МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Одеський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

КАРПОВ Ігор Юрійович

УДК 332.1.+323.174

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Пахомова Тетяна Іванівна
доктор наук з державного
управління, доцент

Одеса 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

4

Розділ 1. теоретико-методологічні основи ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ .

12

1.1. Формування теоретичної бази стратегічного планування розвитку регіону..

13

1.2. Зарубіжний досвід побудови стратегій регіонального розвитку

32

1.3. Проблемні питання державного регулювання регіонального розвитку та особливості формування і реалізації регіональних стратегій розвитку

46

1.4. Методологічні аспекти розробки регіональних стратегій розвитку в Україні....

61

Висновки до першого розділу ....

80

РОЗДІЛ 2. особливості інституційно-ресурсного забезпечення регіональнИХ СТРАТЕГІЙ розвитку......

83

2.1. Інституційно-правове забезпечення процесів формування та реалізації регіональних стратегій розвитку.......

84

2.2. Ресурси регіонального розвитку та їх роль у визначенні стратегічних пріоритетів..........................

108

Висновки до другого розділу .

122

РОЗДІЛ 3. напрями вдосконалення МЕХАНІЗМів формування та РЕАЛІЗАЦІЇ регіональнИХ СТРАТЕГІЙ розвитку .

126

3.1. Стратегічне планування в системі організаційного механізму державного регулювання регіонального розвитку

127

3.2. Інструменти підвищення ефективності координаційного механізму практичної реалізації регіональних стратегій розвитку .......

143

3.3. Інформаційно-аналітичне забезпечення розробки та реалізації регіональних стратегій розвитку.............................................................

151

Висновки до третього розділу .

168

Висновки ....

171

Список використаної літератури.....

178

Додатки

199

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах, коли в Україні після проголошення незалежності відбуваються докорінні реформи і трансформації, набувають актуальності питання стратегічного планування розвитку регіонів, які завжди були і є центрами соціально-економічної, політичної та культурної системи держави і одночасно представляють собою сконцентроване виявлення всіх протиріч і проблем економіки та суспільного розвитку в цілому. Необхідність запровадження у практичну діяльність стратегічного управління та планування обумовлюється поступовим наближенням процесу управління в Україні до світового досвіду.
Ставлення до розробки регіональної стратегії розвитку як до найважливішого заходу регіонального управління, який за самою своєю суттю має поєднувати перспективну та поточну діяльність, погоджувати дії між різними суб’єктами державного регулювання в інтересах зростання добробуту суспільства та підвищення показників регіонального розвитку, є безперечно домінуючим у сучасній державній регіональній політиці. На такому розумінні базується зміст тих заходів, що розробляються у межах стратегій розвитку країни, регіонів, окремих галузей, населених пунктів та інше. Регіональна стратегія розвитку є визначальним та направляючим для всіх суб’єктів документом, відтак формування та реалізація стратегії стає пріоритетним завданням у діяльності органів регіональної влади.
Значущість теми дослідження також пов’язана з: децентралізацією та деконцентрацією управлінських функцій на користь регіонів; активізацією політичного життя регіонів і розширенням повноважень органів місцевого самоврядування, зростанням їх впливу на формування державної політики, соціально-економічний розвиток держави; посиленням ролі й відповідальності місцевих органів влади за соціально-економічний регіональний розвиток; прагненням до реалізації своїх інтересів та узгодження їх з державними пріоритетами.
На сьогодні стратегічний підхід до державного регулювання регіонального розвитку в Україні лише починає застосовуватися на практиці, тому існує чимало невирішених теоретико-методологічних, правових та організаційних питань, практичних проблем запровадження напрацьованих технологій та методик, розробки нових, які були б адекватні реаліям дня. Різні аспекти стратегічного планування та окремі методологічні підходи до реалізації регіональних стратегій розвитку висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема О.Алексєєва, О.Анісімова, І.Ансоффа, В.Богуцького, Д.Брайсона, В.Вакуленка, В.Дергачова, Г.Дробенка, М.Кларка, Б.Крозбі, В.Коломийчука, В.Мамонової, Л.Масловської, Ю.Орловської, В.Пархоменка, Д.Стеченка, А.Стрикленда, Дж. Стюарта, В.Тертички, А.Томпсона, О.Топчієва, Ю.Шарова, А.Чандлера. Проте чимало найсуттєвіших аспектів залишаються недостатньо розробленими. Це викликає суперечки та дискусії, щонайперше через неоднозначність тлумачення термінів та дефініцій.
Тому дана дисертація є спробою дослідження й узагальнення певного кола питань, а саме: осмислення теоретичних і практичних аспектів процесу розробки й реалізації стратегічного плану як основи регіональних стратегій розвитку в умовах децентралізації та деконцентрації управлінських функцій; визначення інституційних та ресурсно-технологічних особливостей формування та реалізації регіональних стратегій розвитку; обґрунтування місця стратегічного планування в системі організаційного механізму державного регулювання регіонального розвитку. Така постановка актуальності наукового завдання та його вирішення надасть можливість чітко визначити особливості процесу стратегічного планування регіонального розвитку та обґрунтувати механізми практичної реалізації регіональних стратегій розвитку.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах науково-дослідної теми Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Пріоритетні напрямки ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект» (№ держреєстрації 0101U00697), в якій дисертант брав участь як виконавець. Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні методики створення інформаційної моделі регіону, як основи для проведення оцінки ресурсного потенціалу.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі критичного переосмислення вітчизняних та зарубіжних здобутків теорії і практики стратегічного планування визначити інституційно-правові та ресурсно-технологічні особливості регіональних стратегій розвитку та розробити напрями удосконалення механізмів їх практичної реалізації, адекватні сучасним тенденціям посилення ролі регіональної влади.
Для досягнення цієї мети було вирішено наступні завдання:
- дослідити сучасні теоретичні засади стратегічного планування на основі аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду та методологічні особливості організації процесу стратегічного планування регіонального розвитку в Україні;
- визначити особливості інституційно-правового та ресурсно-технологічного забезпечення реалізації регіональних стратегій розвитку;
- виявити проблемні питання державного регулювання регіонального розвитку та окреслити роль стратегічного планування в формуванні організаційного механізму регіонального управління;
- обґрунтувати доцільність використання процесного підходу як потужного методологічного інструменту стратегічного планування регіонального розвитку;
- розкрити сутність координаційного механізму реалізації процесу стратегічного планування та встановити основні елементи інформаційного забезпечення регіональних стратегій розвитку;
- запропонувати методичний підхід до формування інформаційної інфраструктури забезпечення процесу реалізації регіональних стратегій розвитку.
Об’єкт дослідження система державного регулювання регіонального розвитку.
Предмет дослідження механізми формування та реалізації регіональних стратегій розвитку.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що в умовах демократизації, децентралізації, активізації ролі органів місцевого самоврядування у вирішенні питань регіонального розвитку, здатність регіональної влади виробити адекватну регіональну стратегію розвитку з урахуванням конкурентних переваг території та послідовно впроваджувати її в життя за умови відповідного ресурсно-технологічного забезпечення, сприятиме збалансованому та динамічному розвитку регіонів.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження були фундаментальні положення сучасних теорій державного управління та місцевого самоврядування, основоположні нормативні акти України, зокрема Конституція України, закони України, укази Президента, нормативні документи Кабінету Міністрів України, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань державної регіональної політики, державного регулювання регіонального розвитку, стратегічного управління та стратегічного планування.
Для досягнення поставленої мети було використано сучасні методи дослідження:
- історико-структурний метод наукового пізнання суспільства став основою для теоретико-методологічного аналізу філософської, соціологічної, політологічної, економічної літератури з питань державного управління й регіональної політики, стратегічного управління і стратегічного планування й суміжних з ними питань;
- принцип об’єктивного аналізу застосовувався при відображенні в логіці понять об’єктивності процесу формування регіональних стратегій розвитку;
- системний аналіз, що в сукупності взаємопов’язаних аспектів передбачав вивчення питань стратегічного планування регіонального розвитку як території, включеної у більш широкий комплекс зв’язків і відносин (як підсистеми в межах більш широкої системи), деталізацію і розкриття їх структурованості (тобто виявлення підсистем, елементів);
- логічне узагальнення, метод порівняльного аналізу широко застосовувалися на різних стадіях роботи (при визначенні критеріїв класифікації, об’єктивних причин формування регіональних стратегій розвитку, аналізі ресурсно-технологічного забезпечення, обґрунтуванні висновків і рекомендацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішення важливого для державного управління наукового завдання підвищення ефективності державного регулювання регіонального розвитку за рахунок удосконалення механізмів формування і реалізації регіональних стратегій розвитку, зокрема:
уперше в Україні:
- визначено місце стратегічного планування в організаційному механізмі державного регулювання регіонального розвитку, що дозволило виявити організаційний та технологічний аспекти розробки стратегічного плану і на цій основі обґрунтувати доцільність створення окремої організаційної наглядової структури та визначити її функції і повноваження в процесі формування регіональних стратегій розвитку;
- запропоновано методологічну схему застосування процесного підходу до стратегічного планування, на основі якої удосконалено алгоритм процесу формування стратегічного плану, розкрито сутність координаційного механізму його реалізації та обґрунтовано необхідність формування інформаційної інфраструктури забезпечення процесу реалізації регіональних стратегій розвитку;
- розроблено методику оцінки інтегрованого показника «індекс регіонального розвитку», як основи формування інформаційної моделі регіону, що надало змогу визначити сутність та основні інструменти інформаційного механізму реалізації регіональних стратегій розвитку;
уточнено і розширено існуючий понятійний апарат стратегічного планування як інструменту державного регулювання регіонального розвитку, зокрема представлено авторське визначення понять «державне регулювання регіонального розвитку», «стратегічний підхід до державного регулювання регіонального розвитку», «регіональна стратегія розвитку», «процес стратегічного планування регіонального розвитку», «координаційний механізм реалізації регіональної стратегії розвитку», «інформаційний механізм реалізації регіональної стратегії розвитку»;
удосконалено методологічні підходи до процесу стратегічного планування регіонального розвитку та принципи ресурсного забезпечення регіонального розвитку з метою реалізації етапу оцінки співвідношення цілей, ресурсів і можливостей в процесі формування регіональних стратегій розвитку;
набули подальшого розвитку концептуальні положення формування регіональних стратегій розвитку в аспекті аналізу факторів регіонального розвитку та визначення стратегічних пріоритетів розвитку для кожної окремої територіальної одиниці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що всі суб’єкти регіонального розвитку і, в першу чергу, аналітики, які працюють в органах влади, мають змогу одержати в своє розпорядження нові методичні підходи щодо розробки стратегічного плану регіонального розвитку, застосування яких на практиці надасть можливість органам регіональної влади оперативно діагностувати та реагувати на зміни регіональної ситуації й ініціювати розробку регіональних стратегій розвитку. Впровадження інструментів координаційного механізму (регіональні угоди, що формують інститут контрактних відносин, міжвідомче співробітництво та міжсекторне партнерство) сприятиме досягненню узгодженості державних та регіональних інтересів як у напрямку визначення стратегічних пріоритетів, так і використання ресурсів для досягнення цілей розвитку.
Методика аналізу регіональної ситуації на основі розрахунку індексу регіонального розвитку використана Одеською обласною державною адміністрацією при розробці Стратегії соціально-економічного розвитку Одеської області на 2007 рік (довідка про впровадження № 02-26-2085 від 16 квітня 2007 року). Окремі положення дисертації використані в навчальному процесі Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні дисципліни «Стратегічне планування» програми підготовки магістрів державного управління.
Апробація результатів дослідження.
Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на науково-комунікативних заходах:
- науково-практичних конференціях «Кадрове супроводження регіональних перетворень» (м. Одеса, 2002); «Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону» (м. Одеса, 2003); «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (м. Київ, 2006);
- щорічній загальноінститутській конференції за міжнародною участю «Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону» (м. Одеса, 2003); «Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації» (м. Одеса, 2004); «Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку» (м. Одеса, 2005).
Результати дослідження обговорювались на теоретико-методологічних семінарах Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і на засіданнях кафедри державного управління і місцевого самоврядування.
Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у п’ятнадцяти публікаціях, десять з яких у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного змісту дисертації 177 сторінок, список використаних джерел містить 220 найменувань, з яких 25 іноземною мовою. У роботі наведено 2 рисунки, 1 таблиця, 28 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу, що в умовах демократизації, децентралізації, активізації ролі органів місцевого самоврядування у вирішенні питань регіонального розвитку, здатність регіональної влади виробити адекватну регіональну стратегію розвитку з урахуванням конкурентних переваг території та послідовно впроваджувати її в життя за умови відповідного ресурсно-технологічного забезпечення, сприятиме збалансованому та динамічному розвитку регіонів. Головні його результати свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань, дають змогу сформулювати висновки і рекомендації, які мають теоретичне, науково-прикладне і практичне значення.
1. Аналіз літературних джерел свідчить, що теорія стратегічного управління і планування розвитку регіонів України перебуває на стадії формування. І хоча зароджувалась вона на теренах колишнього СРСР зусиллями переважно вітчизняних науковців та фахівців, але, як і в багатьох інших випадках, подальший розвиток цієї теорії та імперативний досвід її практичного застосування привносяться сьогодні в Україну із-за кордону, наприклад із США та Канади, Польщі та країн ближнього зарубіжжя. Базові поняття, моделі, схеми та етапи управління та планування, що використовуються в сучасній практиці, запозичені з теорії планування розвитку організацій, основи якої було закладено ще у 60-х роках минулого століття, оскільки ефективність їх застосування не втратила актуальності і сьогодні.
2. Дослідження сучасного зарубіжного і вітчизняного досвіду державного регулювання регіонального розвитку засвідчує активну позицію урядів країн щодо проведення регіональної політики та здійснення стратегічного планування розвитку територіальних систем різного ієрархічного рівня. Проте практика застосування стратегічних підходів висвітлює досить широке коло проблем: стратегічне планування залишається єпархією вузького шару вищих менеджерів, а процес планування часто локалізується, не торкаючись всіх рівнів управління; недостатня інституціоналізація стратегічного планування посилює загрозу його скасування при зміні лідера чи влади; потенційно «конфліктний» характер стратегічного планування в процесі визначення пріоритетів і розподілу обмежених ресурсів приводить до опору при його впровадженні. Отже, системне застосування в регіональному управлінні стратегічних підходів вимагає подальшого вдосконалення методологічних і організаційних основ їх реалізації з урахуванням основних уроків накопиченого досвіду.
3. Поняття стратегії є багатоаспектним і охоплює різноманітні тлумачення науковців від набору правил і засобів досягнення стратегічних цілей до образу мислення і дій, які визначають певну лінію ділової поведінки організації на більш-менш тривалий проміжок часу. Тобто, стратегія лише на загальному рівні відповідає на запитання, яким чином організація має досягати своїх цілей, а для повної відповіді на нього створюються певні плани й програми, які є детальними, формалізованими документами. Аналіз існуючих проблемних питань державного регулювання регіонального розвитку підтвердив необхідність запровадження стратегічного підходу до визначення цілей і пріоритетів розвитку регіону, що дозволить узгодити функції і відповідальність державних органів з їх власними спроможностями і наявними ресурсами. Саме розбіжності між цілями, можливостями і ресурсами зумовлюють наявні проблеми державного регулювання
4. Стратегічне планування це процес відбору цілей і завдань урядом в цілому та його різними структурами, і одночасне визначення шляхів та інструментів для їх досягнення, розміщення ресурсів на реалізацію цієї діяльності та визначення відповідальності за їх виконання. Основна роль стратегічного планування в системі організаційного механізму державного регулювання регіонального розвитку полягає в забезпеченні стабільних перспектив діяльності кожної урядової інституції та наданні надійної інформації щодо намірів уряду всім фізичним і юридичним особам, чиї власні плани в будь-якому разі залежать від дій уряду.
5. Процес формування та реалізації регіональних стратегій розвитку це зосередженість на передбаченні, плануванні й впровадженні необхідних та найістотніших у всьому комплексі змін, на визначенні бажаного й можливого стану регіону в майбутньому. Основним інструментом реалізації регіональних стратегій розвитку є стратегічний план, який може бути успішним лише за умови взаємодії та координації зусиль як людей, зайнятих плануванням, так і організацій, які вони в цілому представляють. На регіональному рівні це виявляється можливим за умови консолідації зусиль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, приватного сектору та громадських структур як в процесі планування, так і в ході реалізації регіональних стратегій розвитку.
6. Дослідження виявило ряд методологічних та інституційно-правових особливостей формування регіональних стратегій розвитку: багаторівневий характер суб’єкта планування його ядром виступає орган місцевого самоврядування, а іншими складовими є представники громадських організацій і бізнес-структур; можливість залучення фінансових ресурсів з різних джерел (у тому числі приватних інвесторів) для фінансування виконання плану; використання спеціальної методики стратегічного планування, обов’язковим складовим елементом якої є SWOT-аналіз; нормативно-правовою базою розробки та реалізацій регіональних стратегій розвитку в Україні є Концепція державної регіональної політики, заходи щодо виконання завдань, які випливають з Послань Президента України до Верховної Ради України та методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку.
7. Аналіз показав, що інституції, які забезпечують формування регіональних стратегій розвитку, зменшують невизначеність та структурують стимули в процесі спільної діяльності, і разом з тим, створюють певні обмеження організаційно-структурного плану. Однак, захист прав і розширення можливостей участі у процесі співпраці органів влади різних рівнів, місцевого самоврядування та приватних структур, громадських організацій, їх ефективна партнерська взаємодія потребує відповідного застосування правових обмежень. Тобто, від того, наскільки вміло, шляхом введення інституційних обмежень і впровадження ефективних механізмів їх дотримання влада може забезпечити рівноправність усіх суб’єктів регіонального розвитку і залежить ефективність розробки та реалізації регіональних стратегій розвитку.
8. Ретроспективний аналіз чинного законодавства щодо державного регулювання регіонального і місцевого розвитку показав, що оновлена та доповнена нормативно-правова база державного регулювання розвитку регіонів має визначити: законодавче закріплення поняття регіонів та їх класифікацію; основні положення розробки і реалізації стратегії регіонального розвитку; механізми державного регулювання розвитку регіонів. Такими правовими документами мають стати закони «Про основні засади державного регулювання розвитку регіонів в Україні», «Про основні положення державної регіональної політики в Україні», «Про загальні принципи розробки і реалізації цільових регіональних програм», «Про регіональний моніторинг».
9. Держава і регіони, декларуючи свої стратегічні пріоритети, відповідно, мають визначити роль, місце і обсяг ресурсів, які повинні забезпечити спільне вирішення питань регіонального розвитку. Процес формування регіональних стратегій розвитку взагалі неможливий без визначення ресурсів (як розвитку регіону, так і стратегічної діяльності), які відповідають виду і обсягу завдань стратегічної мети. Аналіз співвідношення цілі-ресурси доцільно проводити на трьох рівнях планування: стратегічному аналіз зосереджений на залученні та розподілі ресурсів регіону; управлінському аналіз «програмних ресурсів» для ефективного використання в підтримку стратегічного плану; операційному оцінка ресурсів для кожного окремого виду діяльності.
10. Формування регіональних стратегій розвитку залежить від вирішення широкого кола організаційних питань з проблем, зорієнтованих на майбутнє і провідних цілей органів влади та зацікавлених сторін, які знаходяться під впливом неконтрольованих зовнішніх факторів. Врахування цих питань в системі управління потребує застосування процесного підходу, як потужного методологічного інструменту, головною ідеєю якого є виділення окремих ділянок, видів, напрямків діяльності («процесів») з метою окремого вивчення, оцінювання і вдосконалення. Процеси володіють гнучкістю й можливостями реагувати на зміни в навколишньому середовищі за рахунок контролю і оцінки вхідних і вихідних даних. В основі процесного підходу знаходиться інформація про ситуацію, що склалася. Такий підхід є дуже важливим для стратегічного планування, бо саме діагностика (оцінка поточної ситуації) є першочерговим етапом побудови регіональної стратегії розвитку.
11. Ефективність практичної реалізації регіональних стратегій розвитку залежить, насамперед, від: наявності адекватного аналізу регіональної ситуації, що базується на надійному інформаційному фундаменті; забезпечення взаємозв’язку регіональних програм розвитку і схем їх реалізації, що залежить від добре налагодженої процедури координації дій; передбачення розвитку керованої системи в залежності від зміни зовнішніх умов, щоб попереджати те, що має відбутися тощо, що вимагає створення окремої наглядової організаційної структури в органі влади, відповідальному за впровадження політики регіонального розвитку.
12. Практично в кожній розвиненій організаційній структурі присутній координаційний механізм. Ключове питання координації в процесі формування та реалізації регіональних стратегій розвитку полягає в тому, що ця система має об’єднати розробників та представників органів регіонального управління в спільній роботі над планом, бо саме взаємодія учасників стає однією з найважливіших частин усього процесу. Добре організована взаємодія це інструмент для створення спільного розуміння завдань стратегії та заходів щодо її втілення. Це також робить внесок у досягнення консенсусу щодо пріоритетів та послідовності дій.
13. Інформаційне забезпечення регіональних стратегій розвитку залежить від оперативного збору даних і аналізу достовірної інформації щодо наявної регіональної ситуації. Вирішення цього питання пропонується на основі методики розрахунку індексу регіонального розвитку для визначення стратегічних напрямків кожної адміністративно-територіальної одиниці. Запропонований методичний підхід ефективний за умови створення повної бази даних щодо стану об’єкта дослідження, яка є первинною основою процесу діагностики та визначення стратегічних пріоритетів. Діагноз стану регіональної системи на основі запропонованої рангової оцінки регіонального розвитку дозволяє керівництву виробити певну політику щодо регіонального розвитку, розробити його концепцію, виявити конкурентні переваги, а також так звані слабкі місця, які, у свою чергу, обов’язково повинні бути враховані при розробці регіональної стратегії розвитку.
14. Таким чином, дослідження теоретичних засад стратегічного планування регіонального розвитку, виявлення особливостей інституційно-правового та ресурсно-технологічного забезпечення регіональних стратегій розвитку, визначення та обґрунтування напрямів удосконалення механізмів їх формування та реалізації, надали змогу сформулювати конкретні пропозиції щодо підвищення рівня державного регулювання регіонального розвитку:
- запровадити у практику діяльності регіональних органів влади нові інструменти координаційного механізму, зокрема: регіональні угоди, що формують інститут контрактних відносин, міжвідомче співробітництво та міжсекторне партнерство;
- законодавчо закріпити: поняття регіон та класифікацію типів їх розвитку; механізми формування та реалізації регіональних стратегій розвитку;
- враховуючи динамічність сучасних інституційних трансформаційних процесів, з метою забезпечення ефективної і прозорої взаємодії суб’єктів регіонального розвитку, запровадити у практичну діяльність органів влади технологію геоінформаційних систем як основи дієвості інформаційного механізму реалізації регіональних стратегій розвитку.
За результатами дослідження встановлено необхідність подальших розвідок у цьому науковому напрямі. Зокрема, потребують поглибленого дослідження: методика проведення інвентаризації та аудиту реальної ресурсної бази регіону; технологія оцінки потенціалу регіонального розвитку; організаційно-правовий механізм регулювання та забезпечення прозорості взаємовідносин суб’єктів розробки та реалізації регіональних стратегій розвитку; методологія використання технології геоінформаційних систем у вирішенні питань регіонального розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення // Віче. - 2002. - № 3. - С.19 - 23.
2. Алексеев Н.Г. Нормы стратегического мышления // Стратегическое планирование в муниципальном управлении: Введение в предмет / Сост. и ред. А.Е. Балобанов, О.И. Генисаретский. - М.: Московский общественный научный фонд, 2000. - С. 227 - 228.,
3. Алексеев О.Б. Стратегическое управление в государственном и муниципальных секторах // Сост. и ред. А. Е. Балобанов,О. И. Генисаретский. - М.: Московский общественный научный фонд, 2000. - С. 12 - 59.
4. Англо-український словник термінів і понять з державного управління /Уклали: Г.Райт та ін.; пер. В.Івашко. - К.: Основи, 1996. - 128 с.
5. Анисимов О.С. Стратегическое мышление и развитие профессионализма управленческой деятельности // Стратегическое планирование в муниципальном управлении: Введение в предмет / Сост. и ред. А. Е. Балобанов, О. И. Генисаретский. - М.: Московский общественный научный фонд, 2000. - С. 159 - 173.
6. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия.- Санкт-Петербург: Питер, 1999. - 414 с.
7. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1989. - 519 с.
8. Атаманчук Г. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учебное пособие. - М.: ОАО «НПО Экономика», 2000. - 302 с.
9. Бабаєв В.М. Управління міським господарством: теоретичні та прикладні аспекти: Монографія. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. - 235 с.
10. Балашов А.М., Безверхнюк Т.М., Зінкевічус В.О., Надолішній П.І., Пойченко А.М., Приходченко Л.Л. Державні організації як складова механізму держави: Навчальний посібник / За заг.ред. П.І. Надолішнього. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - 228 с.
11. Барну В., Ледебур Л. Нові регіональні економіки/ Пер. з англ. - Львів: Літопис, 2003. - 190 с.
12. Без’язичний В.Ф., Мамонова В.В. Формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. Х.: ХФ УАДУ, 2000. № 1 (6). С. 108-117. Авторські с. 108-112, 116-117.
13. Безверхнюк Т.М. Геоінформаційні системи як інструмент вирішення завдань державної регіональної політики // Менеджер - №3 (37). - Донецьк: ДонДУУ, 2006. - С.169-175
14. Безверхнюк Т.М. Державне управління на регіональному рівні та державне регулювання регіонального розвитку: змістовне наповнення й ресурсне забезпечення // Теорія та практика державного управління. - Вип. 3 (15). - Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006 - С. 146-153
15. Безверхнюк Т.М. Ресурси регіонального розвитку: визначення та підхід до класифікації // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць - Вип. 1 (23). - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2006. - С. 160-167
16. Богашко О.Л. Стратегічний підхід оптимізації конкурентоспроможного розвитку області // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 189: В 5 т. Том IV. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 1204 - 1209.
17. Богуцький В. Стратегічне планування соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці // Управління сучасним містом. - № 3, 7-9 (7). - 2002. - С.63-68.
18. Боумен К. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ. Под ред. Л.Г.Зайцева, М.И. Соколовой. М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 175 с.
19. Братута О. Загальна характеристика та оцінка нормативно-законодавчої бази системи регулювання регіонального розвитку в Україні // Регіональна економіка. 2005. -№ 1.-С. 7-13.
20. Будзан Б. Менеджмент в Україні: сучасність та перспективи. - К.:Основи, 2001. - 349 c.
21. Буркинський Б.В., Харічков С.К.Специфічні домінанти стратегії стійкого регіонального розвитку // Економіка промисловості. 2002. - №112. С. 89-91.
22. Бутко М. Розв’язання проблем регіонального розвитку // Економіка України. 2000. - №1. С. 12-16.
23. Вакуленко В.М., Мамонова В.В., Шаров Ю.П. Стратегічне планування на місцевому та регіональному рівнях: Навч. посіб. - Ужгород: Патент, 2004. - 198с.
24. Варналій З.С., Мокій А.І., Новикова О.Ф., Романюк О.Ф, Романюк С.А. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія / Національний інститут стратегічних досліджень/ З.С.Варналій (ред.). К.: Знання України, 2005. 498с.;
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов.ред. В.Т.Бусел.- К.: Ірпінь:ВТФ «Перун», 2003. - 1440 с.
26. Виговська Т. До питання регіональної політики в галузі екологічної безпеки // Вісн.УАДУ. 2001. - №2. Ч.1. С.303-311
27. Винокуров Ю.И., Красноярова Б.А., Широкова С.Л. Геоинформационные ресурсы и ГИС-технологии в интересах устойчивого развития // Геоинформационные и геоэкологические исследования в странах СНГ. М.: ГЕОС, 1999. - С.40-46.
28. Виханський О.С. Стратегическое управление: Учебник. 2-е изд.,перераб. и доп.. - М.: Гардарики, 2000. - 296 с.
29. Вітер О., Дацків Р., Козонак К. та ін.. Місцевий економічний розвиток: моделі для успіху. - К.: Недержавний аналітичний центр Інститут реформ. - 2003. - 41с.
30. Вон Р., Глассер М. Маркетинг вашої адміністративно-територіальної одиниці: яким чином органи місцевого самоврядування можуть залучити іноземних інвесторів до проектів інфраструктури: Пер з англ. - К.: УАДУ, 1994. - 28 с.
31. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації. Луцьк : Надстир’я, 2001. 528 с.
32. Гонціяж Я., Гнидюк Н. Інституційні механізми регіонального розвитку в Україні: шлях до майбутнього // Зб.наук.праці УАДУ. - Вип.2. - Ч.1. - К., 2000. - С.66-67.
33. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник / Под ред. В.А. Кобзаненко. - М.:Статус, 2000. - 672 с.
34. Дармограй В., Пархоменко Н. Соціально-економічні пріоритети стратегічного планування на регіональному рівні // Науковий та громадсько-політичний журнал Економіст”. - №7. - липень 2006. - С. 44-45.
35. Дергачев В.А., Вардомский Л.Б., Регионоведение: Учебник. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. 464 с.
36. Дергачев В.А., Демченко В.В. Геополитическая и геоэкономическая трансформация Украинского Придунавья: Монографія. Киев: МПП «Гордон», 2005. 92 с
37. Дергачев В.А. Геоэкономический словарь-справочник. Одеса: ИПРЭЭИ НАНУ, 2004. 177 с.
38. Державне регулювання економіки: Навч.посіб. / С.М. Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.:КНЕУ, 2000. - С.47
39. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: навч. посібник/ За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М. Олуйка. - Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2002.- 352 с.
40. Державне управління в Україні: Централізація і децентралізація. Монографія / Кол.авт.; Відповід.ред. Н.Р. Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 487 с.
41. Державне управління і менеджмент: Навч. посібник у таблицях і схемах / Г.С. Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін., За заг. ред. д.е.н., проф. Г.С. Одінцової. - Х.: ХарРІ НАДУ, 2002. - 492 с.
42. Державне управління: Словник-довідник / Уклад.: В.Д. Бакуменко; За заг.ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - С.171-173.
43. Джексон Г., О'делл К. Американский менеджмент на пороге 21-го века. - М.: Экономика, 1991. - 319 с.
44. Дітер Біль Інфраструктура як інструмент політики національного та регіонального розвитку Європейського Союзу та України // Україна на шляху до Європи / За ред. Лутца Хоффмана, Феліцітас Мьоллерс. / переклад з англійської А. Гур’янової. - К.: Вид-во Фенікс”, 2001. - С.107.
45. Дніпренко Н. Координація як комунікативна складова управління: визначення та механізми // Вісник державної служби. - 2005. - №2. - С.12-14.
46. Довгий С.О., Копійка О.В., Черепін Ю.Т. Засади регіональної інформатизації: монографія. К.: ВПЦ «Тираж», 2004. С. 189-205.
47. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: нові пріоритети. - К.: Наукова думка, 2006. - 517 с.
48. Дробенко Г.О., Брусак Р.Л., Свірський Ю.І. Стратегічне планування розвитку тениторіальних громад. - вид. Друге. - Львів: В-во «СПОЛОМ», 2001. - 118 с.
49. Друкер П.Ф. Эффективное управление: Экономические задачи и оптимальные решения / Пер. с англ. - М.: ФАИР - ПРЕСС, 1998. - 228 с.
50. Дудкін В., Петров Ю. Индикативное планирование механизм координации деятельности государственных и негосударственных субъектов управления экономикой // Рос. экон. журн. - 1998. - № 6. - С. 38 - 58.
51. Європейська Хартія місцевого самоврядування: Ратифіковано Законом України від 15.07.1997 р // Відомості Верховної Ради України. -1997. -№ 38
52. Жарков Ю.В. Фактори впливу на вибір стратегії регіонального управління агропромисловим комплексом у постреформенний період розвитку // Вісн. Полтав. держ. аграр. акад. - 2003. - № 6. - С. 79-83.
53. Зайцева Л., Братута О., Двоєносенко С. Аналіз правових засад механізму регіонального розвитку в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Збірн.наук, праць. - Дніпропетровськ, 2003. - Вип. 2 (12). - С. 51-58.
54. Закон України Про Генеральну схему планування території України” від 7 лютого 2002 р. - № 3059-ІІІ - http://zakon.rada.gov.ua
55. Закон України Про державне прогнозування та розроблення програм соціального і економічного розвитку України” від 23 березня 2000 р. № 1602-ІІІ // Відомості Верховної Ради. - 2000. - №25. - С.442-449.
56. Закон України Про затвердження загальнодержавної програми розвитку малих міст України” // Відомості Верховної Ради України. -2004. - № 24.
57. Закон України Про стимулювання розвитку регіонів” від 8 вересня 2005 року № 2850-IV // Урядовий кур’єр. - 2005. - 12 жовтня. - № 193
58. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280/97-ВР від 21.05.1997 // Відо­мості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. С. 379-429.
59. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” №586-XIV від 09.03.1999 // Офіційний вісник України. -1999. -№ 18. С. 3-22.
60. Запровадження стратегічного планування в Україні: Збірник документів і матеріалів / Укладач В.Тертичка. - К.: НАДУ при Президентові України, 2005 р. - 248 с.
61. Идрисов А.Б. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. - М.: ИИД "Филин", 1997. - 270 с.
62. Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів. - К.: ІСЗ, 2001. - 244 с.
63. Каніщенко Г. Стратегічний менеджмент. - К.:Знання, 2000. - 56 с.
64. Карпенко І.В. Ресурс етнічності і розвиток регіону // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку: Матеріали щорічної наук.-практ. конф. (18 жовтня 2005 року). - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - С.203-204
65. Карпенко О., Карпенко С. Ресурси як основа забезпечення виконання повноважень у системі виконавчої влади // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. (28 травня 2004 р., м. Київ) К.: Вид-во НАДУ. Т.1. - С. 155-157
66. Карпов І. До питання про підвищення ефективності розробки стратегій регіонального розвитку // Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону: матеріали наук.-практ. конф. (24 жовтня 2003 р.). - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2003. - С. 67-72.
67. Карпов І. Компетенція місцевих державних адміністрацій в питанні створення стратегії розвитку регіону // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 4 (20). - С. 252-265.
68. Карпов І. Концептуальні засади та аспекти формування механізму регіонального розвитку // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук.пр. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 1 (21). - С. 132-144.
69. Карпов І. Нормативно-правове забезпечення реалізації стратегії стабільного розвитку регіону // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 1 (25). - С. 66-72.
70. Карпов І. Особливості організації системи стратегічного планування регіонального розвитку в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 1(29). - С.68-78.
71. Карпов І. Питання контролю виконання стратегічного плану на рівні регіону // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2002.- Вип. 9. - С. 230-239.
72. Карпов І. Проблеми кадрового забезпечення процесу стратегічного планування регіонального розвитку // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип.10. - С. 196-201.
73. Карпов І. Проблеми регіонального розвитку в сучасній науковій літературі та шляхи підвищення сталості розвитку економіки регіонів // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2003.- Вип.2 (14). - С. 116-127.
74. Карпов І. Реалізація державної кадрової політики в контексті регіонального розвитку // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнародною участю (31 травня 2006 р.). - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - С.113-114.
75. Карпов І. Регіональна політика (правове забезпечення, повноваження, компетенція) // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2003. - Вип.3(15), - С. 99-111.
76. Карпов І. Роль, місце та основні проблеми стратегічного планування в розбудові громадянського суспільства на сучасному етапі розвитку України // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. - Вип. 2 (18). - С. 140-151.
77. Карпов І. Стратегічне планування як фактор інноваційного розвитку регіону // Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: матеріали щоріч. наук.-практ. конф. (24 квіт. 2003 р.) - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2003. - С. 369-373.
78. Карпов І. Технологічне та кадрове забезпечення реалізації стратегії розвитку регіону // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук.пр. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 4 (24). - С. 130-137.
79. Карпов І. Ю. Аналіз ефективності управлінських функцій системи регіонального управління як необхідна складова побудови стратегії розвитку // Актуальні