стимулювання розвитку меценатства, спонсорства, піклування.
Доведено необхідність адаптації діяльності вищих навчальних закладів до економічних умов країни шляхом збільшення залучення позабюджетних джерел для забезпечення навчального процесу, а також удосконалення механізму витрат ВНЗ, досягаючи найбільшої економії ресурсів.
Враховуючи зарубіжну практику запропоновано в Україні застосувати деякі елементи системи податкових пільг на освітні послуги, взявши за критерії визначення розміру таких пільг рівень доходу претендента чи його сім’ї та успішність навчання. Гранти і знижки в оплаті повинні застосовуватись як заохочення для найталановитіших студентів, а кредити – як забезпечення можливості здобути вищу освіту. Збільшення диференціації видів державної фінансової допомоги студентам в Україні підвищило б освітній рівень населення в країні, могло б стати значним стимулом економічного зростання нашої країни та підвищення життєвого рівня населення.
9. Визначено заходи щодо підвищення ефективності державного управління освітнім процесом, які дозволять реалізувати концепцію повного інноваційного циклу: фундаментальні наукові дослідження – пошукові наукові дослідження – розробки – створення дослідних зразків нової техніки – виробництво товарної продукції – комерціалізація результатів наукових досліджень і передача технологій і наукоємної готової продукції з університету у виробництво, кадрове забезпечення.
Практична реалізація положень даної концепції в життя можлива за відповідного законодавчого забезпечення, яке надавало би більш широкі права як окремим членам колективу, так і ВНЗ в цілому і яке на перше місце ставило би зацікавленість виробника у результатах своєї праці.
З метою удосконалення умов фінансування вищої освіти запропоновано комплекс заходів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях з урахуванням внутрішніх потенційних можливостей вищих навчальних закладів.
10. Обґрунтовано механізми формування організаційно-нормативної основи державного управління вищою освітою, які включають в себе правові, організаційні, контрольні, фінансові заходи.
Визначено основні умови успішної структурної перебудови вищої
школи України на засадах єдиного Європейського освітнього простору: вищі навчальні заклади повинні організаційно, матеріально й методично
бути готовими до праці у новому форматі з поновленим й уточненим переліком спеціальностей; необхідно створити сучасні освітні стандарти, вибудувати структуру бакалаврських і магістерських програм, сумісних з європейськими стандартами; необхідно змінити ставлення до суспільного статусу вищої освіти, забезпечити відповідні умови для діяльності професорсько-викладацького складу і академічного персоналу. Відзначено необхідність вдосконалення нормативних документів щодо видачі випускникам ВНЗ дипломів державного зразка.
11. На основі проведеного структурно-функціонального аналізу
системи вищої освіти встановлено, що її модернізація можлива лише
єдиним шляхом – інноваційним, який отримав останніми роками розвиток у багатьох розвинених країнах світу. Структурне реформування системи підготовки кадрів з вищою освітою має відбуватися за такими
напрямами: удосконалення законодавчої та нормат ивно-правової бази з
питань підготовки і перепідготовки спеціалістів різних напрямів, оптимізація мережі та чисельності особового складу ВНЗ у межах єдиної системи
вищої освіти МОН України, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки фахівців, приведення змісту освіти у відповідність із державними стандартами вищої освіти, сучасних потреб та міжнародного досвіду підготовки кадрів, застосування інноваційних педагогічних технологій, створення умов для розвитку, саморозвитку, самореалізації випускників вузів, проведення державної акредитації ВНЗ за новими напрямами та спеціальностями підготовки фахівців.
12. Визначено необхідність уніфікації механізмів контролю якості навчання шляхом послідовного впровадження європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS) в освітянський простір України в міру того, як вона розвивається в рамках загальноєвропейського простору вищої освіти. Запровадження системи ЕСТS в навчальний процес вимагає також глибокої перебудови психологічної, дидактичної, наукової та методичної діяльності науково-педагогічних працівників у всій системі вищих навчальних закладах освіти України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абанкина И.В. Анализ зарубежного и отечественного опыта образовательного кредитирования / И.В. Абанкина, Н.Я. Осовецкая // Экономика образования. – 2006. – № 5. – С. 25–33.
2. Александров В. Освітня послуга: суть та моделі якості / Вадим Александров // Освіта і управління. – 2006. – Т. 9. № 1. – С. 156–164.
3. Алексєєв Ю.М. Україна: освіта і держава (1987-1997) / Ю.М. Алексєєв. – К. : ЕКСПРЕС-ОБ’ЯВА. – 1998. – 109 с.
4. Андрущенко В. Стратегія освіти / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2006. – № 3. – С. 5–9.
5. Андрущенко В. Економіка освіти ринково спрямованого суспільства / Володимир Андрущенко // Вища освіта України. – 2002. – № 2. – С. 10–14.
6. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю / В. Андрущенко. – К. : Знання України. – 2004. – 804 с.
7. Антошкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування / Антошкіна Л.І. – К. : Видавничий дім «Корпорація», 2005. – 368 с.
8. Астахова В. Система образования Украины в поисках ответов на глобальные вызовы эпохи / В. Астахова // Новий колегіум. – 2004. – №5–6. – С. 12–15.
9. Астахова В.И., Астахова Е.В. Становление международного сотрудничества Украины в области образования: учет современных тенденций / В. И. Астахова, Е.В. Астахова // Гуманітарні науки. – 2003. – №2. – С. 4–45.
10. Астахова Е. Кадровый потенциал высшей школы: реальность ситуации и вербальность подходов / Е. Астахова // Новий колегіум. – 2004. – № 4. – С. 3-7.
11. Астахова К. Приватна освіта — як наслідок освітянської реформи в Україні / К. Астахова, Н. Шаронова // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-30 жовтня 1998 року). – К. : МОН України, АПН України, ДАККО, ІЗМН, 1998 . – C. 319–321.
12. Астахова К. Трансформація вищої освіти вимагає трансформації управління вищою школою / К. Астахова // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 3. – C. 21-24.
13. Атаманчук Г.В. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г.В. Атаманчук // Вісн. УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 44–49.
14. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості освіти в Україні у контексті Болонських реформ / О. Бабкіна // Освіта і управління. – 2006. – Т. 9. – № 1. – С. 91–94.
15. Барблан А. Маркетинг как элемент нового мирового порядка в высшем образовании / Андрис Барблан // Альма Матер (Вестник высшей школы). – 2002. – № 11. – С.2–35.
16. Боголіб Т.М. Оперативне фінансове управління вищим закладом освіти / Боголіб Т.М. // Фінанси України. – 2004 . – №6. – С.46–52.
17. Боголіб Т.М. Ринкова модель ВНЗ : [монографія] / Т.М. Боголіб. – К. : Міленіум, 2007. – 264 с.
18. Боголіб Т.М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період : [монографія] / Т.М. Боголіб. – К. : Міленіум, 2006. – 506 с.
19. Болонський процес і навчання впродовж життя / [Упоряд. М.Ф. Степко, Б.В. Клименко, Л.Л. Товажнянський]. – Харків, 2004. – 110 с.
20. Болюбаш Я. Контури проблем гармонізації національних та міжнародних стандартів вищої освіти / Я. Болюбаш // Моделі гармонізації національних міжнародних стандартів освіти у контексті Болонського процесу : матеріали міжнародного семінару, 27-28 травня 2004 р. – Львів, 2004. – С. 19–21.
21. Борисова Е. Качество образования и место высшей школы в обществе / Е. Борисова // Альма Матер (Вестник высшей школы). – 2003. – №11. – С. 9–14.
22. Буковинський В. Проблеми становлення системи приватного інвестування в українську освіту / В. Буковинський // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України : зб. наук. пр. – К., 2005. – Вип. 45. – С. 24–32.
23. Бурлакова О. Розвиток ступеневої освіти у відповідності до вимог Болонської конвенції / О. Бурлакова // Наука і освіта. – 2006. – № 1-2. – С. 63-65.
24. ВАК у контексті Болонського процесу // Бюлетень ВАК України. – 2005. – № 3. – С. 2–7.
25. Вацко Я.Р. Демократизація управління освітою в Україні і Польщі в контексті загальноєвропейських освітніх процесів XXI в. / Я. Р. Вацко // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 3. – С.116.
26. Верхоглядова Н.І. Управління конкурентоспроможністю вищої освіти в процесі формування людського капіталу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д.е.н. / Н.І. Верхоглядова. – Дніпропетровськ. – 2005. – 32 с.
27. Виступ Міністра освіти і науки України Івана Вакарчука на нараді за участю Президента України Віктора Ющенка з питань забезпечення функціонування та розвитку освіти, яка відбулася 26 лютого 2008 р. у Секретаріаті Президента [Електронний ресурс]. – 2008. - Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/ministry/head/vakarchuk/speeches/26_02_2008_narada_prezydent_rozvytok_osvity.doc. – Заголовок з екрану.
28. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку. – Рішення колегії МОН України від 24.04.2005 : інформ. зб. МОН України. – 2005. – № 13–14. – С. 3–16.
29. Вікторов В. Кадровий потенціал освіти в системі управління її якістю / В. Вікторов // Вища освіта України. – 2004. – № 4. – С. 89–93.
30. Вікторов В. Проблеми євроінтеграції освітньої галузі України / В. Вікторов // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ. – 2005. – С. 43–51.
31. Вікторов В. Нові моделі управління освітою / В. Вікторов // Вища освіта України. – 2005. – № 2. – С. 66–71.
32. Внукова Н. Особливості стратегічного контролінгу у менеджменті діяльності вищого навчального закладу / Н. Внукова, Р. Коваляк // Менеджмент та бізнес-освіта України у глобальному конкурентному середовищі : матеріли 6-ї міжнар. конф. "Розбудова менеджмент-освіти в Україні". – К., 2005. – С. 108–119.
33. Внукова Н. Якість освіти у реалізації завдань Болонського процесу / Н. Внукова // Новий колегіум.- 2005.- № 6.- С. 9-13.
34. Воронько О. Кадрова політика - універсальний важіль державного будівництва / О. Воронько // Вісник НАДУ. – 2004. – № 2. – С. 141-152.
35. Гамаюнов В.Г. Формування дидактичного менеджменту в системі державного управління освітою : автореф. дис. канд. наук з держ. управління / В.Г. Гамаюнов. - Донецьк, 2003.- 21 с.
36. Гаркуша Л. Міжнародний центр : шлях до інтерналізації вищої освіти / Л. Гаркуша // Гуманітарні науки. – 2003. – № 2. – С. 128-133.
37. Глікін М. Підготовка спеціалістів вищої кваліфікації – фундамент розвитку України / Марат Глікін // Вища школа. – 2006. – № 3. – С.26–32.
38. Голубенко О. Далівський університет: кроки до інтеграції в європейський простір / О. Голубенко // Вища освіта України. – 2005. – № 4. – С. 80-83.
39. Гофрон Б. Консервативна і ліберальна філософія освіти та проблема нерівності в ній / Беата Гофрон // Вища освіта України. – 2004. – №4. – С.30–35.
40. Грабовська О. Проблеми реформування державного управління : зб. наук. праць УАДУ. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – Вип. 2. – С. 330-334.
41. Гребенюк В. Болонський процес і традиції української освіти / В. Гребенюк , Є. Євсєєв // Новий колегіум. – 2004. – № 3. – С. 43-48.
42. Грицяк І.А. Європейське управління : теоретико-методологічні засади / І.А. Грицяк. – К. : К.І.С., 2005. – 398 с.
43. Грішнова О. Освіта — головний чинник економічного і соціального розвитку України / Грішнова О., Заклекта О. // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2003. – №5–2. – С. 17.
44. Гуржій А. Методологічні засади оцінювання та прогнозування розвитку вищої освіти в Україні / А. Гуржій, В. Гапон // Вища освіта України. – 2006. – № 1. – С. 23-31.
45. Гурне Б. Державне управління / Гурне Б. [пер. з франц. В.Шовкуна]. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
46. Галаган А.И. Образовательные реформы последнего десятилетия XX века в странах Центральной и Восточной Европы / А.И. Галаган // Соц.-гуманит. знания. – 2002. – № 2. – С.209.
47. Дабагян А.В. Некоторые проблемы реформирования системы образования / А.В. Дабагян, А.М. Михайличенко. – Харьков : ФОРТ, 2001. – 320 с.
48. Данилишин Б., Куценко В. Ринок освітніх послуг: основні тенденції та шляхи модернізації / Б.Данилишин, В.Куценко // Україна : аспекти праці. – 2005. – № 8. – С. 28–34.
49. Демехин В.А. Концепція соціально-економічного розвитку України на період до 2010 р. / В.А. Демехин // Проблемы и перспективы инновационного развития экономики : Материалы 10-ой международной научно-практической конференции по инновационной деятельности, Киев-Симферополь-Алушта, 2005. – 343 с.
50. Дем’янчук О. Державна політика незалежної України в галузі освіти / О. Дем’янчук // Нова політика. – 2000. – № 4. – С. 26-29.
51. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття") : Постанова кабінету Міністрів України від 03.11.1993 № 896 / Вища освіта в Україні / [За заг. ред. А.П. Зайця, В.С.Журавського] – К. : ФОРУМ, 2003. – С. 51.
52. Державна політика: аналіз та механізм впровадження : Навч. посіб. – УАДУ. – К., 2000. – 229 с.
53. Державна програма “Вчитель” // Інформ. зб. МОН України. – 2002. – № 10. – С.18-23.
54. Державне управління : [Пер. з англ.] – К. : Основи, 1994. – 191 с.
55. Державне управління: теорія і практика : [монографія] / [За заг. ред. В.Б. Авер’янова]. – К. : Юрінком-Інтер, 1998. – 431 с.
56. Державне управління : Навч. посіб. / [За ред. А.Ф. Мельник]. — К. : Знання-Прес, 2003.- 344 с.
57. Державне управління : Навч. посіб. / [За ред. А.Ф.Мельник]. — К. : Знання, 2004. – С. 21.
58. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми : [монографія] / [За ред. В.М.Князєва]. – К. : Вид-во НАДУ : Міленіум, 2003. – 320 с.
59. Дзоз В. Гуманітарна політика держави як відповідь на проблеми суспільного розвитку / В. Дзоз // Вища освіта України. – 2005. – № 3. – С. 65–69.
60. Диденко Н.Г. Основные тенденции реформирования украинской высшей школы в контексте формирования единого европейского образовательного пространства / Н.Г. Диденко // Менеджер. – 2006. – № 2. – С. 16–25.
61. Домнич В. Обеспечение качества высшего образования на Украине / В. Домнич // Alma mater. – 2004. – № 1. – С. 30-33.
62. Дорогунцов С.И. Наука и инновации как основа решения практических задач социально-экономического развития страны / С.И. Дорогунцов, В.С. Яцков // Проблемы и перспективы инновационного развития экономики : Материалы 10-ой международной научно-практической конференции по инновационной деятельности, Киев-Симферополь-Алушта, 2005. – 343 с.
63. Дробноход М. Наша вища школа. Чи зробимо рішучий крок назустріч прийдешньому / М. Дробноход // Українська освіта у світовому просторі : Міжнар. конгресс, м. Київ, 19-21 жовтня 2006 р. // Освіта і управління. – 2006. – Т. 9. – № 3–4. – С. 7–18.
64. Дуткевич Я. Механізми фінансування вищої освіти / Я. Дуткевич // Сучасні системи вищої освіти : порівняння для України / [За ред. В. Зубка]. –К., 1997. – 520 с.
65. Дюркгейм Э. Метод социологии / Дюркгейм Э. - М. : Наука, 1991. – С. 25.
66. Економічна енциклопедія. – Т. 3. – П-Я. – 2002. – С. 483.
67. Економічний вимір конкурентоспроможності вищої освіти : [монографія] / [Верхоглядова Н.І., Чередніченко О.М., Венгєрова В.Ю., Іванникова Н.А.]. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. – 172с.
68. Економічний енциклопедичний словник : у 2 т. / [ред. С. В. Мочерний]. – Л. : Світ, 2005. – Т. 1. : А – Н. – 616 с.
69. Європа на шляху до інформаційного суспільства. - К. : Держ. ком. зв'язку та інформації України, 2000. - 176 с.
70. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки : Послання Президента України до Верховної Ради України. – Урядовий кур’єр. – № 100. - 4 червня 2003 року.
71. Єрмола А. Державна система моніторингу якості освіти – необхідна умова трансформаційних процесів освітянської сфери / А. Єрмола // Освіта і управління. – 2005. – Т. 8. – № 1. – С. 100-103.
72. Євтушевський В. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі / Володимир Євтушевський, Леся Шаповалова // Вища освіта України. – 2006. – № 2. – С. 62–66.
73. Жабенко О. В. Особливості й тенденції розвитку державного управління освітою в Україні (1946-2001 рр.). : автореф. дис. канд. наук з держ. управління / О. В. Жабенко. – К., 2003. – 20 с.
74. Жарая C.Б. Державно-громадське управління структурою вищих закладів освіти недержавних форм власності / C. Б. Жарая // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 28-30 жовтня 1998 р. – К. : ДАККО. ІЗМН, 1998. – С. 76-79.
75. Жарая С.Б. Зарубіжний досвід підготовки кадрів з питань європейської інтеграції (на прикладі Німеччини) / C. Б. Жарая // Державне управління в умовах інтеграції в Європейський Союз : Матеріали наук.-практ. конф. за міжнародною участю, м. Київ 29 травня 2002 р. [Гол. ред. В.І. Луговий]. – К. : УАДУ, 2002. – Т. 2. - С. 128-130.
76. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В.С. Журавський. - К. : вид. дім. “Ін Юре”, 2003. - 416 с.
77. Журавський В.С. Державна освітня політика: поняття, системність, політичні аспекти / В.С. Журавський // Прав. держава : щорічник наук. пр. - К., 2003. – Вип. 14. - С. 20-28.
78. Загальна декларація прав людини // Вісн. уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - 1998. - № 1. - С. 8-13.
79. Закон України «Про вищу освіту» № 2984 від 17.01.2002 р. / Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 20. - С. 506-536.
80. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (у сфері вищої освіти)» № 2229-1У від 14.12.2004 р. / Голос України. - 2005. - 11 січ.
81. Закон України «Про освіту» № 1060-XII від 23.05.1991 р. / Відомості Верховної Ради, 1991.- № 34. - С.452.
82. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року / Урядовий кур'єр. - 1991. - 19 груд.
83. Зарубежный опыт реформ в образовании: Европа, США, Япония // Высшее образование сегодня. – 2001. – № 2. – С.60–67
84. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. - К. : Міносвіти України, 1994. - Вип. 1. - 336 с.
85. Згуровський М. Дипломована псевдоосвіта, або суперечності перехідного періоду у сфері вищої освіти України / М. Згуровський // Дзеркало тижня. - 2006.- 18 лют.
86. Згуровський М. З. Суспільство знань та інформації - тенденції, виклики, перспективи / М. З. Згуровський // Дзеркало тижня. - 2003. - 24 трав.
87. Каленюк І. С. Диверсифікація джерел фінансування освіти / І. С. Каленюк // Фінанси України. – 2000. – № 11. – С. 72-78.
88. Каленюк І.С. Економіка освіти : [Навч. пос.] / І. С. Каленюк – К. : Знання України, 2003. – 316 с.
89. Каленюк І. С. Економічна освіта: реалії та перспективи / І. С. Каленюк. – Освіта. – 2003. – № 54. – С. 6.
90. Каленюк І.С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку / І. С. Каленюк. – К. : ТОВ “Кадри”, 2001. – 326 с.
91. Каленюк І. Освіта в ринковому середовищі та неекономічні цінності / І. Каленюк // Економіка України. – 2003. - №7. - С.67-73.
92. Каленюк І. Рух Європи до суспільства знань, Болонський процес і Україна / І. Каленюк, К. Корсак // Вища освіта України. - 2004. - №3. - С. 22-28.
93. Каленюк І.С. Система освіти в перехідній економіці / І. С. Каленюк // Економіка, фінанси, право. – 2001. - № 2. – С.27-30.
94. Каленюк І.С. Система освіти в перехідній економіці // Економіка, фінанси, право. – 2001. - №2. – С.27-30.
95. Калініна Л. Специфіка інформаційного управління закладами освіти / Л. Калініна // Освіта і управління. - 2003.- Т. 6. - № 1. - С. 47-66.
96. Кармін М.І. Стимулювання праці в освітньо-науковій сфері: проблеми теорії і практики / М.І. Кармін. – Луцьк : ”Вежа”, 2000. – 192 с.
97. “Кар’єра-центр” вищого навчального закладу і сучасні технології працевлаштування випускників / В. Малахов, Ю. Ямпольський, Г. Оборський, І. Єрімічой, О. Павлов // Вища освіта України. - 2004. - № 2. - С. 37-42.
98. Квєк М. Національна держава, глобалізація та університет як модерний заклад / М. Квєк // Ідея університету : [антологія / упоряд. : М. Зубрицька, Н. Бабалик, 3. Рибчинська; відп. ред. М. Зубрицька]. – Львів : Літопис, 2002. - С. 267-291.
99. Квєк М. Глобалізація і вища освіта / М. Квєк // Вища школа. – 2001. – № 4-5. – С.107-118.
100. Кедрович Г. Теория и практика использования компьютерных технологий в образовательных и профессиональных учебных заведеннях Польши / Г. Кедрович / [пер. с пол. Г.А. Цисовський]. - К. : Вища школа, 2001. - 335 с.
101. Кирда А.Г. Тенденції розвитку цілей освіти в розвинених країнах світу і України (друга половина ХХ століття) : автореф. дис. канд. пед. наук. / А.Г. Кирда. - К., 2005. - 26 с.
102. Кириченко О. Економіка освіти України: проблеми та перспективи реформування / Олександр Кириченко, Людмила Паращенко // Вища школа. – 2008. – № 2. – С. 46–51.
103. Кичко І.І. Фінансування освіти в умовах формування соціально орієнтованої економіки / Кичко І.І. // Фінанси України. – 2003. – № 1. – С.52–59.
104. Кіндзерський С.А. Державне управління в гуманітарній сфері регіону України : стан та тенденції розвитку : автореф. дис. канд. наук з держ. управління / С.А. Кіндзерський. - К., 2006. - 20 с.
105. Кіндзерський С. Державне управління гуманітарною сферою на сучасному етапі розвитку українського суспільства / С. Кіндзерський // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління : матеріали наук. практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, 28 травня 2004 р. - К. : Вид-во НАДУ, 2004. - Т. 1. - С. 106-107.
106. Кіріленко О. Поняття “дистанційна освіта” і “дистанційне навчання” / О. Кіріленко // Педагогіка та психологія. - 2002. - Вип. 22. - С. 13-17.
107. Кичко І. І. Фінансування освіти в умовах формування соціально орієнтованої економіки / І. І. Кичко // Фінанси України. – 2003. – № 1. – С. 53-59.
108. Классики менеджмента / [под ред. М. Уорнера] / [пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского]. – СПб.: Питер, 2001. - С. 640.
109. Коваленко В.П. Удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в Україні : автореф. дис. канд. наук з держ. управління / В.П. Коваленко. - Донецьк, 2006. - 18 с.
110. Ковальчук Л.О. Система освіти зарубіжних країн : [Навчальний посібник] / Л.О. Ковальчук, О.Б. Ковальчук. - Львів : Видавн. центр ЛНУ, 2003. - 136 с.
111. Козлакова Г. Інноваційні процеси у вищій технічній школі: інтеграція до європейського освітнього простору / Г. Козлакова // Вища освіта України. - 2005. - № 3. - С. 36-39.
112. Козлова Е. Некоторые проблеми информационного взаимодействия в вузе / Е. Козлова // Фундаменталізація вищої освіти - необхідна умова випуску конкурентоспроможних фахівців : матеріали міжнар. наук.-метод. конф., 11—13 квітня 2001 р. – Харків : НТУ “ХПІ”, 2001. - С. 193-196.
113. Коментар до Конституції України. - К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 134.
114. Конституція України : Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - Харків : Фоліо, 2005. - С.12.
115. Корольов Б. Методична складова Болонського процесу / Б. Корольов // Болонський процес в дії. – К., 2005. - С. 11-15.
116. Корсак К. Формування культури оцінювання і забезпечення якості роботи вищих шкіл / К. Корсак // Вища освіта України. - 2004. - № 1. - С. 41-48.
117. Котова О.Г. Розвиток системи підготовки і атестації наукових і науково-педагогічних кадрів в Україні (1992-1998 рр.). : автореф. дис. канд. наук з держ. управління / О.Г. Котова. – К., 2000. - 20 с.
118. Красняков Є. Освітня політика як інструмент впливу держави на систему освіти / Є. Красняков // Шлях освіти. - 2006. - № 4. - С. 11-13.
119. Красняков Є.В. Державна освітня політика та її законодавче забезпечення / Є.В. Красняков // Рідна школа. - 2003. - № 7. - С.3.
120. Кремінь В.Г. Болонський процес: зближення, а не уніфікація / В.Г. Кремінь // Дзеркало тижня. - 2003. -13 груд.
121. Кремінь В.Г. Результати роботи системи освіти минулого року дають можливість сподіватися на розвиток усіх освітянських напрямів / В.Г. Кремінь // Освіта України. - 2003. - № 62-63.
122. Крисюк С. Наукові проблеми управління післядипломною освітою / С. Крисюк // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 28-30 жовтня 1998 р. – К. : МО України, АПН України, ДАККО, ІЗМН, 1998. - С. 201-207.
123. Куделя П.О. Вища школа регіону як об’єкт соціального управління : [монографія] / П.О. Куделя. - Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2002. - 272 с.
124. Кузнецов Г. Науково-методичні та соціально-педагогічні аспекти безперервної освіти в контексті Болонського процесу / Г. Кузнецов, Т. Калюжна // Вища освіта України. - 2006. - № 1. – С. 75-79.
125. Куклин В.Ж., Беляков С.А. Системные аспекты образовательной политики и управление образованием / В.Ж. Куклин, С.А. Беляков // Университетское управление. - № 326. - С. 10-23.
126. Куриляк В. Україна в системі нової економіки та глобалізації освіти / Віталіна Куриляк // Вісник ТАНГ. – 2003. – №5/1. – С. 40–41.
127. Кучеренко О.О. Державна політика: теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування та здійснення : автореф. дис. канд. наук з держ. управління / О.О. Кучеренко. - К., 2000. - 20 с.
128. Кущ Л. Вітчизняні вузи не готові до Болонського процесу / Л. Кущ // Голос України. - 2007. - 30 берез.
129. Лазарев В.С. Управление образованием на пороге новой эпохи / В.С. Лазарев // Педагогика. - 1995.- № 5. – С. 9-12.
130. Лившиц В.Б. Правовые аспекты модернизации экономики образования / В.Б. Лившиц // Менеджмент в образовании. Научно-практический журнал. – 2004. – №2 (7). – С.67–70.
131. Лисенко Ю. Перебудова фінансування в державному ВНЗ / Ю. Лисенко, В. Андрієнко // Економіка України. – 2002. - №5. – С. 68-75.
132. Лич В.М. Фінансування науки: аналіз стану, проблеми та шляхи вдосконалення / В.М. Лич // Вісник ВДУ ім. Лесі Українки : серія „Економічні науки”. - 2005. - Розділ ІІІ. – С. 189-194.
133. Лукашевич М. Упровадження гуманітарної освіти в Україні : міфи та реальність / М. Лукашевич, А. Морозова // Вища освіта України. - 2006. - № 3. – С. 16-23.
134. Мазак А.В. Управління освітньою галуззю в умовах становлення громадського суспільства в країні : регіональний аспект : автореф. дис. канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / А.В. Мазак. - НАДУ при Президентові України. - К. : 2005. - С.9.
135. Мазоренко Д. Удосконалення університетської освіти в контексті європейської інтеграції / Д. Мазоренко // Новий колегіум. - 2006. - № 3. - С. 16-20.
136. Майборода С.В. Вища освіта України в умовах інтеграції у світовий освітній простір / С.В. Майборода // Державне управління в умовах інтеграції в Європейський Союз : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Київ, 29 травня 2002 р. [Гол. ред. В.І. Луговий]. - К. : УАДУ, 2002. - Т. 1.- С. 130-135.
137. Малиновський В.Я. Державне управління : [Навч. посібник] / В.Я. Малиновський. - Вид. 2-ге, доп. та перероб. - К. : Атіка, 2003. - 576 с.
138. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. / К. Маркс, Ф. Энгельс. - 2-е изд. - Т. 26, С. 243.
139. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл : в 2-х т. - М.: Прогресс – Универс, 1993. - Т. 2. - С. 258.
140. Матеріали Міністерства освіти і науки України щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-І\/ рівнів акредитації. – К., 2003. - 28 с.
141. Матеріали науково-практичного семінару "Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації 21-23 листопада 2003 року". – Львів : Вид-во "Львівська політехніка", 2003. - 111 с.
142. Мачулін В. ВАК у контексті Болонського процесу / В. Мачулін, Р. Бойко, Л Шкляр // Науковий світ. - 2005. - № 5. - С. 2-5.
143. Меняющиеся модели управления в высшем образовании: материалы проекта „Анализ эффективности управления в высшем образовании” Инновационного проекта развития образования Национального Фонда Подготовки Кадров. - Режим доступу до журн. : http//www.oecdcentre.hse.ru/ot_public.html. – Заголовок з екрану. - 21 с.
144. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес : [уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський., Ю.В.Сухарніков] ; [відп.ред. М.Ф.Степко]. – К. : Узд., 2004. – 60 с.
145. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою освітою / В.Д. Мороз // Педагогіка і психологія. - 2002. - № 3. - С. 76-81.
146. Мороз І. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу : [Монографія]. - К. : Освіта України, 2005. - 278 с.
147. Мотова Г. Система оценки качества образования в странах СНГ и Балтии / Г. Мотова // Аlma mater. - 2004.- № 1. - С. 37-40.
148. Нагаєв В. Адаптація традиційної рейтингової оцінки до європейської кредитно-трансферної системи / В. Нагаєв // Новий колегіум. - 2005. - № 3. - С. 39-4